Справа № 202/4123/26
Провадження № 1-кс/202/3157/2026
06 травня 2026 року м. Дніпро
Слідчий суддя Індустріального районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , власника майна ОСОБА_3 , розглянувши в судовому засіданні клопотання прокурора Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 про арешт майна, яке подане у кримінальному провадженні № 12026042210000504 від 02.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
Прокурор Лівобережної окружної прокуратури міста Дніпра ОСОБА_4 звернулася з клопотанням, в якому просить накласти арешт на автомобіль «Nissan Ariya» реєстраційний номер НОМЕР_1 шляхом заборони відчуження, розпорядження та користування вказаним транспортним засобом.
В обґрунтування свого клопотання прокурор посилається на те, що 01.05.2026 року о 13:25 годині водій ОСОБА_3 керуючи автомобілем «Nissan Ariya» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по вулиці Калиновій в Амур-Нижньодніпровському районі міста Дніпра, в районі будівлі № 87м, виконуючи маневр повороту ліворуч, допустив зіткнення з автомобілем «Dacia Logan» номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5 , яка рухалась у зустрічному напрямку. Внаслідок ДТП водій ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження.
01.05.2026 року під час проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди вилучено автомобіль «Nissan Ariya» реєстраційний номер НОМЕР_1 , який згідно зі свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 належить ОСОБА_3 .
За даним фактом 02 травня 2026 року було розпочате досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
02 травня 2026 року автомобіль «Nissan Ariya» реєстраційний номер НОМЕР_1 визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні.
Прокурор зазначає, що з метою запобігання перетворенню, псуванню, пересуванню, передачі, використанню, знищенню, пошкодженню, приховуванню, зникненню, втрати, відчуженню речового доказу, проведення необхідних слідчих та інших процесуальних дій, зокрема судових експертиз, виникла потреба в накладенні арешту відповідно до статті 170 КПК України.
У матеріалах клопотання наявна заява прокурора про розгляд клопотання в її відсутність, в якій клопотання підтримує в повному обсязі.
Власник майна ОСОБА_3 у судовому засіданні заперечував проти клопотання та просив надати йому можливість користуватися транспортним засобом, оскільки він йому необхідний для роботи. Крім того, зазначив, що повністю відшкодував збитки іншій учасниці ДТП, яка отримала тілесні ушкодження та остання не має до нього претензій, що підтверджується письмовою розпискою.
Слідчий суддя, заслухавши власника майна, дослідивши матеріали клопотання, доходить до висновку, що клопотання прокурора підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного:
Слідчим суддею установлено, що 02 травня 2026 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 286 КК України, за № 12026042210000504.
Згідно з матеріалами клопотання під час огляду місця події був вилучений автомобіль «Nissan Ariya» номерний знак НОМЕР_1 , який зберіг на собі механічні пошкодження, характерні для дорожньо-транспортної пригоди.
За змістом частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, збереження речових доказів.
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (частина 3 статті 170 КПК України).
Так, за приписами статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу), розумність та співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна (частина четверта статті 170 КПК України).
Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб (частина четверта статті 170 КПК України).
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
При цьому згідно зі статтею 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, до яких у тому числі належить арешт майна, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно з частиною 3 статті 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Слідчий суддя вважає доведеним, що був вчинений злочин і наявні обґрунтовані підстави вважати, що вилучений автомобіль «Nissan Ariya» відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, оскільки зберіг на собі сліди та інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема за допомогою експертних досліджень.
Також слідчий суддя вважає, що відчуження цього транспортним засобом може негативно вплинути на досудове розслідування, оскільки він є знаряддям кримінального правопорушення та на цей час не проведені всі необхідні слідчі та процесуальні дії.
Оскільки автомобіль визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, та цей час у кримінальному провадженні проводиться досудове розслідування, слідчий суддя вважає, що відчуження цього майна може ускладнити досудове розслідування.
Водночас слідчий суддя вважає, що заборона розпорядження та користування автомобілем є невиправданою порівняно з потребами досудового розслідування та становитиме надмірний тягар для його власника.
Слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися, зокрема, на умовах, передбачених законом.
При цьому обмеження права власності має переслідувати законну мету за допомогою засобів, які є пропорційними меті (Рішення ЄСПЛ від 05.01.2000 у справі «Беєлер проти Італії», заява № 33202/96, параграф 107).
Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи (Рішення ЄСПЛ у справі Джеймс та інші проти Сполученого Королівства від 21.02.1986, заява № 8793/79, параграф 50).
У рішенні ЄСПЛ у справі «Смирнов проти Росії» від 07.06.2007 року зазначено, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, між суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку - вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна причина.
Слідчий суддя бере до уваги, що слідчий та прокурор не надали належних даних та доказів щодо неможливості фіксації слідів правопорушення без обмеження права користування майном.
З урахуванням всіх обставин кримінального провадження, можливості у слідчого здійснити огляд транспортного засобу та зафіксувати наявні механічні пошкодження та технічний стан, у тому числі за участю судового експерта, слідчий суддя вважає, що клопотання в частині заборони розпорядження та користування транспортним засобом задоволенню не підлягає.
Таким чином клопотання прокурора необхідно задовольнити частково, наклавши арешт на транспортний засіб - автомобіль «Nissan Ariya» номерний знак НОМЕР_1 шляхом заборони відчуження.
Керуючись ст. 131-132, 170-173, 369-372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання прокурора задовольнити частково.
Накласти арешт на транспортний засіб - автомобіль «Nissan Ariya» номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_3 , шляхом заборони його відчуження.
В частині заборони розпорядження та користування автомобілем у задоволенні клопотання прокурора відмовити, повернувши автомобіль «Nissan Ariya» номерний знак НОМЕР_1 власнику.
Копію ухвали направити для виконання слідчому, прокурору.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів.
Слідчий суддя ОСОБА_6