про повернення позовної заяви
07 травня 2026 рокусправа № 380/8375/26
Суддя Львівського окружного адміністративного суду Братичак Уляна Володимирівна, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , що полягає у незвільнені з військової служби військовослужбовця ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі поданого ним рапорту;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 прийняти рішення про звільнення з військової служби ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі поданого ним рапорту.
У зв'язку з тим, що позовну заяву подано без додержання вимог ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалою судді від 04.05.2026 позовну заяву залишено без руху, а позивачеві надано строк для усунення виявлених недоліків, а саме для подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду (м.Львів, вул.Чоловського, 2, 79018) в десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали:
- заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.
07.05.2026 від позивача до суду надійшла заява про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду. У вказаній заяві позивач посилається на те, що
Проходить військову службу, що суттєво обмежує його в можливості збору доказів, пошуку адвоката, тощо. Крім того, після ознайомлення позивача з відмовою в задоволенні рапорту, останній з 28.02.2026 по 28.03.2026 перебував у відрядженні, також у позивача погіршився стан здоров'я та з 15.04.2026 по 22.04.2026 він перебував на денному стаціонарному лікуванні, що суттєво перешкоджало йому в реалізації прав на звернення до суду.
Враховуючи вищенаведене, просить поновити строк звернення до суду з цим позовом.
Розглянувши заяву позивача, суд прийшов таких висновків.
Так, як вже йшлося в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 04.05.2026 згідно з ч. 1 та 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Відповідно до ч.6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
У цьому контексті під «поважними причинами» слід розуміти лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Загалом правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин: вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об'єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об'єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб'єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.
Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб'єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.
Зрештою право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що у листопаді 2025 року позивач звернувся з рапортом про звільнення з військової служби, однак листом від 13.02.2026 відповідач повідомив позивача про відмову в задоволенні вказаного рапорту.
Як стверджує сама позивач у позовній заяві, вказана вище відмова доведена до його відома наприкінці лютого 2026 року, однак до суду з цим позовом позивач звернувся лише 29.04.2026, тобто пропустив місячний строк звернення, встановлений ч. 5 ст. 122 КАС України.
Щодо аргументів позивача про те, що він перебуває на військовій службі в Збройних Силах України.
У цьому контексті суд звертає увагу на позицію, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.10.2021 року у справі №9901/127/21, де зазначено, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця обставина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Отже, поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Під час розгляду питання про поновлення строку на звернення до суду слід надати оцінку всім обставинам. Зокрема, під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; чи могли і яким чином певні фактори завадили вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв'язку із пропуском строку звернення до суду, яка була поведінка суб'єкта звернення протягом цього строку, які дії він вчиняв і чи пов'язані вони з готуванням до звернення до суду.
З огляду на вищенаведене, посилання позивача на одну з причин неможливості звернення до суду, що він проходить військову службу, не може бути визнано поважною причиною, оскільки не містить відомостей про те, що позивач виконував бойові завдання у зоні бойових дій та про те, що особисто не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходився у зоні бойових дій.
Сам факт мобілізації, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із перебуванням на службі, не може безумовно вважатись поважною причиною для поновлення цих строків.
Аналогічні правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 07.04.2025 у справі №260/651/24, які враховуються судом у даній справі.
З даного приводу судом також не враховується як поважні причини пропуску строку звернення до суду з цим позовом посилання позивача на його відрядження у іншу місцевість, адже згідно з копією наказу №59 від 28.02.2026, ОСОБА_1 було відряджено з м. Львів до м. Дрогобич з метою виконання планових завдань з призову та поставки військовозобов'язаних, а не для участі в бойових діях, залучення його до здійснення функцій із захисту держави під час дії воєнного стану в Україні, тощо.
Таким чином, позивачем жодним чином не обґрунтовано яким чином виконання відповідних завдань вплинуло на можливість його своєчасного звернення до суду з цим позовом.
У постановах від 08.07.2025 у справі № 440/10214/24, від 25.03.2025 у справі №440/10223/24, від 25.03.2025 у справі №440/10271/24, від 13.05.2025 у справі №440/10226/24, від 16.06.2025 у справі № 440/10211/24 Верховний Суд врахував, що позивач не надав жодних належних доказів наявності об'єктивних перешкод для звернення до суду із позовом у зв'язку з проходженням військової служби та не навів поважних обставин, які не залежали від його волевиявлення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами, що перешкоджали звернутись до суду в межах встановленого строку (як-то, факт перебування позивача в зонах проведення бойових дій та безпосереднє залучення його до здійснення функцій із захисту держави під час дії воєнного стану в Україні у відповідний період; перебування позивача на лікуванні, тощо).
За відсутності документів, які свідчать про наявність безпосереднього та прямого причинного зв'язку між пропуском позивачем строку звернення до суду і запровадженням в Україні воєнного стану та несенням позивачем військової служби, вказана позивачем причина не може бути визнана судом як поважна причина пропуску строку звернення до суду з цим позовом.
Також колегія суддів Верховного Суду погодилася з висновком судів попередніх інстанцій, що факт проходження позивачем військової служби у Збройних Силах України, не є поважною причиною. Режим воєнного стану продовжував діяти на території України і станом на дату звернення до суду, а позивач до цього часу проходить військову службу у Збройних Силах України, однак, це жодним чином не завадило позивачу звернутися до суду з цим позовом, а також, у подальшому, подати заяву про поновлення пропущеного строку.
Щодо аргументів позивача про те, що у нього погіршився стан здоров'я та він перебував на денному стаціонарному лікуванні, суд безумовно вважає проходження стаціонарного лікування поважною причиною для поновлення процесуального строку.
Водночас, згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №93 Комунального некомерційного підприємства 2-а міська поліклініка м. Львова, позивач проходив лікування лише з 15.04.2026 по 22.04.2026, тобто лише 7 днів, тоді як з дати оскаржуваної відмови (13.02.2026) до дати звернення позивача до суду (29.04.2026) пройшло 2 місяці 16 днів.
Тобто пропущений позивачем строк є значно більшим за період його лікування, а тому за наведених обставин така підстава не може визнаватися поважною для поновлення всього строку звернення.
Інших доводів, які б свідчили про наявність обґрунтованих підстав, що унеможливили вчасне звернення позивача до суду із цим позовом не зазначено.
Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.
Згідно з ч.ч.1, 2 вказаної статті, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з п. 9 ч. 4 ст.169 КАС України Позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
За таких обставин, враховуючи пропуск позивачем встановленого законом місячного строку звернення до суду з вищевказаними вимогами та відсутність обґрунтованих причин пропуску такого строку, суд приходить висновку про наявність підстав для застосування процесуальних наслідків, передбачених п. 9 ч. 4 ст.169 КАС України, а саме - повернення позовної заяви.
Таким чином, позовна заява підлягає поверненню позивачеві, якому слід роз'яснити, що згідно ч.8 ст.169 вищевказаного Кодексу, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 171, 243, 248, 250, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.
Роз'яснити, що повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяБратичак Уляна Володимирівна