за наслідками розгляду заяви про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення
07 травня 2026 року ЛуцькСправа № 140/15770/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
судді Смокович В.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
Представник позивача, адвокат Колєснік Наталія Василівна, в інтересах ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідач) про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, відповідно до даних, які містяться у військовому квитку серії НОМЕР_1 ; зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 внести відомості про визнання ОСОБА_1 непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку, відповідно до даних, які містяться у військовому квитку серії НОМЕР_1 .
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 у цій справі, позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_3 , що полягає у невнесенні до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформації відносно ОСОБА_1 про виключення його з військового обліку та зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про його виключення з військового обліку, з врахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
На адресу суду 27.04.2026 надійшла заява представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) шляхом постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту щодо виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 у справі №140/15770/25; визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчинені на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 у справі №140/15770/25, що полягають у формальному повторному розгляді заяви без урахування висновків суду; встановити судовий контроль за виконанням судового рішення, зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 у строк тридцять днів з дня отримання ухвали суду подати до Волинського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення від 13.03.2026 у справі №140/15770/25, а саме щодо належного розгляду заяви ОСОБА_1 про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію про його виключення з військового обліку, з врахуванням висновків суду; витребувати у відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 відомості про керівника, відповідального за виконання рішення суду (прізвище, ім'я, по батькові, посада, РНОКПП) та у порядку статті 382-3 КАС України накласти на керівника ІНФОРМАЦІЯ_3 штраф за невиконання судового рішення або встановити новий строк для його виконання з попередженням про застосування штрафних санкцій у разі повторного невиконання.
Вказано заява обґрунтована тим, що на виконання вказаного рішення суду ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянуто заяву ОСОБА_1 з доданими документами та за результатами її розгляду надано лист-відповідь від 15.04.2026 № 5781.
Уважає, що замість виконання судового рішення по суті, відповідач фактично повторно відмовив у задоволенні вимог позивача, при цьому не здійснивши реального виконання рішення суду, яке зобов'язувало його діяти з урахуванням висновків суду.
Зауважує про формальний характер реагування відповідача на судове рішення та фактичне ухилення від його виконання, оскільки суд прямо зобов'язав розглянути питання внесення відомостей до Реєстру з урахуванням висновків суду, однак відповідач повторно зводить розгляд до власної первинної позиції про відсутність підстав для внесення даних, яка вже була предметом судової оцінки.
Від представника ІНФОРМАЦІЯ_3 на адресу суду 28.04.2026 надійшли заперечення щодо встановлення судового контролю, оскільки судом зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 . Відповідачем цю вимогу суду неухильно виконано, негайно після набрання рішенням суду законної сили.
При розгляді заяви представника ОСОБА_1 про зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення суд враховує таке.
Згідно з статтею 129 Конституції України, однією з основних засад здійснення судочинства є обов'язковість судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із частинами другою та третьою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Крім того, обов'язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України також передбачена також нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".
Суд зазначає, що з аналізу наведеного вище вбачається, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах передбачений статтею 382 КАС України.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до частини першої - третьої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Аналіз вищезазначених правових норм дає підстави для висновку, що інститут судового контролю полягає у здійсненні судом контролюючої функції по відношенню до суб'єкта владних повноважень з дотримання ним принципу обов'язковості судового рішення.
У той же час, такі повноваження суду повинні бути реалізовані з урахуванням статті 129-1 Конституції України, і ці повноваження надані суду з метою забезпечення права особи на ефективний судовий захист в адміністративному судочинстві.
Отже, вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд повинен з'ясувати, чи виконано судове рішення, причини, які призвели до невиконання такого рішення та чи є вони об'єктивними, а також оцінити ризики, які можуть існувати для позивача у випадку невиконання рішення суду.
Проаналізувавши наведені положення КАС України, суд прийшов до висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом. Тобто, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі № 806/2143/15 зазначив, що, зокрема стаття 382 КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
З наданого представником ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомлення про виконання рішення, поданого 16.04.2026 видно, що на виконання рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно розглянуто заяву від 27.10.2025 та додані до неї документи, та за результатами розгляду заявнику ОСОБА_1 надано лист-відповідь від 15.04.2026 № 5781 з урахуванням висновків суду. Вказаний лист направлено засобами поштового зв'язку на адресу позивача.
Позивач не надав належних та достатніх доказів проходження ним ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_4 (чи на той час - військовому комісаріаті), не надав довідки ВЛК з результатами медичного огляду, діагнозом та постановою ВЛК, копію протоколу ВЛК тощо. Позивачем надано лише копію військово-облікового документу із набором суперечливих записів та порушень, що унеможливлюють однозначне встановлення чи був дійсно позивач виключений з військового обліку та на підставі яких документів це виключення відбувалося.
Суд в рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 прийшов до висновку, що жодного рішення по його заяві як, то внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей стосовно визнання його непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку чи рішення про відмову у такому внесенні не ухвалено.
Наведене слугувало зобов'язанню ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути питання про внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів інформацію відносно позивача про його виключення з військового обліку.
Висновок суду про ігнорування відповідачем тієї обставини, що позивач більше не є військовозобов'язаним внаслідок того, що він виключений з військового обліку, викладений враховуючи заперечення, зазначені у відзиві на позовну заяву.
Враховуючи наведене суд зазначає, що судове рішення було фактично виконано відповідачем, а позивач, по суті, не згоден із тим, яким чином відповідач його виконав та яке рішення ним було винесено.
Як вказує відповідач у своїх поясненнях, винесене рішення обґрунтовано тим, що накази МО СРСР не можуть регулювати правовідносини після здобуття українською державою незалежності. Позивачем до заяви від 27.10.2025 не надано копії довідки ВЛК про встановлений ступінь придатності до військової служби, на підставі якої були вчинені записи до військового квитка, суперечливі за змістом.
Суд наголошує, що вказані обставини не були предметом дослідження у даній справі та виникли вже після виконання відповідачем рішення суду у даній справі.
Індивідуальний акт державного органу - це юридична форма рішення суб'єкта владних повноважень, виданого (прийнятого) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк і цей акт породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Враховуючи наведене, ІНФОРМАЦІЯ_2 виконано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 13.03.2026 шляхом винесення рішення від 15.04.2026 №5781, яке є індивідуальним актом державного органу, який не був предметом розгляду у справі №140/15770/25.
Надання правової оцінки діям відповідача, які не охоплювалися предметом спору, в межах процедури судового контролю є недопустимим, оскільки за таких обставин суд фактично вирішить новий публічно-правовий спір між сторонами.
Водночас, у разі незгоди позивача із рішенням ІНФОРМАЦІЯ_3 від 15.04.2026 №5781 наявні ознаки іншого публічно-правового спору між сторонами, який може бути вирішений шляхом подання позовної заяви.
При цьому, незгода позивача із тим, яким чином виконано судове рішення відповідачем, не є підставою для встановлення судового контролю.
Суд вказує, що вирішуючи питання щодо встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд не вправі вносити будь-які зміни в існуюче рішення, а тому процесуальна процедура вирішення питання щодо встановлення судового контролю за рішення суду, виключає можливість будь-яким чином змінювати зміст цього судового рішення.
Розглядаючи заяву, подану в порядку статті 382 КАС України, суд не вирішує спір повторно, а лише усуває перешкоди на шляху виконання вже прийнятого раніше рішення.
При цьому, суд не може змінювати резолютивну частину рішення, яке виконується, надавати оцінку доказам, які не були надані суду при розгляді справи по суті, а тому, доводи позивача стосовно протиправності дій відповідача щодо невиконання рішення є необґрунтованими.
Проаналізувавши вищенаведене, суд уважає, що відповідачем виконано рішення зобов'язального характеру в межах, визначених рішенням Волинського окружного адміністративного суду, у зв'язку з чим відсутні підстави для встановлення судового контролю.
Враховуючи наведене, у задоволенні заяви представника позивача слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 256, 382, 382-1 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії відмовити.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 256 КАС України, та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя В.І. Смокович