07 травня 2026 року м. Кропивницький Справа № 340/3179/25
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Сагуна А.В., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) провадження звіт про виконання судового рішення за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання бездіяльності протиправною, а також зобов'язання вчинити певні дії, -
Рішенням суду від 10 листопада 2025 року, зокрема вирішено: “Зобов'язати військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 30.08.2016 року по 28.02.2018 року включно із застосуванням базового місяця для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням, виплачених за період служби з 29.01.2020 року по 31.12.2020 року, обчисливши їх із застосуванням належної розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" на 01.01.2020 року, а також перерахувати похідні додаткові види грошового забезпечення (надбавку за вислугу років, надбавку за кваліфікацію, допомогу для оздоровлення) за цей період та виплатити йому заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням, виплачених за період служби з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, обчисливши їх із застосуванням належної розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" на 01.01.2021 року, а також перерахувати похідні додаткові види грошового забезпечення (надбавку за вислугу років, надбавку за кваліфікацію, допомогу для оздоровлення) за цей період та виплатити йому заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України здійснити ОСОБА_1 перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням, виплачених за період служби з 01.01.2022 року по 18.07.2022 року, обчисливши їх із застосуванням належної розрахункової величини - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" на 01.01.2022 року, а також перерахувати похідні додаткові види грошового забезпечення (надбавку за вислугу років, надбавку за кваліфікацію, допомогу для оздоровлення) за цей період та виплатити йому заборгованість, яка виникне у зв'язку з таким перерахунком.
Здійснити перерахунок грошового забезпечення з урахуванням зміни "місяця підвищення доходу" та раніше виплачених сум індексації грошового забезпечення станом на 29.01.2020, 01.01.2021 та 01.01.2022».
Рішення набрало законної сили.
Позивачем подано заяву щодо встановлення судового контролю, в якій просить зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 НГУ подати до суду звіт про виконання
рішення суду із; - підтвердженням проведеного перерахунку; - детальним розрахунком; - підтвердженням виплати донарахованих сум.
Ухвалою суду від 29 січня 2026 року прийнято до свого провадження КДМ по адміністративній справі № 340/3179/25 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, а також зобов'язання вчинити певні дії; прийнято заяву, подану ОСОБА_1 в порядку ст.382 КАС України, до розгляду та зобов'язано військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України протягом трьох днів з дня отримання цієї ухвали суду надати до суду інформацію стосовно стану виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі № 340/3179/25.
Представником відповідача подана заява про виконання ухвали суду, до якої долучені платіжні інструкції на підтвердження перерахунку позивачу коштів.
Ухвалою суду від 06 лютого 2026 року заяву позивача про встановлення судового контролю по справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, а також зобов'язання вчинити певні дії - задоволено та зобов'язано військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України подати звіт про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року по справі № 340/3179/25 у строк - 90 днів з дня набрання законної сили ухвалою про встановлення судового контролю.
13.03.2026 до суду надійшло клопотання позивача щодо визнання звіту військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України таким, що не підтверджує належного виконання судового рішення та встановити новий строк для подання належного та повного звіту.
Принагідно суд зазначає, що ухвалою суду від 06 лютого 2026 року зобов'язано військову частину НОМЕР_2 Національної гвардії України подати звіт про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року по справі № 340/3179/25 у строк - 90 днів з дня набрання законної сили ухвалою про встановлення судового контролю, при цьому станом на 13.03.2026 строк для подачі звіту для відповідача ще не завершився, а тому дане клопотання позивача є явно необґрунтованим та задоволенню не підлягає.
01.05.2026 представником військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України подано звіт на виконання судового рішення.
Суд, розглянувши звіт військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України, не вбачає підстав для його прийняття, виходячи з наступного.
За визначенням ч.1, 2 ст. 381-1 КАС України, судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
У відповідності до приписів ч.1 ст. 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Згідно з вимогами ч.2, 3 ст. 382-1 КАС України за наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Частинами першою, другою статті 382-2 КАС України передбачено, що суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб);4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
До звіту додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо звіт поданий представником і такі документи раніше не подавалися; 2) докази направлення копій звіту та доданих до нього матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 цього Кодексу (частина третя статті 382-2 КАС України).
Згідно частини першої статті 382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
При цьому, в силу імперативних вимог ч.2 статті 382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до приписів частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно зі статтею 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим для учасників справи, що забезпечується через примусове виконання судових рішень відповідно до Закону України “Про виконавче провадження».
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року №11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
У Рішенні від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України» від 7 червня 2005 року, заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява №30779/04).
Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).
Судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин 1 та 2 статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року №2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статями 14, 370 Кодексу адміністративного судочинства України.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 року №4094-ІХ внесені зміни до КАС України, який доповнено статтею 382-1 КАС України про порядок розгляду заяви про зобов'язання подати звіт, статтею 382-2 КАС України, яка регламентує розгляд звіту про виконання судового рішення та статтею 382-3 КАС України - рішення за наслідками розгляду звіту про виконання судового рішення, які є чинними з 19 грудня 2024 року.
Відповідно до п.2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
Отже, з 19 грудня 2024 року питання судового контролю вирішуються у судах з урахуванням змін, внесених Законом №4094-ІХ.
Відповідно до вимог ч.1 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу. Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Згідно з вимогами ч.2, 3 ст.382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Представником військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України зазначено, що позивачу сплачена перерахована індексація грошового забезпечення у повному обсязі, але виплата перерахованого грошового забезпечення не здійснена.
Також зазначив, що військова частина є бюджетною, неприбутковою установою, фінансування котрої здійснюється за рахунок видатків Головного управління Національної гвардії України. При цьому згідно ст. 28 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» Військова частина повинна виконувати вказівки та розпорядження Головного управління Національної гвардії України. Позиція Головного управління Національної гвардії України щодо коригування (зменшення) складових грошового забезпечення при здійсненні його перерахунку згідно рішень судів відображена у листі (вих. №27/13/4-8386/13 від 16.05.2024). У зв'язку з цим у Військової частини постійно виникають проблеми щодо виділення Головним управлінням Національної гвардії України додаткового фінансування з метою виплати певним військовослужбовцям донарахованого грошового забезпечення на підставі судових рішень. Проблема полягає у тому, що Головне управління Національної гвардії України здебільшого не погоджувало Військовій частині виділення додаткового фінансування з метою здійснення зазначених виплат, якщо розрахунок розміру даного додаткового фінансування здійснено без врахування вимог, зазначених у листі (вих. №27/13/4-8386/13 від 16.05.2024), тобто без корегування (зменшення) розміру надбавки за особливості проходження служби та розміру щомісячної премії.
З метою остаточного вирішення даної проблеми Військовою частиною до Головного управління Національної гвардії України направлено запит щодо надання додаткових роз'яснень щодо законності та обґрунтованості здійснення зазначеного корегування (зменшення) складових грошового забезпечення при виконанні судових рішень.
При цьому Військовою частиною здійснено повторний перерахунок грошового забезпечення позивача у справі №340/3179/25 без здійснення зменшення його складових. Даний розрахунок та потреба у виділенні додаткових коштів повторно направлено до Головного управління Національної гвардії України. Головне управління Національної гвардії України погодилось на надання додаткового фінансування згідно зазначених розрахунків, але на даний момент відповідні кошти до Військової частини не надійшли. При надходженні даних коштів вказане рішення суду буде негайно виконано згідно наданих розрахунків.
Позивачем подано клопотання про відмову у прийнятті звіту відповідача про виконання рішення суду.
За встановлених обставин, суд на підставі частини другої статті 382-3 КАС України відмовляє у прийнятті звіту, та додатково встановлює новий строк подання звіту.
Водночас, суд не вбачає необхідності на даний час для накладення штрафу на відповідача, оскільки, як свідчать встановлені обставини, відповідачем вживались конкретні заходи з метою виконання рішення суду.
Суд враховує, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме: встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення, аналізувати акти законодавства, враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства, встановлювати наявність та форму вини такої посадової особи, а також зазначати про співмірність розміру штрафу та доходів (фінансової спроможності) такої посадової особи. Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо. Такі засоби не можуть бути надмірними за визначених умов та не мають призводити до порушення прав, гарантованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод.
Посилення судового контролю за виконанням судових рішень та наділення суду з цією метою правом накладати штрафні санкції визнається заходом для забезпечення конституційного права громадян на судовий захист. Специфіка застосування штрафної санкції, полягає в тому, що вона накладається на керівника суб'єкта владних повноважень, яким не забезпечено виконання судового рішення та який є відповідальним за діяльність державного органу, який він очолює. Можливість накладення штрафу розглядається не самостійно, а за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або у разі неподання такого звіту. Накладення на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання постанови, штрафу є мірою покарання, а тому можливість суду накласти такий штраф може бути реалізована лише за умови встановлення судом обставин, які свідчать про умисне невиконання рішення суду, недобросовісність у діях суб'єкта владних повноважень, які свідчать про ухилення останнього від виконання рішення суду. Зважаючи на приписи наведених положень процесуального закону, з урахуванням характеру спірних правовідносин та фактичних обставин справи суд не вбачає наявності таких підстав.
Керуючись ст. 248, 256, 295, 382, 382-2, 382-3 КАС України, суд,-
У прийнятті звіту військової частини НОМЕР_2 Національної гвардії України про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі № 340/3179/25 - відмовити.
Встановити військовій частині НОМЕР_2 Національної гвардії України новий строк для подання до Кіровоградського окружного адміністративного суду звіту про виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2025 року у справі № 340/3179/25 - 90 днів з дня отримання даної ухвали.
Роз'яснити, що звіт суб'єкта владних повноважень про виконання ухвали суду має відповідати вимогам, встановленим частинами другою, третьою статті 382-2 КАС України.
Копію ухвали направити особам, які беруть участь у розгляді заяви.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду А.В. САГУН