ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
19 січня 2011 року 10:18 № 2а-18582/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі судового засідання Руденко Н.В.
за участю представників сторін:
від позивача: Плужник В.В. (довіреність від 20.12.2010 року № 2-23д)
від відповідача: Горошко Т.М. (довіреність від 10.01.2011 року № 70/10/10-012)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомДочірньої компанії «Укргазвидобування»в особі Управління з переробки газу та газового конденсату в інтересах Шебелинського відділення з переробки газового конденсату і нафти
доДержавної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»в особі філії Управління з переробки газу та газового конденсату в інтересах Шебелинського відділення з переробки газового конденсату і нафти, яке є окремим платником податків, звернулася з позовною заявою про визнання протиправними дій Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області (далі -Інспекція) щодо розподілу сплаченої суми податкового зобов'язання за платіжним дорученням № 3053 від 30.09.2010 року у сумі 1 100 000,00 гривень в рахунок погашення податкового боргу та пені.
Позивач також просить суд зобов'язати Інспекцію внести зміни до карток особових рахунків платника податків -Шебелинського відділення з переробки газового конденсату і нафти Управління з переробки газу та газового конденсату ДК «Укргазвидобування»шляхом відображення платежу, сплаченого за платіжним дорученням № 3053 від 30.09.2010 року, відповідно до його призначення, визначеного цим платіжним дорученням.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що положення Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі -Закон № 2181) не наділяють Інспекцію повноваженнями змінювати цільове призначення бюджетного платежу, призначення платежу визначається лише платником податку, а отже, з урахуванням правової позиції Верховного Суду України щодо аналогічних відносин, викладеній у постанові від 27.10.2009 року, просить задовольнити позовні вимоги.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що діяв відповідно до абзацу другого п/п. 16.3.3. ст. 16 Закону № 2181, з огляду на що, просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Шебелинське відділення з переробки газового конденсату і нафти (далі -Позивач) є структурним підрозділом Управління з переробки газу та газового конденсату Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»та зареєстроване платником податків у Державній податковій інспекції у Балаклійському районі Харківської області, що підтверджується матеріалами справи та позивачем.
Позивачем, відповідно до розрахунку акцизного збору за серпень 2010 року (вх.. до ДПІ 20.09.2010 р. № 18344), 30.09.2010 року здійснено платіж через Полтавську філію ПАТ «Мегабанк»в сумі 1100000,00 грн. з призначенням даного платежу на сплату акцизного збору за дизпаливо за серпень 2010 року, що підтверджується платіжним дорученням № 3053 від 30.09.2010 року.
На залишок суми, визначеної у розрахунку, між позивачем та відповідачем, на виконання рішення ДПА України №78 від 27.09.2010 року, укладено договір від 04.10.2010 року № 60 про розстрочення податкових зобов'язань.
Платіж був проведений банком, про що свідчить штамп банку і підпис виконавця із зазначенням дати проведення коштів.
Згідно з повідомленням Інспекції від 01.10.2010 року № 120010013535560, Інспекцією, згідно з абзацом 2 п. 16.3.3 Закону № 2181, здійснено розподіл сплаченої 30.09.2010 року суми згідно з платіжним дорученням № 3053 від 30.09.2010 р. податкового зобов'язання 1100000,00 грн. за акцизний збір за дизпаливо за серпень 2010 року.
Із вищезазначеного повідомлення вбачається, що зі сплаченої суми по платіжному дорученню № 3053 відповідачем було спрямовано кошти на погашення податкового боргу в сумі 1097404,20 грн. та пені, нарахованої на суму податкового боргу, в розмірі 2595,80 грн.
Відповідно до абзацу 2 пп. 16.3.3 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", на який посилається відповідач у своєму рішенні, якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.
Пунктом 1.2 ст. 1 Закону N 2181 встановлено, що податкове зобов'язання платника податків - це зобов'язання сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Пунктом 1.3 вказаної статті передбачено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Згідно із п. 3 ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових) платежів у встановлені законами терміни.
Як визначено у пункті 7.1 статті 7 зазначеного Закону, джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку.
Згідно з п. 3.1.1 ст. 3 Закону України № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
При цьому, згідно до п. 20.1 ст. 20, п. 21.1 ст. 21 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" ініціатором переказу може бути платник, ініціювання переказу проводиться шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Аналізуючи в сукупності наведені вище норми та фактичні обставини, суд приходить до висновку, що позивач має право на власний розсуд визначати цільове призначення своїх грошових коштів, а також визначати призначення платежів.
Виходячи із зазначених норм, у податкового органу відсутні повноваження самостійно змінювати цільове призначення платежу, визначеного платником податків при сплаті податкових зобов'язань, та примусово здійснювати розподіл перерахованих позивачем коштів без волевиявлення власника грошових коштів.
Відповідач, здійснюючи такий розподіл, не врахував, що вимоги абзацу 2 підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" застосовується тільки в разі, якщо платник податків не сплачує пеню із певного податку разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції). Тобто, за приписами наведеної норми податковий орган має право самостійно здійснити розподіл сплаченої платником податку суми, тільки у разі коли платником податку погашається податковий борг.
В даному випадку, зазначені обставини не настали, що також свідчить про безпідставність дій відповідача з перерозподілу суми податкових зобов'язань платника акцизного збору.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України "Про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення" № 21-1162во09 від 08.12.2009 якою зазначено, що у податкового органу відсутнє право самостійно змінювати призначення платежу, зазначеного платником податків при його здійсненні з метою погашення податкового боргу.
Закон № 2181 серед переліку заходів, які вживаються контролюючим органом, не містить такого заходу як зміна цільового призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Сплативши суму податкових зобов'язань, визначених у договорі між Державної податкової інспекцією у Балаклійському районі Харківської області та ДК «Укргазвидобування»НАК «Нафтогаз України» від 04.10.2010 року № 60 з призначенням платежу «акцизний збір за дизпаливо за серпень 2010 р.»у розмірі 1100000,00 грн., що підтверджується платіжним доручення № 3053 від 30.09.2010 р., позивач своєчасно виконав зобов'язання перед бюджетом за конкретним платежем та зобов'язанням і його дії не суперечать положенням Закону № 2181.
Враховуючи викладене, у відповідача не було правових підстав здійснювати перерозподіл цих коштів, а їх зарахування іншим чином, ніж це зазначено позивачем у відповідних платіжних документах, не відповідає приписам Закону № 2181.
Беручи до уваги наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що дії Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області, щодо розподілу сплачених сум за платіжними дорученнями № 3053 від 30.09.2010 року в рахунок погашення податкового боргу є протиправними.
При вирішенні питання щодо зобов'язання відповідача внести зміни до карток особових рахунків Відділення, суд виходить з того, що відповідно до положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», чинного на час виникнення спірних відносин, податкові органи забезпечують облік платежів, правильність обчислення і своєчасність надходження податків, платежів.
Порядок ведення органами Державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету регламентується Інструкцією, затвердженою наказом ДПА України від 18 липня 2005 року № 276, зареєстрованої у Мін'юсті України 2 серпня 2005 року за № 843/11123 (Інструкція № 276).
Пунктами 1.4.,1.6 Інструкції № 276 передбачено, що облік, контроль і складання звітності щодо платежів, що надходять до бюджету, здійснюється органами державної податкової служби з використанням автоматизованої інформаційної системи (далі - АІС), що забезпечує єдиний технологічний процес уведення, контролю інформації обробки документів та підтримання в актуальному стані автоматизованої інформаційної облікової системи.
Підпунктом 63.12. Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, визначено, що інформація, що збирається, використовується та формується органами державної податкової служби у зв'язку з обліком платників податків, вноситься до інформаційних баз даних і використовується з урахуванням обмежень, передбачених для податкової інформації з обмеженим доступом. Підпунктом 74.2. цього Кодексу встановлено, що зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та завдань.
Виходячи з вищенаведеного, облік нарахованих і сплачених сум податків і зборів, який ведеться органом державної податкової служби, спричиняє правові наслідки для платника податків у вигляді змін у структурі його податкових зобов'язань в інформаційних системах (базах) органів ДПС, що в свою чергу свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані у картці особового рахунку позивача правильно відображали фактичний стан його зобов'язань та платежів до бюджету.
Оскільки в даному випадку дії органу щодо перерозподілу сплачених сум є протиправними та призводять до протиправного неврахування даних цих платежів у картці особового рахунку та в електронних базах податкової звітності відповідно до призначення спірних платежів, тому існують нормативно-правові підстави для зобов'язання відповідача внести зміни в облік нарахованих/сплачених податків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права (ст. 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні").
Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи викладені обставини, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд прийшов до висновку, що в даному випадку відповідач не довів правомірності оскаржуваних дій, вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню. На повернення сплаченого судового збору позивач не наполягав.
Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
Позов Дочірньої компанії «Укргазвидобування»(04053, місто Київ, вул. Кудрявська, 26/28) в особі Управління з переробки газу та газового конденсату в інтересах Шебелинського відділення з переробки газового конденсату і нафти (код з ЄДР 25751368; 39430, Полтавська обл., Машівський р-н, сел. Базилівщина, вул. Польова, 6) до Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області (64200, Харківська обл., м. Балаклія, вул. Муканова, 63) задовольнити повністю.
Визнати протиправним дії Державної податкової інспекції у Балаклійському районі Харківської області щодо розподілу сплаченої суми за платіжним дорученням № 3053 від 30.09.2010 року, в рахунок погашення податкового боргу та пені.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Балаклійському районі Харківської області внести зміни до карток особових рахунків платника податку - Шебелинського відділення з переробки газового конденсату і нафти по акцизному збору за дизпаливо, шляхом відображення платежу, сплаченого за платіжним дорученням № 3053 від 30.09.2010 року відповідно до призначення, визначеного цим платіжним дорученням.
Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.А. Кармазін
Повний текст постанови складений та підписаний 21 січня 2011 року