08 травня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/7618/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Савонюка М.Я., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, а також інших складових грошового забезпечення протягом періоду з 13.03.2022 по 19.05.2023 без застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) різниці грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, а також інших складових грошового забезпечення за період з 13.03.2022 по 19.05.2023 із обрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 та Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01.01.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що наказом командира військової частини НОМЕР_4 від 13.03.2022 №31 був призваний на військову службу по мобілізації до військової частини НОМЕР_4 , а 11.01.2025 звільнений у запас через сімейні обставини.
Вказує, що військова частина НОМЕР_4 протиправно розраховувала його грошове забезпечення із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2018, тобто з порушенням вимог постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - постанова №704) та без урахування постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, що призвело до порушення його майнових прав та до зменшення розміру основних та додаткових видів грошового забезпечення.
25.09.2025 звернувся до відповідача, як правонаступника переформованої військової частини НОМЕР_4 , із заявою про перерахунок грошового забезпечення за період з 13.03.2022 по 19.05.2023, однак жодної відповіді не отримав.
Вважає таку бездіяльність відповідача протиправною. З цих підстав просить позов задовольнити.
Відповідач правом на подання суду відзиву на позовну заяву не скористався. Жодних заяв, повідомлень про причини такого неподання, їх поважності та/або неможливості подання у строк, встановлений судом, від відповідача на адресу суду (у тому числі електронну) не надходило.
Ухвала суду від 24.11.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження у справі була надіслана 24.11.2025 до "Електронного кабінету" Військової частини НОМЕР_1 та доставлена 25.11.2025 о 16 год. 20 хв., що підтверджується довідкою від 26.11.2025, яку долучено до матеріалів справи.
Відтак, відповідно до частини шостої статті 162 КАС України суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
Разом із позовною заявою представник позивача подала заяву про поновлення строку звернення до суду.
17.11.2025 представник позивача на виконання ухвали суду від 12.11.2025 знову подала суду заяву про поновлення строку звернення до суду із цим позовом.
Будь-яких інших заяв чи клопотань від учасників справи до суду не надходило.
12.11.2025 ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху. Встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
24.11.2025 ухвалою суду повернуто позивачу позовну заяву в частині позовних вимог про:
- визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, а також інших складових грошового забезпечення протягом періоду з 19.07.2022 року по 19.05.2023 року без застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року;
- зобов'язання військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) провести нарахування та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) різниці грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості проходження військової служби, премії, а також інших складових грошового забезпечення за період з 19.07.2022 року по 19.05.2023 року із обрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022 року.
24.11.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі в іншій частині позовних вимог, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у порядку письмового провадження).
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.01.2026 головуючим суддею по розгляду справи №340/7618/25 визначено суддю Савонюка М.Я.
12.01.2026 ухвалою суду адміністративну справу №340/7618/25 прийнято судом до свого провадження. Розгляд адміністративної справи розпочато спочатку зі стадії розгляду справи по суті.
26.03.2026 ухвалою суду витребувано у відповідача докази по справі.
Установивши фактичні обставини справи, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 13.03.2022 №31 старшого сержанта ОСОБА_1 призначено на посаду командира другого стрілецького відділення другого стрілецького взводу четвертої стрілецької роти. З 13.03.2022 він прийняв посаду і приступив до виконання службових обов'язків з посадовим окладом 3170 гривень на місяць, 9 тарифним розрядом, шпк «молодший сержант» (а.с. 9).
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 21.06.2022 №132 старший сержант ОСОБА_1 з 21.06.2022 прийняв справи та посаду сержанта із матеріального забезпечення роти вогневої підтримки військової частни НОМЕР_4 і приступив до виконання службових обов'язків (а.с. 10)
11.01.2025 наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по стройовій частині) від 11.01.2025 №11 позивача, звільненого на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по особову складу) від 06.12.2024 №137-РС на підставі пункту “г» (через сімейні обставини або інших поважних причин) пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» у запас, було виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення (а.с. 14).
Згідно витягу з директиви Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України №Д-22/ДСК від 22.05.2025 "Про проведення додаткових організаційних заходів у Силах територіальної оборони Збройних Сил України в 2025 році" командиру військової частини НОМЕР_5 до 31.07.2025 наказано переформувати, зокрема, військову частину НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ), що утримується за штатом №57/756-01 у військову частину НОМЕР_1 , утримувати за штатом №58/181-01, дислокувати на попередніх фондах, підпорядкувати командиру військової частини НОМЕР_5 , умовне найменування - військова частина НОМЕР_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 . Умовне найменування, зокрема, військової частини НОМЕР_4 , анулювати (а.с. 59).
На даний час військова частина НОМЕР_4 переформована у військову частину НОМЕР_1 , яка є її правонаступником.
25.09.2025 позивач звернувся до військової частини НОМЕР_1 із заявою, у якій просив провести нарахувати та виплати різницю грошового забезпечення за перiод з 13.03.2022 по 19.05.2023 iз обрахунку розмiру прожиткового мінімуму для працездатних осiб, встановлених Законами України "Про державний бюджет України на 2022 рік" та "Про державний бюджет України на 2023 рік" (а.с. 18)
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 №1979/Ф від 08.09.2025 по нарахуванню та виплаті грошового забезпечення військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 у період з 08.03.2022 по 18.07.2022 відповідач здійснював обчислення та нарахування грошового забезпечення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018, що становить 1762,00 грн (а.с. 65).
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 9 Закону України №2011-XII від 20.12.1991 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч. 3 ст. 9 Закону №2011-ХІІ).
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону №2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
30.08.2017 Кабінет Міністрів України прийняв Постанову №704, якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років.
Отже, з набранням чинності Постановою №704 змінено розміри грошового забезпечення військовослужбовців.
Станом на час прийняття Постанови №704 пунктами 2 та 4 було визначено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1, 12, 13, 14 до постанови №704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
З 24.02.2018 набула чинності Постанова №103, пунктом 6 якої у первинній редакції внесені зміни до постанов Кабінету Міністрів України, зокрема, пункт 4 Постанови № 704 викладено в новій редакції, яка передбачала, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.
Отже, з 24.02.2018 змінено розрахункову величину, з якої обчислюються розміри посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями, а саме: замість «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року)» передбачено використання «розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, яким вносились зміни до Постанов КМУ, що додаються, зокрема пункту 4 Постанови №704.
Отже, з 29.01.2020, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі №826/6453/18, пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України №103 втратив чинність, та була відновлена дія пункту 4 Постанови №704 у первісній редакції, що передбачає визначення посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Прожитковий мінімум щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.
При цьому, згідно із частиною другою статті 92 Конституції України виключно законами України встановлюються, Державний бюджет України і бюджетна система України (пункт 1) та порядок встановлення державних стандартів (пункт 3).
Законодавець делегував Кабінету Міністрів України повноваження на встановлення умов, порядку та розміру перерахунку пенсій особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб.
Так, під "умовами" слід розуміти встановлення Кабінетом Міністрів України необхідних обставин, які роблять можливим здійснення перерахунку пенсії.
Під "порядком" розуміється, що Кабінет Міністрів України має право на встановлення певної послідовності, черговості, способу виконання, методики здійснення перерахунку пенсій у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців.
Величина грошового забезпечення як виплати, що є визначальною при перерахунку пенсії, встановлюється Кабінетом Міністрів України в межах повноважень щодо визначення розміру перерахунку пенсій.
Відтак, зазначення у пункті 4 постанови №704 в формулі обрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням базового державного соціального стандарту (прожиткового мінімуму для працездатних осіб) як розрахункової величини для їх визначення, не суперечить делегованим Уряду повноваженням щодо визначення розміру грошового забезпечення для перерахунку пенсій, призначених згідно із Законом Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб".
Разом із цим Кабінет Міністрів України не уповноважений та не вправі установлювати розрахункову величину для визначення посадових окладів із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який не відповідає нормативно-правовому акту вищої юридичної сили.
Пунктом 8 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" було установлено, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня 2018 року.
У свою чергу, Закон України "Про Державний бюджет України на 2022 рік» таких застережень щодо застосування як розрахункової величини для визначення, зокрема грошового забезпечення, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року на 2022 не містить.
Тобто, положення пункту 4 постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів, розрахованих згідно з постанови № 704, прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 до 01.01.2020 - набрання чинності Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", не входили в суперечність із актом вищої юридичної сили.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи.
Тобто згідно з правовою позицією Верховного Суду правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі №160/1088/19).
Отже, з огляду на визначені в частині 3 статті 7 КАС України правила, а також враховуючи те, що з 01.01.2020 положення пункту 4 Постанови №704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений законодавцем на відповідний рік, у тому числі для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів, до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 4 Постанови №704 в частині, що не суперечать нормативно-правовому акту, який має вищу юридичну силу Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік» із використанням для визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 15.03.2023 у справі №420/6572/22, від 22.03.2024 у справі №380/10075/21, від 28.03.2024 у справі №160/8290/23.
Відповідно до частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" у 2022 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня - 2481,00 гривні.
Отже, через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, виникли підстави для нарахування грошового забезпечення, виходячи з розміру складових, розрахованих згідно з Постановою №704 у відповідності до вимог статті 9 Закону №2011-ХІІ, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Як було встановлено судом, відповідно до довідки військової частини НОМЕР_1 №1979/Ф від 08.09.2025 обчислення та нарахування посадового окладу та окладу за військовим званням у період з 13.03.2022 по 18.07.2022 позивачу здійснювалось виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018 (1762,00 грн).
Приймаючи до уваги, що у період з 13.03.2022 по 18.07.2022, розрахунковою величиною, що застосовується для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, є встановлений законом розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в той час коли відповідачем застосований встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум у розмірі 1762,00 грн, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок грошового забезпечення за вказаний період.
Крім того, при вирішенні спірних питань суд враховує, що розмір додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія) та одноразових виплат, залежить від розміру посадового окладу, окладу за військовим званням позивача, як військовослужбовця, тому у період з 13.03.2022 по 18.07.2022 мали би визначатися з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (а не "на 1 січня 2018 року").
Таким чином, внаслідок невірного розрахунку розміру посадового окладу та окладу за військовим знанням позивачу було невірно обчислено і розміри додаткових видів грошового забезпечення у період з 13.03.2022 по 18.07.2022.
Оскільки правонаступником військової частини НОМЕР_6 є військова частина НОМЕР_1 , тому суд доходить висновку про необхідність зобов'язання військової частини НОМЕР_1 провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів, які підлягали виплаті позивачу) за період з 13.03.2022 по 18.07.2022, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б підтверджували правомірність своєї бездіяльності у спірних правовідносинах не надав, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. На розвиток зазначених положень Конституції України частиною другою статті 2 КАС України визначені критерії законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, яким є відповідач-2.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом повного задоволення позову.
Представником позивача у позовній заяві заявлено клопотання про вирішення питання про розподіл судових витрат в частині стягнення витрат, пов'язаних з правничою допомогою, в сумі 8000,00 грн.
Дослідивши наявні матеріали справи суд встановив наступне.
Згідно зі статтею 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до частин першої та четвертої статті 134 КАС України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
За правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 27.06.2018 по справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Allia№ce Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Вказані висновки також наведені у Постановах Верховного Суду від 17.09.2019 по справі 810/3806/18, по справі №1740/2428/18 від 24.03.2020, по справі №320/3271/19 від 07.05.2020.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
На підтвердження обсягу наданих послуг та понесених позивачем витрат представником позивача надано до суду копії: ордеру про надання правової допомоги ВА №1131853 від 07.11.2025; договору про надання правової допомоги від 01.05.2025 №14; квитанції до прибуткового касового ордера від 07.11.2025 (а.с. 20-24.
Відповідно до розділу І "Предмет договору" договору від 01.05.2025 №14 Адвокат приймає доручення Клієнта та бере на себе зобов'язання надати Клiєнту правову допомогу щодо надання правової інформації, консультацій i роз'яснень з правових питань; складання звернень (заяв, скарг, пропозицiй) та iнших документiв правового характеру; складання процесуальних документів (заперечень, клопотань, претензiй, позовних заяв, апеляцiйних i касацiйних скарг у кримiнальному, господарському, цивiльному, алмiнiстративному судочинствах, заяв про вжиття заходiв забезпечення rrозову та iнших документiв вiдповiдно до вимог процесуального законодавства). Здiйснення вcix без виключень процесуальних дiй в судах вcix iнстанцiй вiд iмeнi клієнта.
Сторони узгодили, що розмiр гонорару, який Клiєнт сплачує Адвокату, за надану в межах цього договору правову допомогу, визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невiд'ємною частиною цього договору. Така додаткова угода може бути викладена у формі додатку до договору. який набуває чинностi з дня його пiдписання уповноваженими представниками сторін (розділ 4 Договору).
У додатку до Договору від 01.05.2025 №14 сторони визначили, що вартість послуг становить 8000,00 грн, у тому числі: вивчення законодавчої бази та судової практики в аналогічних справах (1 год. 30 хв. витраченого часу) - 2271,00 грн; ксерокопіювання, сканування документів, спрямування заяви позивача з доданими до неї документами на ім'я командира вiйськової частини НОМЕР_1 , складання опису до вкладення цінного листа (50 хв. витраченого часу) - 1262,00 грн; складання позовної заяви (3 години витраченого часу) - 4542,00 грн.
Отримання гонорару адвокатом Кашерною Вітою Василівною у сумі 8000,00 грн від ОСОБА_1 підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера від 07.11.2025.
У постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі №280/1983/19 вказано, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв'язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
Тобто, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Суд при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, надаючи оцінку співмірності заявлених вимог із критеріями, встановленими частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України виходить із наступного: дана справа відноситься до незначної складності; розгляд справи проведено без участі сторін у письмовому провадженні; обсяг доказового матеріалу є незначним.
Таким чином, оцінюючи подані документи, якими представник позивача обґрунтовує фактичне понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що сума 8000,00 грн, зазначена у додатку до Договору, є завищеною та не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).
Крім того, така послуга як вивчення законодавчої бази та судової практики в аналогічних справах є складовою послуги із підготовки та складання позовної заяви, а тому окремо не підлягає врахуванню до витрат на правничу допомогу.
Послуги із ксерокопіювання, сканування документів, спрямування заяви позивача з доданими до неї документами на ім'я командира вiйськової частини НОМЕР_1 , складання опису до вкладення цінного листа є діями технічного характеру та не стосуються безпосереднього здійснення представництва в межах цього судового провадження, а тому не можуть бути віднесені до витрат на професійну правничу допомогу.
Враховуючи вищезазначене, приймаючи усталеність судової практики у цій категорії справи, процесуальний хід її розгляду, суд дійшов висновку, що обґрунтованим, об'єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 3000,00 грн.
Питання про розподіл судових витрат в частині стягнення судового збору відповідно до вимог статті 139 КАС України судом не вирішується, оскільки позивач згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ “Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 за період з 13.03.2022 по 18.07.2022 грошового забезпечення, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Збройних сил України провести ОСОБА_1 перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових видів, які підлягали виплаті позивачу) за період з 13.03.2022 по 18.07.2022, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 №704, з урахуванням вже виплачених сум.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини НОМЕР_1 Збройних сил України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ) 3000 (три тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 08 травня 2026 року.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 ).
Відповідач - військова частина НОМЕР_1 Збройних сил України (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 ).
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду М.Я. САВОНЮК