ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"08" травня 2026 р. справа № 640/35251/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Могили А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури про визнання протиправним та скасування рішень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури про визнання протиправними та скасування рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) №369 від 13.09.2021 року, наказу Київської міської прокуратури №2770к від 19.10.2021 року про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що працював в органах прокуратури на посаді прокурора з травня 2013 року. Наказом керівника Київської міської прокуратури № 2770к від 19.10.2021 був звільнений з посади прокурора Київської місцевої прокуратури №2 міста Києва у зв'язку з наявністю рішення П'ятнадцятої кадрової комісії обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) № 369 від 13.09.2021.
Позивач вважав таке рішення кадрової комісії та наказ керівника Київської міської прокуратури протиправними, оскільки на засіданні Першої кадрової комісії 20.11.2020 було розглянуто заяву позивача щодо оскарження результатів іспиту (другого етапу), який відбувся 06.11.2020, за результатами складення якого ним отримано 92 бали. За результатами розгляду заяви, у якій вказувалося про технічні несправності та інші причини, незалежні від прокурора та членів комісії, Першою кадровою комісією вирішено призначити нову дату складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички для ОСОБА_1 , оскільки технічні причини могли негативно вплинути на об'єктивний результат його тестування. Однак згодом П'ятнадцята кадрова комісія в порушення вимог чинного законодавства прийняла рішення проти включення позивача до графіку складання іспиту (його другого етапу), а 13.09.2021 рішення про неуспішне проходження позивачем атестації. Позивач наголошує, що П'ятнадцята кадрова комісія, приймаючи оскаржуване рішення та перевіряючи аргументи заяви позивача, не вжила жодних заходів щодо перевірки обставин, викладених у них, обмежившись лише посиланням на відсутність існування акту, складання якого не передбачено жодним нормативним актом. З огляду на очевидну протиправність оскаржуваного рішення про неуспішне проходження позивачем атестації, на думку останнього, підлягає визнанню протиправним та скасуванню наказ про звільнення позивача.
Згідно з ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Келеберди В.І. від 23.12.2021 відкрито провадження в справі, а розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзиві на позовну заяву відповідач Київська міська прокуратура позовні вимоги не визнав. Вказав, що у зв'язку з тим, що за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки позивач набрав 92 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, П'ятнадцятою кадровою комісією на підставі пунктів 13, 16, 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, пункту 6 розділу І, пунктів 5, 6 розділу ІІІ Порядку, прийнято рішення від 13.09.2021 № 369 про неуспішне проходження атестації. Звернув увагу, що підпункт 2 пункту 19 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ містить імперативну норму про необхідність звільнення позивача, у разі неуспішного проходження атестації прокурором. Зважаючи на те, що Закон № 113-ІХ визначає першочергові заходи із реформи органів прокуратури, то він є спеціальним законом до спірних правовідносин, а тому пункт 9 частини першої статті 51 Закону № 1697-VI, який визначає загальні підстави для звільнення, не є застосовним у розв'язанні спірних правовідносин щодо оскарження рішення атестаційної комісії, незгоди з результатами атестації та наказу про звільнення з посади прокурора за результатами такого рішення. За наведених обставин вважає, що звільнення позивача відбулося з дотриманням вимог законодавства (т.2, а.с.101-111).
Відповідач Офіс Генерального прокурора України у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав. Вказав, що законодавець, ввівши в дію визначену процедуру реформування органів прокуратури, вказав, які саме дії мають вчинити особи з метою подальшого проходження служби в органах прокуратури, та явно і очевидно окреслив умову продовження служби, шляхом успішного проходження атестації. Наслідки неуспішного проходження одного з етапів атестації також були сформульовані та визначені законодавцем з достатньою для розуміння чіткістю і ясністю. Відповідно, набрання позивачем за результатами іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки 92 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, є безумовною підставою згідно з пунктами 13, 16, 17 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ, пункту 6 розділу І, пунктів 5, 6 розділу ІІІ Порядку, для недопуску останнього до наступного етапу атестації та прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження прокурором атестації. За наведених обставин, вважає, що оскаржувані рішення відповідають вимогам законодавства та скасуванню не підлягають (т.2, а.с.156-186).
У відповіді на відзив Київської міської прокуратури позивач вказав, що відповідна повноважна Перша кадрова комісія рішення про неуспішне проходження атестації не приймала, а навпаки призначила нову дату складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички. Таким чином П'ятнадцята кадрова комісія діяла за межами своїх повноважень, що є самостійною підставою для задоволення позову (т.3, а.с.51-54).
На виконання Закону України «Про внесення зміни до пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» щодо забезпечення розгляду адміністративних справ» та відповідно до Порядку передачі судових справ, нерозглянутих Окружним адміністративним судом міста Києва, затвердженого наказом Державної судової адміністрації України від 16.09.2024 №399, судову справу №640/35251/21 передано до Івано-Франківського окружного адміністративного суду та розподілено судді Боброву Ю.О.
Ухвалою судді Боброва Ю.О. від 16.04.2025 дану справу прийнято до провадження та вирішено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзиві на позовну заяву відповідач Офіс Генерального прокурора України вказав, що за приписами п. 13 розділу ІІ Закону № 113-IX не проходження відповідного етапу атестації є підставою для ухвалення кадровою комісією рішення про її неуспішне проходження прокурором. Наказом виконуючого обов'язки Генерального прокурора від 07.10.2020 № 474 в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Законом, встановлено 93 бали для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки. Водночас, 06.11.2020 за наслідками складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки (другий етап атестації) ОСОБА_1 набрав 92 бали, що з урахуванням наказу виконувача обов'язків Генерального прокурора від 07.10.2020 № 474, є менше прохідного балу (93) для успішного складання іспиту. У процесі складення іспиту та проходження тестування ОСОБА_1 жодних заяв до кадрової комісії із зауваженнями щодо технічних збоїв комп'ютерної техніки, поганого самопочуття не подавав і фактично використав своє право на проходження відповідного етапу атестації. За таких обставин, П'ятнадцятою кадровою комісією відповідно до вимог пунктів 13, 16, 17 розд. ІІ Закону № 113-ІХ, п. 6 розд. І, пунктів 5, 6 розділу ІІІ Порядку № 221, прийнято законне та обґрунтоване рішення від 13.09.2021 № 369 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації (т.3, а.с.76-93).
Згідно з ухвалою суду від 30.04.2025 надано позивачу можливість брати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції, а 22.05.2025 судом постановлено ухвалу про витребування доказів.
У додаткових поясненнях відповідач Офіс Генерального прокурора України вказав, що П'ятнадцята кадрова комісія обласних прокуратур під час формування графіка складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, діяла як самостійний орган, наділений повноваженнями перевірки матеріалів атестації, прийняття рішень шляхом голосування за власним розсудом з урахуванням вимог чинного законодавства, не була зобов'язана виконувати рішення Першої кадрової комісії обласних прокуратур, прийнятого щодо ОСОБА_1 , як і не була зобов'язана вирішувати питання щодо скасування такого рішення (т.3, а.с.176-180).
На виконання вимог підпункту 2.3.44 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 №39, проведено 25.03.2026 повторний автоматизований розподіл даної судової справи між суддями.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду даної справи визначено суддю Могилу А.Б.
Згідно з ухвалою судді від 31.03.2026 справу прийнято до провадження. Розгляд справи розпочато з початку за правилами спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами.
Ухвалами суду від 03.04.2026 та 08.05.2026 у задоволенні клопотань позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, відмовлено.
Суд, розглянувши відповідно до вимог ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, письмові пояснення викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.
З 2013 року ОСОБА_1 працював в органах прокуратури та 21.02.2017 призначений на посаду прокурора Київської місцевої прокуратури №2 міста Києва в порядку переведення з органів прокуратури Чернігівської області.
Позивач подав Генеральному прокурору заяву про намір пройти атестацію на підставі пункту 10 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури".
Наказом виконувача обов'язків Генерального прокурора № 474 від 07.10.2020 встановлено прохідний бал - 93 (мінімально допустиму кількість балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки під час атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих).
Позивач 06.11.2020 проходив анонімне тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки та набрав 92 балів.
ОСОБА_1 11.11.2020 звернувся із заявою до Першої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) про надання можливості повторного складенні іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички, у зв'язку із незалежними від позивача технічними причинами система некоректно згенерувала його відповіді як неправильні.
За результатами розгляду вказаної заяви позивача, Першою кадровою комісією з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) 20.11.2020 прийнято рішення про необхідність призначення нової дати складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з протоколу № 12 засідання від 20.11.2020.
Наказом Генерального прокурора № 236 від 16.07.2021 визнано таким, що втратив чинність наказ № 424 від 10.09.2020 про створення Першої кадрової комісії з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) (т.1, а.с.68).
Наказом № 239 від 22.07.2021 створено П'ятнадцяту кадрову комісію обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих), у зв'язку з чим матеріали атестації, у тому числі щодо позивача, передані до П'ятнадцятої кадрової комісії.
Рішенням П'ятнадцятої кадрової комісії від 13.09.2021, що викладено у формі протоколу засідання № 11, ОСОБА_1 не включено до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності (т.1, а.с.57-65).
П'ятнадцятою кадровою комісією обласних прокуратур з атестації прокурорів місцевих прокуратур, військових прокуратур гарнізонів (на правах місцевих) прийнято рішення № 369 від 13.09.2021 про неуспішне проходження позивачем атестації (т.1, а.с.39).
Наказом керівника Київської міської прокуратури № 2770-к від 19.10.2021 позивача звільнено з посади прокурора Київської місцевої прокуратури №2 міста Києва на підставі рішення П'ятнадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження атестації, відповідно до п. 19 розділу ІІ Прикінцевих і перехідних положень закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформування органів прокуратури» (т.1, а.с.38).
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням та наказом відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Спірні правовідносини між сторонами склалися з приводу рішення П'ятнадцятої кадрової комісії про неуспішне проходження прокурором атестації та звільнення з посади в органах прокуратури на підставі такого рішення.
За змістом статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, а держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності; громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Статтями 2, 5 КЗпП України закріплено право громадян України на працю і гарантії держави в правовому захисті працездатним громадянам від незаконного звільнення.
Відповідно до ст. 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.
Статтею 4 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII) встановлено, що організація та діяльність прокуратури України, статус прокурорів визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, чинними міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Законом № 1697-VII забезпечуються гарантії незалежності прокурора, зокрема, щодо особливого порядку його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності тощо.
Законом № 113-IX запроваджено реформування системи органів прокуратури, у зв'язку із чим до Закону № 1697-VII були внесені зміни.
Статтею 14 Закону № 1697-VII, у зв'язку із внесенням до неї змін Законом № 113-ІХ, передбачено скорочення кількості прокурорів органів прокуратури та встановлено, що загальна чисельність прокурорів органів прокуратури становить не більше 10 000 осіб. Приведення у відповідність із вимогами ст.14 Закону № 1697-VII кількісного складу органів прокуратури здійснюється, крім іншого, шляхом проведення атестації на виконання вимог Закону № 113-ІХ.
У тексті Закону № 1697-VII слова «Генеральна прокуратура України», «регіональні прокуратури», «місцеві прокуратури» замінено відповідно словами «Офіс Генерального прокурора», «обласні прокуратури», «окружні прокуратури».
Згідно з п.п. 6, 7 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п.9 ч.1 ст. 51 Закону №1697-VII. Прокурори, які на день набрання чинності цим Законом займають посади прокурорів у Генеральній прокуратурі України, регіональних прокуратурах, місцевих прокуратурах, військових прокуратурах, можуть бути переведені на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах лише у разі успішного проходження ними атестації, яка проводиться у порядку, передбаченому цим розділом.
Пунктом 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ встановлено, що прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур (у тому числі ті, які були відряджені до Національної академії прокуратури України для участі в її роботі на постійній основі) мають право в строк, визначений Порядком проходження прокурорами атестації, подати Генеральному прокурору заяву про переведення на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласних прокуратурах, окружних прокуратурах. У заяві також повинно бути зазначено про намір пройти атестацію, надано згоду на обробку персональних даних, на застосування процедур та умов проведення атестації. Форма та порядок подачі заяви визначаються Порядком проходження прокурорами атестації.
Згідно з п. 11 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX атестація прокурорів проводиться кадровими комісіями Офісу Генерального прокурора, кадровими комісіями обласних прокуратур.
Пунктом 14 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX графік проходження прокурорами атестації встановлює відповідна кадрова комісія. Атестація проводиться прозоро та публічно, у присутності прокурора, який проходить атестацію. Перебіг усіх етапів атестації фіксується за допомогою технічних засобів відео- та звукозапису.
На виконання вимог Закону № 113-IX наказом Генерального прокурора затверджено Порядок №221.
За визначенням, що міститься в п. 1 розділу І Порядку № 221, атестація прокурорів - це встановлена розділом II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону № 113-IX і цим Порядком процедура надання оцінки професійній компетентності, професійній етиці та доброчесності прокурорів Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур і військових прокуратур.
Відповідно до п.п. 2, 4 розділу І Порядку № 221 атестація прокурорів Генеральної прокуратури України (включаючи прокурорів Головної військової прокуратури, прокурорів секретаріату Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів), регіональних, місцевих прокуратур та військових прокуратур проводиться відповідними кадровими комісіями.
Порядок роботи, перелік і склад кадрових комісій визначаються відповідними наказами Генерального прокурора.
Пунктом 6 розділу І Порядку № 221 визначено, що атестація включає такі етапи:
1) складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора;
2) складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки;
3) проведення співбесіди з метою виявлення відповідності прокурора вимогам професійної компетентності, професійної етики та доброчесності. Для оцінки рівня володіння практичними уміннями та навичками прокурори виконують письмове практичне завдання.
За приписами п. 7 розділу І Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних чи інших причин, які не залежали від членів комісії та прокурора, або ж у разі скасування судом рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації комісія призначає новий час (дату) складання прокурором відповідного іспиту чи проведення з ним співбесіди.
Пунктом 8 розділу І Порядку № 221 встановлено, що за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює одне із таких рішень:
1) рішення про успішне проходження прокурором атестації;
2) рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Форми типових рішень визначені у додатку 1 до цього Порядку.
Відповідно до п.п. 5, 6 розділу ІІ Порядку № 221 прохідний бал (мінімально допустима кількість набраних балів, які можуть бути набрані за результатами тестування) для успішного складання іспиту встановлює своїм наказом Генеральний прокурор після складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп'ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.
Прокурор, який за результатами складення іспиту набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал, не допускається до співбесіди, припиняє участь в атестації, а відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження прокурором атестації.
Пунктами 4, 6 розділу І Порядку № 221 визначено, що кадрові комісії за результатами атестації регулярно подають Генеральному прокурору інформацію щодо прокурорів, які успішно пройшли атестацію, а також щодо прокурорів, які неуспішно пройшли атестацію.
Рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації є підставою для видання наказу Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури про звільнення відповідного прокурора з посади та органів прокуратури на підставі підпункту 2 пункту 19 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону. Відповідний наказ Генерального прокурора, керівника обласної прокуратури може бути оскаржений прокурором у порядку, встановленому законодавством.
Вирішуючи питання про обґрунтованість вимог позовної заяви, суд виходить з такого.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіряючи на відповідність ч.2 ст.2 КАС України рішення П'ятнадцятої кадрової комісії від 13.09.2021 №369 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації та наказ керівника Київської міської прокуратури від 19.10.2021 №2770к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Київської місцевої прокуратури №2 міста Києва, суд виходить з такого.
Порядок проходження прокурорами атестації визначається Законом №113 та Порядком № 221.
За наслідком їх системного аналізу суд зазначає, що за результатами атестації прокурора відповідна кадрова комісія ухвалює рішення про неуспішне проходження ним атестації, участь у якій він припиняє і не допускається до співбесіди, у випадку, якщо прокурор за результатами складення іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки (далі - іспит) набрав меншу кількість балів, ніж прохідний бал.
Як уже зазначено судом вище, П'ятнадцятою кадровою комісією прийнято рішення від 13.09.2021 №369 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації, у зв'язку з тим, що за результатами складання іспиту він набрав 92 бали, що є меншим за прохідний бал - 93, встановлений наказом в.о. Генерального прокурора №474.
Ураховуючи імперативну вимогу Закону № 113 та Порядку № 221 щодо прийняття кадровою комісією рішення про неуспішне проходження атестації прокурором, який за результатами складення іспиту, набрав меншу кількість балів, ніж прохідний, суд вважає, що рішення П'ятнадцятої кадрової комісії від 13.09.2021 №369 про неуспішне проходження ОСОБА_1 атестації є законним та таким, що відповідає вимогам ч.2 ст. 2 КАС України, а тому відсутні підстави для його скасування.
З огляду на те, що наказ керівника Київської міської прокуратури від 19.10.2021 №2770к про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Київської місцевої прокуратури №2 міста Києва, прийнято на підставі вказаного вище рішення, яке є законним, суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування цього наказу.
Суд зазначає, що позовні вимоги в іншій частині також не підлягають задоволенню, як похідні.
Доводи позивача про те, що П'ятнадцятою кадровою комісією необґрунтовано прийнято оскаржуване рішення, незважаючи на рішення Першої кадрової комісії від 20.11.2020, оформлене протоколом №12, про задоволення заяви ОСОБА_1 ; виключення його зі списку осіб, які не пройшли іспит; призначення нового часу та дати складання іспиту, та внесення змін до графіку складання іспиту у формі анонімного тестування на загальні здібності та навички з використанням комп'ютерної техніки, є необґрунтованими з огляду на таке.
За приписами абз.1 п.2 розділу ІІІ Порядку №221 кадрова комісія формує графік складання іспитів. Графік із зазначенням прізвища, імені та по батькові прокурора, номера службового посвідчення, інформації про дату, час та місце проведення тестування оприлюднюється на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора) не пізніше ніж за п'ять календарних днів до дня складання іспиту. Прокурор вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце складання іспиту з моменту оприлюднення відповідного графіка на офіційному веб-сайті Генеральної прокуратури України (Офісу Генерального прокурора).
Відповідно до п.7 розділу І Порядку № 221 повторне проходження одним і тим самим прокурором атестації або одного з її етапів не допускається. Якщо складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних чи інших причин, які не залежали від членів комісії та прокурора, або ж у разі скасування судом рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації комісія призначає новий час (дату) складання прокурором відповідного іспиту чи проведення з ним співбесіди.
За наслідком системного аналізу змісту цього Порядку, суд зазначає, що можливість призначення нового часу (дати) складання прокурором відповідного іспиту чи проведення з ним співбесіди, можлива за наявності самостійних альтернативних підстав: 1) переривання іспиту; 2) наявність технічних чи інших причин, які не залежали від членів комісії та прокурора, через які іспит не відбувся; 3) скасування судом рішення кадрової комісії про неуспішне проходження атестації.
Як наслідок, такої підстави для призначення нового часу (дати) складання прокурором відповідного іспиту чи проведення з ним співбесіди, як рішення іншої кадрової комісії, Порядок №221 не містить, а відтак вирішуючи питання щодо можливості призначення нового часу (дати) складання прокурором іспиту відповідна кадрова комісія встановлює наявність або відсутність підстав, визначених п. 7 цього Порядку, перелік яких є вичерпним.
Водночас матеріали справи не містять доказів того, що складання відповідного іспиту було перервано чи не відбулося з технічних чи інших причин, які не залежали від членів комісії та прокурора, тоді як у матеріалах справи наявні докази того, що за результатами складення іспиту система визначила позивачу кількість балів - 92 бали, що не заперечується самим позивачем.
Надання позивачем відповідної заяви про перенесення іспиту здійснено вже після його складення, тоді як Порядком № 221 можливість перенесення іспиту передбачена лише тоді, коли тестування не відбулося. Можливість призначення нової дати для іспиту, який вже складено, і за результатами якого прокурором отримано відповідний бал, чинним законодавством не передбачено.
Ухвалюючи дане судове рішення суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення "Серявін та інші проти України") та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України"(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Суд також враховує, що Верховний Суд вже сформував правовий висновок у подібних правовідносинах щодо застосування пунктів 9, 13, 16, 17 розділу IІ Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури», який викладено, зокрема, у постановах від 30.11.2022 у справі № 600/6322/21-а, від 22.12.2022 у справі № 140/12386/21, від 05.01.2023 у справі № 380/23308/21, від 24.01.2023 у справах № 580/9908/21, № 560/16514/21, № 500/8296/21, № 560/14894/21, від 31.01.2023 у справах № 240/35883/21, № 580/9243/21, від 02.02.2023 у справі № 200/15948/21, від 08.02.2023 у справах № 560/17141/21, № 300/6959/21, № 120/15902/21-а, від 09.02.2023 у справах № 380/21729/21, № 280/11332/21, від 14.02.2023 у справі № 560/16338/21, від 21.02.2023 у справах № 260/6716/21, № 380/22495/21, № 560/3698/22, № 420/23667/21, від 23.02.2023 у справах № 160/20922/21, № 120/15448/21-а, № 260/6744/21 та багатьох інших.
Практика Верховного Суду щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах є сталою та послідовною, а висновки, наведені у вищевказаних справах, є релевантними до обставин цієї справи. Суд не бачить підстав для відступу від цих висновків, вважає їх застосовними до обставин цієї справи.
Власна незгода позивача із висновками щодо застосування норми права, викладеними в указаних постановах Верховного Суду, якими сформована стала та послідовна судова практика застосування відповідних норм, та суб'єктивне переконання позивача у позиції, яка є протилежною до зазначеного підходу, не містять передбачених законом підстав для вирішення судом в цій справі питання щодо відступу від висновків, викладених у цих постановах.
Оцінивши докази, які є у справі щодо їх належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв'язку, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Київської міської прокуратури про визнання протиправним та скасування рішень, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя /підпис/ Могила А.Б.