ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
11 січня 2011 року 17:00 № 2а-13978/10/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Зебелян Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лек-Оіл"
до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва
про зобов'язання прийняти податкові декларації
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про зобов'язання прийняти декларації з податку на додану вартість за жовтень -грудень 2009 року, січень-липень 2010 року; податкову декларацію з податку на прибуток за І, ІІ квартали 2010 року та провести декларації по особовому рахунку.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач дії відповідача вчинені всупереч п.п. 4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що податкові декларації позивача були прийняті, однак не визнані як податкові, про що було повідомлено позивача. Просив суд в задоволенні позову відмовити.
11.01.2011 позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, в якій просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо невизнання податкових декларацій з податку на додану вартість за жовтень -грудень 2009 року, січень-липень 2010 року та податкових декларацій з податку на прибуток за І, ІІ квартали 2010 року як податкових; зобов'язати відповідача прийняти декларації з податку на додану вартість за жовтень -грудень 2009 року, січень-липень 2010 року та податкову декларацію з податку на прибуток за І, ІІ квартали 2010 року та провести декларації по особовому рахунку.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
06.09.2010, 08.09.2010 відповідач листами № 493886/10/07-01 та № 48738/10/28-611 повідомив позивача про невизнання декларацій з податку на додану вартість за липень 2010 року, з жовтня 2009 по червень 2010 року.
07.09.2010 відповідач листом № 49526/10/28-611 повідомив позивача про невизнання звітною податкової декларації за І півріччя 2010 року.
У судовому засіданні 10.01.11 представник позивача зазначав про те, що не оспорює дій податкового органу з приводу невизнання звітних документів. Натомість, наполягав на зобов'язанні відповідача прийняти декларацій та провести їх по особовому рахунку.
З огляду на це судом відповідно до ч. 1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України не оцінювалися підстави визнання звітних документів. Така дія суду передбачена діючим законодавством.
Після дослідження матеріалів справи, позивач, 11.01.11, подав заяву про збільшення позовних вимог, в якою фактично змінено підставу і предмет позову.
Судом з огляду на вимоги ч. 1 ст.137 Кодексу адміністративного судочинства України було відмовлено у прийнятті поданої 11.01.2011 заяви про збільшення позовних вимог.
Таким чином, на розгляді суду залишилися позовні вимоги щодо зобов'язання прийняти декларації з податку на додану вартість за жовтень -грудень 2009 року, січень-липень 2010 року; податкову декларацію з податку на прибуток за І, ІІ квартали 2010 року та провести декларації по особовому рахунку.
Позивачем в супереч ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України не надано суду доказів відправки ним податкових декларацій за 9 місяців.
Натомість, представник відповідача спростував доводи позивача про неприйняття податкових декларацій та надав суду докази прийняття рішень про невизнання податковими, поданих позивачем декларацій. Такі дії відповідача узгоджуються з приписами ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з ч.3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем по справі доводи позивача були спростовані. Отже, обов'язок щодо доказування відповідачем виконаний у повному обсязі.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Лек-Оіл" відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Р.О. Арсірій