про розстрочення виконання, зміна чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення
08 травня 2026 рокум. ДніпроСправа № 360/1807/25
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши матеріали заяви адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення №360/1807/25 у справі за адміністративним позовом адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла заява адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 , в якій просить суд:
-змінити спосіб виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 у справі № 360/1807/25 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, встановивши новий спосіб виконання судового рішення;
-стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 заборгованість з щомісячних страхових виплат з 01.08.2022 по 31.12.2025 в сумі 218149,21 грн.
В обґрунтування заяви зазначено, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 у справі № 360/1807/25, яке набрало законної сили 26.01.2026, зобов'язано Головне управління поновити позивачу нарахування та виплату страхових виплат з 01.08.2022.
На виконання зазначеного Рішення суду Головним управлінням з 01.08.2022 поновлено нарахування щомісячних страхових виплат.
Заборгованість щомісячних страхових виплат за період з 01.08.2022 по 31.12.2025 в сумі 218149,21 грн внесено до Реєстру судових рішень та буде виплачена після надходження відповідних бюджетних асигнувань.
Однак, сума заборгованості позивачу до теперішнього часу не виплачена відповідачем.
З посиланням на статтю 378 КАС України заявник просив задовольнити вказану заяву.
Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення №360/1807/25 призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Запропоновано Головному управлінню Пенсійного фонду України в Луганській області в строк до 06 травня 2026 року надати через підсистему «Електронний суд» письмові пояснення з приводу заяви адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення №360/1807/25.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Луганській області через підсистему «Електронний суд» надіслано письмові пояснення, в яких зазначено, що згідно з інформацією, що міститися в базі даних підсистеми “Призначення та виплати деяких соціальних виплат» Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні як потерпілий внаслідок професійного захворювання та нещасного випадку на виробництві.
На виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 у справі № 360/1807/25 Головним управлінням поновлено нарахування щомісячних страхових виплат позивачу з 01.08.2022.
Заборгованість із щомісячних страхових виплат за період з 01.08.2022 по 31.12.2025 в сумі 224456,06 грн облікована в Головному управлінні, внесена до електронної особової справи потерпілого № 1035370364 та Реєстру судових рішень (РСР № С2597749).
З 01.01.2026 щомісячна страхова виплата ОСОБА_1 виплачується щомісячно з наступного місяця після місяця, в якому вона нарахована на рахунок позивача в уповноваженому банку.
З метою недопущення застосування штрафних санкцій за невиконання рішення суду, 08.04.2026 Головне управління звернулось до Пенсійного фонду України з проханням виділити кошти в розмірі 224456,06 грн для виконання рішення суду щодо виплати ОСОБА_1 заборгованості із щомісячних страхових виплат за період з 01.08.2022 по 31.12.2025 (лист від 08.04.2026 № 1200-0307-5/9532).
Станом на теперішній час, відповідь не надходила.
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області вчинило усі, передбаченні чинним законодавством, залежні від нього дії для забезпечення виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 по справі № 360/1807/25, вини або умислу Головного управління у навмисному невиконанні в повному обсязі рішення суду немає.
14.04.2026 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України відкрито виконавче провадження № 80750232 з примусового виконання виконавчого листа № 360/1807/25, виданого 16.03.2026 Луганським окружним адміністративним судом.
Головним управлінням у відповідь на постанову про відкриття виконавчого провадження було надіслано листи від 20.04.2026 за вих. № 1200-0307-5/10635 щодо виконання рішення в межах повноважень та бюджетних призначень.
Таким чином, крім постанови про відкриття виконавчого провадження від 14.04.2026, інші заходи щодо примусового виконання рішення у справі № 360/1807/25, передбачені Законом № 1404-VIII, державним виконавцем не вживалися.
Виконання рішення суду, у тому числі, у даній справі № 360/1807/25, залежить від бюджетного фінансування, його виконання не залежить від визначеного судом способу виконання, зміни способу і порядку виконання судового рішення, та не може призвести до його фактичного виконання, позаяк така процесуальна дія у жодному разі не вплине на більш скоріше фінансування державою витрат по виплаті заборгованості пенсії, у тому числі, позивача.
Просив відмовити в задоволенні заяви.
Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102- ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб (стаття 1), який в подальшому був неодноразово продовжений та Указом Президента України від 27 квітня 2026 року №342/2026 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 04 травня 2026 року строком на 90 діб.
Враховуючи дистанційний режим роботи суддів та працівників апарату Луганського окружного адміністративного суду з 02.05.2022, з метою збереження життя і здоров'я та забезпечення безпеки суддів і працівників апарату суду, судом розглянуті матеріали електронної справи в письмовому провадженні.
Розглядаючи подану заявником заяву, суд зазначає наступне.
Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі № 360/1807/25 адміністративний позов адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (код ЄДРПОУ 21782461, місцезнаходження: 93404, Луганська область, м.Сіверськодонецьк (Сєвєродонецьк), вул. Шевченка, будинок 9) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії задоволено.
Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області № 1035370364/1035370364-2025-1 від 25.08.2025 про відмову у здійсненні страхових виплат/наданні соціальних послуг ОСОБА_1 .
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та виплату страхових виплат ОСОБА_1 з 01 серпня 2022 року.
Стягнуто на користь держави за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області судовий збір у розмірі 968 (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 копійок.
Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2026 року рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі № 360/1807/25 - залишено без змін.
На виконання судового рішення відповідачем в січні 2026 року поновлено нарахування щомісячних страхових виплат позивачу з 01.08.2022 (постанова №1035370364-2026-1 від 30.01.2026). Заборгованість із щомісячних страхових виплат за період з 01.08.2022 по 31.12.2025 в сумі 224456,06 грн облікована в Головному управлінні, внесена до ЕОС потерпілого № 1035370364 та Реєстру судових рішень (РСР № С2597749). З 01.01.2026 щомісячна страхова виплата ОСОБА_1 виплачується щомісячно з наступного місяця після місяця, в якому вона нарахована на рахунок позивача в уповноваженому банку.
З даних КП «ДСС» вбачається, що 16.03.2026 Луганським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 360/1807/25.
14.04.2026 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Луганській та Харківській областях Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 80750232 щодо «зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області поновити нарахування та виплату страхових виплат ОСОБА_1 з 01 серпня 2022 року».
Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області звернулось до Пенсійного фонду України, в якому просило виділити кошти в розмірі 224456,06 грн для виконання рішення суду щодо виплати ОСОБА_1 заборгованості із щомісячних страхових виплат за період з 01.08.2022 по 31.12.2025.
Станом на дату розгляду заяви по суті відсутні докази виділення коштів та виплати заборгованості за рішенням суду позивачу.
Розглянувши заяву про зміну способу і порядку виконання рішення у справі, дослідивши матеріали справи, суд виходить з такого.
Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Положеннями статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи.
Так, Конституційний Суд України, розглядаючи справу №1-7/2013 у рішенні від 26.06.2013, звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 № 11-рп/2012).
Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" вказав, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.
Якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс (рішення у справі "Піалопулос та інші проти Греції", пункт 68).
В рішенні у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004 Європейський Суд з прав людини вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду (п. 43).
У справі «Сорінг проти Об'єднаного Королівства» від 07.07.1989 Європейський суд визначив, що на державі лежить прямий обов'язок дотримуватися громадянських прав осіб і забезпечувати належне та своєчасне виконання рішення суду, що набрало законної сили. Виконання будь-якого судового рішення є невід'ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам ст. 6 Конвенції. Поза сумнівом, вирішення справи в суді без невиправданого і необґрунтованого зволікання є запорукою ефективного захисту особою своїх прав. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не може вважатися дієвим, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням, зазначено в Концепції Пункт 1 ст. 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов'язків цивільного характеру.
Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що або запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення від 15.10.2009 у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", п. 64).
Також, засіб юридичного захисту має бути "ефективним" в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 року у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), п. 95).
Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.
Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист.
Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях національних судів. Зокрема, у рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що "ефективний засіб правового захисту" у розумінні ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року по справі № 840/3112/18, яка враховується судом при розгляді даної справи відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України.
Також суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024 №4094-IX, який набрав чинності 19.12.2024, були внесені суттєві зміни до положень статті 378 КАС України, зокрема й у частині зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.
Так, відповідно до змісту частин першої - третьої статті 378 КАС України (у редакції Закону №4094-IX, що діє з 19.12.2024), за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Отже, з 19.12.2024 статтю 378 КАС України доповнено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, серед іншого, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, протягом двох місяців з дня набрання таким рішенням законної сили; при чому зміна способу і порядку виконання такого судового рішення відбувається шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
У цій категорії справ зміна способу і порядку виконання рішення можлива шляхом зміни "зобов'язання здійснити перерахунок та провести виплату за перерахованою пенсією" на "стягнення коштів із державного органу боржника".
Тобто, законодавцем визначено самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання судового рішення шляхом стягнення з суб'єкта владних повноважень відповідних виплат існування обставин невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо, зокрема, обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням.
Статтею 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 р. №3-рп/2003).
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Як вже встановлено судом, на виконання судового рішення Головним управлінням в січні 2026 року поновлено нарахування щомісячних страхових виплат позивачу з 01.08.2022 (постанова №1035370364-2026-1 від 30.01.2026).
Заборгованість із щомісячних страхових виплат за період з 01.08.2022 по 31.12.2025 в сумі 224456,06 грн облікована в Головному управлінні, внесена до ЕОС потерпілого № 1035370364 та Реєстру судових рішень (РСР № С2597749).
Заборгованість у розмірі 224456,06 грн нарахована на виконання судового рішення, та станом на дату подання вказаної заяви не сплачена.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Поняття «спосіб» і «порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке реалізується у виконавчому провадженні. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення дій, спрямованих на виконання рішення суду.
Спосіб виконання судового рішення це спосіб реалізації та здійснення способу судового захисту порушених прав.
Під встановленням способу виконання рішення суду необхідно розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у раніше встановлений спосіб.
Тобто, зі змісту вказаної норми випливає, що суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту.
Разом з тим, суд при розгляді питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення може змінити спосіб та порядок виконання рішення лише у виняткових випадках.
Водночас слід зауважити, що процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.
Разом з тим у даній справі суд не здійснює вихід за межі позовних вимог та не вирішує питання, що не було предметом дослідження при розгляді справи, а лише конкретизує спосіб виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості.
Встановлення такого способу виконання направлено на своєчасне та повне виконання судового рішення, а також відповідає вимогам прямих норм ст. 124 Конституції України.
Судом також враховується, що згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи викладене, з огляду на положення частини третьої статті 378 КАС України, якими встановлено, що невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат, а також враховуючи те, що з моменту набрання законної сили рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року по справі №360/1807/25 та по день подання до суду даної заяви про зміну способу виконання рішення пройшов час, а рішення суду не є виконаним у повному обсязі, зокрема, щодо виплати позивачу заборгованості, суд приходить до висновку про обґрунтованість заяви позивача про зміну способу виконання рішення відповідно до статті 378 КАС України шляхом стягнення з відповідача нарахованої заборгованості по страховим виплатам.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 28.10.2025 у справі №380/7706/22.
Керуючись статтями 241, 243, 248, 256, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Заяву адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 про встановлення або зміну способу та порядку виконання судового рішення №360/1807/25 у справі за адміністративним позовом адвоката Єфімік Олени Олександрівни в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Змінити спосіб і порядок виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2025 року у справі №360/1807/25 в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області виплати страхових виплат ОСОБА_1 з 01 серпня 2022 року, на стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області на користь ОСОБА_1 заборгованості страхових виплат в сумі 224456 (двісті двадцять чотири тисячі чотириста п'ятдесят шість) гривень 06 копійок.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Cуддя Н.М. Басова