Дата документу 06.05.2026Справа № 554/5352/25
Провадження № 1-кп/554/495/2026
судді ОСОБА_1
щодо ухвали Шевченківського районного суду міста Полтави від 06 травня 2026 року про призначення справи до судового розгляду у закритому судовому засіданні
(справа № 554/5352/25)
06.05.2026 року колегією суддів Шевченківського районного суду міста Полтави постановлено ухвалу про призначення до судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 2, 3 ст. 436-2 КК України, для реабілітації померлого. Цією ж ухвалою задоволено клопотання прокурора, двох заявників та їх представника про проведення судового розгляду в закритому судовому засіданні.
Не погоджуючись із рішенням більшості колегії суддів в частині призначення розгляду в закритому режимі, відповідно до ч. 3 ст. 375 КПК України, висловлюю окрему думку з таких мотивів.
Відсутність законних підстав для обмеження гласності
Згідно зі ст. 27 КПК України, відкритість судового розгляду є основоположною засадою кримінального судочинства. Перелік підстав для проведення закритого засідання, визначений ч. 2 цієї статті, є вичерпним і не підлягає розширеному тлумаченню.
Як убачається з ходу підготовчого засідання, прокурор не посилався на наявність у матеріалах справи державної таємниці, нерозсекречених матеріалів чи відомостей про методи оперативно-розшукової діяльності. Отже, законна підстава щодо захисту державної таємниці у даному провадженні відсутня.
Суспільний інтерес проти приватного бажання нерозголошення
Заявники та їх представник мотивували необхідність закритого розгляду потребою збереження у таємниці відомостей про публікації обвинуваченого, що спрямовані проти України. Однак зміст публікацій, що інкримінуються особі за ст. 111 та ст. 436-2 КК України, за своєю природою вже був оприлюднений автором у публічному просторі.
Бажання родичів померлого уникнути повторного розголошення цих відомостей не є легітимною підставою для закриття процесу. У справах про злочини проти основ національної безпеки суспільний інтерес у відкритому дослідженні доказів та встановленні істини має абсолютний пріоритет над приватним інтересом щодо збереження репутації померлого чи спокою його близьких.
Необґрунтованість посилань на воєнний стан
Вважаю непереконливими доводи більшості колегії щодо необхідності «надзвичайної обережності» через дію воєнного стану. Сам по собі факт збройної агресії не може бути підставою для тотального закриття судових процесів, особливо у справах про державну зраду. Навпаки, саме публічність таких справ є інструментом протидії ворожій пропаганді та демонстрацією правосуддя, що діє в межах закону. Твердження про недослідження доказів на даній стадії не може бути виправданням для закриття всього майбутнього розгляду, оскільки законність обмеження відкритості має бути доведена стороною, яка заявляє про це клопотання.
Специфіка провадження щодо реабілітації
Метою цього розгляду є реабілітація померлого. Інститут реабілітації спрямований на публічне відновлення справедливості. Проведення такого процесу за зачиненими дверима суперечить його суті, оскільки позбавляє суспільство можливості пересвідчитися у законності та обґрунтованості рішення суду. Будь-який сумнів у прозорості такого процесу лише посилюватиме недовіру до судової системи та результатів реабілітації.
З огляду на те, що законних підстав для закритого розгляду не наведено, а мотиви сторін мають суб'єктивний характер і не ґрунтуються на ст. 27 КПК України, вважаю, що судовий розгляд мав бути призначений у відкритому судовому засіданні.
Обмеження гласності у цій справі є передчасним, необґрунтованим та таким, що не відповідає стандартам справедливого суду.
06.05.2026 року
Суддя ОСОБА_3