Дата документу 07.05.2026Справа № 554/9553/25
Провадження № 1-кс/554/5300/2026
07 травня 2026 року
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Полтави ОСОБА_1 , з участю: секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу Міністерства юстиції України в особі представника ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження №62025170010000137, внесеного до ЄРДР 30.05.2025 року за ч. 1 ст. 367 КК України, -
14.04.2026 року до Шевченківського районного суду м. Полтави надійшла скарга Міністерства юстиції України в особі представника ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження №62025170010000137, внесеного до ЄРДР 30.05.2025 року за ч. 1 ст. 367 КК України.
На обґрунтування скарги послалась на те, що у даному кримінальному провадженні слідчим не було проведено необхідних та можливих слідчих дій, тому постанова не є законною та обґрунтованою, з огляду на таке.
У своїй заяві Мінюст повідомляв про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 364, 365 та 367 Кримінального кодексу України, вчинених невстановленими особами органів державної влади відносно громадянина ОСОБА_4 , в результаті яких Державному бюджету України було завдано збитків, внаслідок виплати заявнику відшкодування в розмірі 122521,20 грн на виконання рішення Європейського суду з прав людини у справі «Пилипчук та інші проти України».
Заявник скаржився на не проведення ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами посилаючись на статтю 3 Конвенції захист прав людини і основоположних свобод
16.01.2025 Першим слідчим відділом (з дислокацією у м. Полтаві) Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Полтаві повідомлено про відкриття кримінального провадження за № 62025170010000137 за ознаками кримінальних правопорушень передбачених частиною першою статті 367 Кримінального кодексу України.
В подальшому, листом Територіального управління ДБР від 08.04.2026 № 18679-26/15-02-1 на адресу Міністерства юстиції України надіслано постанову про закриття кримінального провадження від 08.04.2026 в зв'язку з відсутністю в діянні складу кримінальних правопорушень.
У вказаній постанові Територіальне управління ДБР повідомляє про відсутність прямих доказів службової недбалості посадових осіб Відділу поліції №1 Полтавського районного управління поліції Головного управління національної поліції в Полтавській області у зв'язку з чим відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 367 Кримінального кодексу України.
Однак з такими висновками Територіального управління ДБР заявник не погоджується, оскільки слідчим не встановлено винних осіб в результаті дій яких було завдано збитків Державному бюджету України.
Звертає увагу на те, що до таких висновків слідчий дійшов не зважаючи на те, що Європейський суд в рамках справи «Пилипчук та інші проти України» дослідив всі надані йому матеріали, які стосувались ходу слідства у кримінальному провадженні відносно заявника ОСОБА_4 та встановив, що у ній визнано факт непроведення ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами. Встановлені Європейським судом обставини і такі висновки не можуть бути спростовані, або переглянуті, в тому числі і слідчим під час проведення досудового розслідування в даному кримінальному проваджені.
Звертає увагу, що не встановлення винних осіб у такій категорії справ, підслідність яких відноситься до виключної компетенції Державного бюро розслідувань позбавляє Міністерство можливості звернутися до суду з позовом про відшкодування збитків завданих Державному бюджету України внаслідок протиправних дій, бездіяльності (службової недбалості) правоохоронних органів. Слідчий ТУ ДБР у постанові про закриття кримінального провадження зазначає, що розмір суми виплаченої заявнику у розмірі 122 521, 20 грн не є істотною шкодою, за наявності якої настає кримінальна відповідальність за ч. 1 ст. 367 КК України, тобто відсутній обов'язковий елемент об'єктивної сторони складу вказаного кримінального правопорушення.
З такими висновками слідчого ТУ ДБР заявник теж не погоджується, оскільки рішення ЄСПЛ в якому визнано факт непроведення ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами та встановлено порушення Державою Україна пункту першого статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є істотною шкодою охоронюваним законом правам, свободам та інтересам, як самого ОСОБА_4 , так і держави.
Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони є також настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. Вказана шкода може полягати в заподіянні як матеріальної шкоди, так і шкоди нематеріального характеру.
Отже, в оскаржуваній постанові, на думку заявника, слідчий безпідставно та передчасно вказує на відсутність у діях кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 Кримінального кодексу України.
З оскаржуваної постанови про закриття кримінального провадження убачається, що досудове розслідування проведено неповно та однобічно.
Відповідальність, передбачена у статті 367 КК України, настає за невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам або інтересам окремих юридичних осіб.
Висновок про закриття кримінального провадження можливий за відсутності складу злочину у разі, якщо в діянні відсутній хоча б один із наведених елементів.
Проте, закриваючи кримінальне провадження, слідчий не вказав, в чому саме полягає діяння, хто є суб'єктом його вчинення, не встановив наявності суб'єктивної сторони діяння, а також не конкретизував об'єктивної сторони діяння, обмежившись лише переліченням певних фактів, без підтвердження їх належними доказами.
Згідно з частиною п'ятою статті 110 КПК України постанова слідчого має бути вмотивована, однак ці вимоги процесуального закону при закриття провадження дотримані не були.
Вказані обставини, з позиції скаржника, беззаперечно свідчать про недотримання органом досудового розслідування вимог закону щодо всебічного, повного і неупереджено дослідження усіх обставини кримінального провадження, а також належної обґрунтованості прийнятої постанови, яке б не викликало жодних сумнівів в правильності прийнятого рішення.
Вважає, що при новому розслідуванні належить виконати необхідні слідчі (розшукові) та/або інші процесуальні дії з приводу з'ясування обставин щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення, в достатньому для встановлення об'єктивної істини обсязі, в залежності від встановлених даних прийняти законне та обґрунтоване рішення щодо подальшого провадження у справі, яке у будь-якому випадку має бути належним чином обґрунтованим з всебічним аналізом фактичних обставин справи та доводів.
Міністерством юстиції України в своїй заяві було зазначено конкретні обставини про кримінальні правопорушення (відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення), які є хоч і неповними, але достатніми у вказаних правовідносинах, зокрема, для попередньої кваліфікації та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та належного проведення досудового розслідування.
До суду представник скаржника не з'явився, надав заяву про розгляд скарги без його участі. Слідчий ТУ ДБР, розташованого у місті Полтава також не з'явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі, у задоволенні скарги просив відмовити, мотивуючи, що у справі проведені необхідні і можливі слідчі дії, однак не встановлено складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України. 30.04.2026 року у другій половині дня було надано для дослідження матеріал кримінального провадження, які складаються із 1 тому на 238 аркушах.
Слідчий суддя, дослідивши скаргу, матеріали справи та заперечення органу досудового розслідування, приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскарженні рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається вразі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення.
Згідно із ст. 284 ч. 2 КПК України, закриття кримінального провадження є одним із засобів його остаточного вирішення, а тому провадження має закриватися після всебічного, повного та об'єктивного дослідження усіх обставин справи та оцінки слідчим всіх зібраних та перевірених доказів.
Згідно із п. 2 ч. 5 ст. 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача, прокурора складається з: мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу.
Слід зазначити, що слідчий сам вирішує, які слідчі дії необхідно провести для збору доказів. Він оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на законі. Постанови слідчого, винесені відповідно до закону, є обов'язковими для виконання всіма підприємствами, установами та громадянами.
Як убачається із матеріалів витребуваного судом кримінального провадження та доводів слідчого, відомості до ЄРДР внесено на підставі ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 08.11.2024 у справі № 554/12299/24 провадження № 1-кс/554/11471/2024, якою зобов'язано внести відомості до ЄРДР за заявою Міністерства юстиції України від 06.08.2024, відповідно до котрої Європейським судом з прав людини розглянуто справу «Пилипчук та інші проти України», зокрема за заявою ОСОБА_4 №39759/18 та 14.12.2023 прийнято рішення, яким встановлено порушення Державою України статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зобов'язано сплатити заявнику 3000 (три тисячі) євро відшкодування моральної шкоди, чим на думку заявника спричинено збитки Державному бюджету України в результаті дій невстановлених посадових осіб органів державної влади, які мають ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ст. 367 КК України.
За результатами проведеного досудового розслідування кримінальне провадження №62025170010000137 від 30.05.2025, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України, закрите на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв'язку з встановленням відсутності в діях слідчих ВП №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області та дізнавачів Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області», а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , які здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014170020001027 від 29.05.2014, складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Під час досудового розслідування, проведено низку слідчих (процесуальних) дій, зокрема:
- долучено до матеріалів кримінального провадження ухвали за результатами розгляду скарг ОСОБА_4 на дії чи бездіяльність органу досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014170020001027 у справах за №№: 552/4922/14-к; 552/6500/15-к; 552/6650/15-к; 552/6862/16-к; 552/6650/15-к; 552/8451/17; 552/1285/18.
- надано доручення в порядку ст. 40, 41 КПК України оперативному підрозділу - Полтавському управлінню ДВБ НП України, щодо допиту службових осіб ВП №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області та дізнавачів Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, які здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014170020001027 від 29.05.2014 та отримано відповідь від Полтавського управління ДВБ НП України із проведеними допитами посадових осіб, які здійснювали досудове розслідування у кримінальному провадженні №12014170020001027 від 29.05.2014, а саме ОСОБА_12 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , які пояснили, зокрема, що «..в рамках вказаного кримінального провадження був проведений вичерпний комплекс слідчих дій з метою встановлення правопорушника, але очікуваного результату досягнуто не було. На сьогоднішній день в рамках даного кримінального провадження вже давно закінчився строк притягнення до кримінальної відповідальності особи правопорушника» тощо.
- направлено запит у порядку ст. 93 КПК України до Полтавської окружної прокуратури, щодо надання завірених належним чином копій матеріалів кримінального провадження №12014170020001027 від 29.05.2014 та отримано копії документів, а саме: протоколу допиту потерпілого ОСОБА_4 від 30.05.2014; протоколу допиту свідка ОСОБА_13 від 14.06.2014 року; протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 14.06.2014; пояснень ОСОБА_15 від 18.06.2014; протоколу допиту свідка ОСОБА_16 від 07.07.2014 року; протоколу допиту свідка ОСОБА_17 від 20.08.2014 року; протоколу допиту свідка ОСОБА_18 від 03.09.2014 року; протоколу допиту свідка ОСОБА_19 від 03.09.2014; протоколу допиту свідка ОСОБА_20 від 03.09.2014; протоколу допиту свідка ОСОБА_14 від 04.09.2014 року; протоколу допиту свідка ОСОБА_21 від 29.09.2014; протоколу допиту свідка ОСОБА_22 від 03.08.2018; протоколу допиту свідка ОСОБА_23 від 24.09.2018; протоколу огляду місця події від 05.10.2018 року; протоколу допиту свідка ОСОБА_24 від 26.12.2018; протоколу допиту свідка ОСОБА_25 від 26.12.2018; протоколу допиту свідка ОСОБА_26 від 14.01.2019; протоколу додаткового допиту потерпілого ОСОБА_4 від 18.01.2019; протоколу слідчого експерименту від 30.01.2019; додаткового висновку експерта №96 від 31.01.2019; запиту до КП «1-а МКЛ Полтавської міської ради» від 07.02.2019 та відповіді на нього; протоколу допиту свідка ОСОБА_5 від 07.03.2019; протоколу допиту свідка ОСОБА_27 від 11.03.2019 тощо. Аналізом долучених документів - копій процесуальних документів, встановлено, що слідчими та дізнавачами допитані всі особи, які стали свідками та учасниками події та на необхідність допиту котрих вказувалось в ухвалах Київського районного суду м. Полтави, а також проведені інші можливі слідчі і процесуальні дії, що свідчить про вжиття органом досудового розслідування та дізнання заходів передбачених КПК України для встановлення істини у кримінальному провадженні.
- допитано у якості свідка прокурора Полтавської окружної прокуратури ОСОБА_28 , яка відповідною постановою заступника керівника Полтавської окружної прокуратури Полтавської області, визначена старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні №12014170020001027 від 29.05.2014, яка серед іншого, пояснила, зокрема, наступне: «…за час досудового розслідування, мною у провадженні надавалися слідчому письмові вказівки щодо виконання слідчих (розшукових) дій, а також направлено начальнику Відділення №1 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області лист-зауваження з вимогою вжити заходів для забезпечення належного відомчого контролю за станом досудового розслідування у вказаному провадженні та виконання вказівок прокурора. Також, на ім'я начальника Відділення №1 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_29 направлено лист-зауваження щодо невиконання письмових вказівок, які залишилися повністю проігноровані слідчим, у зв'язку з чим ініційовано питання про призначення іншого слідчого для здійснення подальшого досудового розслідування кримінального провадження у зв'язку з неефективністю досудового розслідування та невиконанням покладених на слідчого ОСОБА_6 обов'язків. На виконання вказаного листа у даному кримінальному провадженні призначено слідчого СВ Відділення №1 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_30 . В подальшому, мною, з урахуванням ухвал слідчого судді Київського районного суду м. Полтави про скасування постанови про закриття, надавалися слідчому ОСОБА_31 письмові вказівки на проведення слідчих (розшукових) дій. Крім того, стан досудового розслідування у даному кримінальному провадженні заслухано на спільній оперативній нараді, за результатами якої начальнику СВ Відділення №1 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_32 вказано на відсутності належного відомчого контролю за ходом розслідування; мене, як процесуального керівника, зобов'язано надати слідчому повторні письмі вказівки, а слідчому ОСОБА_31 вказано на активізації роботи по розслідуванню кримінального провадження, виконання письмових вказівок прокурора. Також, мною, у порядку ст. 40 КПК України, начальнику Відділення поліції №1 Полтавського ВП ГУ НП в Полтавській області надавалося доручення на проведення слідчих (розшукових) дій. Досудове розслідування у кримінальному провадженні проведено повною мірою, допитані всі особи, які стали свідками та учасниками даної події, проведені всі можливі слідчі дії, проаналізовані достатність, допустимість та достовірність зібраних у кримінальному провадженні доказів. 03.04.2023 до Київського районного суду м. Полтави направлено клопотання про закриття кримінального провадження, у зв'язку із невстановленням особи, яка вчинила кримінальне правопорушення та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. За результатами розгляду вищевказаного клопотання, 13.12.2023 ухвалою Київського районного суду м. Полтави закрито кримінальне провадження за №12014170020001027 від 29.05.2014 за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі п. 31 ч. 1 ст. 284 КПК України. 22.12.2023 до Полтавського апеляційного суду направлено судову справу №552/1831/23 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 13.12.2023, однак апеляційну скаргу повернуто потерпілому у зв'язку з тим, що її подано після закінчення строку апеляційного оскарження. На даний час, 08.01.2024 ухвала Київського районного суду м. Полтави від 13.12.2023 набрала законної сили.»
- допитано у якості свідка ОСОБА_4 , який повідомив, що працівники поліції, які здійснювали досудове розслідування затягували досудове розслідування у кримінальному провадженні, неодноразово закривали кримінальне провадження та не проводили необхідні слідчі та процесуальні дії. Дії та бездіяльність посадових осіб оскаржувались ОСОБА_4 у судах, про що постановляли відповідні ухвали, якими встановлювались допущені порушення під час досудового розслідування. У подальшому, ОСОБА_4 звернувся до Європейського суду з прав людини де розглянуто справу «Пилипчук та інші проти України», зокрема і за його прийнято рішення, яким встановлено порушення Державою України статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та зобов'язано сплатити заявнику 3000 (три тисячі) євро відшкодування моральної шкоди. Вказані гроші кошти виплачені ОСОБА_4 державою Україна своєчасно.
- долучено до матеріалів кримінального провадження ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 13.12.2023, якою закрито кримінальне провадження за №12014170020001027 від 29.05.2014 за ч. 1 ст. 125 КК України на підставі п. 31 ч. 1 ст. 284 КПК України та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 08.01.2024 про повернення апеляційної скарги потерпілого ОСОБА_4 на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 13.12.2023.
- долучено до матеріалів кримінального провадження висновок службового розслідування від 29.08.2025 що проводився за фактами можливих порушень кримінального процесуального законодавства під час досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014170020001027 від 29.05.2014. Під час вказаного службового розслідування опитано: начальника відділення розслідування злочинів у сфері транспорту СУ Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_5 , який, серед іншого, повідомив про проведені слідчі та процесуальні дії; старшого слідчого СВ ВП №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_6 , який, серед іншого, повідомив про проведені слідчі та процесуальні дії; старшого слідчого в ОВС відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Полтавській області ОСОБА_7 , який, серед іншого, повідомив про проведені слідчі та процесуальні дії; заступника начальника сектору дізнання відділу поліції №2 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_9 , який, серед іншого, повідомив про проведені слідчі та процесуальні дії; дізнавача сектору дізнання ВП №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_10 , який, серед іншого, повідомив про закриття кримінального провадження 13.12.2023 відповідною Ухвалою Київського районного суду м. Полтави на підставі п.3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України; начальника сектору дізнання ВП №1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області ОСОБА_11 , який, серед іншого, повідомив про закриття кримінального провадження 13.12.2023 відповідною Ухвалою Київського районного суду м. Полтави на підставі п.3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України. Дисциплінарною комісією не опитувались ОСОБА_33 , ОСОБА_34 ОСОБА_35 та ОСОБА_36 , оскільки вони звільнені з Національної поліції України. За результатами проведеного слідчого розслідування не встановлено порушень кримінального процесуального законодавства під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12014170020001027 від 29.05.2014, оскільки встановлено, що слідчими та дізнавачами вжито заходів задля виконання вказівок та недоліків щодо проведення слідчих та процесуальних дій зазначених в ухвалах слідчих суддів, а також вказівок прокурорів.
З урахуванням наведених фактів та зібраних доказів, ймовірний факт службової недбалості слідчих ВП №1 Полтавського ВП ГУНП в Полтавській області та дізнавачів Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області, які здійснювали досудове розслідування та дізнання у кримінальному провадженні №12014170020001027 від 29.05.2014 не знайшов свого підтвердження, а сума виплачених ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 122 521, 20 грн (еквівалент 3000 євро), не досягає розміру, що передбачає настання кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг.
Проаналізувавши зібрані під час досудового розслідування докази як окремо, так і в своїй сукупності, дослідивши всі обставини кримінального провадження, орган досудового розслідування прийшов до висновку про відсутність складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КПК України, слідчий, прокурор за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності.
У рішенні ЄСПЛ «Пилипчук та інші проти України» від 14.12.2023 року скаргу № 39759/18 від 04.08.2018 ОСОБА_4 , 1957 року народження було задоволено та постановлено, що ця заява свідчить про порушення статті 3 Конвенції у зв'язку з непроведенням ефективного розслідування жорстокого поводження, вчиненого приватними особами, або за обставин, які виключають причетність представників держави.
Як убачається із описової частини рішення ЄСПЛ: «28.05.2014 заявник, лікар бригади екстреної медичної допомоги, як стверджувалося, зазнав удушення, внаслідок притиснення його голови до столу, і отримав забій обличчя під час сутички з паном ОСОБА_37 , заступником головного лікаря лікарні, який пізніше визнав, що штовхнув заявника з метою самооборони. Частково свідками події стали працівники ОСОБА_38 та ОСОБА_39 , а також вона була зафіксована на камери відеоспостереження. Наступного дня після події було порушено кримінальне провадження, а згідно з відповідним висновком судово-медичної експертизи тілесні ушкодження були кваліфіковані як легкі. Відеозаписи не були вилучені своєчасно, а тому були втрачені. Згодом кримінальне провадження декілька разів закривалося та відновлювалося за скаргою заявника. Зокрема, 30.11.2015 Апеляційний суд Полтавської області скасував постанову про закриття кримінального провадження та піддав критиці працівників міліції у зв'язку з тим, що вони: (i) не встановили фактів події; (ii) не розглянули показання ОСОБА_38 та ОСОБА_39 ; (iii) не встановили та не допитали осіб, які переглядали відеозаписи незабаром після події, зокрема, працівників міліції, що прибули на виклик. 14.06.2019 Київський районний суд міста Полтави знову скасував постанову про закриття кримінального провадження, зазначивши, що пан ОСОБА_37 не мав жодного процесуального статусу у провадженні, оскільки він не допитувався ні як свідок, ні як підозрюваний. Вбачається, що кримінальне провадження усе ще триває».
На обґрунтування правових підстав ЄСПЛ послався на свою прецедентну практику, зокрема: щодо невжиття необхідних заходів для проведення ретельного розслідування справи - на рішення у справі «Скороходов проти України»; щодо безпідставних постанов про закриття справи або зупинення досудового розслідування - на рішення у справі «Олександр Ніконенко проти України»; щодо недоліків, визнаних самими національними органами влади - на рішення у справі «Мута проти України».
Скаржник Міністерство юстиції апелює до того, що відсутність ефективного розслідування, встановлене ЄСПЛ, апріорі свідчить про склад злочину.
Проте, слідчий суддя зауважує, що позиція ЄСПЛ у справі «Пилипчук та інші» ґрунтується на концепції «об'єктивної відповідальності держави». Висновок про порушення Конвенції державою не створює презумпції винуватості конкретної службової особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Порушення процесуальних зобов'язань державою в контексті скарги ОСОБА_4 не означає автоматичну наявність складу злочину, передбаченого ст. 367 КК України (службова недбалість) у діях конкретного слідчого, прокурора чи поліцейського.
Для кримінальної відповідальності за національним законом необхідне встановлення індивідуальної вини (умислу або необережності) та прямого заподіяння шкоди саме діями цієї особи.
Відповідно до практики ЄСПЛ та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», висновки Суду про «неефективність розслідування» вказують на системні або процедурні недоліки роботи державного апарату. Проте, встановлення Судом порушення державою процесуальних зобов'язань за Конвенцією не тягне за собою автоматичного визнання винуватості конкретних службових осіб у вчиненні кримінального правопорушення.
Отже, рішення ЄСПЛ констатує дефект системи, а не конкретний кримінальний намір працівника поліції.
Для притягнення особи до відповідальності за ст. 367 КК України необхідно встановити не лише факт порушення строків чи процедур, а й наявність об'єктивної сторони злочину, спричинення істотної шкоди чи тяжких наслідків та причинно-наслідковий зв'язок між діями особи та цими наслідками.
Відшкодування, яке держава сплатила або має сплатити на підставі рішення «Пилипчук та інші проти України», є формою цивільно-правового вирівнювання ситуації на рівні «Держава - Громадянин».
Таким чином, саме по собі посилання на статус потерпілого у справі «Пилипчук та інші проти України» та висновки ЄСПЛ про неефективність державних інституцій не є достатньою і самостійною підставою для скасування постанови про закриття кримінального провадження, якщо під час досудового розслідування не було встановлено індивідуалізованих ознак складу злочину в діях конкретних працівників поліції.
Матеріалами провадження встановлено, що слідчим ДБР було вжито заходів для перевірки дій поліцейських, проведено допити та аналіз матеріалів службових перевірок. Доказів, які б свідчили про наявність у діях працівників поліції складу кримінального правопорушення, в ході розслідування не здобуто, а висновки рішення ЄСПЛ були враховані як підстава для перевірки, проте не підтвердилися в аспекті кримінальної протиправності.
Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає постанову про закриття кримінального провадження обґрунтованою, а підстави для її скасування такими, що не знайшли свого підтвердження.
Керуючись статтями 2, 25, 28, 214, 303 - 307 КПК України,
Скаргу Міністерства юстиції України в особі представника ОСОБА_3 на постанову слідчого про закриття кримінального провадження №62025170010000137, внесеного до ЄРДР 30.05.2025 року за ч. 1 ст. 367 КК України - залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду протягом 5 днів з дня отримання.
Слідчий суддя ОСОБА_40