Справа № 948/86/26
Номер провадження 2/948/245/26
07.05.2026
07 травня 2026 року с-ще Машівка
Машівський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Тимофєєвої Г.Л.,
за участю секретаря судового засідання - Порохні І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в с-щі Машівка цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
16 лютого 2026 року представник позивача звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, сформованим в системі «Електронний суд». В обґрунтування позову представник зазначив, що 24 вересня 2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії № 1451-3132, відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 13200,00 грн, строком кредитування 300 днів, базовий період 14 днів, комісія за видачу кредиту - 20,00% від суми кредиту, знижена % ставка 0,90 % в день, стандартна % ставка 1.00% за кожен день користування Кредитом. Позивач виконав умови договору, надавши відповідачу кредит у встановленому договором та додатковою угодою розмірі, шляхом перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, зазначений відповідачем в особистому кабінеті. Відповідач не виконувала умов кредитного договору в повному обсязі, внаслідок чого станом на 19.01.2026 року утворилась заборгованість за кредитним договором в розмірі 59665,20 грн, з яких: 13200,00 грн заборгованість за кредитом, 39415,20 грн заборгованість за нарахованими процентами, 2640,00 грн - заборгованість по комісії, 4410,00 грн заборгованість по штрафам.
Враховуючи вищевикладене, представник позивача, просив суд, стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором в загальній сумі 59665,20 грн, а також 2662,40 грн судового збору.
Представник позивача у судове засідання не з'явилася, до позовної заяви додала заяву, в якій просила проводити розгляд справи у відсутність представника банку та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення у справі (а.с.50).
Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася, належним чином повідомлена про місце та час проведення судового розгляду, про що свідчить Рекомендоване повідомлення про отримання поштового відправлення особисто (а.с.66, 73).
Відзиву відповідач не подала.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Враховуючи наявність умов проведення заочного розгляду справи встановлених ст. 280 ЦПК, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об'єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.
24.09.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено Договір про відкриття кредитної лінії № 1451-3132, який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) А1634 (далі по тексту Договір). Відповідно до Договору відповідач отримала кредит у розмірі 13200,00 грн, дата надання/видачі кредиту 24.09.2024 (п.4.1), базовий період складає 14 календарний днів (п.4.4), строк кредитування 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту 20.07.2025. Строк дії Договору є рівним строку кредитування (п.4.9.). Стандартна процентна ставка - 1.00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку дії цього договору (п.4.6), комісія за видачу кредиту становить 20 % від суми виданого кредиту (п.4.7.) (а.с. 12-21).
24.09.2024 ОСОБА_1 підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем) (номер пароля) А1634 Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів) (а.с.22-29).
Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як зазначено в ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.1 ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Так, статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Зокрема, відповідно до ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмір та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Таким чином, судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір у якому сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору.
В п. 13 Договору позичальник ОСОБА_1 зазначила номер особистого електронного платіжного засобу: НОМЕР_1 (а.с.21зв).
Як вбачається з квитанції АТ КБ «Приватбанк» №2522359591, ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» зараховано 24.09.2024 суму 13200,00 на номер платіжного інструменту: 535508*26, призначення платіжної операції: видача кредитних коштів за договором 1451-3132, 2024-09-24 (а.с.33).
Відповідно до довідки про перерахування суми кредиту за кредитним договором № 1451-3132 від 24.09.2024 ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» видано кошти ОСОБА_1 у розмірі 13200,00 грн (а.с. 34).
Отже, із досліджених доказів судом встановлено, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» виконало зобов'язання за кредитним договором та надало відповідачу кредит у розмірі встановленому договором та додатковою угодою.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором 1451-3132 від 24.09.2024, станом на 19.01.2026 заборгованість ОСОБА_1 складає 59665,20 грн, з яких: 13200,00 грн заборгованість за кредитом, 39415,20 грн заборгованість за нарахованими процентами, 2640,00 грн - заборгованість по комісії, 4410,00 грн заборгованість по штрафам.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення за кредитним договором 13200,00 грн суми заборгованості за основною сумою боргу, 39415,20 грн суми заборгованості за відсотками суд зазначає наступне.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.
На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
За ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Судом із досліджених доказів встановлено, що за кредитним договором № 1442-6546 від 02.09.2024 відповідач отримала кредитні кошти в сумі 4400,00 грн.
Крім того, судом встановлено, що розмір відсотків за користування кредитними коштами встановлений у кредитному договорі відповідає розміру встановленому в ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування».
Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти зобов'язання з їх повернення не виконала, відсотки у встановлених договором розмірі не сплатила, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 13200,00 грн суми заборгованості за основною сумою боргу та 39415,20 грн суми заборгованості за відсотками є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.
Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2640,00 грн заборгованості по комісії, суд зазначає наступне.
Згідно абз.4 ч.2 ст.8 Закону України«Про споживчекредитування» дозагальних витратза споживчимкредитом включаються комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до п. 4.7 Договору, комісія за видачу кредитних коштів становить 20% від суми виданого кредиту. Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим договором кредиту у день видачі кредиту.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №204/224/21 у постанові від 6 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов'язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
Приймаючи до уваги те, що у кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця пов'язані з видачею кредиту, суд дійшов висновку, що положення п.4.7 Договору про відкриття кредитної лінії № 1451-3132 є нікчемними відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».
За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2640,00 грн заборгованості покомісії до задоволення не підлягає.
Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4410,00 грн заборгованості по штрафам, суд зазначає наступне.
Представник позивача у своєму позові посилається зокрема на те, що чинна норма Закону України «Про споживче кредитування», яка також діяла на дату укладання договору з відповідачем, і яка передбачає звільнення від відповідальності перед кредитодавцем за прострочення виконання зобов'язань, не застосовується до договорів про споживчий кредит, які укладені за межами періоду, що встановлений п. 6 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення», тобто з 23.01.2024 року, тому позивач має всі підстави для нарахування та витребування з відповідача сплати неустойки.
Також представник позивача зазначив, що Закону України «Про споживче кредитування» є спеціальним законом, тому саме він підлягає застосуванню при вирішенні спору.
Разом з тим, відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (не виконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Вирішуючи питання який саме закон підлягає застосуванню, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗУ «Про правотворчу діяльність» юридична сила - це властивість нормативно-правових актів та встановлених ними норм права, що є основою для визначення співвідношення їх взаємної ієрархічної підпорядкованості у системі нормативно-правових актів, зумовленого сукупністю ознак, що випливають із: 1)засад конституційноголаду вУкраїні; 2) компетенції та територіальної юрисдикції суб'єкта правотворчої діяльності, визначенихКонституцією Українита (або) законом; 3) інших особливостей, визначенихКонституцією Українита (або) законом.
Суд констатує, що частиною 2 ст. 19 ЗУ «Про правотворчу діяльність» встановлено ієрархію нормативно-правових актів, відповідно до якої кодекс і закони є актами однієї юридичної сили.
Разом з тим, згідно ч.ч.1,2 ст. 11 ЗУ «Про правотворчу діяльність» кодекс - це закон, який створений шляхом систематизації норм права, містить загальні засади, на підставі яких комплексно регулює однорідну сферу суспільних відносин, забезпечуючи стабільність правового регулювання. При прийнятті законів, що розвивають положення кодексу у відповідній сфері, повинні дотримуватися основні принципи правового регулювання суспільних відносин, встановлені кодексом.
Отже аналізуючи вказану норму закону, суд зауважує, що оскільки при прийнятті законів, що розвивають положення кодексу у відповідній сфері, повинні дотримуватися основні принципи правового регулювання суспільних відносин, встановлені кодексом, суд дійшов висновку, що у даному випадку підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України.
Приймаючи до уваги те, що штраф нарахований відповідачу у період дії в Україні воєнного стану, у зв'язку з чим позичальник звільняється від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення з відповідача на користь позивача 4410,00 грн заборгованості по штрафам до задоволення не підлягають.
Підсумовуючи викладене, з відповідача на користь позивача слід стягнути заборгованість за кредитним договором № 1451-3132 від 24.09.2024 станом на 19.01.2026 на загальну суму 52615,20 грн, з яких 13200,00 грн - за тілом кредиту, 39415,20 грн - заборгованість по проценам.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог.
Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн та заявлено позовні вимоги в загальному розмірі про стягнення 59665,20 грн.
Судом задоволено позовні вимоги на суму 52615,20 грн що становить 88,18 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2347,70 грн, що складає 88,18 % від 2662,40 грн.
Керуючись ст. ст. 2,19,76-81,89,133,141,258,259,263-265,268,273, 280-282, 352 ЦПК України, суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №1451-3121 від 24.09.2024: - 13200,00 грн - заборгованість за кредитом, - 39415,20 грн - заборгованість за нарахованими процентами, а всього 52615,20 грн.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» судовий збір у сумі 2347,70 грн.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне найменування сторін:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, б-р. Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ: 38548598);
відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 ).
Суддя Г.Л.Тимофєєва