Вирок від 07.05.2026 по справі 991/1885/25

Справа № 991/1885/25

Провадження № 1-кп/991/28/25

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2026 року м. Київ

Суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 ,

за участю:

секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,

обвинуваченого ОСОБА_11

захисників ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань Вищого антикорупційного суду в місті Києві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 квітня 2024 року за № 52024000000000183, за обвинуваченням

ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Велика Омеляна Рівненського району Рівненської області, громадянина України, що зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, розлучений, пенсіонер, депутат Рівненської обласної ради, має вищу освіту,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

1. Історія провадження

05.03.2025 до Вищого антикорупційного суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 52024000000000183 від 16.04.2024 за обвинуваченням ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2025 для розгляду кримінального провадження визначено суддю Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 .

Ухвалою Суду від 05.03.2025 у провадженні за обвинуваченням ОСОБА_11 призначено підготовче судове засідання. За наслідками підготовчого судового засідання 11.03.2025 вищеназване кримінальне провадження призначено до судового розгляду.

За обвинувальним актом прокурором висунуто обвинувачення ОСОБА_11 у вчиненні таких кримінальних правопорушень:

- в одержанні неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, поєднаного з вимаганням такої вигоди, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України;

- в одержанні службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди у великому розмірі за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

У зв'язку з цим, у силу вимог ст. 337 КПК України, яка встановлює, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, Суд має з'ясувати чи доведена поза розумним сумнівом належними та допустимими доказами винуватість ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

2. Позиція учасників судового засідання

Позиція сторони обвинувачення

Прокурори ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , підтримували обвинувачення, сформульоване в обвинувальному акті. Наполягали на тому, що докази, надані суду стороною обвинувачення, є такими, що отримані в установленому КПК України порядку, та достатніми для того, щоб переконати об'єктивного спостерігача у вчиненні ОСОБА_11 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України. У зв'язку із цим прокурор ОСОБА_7 просилавизнати ОСОБА_11 винуватим у вчиненні цих злочинів та призначити йому покарання за:

- ч. 4 ст. 368 КК України - 10 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 роки з конфіскацією майна;

- ч. 3 ст. 369-2 КК України - 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст. 70 КК України визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 3 роки з конфіскацією майна.

Крім цього, просила вирішити долю речових доказів таким чином: готівкові кошти у сумі 160 000 грн, вилучені в ході обшуку 19.04.2023 автомобіля ОСОБА_14 , - повернути Управлінню СБУ у Рівненській області; оригінал рішення Рівненської обласної ради № 662 від 16.03.2023 та оригінал договору купівлі-продажу земельної ділянки між Рівненською обласною радою та ОСОБА_15 - повернути власнику.

Додатково порушила перед Судом питання про залишення в силі арешту, накладеного на майно обвинуваченого ОСОБА_11 з метою конфіскації.

Позиція сторони захисту

Захисник ОСОБА_13 наполягав на тому, що під час судового розгляду прокурором недоведена належними, допустимими та переконливими доказами вина ОСОБА_11 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Наголосив, що відомості повідомлені свідком про обставини одержання ОСОБА_11 неправомірної вигоди спростовуються сукупністю доказів сторони захисту. Спростував наявність у ОСОБА_11 будь-якого впливу, як на постійні комісії Рівненської обласної ради, так і на депутатів такої ради. Додатково послався на недопустимість доказів сторони обвинувачення, наявних у матеріалах судової справи, та просив визнати ОСОБА_11 невинуватим у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Захисник ОСОБА_12 наполягала на невинуватості ОСОБА_11 , посилаючись на відсутність у його діях складу кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України. Стверджувала про необхідність критичної оцінки показань ОСОБА_14 через укладену ним угоду про визнання винуватості з прокурором. Зазначала, що рішення постійної комісії Рівненської обласної ради та рішення Рівненської обласної ради прийняті у звичайному порядку за відсутності будь-якого впливу ОСОБА_11 . Звернула увагу на те, що до переліку повноважень ОСОБА_11 не належало погодження рішень обласної ради, прийнятих на сесії такої ради. Наполягала на помилковості інкримінування ОСОБА_11 попередньої змови із ОСОБА_14 та кваліфікуючої ознаки «вимагання». Додатково навела аргументи на підтвердження провокативної поведінки ОСОБА_16 щодо ОСОБА_14 та недопустимість доказів сторони обвинувачення. Просила ухвалити виправдувальний вирок стосовно ОСОБА_11 .

Обвинувачений ОСОБА_11 не визнаввинуватість у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Виклав свою версію подій. Наполягав на тому, що ОСОБА_14 штучно створював ситуації, які викликали у ОСОБА_16 уявлення про його причетність до одержання неправомірної вигоди та дій, які необхідно було вчинити за таку вигоду. Стверджував, що ОСОБА_14 обмовив його через угоду про визнання винуватості, укладену із прокурором. Заперечив одержання будь-яких коштів від ОСОБА_14 . Зазначив, що жодний вплив на постійну комісію Рівненської обласної ради та депутатів такої ради не здійснював. У зв'язку з цим, просив визнати його невинуватим.

3. Формулювання обвинувачення, що визнане Судом доведеним

15.11.2021 ОСОБА_15 став переможцем електронного аукціону з придбання майна, що обліковується на балансі комунального підприємства «Рівненський обласний фтизіопульмонологічний медичний центр» Рівненської обласної ради (далі - КП «РОФМЦ» РОР), а саме майна «Обласного дитячого туберкульозного санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_33» Рівненської обласної ради (далі - майно, придбане на аукціоні, об'єкт приватизації, санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_33»), розташованого за адресою: АДРЕСА_2. Інтереси ОСОБА_15 в органах державної (виконавчої) влади і в органах місцевого самоврядування та в їх структурних підрозділах, відповідно до довіреності № 2375, представляв ОСОБА_16 .

У грудні 2021 року ОСОБА_16 неодноразово приїжджав на територію санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_33» та організовував роботу щодо приймання-передачі комунального майна та під час цього познайомився з директором КП «РОФМЦ» РОР ОСОБА_14

ОСОБА_14 під час бесід повідомив ОСОБА_16 , що за результатами тендеру ОСОБА_15 став власником фактично будівель та споруд, а не товарно-матеріальних цінностей, які є в середині будівель та перебувають на обліку в КП «РОФМЦ» РОР. ОСОБА_16 уточнив у ОСОБА_14 яким чином ОСОБА_15 може отримати ці товарно-матеріальні цінності. ОСОБА_14 повідомив, що передати зазначені цінності ОСОБА_15 можливо, оскільки вони не є новими, але потрібно провести їх документальне списання з балансу КП «РОФМЦ» РОР. Списання товарно-матеріальних цінностей із балансу комунального підприємства відбувається виключно за відповідного погодження постійної комісії Рівненської обласної ради.

У зв'язку зі своєю діяльністю ОСОБА_14 перебував у робочих та дружніх відносинах із першим заступником голови Рівненської обласної ради ОСОБА_11 . У невстановлені досудовим розслідуванням день та час, але не пізніше 26.01.2022, ОСОБА_11 вступив у злочинну змову з ОСОБА_14 щодо одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, а саме за вплив на членів постійної комісії з економічних питань та комунальної власності Рівненської обласної ради. Саме вказана постійна комісія Рівненської обласної ради уповноважена приймати рішення щодо погодження списання основних засобів КП «РОФМЦ» РОР.

ОСОБА_11 вказав ОСОБА_14 на необхідність повідомити ОСОБА_16 щодо передачі неправомірної вигоди в розмірі 150 000 грн за вплив на членів постійної комісії Рівненської обласної ради.

26.01.2022 ОСОБА_14 під час чергової зустрічі з ОСОБА_16 , діючи згідно з домовленістю із ОСОБА_11 , висловив вимогу передати їм неправомірну вигоду в сумі 150 000 грн, зазначивши, що лише на таких умовах можливо забезпечити документальне списання товарно-матеріальних цінностей із балансу КП «РОФМЦ» РОР, вплинувши на відповідних осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування.

У подальшому ОСОБА_14 , з метою переконати ОСОБА_16 у наявності необхідного впливу на членів постійної комісії Рівненської обласної ради, організував зустріч, яка відбулась 27.01.2022 близько 12 год 30 хв на автозаправній станції «ОККО» за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 84 за участі ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 . На вказаній зустрічі ОСОБА_11 висловив ОСОБА_16 вимогу передати неправомірну вигоду в загальній сумі 150 000 грн, зазначивши, що лише на таких умовах вони забезпечать документальне списання товарно-матеріальних цінностей із балансу КП «РОФМЦ» РОР шляхом здійснення впливу на членів постійної комісії з економічних питань та комунальної власності Рівненської обласної ради, яка уповноважена погодити списання таких цінностей.

ОСОБА_11 та ОСОБА_14 повідомилиОСОБА_16 , що у випадку незгоди з їхньою вимогою вони забезпечать вивезення усього майна, яке перебуває на території санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_33», а також що в подальшому всі питання, які будуть виникати щодо їхніх взаємовідносин, необхідно обговорювати через ОСОБА_14 .

У свою чергу ОСОБА_16 , розуміючи, що ОСОБА_11 як перший заступник голови Рівненської обласної ради в силу покладених на нього службових обов'язків та використання можливостей, пов'язаних з його посадою, передбачаючи можливі негативні наслідки для себе та ОСОБА_15 у випадку незгоди з вимогами ОСОБА_11 , бажаючи отримати товарно-матеріальні цінності, які є на території санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_33», погодився на такі умови.

21.02.2022 близько 15 год 50 хв ОСОБА_16 прибув на паркінг ТРЦ «Чайка» за адресою: м. Рівне, вул. Гагаріна, 16, та зустрівся з ОСОБА_14 . Сівши на пасажирське сидіння автомобіля «Toyota Land Cruiser Prado», н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_16 передав, а ОСОБА_14 отримав неправомірну вигоду в сумі 150 000 гривень для себе та ОСОБА_11 за здійснення ним впливу на членів постійної комісії з економічних питань та комунальної власності Рівненської обласної ради, яка уповноважена погодити списання товарно-матеріальних цінностей із балансу КП «РОФМЦ» РОР.

Надалі після отримання неправомірної вигоди ОСОБА_14 , цього ж дня, тобто 21.02.2022, зустрівся в адміністративній будівлі Рівненської обласної ради за адресою: м. Рівне, майдан Просвіти, 1, із першим заступником голови Рівненської обласної ради ОСОБА_11 та на власний розсуд передав йому грошові кошти в сумі 100 000 гривень, а решту в сумі 50 000 гривень залишив собі.

Як наслідок, у подальшому ОСОБА_14 13.07.2022 були направлені до Рівненської обласної ради документи щодо переліку матеріальних цінностей, що підлягають списанню із балансу КП «РОФМЦ» РОР і постійною комісією з економічних питань та комунальної власності Рівненської обласної ради на засіданні було погоджено списання основних засобів, малоцінних та швидкозношуваних предметів та інших необоротних активів згідно з переліком, що був наданий директором КП «РОФМЦ» РОР ОСОБА_14 , та затверджено рекомендації від 03.08.2022 № 24.

Надалі, відповідно до рекомендацій постійної комісії з економічних питань та комунальної власності Рівненської обласної ради КП «РОФМЦ» РОР на підставі універсального звіту від 01.09.2022 проведено документальне списання з балансу основних засобів, малоцінних та швидкозношувальних предметів та інших необоротних активів, що обліковувались на балансі КП «РОФМЦ» РОР. Про наведене листом від 07.07.2023 поінформовано Рівненську обласну раду.

Згідно п. 4.23 Регламенту Рівненської обласної ради, затвердженого рішенням Рівненської обласної ради від 02.12.2020 року № 9, до складу постійної комісії з економічних питань та комунальної власності Рівненської обласної ради входять депутати Рівненської обласної ради. Відповідно до пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» депутати місцевих рад уповноважені на виконання функцій місцевого самоврядування.

Таким чином, ОСОБА_11 , одержав неправомірну вигоду для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Крім цього, ОСОБА_11 , будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, вчинив інше кримінальне правопорушення, за таких обставин.

Після придбання ОСОБА_15 на електронному аукціоні майна санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_33» для забезпечення подальшого функціонування цілісного майнового комплексу для розміщення та експлуатації закладів з обслуговування відвідувачів об'єктів рекреаційного призначення виникла необхідність у купівлі відповідної земельної ділянки кадастровий номер 5624684900:04:001:0001, площею 5,4440 га, яка на той час була в комунальній власності та у постійному користуванні в КП «РОФМЦ» РОР.

15.07.2022 приблизно о 10 год 50 хв ОСОБА_14 зустрівся з ОСОБА_16 у своєму автомобілі «Toyota Land Cruiser Prado», н.з. НОМЕР_1 та під час бесіди запевнив останнього, що заступник голови Рівненської обласної ради ОСОБА_11 зможе забезпечити прийняття сесією Рівненської обласної ради позитивного рішення про продаж ОСОБА_15 земельної ділянки за умови надання за це грошових коштів у сумі 8 000 доларів США.

18.07.2022 між ОСОБА_16 та ОСОБА_14 , після складання останнім заяви у нотаріуса щодо надання згоди на вилучення земельної ділянки з постійного користування КП «РОФМЦ» РОР, відбулась розмова, у ході якої вони дійшли згоди щодо способу передачі неправомірної вигоди шляхом поділу суми неправомірної вигоди в розмірі 8 000 доларів США на дві рівні частини, тобто по 4 000 доларів США. При цьому перша частина неправомірної вигоди мала бути надана до початку вчинення активних дій ОСОБА_11 , що спрямовані на прийняття сесією Рівненської обласної ради рішення щодо продажу у власність земельної ділянки ОСОБА_15 , а друга - після прийняття сесією Рівненської обласної ради рішення щодо продажу у власність земельної ділянки ОСОБА_15 та отримання ОСОБА_16 відповідного примірника зазначеного рішення обласної ради.

28.07.2022 приблизно о 14 год 30 хв ОСОБА_16 прибув до в'їзду на територію КП «РОФМЦ» РОР за адресою: м. Рівне, вул. Дворецька, 108, та зустрівся з ОСОБА_14 в його автомобілі «Toyota Land Cruiser Prado», н.з. НОМЕР_1 . Під час цієї зустрічі ОСОБА_16 передав, а ОСОБА_14 отримав від нього частину неправомірної вигоди - 160 000 грн, що є еквівалентом 4 000 доларів США, тобто половину від раніше обумовленої суми, за особисте сприяння ОСОБА_11 у прийнятті сесією Рівненської обласної ради позитивного рішення про продаж ОСОБА_15 земельної ділянки, у вигляді позитивного голосування, як депутата Рівненської обласної ради, та погодження проєкту рішення, як заступника голови ради.

Одразу після отримання неправомірної вигоди, з метою її розподілу ОСОБА_14 прибув до ОСОБА_11 , який на той час перебував у комунальному підприємстві «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Юрія Семенюка» Рівненської обласної ради за адресою: м. Рівне, вул. Київська, 78-Г. У приміщенні вказаного лікувального закладу цього ж дня, тобто 28.07.2022 орієнтовно о 15 год 10 хв, ОСОБА_14 передав ОСОБА_11 , а ОСОБА_11 отримав грошові кошти в сумі 120 000 гривень, а решту в сумі 40 000 гривень ОСОБА_14 залишив собі.

Надалі, 24.10.2022 постійна комісія з питань аграрної політики, земельних відносин та розвитку села Рівненської обласної ради, 27.10.2022 постійна комісія з економічних питань та комунальної власності Рівненської обласної ради, 28.10.2022 постійна комісія з питань бюджету, фінансів та податків Рівненської обласної ради рекомендували голові обласної ради винести на розгляд сесії Рівненської обласної ради заяву ОСОБА_15 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки.

У засіданні 24.10.2022 постійної комісії з питань аграрної політики, земельних відносин та розвитку села Рівненської обласної ради був присутній ОСОБА_16 , як представник ОСОБА_15 , та ОСОБА_11 , як заступник голови Рівненської обласної ради.

Рівненська обласна рада восьмого скликання на чотирнадцятій сесії 04.11.2022 ухвалила рішення № 585 про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки й вирішила надати дозвіл на розроблення проєкту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки площею 5,4 га (кадастровий номер 5624684900:04:001:0001) у власність шляхом викупу громадянину ОСОБА_15 для розміщення та експлуатації закладів з обслуговування відвідувачів об'єктів рекреаційного призначення за рахунок земель оздоровчого призначення комунальної власності, що перебувають у постійному користуванні КП «РОФМЦ» РОР.

При прийнятті вказаного вище рішення на сесії Рівненської обласної ради ОСОБА_11 , як депутат вказаної обласної ради, проголосував «за», а також здійснив відповідне погодження, як заступник голови обласної ради, відповідно до вимог Регламенту Рівненської обласної ради.

Надалі сесією Рівненської обласної ради, за рекомендаціями постійних комісій та президії обласної ради, 17.03.2023 прийнято рішення № 662 «Про затвердження проекту землеустрою, припинення права користування та продаж земельної ділянки кадастровий номер 5624684900:04:001:0001», яким вирішено:

1.Затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,4440 га (кадастровий номер 5624684900:04:001:0001) у власність шляхом викупу громадянину ОСОБА_15 зі зміною цільового призначення для розміщення та експлуатації закладів з обслуговування відвідувачів об'єктів рекреаційного призначення за рахунок земель оздоровчого призначення комунальної власності, що перебувають у постійному користуванні КП «РОФМЦ» РОР, на території Зорянської сільської ради Рівненського району.

2.Затвердити звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 5,4440 га, кадастровий номер 5624684900:04:001:0001, для розміщення та експлуатації закладів з обслуговування відвідувачів об'єктів рекреаційного призначення.

3.Продати у власність громадянину ОСОБА_15 земельну ділянку площею 5,4440 га (кадастровий номер 5624684900:04:001:0001) для розміщення та експлуатації закладів з обслуговування відвідувачів об'єктів рекреаційного призначення за ціною 2 851 535 гривень, визначеною на підставі експертної грошової оцінки земельної ділянки.

4.Припинити КП «РОФМЦ» РОР право постійного користування земельною ділянкою площею 5,4440 га (кадастровий номер 5624684900:04:001:0001).

При прийнятті вказаного вище рішення сесії Рівненської обласної ради заступник голови ОСОБА_11 , як депутат голосував «за», а також здійснив відповідне погодження цього рішення, як заступник голови обласної ради.

Згодом, 19.04.2023 близько 11 год 00 хв відбулася зустріч ОСОБА_14 та ОСОБА_16 поблизу КП «РОФМЦ» РОР в автомобілі «Toyota Land Cruiser Prado», н.з. НОМЕР_1 . Під час вказаної зустрічі ОСОБА_14 одержав від ОСОБА_16 неправомірну вигоду в сумі 160 000 грн, що є еквівалентом 4 000 доларів США, тобто другу частину від раніше обумовленої суми неправомірної вигоди за особисте сприяння ОСОБА_11 у прийнятті сесією Рівненської обласної ради позитивного рішення про продаж ОСОБА_15 земельної ділянки, у вигляді позитивного голосування, як депутат Рівненської обласної ради, та погодження проєкту рішення, як заступник голови ради.

Одразу після цього ОСОБА_14 був затриманий співробітниками правоохоронних органів та в його автомобілі «Toyota Land Cruiser Prado», н.з. НОМЕР_1 вилучено предмет неправомірної вигоди в розмірі 160 000 грн.

Таким чином, ОСОБА_11 , будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, одержав неправомірну вигоду у великому розмірі за вчинення в інтересах третьої особи дій з використанням свого службового становища, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 368 КК України.

4. Підстави кримінальної відповідальності та мотиви, з яких Суд виходив при вирішенні питання про доведеність винуватості ОСОБА_11 .

Згідно з ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом. Зі свого боку, склад кримінального правопорушення включає чотири елементи (суб'єкт, суб'єктивну сторону, об'єкт, об'єктивну сторону), кожен з яких має певний набір обов'язкових і факультативних ознак для кваліфікації певного діяння як кримінального правопорушення. Такі ознаки визначаються Загальною частиною КК України, а також диспозицією відповідної норми Особливої частини КК України, за якою кваліфікується діяння обвинуваченого.

З огляду на зазначене, Судом перевірялася наявність чотирьох елементів складів кожного кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_11 .

4.1. Підстави кримінальної відповідальності та мотиви, з яких Суд виходив при вирішенні питання про доведеність винуватості ОСОБА_11 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 та ч. 4 ст. 368 КК України

Враховуючи загальну характеристику складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, винуватість ОСОБА_11 у вчиненні цього злочину може бути визнана Судом, якщо сторона обвинувачення довела сукупність таких елементів:

-наявність суб'єкта кримінального правопорушення - відповідність ОСОБА_11 загальним ознакам суб'єкта кримінального правопорушення;

-наявність об'єктивної сторони правопорушення - одержання ОСОБА_11 неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, поєднаного з вимаганням такої вигоди;

-наявність суб'єктивної сторони - наявність у ОСОБА_11 прямого умислу на одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, поєднаного з вимаганням такої вигоди;

-наявність об'єкта правової охорони - порушення суспільних відносин у сфері службової діяльності, тобто відносин, які виникають у процесі виконання службовими особами своїх функцій, які їй надаються виключно в інтересах служби. Крім цього обов'язковою є наявність предмета кримінального правопорушення - неправомірної вигоди незалежно від її розміру.

З огляду на законодавчу конструкцію диспозиції ч. 4 ст. 368 КК України, а також особливість висунутого ОСОБА_11 обвинувачення, його винуватість у вчиненні цього злочину може бути визнана Судом, якщо сторона обвинувачення довела сукупність таких елементів:

-наявність суб'єкта кримінального правопорушення - відповідність ОСОБА_11 загальним ознакам суб'єкта кримінального правопорушення та його належність до категорії службових осіб, які займають особливо відповідальне становище;

-наявність об'єктивної сторони правопорушення - одержання ОСОБА_11 неправомірної вигоди за вчинення ним в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої йому влади чи службового становища;

-наявність суб'єктивної сторони - наявність у ОСОБА_11 прямого умислу на одержання неправомірної вигоди для себе за вчинення ним в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої йому влади чи службового становища;

-наявність об'єкта правової охорони - порушення суспільних відносин у сфері службової діяльності, тобто відносин, які виникають у процесі виконання службовими особами своїх функцій, які їй надаються виключно в інтересах служби. Крім цього, з урахуванням сформульованого ОСОБА_11 обвинувачення, необхідною є наявність предмета кримінального правопорушення - неправомірної вигоди у великому розмірі.

4.1.1. Щодо наявності у ОСОБА_11 ознак суб'єкта кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369-2 та ч. 4 ст. 368 КК України

Суб'єкт кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, - загальний. Це фізична осудна особа, яка досягла 16 років до вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 22 КК України).

Зі свого боку суб'єкт кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, - спеціальний, тобто такий, що крім ознак загального суб'єкта, має ще додаткові специфічні характеристики (ч. 2 ст. 18 КК України). Такою ознакою згідно з диспозицією ч. 4 ст. 368 КК України є належність особи до категорії службових осіб, які займають особливо відповідальне становище.

Вищенаведені законодавчі положення свідчать про те, що, Суд має перевірити відповідність ОСОБА_11 ознакам визначеним ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 22 КК України як для цілей встановлення суб'єкта злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, так і злочину, кримінальна відповідальність за який закріплена ч. 4 ст. 368 КК України. У зв'язку з цим доведеність прокурором відповідності ОСОБА_11 таким ознаками з'ясовуватиметься Судом одночасно для обох інкримінованих йому кримінальних правопорушень.

Як встановлено у судовому засіданні, ОСОБА_11 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . Про вказане свідчить копія паспорта громадянина України (т. 14, а.с. 166-167), особова картка № 3 (т. 14, а.с. 162-165), військовий квиток (т. 14, а.с. 169-171), пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 (т. 14, а.с. 172), тимчасове посвідчення військовозобов'язаного № НОМЕР_3 (т. 14, а.с. 197). Отже, на момент вчинення інкримінованих йому дій ОСОБА_11 досяг п'ятдесятирічного віку.

На підставі викладеного Судом встановлено, що обвинувачений досяг віку, з якого відповідно до ч. 1 ст. 22 КК України може наставати кримінальна відповідальність.

Згідно з дипломом НОМЕР_8 (т. 14, а.с. 173) та дипломом № НОМЕР_4 (т. 14, а.с. 187) ОСОБА_11 має вищу освіту. За свою трудову діяльність обіймав, в тому числі посаду вчителя історії. На час вчинення інкримінованих діянь ОСОБА_11 перебував на посадах першого заступника голови Рівненської обласної ради (з 02.12.2020 по 09.09.2022) та заступника голови Рівненської обласної ради (з 09.09.2022 по теперішній час) (т. 14, а.с. 162-166).

Такі обставини свідчать про належний рівень інтелектуального розвитку ОСОБА_11 та, з огляду на це, його здатність усвідомлювати характер власних дій та керувати ними.

Відповідно до Листа Комунального некомерційного підприємства «Клеванська лікарня імені Михайла Вереваги» Клеванської селищної ради від 25.06.2024 № 593/01-01 (т. 14, а.с. 129) ОСОБА_11 не перебував на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра.

Зазначене свідчить про відсутність відомостей про будь-які психічні захворювання чи розлади у ОСОБА_11 , які б були офіційно встановлені у передбаченому законом порядку, та могли б впливати на його здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Поведінка ОСОБА_11 під час судового розгляду також не дає підстав вважати, що він не здатний усвідомлювати значення своїх дій або керувати ними: він орієнтується в обставинах кримінального провадження, надає пояснення, користується процесуальними правами та належним чином взаємодіє з іншими учасниками кримінального провадження та судом.

Вищенаведене переконує Суд, що під час вчинення інкримінованих діянь, ОСОБА_11 міг усвідомлювати характер своїх дій та керувати ними. Отже, був осудний у розумінні ч. 1 ст. 19 КК України.

З сукупності наведених фактичних обставин Судом встановлено, що ОСОБА_11 відповідає загальним ознакам суб'єкта кримінального правопорушення, адже він є фізичною осудною особою, яка вчинила кримінальне правопорушення у віці з якого може наставати кримінальна відповідальність.

Зважаючи на викладене, Суд дійшов висновку, що ОСОБА_11 є суб'єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, та відповідає загальним ознакам суб'єкта кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Як попередньо зазначалось, обов'язковою ознакою суб'єкта кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, разом із загальними ознаками визначеними ч. 1 ст. 18, ч. 1 ст. 22 КК України, є належність особи до категорії службових осіб, які займають особливо відповідальне становище.

Визначення службової особи, яка займає особливо відповідальне становище закріплене у примітці до ст. 368 КК України. Підпунктом 3 примітки встановлено, що службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, зокрема є особи, посади яких згідно із ст. 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» (далі - Закон України № 2493-III) віднесені до першої та другої категорій посад в органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 14 Закону України № 2493-III до першої категорії посад належать посади Київського міського голови, голів обласних рад та Севастопольського міського голови. До другої - посади Сімферопольського міського голови, міських (міст - обласних центрів) голів; заступників голів обласних рад та Севастопольського міського голови, заступника міського голови - секретаря Київської міської ради.

За змістом ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон України № 280/97-ВР) в обласній раді передбачені посади першого заступника та заступника голови ради, які обираються з числа депутатів цієї ради.

Отже, адміністративні посади першого заступника та заступника голови обласної ради згідно з вищенаведеними законодавчими положеннями не можуть існувати окремо від депутатського мандата. Ці посади нерозривно пов'язані із набуттям особою повноважень депутата відповідної ради та можуть бути лише похідними від таких повноважень.

За змістом ст. 3 Закону України «Про статус депутата місцевої ради» (далі - Закон України № 93-IV) депутат обласної ради є повноважним і рівноправним членом відповідної ради. Зі свого боку обласна рада є представницьким органом місцевого самоврядування.

Місцеве самоврядування є правом територіальної громади самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (ст. 140 Конституції України, ст. 2 Закон України № 280/97-ВР).

Депутат, будучи членом ради та наділеним повнотою прав, необхідних для участі у діяльності ради та її органів, реалізує своє право представляти інтереси територіальної громади (ст. 49 Закон України № 280/97-ВР).

Таким чином, системний аналіз вищеназваних законодавчих положень дає підстави для висновку, що депутат обласної ради бере участь у здійсненні функцій місцевого самоврядування через членство в органі ради та реалізацію своїх повноважень.

За наведених обставини депутат обласної ради під час реалізації наданих йому повноважень у межах діяльності ради є представником місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України № 93-IV депутат обласної ради набуває свої повноваження в результаті обрання його до ради відповідно до Закону України № 93-IV.

Повноваження депутата обласної ради починаються з дня відкриття першої сесії відповідної ради з моменту офіційного оголошення підсумків виборів відповідною територіальною виборчою комісією і закінчуються в день відкриття першої сесії цієї ради нового скликання, крім передбачених законом випадків дострокового припинення повноважень депутата місцевої ради або ради, до складу якої його обрано (ч. 2 ст. 4 Закону України № 93-IV).

Відповідно до Постанови № 80 від 20.11.2020 Рівненська обласна територіальна виборча комісія зареєструвала ОСОБА_11 депутатом Рівненської обласної ради, обраним на чергових виборах депутатів Рівненської обласної ради 25.10.2020 (т. 14, а.с. 151-152).

Рівненська обласна територіальна виборча комісія Постановою № 81 від 20.11.2020 скликала першу сесію Рівненської обласної ради восьмого скликання на 02.12.2020 (т. 14, а.с. 150, 153-154).

Згідно із стенограмою роботи першого пленарного засідання першої сесії Рівненської обласної ради восьмого скликання від 02.12.2020 (т. 14, а.с. 155-160) головою Рівненської обласної територіальної виборчої комісії відкрито першу сесію ради та офіційно оголошено підсумків виборів. Обраним депутатом визнано, в тому числі ОСОБА_11 .

За наведених обставини з 02.12.2020 ОСОБА_11 набув повноважень депутата Рівненської обласної ради восьмого скликання. Отже, ОСОБА_11 під час реалізації наданих йому повноважень у межах діяльності Рівненської обласної ради був представником місцевого самоврядування.

Надалі рішенням Рівненської обласної ради восьмого скликання № 2 від 02.12.2020 (т. 13, а.с. 101, т. 14, а.с. 188) ОСОБА_11 обрано першим заступником голови Рівненської обласної ради восьмого скликання.

Рішенням Рівненської обласної ради восьмого скликання № 519 від 09.09.2022 (т. 13, а.с. 100, т. 14, а.с. 198) ОСОБА_11 звільнено з посади першого заступника голови Рівненської обласної ради восьмого скликання.

Водночас у той самий день рішенням Рівненської обласної ради восьмого скликання № 522 (т. 13, а.с. 99, т. 14, а.с. 199) ОСОБА_11 обрано заступником голови Рівненської обласної ради восьмого скликання. Зазначену посаду обвинувачений обіймає і на час судового розгляду.

За наведених обставин, будучи депутатом обласної ради та одночасно перебуваючи спочатку на посаді першого заступникаголови Рівненської обласної ради (з 02.12.2020 по 09.09.2022), а потім на посаді заступникаголови Рівненської обласної ради (з 09.09.2022 по теперішній час), ОСОБА_11 обіймав посаду, яка згідно із ст. 14 Закону України № 2493-III віднесена до другої категорій посад в органах місцевого самоврядування. Отже, у період з 02.12.2020 та по теперішній час ОСОБА_11 належить до категорії службових осіб, які займають особливо відповідальне становище.

З урахуванням встановлених обставин Суд дійшов однозначного висновку, що обвинувачений ОСОБА_11 під час вчинення інкримінованих йому дій відповідав спеціальним ознакам суб'єкта кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України,.

4.1.2.1. Щодо наявності у діях ОСОБА_11 ознак об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України

Необхідною умовою притягнення ОСОБА_11 до кримінальної відповідальності за ч. 3 ст. 369-2 КК України є встановлення обов'язкових ознак об'єктивної сторони вказаного кримінального правопорушення. За змістом диспозиції згаданої норми, з урахуванням особливостей висунутого ОСОБА_11 обвинувачення, до таких ознак належить лише діяння - одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, поєднане з вимаганням такої вигоди.

Одержання неправомірної вигоди передбачає будь-який спосіб її прийняття службовою особою особисто або через посередника. При цьому у випадку одержання неправомірної вигоди через посередника, такий злочин слід вважати закінченим з моменту прийняття посередником хоча б частини неправомірної вигоди, за умови, що посередник діє в інтересах службової особи (з її відома та згоди), а відповідна вигода призначена для цієї службової особи.

Зі свого боку зміст дій при вимаганні неправомірної вигоди полягає у примусі особи до надання неправомірної вигоди, тобто створенні винною особою таких умов, за яких інша особа вимушена була надати їй неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам для себе чи своїх законних інтересів.

Як встановлено Судом, Рівненською обласною радою восьмого скликання 19.08.2021 прийнято рішення № 277 «Про приватизацію (відчуження) майна, що є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області, обліковується на балансі КП «РОФМЦ» РОР та розташоване за адресою: АДРЕСА_2» (т. 10, а.с. 42-44). Здійснити приватизацію майна вирішено шляхом продажу на аукціоні.

Згідно з протоколом про результати електронного аукціону № UA-PS-2021-10-24-000032-1 (т. 3, а.с. 223, т. 10, а.с. 106-107), проведеного 15.11.2021, переможцем аукціону з придбання майна, що обліковується на балансі КП «РОФМЦ» РОР (майно Комунального підприємства «Обласний дитячий туберкульозний санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_33») (далі - майно, придбане на аукціоні, об'єкт приватизації, санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_33»), став ОСОБА_15 .

25.11.2021 ОСОБА_15 довіреністю № 2375 (т. 3, а.с. 222), посвідченою нотаріусом, наділив ОСОБА_16 правом діяти від свого імені у питанні укладання договору купівлі-продажу нерухомого майна, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2, придбаного на аукціоні, ідентифікатор лота № UA-PS-2021-10-24-000032-1.

15.12.2021 між Рівненською обласною радою в особі голови обласної ради та ОСОБА_16 укладено договір купівлі-продажу будівель дитячого туберкульозного санаторію та житлового будинку (т. 3, а.с. 192-195, т. 10, а.с. 113-116, 168-174).

Відповідно до актів приймання-передачі основних засобів (т. 3, а.с. 196-221, т. 9, а.с. 207-232, т. 10, а.с. 119-144) ОСОБА_16 прийняв майно, придбане на аукціоні.

28.01.2022 здійснено державну реєстрацію права власності на таке майно за ОСОБА_15 (т. 3, а.с. 189-190, 191, т. 10, а.с. 164, 165-166).

У період прийняття рішення про приватизацію майна КП «РОФМЦ» РОР, проведення аукціону та оформлення переходу права власності на майно, придбаного на аукціоні, на посаді директора КП «РОФМЦ» РОР (до реорганізації - комунальний заклад «Рівненський обласний протитуберкульозний диспансер» Рівненської обласної ради) перебував ОСОБА_14 . Наведене підтверджується рішенням Рівненської обласної ради сьомого скликання № 1526 від 28.11.2019 (т. 9, а.с. 191, т. 13, а.с. 75), контрактом № 201 від 29.11.2019 (т. 9, а.с. 192-195, т. 13, а.с. 76-79), додатковою угодою № 1 від 13.01.2020 до контракту № 201 від 29.11.2019 (т. 9, а.с. 196-199, т. 13, а.с. 80-83), розпорядженням голови Рівненської обласної ради від 28.11.2022 № 101 (т. 9, а.с. 234, т. 13, а.с. 89), контрактом № 271 від 28.11.2022 (т. 9, а.с. 200-206, т. 13, а.с. 90-93). Також зазначену обставину підтвердив ОСОБА_14 особисто у судовому засіданні (журнал судового засідання за 07.10.2025 (т. 15, а.с. 56-76), журнал судового засідання за 30.10.2025 (т. 15, а.с. 98-111), CD диск (т. 15).

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 (журнал судового засідання за 01.08.2025 (т. 15, а.с. 6-20), журнал судового засідання за 25.09.2025 (т. 15, а.с.26-48), CD диск (т. 15) повідомив Суд, що після отримання довіреності від ОСОБА_15 познайомився з ОСОБА_14 . Дізнався про нього, як про керівника підприємства на балансі якого перебуває об'єкт приватизації, у Рівненській обласній раді від ОСОБА_17 . Зателефонував ОСОБА_14 приблизно у грудні 2021 року та домовився про зустріч. Під час зустрічі надав свої документи, копію довіреності та пояснив, що буде представляти інтереси ОСОБА_15 при переоформленні майна, придбаного на аукціоні. З метою огляду об'єкта приватизації, з'ясування його стану, домовилися з ОСОБА_14 про зустріч на території санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_33».

У січні 2022 року відбулася зустріч з ОСОБА_14 на території санаторію. На той час з документів з'ясував, що земля, на якій розташований «ІНФОРМАЦІЯ_33», не входила в об'єкт приватизації. У зв'язку з цим запитав у ОСОБА_14 яким чином можливо придбати землю. Зі свого боку ОСОБА_14 поцікавився чи викуповуватимуться насоси, котли, комунікації, труби (далі - обладнання, товарно-матеріальні цінності), адже предметом аукціону вони не були. У випадку відмови ОСОБА_14 повідомив, що обладнання демонтують.

З метою з'ясування питання чи входили товарно-матеріальні цінності в об'єкт приватизації поїхали з ОСОБА_14 до Рівненської обласної ради. При обговоренні цього питання були присутні десять осіб, в тому числі ОСОБА_11 - перший заступник голови Рівненської обласної ради. Було прийнято рішення здійснити оцінку обладнання з метою його викупу.

При наступній зустрічі ОСОБА_14 повідомив, що обладнання оцінили у 300 000 грн. Надалі завів у кабінет і на аркуші паперу А4 написав 150 000 грн. Пояснив, що у випадку домовленості товарно-матеріальні цінності будуть списані з балансу КП «РОФМЦ» РОР як старі, непридатні для застосування. Зі свого боку попросив у ОСОБА_14 гарантії. На це ОСОБА_14 зазначив, що є люди зверху, які гарантують, що по комісії питання списання товарно-матеріальних цінностей вирішиться. Втім хто ця людина не назвав. У зв'язку з чим попросив про зустріч з такою людиною.

У цей же день чи на наступний ОСОБА_14 зателефонував і попросив через 30 хвилин приїхати на автозаправну станцію «ОККО» у м. Рівному. У кафе автозаправної станції відбулася зустріч з ОСОБА_14 та ОСОБА_11 , який був представлений як перший заступник голови Рівненської обласної ради та гарант.

На запитання про можливість гарантувати прийняття рішення радою про викуп земельної ділянки, на якій розташований санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_33», та підписання такого рішення Головою ради, ОСОБА_11 повідомив, що проблем з цим не буде. Втім пояснив, що спочатку потрібно вирішити питання по 150 000 грн за товарно-матеріальні цінності, і після цього буде розмова про землю. Додатково зазначив, що всі питання щодо товарно-матеріальних цінностей та землі вирішувати потрібно з ОСОБА_14 . На цьому спілкування із ОСОБА_11 завершилося і він пішов.

У ОСОБА_14 перепитав чи дійсно ОСОБА_11 зможе вирішити питання із підписом Головою ради. На це ОСОБА_14 відповів, що якщо ОСОБА_11 сказав, то вирішить.

Після спілкування з ОСОБА_14 і ОСОБА_11 зустрівся з ОСОБА_15 . Під час зустрічі розповів останньому зміст розмови на автозаправній станції «ОККО» та повідомив, що від них вимагають неправомірну вигоду. Прийняли спільне рішення звернутися до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення і в цей же день віддав черговому СБУ відповідну друковану заяву.

Свідок ОСОБА_15 під час допиту у судовому засіданні (журнал судового засідання за 07.10.2025 (т. 15, а.с. 56-76), CD диск (т. 15) підтвердив свою участь в аукціоні з продажу санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_33». Пояснив, що ОСОБА_16 був залучений до документального оформлення майна, придбаного на аукціоні. З цією метою довіреністю уповноважив його бути представником у зазначеному питанні.

ОСОБА_16 пояснив, що за наслідками аукціону придбано виключно будівлі санаторію без землі, на якій вони розташовані. У зв'язку з цим доручив ОСОБА_16 придбати землю.

У процесі переоформленні майна, придбаного на аукціоні, ОСОБА_16 повідомив, що головний лікар протитуберкульозного диспансеру вимагає 150 000 грн за залишення у санаторії «ІНФОРМАЦІЯ_33» котлів, трансформаторів тощо.

Запропонував ОСОБА_16 звернутися до правоохоронних органів.

Як встановлено Судом, за фактом вчинення кримінального правопорушення, про яке повідомив ОСОБА_16 , зареєстроване кримінально провадження (т. 2, а.с. 177, 178, 179, 180, 181-182, 183-184). У межах цього провадження останній 08.02.2022 надав письмову згоду на залучення його до конфіденційного співробітництва (т. 3, а.с. 239). Постановою від 16.02.2022 ОСОБА_16 залучено до конфіденційного співробітництва та до проведення інших НСРД у кримінальному провадженні. (т. 3, а.с. 240-241).

Із змісту протоколу огляду і вручення грошових коштів від 21.02.2022 (т. 4, а.с. 9-85) вбачається, що 21.02.2022 у присутності понятих та ОСОБА_16 проведено огляд та вписування у протокол заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових коштів в сумі 150 000 грн для їх подальшого використання у проведенні НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту. Протокол містить інформацію про номери та серії банкнот, а також їх світлокопії на 74 аркушах. Ці банкноти надалі вручені ОСОБА_16 для участі у проведенні НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту.

Свідок ОСОБА_16 повідомив (журнал судового засідання за 01.08.2025 (т. 15, а.с. 6-20), CD диск (т. 15), що коли працівники СБУ були готові встановити спеціальні засоби, подзвонив ОСОБА_14 та поінформував, що може приїхати в м. Рівне. Домовилися про зустріч у ТРЦ «Чайка», під час якої мала відбутися передача 150 000 грн.

Зустрілися з ОСОБА_14 на парковці ТРЦ, на яку приїхав на Multivan, а ОСОБА_14 - на Land Cruiser Prado.

ОСОБА_14 завершив спілкування із співрозмовником та запросив до себе у машину. В автомобілі зазначив ОСОБА_14 , що товарно-матеріальні цінності коштують максимум 100 000 грн та поклав ці кошти між коробкою передач та підлокітником. Втім він на аркуші паперу написав 170 000 грн, закреслив та написав 150 000 грн. У зв'язку з чим поклав на те саме місце ще 50 000 грн.

Про схожі обставини повідомлені ОСОБА_16 надав показання ОСОБА_14 (журнал судового засідання за 07.10.2025 (т. 15, а.с. 56-76), журнал судового засідання за 30.10.2025 (т. 15, а.с. 98-111), CD диск (т. 15). Так, свідок зазначив, що у листопаді 2021 року відбувся аукціон з продажу санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_33». Переможцем став ОСОБА_15 . Після аукціону познайомився з ОСОБА_16 - представником ОСОБА_15 . Про перший його візит попередив депутат (свідок не зміг пригадати прізвище) з Рівненської обласної ради, який попросив прийняти ОСОБА_16 . Декілька разів зустрічалися щодо приймання-передачі майна, придбаного на аукціоні, та підписання відповідних актів.

Запитав у ОСОБА_16 про подальшу долю системи електропостачання, водовідведення та системи теплопостачання, які були наявні у санаторії «ІНФОРМАЦІЯ_33», втім перебували не на його балансі. Зазначив, що це обладнання, яке забезпечує функціонування санаторію, знаходиться на балансі КП «РОФМЦ» РОР. Отже, воно не було об'єктом приватизації.

Пояснив, що товарно-матеріалі цінності можна або викупити, або взяти в оренду. На що ОСОБА_16 обурився та повідомив, що буде радитися з партнерами.

В цей же день зустрівся із ОСОБА_11 для вирішення питання щодо обладнання, адже воно належало Рівненській обласній раді. ОСОБА_11 з'ясував у свідка, що балансова вартість цінностей становить 300 000 грн та сказав, щоб ОСОБА_16 сплатив половину цієї суми неправомірної вигоди. Зі свого боку вони забезпечать списання обладнання з балансу КП «РОФМЦ» РОР. Лікарня підготує акт списання, а комісія з економічних питань та комунальної власності Рівненської обласної ради - прийме відповідне рішення. ОСОБА_11 , як перший заступник голови Рівненської обласної ради, мав вплив на комісію та повинен був забезпечити прийняття необхідного рішення такою комісією.

При особистій зустрічі з ОСОБА_16 розповів йому інформацію озвучену ОСОБА_11 ОСОБА_16 обурився та розуміючи, що рішення про списання приймає не директор КП «РОФМЦ» РОР, а Рівненська обласна рада, забажав зустрічі із ОСОБА_11 .

З метою з'ясування питання щодо можливості зустрітися з ОСОБА_16 поїхав до ОСОБА_11 . Останній погодився. У зв'язку з чим була організована зустріч на автозаправній станції «ОККО» в обідню пору.

Зустрілися у кафе автозаправної станції. Познайомив ОСОБА_16 із ОСОБА_11 та відійшов за кавою. Спілкування було коротким, близько п'яти хвилин. Втім коли виходили чув, як ОСОБА_11 казав ОСОБА_16 , що без вирішення питання по товарно-матеріальним цінностям питання землі не зрушиться. Додатково зазначив, що ОСОБА_72 (тобто ОСОБА_14 ) уповноважений вести всі подальші справи, що стосуються санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_33».

Наодинці повідомив свідку, що не бажає більше зустрічатися з ОСОБА_16 і в наказовій формі сказав, щоб всі подальші питання ОСОБА_16 передавав через свідка.

Не пригадав свою участь на нараді у Рівненській обласній раді щодо питання належності товарно-матеріальні цінності до об'єкту приватизації.

Надалі була зустріч із ОСОБА_16 у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3». Під час зустрічі проговорювалася сума, яку необхідно сплатити ОСОБА_16 для ОСОБА_11 за залишення у санаторії «ІНФОРМАЦІЯ_33» обладнання.

Потім ОСОБА_16 зателефонував, домовилися про зустріч біля ТРЦ «Чайка». Зустрілись, ОСОБА_16 сів у автомобіль на пасажирське місце та почав торгуватись. Не міг зменшити суму, адже не мав на це повноважень. У випадку зменшення суми для ОСОБА_16 повинен би був ОСОБА_11 додавати свої кошти. Не отримавши згоду на меншу суму, ОСОБА_16 поклав 150 000 грн біля коробки передач. Після цього зустріч завершилася.

Приїхав до Рівненської обласної ради. На власний розсуд віддав ОСОБА_11 не 150 000 грн, а 100 000 грн, адже ОСОБА_11 був у стані алкогольного сп'яніння та не перераховував. ОСОБА_11 одержані грошові кошти поклав у карман.

Далі були підготовлені списки на списання товарно-матеріальних цінностей, які перебували на балансі КП «РОФМЦ» РОР. Із прийняттям рішення комісією з економічних питань та комунальної власності Рівненської обласної ради ОСОБА_11 сказав, що проблем не буде.

Наголосив, що переконаний, у тому, що ОСОБА_11 , як депутат Рівненської обласної ради та перший заступник голови обласної ради, має необхідний вплив на комісією з економічних питань та комунальної власності.

Обставини повідомлені свідками ОСОБА_16 та ОСОБА_14 узгоджуються між собою щодо основних фактів, які мають значення для цього кримінального провадження, а саме:

1. висловлення ОСОБА_16 інформації про можливість одержати обладнання, яке не перебуває на балансі санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_33», за надання неправомірної вигоди у розмірі 150 000 грн;

2. змісту дій, які мали бути виконанні за надання ОСОБА_16 150 000 грн, а саме забезпечення здійснення списання з балансу КП «РОФМЦ» РОР товарно-матеріальних цінностей комісією з економічних питань та комунальної власності Рівненської обласної ради;

3. особи, яка мала забезпечити таке списання, тобто ОСОБА_11 ;

4. обставин зустрічі між ОСОБА_14 , ОСОБА_16 та ОСОБА_11 27.01.2022 на автозаправній станції «ОККО»;

5. змісту розмови, що відбулася між ОСОБА_16 та ОСОБА_11 на автозаправній станції;

6. способу комунікації між ОСОБА_16 та ОСОБА_11 щодо питань товарно-матеріальних цінностей та землі санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_33», а саме через ОСОБА_14 .

7. факту одержання ОСОБА_14 150 000 грн для їх передачі ОСОБА_11 у автомобілі на парковці біля ТРЦ «Чайка».

Ба більше, відомості повідомлені свідками підтверджуються та узгоджуються з іншими доказами у кримінальному провадженні.

Так, дослідженими під час судового розгляду доказами підтверджується, що товарно-матеріальні цінності дійсно перебували на балансі КП «РОФМЦ» РОР, а не санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_33». Наведене однозначно вбачається з відомостей наявних в листі від 13.07.2023 № 794 (т. 14, а.с. 36), переліку матеріальних цінностей, що обліковуються на балансі КП «РОФМЦ» РОР та підлягають списанню (т. 14, а.с. 37-45), акті списання товарів від липня 2022 (т. 14, а.с. 46-51), акті обстеження (технічного висновку) на придатність обладнання до експлуатації (т. 14, а.с. 52-63), відеозаписом засідання постійної комісії з економічних питань та комунальної власності від 03.08.2022 (т. 17, а.с. 211), рекомендаціях засідання постійної комісії з економічних питань та комунальної власності від 03.08.2022 № 24 (т. 14, а.с. 35), листі від 07.07.2023 № 923 (т. 14, а.с. 32), універсальному звіті: Документ «Списання ОЗ»-за 01.09.2022 (т. 14, а.с. 33-34).

При цьому, прокурором доведено, що такі товарно-матеріальні цінності могли бути списані з балансу КП «РОФМЦ» РОР виключно за погодженням постійної комісії з економічних питань та комунальної власності Рівненської обласної ради. Адже відповідно до абз. 2 п. 1.1. Статуту КП «РОФМЦ» РОР (т. 13, а.с. 94-97) лікарня заснована на спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст Рівненської області. Власником лікарні є територіальні громади сіл, селищ, міст Рівненської області, в особі Рівненської обласної ради. Лікарня є підпорядкована, підзвітна та підконтрольна власнику.

Згідно з п. 4.4. Статуту відчуження, передача в оренду, заставу, позику, найм юридичним чи фізичним особам, а також списання основних засобів лікарня здійснює з дозволу обласної ради.

Безпосереднім органом обласної ради, який здійснює контроль у питанні управління майном спільної власності територіальних громад області, є постійна комісія з економічних питань та комунальної власності (п. 4.2. Розділу 4 Положення про постійні комісії Рівненської обласної ради восьмого скликання, затвердженого рішенням Рівненської обласної ради восьмого скликання № 5 від 02.12.2020 (далі - Положення про постійні комісії) (т. 13, а.с. 151-162).

Свідок ОСОБА_18 під час допиту підтвердив наведений висновок Суду, повідомивши, що єдиний шлях списання товарно-матеріальних цінностей - через комісію з економічних питань та комунальної власності (журнал судового засідання за 19.01.2026 (т. 16, а.с. 137-141), CD диск (т. 16).

Інформація наведена у протоколі огляду від 09.02.2024 (т. 8, а.с. 248-250) та у скрін-шотах переписки ОСОБА_16 у месенджері «WhatsApp» з абонентом « ОСОБА_19 » (т. 8, а.с. 222-244) свідчить про те, що 27.01.2022 абоненти домовилися про зустріч о 12-13 год. Адже у чаті за 27.01.2022 наявне таке спілкування: ОСОБА_19 : «Доброго ранку, сьогодні орієнтовно о 12-13 год». ОСОБА_16 : «Ок. Доброго ранку».

Відомостями наведеними у протоколі огляду від 08.03.2024 з додатками (т. 9, а.с. 62-176) підтверджується, що 27.01.2022 в період із 12 год 27 хв до 13 год 10 хв абонентські номери ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та ОСОБА_16 фіксувалися у зоні дії однієї базової станції, а саме 50.609167 26.285278 м. Рівне вул. Данила Галицького 19. Наведена базова станція знаходиться у безпосередній близькості із автозаправною станцією «ОККО» за адресою: м. Рівне вул. Київська 84.

Про факт зустрічі на автозаправній станції «ОККО» із ОСОБА_14 та ОСОБА_16 повідомив під час допиту і обвинувачений ОСОБА_11 (журнал судового засідання за 13.03.2026 (т. 17, а.с. 232-233), CD диск (т. 17).

Крім цього, протокол огляду від 08.03.2024 з додатками (т. 9, а.с. 62-176) містить відомості про те, що мобільні телефони ОСОБА_16 та ОСОБА_14 21.02.2022 у період з 15 год 26 хв до 16 год фіксувалися у зоні дії базових станцій, що знаходяться у безпосередній близькості із ТРЦ «Чайка». Наведене узгоджується з показаннями свідків, в частині зустрічі ОСОБА_16 і ОСОБА_14 на парковці біля ТРЦ «Чайка».

Обставини зустрічі ОСОБА_16 і ОСОБА_14 на парковці біля ТРЦ «Чайка» підтверджуються протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 23.02.2022 (т. 4, а.с. 114-116), протоколом за результатами проведення НСРД - візуальне спостереження за особою ОСОБА_14 від 23.02.2022 та картою пам'яті micro SD № 5/1-96т, яка є додатком до протоколу (т. 4, а.с. 86-88), протоколами за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_14 і ОСОБА_16 від 23.02.2022 та картами пам'яті micro SD № 5/1-97т і № 5/1-99т, які є додатками до протоколів (т. 4, а.с. 89-93, 110-113).

Згідно з інформацією, зафіксованою у цих протоколах, а також у аудіо-, відеофайлах, які містяться на картах пам'яті, 21.02.2022 близько 15 год 56 хв ОСОБА_16 прибув на парковку ТРЦ «Чайка» за адресою: м. Рівне вул. Гагаріна 16. Біля автомобіля «Тойота Прадо» чорного кольору д.н.з. НОМЕР_1 . ОСОБА_14 спілкувався з невідомою особою чоловічої статі.

ОСОБА_14 підійшов до автомобіля «Фольксваген Мультіван» чорного кольору, на якому прибув ОСОБА_16 , та покликав останнього до салону свого автомобіля. ОСОБА_14 сів у салон автомобіля зі сторони водія та запросив ОСОБА_16 на пасажирське крісло.

У салоні автомобіля відбулася розмова щодо вартості обладнання. ОСОБА_16 зауважив, що обладнання може і не коштувати п'ятдесят відсотків. Зі свого боку ОСОБА_14 фразою «значить, дивіться» зупинив ОСОБА_16 та чутно звук написання тексту, можливо ручкою. У відповідь ОСОБА_16 зазначив «я розумію».

Згодом відеофіксація рухів ОСОБА_16 у сукупності з контекстом розмови, звуком, характерним для розстібання застібки-змійки, появою у кадрі мигцем предметів схожих на грошові банкноти та фразою «тут сотка», переконує Суд у тому, що ОСОБА_16 спочатку передав ОСОБА_14 неправомірну вигоду у розмірі 100 000 грн.

Надалі, з урахуванням заздалегідь погодженої суми неправомірної вигоди, ОСОБА_16 додатково передав ОСОБА_14 ще 50 000 грн. Про це свідчать такі фрази:

ОСОБА_16 - «дивіться, ну, мені так казали спєци, сто двадцять, сто тридцять воно рахується, я кажу я не буду там дуже сильно…»

ОСОБА_14 - «воно рахується тако», «я вам зараз покажу», «розкажу шоб ви просто розуміли».

Після цього ОСОБА_16 одразу почав відраховувати: «все од нас, раз, два, три, чотири». ОСОБА_14 зі свого боку відповів «угу».

Висновок Суду, про те, що ОСОБА_16 21.02.2022 на парковці ТРЦ «Чайка» передав ОСОБА_14 сумарно 150 000 грн неправомірної вигоди, крім показань свідків узгоджується із змістом протоколів за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи ОСОБА_14 і ОСОБА_16 від 14.06.2022, а також аудіофайлами, які містяться на оптичному диску DVD-R № 5/1-123т, що є додатком до протоколів (т. 4, а.с. 135-138, 139-142). Адже у розмові між ОСОБА_16 та ОСОБА_14 лунають такі фрази:

ОСОБА_16 - «… А по тому питанню, що ми вирішили за 150, там все нормально, тихо, спокійно?».

ОСОБА_14 - «я ж вам і кажу», «там все нормально, да».

Разом з цим контекст розмови свідчить про те, що обговорення стосується питання списання товарно-матеріальних цінностей комісією обласної ради, про що говорять такі фрази ОСОБА_14 : «списуємо», «просто зараз ні сесій, ні комісій немає», «на комісію вже наступну буду подавать».

Отже, за наслідками судового розгляду встановлено, що ОСОБА_14 21.02.2022 на парковці ТРЦ «Чайка» одержав від ОСОБА_16 грошові кошти у сумі 150 000 грн за списання товарно-матеріальних цінностейкомісією з економічних питань та комунальної власності Рівненської обласної ради.

Водночас встановлені Судом фактичні обставини доводять, що ОСОБА_14 не був кінцевим вигодонабувачем одержаних від ОСОБА_16 грошових коштів. Він з відома ОСОБА_11 та з його згоди лише виконував посередницькі функції у домовленостях ОСОБА_11 із ОСОБА_16 . Саме у межах цих функцій ОСОБА_14 одержав грошові кошти від ОСОБА_16 для подальшої їх передачі ОСОБА_11 за його вплив на прийняття рішення постійною комісію з економічних питань та комунальної власності Рівненської обласної ради.

Наведений висновок Суду ґрунтується на характері взаємовідносин між ОСОБА_14 та ОСОБА_11 , який встановлений з протоколу огляду мобільного терміналу Apple iPhone (iPhone 13 Pro Max), вилученого 19.04.2023 під час затримання ОСОБА_14 (т. 9, а.с. 12-26).

Як свідчить зафіксована у цьому протоколі переписка між співрозмовниками, ОСОБА_14 сприймає ОСОБА_11 як свого покровителя, що має вищий статус, владу та вплив. Про вказане свідчать, у тому числі такі фрази ОСОБА_14 адресовані ОСОБА_11 : «Дякую за підтримку, ШЕФ», «…ми Вас любимо понад усе», «Дякую шеф, в неділю ввечері буду в Вас!!!» «Навіть мови нема, я Вам по життю вдячний за все!!!». При цьому, ОСОБА_14 абсолютно лояльний до ОСОБА_11 та беззаперечно вчиняє дії на виконання його волі. Наведеним чином Суд оцінив такі фрази ОСОБА_14 : «Доброго дня. Ваше замовлення готове, скажете коли привезти», «Все як скажете, так і буде», «Ваші доручення і прохання навіть не обговорюються…».

На переконання Суду, вищенаведені висловлювання ОСОБА_14 характерні для взаємовідносин, у яких одна сторона - ОСОБА_11 має фактичний влив та можливість давати доручення, а інша - ОСОБА_14 - готова діяти в інтересах керуючої сторони.

Висновок Суду про характер взаємовідносин між ОСОБА_14 та ОСОБА_11 узгоджується із показаннями ОСОБА_14 наданими у судовому засіданні (журнал судового засідання за 07.10.2025 (т. 15, а.с. 56-76), журнал судового засідання за 30.10.2025 (т. 15, а.с. 98-111), CD диск (т. 15). Так, свідок під час допиту неодноразово називав ОСОБА_11 «шефом» або «босом» та зазначав, що «служив йому кров'ю і потом».

Крім цього, за наслідками судового розгляду Судом встановлено, що ОСОБА_11 інформував ОСОБА_14 про питання діяльності Рівненської обласної ради в тій частині, що цікавила ОСОБА_16 . Такий висновок Суд зробив з досліджених під час судового розгляду матеріалів НСРД.

Так, протокол за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_16 від 13.12.2022 та оптичний диск DVD-R № 5/1-355т, який є додатком до протоколу (Т. 5, а.с. 90-97), містить фрагмент спілкування під час зустрічі у Рівненській обласній раді де ОСОБА_11 каже ОСОБА_16 «Ну я ОСОБА_72 казав воно буде іти на наступну». При цьому контекст розмови свідчить про те, що мова йде про сесію Рівненської обласної ради.

Наступне ж спілкування між ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , зафіксоване на тих самих носіях інформації, містить такі фрази:

ОСОБА_16 - «…я ж коли забирав зустрівся ж з ОСОБА_20 . Він сказав, що доречі не встигаємо, що ви вкурсі, що він вам все сказав» (Суд переконаний, що « ОСОБА_20 » ОСОБА_16 помилково назвав « ОСОБА_11 ». Наведене однозначно вбачається з подальшої розмови ОСОБА_16 із ОСОБА_14 . Крім цього це узгоджується з попередньою зустріччю в цей же день ОСОБА_16 та ОСОБА_11 , а також змістом їх спілкування).

ОСОБА_14 - «Так»

Водночас ОСОБА_11 також був обізнаний про інформацію, яку ОСОБА_14 доводив до відома ОСОБА_16 .

Про це свідчить зустріч ОСОБА_16 та ОСОБА_11 , зафіксована у протоколі за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_16 від 17.01.2023, а також у аудіофайлі, який містяться на оптичному диску DVD-R № 5/1-420т, що є додатком до протоколу (т. 5, а.с. 103-108, 113). Під час цієї зустрічі ОСОБА_16 повідомив ОСОБА_11 , «...сьогодні був у ОСОБА_21 , він мені там все показав, що треба показати, там, ну трошки канєшно кусається...». ОСОБА_11 - «Ну, він не може по іншому. Ну повірте». ОСОБА_16 - «Ага, я вас зрозумів. Тоїсть в тому, що ОСОБА_72 озвучив, то в принципі все повинно бути. Я правильно його зрозумів». ОСОБА_11 - «Да». ОСОБА_16 - «ага, добре». ОСОБА_11 - «він вам все зробить».

Зазначений фрагмент підтверджує, що ОСОБА_11 інтегрований в обіцянки ОСОБА_14 ОСОБА_16 , розуміє їх логіку і походження. Ба більше, ствердна відповідь ОСОБА_11 на уточнююче запитання ОСОБА_16 (щодо того чи буде все те, що озвучив ОСОБА_22 ) переконує Суд у тому, що ОСОБА_11 дотичний до дій та результату, обіцяних ОСОБА_14 ОСОБА_16 .

Взаємна поінформованість ОСОБА_14 і ОСОБА_11 у питаннях, що цікавлять ОСОБА_16 , у сукупності із характером взаємовідносин між ними, на переконання Суду, свідчить про те, що ОСОБА_16 з відома ОСОБА_11 та з його згоди забезпечував його приховану комунікацію із ОСОБА_16 .

На користь даного висновку свідчить також зафіксована у протоколі за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_16 від 13.12.2022 та оптичному диску DVD-R № 5/1-355т, який є додатком до протоколу (Т. 5, а.с. 90-97), розмова між ОСОБА_16 та ОСОБА_14 . Під час цієї розмови ОСОБА_16 зазначає про те, що склалося враження, що ОСОБА_11 від нього ховають. Зі свого боку ОСОБА_14 відповів таке: «Ні, Хто? Просто розумієте, люди такого рівня ну не хочуть оце, як знаєте оцих…, є як той казав уповноважена особа, яка хай собі робить свою роботу та й все, як би він не довіряв, то було б зовсім по іншому».

Отже, ОСОБА_14 ідентифікує себе, як довірену особу ОСОБА_11 , уповноважену від його імені на комунікацію із ОСОБА_16 .

Про те, що і ОСОБА_11 вважає ОСОБА_14 своїм уповноваженим представником у домовленостях із ОСОБА_16 свідчать досліджені протоколи за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_16 та ОСОБА_11 від 13.03.2023, а також аудіофайли, що містяться на оптичному диску DVD-R № 5/1-519, який є додатком до протоколів (т. 7, а.с. 60-63, 64-65, 69). Зафіксована на цих носіях розмова між ОСОБА_11 та ОСОБА_16 , серед іншого, містить такий діалог:

ОСОБА_16 - «…я би був дуже вдячний, щоб з вашого дозволу, щоб я вже закрив всі питання іменно коли отримаю»

ОСОБА_11 - « Ну то, то до ОСОБА_72 »

ОСОБА_16 - «З ОСОБА_72, да»

ОСОБА_11 - « А. Воно то трохи паршиво так! Було б добре, якби ви були в п'ятницю, ну ви ж бачите як воно йде» «Ну серйозно! ОСОБА_72 вам напише п'ятничний результат» «І ви будете знати» «Ми ж гарантуємо, ви приїдете там в п'ятницю, зустрінетеся з ОСОБА_72 і поїдете собі, а він…» «набере у п'ятницю».

З цього діалогу беззаперечно вбачається, що ОСОБА_11 уникає прямої розмови із ОСОБА_16 по суті та переадресовує останнього до ОСОБА_14 .

З урахуванням встановлених обставин Суд дійшов однозначного висновку, що ОСОБА_14 був довіреною особою ОСОБА_11 , яка з його відома та згоди забезпечувала приховану комунікацію із ОСОБА_16 у питаннях, що стосувалися санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_33». Водночас ОСОБА_14 не був як кінцевим вигодонабувачем одержаних від ОСОБА_16 грошових коштів, так і особою, що мала здійснити вплив на прийняття рішення постійною комісію з економічних питань та комунальної власності Рівненської обласної ради.

Розмова між ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , зафіксована у протоколах за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_14 і ОСОБА_16 від 23.02.2022 та картах пам'яті micro SD № 5/1-97т і № 5/1-99т, які є додатками до протоколів (т. 4, а.с. 89-93, 110-113), містить фрагмент де ОСОБА_16 цікавиться у ОСОБА_14 випадком якщо на місце директора КП «РОФМЦ» РОР буде призначено іншу людину, а обладнання буде на балансі. ОСОБА_14 відповідає: «нє, якщо вже я кажу, то в мене такого не буває», «…тим більше що це не я буду. А ви зрозуміли да, ну кудою воно буде?», «то я ці речі ініціюю і там все докручую довершую».

На переконання Суду, цей фрагмент демонструє, що ОСОБА_14 , у розмові з ОСОБА_16 , запевняє останнього, що він не є тією особою, яка вирішуватиме питання щодо погодження списання товарно-матеріальних цінностей постійною комісією з економічних питань та комунальної власності Рівненської обласної ради, а лише має його ініціювати. Водночас обидва співрозмовники обізнані про те, ким є ця особа.

Допитані під час судового розгляду свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_16 повідомили Суду, що здійснити вплив на комісію за неправомірну вигоду у розмірі 150 000 грн мав ОСОБА_11 .

Правдивість показань свідків про те, що ОСОБА_11 є тією особою, на яку покладалося вирішення питань у Рівненській обласній раді за неправомірну вигоду, свідчить розмова, зафіксована у протоколах за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи ОСОБА_16 і ОСОБА_14 від 30.08.2022, а також в аудіофайлах, які містяться на оптичному диску DVD-R № 5/1-221т, що є додатком до протоколів (т. 5, а.с. 1-4, 5-9). На цих носіях інформації зафіксоване спілкування між ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , під час якого ОСОБА_16 перепитує про проблему «зі зняттям першого». У відповідь ОСОБА_14 зазначає: «дивіться, яка, все буде нормально. Не переживайте, бо…я щойно від нього. Я тоже мушу перестрахуватися», «Дивіться там…хоч і не буде першим, то буде заступником всеодно».

Ці фрагменти, на думку Суду, ще раз підтверджують, що ОСОБА_14 не був виконавцем діянь, за які ОСОБА_16 надавалася неправомірна вигода, адже він у питаннях, що цікавлять ОСОБА_16 відвідував якусь особу з метою перестрахуватися. При цьому така особа хоч і не буде першим, то буде заступником все одно. У цей час ОСОБА_11 обіймав посаду першого заступника голови Рівненської обласної ради, а з 09.09.2022 став заступником голови Рівненської обласної ради.

Досліджені під час судового розгляду докази не містять зафіксованого факту передачі ОСОБА_11 , одержаної ОСОБА_14 від ОСОБА_16 неправомірної вигоди. Водночас сукупність обставин справи, встановлена Судом, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, крім того, що використовуючи спосіб передачі «через посередника» - ОСОБА_14 ОСОБА_11 одержав від ОСОБА_16 неправомірну вигоду за вплив на прийняття п остійною комісію з економічних питань та комунальної власності Рівненської обласної ради рішення про надання дозволу на списання товарно-матеріальних цінностей з балансу КП «РОФМЦ» РОР.

Опосередковано на зазначений висновок вказує також те, що ОСОБА_11 , на відміну від ОСОБА_14 , мав реальний вплив на комісію з економічних питань та комунальної власності Рівненської обласної ради. Це однозначно вбачається із змісту Розпорядження № 263 (т. 13, а.с. 102-109), яким передбачено, що перший заступник голови обласної ради контролює виконання планів роботи постійних комісій (п. 2.3); вносить на розгляд голови обласної ради пропозиції щодо утворення та ліквідації постійних комісій обласної ради, зміни їх складу, заслуховування звітів постійних комісій (п. 2.7); координує діяльність постійних комісій обласної ради, їх спільних засідань, бере участь у їх роботі, сприяє комісіям у виконанні власних рекомендації, доручень ради та голови обласної ради (2.8).

Здатність ОСОБА_11 вплинути на комісію Рівненської обласної ради усвідомлювалася ОСОБА_16 та ОСОБА_14 , про що вони повідомили Суду під час допиту. При цьому у Суду відсутні будь-які підстави сумніватися у достовірності таких тверджень, адже як ОСОБА_14 , так і ОСОБА_16 , були обізнані про те, що ОСОБА_11 є депутатом Рівненської обласної ради та обіймає адміністративну посаду у цій раді.

Крім цього файл Excel [12569]-01.08.23 10.33.47 на оптичному диску СD-R з написом ПрАТ «Київстар» Вх. 12569 Вих. 9508/з/КТ, вилучений за результатами проведення тимчасового доступу до речей і документів (т. 9, а.с. 56-58), містить інформацію про те, що абонентський номер НОМЕР_5 , яким користувався ОСОБА_14 , 21.02.2022 мав інтернет з'єднання о 17 год 43 хв. У названий час абонентський номер перебував у зоні дії базової станції з LAC - 13702 і CID - 18089533.

Також цей файл містить відомості про те, що абонентський номер НОМЕР_6 , яким користується ОСОБА_11 , так само 21.02.2022 мав інтернет з'єднання о 17 год 43 хв. При цьому у названий час абонентський номер теж перебував у зоні дії базової станції з LAC - 13702 і CID - 18089533.

Зазначене вказує на спільне перебування ОСОБА_14 та ОСОБА_11 у час, який був наступним після одержання неправомірної вигоди, в одній локальній зоні та в одному секторі базової станції.

Згідно з файлом Excel 12569_бс на оптичному диску СD-R з написом ПрАТ «Київстар» Вх. 12569 Вих. 9508/з/КТ, вилучений за результатами проведення тимчасового доступу до речей і документів (т. 9, а.с. 56-58), базова станція з LAC - 13702 і CID - 18089533 розташована за адресою: м. Рівне, вул. Каховська, 7, на трубі ТзОВ Рівнетелоенерго. Така базова станція знаходиться у безпосередній близькості із приміщенням Рівненської обласної ради, що за адресою: м. Рівне, майдан Просвіти, 1. Про це свідчать відомості із протоколу огляду від 08.03.2024 (т. 9, а.с. 62-176).

Наведені фактичні дані переконують Суд у правдивості показань свідка ОСОБА_14 , в тому числі в частині тверджень про відвідування Рівненської обласної ради після одержання від ОСОБА_16 неправомірної вигоди у розмірі 150 000 грн. Ба більше, разом із сукупністю інших обставин справи, встановлених Судом, свідчать про правильність висновку щодо передачі ОСОБА_14 , одержаних від ОСОБА_16 грошових коштів ОСОБА_11 за вплив на прийняття постійною комісією з економічних питань та комунальної власності Рівненської обласної ради рішення про надання дозволу на списання товарно-матеріальних цінностей з балансу КП «РОФМЦ» РОР.

Водночас Суд визнає непереконливою позицію сторони захисту про те, що 21.02.2022 через перебування на прийомі у лікаря ОСОБА_11 не міг одержати у приміщенні Рівненської обласної ради грошові кошти від ОСОБА_14 . Зазначене пояснюється таким.

Долучений до судової справи медичний документ містить лише дату прийому лікаря без зазначення часу такого прийому (т. 17, а.с. 106). Отже, названий доказ не виключає перебування ОСОБА_11 у приміщенні Рівненської обласної ради у час, який був наступним після одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_16 ОСОБА_14 від імені ОСОБА_11 .

Показання свідка ОСОБА_25 (журнал судового засідання за 23.02.2026 (т. 17, а.с. 35-39), CD диск (т. 17) про час прийму ОСОБА_11 між 16 год 00 хв і 17 год 00 хв не відповідають критерію достовірності. Адже, як вбачається із змісту допиту, свідок, обґрунтовуючи вказаний проміжок часу, послався на власні розрахунки та припущення, а не на безпосереднє сприйняття конкретного моменту події або фіксацію часу об'єктивними засобами. Водночас під час надання відповідей на уточнюючі запитання свідок фактично підтвердив, що його висновок щодо часу є гіпотетичним і ґрунтується на логічних міркуваннях, а не на чітких спогадах чи достовірно зафіксованих даних.

Інформація про білінгові дані абонентського номеру НОМЕР_6 не містить відомостей про конкретне місце розташування мобільного терміналу в певні проміжки часу, а підтверджує тільки факт обслуговування мобільного терміналу з таким номером певною базовою станцією. У зв'язку з цим, є безпідставним твердження захисника у протоколі огляду від 21-22.02.2026 (т. 17, а.с. 195-208) про перебування ОСОБА_11 21.02.2022 о 16 год 13 хв у приміщенні лікарні.

У цьому контексті Суд також наголошує, що саме по собі розташування лікарні на ближчій відстані до базової станції ніж Рівненська обласна рада не є беззаперечним доказом перебування ОСОБА_11 саме у лікарні. Адже фізична відстань до базової станції не завжди є вирішальним фактором при підключенні кінцевого обладнання абонента до певної базової станції.

Суд також зауважує, що факт безпосередньої передачі ОСОБА_11 ОСОБА_14 не 150 000 грн, а 100 000 грн для кваліфікації дій ОСОБА_11 не має значення. Адже ОСОБА_11 визначив спосіб одержання неправомірної вигоди «через посередника» ОСОБА_14 . У зв'язку з цим моментом одержання неправомірної вигоди ОСОБА_11 є момент фактичного прийняття ОСОБА_14 неправомірної вигоди.

ОСОБА_14 одержуючи від ОСОБА_16 неправомірну вигоду у розмірі 150 000 грн не діяв за власною ініціативою, а вчиняв дії від імені, за згодою та відома ОСОБА_11 на одержання грошових коштів у розмірі 150 000 грн. Таким чином той факт, що ОСОБА_14 на власний розсуд не віддав ОСОБА_11 50 000 грн не впливає на юридичну оцінку дій ОСОБА_11 .

Під час допиту у судовому засіданні свідки ОСОБА_18 (журнал судового засідання за 19.01.2026 (т. 16, а.с. 137-141), CD диск (т. 16), ОСОБА_26 (журнал судового засідання за 22.01.2026 (т. 16, а.с. 163-168), CD диск (т. 16), ОСОБА_27 (журнал судового засідання за 09.02.2026 (т. 16, а.с. 199-204), CD диск (т. 16), ОСОБА_28 та ОСОБА_29 (журнал судового засідання за 16.02.2026 (т. 17, а.с. 8-14) CD диск (т. 17) повідомили Суду про відсутність будь-якого впливу на них, в тому числі зі сторони ОСОБА_11 , при погодженні списання товарно-матеріальних цінностей постійною комісією з економічних питань та комунальної власності.

Втім Суд наголошує, що фактичне здійснення або нездійснення ОСОБА_11 впливу на постійну комісію з економічних питань та комунальної власності Рівненської обласної ради не впливає на кваліфікацію дій ОСОБА_11 за ч. 3 ст. 369-2 КК України. Адже ці обставини перебувають поза межами об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Разом з цим Суд зазначає, що кримінальна відповідальність за зловживання впливом, що інкриміноване ОСОБА_11 , настає лише за умови, якщо особа, за вплив на яку одержана неправомірна вигода, належить до категорії осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування. З огляду на зазначене необхідно з'ясувати чи уповноважені на виконання функцій місцевого самоврядування члени постійної комісії з економічних питань та комунальної власності Рівненської обласної ради, за вплив на яких ОСОБА_11 одержав від ОСОБА_16 неправомірну вигоду.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 Закону України № 280/97-ВР постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Положення аналогічного змісту закріплені в ч. 1 ст. 4.23. Регламенту Рівненської обласної ради восьмого скликання (т. 13, а.с. 123-150) та п. 1.2. Розділу І Положення про постійні комісії (т. 13, а.с. 151-162).

Частиною 2 ст. 49 Закону України № 280/97-ВР закріплено обов'язок депутата увійти до складу однієї з постійних комісій ради.

Цей самий обов'язок встановлений ч. 5 ст. 4.4. Регламенту Рівненської обласної ради восьмого скликання (т. 13, а.с. 123-150).

Отже, членами постійних комісій ради можуть бути виключно депутати такої ради, які як попередньо встановлено Судом у п. 4.1.1. Вироку, під час реалізації наданих їм повноважень у межах діяльності ради є представниками місцевого самоврядування.

На користь правильності висновку Суду свідчить також перелік осіб, уповноважених на виконання, в тому числі функцій місцевого самоврядування, наведений у ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».

До таких осіб, зокрема належать депутати місцевих рад (пп. «б» п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції»). При цьому під категорією «депутати місцевих рад» розуміються депутати рад усіх рівнів, серед яких і обласні. Наведений висновок вбачається з ч. 1 ст. 2 Закону України № 93-IV.

За наведених обставин Судом встановлено, що члени постійної комісії Рівненської обласної ради належать до категорії осіб, уповноважених на виконання функцій місцевого самоврядування. Отже, ОСОБА_11 одержав через посередника неправомірну вигоду від ОСОБА_16 за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування.

У контексті тверджень сторони захисту про неузгодженість фактичних обставин інкримінованих ОСОБА_11 з встановленими обставинами в обвинувальному вироку від 10.09.2024 щодо ОСОБА_14 (т. 3, а.с. 140-156), Суд зазначає таке.

Фактичні обставини кримінального правопорушення та їх правова оцінка, викладені у вироку щодо ОСОБА_14 не мають преюдиціального значення для оцінки дій ОСОБА_11 . Адже судове рішення має преюдиціальне значення для суду, який розглядає кримінальне провадження, лише у визначених ст. 90 КПК випадках, а саме у випадку коли таке рішення набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Інших положень, на підставі яких рішення судів могли би бути визнані преюдиціальними для розгляду певного кримінального провадження, чинний КПК не містить

Ба більше, як встановлено Судом, вирок щодо ОСОБА_14 ухвалений на підставі угоди про визнання винуватості. Отже, він є результатом специфічного судового провадження, яке на відміну від загального судового розгляду, не передбачає необхідність у дослідженні доказів, оцінки їх з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. З огляду на зазначене Суд не може вважати встановлені у цьому вироку фактичні обставини такими, що звільняють Суд від необхідності встановлення фактичних обставин у цьому кримінальному провадженні, шляхом дослідження та оцінки всієї сукупності доказів.

Разом з цим Суд погоджується із захисниками, що за наслідком судового розгляду не знайшло свого підтвердження, що одержання неправомірної вигоди ОСОБА_11 було поєднане з вимаганням такої вигоди. Наведений висновок Суду ґрунтується на такому.

Як попередньо зазначалось, вимагання неправомірної вигоди полягає у примусі особи до надання неправомірної вигоди, тобто створенні винною особою таких умов, за яких інша особа вимушена була надати їй неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам для себе чи своїх законних інтересів.

Отже, така кваліфікуюча ознака, як вимагання неправомірної вигоди, може бути поставлена у провину лише за умови, що неправомірна вигода надається з метою уникнення негативних наслідків для законних інтересів. Зацікавленість особи у вчиненні щодо неї або ж на її користь певних незаконних дій не може вказувати на вимагання в неї неправомірної вигоди.

За наведених обставин встановлення наявності або навпаки відсутності такої кваліфікуючої ознаки, як вимагання неправомірної вигоди, залежить від з'ясування чи стосувалася неправомірна вигода захисту законного інтересу чи реалізації незаконного.

Як свідчить обвинувальний акт, ознаку вимагання поставлено у провину ОСОБА_11 з огляду на те, що він висловив ОСОБА_16 вимогу передати неправомірну вигоду у розмірі 150 000 грн, зазначивши, що лише на таких умовах він забезпечить документальне списання товарно-матеріальних цінностей із балансу КП «РОФМЦ» РОР шляхом здійснення впливу на членів постійної комісії. При цьому, в ультимативній формі повідомив, що у випадку незгоди з вимогою він буде всіляко перешкоджати законній діяльності ОСОБА_16 та забезпечить вивезення усього майна, яке перебуває на території санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_33», що ускладнить нормальне використання об'єкта.

Оцінюючи законність прав та інтересів, які ОСОБА_16 захищав шляхом дачі неправомірної вигоди, Суд враховує таке.

Згідно з протоколом про результати електронного аукціону № UA-PS-2021-10-24-000032-1 (т. 3, а.с. 223, т. 10, а.с. 106-107), в якому переміг ОСОБА_15 , лотом було майно, що обліковується на балансі КП «РОФМЦ» РОР, а саме майно Комунального підприємства «Обласний дитячий туберкульозний санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_33».

Відповідно до переліку матеріальних цінностей, що обліковуються на балансі КП «РОФМЦ» РОР та підлягають списанню (т. 14, а.с. 37-45), товарно-матеріальні цінності, за списання яких ОСОБА_16 надавалася ОСОБА_11 неправомірна вигода, обліковувалися на балансі КП «РОФМЦ» РОР.

Про те, що товарно-матеріальні цінності, що перебували у будівлях санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_33», обліковувалися на балансі КП «РОФМЦ» РОР повідомила також свідок ОСОБА_30 (журнал судового засідання за 01.12.2025 (т. 15, а.с. 225-233), CD диск (т. 15). Свідок пояснила, що при реорганізації санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_33» шляхом його приєднання до КП «РОФМЦ» РОР, по балансу товарно-матеріальні цінності йшли окремо від будівель санаторію. Причини чому так відбулося пояснити не змогла.

Аналогічні за змістом показання у цій частині надав Суду свідок ОСОБА_31 (журнал судового засідання за 08.01.2026 (т. 16, а.с. 85-92), CD диск (т. 16). Так, під час допиту у судовому засіданні свідок повідомив, що товарно-матеріальні цінності, списання яких погодженопостійною комісією з економічних питань та комунальної власності, обліковувалися на балансі КП «РОФМЦ» РОР, а не санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_33».

Отже, обладнання, яке забезпечує функціонування санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_33» і фактично знаходиться у його будівлях, юридично не було майном санаторію. Отже, воно і не було предметом продажу на аукціоні та не придбане ОСОБА_15 .

Наведене свідчить про те, що ОСОБА_16 , надаючи ОСОБА_11 неправомірну вигоду за забезпечення документального списання товарно-матеріальних цінностей із балансу КП «РОФМЦ» РОР, прагнув уникнути настання для себе негативних наслідків - вивезення майна, яке є власністю КП «РОФМЦ» РОР, з санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_33». Отже, ОСОБА_16 був зацікавленим у вчиненні на його користь дій ОСОБА_11 та задовольнив у такий спосіб власний незаконний інтерес.

З урахуванням зазначеного Суд дійшов переконання, що в аналізованих діях ОСОБА_11 така кваліфікуюча ознака, як вимагання неправомірної вигоди, відсутня.

Водночас, в контексті тверджень прокурора про те, що у випадку незгоди з вимогою надати неправомірну вигоду ОСОБА_11 погрожував всіляко перешкоджати законній діяльності ОСОБА_16 , Суд вважає кваліфікуючу ознаку «вимагання неправомірної вигоди» не доведеною поза розумним сумнівом.

Цього висновку Суд дійшов з огляду на відсутність переконливих доказів, які б підтвердили сам факт висловлення ОСОБА_11 таких погроз ОСОБА_16 . У матеріалах кримінального провадження відсутні носії інформації, які б фіксували зміст відповідної фрази. Так само не повідомляли про такий вислів ОСОБА_11 допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_16 .

Зі слів ОСОБА_16 . ОСОБА_11 лише казав, що спочатку потрібно вирішити питання по 150 000 грн за товарно-матеріальні цінності, і після цього буде розмова про землю.

Свідок ОСОБА_14 повідомив, що чув як ОСОБА_11 казав, що без вирішення питання по товарно-матеріальним цінностям питання землі не зрушиться. При цьому питання викупу земельної ділянки так само вирішувалося за неправомірну вигоду (більш детально оцінку цьому надано у п. 4.1.2.2. Вироку).

Отже, враховуючи відсутність підтверджених доказами фактів погроз ОСОБА_11 законній діяльності ОСОБА_16 , посилання в обвинувальному акті на зазначену фразу не може бути покладене в основу висновку про наявність у діях ОСОБА_11 кваліфікуючої ознаки вимагання неправомірної вигоди. Саме по собі припущення або суб'єктивне трактування поведінки службової особи не утворює склад вимагання неправомірної вигоди.

На підстави викладеного Суд вважає за необхідне виключити з обсягу обвинувачення ОСОБА_11 таку кваліфікуючу ознаку, як вимагання неправомірної вигоди.

За наведених обставин за наслідками судового розгляду, Суд визнає доведеною у діях ОСОБА_11 наявність ознак одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування.

4.1.2.2.Щодо наявності у діях ОСОБА_11 ознак об'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України

Згідно з формулюванням обвинувачення, визнаним Судом доведеним, ОСОБА_11 , будучи службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, одержав неправомірну вигоду у великому розмірі за вчинення в інтересах третьої особи дій з використанням свого службового становища.

Вчинення обвинуваченими наведених дій доводиться сукупністю таких доказів, досліджених під час судового розгляду.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 (журнал судового засідання за 01.08.2025 (т. 15, а.с. 6-20), журнал судового засідання за 25.09.2025 (т. 15, а.с.26-48), CD диск (т. 15) повідомив Суд, що під час зустрічі з ОСОБА_14 у машині, де було передано 150 000 грн за списання товарно-матеріальних цінностей, відбулася також розмова щодо землі під санаторієм «ІНФОРМАЦІЯ_33». ОСОБА_14 повідомив, що на найближчу сесію обласної ради не встигаємо, а тому необхідно готуватися на наступну, що відбудеться у березні. При цьому, говорячи про сесію обласної ради, ОСОБА_14 зауважив, що не вирішує питання по землі особисто. Це питання лежить у площині Рівненської обласної ради, а тому йому потрібно консультуватися з особою, з якої попередньо зустрічалися. Для себе зрозумів, що цією особою є ОСОБА_11 .

Алгоритм подальших дій не узгоджували. ОСОБА_14 мав зателефонувати та повідомити про можливість зустрічі з тим, хто прогарантує вирішення питання щодо землі на сесії Рівненської обласної ради. Водночас його вирішення було відкладено з огляду на початок війни.

Десь на початку літа ОСОБА_14 у месенджері WhatsApp повідомив, що можна відновлювати питання щодо землі. У зв'язку з цим зустрілися з ним у кабінеті протитуберкульозної лікарні.

На аркуші паперу ОСОБА_14 написав цифру «8» та на уточнююче питання щодо кількості нулів дописав три нулі і символ долара.

Пригадав, що напередодні зустрічалися з ОСОБА_14 у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3», де він зазначив, що вирішення питання по землі на себе не візьме. У зв'язку з чим повідомив про необхідність порадитися наверху з людиною, з якою зустрічалися. На уточнююче питання чи ця людина ОСОБА_11 ОСОБА_32 надав ствердну відповідь.

Зауважив, що ОСОБА_14 цифру «8» написав вже після того, як порадився наверху з людиною, з якою зустрічалися. Додатково пояснив, що не сприймав суму у 8 000 доларів США, як офіційний платіж.

Щодо строків ОСОБА_14 зазначив про те, що питання землі не вирішується за одну сесію. Уточнив, що його вирішення може зайняти три сесії. Крім цього ОСОБА_14 сказав, що потрібно знайти нотаріуса для оформлення нотаріальної згоди на вилучення земельної ділянки. Додатково пояснив, що для отримання рішення про дозвіл на викуп земельної ділянки питання має пройти комісію в обласній раді та за нього мають проголосувати депутати ради. У зв'язку з цим попросив у ОСОБА_14 організувати зустріч з людиною, яка гарантує позитивне вирішення питання. Однак після поїздки на консультацію ОСОБА_14 пояснив, що ОСОБА_11 людина публічна, а тому зустрічатися він не може. З огляду на зазначене відповів ОСОБА_14 , що 8 000 доларів США - це не маленькі кошти, тому необхідно порадитися.

Свідок повідомив, що розповів ОСОБА_15 про вищенаведені обставини. Втім будь-яким чином впливати на них не могли, адже питання перебувало під контролем правоохоронних органів.

Надалі, коли СБУ повідомило про те, що можна діяти далі та встановили спеціальні засоби, списалися з ОСОБА_14 щодо питання нотаріального оформлення згоди на вилучення земельної ділянки.

При зустрічі ОСОБА_14 перепитав чи привіз грошові кошти. На це питання повідомив, що таких грошових коштів немає з собою, потрібен час, щоб їх зібрати. Крім цього зазначив, що половину дадуть зараз, тобто 4 000 доларів США, а другу половину - після рішення обласної ради.

У ОСОБА_14 виникла необхідність порадитися щодо можливості поділу суми з «першим», під яким мав на увазі ОСОБА_11 . Після цього при наступній зустрічі у кафе «ІНФОРМАЦІЯ_3» повідомив про згоду розділити передачу 8 000 доларів США навпіл. При цьому для передачі половини грошових коштів свідок попросив 3-4 дні. Щодо часу передачі другої половини грошових коштів не зрозумів чи до рішення обласної ради, чи в день прийняття відповідного рішення, чи після.

Із змісту протоколу огляду і вручення грошових коштів від 28.07.2022 (т. 4, а.с. 173-218) вбачається, що 28.07.2022 у присутності понятих та ОСОБА_16 проведено огляд та вписування у протокол заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових котів в сумі 160 000 грн для їх подальшого використання у проведенні НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту. Протокол містить інформацію про номери та серії банкнот, а також їх світлокопії на 43 аркушах. Ці банкноти надалі вручені ОСОБА_16 для участі у проведенні НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту.

Свідок ОСОБА_16 зазначив (журнал судового засідання за 01.08.2025 (т. 15, а.с. 6-20), CD диск (т. 15), що згодом повідомив ОСОБА_14 про готовність передати грошові кошти. У зв'язку з чим відбулася зустріч у його машині на парковці протитуберкульозної лікарні.

ОСОБА_14 перепитав чи привіз грошові кошти. На що відповів ствердно, дістав 160 000 грн, що в еквіваленті становить 4 000 доларів США, та поклав їх між коробкою передач та підлокітником.

Уточнив у ОСОБА_14 щодо подальших дій по процедурі для отримання рішення про дозвіл на викуп земельної ділянки. ОСОБА_14 зі свого боку пояснив, що надалі відбудеться комісія, на якій швидше за все потрібно буде бути присутнім. На цьому зустріч завершилася.

Пізніше відбулася комісія, на якій надали дозвіл на розробку проєктної документації та здійснення грошової оцінки земельної ділянки. На цій комісії був присутнім, в тому числі ОСОБА_11 . Він також перед комісією інструктував як себе вести якщо дадуть слово. Зауважив, що попередньо при зустрічі не казав ОСОБА_11 з якого питання перебуває у обласній раді. ОСОБА_11 розумів причини. Так само з комунікації із ОСОБА_11 переконався у його обізнаності про домовленість та передачу грошових коштів. Водночас він завжди переадресовував до ОСОБА_14 .

Після ухвалення рішення комісією в обласній раді пояснили, що необхідно шукати того, хто проведе грошову оцінку. Перепитав чи є якісь знайомі, хто цим займається, бо у м. Рівному нікого не знаю. Здається ОСОБА_17 надав контакти Товариства з обмеженою відповідальністю «НИВА-ЕКСПЕРТ» (далі - ТОВ «НИВА-ЕКСПЕРТ»).

З цього питання спілкувався з ОСОБА_14 , який зазначив, що ціна земельної ділянки 3 500 000 грн. Водночас зроблять оцінку на суму 2 800 000 грн. Разом з цим коли зустрівся з оцінщиком, останній повідомив, що ціна земельної ділянки буде не меншою за 3 500 000 грн. При цьому показав проєкт оцінки.

Повідомив про це ОСОБА_14 , який запевнив, що питання з оцінщиком вирішить людина зверху, з якою зустрічалися. При цьому на аркуші паперу написав, що необхідно заплатити 400 000 грн.

Згодом зателефонував оцінщик і попросив приїхати до нього на розмову. При зустрічі повідомив про дзвінок з обласної ради, під час якого у жорсткій формі натякали на необхідність зниження оцінки земельної ділянки до 2 800 000 грн. На уточнююче питання про того хто дзвонив, оцінщик повідомив, що дзвонив ОСОБА_11 , а інший заступник голови обласної ради приїжджав.

Не зміг пригадати чи були передані ОСОБА_14 на той час 400 000 грн. Водночас зазначив, що оцінювачем було надано висновок про оціночну вартість земельної ділянки на суму 2 800 000 грн та зазначено про необхідність завезти до обласної ради оригінал висновку та зробити його нотаріально завірену копію.

Пояснив, що оригінал висновку завіз до обласної ради та віддав ОСОБА_17 . Останній пояснив, що зателефонує та повідомить про комісію. Крім цього зайшов до ОСОБА_11 та повідомив його про це, а також те, що передав ОСОБА_14 грошові кошти. ОСОБА_11 запевнив, що все добре та знов переадресовував до ОСОБА_14 .

Щодо грошових коштів повідомив, що ОСОБА_14 його пришвидшував, наполягав на необхідності передати їх до комісії обласної ради. На спроби торгу або розділу суми на дві частини відмовив.

Безпосередня передача 400 000 грн відбулася перед протитуберкульозною лікарнею у машині ОСОБА_14 . Грошові кошти дістав із сумки та за вказівкою ОСОБА_14 поклав між коробкою передач та підлокітником. На це ОСОБА_14 зазначив, щоб очікував дзвінка та після нього забрав документи і завіз їх до обласної ради. Крім цього повідомив, що буде комісія, на якій можливо треба бути присутнім. На цьому попрощалися.

Свідок зазначив, що улютому-березні 2023 року комісією обласної ради прийняте рішення про затвердження оцінки землі. На цій комісії був присутнім, в тому числі ОСОБА_11 .

Після комісії спілкувався із ОСОБА_11 у його кабінеті щодо того коли передавати другу половину грошових коштів за землю. Останній знов переадресовував до ОСОБА_14 .

У розмові повідомив ОСОБА_14 про зустріч із ОСОБА_11 та про те, що необхідно чекати рішення сесії обласної ради.

Додатково свідок зазначив, що був присутнім на сесії обласної ради. Крім цього пригадав, що на сесії також був присутнім ОСОБА_11 та голосував «за» рішення по землі.

Про готовність паперового варіанту рішення обласної ради повідомили у квітні 2023 року. У зв'язку з цим, забравши таке рішення, сповістив ОСОБА_14 про можливість передавати другу частину грошових коштів. Домовилися про зустріч у тому ж місці - перед протитуберкульозною лікарнею.

Згідно із протоколом огляду і вручення грошових коштів від 19.04.2023 (т. 7, а.с. 89-171) у названу дату у присутності понятих та ОСОБА_16 проведено огляд та вписування у протокол заздалегідь ідентифікованих засобів - грошових котів в сумі 160 000 грн для їх подальшого використання у проведенні НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту. Протокол містить інформацію про номери та серії банкнот, а також їх світлокопії на 80 аркушах. Ці банкноти надалі вручені ОСОБА_16 для участі у проведенні НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту.

Свідок ОСОБА_16 зазначив (журнал судового засідання за 01.08.2025 (т. 15, а.с. 6-20), CD диск (т. 15), що передача коштів в сумі 160 000 грн відбулася у машині ОСОБА_14 . Грошові кошти дістав із пакета та за вказівкою ОСОБА_14 так само поклав їх між коробкою передач та підлокітником. Згодом ОСОБА_14 було затримано.

Про схожі обставини повідомив ОСОБА_14 (журнал судового засідання за 07.10.2025 (т. 15, а.с. 56-76), журнал судового засідання за 30.10.2025 (т. 15, а.с. 98-111), CD диск (т. 15).Свідок зазначив, що після вирішення питання по товарно-матеріальним цінностям, як було попередньо узгоджено на автозаправній станції «ОККО», перейшли до питання землі. Після дзвінків ОСОБА_16 з цього питання зустрівся із ОСОБА_11 та повідомив останньому, що ОСОБА_16 цікавиться землею. ОСОБА_11 поінформував, що дасть відповідь на це питання пізніше.

Наступного разу при зустрічі ОСОБА_11 повідомив, що може допомогти вирішити питання по землі у випадку надання йому грошових коштів у сумі від 6 000 доларів США до 10 000 доларів США. Ці кошти мали бути надані за прийняття сесією обласної ради рішення про дозвіл на викуп землі під санаторієм «ІНФОРМАЦІЯ_33».

Згодом зустрівся із ОСОБА_16 . При зустрічі написав на папірці цифру «8», розуміючи що 6 000 доларів США віддам ОСОБА_11 , а 2 000 доларів США лишу собі. На це ОСОБА_16 відповів, що йому потрібно порадитися. Пригадав, що зазначена зустріч відбулася приблизно у липні 2022 року.

Під час наступної зустрічі у нотаріуса запитав у ОСОБА_16 чи привіз він грошові кошті. Однак їх передача відбулася пізніше.

Спочатку ОСОБА_16 передав у машині 160 000 грн, що в еквіваленті становить 4 000 доларів США. Попередньо було узгоджено, що сума неправомірної вигоди буде ділитися навпіл. Перша частина мала бути передана до прийняття рішення сесією обласної ради, а друга частина - після.

Із одержаних від ОСОБА_16 160 000 грн передав ОСОБА_11 120 000 грн. Це відбулося у реанімаційному відділенні обласної клінічної лікарні, адже він у той час перебував на стаціонарному лікуванні.

Віддаючи ОСОБА_11 грошові кошти повідомив, що їх передав ОСОБА_16 за вирішення питання по землі під санаторієм «ІНФОРМАЦІЯ_33». ОСОБА_11 поклав кошти у сумку, що перебувала на стільці у його палаті. Згодом зайшла його дружина і зустріч була закінчена.

Пригадав, що питання землі не пішло на наступну сесію з огляду на відсутність грошової оцінки земельної ділянки.

У січні 2023 року зателефонував ОСОБА_11 та запросив приїхати до Чорнобильської лікарні, у якій він перебував. Коли приїхав, ОСОБА_11 був не один, а тому вийшовши на перекур з кармана піджака дістав папірець, на якому було написано: 3 500 - 2 800 - 700. Знизу дописано 350. ОСОБА_11 пояснив, що оціночна вартість земельної ділянки під санаторієм ІНФОРМАЦІЯ_33 складає 3 500 000 грн. За грошові кошти у сумі 350 000 грн таку вартість буде знижено до 2 800 000 грн. Тобто економія складатиме 700 000 грн. Після цього забрав у ОСОБА_11 папірець і поїхав.

Цього ж вечора зателефонував ОСОБА_16 та домовився про зустріч.

16.01.2023 зустрілися з ОСОБА_16 у кабінеті у фтизіоцентру. Показав йому папірець та повідомив, що це оцінка землі, на якій розташований санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_33». Водночас зазначив, що заплатити потрібно не 350 000 грн, а 400 000 грн, з яких 50 000 грн вирішив лишити собі.

Приблизно 29.01.2023 зустрілися з ОСОБА_16 на в'їзді до фтизіоцентру. Він сів у автомобіль свідка, повідомив, що привіз гроші за зниження оціночної вартості та передав 400 000 грн. З цих коштів 50 000 грн лишив собі.

Потім повідомив ОСОБА_11 про те, що їду до нього. При зустрічі у його кабінеті повідомив, що привіз грошові кошти. У відповідь він сказав покласти їх на другу поличку шафи, що і було зроблено. Додатково перепитав у ОСОБА_11 чи все буде добра. Останній відповів, що так.

Надалі ОСОБА_16 неодноразово телефонував з метою дізнатися чи рухається вирішення питання по землі. На це відповідав про обіцянки ОСОБА_11 , що все буде нормально.

Додатково повідомив, що ОСОБА_16 просив організувати зустріч із ОСОБА_11 . Однак, з огляду на висловлене ОСОБА_11 на автозаправній станції «ОККО» небажання більше зустрічатися з ОСОБА_16 , у ОСОБА_11 про зустріч не питав. Водночас пригадав, що ОСОБА_11 розповідав про зустрічі з ОСОБА_16 у обласній раді.

17.03.2023 обласна рада прийняла рішення про виділення земельної ділянки. Однак ОСОБА_16 близько трьох тижнів не віддавав залишок коштів. У зв'язку з цим хвилювався, що прийдеться власним коштом закривати проблему. Разом з цим десь 15-16.04.2023 ОСОБА_16 повідомив, що 19.04.2023 приїде.

У цю дату приблизно об 11 год зустрілися біля фтизіоцентру. ОСОБА_16 пересів у автомобіль, дістав 160 000 грн та поклав їх у звичайне місце - біля коробки передач. Зі свого боку дав йому копію рішення обласної ради. Після цього був затриманий працівниками правоохоронних органів.

Оцінивши показання свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_14 . Суд переконався, що вони узгоджуються між собою щодо основних фактів та обставин, які мають значення для цього кримінального провадження, а саме:

1.про можливість отримання ОСОБА_15 дозволу на викуп земельної ділянки під санаторієм ІНФОРМАЦІЯ_33 за неправомірну вигоду у розмірі 8 000 доларів США;

2.про те, що сума неправомірної вигоди могла бути поділена навпіл та мала надаватися у два етапи: перша частина - до прийняття рішення сесією обласної ради, а друга частина - після;

3.про особу, яка мала здійснити сприяння у прийнятті сесією обласної ради рішення про дозвіл на викуп земельної ділянки під санаторієм ІНФОРМАЦІЯ_33, а саме ОСОБА_11 ;

4.про факт одержання неправомірної вигоди ОСОБА_14 з відома, за згодою та в інтересах ОСОБА_11 у сумі 160 000 грн до прийняття рішення сесією Рівненської обласної ради про надання дозволу на викуп земельної ділянки під санаторієм ІНФОРМАЦІЯ_33 та 160 000 грн - після прийняття відповідного рішення;

5.про спосіб комунікації між ОСОБА_16 та ОСОБА_11 «через ОСОБА_14 » у питанні надання дозволу сесією Рівненської обласної ради на викуп земельної ділянки під санаторієм ІНФОРМАЦІЯ_33.

Ба більше, переважна частина повідомлених фактичних обставин підтверджується іншими доказами у кримінальному провадженні.

Так, повідомлення ОСОБА_14 про можливість отримання ОСОБА_15 дозволу на викуп земельної ділянки під санаторієм ІНФОРМАЦІЯ_33 за неправомірну вигоду у розмірі 8 000 доларів США, підтверджуються результатами проведених НСРД.

У протоколах за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи ОСОБА_14 і ОСОБА_16 від 15.07.2022, а також аудіофайлі, який міститься на оптичному диску DVD-R № 5/1-143т, що є додатком до протоколів (т. 4, а.с. 144-148, 149-153, 154), зафіксовано зміст розмови між ОСОБА_16 та ОСОБА_14 , яка відбулася 15.07.2022. Під час розмови ОСОБА_14 говорить, що питання землі за одну сесію не пройде, потрібні мінімум дві - три сесії; пояснює, що необхідною є експертна оцінка та письмова нотаріально засвідчена згода користувача на вилучення земельної ділянки. У цьому контексті між співрозмовниками лунають, в тому числі такі фрази:

ОСОБА_14 - «…ну і говорив я там вже», «може будемо щось озвучувати?»

ОСОБА_16 - «ну та канєшно. Чого ні?»

Після цього чутно звук написання тексту, можливо ручкою.

ОСОБА_16 - «вісім. І скільки там нулів?»

ОСОБА_14 - «ну, то зрозуміло»

ОСОБА_16 - «я ж не знаю. П'ять, шість, сім, десять?»

ОСОБА_14 - «да ні, ну ви що. Нашо ви таке озвучуєте? Нашо ви таке озвучуєте?»

Далі знову чутно звук написання тексту, можливо ручкою.

ОСОБА_16 - «ага, ага. Що в це входить в нас?»

ОСОБА_14 - «ну, земля вся…»

…

ОСОБА_14 - «ну і ви мусите мені якусь відповідь дати»

ОСОБА_16 - «ну канєшно, я зараз, ну здзвонюсь пораджусь, ну я думаю що проблеми я не бачу ніякої, але все одно треба переговорити»

ОСОБА_14 - «ну і це воно якось так вроді би по людськи»

ОСОБА_16 - «так, да»

Згідно з інформацією, зафіксованою у протоколах за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи ОСОБА_14 і ОСОБА_16 від 18.07.2022, а також аудіофайлі, який міститься на оптичному диску DVD-R № 5/1-144т, що є додатком до протоколів (т. 4, а.с. 155-158, 159-162, 163), 18.07.2022 після відвідування нотаріуса між ОСОБА_14 та ОСОБА_16 відбулася розмова, яка серед іншого, містить такий діалог:

ОСОБА_16 - «ну ми з партнерами поспілкувалися, треба з вами обговорити це питання»

ОСОБА_14 - «з приводу?»

ОСОБА_16 - «ну з приводу тих восьми»

ОСОБА_14 - «ну так»

ОСОБА_16 - «да і вони таким чином кажуть, що давайте якусь частину ми дамо перед, а потім вже по результату іншу. Хотілось би якихось гарантій від тієї людини, з якою ми зустрічалися»

…

ОСОБА_14 - «давайте тоді буде правильно дійсно так, п'ятдесят на п'ятдесят, щоб воно їхало. Добре»

З огляду на повідомлені свідками ОСОБА_14 і ОСОБА_16 фактичні обставини, а також контекст їх розмов, зафіксованих за наслідками проведення НСРД - аудіоконтролю особи, Суд вважає, що під фразами «вісім. І скільки там нулів?», «ну, земля вся…», «ну з приводу тих восьми», «давайте тоді буде правильно дійсно так, п'ятдесят на п'ятдесят, щоб воно їхало. Добре» співрозмовники мали на увазі грошові кошти у розмірі 8 000 доларів США, які ОСОБА_16 мав сплатити за надання дозволу ОСОБА_15 на викуп земельної ділянки під санаторієм ІНФОРМАЦІЯ_33. При цьому така сума могла бути поділена навпіл.

Результати подальших НСРД підтверджують наведений висновок Суду.

Так, обставини передачі ОСОБА_16 ОСОБА_14 половини раніше обумовленої суми підтверджуються протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 29.07.2022 (т. 4, а.с. 229-231), протоколом за результатами проведення НСРД - візуальне спостереження за особою ОСОБА_14 від 28.07.2022 та інформацією на оптичному диску з № 5/1-183т, який є додатком до протоколу (т. 4, а.с. 219-221), протоколами за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_14 і ОСОБА_16 від 29.07.2022 та картами пам'яті micro SD № 5/1-176т, № 5/1-177т, № 5/1-178т, які є додатками до протоколів (т. 4, а.с. 222-224, 225-228).

Згідно з інформацією, зафіксованою на цих носіях, 28.07.2022 близько 14 год 33 хв відбулася зустріч ОСОБА_14 та ОСОБА_16 поблизу КП «РОФМЦ» РОР.

ОСОБА_16 вийшов з автомобіля марки «BMW» білого кольору. ОСОБА_14 на зустріч приїхав на автомобілі «Тойота Прадо» чорного кольору д.н.з. НОМЕР_1 .

Вийшовши з автомобіля ОСОБА_14 підійшов до ОСОБА_34 , привітався рукостисканням та попросив зачекати. Після цього ОСОБА_14 направився до автомобіля «BMW» чорного кольору, що стояв неподалік, з якого вийшла невідома особа жіночої статі.

Завершивши спілкування із нею ОСОБА_14 підійшов до ОСОБА_16 та запросив до салону свого автомобіля. ОСОБА_14 сів у салон зі сторони водія, а ОСОБА_16 - на пасажирське крісло.

У салоні автомобіля ОСОБА_16 розповів ОСОБА_14 про дзвінок з обласної ради щодо питання цільового призначення земельної ділянки. Згодом чутно звук характерний для розстібання застібки-змійки, а між співрозмовниками відбувається діалог такого змісту:

ОСОБА_16 - «не вийшло купити, так якщо буде якась з цим, да»

ОСОБА_14 - «ти мені скажи тут?»

ОСОБА_16 - «сто шістдесят»

ОСОБА_14 - «то це..?»

ОСОБА_16 - «гривня»

ОСОБА_14 - «то це по якому курсу?»

ОСОБА_16 - «сорок, сорок один, по мойму»

ОСОБА_14 - «сорок один?»

ОСОБА_16 - «шось таке. Ну якщо буде там, перерахується, якщо що»

ОСОБА_14 - «ну це ж половина?»

ОСОБА_16 - «да, да, половина…».

Зміст наведених розмов, у сукупності з показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , переконують Суд у тому, що ОСОБА_16 передав ОСОБА_14 грошові кошти у розмірі 160 000 грн за надання дозволу ОСОБА_15 на викуп земельної ділянки під санаторієм ІНФОРМАЦІЯ_33. При цьому 160 000 грн в еквіваленті становить 4 000 доларів США (160 000 грн : 40 грн = 4000 доларів США), що відповідає половині раніше обумовленої суми у розмірі 8 000 доларів США.

Надалі рішенням Рівненської обласної ради восьмого скликання від 04.11.2022 № 585 (т. 10, а.с. 146-147) надано дозвіл на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,4440 га (кадастровий номер 5624684900:04:001:0001) у власність шляхом викупу громадянину ОСОБА_15 . Крім цього вирішено провести експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 5,4440 га (кадастровий номер 5624684900:04:001:0001) з метою її продажу у власність громадянину ОСОБА_15 .

При цьому, як свідчать результати голосування (т. 10, а.с. 209), ОСОБА_11 голосував «за» надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки. Також, як заступник голови Рівненської обласної ради, погодив проєкт такого рішення (т. 10, а.с. 147 на звороті) у відповідності до Регламенту Рівненської обласної ради восьмого скликання та Розпорядження № 99-а.

Державне підприємство «Рівненський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на договірних засадах розробило проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу громадянину ОСОБА_15 для розміщення та експлуатації закладів з обслуговування відвідувачів об'єктів рекреаційного призначення за рахунок земель оздоровчого призначення комунальної власності, що перебувають у постійному користуванні КП «РОФМЦ» РОР (далі - проєкт землеустрою) (т. 10, а.с. 247-267).

Оцінювачі з ТОВ «НИВА-ЕКСПЕРТ» склали звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 5,4440 га для розміщення та експлуатації закладів з обслуговування відвідувачів об'єктів рекреаційного призначення (т. 12, а.с. 1-190).

Згодом на постійній комісії з питань бюджету, фінансів та податків (т. 13, а.с. 2-5), на постійній комісії з питань екології та земельних відносин (т. 13, а.с. 6-9) та на постійній комісії з економічних питань та комунальної власності (т. 13, а.с. 10-14) розглядалося, в тому числі питання про затвердження проєкту землеустрою, припинення права користування та продаж земельної ділянки кадастровий номер 5624684900:04:001:0001.

Згідно з рекомендаціями постійних комісій Рівненської обласної ради № 6/40 від 09.03.2023 (т. 10, а.с. 234), № 8 від 10.03.2023 (т. 10, а.с. 233) та № 7 від 13.03.2023 (т. 10, а.с. 232) комісії вирішили погодитися з проєктом рішення з цього питання; рекомендувати голові обласної ради винести це питання на розгляд сесії обласної ради.

Надалі Рівненською обласною радою прийнято рішення від 17.03.2023 № 662 (т. 9, а.с. 233, т. 10, а.с. 230-231). Відповідно до цього рішення обласна рада вирішила затвердити проєкт землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 5,4440 га (кадастровий номер 5624684900:04:001:0001) у власність шляхом викупу громадянину ОСОБА_15 ; затвердити звіт про експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 5,4440 га (кадастровий номер 5624684900:04:001:0001) для розміщення та експлуатації закладів з обслуговування відвідувачів об'єктів рекреаційного призначення; продати у власність громадянину ОСОБА_15 названу земельну ділянку та припинити право постійного користування на неї КП «РОФМЦ» РОР.

Як свідчать результати голосування (т. 13, а.с. 15), ОСОБА_11 голосував «за» затвердження проєкту землеустрою, припинення права користування та продаж земельної ділянки кадастровий номер 5624684900:04:001:0001. Крім цього ОСОБА_11 , як заступник голови Рівненської обласної ради, погодив проєкт такого рішення (т. 10, а.с. 230-231 на звороті) у відповідності до Регламенту Рівненської обласної ради восьмого скликання та Розпорядження № 99-а.

Після цього згідно з попередньою домовленістю ОСОБА_16 зустрівся із ОСОБА_14 з метою передачі другої половини раніше обумовленої сумиза надання дозволу ОСОБА_15 на викуп земельної ділянки під санаторієм «ІНФОРМАЦІЯ_33». Факт та обставини такої зустрічі підтверджуються протоколом про результати контролю за вчиненням злочину від 20.04.2023 (т. 7, а.с. 180-183), протоколами за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_14 і ОСОБА_16 від 20.04.2022 , картами пам'яті micro SD № 5/1-514т, № 5/1-477т, № 5/1-607т, № 5/1-608т та оптичним диском DVD-R № 5/1-609т, які є додатками до протоколів (т. 7, а.с. 172-174, 175, 176-179).

Згідно з інформацією, зафіксованою у цих протоколах, а також у аудіо-, відеофайлах, які містяться на носіях інформації, 19.04.2023 близько 11 год 10 хв відбулася зустріч ОСОБА_14 та ОСОБА_16 поблизу КП «РОФМЦ» РОР.

ОСОБА_16 вийшов з автомобіля та пересів у автомобіль «Тойота Прадо» чорного кольору, на якому приїхав ОСОБА_14 .

У салоні автомобіля ОСОБА_16 передав ОСОБА_14 грошові кошти у розмірі 160 000 грн. Про наведене свідчить відеофіксація рухів ОСОБА_16 , поява у кадрі мигцем грошових банкнот номіналом 500 грн та діалог між співрозмовниками такого змісту:

ОСОБА_14 - «…Ми ждали, ждем вас».

ОСОБА_16 - «Та я сам вже втомився. Так дивіться, єдине, що в мене не вийшло витягнути одразу все. Я там…давайте по черзі полтінік, полтінік, тут теж полтінік і десятка. Ето ті чотири, що за справу…».

Надалі ОСОБА_14 було затримано (т. 9, а.с. 6-11) та проведено обшук автомобіля Toyota Land Cruiser Prado, д.н.з. НОМЕР_1 (т. 14, а.с 94-103).

Під час обшуку транспортного засобу працівниками правоохоронного органу виявлено та вилучено грошові кошти у сумі 160 000 грн номіналом по 500 грн. Номери та серії банкнот співпадають з тими, що на банкнотах, вручених ОСОБА_16 для участі у проведенні НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту.

Отже, ОСОБА_14 одержав від ОСОБА_16 грошові кошти у загальній сумі 320 000 грн, а саме 160 000 грн 28.07.2022 та 160 000 грн 19.04.2023.

Водночас встановлені Судом фактичні обставини доводять, що ОСОБА_14 не був кінцевим вигодонабувачем одержаних від ОСОБА_16 грошових коштів. Він з відома ОСОБА_11 та з його згоди лише виконував посередницькі функції у домовленостях ОСОБА_11 із ОСОБА_16 . Саме у межах цих функцій ОСОБА_14 одержав грошові кошти від ОСОБА_16 для подальшої їх передачі ОСОБА_11 за його сприяння у прийнятті сесією Рівненської обласної ради рішення про надання ОСОБА_15 дозволу на викуп земельної ділянки під санаторієм ІНФОРМАЦІЯ_33.

Наведений висновок Суду підтверджується сукупністю досліджених доказів.

Так, свідок ОСОБА_14 під час допиту у судовому засіданні (журнал судового засідання за 07.10.2025 (т. 15, а.с. 56-76), журнал судового засідання за 30.10.2025 (т. 15, а.с. 98-111), CD диск (т. 15) повідомив, що був посередником, який виконував довірені ОСОБА_11 дії, в тому числі у домовленостях із ОСОБА_16 щодо надання дозволу на викуп землі під санаторієм «ІНФОРМАЦІЯ_33».

Зазначені показання свідка узгоджуються із дослідженими під час судового розгляду протоколами НСРД, аудіо- та відеофайлами, зафіксованими за результатами проведення НСРД.

Протоколи за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_14 і ОСОБА_16 від 23.02.2022 та аудіо- відеофайли, що містяться на картах пам'яті micro SD № 5/1-97т і № 5/1-99т, які є додатками до протоколів (т. 4, а.с. 89-93, 110-113), протоколи за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи ОСОБА_14 і ОСОБА_16 від 14.06.2022, а також аудіофайли, які містяться на оптичному диску DVD-R № 5/1-123т, що є додатком до протоколів (т. 4, а.с. 135-138, 139-142) містить фрази озвучені ОСОБА_14 в контексті питання дозволу на викуп землі, які характерні для ситуації коли особа не приймає самостійні рішення, а лише передає інформацію від іншої особи. Наведеним чином Суд оцінив такі фрази: «зараз я поїду буду говорить…»,«ну як. Я мушу ще поцікавитись. Це, що я вам сказав попередня розмова, то там вже якби все», «…а по землі не знаю, як правильно зробити, хоча я буду бачитися, то буду питати».

Ба більше, висловлювання ОСОБА_16 демонструють його обізнаність про те, що ОСОБА_14 не вирішує питання дозволу на викуп землі, а фактично інформує його про волю іншої особи. Цей висновок ґрунтується на тому, що ОСОБА_16 неодноразово, в контексті необхідності гарантій, просить ОСОБА_14 організувати зустріч «з особою, з якою зустрічалися». При цьому, такою собою згідно із показаннями свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_16 (журнал судового засідання за 01.08.2025 (т. 15, а.с. 6-20), журнал судового засідання за 25.09.2025 (т. 15, а.с.26-48), CD диск (т. 15), (журнал судового засідання за 07.10.2025 (т. 15, а.с. 56-76), журнал судового засідання за 30.10.2025 (т. 15, а.с. 98-111), CD диск (т. 15) є ОСОБА_11 .

Так, у протоколах за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи ОСОБА_14 і ОСОБА_16 від 18.07.2022, а також аудіофайлі, який міститься на оптичному диску DVD-R № 5/1-144т, що є додатком до протоколів (т. 4, а.с. 155-158, 159-162, 163), зафіксовано діалог між ОСОБА_14 та ОСОБА_16 такого змісту:

ОСОБА_16 - «…Хотілось би якихось гарантій від тої людини, з якою ми зустрічались»

ОСОБА_14 - «ви думаєте, що я вас…?»

ОСОБА_16 - «я, нє, в думках…»

ОСОБА_14 - «ні, цього не припускайте, якби я нє, я сказав, що я за це не берусь взагалі»

ОСОБА_16 - «нє, ну я розумію. Ви ж тоді самі казали, що…»

ОСОБА_14 - «давайте…»

ОСОБА_16 - «не від вас залежить»

ОСОБА_14 - «давайте тоді буде правильно дійсно так п'ятдесят на п'ятдесят, щоб воно їхало. Добре»

ОСОБА_16 - «так, е. Коли ми можемо зустрітись»

ОСОБА_14 - «сьогодні не готові? Да?»

ОСОБА_16 - «нє, зараз на дану секунду поки ні, бо хотілось все таки може, там без всяких передач, просто хотя б поспілкуватись з цією людиною, що була тоді. Шо вона скаже, все добре. Щоб уже було все спокійно…»

ОСОБА_14 - «ну дивіться, він мене уповноважив на ці речі…»

…

ОСОБА_14 - «…Ну просто знаєте, людина публічна, ну…»

ОСОБА_16 - «я розумію»

ОСОБА_14 - «категорично не хоче ці всі речі…але я думаю ви і самі все розумієте».

Згідно з протоколами за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи ОСОБА_16 і ОСОБА_14 від 30.08.2022, а також у аудіофайлами, які містяться на оптичному диску DVD-R № 5/1-221т, що є додатком до протоколів (т. 5, а.с. 1-4, 5-9), між ОСОБА_16 та ОСОБА_14 29.08.2022 відбулася розмова, під час якої лунають такі фрази від ОСОБА_16 : «Ну було б все-таки непогано з кимось переговорити…», «…ну поговоріть…, попитайте, я сьогодні буду ще тут, ну щоб якусь маленьку зустріч, каву попити, щоб я був спокійний повністю. Бо я не один по грошах, тому хотілося б…». Зі свого боку ОСОБА_14 відповідає: «Добре. Сьогодні нє, але хай закінчиться сесія, вже пройде» «Тоді я після сесії зайду в понеділок, да й буду говорити».

Спілкування схожого змісту зафіксоване у протоколах за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи ОСОБА_16 і ОСОБА_14 від 27.09.2022, а також у аудіофайлі, який міститься на оптичному диску DVD-R № 5/1-246т, що є додатком до протоколів (т. 5, а.с. 10-12, 13-15, 16). ОСОБА_16 знову порушує перед ОСОБА_14 питання організації зустрічі із «гарантом». ОСОБА_14 так само спочатку відмовляє, але згодом формально погоджується перепитати щодо можливості такої зустрічі.

На відміну від попередніх матеріалів НСРД у протоколах за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_16 і ОСОБА_14 від 13.12.2022, а також у аудіо- та відеофайлах, які наявні на карті пам'яті micro SD № 5/1-240т і оптичних дисках DVD-R № 5/1-355т, DVD-R № 5/1-354т, що є додатком до протоколів (т. 5, а.с. 90-96, 97, 98-101, 102), ОСОБА_16 персоніфіковано особу, з якою він просив організувати зустріч ОСОБА_14 . Таку особу співрозмовники називають « ОСОБА_35 ». При цьому ОСОБА_16 зазначає про бажання його привітати із державним святом - днем місцевого самоврядування та скаржиться, що не встиг його привітати при зустрічі.

Згідно з інформацією, зафіксованою у цих протоколах, а також у аудіо-, відеофайлах, попередньо у цей же день у Рівненській обласній раді ОСОБА_16 зустрівся із ОСОБА_11 . Останній, як попередньо встановлено Судом у п. 4.1.1. Вироку, під час реалізації наданих йому повноважень у межах діяльності Рівненської обласної ради був представником місцевого самоврядування.

Оцінивши розмову між ОСОБА_16 та ОСОБА_11 , що міститься у протоколі за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_16 від 13.12.2022, а також у аудіо- та відеофайлах, які наявні на карті пам'яті micro SD № 5/1-240т і оптичному диску DVD-R № 5/1-355т, що є додатком до протоколу (т. 5, а.с. 90-96, 97), Суд дійшов переконання про попереднє знайомство співрозмовників, обізнаність ОСОБА_11 щодо питання, через яке ОСОБА_16 перебував у Рівненській обласній раді. Ба більше, у розмові ОСОБА_11 запевнив ОСОБА_16 у тому, що все буде добре.

Про те, що ОСОБА_11 є «гарантом» та особою, з відома, за згодою та в інтересах якої ОСОБА_14 одержав грошові кошти від ОСОБА_16 , свідчать фактичні дані, зафіксовані у протоколі за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи ОСОБА_16 від 31.01.2023 та оптичному диску DVD-R № 5/1-442т (т. 7, а.с. 30-34,35). На зазначених носіях інформації зафіксована розмова ОСОБА_16 із ОСОБА_11 , яка містить такі фрагменти:

ОСОБА_16 - «Я заніс вже документи»

ОСОБА_11 - « Ага »

ОСОБА_16 - « Всі. Хотів …ну переживаю там за всі ці питання»

ОСОБА_11 - «Та ні, все нормально буде»

ОСОБА_16 - « З ОСОБА_72 я вчора все вирішив, там, там те, що там домовлялись»

ОСОБА_11 - « Угу… »

ОСОБА_16 - «Що, тривога, да. Я йому 400 передав, як домовлялися»

ОСОБА_11 - « Харашо »

ОСОБА_16 - «Там у всіх питаннях я так розумію, що все буде добре?»

ОСОБА_11 - «Угу»

….

ОСОБА_11 - «…І ви здали документи?»

ОСОБА_16 - «Да, все здав ОСОБА_41 , він все щяс там на підпис ці акти, ті моменти»

ОСОБА_11 - «Все супер. Харашо, все буде добре, не переживайте»

ОСОБА_16 - « Дякую »

ОСОБА_11 - «Угу, щасливо»

ОСОБА_16 - «І…момент один, вилетіло з голови, там останню частину по рішенню? Щось мені ОСОБА_72 казав, перед сесією, після сесії.

ОСОБА_11 - «Розберемося, не переживайте»

ОСОБА_16 - « А то щось там как то… »

ОСОБА_11 - «Все буде добре»

ОСОБА_16 - «Дякую»

Із змісту наведеної розмови привертає увагу те, що ОСОБА_11 не заперечує наявність домовленостей із ОСОБА_16 . Ба більше, не викликають у нього ані подиву, ані обурення фрази ОСОБА_16 про те, що ОСОБА_14 передані «400» у межах таких домовленостей, та те, що ОСОБА_16 перепитує у нього щодо часу по «останній частині по рішенню».

Відповідно до висновку судових експертів за результатами проведення комісійної криміналістичної експертизи відео-звукозапису від 02.02.2024 №5017-Е (т. 8, а.с. 110-126) у звукозаписах розмов, які містяться у аудіофайлі на оптичному диску DVD-R № 5/1-442т, наявне усне мовлення ОСОБА_11 . При цьому, останній володіє спільним фоном знань стосовно зазначених у розмові «питань», «документів» та «останній частині по рішенню» (Висновок експерта від 13.03.2024 №4 (т. 8, а.с. 134-147).

Зазначене, на переконання Суду, свідчить про правдивість показань свідка ОСОБА_14 про те, що ним виконувалися довірені ОСОБА_11 дії у домовленостях із ОСОБА_16 .

На користь того, що ОСОБА_14 виконувалися посередницькі функції у домовленостях ОСОБА_11 із ОСОБА_16 , та того, що він не є кінцевим вигодонабувачем, свідчить також зміст та послідовність спілкування між цими особами. Так, у протоколах за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_16 і ОСОБА_14 від 13.03.2023 та аудіо- та відеофайлах, що містяться на картах пам'яті micro SD № 5/1-440т, SD № 5/1-516т і оптичному диску DVD-R № 5/1-515т, що є додатком до протоколів (т. 7, а.с. 49-55, 56-58, 59), зафіксовано розмову між ОСОБА_14 та ОСОБА_16 , яка відбулася 09.03.2023 та містить такий діалог:

ОСОБА_14 - «Значить дивіться, що я хочу, там же ж в п'ятницю, наступну вже фініш»

ОСОБА_16 - «Угу»

ОСОБА_14 - «Щоб ви були…»

ОСОБА_16 - «Сесія»

ОСОБА_14 - «І ми зразу позакривали там всі питання!»

При цьому, коли ОСОБА_16 ставить під сумнів, що рішення - це кінцевий етап домовленості, ОСОБА_14 каже таку фразу: «Це ми, якби я передаю слова! В п'ятницю його закрили і все!». Надалі ОСОБА_16 в голос рахує скільки коштів йому потрібно на п'ятницю та перепитує: «… А ОСОБА_52 точно в курсі всіх питань?». ОСОБА_14 відповідає: «Ну а як же!».

Згодом в цей же день відбулася розмова між ОСОБА_16 та ОСОБА_11 , зафіксована за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_16 і ОСОБА_11 у протоколах від 13.03.2023 та аудіо- та відеофайлах, що містяться на картах пам'яті micro SD № 5/1-440т, SD № 5/1-516т і оптичному диску DVD-R № 5/1-515т, що є додатком до протоколу (т. 7, а.с. 46-48, 49-55, 59). Під час такої розмови відбувся діалог такого змісту:

ОСОБА_16 - « ОСОБА_21 я бачив вже сьогодні вже. Він мені пояснив що на п'ятницю треба все»

ОСОБА_11 - « Ну то…все далеко »

ОСОБА_16 - «Ну, я розумію шо далеко, але ж я йому кажу, буде в п'ятницю…документи там вже якісь будуть чи шось воно як буде…»

ОСОБА_11 - «Ну…в п'ятницю воно все не буде, там буде в процесі, він буде орієнтуватися, але за це не переживайте»

ОСОБА_16 - «Нє, ну я хотів би шоб так воно совпало. І шоб я закрив всі питання, і шоб якось отримати папери уже на руки»

ОСОБА_11 - «Отримаєте обов'язково»

ОСОБА_16 - «Бо там…зрозумів, я зрозумів вас. Шо гроші не маленькі, хотілось шоб вони були, якось воно і у вас ваше, і у мене моє»

ОСОБА_11 - «Та все ж воно, слава богу шо це вже на фініші і…»

ОСОБА_16 - «Та там копійки це…»

ОСОБА_11 - «Ви будете задоволені, і ми, і всі».

Наведені фрагменти спілкування ОСОБА_16 з ОСОБА_14 та ОСОБА_16 із ОСОБА_11 свідчать про обізнаність ОСОБА_11 із змістом інформації, яку ОСОБА_14 доводить до відома ОСОБА_16 . Ба більше, така інформація узгоджується із його волею та не викликає у нього жодного подиву. Зазначене, на переконання Суду, вкотре підтверджує, що ОСОБА_16 з відома ОСОБА_11 та з його згоди забезпечував його приховану комунікацію із ОСОБА_16 .

Відповідно до висновку судових експертів за результатами проведення комісійної криміналістичної експертизи відео-звукозапису від 02.02.2024 №5017-Е (т. 8, а.с. 110-126) у звукозаписах розмов, які містяться в аудіофайлі на оптичному диску DVD-R № 5/1-515т, та відеофайлах, що містяться на карті пам'яті micro SD № 5/1-516т, наявне усне мовлення ОСОБА_11 .

Наступна розмова між ОСОБА_11 та ОСОБА_16 , яка відбулася 13.03.2023, зафіксована у протоколах за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_16 та ОСОБА_11 від 13.03.2023, а також аудіофайлах, що містяться на оптичному диску DVD-R № 5/1-519, який є додатком до протоколів (т. 7, а.с. 60-63, 64-65, 69). Названа розмова, серед іншого, містить такий діалог:

ОСОБА_16 - «…я би був дуже вдячний, щоб з вашого дозволу, щоб я вже закрив всі питання іменно коли отримаю»

ОСОБА_11 - « Ну то, то до ОСОБА_72 »

ОСОБА_16 - «З ОСОБА_72, да»

ОСОБА_11 - « А. Воно то трохи паршиво так! Було б добре, якби ви були в п'ятницю, ну ви ж бачите як воно йде» «Ну серйозно! ОСОБА_72 вам напише п'ятничний результат» «І ви будете знати» «Ми ж гарантуємо, ви приїдете там в п'ятницю, зустрінетеся з ОСОБА_72 і поїдете собі, а він…» «набере у п'ятницю».

З цього діалогу беззаперечно вбачається, що ОСОБА_11 уникає прямої розмови з ОСОБА_16 по суті та переадресовує останнього до ОСОБА_14 . Водночас наполягає на попередній зустрічі ОСОБА_16 з ОСОБА_14 , як передумови для його подальшого неофіційного інформування ОСОБА_14 про «п'ятничний результат». При цьому, в тому числі ОСОБА_11 , такий результат гарантує.

З урахуванням сукупності встановлених обставин Суд дійшов однозначного висновку, що ОСОБА_11 наполягав на передачі ОСОБА_16 ОСОБА_14 другої половини раніше обумовленої суми неправомірної вигоди, як передумови прийняття Рівненською обласною радою рішення про надання дозволу ОСОБА_15 на викуп земельної ділянки під санаторієм «ІНФОРМАЦІЯ_33».

Наведений висновок Суду узгоджується з подальшим спілкуванням ОСОБА_14 з ОСОБА_16 , яке відбулося 13.03.2023 та зафіксоване у протоколах за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_16 та ОСОБА_14 від 13.03.2023, а також в аудіофайлі, що містяться на оптичному диску DVD-R № 5/1-519т, який є додатком до протоколів (т. 7, а.с. 60-63, 66-68, 69). Із нього вбачається, що ОСОБА_11 надає прямі інструкції як ОСОБА_16 , так і ОСОБА_14 , координує їх дії та визначає строки, у які такі дії мають бути виконані. Про вказане свідчать такі фрази:

ОСОБА_16 - «Тут виявляється все саме найкраще в одному місці. Двісті метрів дистанції. Джіпіес ввів. Ну я трохи такий на емоціях, дух перевів, ці три комісії пройшли»

ОСОБА_14 - «Угу. Все добре?»

ОСОБА_16 - «Я, да. ОСОБА_35 , я його побачив там, подякував»

ОСОБА_14 - «Угу»

ОСОБА_16 - «Там, він сказав, з вами там в п'ятницю закрити питання»

ОСОБА_14 - «Угу»

ОСОБА_16 - «І я попитав з приводу там, підпише, не підпише перший, щоб трошки пізніше»

ОСОБА_14 - «Угу»

ОСОБА_16 - «Тоїсть я на п'ятницю буду готовий»

…

ОСОБА_16 - «От, тому там, він сказав, що ви мене наберете, по кінцю сесії, рішенню, як буде готове?»

ОСОБА_14 - «Так, так, так»

Досліджені під час судового розгляду докази не містять зафіксованого факту передачі ОСОБА_11 , одержаної ОСОБА_14 від ОСОБА_16 неправомірної вигоди. Водночас повідомлені свідком ОСОБА_14 обставини передачі таких грошових коштів у сукупності з встановленими фактичними обставинами переконують Суд у тому, що ОСОБА_11 одержав такі кошти. Цей висновок Суд зробив з огляду на таке.

Згідно із показаннями свідка ОСОБА_14 факт передачі ОСОБА_11 одержаної 28.07.2022 від ОСОБА_16 неправомірної вигоди відбувався у реанімаційному відділенні обласної клінічної лікарні. При цьому, як свідчить відповідь КП «Рівненська обласна клінічна лікарня імені Ю. Семенюка» Рівненської Обласної ради від 03.06.2024 (т. 9, а.с. 5), ОСОБА_11 у період з 25.07.2022 по 02.08.2022 дійсно перебував у такій лікарні на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії.

Факт перебування ОСОБА_11 у цей період у названій лікарні підтвердив також свідок ОСОБА_47 (журнал судового засідання за 09.02.2026 (т. 16, а.с. 199-204), CD диск (т. 16) і сам обвинувачений ОСОБА_11 (журнал судового засідання за 13.03.2026 (т. 17, а.с. 232-233), CD диск (т. 17).

Відповідно до протоколу огляду від 08.03.2024 (т. 9, а.с. 62-176) у безпосередній близькості із приміщенням Рівненської обласної клінічної лікарні знаходиться базова станція, розташована за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, 7-а, на трубі.

Файлом Excel 12569_бс, що перебуває на оптичному диску СD-R з написом ПрАТ «Київстар» Вх. 12569 Вих. 9508/з/КТ, вилученому за результатами проведення тимчасового доступу до речей і документів (т. 9, а.с. 56-58) підтверджується, що базовій станції, розташованій за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, 7-а, на трубі, відповідають, в тому числі LAC - 14199 і CID - 34218, LAC - 14199 і CID - 24218, LAC - 13799 і CID - 18089841.

Водночас файл Excel [12569]-01.08.23 10.33.47 на оптичному диску СD-R з написом ПрАТ «Київстар» Вх. 12569 Вих. 9508/з/КТ, вилучений за результатами проведення тимчасового доступу до речей і документів (т. 9, а.с. 56-58), містить інформацію про те, що абонентський номер НОМЕР_5 , яким користувався ОСОБА_14 , у час, який був наступним після одержання неправомірної вигоди (28.07.2022 о 15 год 34 хв, 15 год 36 хв, 15 год 39 хв), перебував у зоні дії базової станції з LAC - 14199 і CID - 34218, LAC - 14199 і CID - 24218, LAC - 13799 і CID - 18089841.

Наведене вказує про перебування ОСОБА_14 у цей час в локальній зоні та секторі базової станції, що знаходиться у безпосередній близькості із приміщенням Рівненської обласної клінічної лікарні.

Крім цього, допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_48 (журнал судового засідання за 09.12.2025 (т. 16, а.с. 18-23), CD диск (т. 16) повідомила Суд про те, що двічі відвідувала ОСОБА_11 за час його перебування у лікарні. Під час другого візиту у палаті ОСОБА_11 зустрілася із стороннім чоловіком, який не був працівником лікарні. Пригадала прикмети такого чоловіка (його зріст, статуру), які за своїми характеристиками відповідають зовнішньому вигляду ОСОБА_14 .

Про факт зустрічі у палаті ОСОБА_11 із його дружиною повідомляв також і ОСОБА_14 під час допиту у суді.

Узгодженість показань свідків між собою та з іншими дослідженими Судом доказами спростовує будь-які сумніви щодо достовірності таких показань, як доказів у кримінальному провадженні. Ба більше, сам обвинувачений ОСОБА_11 підтвердив факт його відвідування ОСОБА_14 у лікарні (журнал судового засідання за 09.12.2025 (т. 16, а.с. 18-23), CD диск (т. 16).

Оцінивши доводи сторони захисту про те, що стан здоров'я ОСОБА_11 під час перебування у медичному закладі виключав можливість одержання ним неправомірної вигоди, Суд вважає їх неспроможними.

Наведене пояснюється тим, що матеріали судової справи не містять жодних об'єктивних підтверджень, які б вказували на наявність у ОСОБА_11 такого стану, який би створював якісь перешкоди у одержанні ним грошових коштів. Навпаки, аналіз медичних документів та показань свідків дає підстави для висновку, що незважаючи на те, що ОСОБА_11 був доставлений до медичного закладу каретою швидкої допомоги та лікувався у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії, він перебував у свідомості та зберіг здатність до вільного спілкування.

Так, відповідно до карти виїзду швидкої медичної допомоги № 139 А (т. 17, а.с. 110) ОСОБА_11 перебував у ясній свідомості, а його загальний стан був відносно задовільним. При цьому пацієнт самостійно надав пояснення щодо обставин та перебігу свого захворювання.

Те, що ОСОБА_11 перебував у свідомості підтвердив також фельдшер швидкої допомоги ОСОБА_49 під час допиту у суді (журнал судового засідання за 23.02.2026 (т. 17, а.с. 35-39), CD диск (т. 17).

Свідок ОСОБА_47 (журнал судового засідання за 09.02.2026 (т. 16, а.с. 199-204), CD диск (т. 16) під час допиту у судовому засіданні надав показання, що на момент госпіталізації стан ОСОБА_11 був середньої тяжкості, проте з часом стан його здоров'я покращувався. Пояснив, що ОСОБА_11 зберіг здатність до спілкування, втім мова була утруднена.

Крім цього, файл Excel [12569]-01.08.23 10.33.47 на оптичному диску СD-R з написом ПрАТ «Київстар» Вх. 12569 Вих. 9508/з/КТ, вилучений за результатами проведення тимчасового доступу до речей і документів (т. 9, а.с. 56-58), містить інформацію про те, що абонентський номер НОМЕР_6 , яким користується ОСОБА_11 , в тому числі у період з 25.07.2022 по 02.08.2022 мав як вхідні та вихідні дзвінки, так і систематичні інтернет-з'єднання. При цьомуLAC і CID, які фіксувалися у цей період, відповідають базовій станції,

розташованій за адресою: м. Рівне, вул. Данила Галицького, 7-а, на трубі, яка знаходиться у безпосередній близькості із приміщенням Рівненської обласної клінічної лікарні.

Вищенаведені обставини у своїй сукупності спростовують версію сторони захисту про критичний стан здоров'я ОСОБА_11 , який виключав можливість одержання ним від ОСОБА_14 28.08.2022 неправомірної вигоди.

Сукупність обставин справи, встановлена Судом, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, крім того, що використовуючи спосіб передачі «через посередника» - ОСОБА_14 ОСОБА_11 одержав від ОСОБА_16 неправомірну вигоду за особисте сприяння у прийнятті сесією Рівненської обласної ради рішення про надання ОСОБА_15 дозволу на викуп земельної ділянки під санаторієм « ІНФОРМАЦІЯ_33 ».

Інші фактичні обставини встановлені Судом, з огляду на положення ч. 1 ст. 337 КПК України, не впливають на кримінально-правову кваліфікацію дій ОСОБА_11 . Водночас вони опосередковано свідчать на користь правильності висновку Суду про те, що ОСОБА_11 був кінцевим набувачем одержаної ОСОБА_14 від ОСОБА_16 неправомірної вигоди та виконавцем дій, за які вона надавалася.

Так, Судом встановлено, що ОСОБА_11 виявляв зацікавленість у приватизації санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_33» та був залучений до всього процесу його приватизації.

Як свідчить витяг із стенограми пленарного засідання шостої сесії Рівненської обласної ради восьмого скликання від 19.08.2021, ОСОБА_11 лобіював приватизацію санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_33», обстоював позицію щодо відсутності корупційної складової у такій приватизації (т. 10, а.с. 29-35). Крім цього відповідно до результатів голосування (т. 10, а.с. 24-28, т. 10, а.с. 63) ОСОБА_11 голосував як «за» внесення змін до переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, що підлягають приватизації (перелік був доповнений, в тому числі нерухомим майном, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 ), так і «за» приватизацію санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_33».

Надалі ОСОБА_11 увійшов до складу аукціонної комісії з приватизації санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_33» на посаді її голови (т. 10, а.с. 98-99). Завдяки цьому був дотичним до визначення стартової ціні для продажу на аукціоні, встановлення ціни з урахуванням зниження стартової вартості, а також погодження змісту відомостей, що будуть вказані в інформаційному повідомленні про об'єкт приватизації (т. 10, а.с. 100-102, 103-104, 105).

Згодом, після завершення процедури приватизації санаторію, ОСОБА_11 демонстрував залученість у питання щодо надання дозволу на викуп землі під санаторієм «ІНФОРМАЦІЯ_33».

Так, ОСОБА_11 був присутнім 24.10.2022 на засіданні постійної комісії з питань аграрної політики, земельних відносин та розвитку села Рівненської обласної ради під час розгляду питання про надання дозволу на розроблення проєкту землеустрою та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (т. 10, а.с. 194-197). Названа комісія згідно з п. 4.4. Розділу 4 Положення про постійні комісії (т. 13, а.с. 151-162) є профільною для попереднього розгляду та підготовки проєктів рішень у питаннях, що стосуються земельних ділянок спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Рівненської обласної ради.

Так само ОСОБА_11 був присутнім і на засіданнях постійної комісії з питань бюджету, фінансів та податків, що відбулося 09.03.2023 (т. 13, а.с. 2-5), та постійної комісії з питань екології та земельних відносин, яке проходило 10.03.2023 (т. 13, а.с. 6-9). У названі дати постійними комісіями розглядалося питання про затвердження проєкту землеустрою, припинення права користування та продаж земельної ділянки кадастровий номер 5624684900:04:001:0001.

Судом встановлено, що Розпорядження № 263 (т. 13, а.с. 102-109) уповноважувало ОСОБА_11 , як заступника голови Рівненської обласної ради, на участь у роботі постійних комісій обласної ради. Крім цього Розпорядження № 99-а (т. 13, а.с. 111-122) покладало на ОСОБА_11 функцію координації роботи щодо підготовки проєктів рішень обласної ради та їх розгляд у відповідних постійних комісіях обласної ради. Водночас жодне із названих розпоряджень не наділяло ОСОБА_11 правом попередньо консультувати зацікавлених осіб щодо поведінки та змісту відповідей, які можуть вплинути на прийняття постійною комісією обласної ради позитивного рішення на користь такої особи.

Попри це 09.03.2023 перед засіданням постійної комісії з питань бюджету, фінансів та податків ОСОБА_11 надавав поради ОСОБА_16 як відповідати постійній комісії. Ба більше, запевняв у тому, що такі відповіді є кращими та ОСОБА_16 не варто переживати. Зазначене підтверджується протоколами за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_16 і ОСОБА_11 та аудіо- і відеофайлами, що містяться на картах пам'яті micro SD № 5/1-440т, SD № 5/1-516т і оптичному диску DVD-R № 5/1-515т, що є додатками до протоколів (т. 7, а.с. 46-48, 49-55, 59).Наведеним чином Суд оцінив такі фрази ОСОБА_11 адресовані ОСОБА_16 : «То хай тоді краще візьміть з собою ту людину, яка виконувала ці роботи», «він точно розбирається, він, це їх робив», «то можете навіть так сказати, якщо раптом, раптом будуть якісь питання, що я не орієнтуюся, там геть достеменно, те, що я зможу пояснити я поясню», «А якщо необхідно, то я готовий там з вашого дозволу, щоб приїхав ще виконавець», «І так буде краще», «І всьо. За все інше не переживайте».

Відповідно до висновку судових експертів за результатами проведення комісійної криміналістичної експертизи відео-звукозапису від 02.02.2024 №5017-Е (т. 8, а.с. 110-126) у звукозаписах розмов, які містяться в аудіофайлі на оптичному диску DVD-R № 5/1-515т, та відеофайлах, що містяться на карті пам'яті micro SD № 5/1-516т, наявне усне мовлення ОСОБА_11 .

Факт відповідної консультації, яка відбулася поза межами повноважень ОСОБА_11 , переконує Суд у його особистій зацікавленості у прийнятті постійною комісією обласної ради рішення на користь ОСОБА_16 . Ба більше, сам ОСОБА_16 розцінює роль ОСОБА_11 як особи, що забезпечила позитивне рішення постійних комісій обласної ради. Про вказане свідчить діалог, зафіксований у протоколах за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_16 та ОСОБА_11 від 13.03.2023, а також у аудіофайлах, що містяться на оптичному диску DVD-R № 5/1-519, який є додатком до протоколів (т. 7, а.с. 60-63, 64-65, 69). Адже у його змісті лунають такі фрази:

ОСОБА_16 - «Та хотів же ж подякувати вам»

ОСОБА_11 - « Ага »

ОСОБА_16 - «Що все пройшло. Бо я так видихнув, трошки аж не міг…»

ОСОБА_11 - «Ну я ж, я ж…От бачите, на скільки все гладко, що навіть ніхто і не піднімав»

ОСОБА_16 - «Ну дякуючи Господу, і може вашим зусиллям з усіх моментів. Єдине питання, що хотілося б все-ж-таки, щоб я вже закрив всі питання і отримав оцей, рішення з підписом голови»

ОСОБА_11 - «Дивіться, отримаєте ви його, думаю десь до двадцять четвертого числа, але треба щоб ви були у п'ятницю тут!»

У цьому контексті привертає увагу те, що наведена розмова відбулася 13.03.2023, тобто до моменту прийняття 17.03.2023 сесією Рівненської обласної ради рішення про дозвіл на викуп землі під санаторієм «ІНФОРМАЦІЯ_33». Однак ОСОБА_11 вже на цьому етапі запевняє ОСОБА_16 у можливості отримати рішення обласної ради до 24.03.2023.

Про те, що ОСОБА_11 періодично цікавився на якому етапі перебуває питання виділення земельної ділянки під санаторієм «ІНФОРМАЦІЯ_33», також повідомив Суду свідок ОСОБА_50 (журнал судового засідання за 01.12.2025 (т. 15, а.с. 225-233),CD диск (т. 15). Названий свідок на час досліджуваних подій обіймав посаду заступника начальника відділу з майнових питань та фінансового аналізу управління з питань спільної власності територіальних громад виконавчого апарату Рівненської обласної ради.

Крім цього, Судом встановлено, що ОСОБА_11 мав відношення до зниження грошової оцінки земельної ділянки під санаторієм «ІНФОРМАЦІЯ_33» у процедурі надання дозволу ОСОБА_15 на викуп такої земельної ділянки. Про вказаний факт повідомили свідки ОСОБА_16 і ОСОБА_14 під час допиту у судовому засіданні (журнал судового засідання за 01.08.2025 (т. 15, а.с. 6-20), журнал судового засідання за 25.09.2025 (т. 15, а.с.26-48), CD диск (т. 15), (журнал судового засідання за 07.10.2025 (т. 15, а.с. 56-76), журнал судового засідання за 30.10.2025 (т. 15, а.с. 98-111), CD диск (т. 15). Також це вбачається із протоколу за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_16 від 23.01.2023 та відеофайлів, що містяться на карті пам'яті micro SD № 5/1-422т і оптичному диску DVD-R № 5/1-427т, які є додатком до протоколу (т. 5, а.с. 127-138, 147).

На цих носіях інформації зафіксоване спілкування між ОСОБА_16 та співробітником ТОВ «НИВА-ЕКСПЕРТ» ОСОБА_51 . Під час цього спілкування співробітник повідомляє про те, що йому дзвонили з обласної ради і змусили знизити грошову оцінку земельної ділянки. Наведеним чином Суд оцінив такі фрази співробітника: «Мене нагнула обласна рада так, конкретно!», «І вони мене, зажавши мені одну шкурку в двері, крепко обґрунтували, що вам нада 50 за квадрат, 50!», «Що 60, я помилився, грубо помилився в цьому, щоб я покаявся…», «Мені просто було сказано, що ти маєш оце, і що хоч роби собі! Ми в тебе замовники, ну з ними ж договір». При цьому на уточнююче запитання ОСОБА_16 : «Це що ОСОБА_52 дзвонив сам?» співробітник відповів ствердно.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_53 (журнал судового засідання за 28.11.2025 та 01.12.2025 (т. 15, а.с. 190-195, 225-233), CD диск (т. 15) заперечував зниження оціночної вартості земельної ділянки у с. ІНФОРМАЦІЯ_33 внаслідок здійснення на нього впливу ОСОБА_11 . Додатково свідок пояснив, що висловлювання, зафіксовані у матеріалах НСРД, є жартом, яким він намагався додати собі ваги.

Водночас пригадав, що ОСОБА_11 приходив із ОСОБА_54 до нього в офіс з метою з'ясування орієнтовної вартості земельної ділянки. Крім цього, повідомили про те, що контакт щодо оцінки буде тримати ОСОБА_11 .

Зазначив, що здійснював безпосередній виїзд на місце задля огляду земельної ділянки. Визначив оціночну вартість на рівні 65 грн за кв.м.

Пригадав, що повідомив про це як представника покупця, тобто ОСОБА_55 , так і представника замовника - заступника голови Рівненської обласної ради ОСОБА_56 чи ОСОБА_11 . Зауважив, що на час повідомлення цих осіб про ціну звіт про оцінку складений не був, а був лише проект розрахунків.

Після цього подзвонив ОСОБА_11 та повідомив, що в результаті консультацій між депутатами Рівненської обласної ради та представниками інших оціночних організацій, дійшли висновку, що ціна на рівні 65 грн за кв.м. є завищеною. У зв'язку з чим попросив переглянути розрахунки оціночної вартості.

Надалі свідком було складено звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, в якому ціна за 1 кв.м. була визначена на рівні 52 грн.

Оцінивши наведені показання, Суд критично сприймає пояснення свідка про нібито жартівливий характер висловлювань, зафіксованих у протоколі НСРД від 23.01.2023 та відеофайлі, що містяться на карті пам'яті micro SD № 5/1-422т і оптичному диску DVD-R № 5/1-427т, які є додатком до протоколу (т. 5, а.с. 127-138, 147). Зазначене пояснюється тим, що ці показання свідка не узгоджуються із змістом розмови, її загальним контекстом, а також характером спілкування і взаємовідносин між співрозмовником. Ба більше, такі пояснення суперечать як іншим показанням свідка наданим у судовому засіданні, так і здоровому глузду, оскільки повідомлення особою про незаконний вплив на результати своєї професійної діяльності за своєю природою не може мати жартівливого характеру та навряд додасть такій особі ваги в очах співрозмовника.

Крім цього, Суд враховує, що повідомлення свідком ОСОБА_57 ОСОБА_16 про дзвінок ОСОБА_11 було зроблено ним не спонтанно, а в межах обговорення конкретних обставин підготовки звіту про експертну грошову оцінку земельної ділянки, а саме після зниження ним первинної оціночної вартості земельної ділянки, яка була відома ОСОБА_16 . Зазначене виключає можливість сприйняття таких висловлювань як жарту.

У цьому зв'язку Суд також враховує показання свідка ОСОБА_14 допитаного у судовому засіданні (журнал судового засідання за 07.10.2025 (т. 15, а.с. 56-76), журнал судового засідання за 30.10.2025 (т. 15, а.с. 98-111), CD диск (т. 15). Так, із показань свідка вбачається, що ОСОБА_11 був обізнаний про оціночну вартість земельної ділянки під санаторієм «ІНФОРМАЦІЯ_33», яка складає 3 500 000 грн. Втім взяв на себе зобов'язання забезпечити зниження такої вартості з 3 500 000 грн до 2 800 000 грн.

З урахуванням наведеного, Суд доходить висновку, що показання свідка, надані під час судового розгляду, в частині заперечення факту впливу на нього ОСОБА_11 , є непослідовними, внутрішньо суперечливими та не узгоджуються з іншими дослідженими у судовому засіданні доказами. У зв'язку з чим Суд визнає їх недостовірними.

На підставі викладеного Суд виснує, що встановлені у вироку фактичні обставини виключають будь-яке інше розумне пояснення події, крім того, що ОСОБА_11 мав особисту зацікавленість у позитивному вирішенні питання щодо надання дозволу ОСОБА_15 на викуп земельної ділянки під санаторієм «ІНФОРМАЦІЯ_33». При цьому така зацікавленість обумовлена одержаною від ОСОБА_16 у спосіб «через посередника» - ОСОБА_14 неправомірною вигодою у розмірі 320 000 грн.

Водночас Суд зауважує, що відсутність передачі ОСОБА_14 (через затримання співробітниками правоохоронних органів) другої частини неправомірної вигоди безпосередньо ОСОБА_11 у цьому випадку не має кримінально-правового значення. Адже ОСОБА_14 одержуючи від ОСОБА_16 грошові кошти у сумі 320 000 грн не діяв за власною ініціативою, а вчиняв дії від імені, за згодою та відома ОСОБА_11 на одержання неправомірної вигоди. Розмір одержаних ОСОБА_14 коштів охоплюється заздалегідь погодженою ОСОБА_11 сумою неправомірної вигоди,за яку він вчинить дії з використанням свого службового становища в інтересах ОСОБА_15 (від 6 000 до 10 000 доларів США). За наведених обставин, моментом одержання неправомірної вигоди ОСОБА_11 . Суд вважає момент фактичного прийняття ОСОБА_14 неправомірної вигоди.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.01.2026 у справі № 523/18054/15-к (провадження № 51 - 2143 км 25), діяння, за яке службова особа одержує неправомірну вигоду, повинне бути зумовлене її службовим становищем і безпосередньо пов'язане зі службовими повноваженнями. Відповідальність за одержання неправомірної вигоди настає лише за умови, якщо службова особа одержала її за виконання чи невиконання будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Використанням службовою особою свого службового становища є вчинення як дій, які безпосередньо входять до кола її повноважень, так і таких, які вона, хоча й не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу.

Отже, для встановлення наявності у діях ОСОБА_11 ознак одержання неправомірної вигоди Суду необхідно встановити зв'язок діянь, за вчинення яких обвинувачений одержав неправомірну вигоду, із змістом та обсягом наданих йому повноважень.

Як свідчить обвинувальний акт, ОСОБА_11 інкриміновано одержання неправомірної вигоди за 1) особисте сприяння у вигляді а) позитивного голосування, як депутат Рівненської обласної ради, і б) погодження, як заступник голови Рівненської обласної ради, рішення про продаж ОСОБА_15 земельної ділянки, на якій перебуває санаторій ІНФОРМАЦІЯ_33, та 2) використання можливостей своєї посади, а саме вплив на процес ухвалення депутатами на сесії Рівненської обласної ради позитивного рішення про продаж ОСОБА_15 земельної ділянки, на якій перебуває Санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_33». В цих діях прокурор вбачає використання ОСОБА_11 наданої йому влади чи службового становища за одержану неправомірну вигоду та, відповідно, об'єктивну сторону кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Оцінивши вищенаведену позицію прокурора крізь призму змісту та обсягу наданих повноважень ОСОБА_11 , Суд встановив таке.

Регламентом Рівненської обласної ради восьмого скликання (т. 13, а.с. 123-150) закріплено, що депутат обласної ради є представником інтересів територіальних громад області. Він є повноважним і рівноправним членом обласної ради - представницького органу місцевого самоврядування (ч. 1, 3 ст. 4.4.)

Депутат обласної ради користується правом ухвального голосу з усіх питань, що розглядаються на засіданнях ради та її органів, до складу яких він входить. Кожний депутат обласної ради у раді та її органах, до складу яких він входить, має один голос (ч. 1 ст. 4.6.)

Рішення обласної ради з будь-якого питання приймається на пленарному засіданні відкритим поіменним або таємним голосуванням. Відкрите поіменне голосування проводиться шляхом: особистого голосування кожного депутата через електронну інформаційну систему і фіксації секретаріатом сесії результату цього голосування в протоколі сесії («за», «проти», «утримався», «не голосували»); підняття руки (у разі відсутності технічної можливості голосування за допомогою електронної інформаційної системи) (ч. 1 ст. 3.13., ч. 1, 2 ст. 3.13.).

Отже, участь депутата у голосуванні на пленарному засіданні обласної ради є формою реалізації депутатом своїх депутатських повноважень, яка пов'язана з виконанням представницької функції та участю у здійсненні місцевого самоврядування.

За наведених обставин, Суд визнає доведеним, що одержавши від ОСОБА_16 через ОСОБА_14 неправомірну вигоду за особисте сприяння у вигляді позитивного голосування, як депутат Рівненської обласної ради, за рішення про продаж ОСОБА_15 земельної ділянки, на якій перебуває санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_33», ОСОБА_11 тим самим одержав її за реалізацію своїх депутатських повноважень.

У судовому засіданні сторона захисту заперечувала одержання ОСОБА_11 неправомірної вигоди за реалізацію своїх повноважень заступника голови Рівненської обласної ради. В обґрунтування цієї позиції посилалася, в тому числі на те, що заступник голови обласної ради не наділений повноваженнями щодо «погодження рішень ради», як зазначено в обвинувальному акті. Погодження рішень ради належить до повноважень голови такої ради.

Суд відхиляє доводи сторони захисту про те, що погодження рішення обласної ради належить до повноважень голови обласної ради, як такі, що суперечать законодавству та дослідженим доказам. Адже як законодавством, так і дослідженими доказами підтверджується, що голова обласної ради підписує рішення такої ради (формалізує вже прийняте рішення на сесії обласної ради), а не погоджує його (обов'язкове візування у межах процедури підготовки питання до розгляду на сесії обласної ради). Цей висновок Суду ґрунтується на такому.

Відповідно до п. 12 ч. 6 ст. 55 Закону України № 280/97-ВР голова обласної ради підписує рішення ради.

Положення про те, що рішення підписуються головою ради, міститься у ч. 11 ст. 2.18. Регламенту Рівненської обласної ради восьмого скликання (т. 13, а.с. 123-150).

Розпорядження № 99-а (т. 13, а.с. 111-122), яким визначено розподіл обов'язків між головою, першим заступником, заступником голови обласної рад та керуючим справами виконавчого апарату обласної ради, не містить серед обов'язків голови обласної ради погодження рішень такої ради. Натомість пп. 1.1.15 цього розпорядчого акту закріплює положення про те, що голова обласної ради підписує рішення ради.

Ба більше, Суд звертає увагу на те, що ні вимоги законодавства про місцеве самоврядування, ні внутрішні нормативні акти Рівненської обласної ради взагалі не містять положення про погодження рішень обласної ради. Натомість ст. 2.20. Регламенту Рівненської обласної ради восьмого скликання (т. 13, а.с. 123-150) встановлено вимогу щодо обов'язкового погодження проєктів рішень обласної ради (за винятком проєктів рішень, що подаються депутатами обласної ради).

Із змісту обвинувального акта та досліджених Судом доказів однозначно вбачається, що обвинуваченому ОСОБА_11 фактично інкримінується одержання неправомірної вигоди за вчинення дій, пов'язаних з погодженням не рішення, а проєкту рішення Рівненської обласної ради. Беззаперечним свідченням цього факту є посилання в обвинувальному акті на те, що ОСОБА_11 , як заступником голови Рівненської обласної ради, погодження здійснене відповідно до вимог Регламенту Рівненської обласної ради.

Додатково, на користь зазначеного висновку Суду, свідчить посилання в обвинувальному акті на два рішення Рівненської обласної ради № 585 (т. 10, а.с. 146-147) та № 662 (т. 9, а.с. 233, т. 10, а.с. 230-231), які прийняті у межах процедури отримання ОСОБА_15 дозволу на викуп земельної ділянки під санаторієм «ІНФОРМАЦІЯ_33». Кожне з цих рішень, долучене прокурором до матеріалів судової справи, на зворотному боці останнього аркуша примірника (оригіналу), містить аркуш погодження із підписом ОСОБА_11 . Факт проставлення відповідного підпису ОСОБА_11 не заперечувався.

Аналіз змісту зазначених аркушів погодження свідчить, що вони відповідають встановленій абз. 2 ч. 3 ст. 2.20. Регламенту Рівненської обласної ради формі для погодження проєктів рішень обласної ради.

Таким чином, посилання на Регламент Рівненської обласної ради у сукупності з наявними в матеріалах провадження аркушами погодження об'єктивно підтверджують, що погодження, про яке йдеться в обвинувальному акті, стосується обов'язкової процедури попереднього опрацювання та візування проєктів рішень, що передує їх розгляду на сесії обласної ради.

За наведених обставин неточність термінології в обвинувальному акті («погодження рішення обласної ради» замість «погодження проєкту рішення обласної ради»), на переконання Суду, не впливає на зміст обвинувачення, яке є достатньо конкретизованим та зрозумілим. Цю обставину також підтвердив обвинувачений у судовому засіданні 17.03.2025. Отже, формальна неточність не порушила право на захист ОСОБА_11 та не виключає можливість встановлення об'єктивної сторони інкримінованого ОСОБА_11 кримінального правопорушення.

Вирішуючи питання про те чи є погодження проєктів рішень обласної ради формою реалізації ОСОБА_11 повноважень заступника голови Рівненської обласної ради, Суд виходить з такого.

Абзац 2 ч. 2 ст. 2.20. Регламенту Рівненської обласної ради восьмого скликання (т. 13, а.с. 123-150) серед суб'єктів обов'язкового погодження проєктів рішень обласної ради передбачив керівництво обласної ради.

У змісті Регламенту Рівненської обласної ради восьмого скликання, як і в Законі України № 280/97-ВР, відсутнє визначення поняття «керівництво обласної ради». Водночас п. 1.4.6., 1.4.8. Розпорядження № 99-а (т. 13, а.с. 111-122) на ОСОБА_11 покладено повноваження щодо погодження та візування проєктів рішень обласної ради.

За наведених обставин Суд визнає доведеним, що одержавши від ОСОБА_16 через ОСОБА_14 неправомірну вигоду за погодження проєкту рішення про продаж ОСОБА_15 земельної ділянки, на якій перебуває санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_33», ОСОБА_11 тим самим одержав її за реалізацію своїх повноважень заступника голови Рівненської обласної ради.

Даючи оцінку інкримінованому ОСОБА_11 «використанню можливостей своєї посади, а саме впливу на процес ухвалення депутатами на сесії Рівненської обласної ради позитивного рішення про продаж ОСОБА_15 земельної ділянки, на якій перебуває Санаторій ІНФОРМАЦІЯ_33 » Суд зазначає таке.

Відповідно до принципу презумпції невинуватості (ст. 17 КПК України) та вимог ст. 92 КПК України обов'язок доведення винуватості особи покладається на сторону обвинувачення, а будь-які сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь обвинуваченого. При цьому доведення вини має відповідати стандарту «поза розумним сумнівом».

Водночас інкримінована ОСОБА_11 ознака «використання можливостей своєї посади, а саме вплив на процес ухвалення депутатами на сесії Рівненської обласної ради позитивного рішення про продаж ОСОБА_15 земельної ділянки, на якій перебуває Санаторій ІНФОРМАЦІЯ_33» викладена в обвинувальному акті узагальнено, без належної конкретизації фактичних дій. У ньому не зазначено, у чому саме полягав такий вплив, на яких саме депутатів він був спрямований, яким способом реалізовувався.

Ба більше, Судом встановлено, що посада заступника голови обласної ради згідно з Розпорядженням № 99-а (т. 13, а.с. 111-122) не наділяє ОСОБА_11 повноваженнями впливати на процес ухвалення депутатами рішень на сесії обласної ради.

Наведене також підтверджено і допитаними у судовому засіданні депутати Рівненської обласної ради ОСОБА_25 (журнал судового засідання за 23.02.2026 (т. 17, а.с. 35-39) CD диск (т. 17), ОСОБА_59 , ОСОБА_26 (журнал судового засідання за 22.01.2026 (т. 16, а.с. 163-168) CD диск (т. 16), ОСОБА_60 , ОСОБА_27 (журнал судового засідання за 09.02.2026 (т. 16, а.с. 199-204) CD диск (т. 16), ОСОБА_61 , ОСОБА_18 (журнал судового засідання за 19.01.2026 (т. 16, а.с. 137-141) CD диск (т. 16), ОСОБА_28 , ОСОБА_29 (журнал судового засідання за 16.02.2026 (т. 17, а.с. 8-14) CD диск (т. 17), ОСОБА_62 (журнал судового засідання за 08.01.2026 (т. 16, а.с. 85-92) CD диск (т. 16), які також заперечили сам факт здійснення обвинуваченим будь-якого протиправного впливу.

При вирішення питання щодо можливості конкретних дій особи утворити об'єктивну сторону одержання неправомірної вигоди має бути чітко встановлено і доведено сам зміст таких дій та те, що їх вчинення обумовлене тими фактичними можливостями, що походять від службового становища особи, виконуваних них функцій і наданих повноважень. Однак у цьому випадку це зроблено не було.

У зв'язку з цим, у Суду відсутні підстави для визнання доведеним поза розумним сумнівом обвинувачення ОСОБА_11 у частині одержання ним неправомірної вигоди за«використання можливостей своєї посади, а саме впливу на процес ухвалення депутатами на сесії Рівненської обласної ради позитивного рішення про продаж ОСОБА_15 земельної ділянки, на якій перебуває Санаторій ІНФОРМАЦІЯ_33 ».

З огляду на викладене, Суд дійшов переконання про необхідність виключити з обсягу обвинувачення ОСОБА_11 посилання на цю дію.

Крім цього, Суд не погоджується із здійсненою прокурором оцінкою дії, за які ОСОБА_11 одержав неправомірну вигоду, як таких, що мали бути вчинені із використанням наданої йому влади. Наведене пояснюється тим, що обвинувачений, будучи особою, яка має статус депутата обласної ради, та обіймаючи посаду заступника голови обласної ради, не є представником влади.

До представників влади належать працівники державних органів та їх апарату, які наділені правом у межах своєї компетенції ставити вимоги, а також приймати рішення, обов'язкові для виконання юридичними і фізичними особами незалежно від їх відомчої належності чи підлеглості (Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002, постанова об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27.11.2023 у справі № 991/3966/20, провадження № 51-3348кмо22).

Водночас повноваження депутата обласної ради мають представницький характер та реалізуються через участь у діяльності колегіального органу. Обіймання ж посади заступника голови обласної ради передбачає повноваження у межах діяльності ради, що мають внутрішньоорганізаційний характер і спрямовані на забезпечення роботи колегіального органу, а не на здійснення зовнішніх владно-розпорядчих функцій щодо необмеженого кола осіб.

У зв'язку з цим, Суд вважає за необхідне виключити із обсягу обвинувачення ОСОБА_11 посилання на те, що дії, за які він одержав неправомірну вигоду, мали бути вчинені із використанням наданої йому влади.

Оцінивши версію обвинуваченого ОСОБА_11 про його непричетність до одержання неправомірної вигоди, Суд вважає її такою, що не узгоджується з установленими фактичними обставинами та спрямованою на уникнення кримінальної відповідальності.

Так, відповідно до позиції обвинуваченого ОСОБА_14 діяв самостійно, без його відома та згоди. При цьому штучно створював ситуації, які викликали у ОСОБА_16 уявлення про причетність обвинуваченого до одержання неправомірної вигоди та дій, які необхідно було вчинити за таку вигоду. Водночас наведена версія виглядає внутрішньо суперечливою та позбавленою будь-якої логіки, адже не пояснює таке:

чому ОСОБА_11 , який обізнаний, що власником земельної ділянки під санаторієм «ІНФОРМАЦІЯ_33» є Рівненська обласна рада, і участь ОСОБА_14 у процесі приватизації такої земельної ділянки вичерпалася наданням нотаріальної згоди на вилучення земельної ділянки, продовжує переадресовувати ОСОБА_16 до ОСОБА_14 перед сесією Рівненської обласної ради;

чому ОСОБА_11 поза межами своїх повноваженьконсультував ОСОБА_16 як відповідати на постійних комісіях Рівненської обласної ради з метою одержання бажаного для ОСОБА_16 результату ;

чому ОСОБА_11 наполягав на приїзді ОСОБА_16 у день сесії Рівненської обласної ради для зустрічі із ОСОБА_14 . Водночас пояснював, що на сесії де вирішувалося питання про продаж ОСОБА_15 земельної ділянки, на якій перебуває санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_33», ОСОБА_16 бути не потрібно;

чому і який результат гарантував ОСОБА_11 . ОСОБА_16 за результатами п'ятничної сесії Рівненської обласної ради де вирішувалося питання про продаж ОСОБА_15 земельної ділянки, на якій перебуває санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_33»;

чому ОСОБА_11 , як особа, яка зацікавлена у наповненні місцевого бюджету, зменшила розмір надходжень до нього спонукавши оцінщика до зниження оціночної вартості земельної ділянки.

чому ОСОБА_11 до сесії Рівненської обласної ради, яка відбулася 17.03.2023, запевняє ОСОБА_16 , що рішення можна буде отримати до 24.03.2023.

За таких обставин, Суд доходить висновку, що твердження обвинуваченого ОСОБА_11 про використання ОСОБА_14 його імені без відома та згоди є надуманими, спрямованими на уникнення кримінальної відповідальності, та спростовуються сукупністю досліджених доказів.

Відтак, зазначена версія сторони захисту відхиляється Судом, як необґрунтована і така, що не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.

На підставі викладеного Суд визнає доведеною у діях ОСОБА_11 наявність ознак одержання неправомірної вигоди за вчинення в інтересах третьої особи дій з використанням свого службового становища.

4.1.3. Щодо відповідності об'єкта кримінальних правопорушень, вчинених ОСОБА_11 , об'єкту правової охорони, встановленої ч. 4 ст. 368 та ч. 3 ст. 369-2 КК України

Як при одержанні неправомірної вигоди, так і при зловживанні впливом, відбувається порушення обов'язкового основного та обов'язкового додаткового об'єктів.

Обов'язковим основним об'єктом злочинів, передбачених ч. 4 ст. 368 та ч. 3 ст. 369-2 КК України, є суспільні відносин, що забезпечують законне, неупереджене, незалежне та позбавлене будь-якого впливу здійснення своїх функцій службовими особами органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій. Для здійснення таких функції службова особа наділяється певним колом повноважень, перелік яких визначений нормативними актами. При цьому використовувати такі повноваження службова особа зобов'язана незалежно від будь-якого впливу, виключно у спосіб, у межах та у порядку встановленому законом. Адже їх реалізація впливає на права та законні інтереси значного, інколи невизначеного кола, як фізичних, так і юридичних осіб.

Обов'язковим додатковим об'єктом злочинів, передбачених ч. 4 ст. 368 та ч. 3 ст. 369-2 КК України, є відносини, які складаються з приводу розподілу матеріальних благ у суспільстві. Адже у наслідок вчинення названих кримінальних правопорушень відбувається безпідставне та протиправне збагачення винної особи та/або визначеної нею іншої особи.

З диспозицій ч. 4 ст. 368 та ч. 3 ст. 369-2 КК України вбачається, що обов'язковою ознакою об'єкта цього злочину є предмет - неправомірна вигода, тобто грошові кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав (примітка до ст. 364-1 КК України).

Зважаючи на те, що шкода об'єкту завдається саме шляхом безпосереднього впливу на предмет злочину, першочергово необхідно встановити ту обставину чи є грошові кошти, які ОСОБА_11 одержав від ОСОБА_16 через ОСОБА_14 , у розумінні примітки до ст. 364-1 КК України неправомірною вигодою.

Як попередньо встановлено Судом, ОСОБА_11 одержав від ОСОБА_16 через ОСОБА_14 грошові кошти за 1) вплив на прийняття постійною комісію з економічних питань та комунальної власності Рівненської обласної ради рішення про надання дозволу на списання товарно-матеріальних цінностей з балансу КП «РОФМЦ» РОР (150 000 грн) та 2) за особисте сприяння у вигляді а) позитивного голосування, як депутат Рівненської обласної ради, і б) погодження, як заступник голови Рівненської обласної ради, проєкту рішення про продаж ОСОБА_15 земельної ділянки, на якій перебуває санаторій ІНФОРМАЦІЯ_33 (320 000 грн). Тобто ОСОБА_11 одержав такі кошти за можливість вплинути на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, та використання своїх повноважень депутата Рівненської обласної ради і заступника голови Рівненської обласної ради в інтересах ОСОБА_15 .

Оцінюючи законність одержання ОСОБА_11 грошових коштів у сумі 150 000 грн Суд враховує таке.

Статтею ст. 19 Конституції України встановлено, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Прийняття рішення поза встановленою процедурою, у тому числі в наслідок неофіційного впливу на особу, уповноваженою на виконання функцій місцевого самоврядування, суперечить вимогам зазначеної конституційної норми. За наведених обставин грошові кошти, одержані ОСОБА_11 за дії, які порушують приписи Конституції України, мають очевидно незаконний характер. У зв'язку з чим ці грошові кошти згідно із визначенням, закріпленим у примітці до ст. 364-1 КК України, є неправомірною вигодою.

Щодо одержання ОСОБА_11 грошових коштів у розмірі 320 000 грн за особисте сприяння у вигляді а) позитивного голосування, як депутат Рівненської обласної ради, і б) погодження, як заступник голови Рівненської обласної ради, проєкту рішення про продаж ОСОБА_15 земельної ділянки, на якій перебуває санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_33», Суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 2 Закону України № 93-IV депутат обласної ради є представником інтересів територіальної громади.

Згідно зі ст. 8 Закону України № 93-IV депутат обласної ради як представник інтересів територіальної громади має керуватися загальнодержавними інтересами та інтересами територіальної громади, не використовувати депутатський мандат в особистих інтересах чи в корисливих цілях, не приймати будь-яких гонорарів, подарунків, не отримувати винагород безпосередньо чи опосередковано за дії, пов'язані зі здійсненням ним депутатських повноважень.

Заборона депутатам обласних рад одержувати вигоди для себе чи інших осіб за дії, пов'язані зі здійсненням ними депутатських повноважень, також вбачається із системного аналізу пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3, ст. 22, 23 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон України № 1700-VII).

За наведених обставин, грошові кошти, одержані ОСОБА_11 за голосування на сесії Рівненської обласної ради в інтересах ОСОБА_15 , за своєю правовою природою є неправомірною вигодою. Адже, по-перше, вони надавалися за здійснення ОСОБА_11 депутатських повноважень, що суперечить пп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3, ст. 22, 23 Закону України № 1700-VII, по-друге, при здійсненні таких депутатських повноважень ОСОБА_11 керувався не інтересами територіальної громади, а використав депутатський мандат в особистих корисливих цілях, що порушує вимоги ст. 8 Закону України № 93-IV.

Так само Суд переконаний, що неправомірною вигодою є грошові кошти, одержані ОСОБА_11 за погодження, як заступник голови Рівненської обласної ради, проєкту рішення про продаж ОСОБА_15 земельної ділянки, на якій перебуває санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_33». Наведеного висновку Суд дійшов з огляду на таке.

За змістом ст. 4 Закону України № 2493-III, обіймаючи посаду заступника голови Рівненської обласної ради, ОСОБА_11 належав до посадових осіб органу місцевого самоврядування. За службу в органах місцевого самоврядування посадові особи отримують заробітну плату за рахунок місцевого бюджету (ч. 1 ст. 2 Закону України № 2493-III, ст. 1 Закону України № 280/97-ВР). При цьому така служба має здійснюватися у відповідності до принципу служіння територіальній громаді (ст. 4 Закону України № 280/97-ВР).

Таким чином законною винагородою за реалізацію ОСОБА_11 своїх службових повноважень в інтересах територіальної громади (у спосіб, у межах та у порядку встановленому законом) є одержання ним заробітної плати за рахунок місцевого бюджету.

Водночас грошові кошти за реалізацію своїх повноважень заступника голови Рівненської обласної ради ОСОБА_11 одержав не з місцевого бюджету, а від ОСОБА_16 - приватної особи. Ба більше, такі службові повноваження були використані не в інтересах територіальної громади, а в інтересах ОСОБА_15 - приватної особи.

Вищенаведене у сукупності переконує Суд у тому, що грошові кошти у розмірі 320 000 грн (за особисте сприяння у вигляді а) позитивного голосування, як депутат Рівненської обласної ради, і б) погодження, як заступник голови Рівненської обласної ради, проєкту рішення про продаж ОСОБА_15 земельної ділянки, на якій перебуває санаторій «ІНФОРМАЦІЯ_33») одержані ОСОБА_11 без законних на те підстав. У зв'язку з чим ці грошові кошти згідно із визначенням, закріпленим у примітці до ст. 364-1 КК України, є неправомірною вигодою.

Відповідно до обвинувального акта ОСОБА_11 інкриміновано вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України, із кваліфікуючою ознакою - одержання неправомірної вигоди у великому розмірі.

Пунктом 1 ст. 368 КК України визначено, що неправомірною вигодою у великому розмірі вважається вигода, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Критерієм для визначення істотної шкоди є неоподатковуваний мінімум доходів громадян у розмірі, який відповідає податковій соціальній пільзі, та розраховується згідно з п. 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Перехідних положень ПК України та ч. 1 Прикінцевих положень. Відповідно до названих положень податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року.

Як попередньо з'ясовано Судом, одержання ОСОБА_11 неправомірної вигоди у сумі 320 000 грн відбулося частинами, а саме 160 000 грн 28.07.2022 та 160 000 грн 19.04.2023. При цьому, одержуючи неправомірну вигоду частинами ОСОБА_11 керувався єдиним наміром, що утворює продовжуваний злочин. За наведених обставин для розрахунку неоподатковуваного мінімуму доходів громадян у розумінні п. 1 ст. 368 КК України необхідно використовувати прожитковий мінімум для працездатної особи, встановлений станом на 01.01.2023.

Відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2023 дорівнював 2684 грн. Отже, один неоподатковуваний мінімум для цілей кваліфікації за ст. 368 КК України складав 1342 грн. За таких обставин, розмір неправомірної вигоди належатиме до великого у випадку перевищення межі у 268 400 грн (200 нмдг*1342 грн =268 400 грн). Водночас він має бути меншим ніж 671 000 грн (500 нмдг*1342 грн =671 000 грн)., адже такий розмір у розумінні п. 1 ст. 368 КК України належатиме до особливо великого.

На підстав викладеного Суд дійшов переконання, що грошові кошти в розмірі 320 000 грн, одержані ОСОБА_11 , відповідають критерію великого розміру, визначеному у п. 1 ст. 368 КК України. У зв'язку з цим прокурором доведено наявність такої кваліфікуючої ознаки як одержання неправомірної вигоди у великому розмірі.

Як попередньо зазначалося, ст. 22 Закону України № 1700-VII встановлено заборону, в тому числі для депутатів обласних рад та посадових осіб органів місцевого самоврядування, використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб. Однак ОСОБА_11 не дотримався цієї заборони та одержав неправомірну вигоду. В наслідок цього відбулося його безпідставне і протиправне збагачення, а здійснювані ним службові повноваження посадової особи органу місцевого самоврядування та депутата обласної ради були обтяжені незаконним впливом.

З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_11 спричинили шкоду суспільним відносинам, що забезпечують законне, неупереджене, незалежне та позбавлене будь-якого впливу здійснення своїх функцій службовою особою органу місцевого самоврядування. Крім цього названими діями обвинувачений зашкодив суспільним відносинам, які складаються з приводу розподілу матеріальних благ у суспільстві.

На підставі викладеного, Судом встановлено, що ОСОБА_11 , одержавши неправомірну вигоду від ОСОБА_16 , завдав шкоду об'єктам, правова охорона яких передбачена ч. 4 ст. 368 та ч. 3 ст. 369-2 КК України.

4.1.4. Щодо наявності у діях ОСОБА_11 ознак суб'єктивної сторони кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 та ч. 3 ст. 369-2 КК України

Для кваліфікації діянь за ч. 4 ст. 368 та ч. 3 ст. 369-2 КК України обов'язковою умовою є встановлення факту, що одержання неправомірної вигоди та зловживання впливом вчинені особою з прямим умислом.

За змістом ч. 2 ст. 24 КК України у кримінальних правопорушеннях, передбачених ч. 4 ст. 368 та ч. 3 ст. 369-2 КК України, умисел буде прямим у випадку якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (як одержання неправомірної вигоди, так і зловживання впливом) і бажала його вчинити.

При цьому Суд звертає увагу, що усталеним у судовій та правозастосовній практиці є підхід, зміст якого полягає у тому, що доказування, в тому числі суб'єктивної сторони, зазвичай ґрунтується не на основі одного чи кількох прямих доказів, а на аналізі саме сукупності всіх доказів, які вказують на характер дій обвинуваченого, спосіб вчинення суспільно небезпечного діяння, обстановку, в якій діяла відповідна особа, тощо, на підставі чого й робиться висновок про доведеність поза розумним сумнівом або недоведеність (згідно з цим стандартом доказування) елементів суб'єктивної сторони злочину. Така позиція Суду узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.08.2025 у справі № 503/1855/19 (провадження № 51-6691 км 23), від 02.02.2022 (справа № 520/15641/15-к, провадження № 51-3361км21) тощо.

Керуючись цим підходом, при вирішенні питання щодо усвідомлення ОСОБА_11 суспільної небезпечності одержання неправомірної вигоди та зловживання впливом, Суд бере до уваги таке.

ОСОБА_11 мав досвід перебування на адміністративній посаді у Рівненській обласній раді. Як свідчить його характеристика, надана головою обласної ради, ОСОБА_11 перебував на посаді першого заступника голови ради також у період з 15.02.2018 по 02.12.2020 (т. 14, а.с. 161). Наведене узгоджується з відомостями з особової картки № 3, яка містить інформацію про те, що рішенням Рівненської обласної ради від 15.02.2018 № 851 ОСОБА_11 призначався на відповідну посаду (т. 14, а.с. 162-165).

При цьому, з попередження про вимоги та обмеження, встановлені Законом України «Про запобігання корупції», вбачається, що ОСОБА_11 ще 15.02.2018 був ознайомлений із змістом цього Закону, в тому числі із встановленими обмеженнями, пов'язаними з прийняттям на службу в органи місцевого самоврядування (т. 14, а.с. 179).

На підставі цього Суд робить висновок щодо обізнаності ОСОБА_11 про встановлену законодавчу заборону для службових осіб використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб (ст. 22 Закону України № 1700-VII); про те, що використання посадовою особою місцевого самоврядування, так само як і депутатом обласної ради, наданих їм службових повноважень чи пов'язаних з ними можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття такої вигоди є корупцією (ст. 1 Закону України № 1700-VII); про те, що за вчинення корупційного правопорушення законом встановлено кримінальну, адміністративну, дисциплінарну та/або цивільно-правову відповідальність (ст. 1 Закону України № 1700-VII).

Обізнаність ОСОБА_11 із правовою природою своїх дій, встановлену законом заборону їх вчиняти та передбачені законом правові наслідки її порушення свідчить про усвідомлення ним протиправності одержання неправомірної вигоди та зловживання впливом. За таких обставин він не міг не усвідомлювати суспільну небезпечність таких дій, оскільки протиправність є юридичним вираженням їх суспільної небезпечності.

Про усвідомлення ОСОБА_11 суспільної небезпечності одержання неправомірної вигоди та зловживання впливом свідчить також сукупність встановлених у Вироку фактичних обставин.

Так, обрання ОСОБА_11 способу одержання неправомірної вигоди «через посередника», на переконання Суду, свідчить про його усвідомлення протиправності та суспільної небезпечності своїх дій. Адже залучення посередника є формою конспірації, спрямованою на приховування факту вчинення таких дій та уникнення їх викриття, що характерно лише для особи, яка розуміє забороненість і караність такого діяння.

Так само на користь усвідомлення ОСОБА_11 суспільної небезпечності одержання неправомірної вигоди та зловживання впливом свідчить вибір прихованого способу комунікації із ОСОБА_16 , а саме через посередника ОСОБА_14 . Протоколами НСРД, аудіо- та відеофайлами, зафіксованими за результатами проведення НСРД, підтверджується, що ОСОБА_11 неодноразово при зустрічах з ОСОБА_16 , у вирішенні питань у Рівненській обласній раді в інтересах ОСОБА_15 , які потребували використання ОСОБА_11 свого службового становища або впливу, переадресовував ОСОБА_16 до ОСОБА_14 . Такий спосіб комунікації, як правило, застосовується з метою мінімізації ризику викриття, уникнення можливого фіксуванню протиправної діяльності, унеможливлення затримання винної особи під час отримання неправомірної вигоди та ускладнення встановлення причетності до вчинення кримінального правопорушення.

Усвідомлення ОСОБА_11 суспільної небезпечності своїх діянь, у сукупності із комплексом вольових дій щодо одержання неправомірної вигоди як за вплив на прийняття рішення постійною комісією Рівненської обласної ради, так і за використання наданих йому повноважень як депутату Рівненської обласної ради та заступнику голови такої ради, переконує Суд у тому, що останній бажав діяти саме таким чином.

Про бажання ОСОБА_11 одержати неправомірну вигоду та зловживати впливом свідчить також факт невиконання ним свого обов'язку, передбаченого ч. 6 ст. 53 Закону України № 1700-VII. Адже ОСОБА_11 будучи обізнаним про вчинення корупційних кримінальних правопорушень не ужив заходів щодо їх припинення та не повідомив письмово про них спеціально уповноваженого суб'єкта у сфері протидії корупції.

За наведених обставин Судом встановлено, що одержання неправомірної вигоди та зловживання впливом ОСОБА_11 вчинив з прямим умислом, адже він усвідомлював суспільно небезпечний характер таких дій і бажав їх вчинити.

4.1.5. Висновки Суду щодо кваліфікації кримінальних правопорушень, вчинених ОСОБА_11 .

Підсумовуючи, Суд вважає за необхідне зауважити, що при вирішенні питання доведеності винуватості ОСОБА_11 в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, а також щодо наявності або відсутності в його діях складу злочину, Суд застосував стандарт доведення поза розумним сумнівом. Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що встановлена Судом під час судового розгляду сукупність обставин справи виключає будь-яке інше розумне пояснення події, що є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване кримінальне правопорушення було вчинено і обвинувачений є винуватим у його вчиненні.

Суд вважає, що стороною обвинувачення доведено поза розумним сумнівом обвинувачення ОСОБА_11 в одержані службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, неправомірної вигоди у великому розмірі за вчинення такою службовою особою в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України.

Разом з цим, зважаючи на те, що за наслідками судового розгляду не знайшла свого підтвердження кваліфікуюча ознака вимагання, Суд переконаний, що прокурором не доведено, що обвинуваченим ОСОБА_11 було вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 369-2 КК України. Однак доведено вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

З метою ухвалення законного судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження, що встановлено вимогами ч. 3 ст. 337 КПК України.

Суд вважає, що зміна правової кваліфікації обвинувачення з виходом за межі висунутого обвинувачення у цьому кримінальному провадженні, покращить становище обвинуваченого ОСОБА_11 і буде відповідати критеріям ч. 3 ст. 337 КПК України.

За таких обставини, Суд дійшов висновку про необхідність змінити правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_11 з ч. 3 ст. 369-2 КК України на ч. 2 ст. 369-2 КК України.

5. Оцінка доводів сторони захисту

Під час судового розгляду захисники зверталися до Суду із клопотаннями, у яких виклали обставини, які, на їх переконання, свідчать про неналежність та/чи недопустимість низки доказів, долучених прокурором. Також під час судового розгляду захисники зазначали про недостовірність певних доказів сторони обвинувачення.

5.1. Щодо неналежності доказів

Неналежними, за твердженнями захисника ОСОБА_12 , є протоколи за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи ОСОБА_14 і ОСОБА_16 від 14.06.2022, протоколи за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи ОСОБА_14 і ОСОБА_16 від 15.07.2022, протоколи за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи ОСОБА_14 і ОСОБА_16 від 18.07.2022, протокол огляду і вручення грошових коштів від 28.07.2022, протокол за результатами проведення НСРД - візуальне спостереження за особою ОСОБА_14 від 28.07.2022, протоколи за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_14 і ОСОБА_16 від 29.07.2022, протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 29.07.2022, протоколи за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи ОСОБА_14 і ОСОБА_16 від 30.08.2022, протоколи за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи ОСОБА_14 і ОСОБА_16 від 27.09.2022, протоколи за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_14 і ОСОБА_16 від 13.12.2022, протоколи за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_14 і ОСОБА_16 від 17.01.2023, технічна документація на котли, фотокопії мобільного телефону ОСОБА_16 . Адже наведені документи, на переконання адвоката, жодним чином не підтверджують наявність дій, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_11 .

Оцінюючи позицію захисника Суд керується тим, що належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів (ст. 85 КПК України). Тобто закон прямо передбачає належність непрямих доказів у випадку якщо на їх підставі можливо встановити юридично значущі факти для кримінального провадження.

Суд наголошує, що сам по собі непрямий доказ не підтверджує безпосередньо факт вчинення кримінального правопорушення чи участь у ньому конкретної особи. Водночас він може підтверджувати проміжні факти, з яких, у сукупності з іншими встановленими обставинами, може бути зроблений висновок про існування чи відсутність обставин, що входять у предмет доказування.

На тому, що обставини, які утворюють елементи складу злочину, можуть встановлюватися на основі сукупності непрямих доказів, наголошував і Верховний Суд. Так, у постанові від 25.03.2025 у справі № 127/2822/18, провадження № 51-2129км23 викладено правовий висновок, зміст якого полягає у тому, що доведеність тих чи інших обставин злочину може випливати з аналізу сукупності непрямих доказів якщо логічний аналіз їх взаємозв'язку підтверджує відповідні обставини.

Таким чином непрямий доказ може бути визнаний неналежним лише за відсутності будь-якого зв'язку між встановленим на його підставі фактом та предметом доказування у конкретному кримінальному провадженні.

Проаналізувавши крізь цю призму докази перераховані захисником, Суд не погоджується із твердженням про їх неналежність. Адже, як вбачається з п. 4 Вироку, на підставі їх сукупного аналізу Судом встановлено обставини, які мають значення для кримінального провадження, зокрема суми неправомірної вигоди, способу її передачі частинами, факту та обставин здійснення такої передачі. Крім цього, з допомогою цих доказів перевірено достовірність інших доказів, в тому числі показань свідків.

Водночас Суд визнає неналежними доказами додаткову угоду № 1 від 02.03.2021 до Контракту від 13.01.2020 № 207, додаткову угоду № 2 від 21.05.2021 до Контракту від 13.01.2020 № 207, додаткову угоду № 2 від 02.08.2021 до Контракту від 13.01.2020 № 207, додаткову угоду № 3 від 01.12.2021 до Контракту від 13.01.2020 № 207, додаткову угоду № 4 від 24.01.2022 до Контракту від 13.01.2020 № 207, Розпорядження голови Рівненської обласної ради від 04.03.2014 № 41, згода на збір та обробку персональних даних від 15.02.2018, розписка ОСОБА_11 від 15.02.2018, згода на проведення спеціальної перевірки від 19.02.2018, витяг з Єдиного державного реєстру осіб, щодо яких застосовано положення ЗУ «Про очищення влади», довідка про результати спеціальної перевірки щодо ОСОБА_11 , облікова карта першого заступника голови Рівненської обласної ради від 27.06.2018, розпорядження Рівненської обласної ради від 27.07.2022 №70-к, розписка ОСОБА_11 від 22.06.2021, довідка від 05.12.2018, протокол тимчасового доступу до речей і документів від 29.04.2026.

5.2. Щодо недопустимості доказів

Щодо недопустимості доказів з огляду на відсутність у матеріалах кримінального провадження рішень прокурора про проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту та доручень на його проведення

Так, стороною захисту порушено питання про визнання недопустимим доказом низки протоколів НСРД та протоколів огляду і вручення грошових коштів. Обґрунтовуючи перед Судом таку позицію захисники послалися на відсутність у матеріалах кримінального провадження процесуальних документів, на виконання яких складено відповідні протоколи, а саме: постанов прокурора від 17.02.2022 № 09/3/1-2409т, від 25.07.2022 № 09/3/1-4699т, від 18.01.2023 № 09/3/1-763т, від 18.04.2023 № 09/3/1-5248т та доручень № 09/3/1-2410т від 17.02.2022, № 09/3/1-4700т від 25.07.2022, № 09/3/1-764т від 18.01.2023, № 09/3/1-5249т від 18.04.2023.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання доказів недопустимими, Суд враховує, що відповідно до ч. 3 ст. 110, ч. 4 ст. 246 КПК України виключною процесуальною підставою для проведення контролю за вчиненням злочину є рішення прокурора, яке оформлюється у формі постанови.

Судом встановлено, що у матеріалах кримінального провадження дійсно відсутні постанови прокурора, про які зазначали захисники. Так само відсутніми є і доручення на проведення НСРД, призначених такими постановами прокурора. Водночас, Судом з'ясовано, що недолучення прокурором названих процесуальних документів зумовлене об'єктивними обставинами, які не залежали від волі сторони обвинувачення та фактично унеможливили надання таких документів.

Загальновідомим фактом є те, що 24.02.2022 почалося повномасштабне вторгнення регулярних військ рф на територію України. Наведене обумовило виникнення обов'язку у суб'єктів режимно-секретної діяльності вжити заходи на виконання Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях від 18.12.2013 № 939 щодо забезпечення охорони державної таємниці.

На виконання вищеназваного обов'язку управлінням забезпечення охорони державної таємниці Офісу Генерального прокурора знищено примірники постанови від 17.02.2022 № 09/3/1-2409т та доручення № 09/3/1-2410т від 17.02.2022, які перебували на обліку та зберіганні в управлінні (т. 8, а.с. 170-171). Про вказане також свідчить витяг з акта № 5 про знищення секретних документів (т. 8, а.с. 172).

Так само комісією ІНФОРМАЦІЯ_34 актом № 5/1/1-1797дск від 12.06.2023 знищено примірники постанов прокурора від 17.02.2022 з обліковим номером 2409т, від 25.07.2022 з обліковим номером 4699т, від 18.01.2023 з обліковим номером 763т, від 18.04.2023 з обліковим номером 5248т та доручень № 09/3/1-2410т від 17.02.2022, № 09/3/1-4700т від 25.07.2022, № 09/3/1-764т від 18.01.2023, № 09/3/1-5249т від 18.04.2023 (т. 8, а.с. 175).

Таким чином, суб'єктами режимно-секретної діяльності вжито заходи на виконання Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях від 18.12.2013 № 939.

Разом з цим з листа ІНФОРМАЦІЯ_34 від 19.12.2023 № 5/1/1-3563 вбачається, що вищенаведені процесуальні документи пройшли процедуру обліку в управлінні шляхом присвоєння вхідного номера, а саме: № 5/1-118т від 17.02.2022, № 5/1-296т від 28.07.2022, № 5/1-72т від 23.01.2023, № 5/1-473т від 18.04.2023 (т. 8, а.с. 175). Крім цього, управлінням забезпечення охорони державної таємниці Офісу Генерального прокурора підтверджено реєстрацію постанов та доручень в облікових формах Офісу Генерального прокурора (т. 8, а.с. 180-181).

Як свідчить лист ІНФОРМАЦІЯ_34 від 19.12.2023 № 5/1/1-3563(т. 8, а.с. 175), за результатами виконання вищеназваних доручень та постанов, складено протоколи про проведення НСРД, які направлено Офісу Генерального прокурора.

Це узгоджується з інформацією зазначеною у протоколі огляду і вручення грошових коштів від 21.02.2022 (т. 4, а.с. 9-58), протоколі про результати контролю за вчиненням злочину від 23.02.2022 (т. 4, а.с. 114-120), протоколі огляду і вручення грошових коштів від 28.07.2022 (т. 4, а.с. 173-218), протоколі про результати контролю за вчиненням злочину від 29.07.2022 (т. 4, а.с. 229-231), протоколі огляду і вручення грошових коштів від 30.01.2023 (т. 6, а.с. 1-258), протоколі про результати контролю за вчиненням злочину від 31.01.2023 (т. 7, а.с. 12-16), протоколі огляду і вручення ідентифікованих грошових коштів від 19.04.2023 (т. 7, а.с. 89-171), протоколі про результати контролю за вчиненням злочину від 20.04.2023 (т. 7, а.с. 180-183). Адже у них містяться відомості про номер і дату постанов прокурора та номер і дату доручень, на виконання яких складено відповідні протоколи.

Ба більше, наявність постанов прокурора та доручень на їх виконання, а також факт їх подальшого знищення у зв'язку з військовою агресією рф проти України підтвердили свідки ОСОБА_63 та ОСОБА_64 під час їх допиту у судовому засіданні 30.10.2025 (журнал судового засідання за 30.10.2025 (т. 15, а.с. 98-111), CD диск (т. 15). Названі особи згідно з відомостями з протоколів про проведення НСРД і складали такі протоколи на виконання спірних постанов прокурора та доручень.

З урахуванням наведеного Суд виснує, що наявні в матеріалах кримінального провадження документи та відомості у своїй сукупності є взаємоузгодженими, послідовними та достатніми для підтвердження факту існування процесуальної підстави для проведення контролю за вчиненням злочину, мова про яку йде у ч. 3 ст. 110, ч. 4 ст. 246 КПК України. Адже факт попереднього існування постанов прокурора, так само як і доручень, підтверджується даними обліку та реєстрації, змістом протоколів НСРД, у яких прямо зазначено номери та дати відповідних процесуальних документів, а також показаннями осіб, які безпосередньо складали протоколи НСРД, проведені на виконання постанов прокурора та доручень. Факт їх подальшого знищення (після їх виконання) також підтверджується актами уповноважених органів та показаннями свідків ОСОБА_65 та ОСОБА_66 .

За таких обставин, відсутність оригіналів зазначених процесуальних документів у матеріалах справи не свідчить про безпідставність проведення контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту, а є наслідком об'єктивних та незалежних від волі сторони обвинувачення причин.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор вживав необхідних і достатніх заходів для віднайдення таких процесуальних документів після одержання матеріалів досудового розслідування внаслідок зміни підслідності (т. 8, а.с. 168-169, 173-174, 176-177, 178-179). Ба більше, ним перед Офісом Генерального прокурора порушувалося питання про можливість відновлення таких втрачених секретних документів шляхом виготовлення їх дублікатів. Однак йому було відмовлено (т. 8, а.с. 170-171).

За наведених обставин, Суд виходить з того, що відсутність у матеріалах кримінального провадження оригіналів постанов прокурора та доручень на проведення НСРД, яка зумовлена їх знищенням у встановленому законом порядку з об'єктивних причин, не обумовлена можливими порушеннями прав обвинуваченого, а відтак не має своїм наслідком істотне порушення прав і свобод людини чи основоположних засад кримінального провадження.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 87 КПК України, Суд зазначає, що допустимість доказів виключається лише у разі, якщо вони одержані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Натомість у даному випадку сукупність наявних доказів підтверджує існування відповідних постанов прокурора та доручень на проведення НСРД на момент їх виконання, а також дотримання встановленої законом процедури контролю за вчиненням злочину.

За таких умов, відсутність знищених процесуальних документів сама по собі не може розцінюватися як підстава для визнання результатів НСРД недопустимими доказами у розумінні ст. 87 КПК України, оскільки не свідчить про незаконність їх отримання та не призвела до порушення прав сторони захисту. Наведений висновок Суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26.03.2025 у справі № 743/799/22, провадження № 51-5497км24.

Під час судового розгляду захисник ОСОБА_12 зазначала про відсутність підстав для знищення відповідних постанов і доручень. На підтвердження зазначеного твердження долучила протокол огляду інформації в мережі Інтернет від 19.02.2026 (т. 17, а.с. 142-148). Як свідчить зміст цього протоколу, у відкритих джерелах відсутня інформація про можливий напад на Рівненщину з території Білорусі.

Оцінивши доводи захисника та долучені на їх підтвердження докази, Суд визнає їх неспроможними. Адже сама по собі відсутність відповідної інформації у відкритих інтернет-джерелах не може бути достатнім доказом відсутності військової загрози. Так, інтернет-джерела не володіють повним обсягом інформації, якою володіють уповноважені органи державної влади. Ба більше, відомості з мережі Інтернет не є безумовно достовірними.

У зв'язку з цим Суд виснує, що інтернет-публікації не можуть як підміняти собою офіційні рішення, прийняті в умовах воєнного стану, так і свідчити про помилковість таких рішень.

Щодо недопустимості доказів з огляду на те, що протоколи огляду і вручення грошових коштів не таємні

Захисник ОСОБА_13 зазначав про недопустимість протоколу огляду і вручення грошових коштів від 21.02.2022, протоколу огляду і вручення грошових коштів від 28.07.2022, протокол огляду і вручення ідентифікованих грошових коштів від 19.04.2023, протокол огляду і вручення грошових коштів від 30.01.2023. Цю позицію адвокат обґрунтував тим, що названі протоколи повинні мати гриф секретності, адже грошові кошти ОСОБА_16 вручалися для подальшого їх використання у проведенні НСРД - контроль за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експерименту. Водночас такі протоколи відповідного грифу не мають.

Оцінивши наведені доводи захисника, Суд визнає безпідставною його позицію про обов'язкову секретність протоколу огляду грошових коштів. Зазначене пояснюється тим, що по-перше, відповідно до положень Глави 21 КПК України така слідча дія, як огляд речей, не належить до категорії негласних. За змістом ст. 237 КПК України огляд речей, зокрема, грошових коштів, проводиться слідчим відкрито з метою фіксації індивідуальних ознак купюр - їх серій та номерів.

По-друге, як попередньо зазначалося, недопустимим може бути визнаний доказ лише у випадку його одержання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Водночас доводи захисника в цій частині зводилися виключно до формального твердження про порушення обов'язкової секретності такого протоколу без зазначення того, як факт оформлення такої процесуальної дії звичайним протоколом оглядупорушив права обвинуваченого, вплинув на результати контролю за вчиненням злочину у формі спеціального слідчого експериментучи на справедливість кримінального провадження в цілому.

Зі свого боку Судом не встановлено, що відсутність грифу секретності на протоколах огляду і вручення грошових коштів призвела до будь-якого порушення прав чи свобод ОСОБА_11 . Навпаки, складання протоколів у відкритий спосіб із залученням двох понятих забезпечило достовірність зафіксованих у таких протоколах даних, а також можливість ознайомитися з ними для сторони захисту без процедури розсекречення.

За наведених обставини Суд не вбачає підстав визнавати протоколи огляду і вручення грошових коштів, про які зазначає захисник, недопустимими доказами у розумінні ст. 87 КПК України.

Щодо недопустимості доказів з огляду на неповноту відомостей зазначених у протоколах про результати контролю за вчиненням злочину

Сторона захисту стверджувала про недопустимість протоколів НСРД з підстав їх невідповідності вимогам закону. Невідповідність таких протоколів вимогам КПК України захисники вбачали у тому, що у них не вказаний весь хід процесуальних дій, а відображені лише отримані під час НСРД результати. Так, у протоколах відсутні відомості про дату та час коли ОСОБА_16 прибув у службовий кабінет оперативного представника ІНФОРМАЦІЯ_34 для участі в НСРД; про прийняття рішення про застосування спеціального обладнання для аудіо-, відеоспостереження; про особу оперативного працівника чи залученого спеціаліста, який встановлював на ОСОБА_16 спеціальне обладнання для аудіо-, відеоспостереження; про обладнання для аудіо-, відеоспостереження, яке було встановлено на ОСОБА_16 (не зазначено назву та технічні характеристики обладнання); про час, коли ОСОБА_16 вийшов з приміщення ІНФОРМАЦІЯ_34 та маршрут його пересування для зустрічі з ОСОБА_14 ; про спосіб, у який стало відомо про суть розмови між ОСОБА_16 і ОСОБА_14 ; про особу співробітника оперативного підрозділу, який безпосередньо знімав обладнання для аудіо-, відеоспостереження з ОСОБА_16 .

Оцінивши вказані доводи сторони захисту щодо недопустимості доказів, Суд дійшов висновку про їх безпідставність, з огляду на таке.

За змістом ст. 104, 252, 271 КПК України протокол НСРД повинен містити, в тому числі відомості, необхідні для розуміння послідовності процесуальної дії та її результатів. Однак закон не ототожнює таку вимогу з обов'язком фіксації у протоколі всіх без винятку організаційно-технічних деталей підготовки та проведення НСРД.

Із системного тлумачення вищеназваних норм вбачається, що обов'язковими є відомості, які дають змогу суду ідентифікувати вид проведеної НСРД, встановити її часові межі, визначити осіб щодо яких вона проводилася, зрозуміти зміст зафіксованих подій чи розмов, перевірити зв'язок отриманої інформації з предметом доказування та підставами для проведення НСРД.

Натомість норми КПК України не містять вимоги про обов'язкове зазначення у протоколі таких відомостей, як дата і час прибуття особи до приміщення оперативного підрозділу для технічної підготовки, прийняття внутрішніх організаційних рішень про застосування конкретних технічних засобів, дані про оперативних працівників чи спеціалістів, які здійснювали встановлення або зняття обладнання, маршрут пересування особи до місця зустрічі тощо. Такі відомості не є елементами процесуальної форми НСРД, а належать до тактики та організації їх проведення, розкриття яких у протоколах НСРД КПК України не вимагає.

На користь правильності висновку Суду щодо відсутності законодавчої вимоги зазначати відомості, мову про які веде захисник, свідчать також положення ст. 266 КПК України.

Як вбачається з ч. 1 згаданої норми, законодавець акцентує увагу на необхідності попереднього дослідження змісту отриманої за допомогою технічних засобів інформації та відображенні у протоколі лише тієї її частини, що має значення для досудового розслідування і судового розгляду. Отже, законодавець вимагає відтворення у протоколі лише доказової інформації, а не фіксації кожного технічного чи організаційного етапу проведення НСРД.

Крім цього, відсутність у протоколах за результатами НСРД відомостей про назву і технічні характеристики обладнання негласної аудіо-, відеофіксації не суперечить вимогам кримінального процесуального закону. Наведене пояснюється тим, що відомості про спеціальні технічні засоби, призначені для негласного отримання інформації, є державною таємницею (п. 4.5.1, 4.5.6 Зводу відомостей, що становлять державну таємницю, затвердженого наказом голови Служби безпеки України від 12.08.2005 № 440).

Вимога щодо нерозголошення відомостей про технічні засоби негласного отримання інформації вбачається із системного аналізу ч. 1 ст. 246 КПК України та п. 1.6. Інструкції про організацію проведення негласних слідчих (розшукових) дій та використання їх результатів у кримінальному провадженні, затвердженої спільним наказом від 16.11.2012 № 114/1042/516/1199/936/1687/5 (далі - Інструкція від 16.11.2012). Адже розкриття назви і технічних характеристик спеціального обладнання для аудіо-, відеоспостереження дозволить ідентифікувати методи роботи суб'єктів, уповноважених на проведення НСРД, та протидіяти отриманню ними інформації про злочин або особу, яка його вчинила, без її відома.

Отже, відсутність у протоколах НСРД відомостей про технічні засоби негласного отримання інформації обумовлено віднесенням їх до державної таємниці та потребою зберігати таємні методи розслідування злочинів.

За наведених обставин відсутність у протоколах НСРД відомостей, про які зазначає захисник, не свідчить про недотримання вимог ст. 104, 252, 271 КПК України, оскільки ці відомості не є необхідними для розуміння послідовності НСРД та її результатів і, відповідно, не належать до обов'язкових реквізитів протоколу в розумінні кримінального процесуального закону.

Ці висновки Суду відповідають сталій правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 20.03.2025 у справі № 173/1115/16 (провадження № 51-3799км24), від 26.09.2023 у справі № 404/2409/20 (провадження № 51-2742км23).

Щодо недопустимості доказів з огляду на наявність елементів фальсифікації та порушення правил підслідності і підсудності

Під час судового розгляду захисники наводили низку доводів, які на їх переконання, ставлять під сумнів допустимість частини доказів. Відповідні сумніви сторони захисту обумовлені, за їх твердженням, наявністю фальсифікації інформації у протоколах слідчих дій та НСРД, а також порушенням правил підслідності та підсудності.

Так, захисник ОСОБА_13 вбачає фальсифікацію, через відсутність у протоколах огляду і вручення грошових коштів та протоколах контролю за вчиненням злочину відомостей про причетність до кримінального правопорушення ОСОБА_11 . На користь позиції про умисне незазначення у процесуальних документах інформації про можливого спільника ОСОБА_14 - ОСОБА_11 свідчить наявність відповідної інформації у рапорті № 5/1/1-261 від 08.02.2022 старшого оперуповноваженого ОСОБА_67 .

Наведена обставина, на переконання захисників, свідчить також про порушення правил підслідності, передбачених ст. 216 КПК України. Адже наявність згадки про ОСОБА_11 вказує на належність цього кримінального правопорушення до виключної підслідності НАБУ.

Відхиляючи вказані доводи, Суд зазначає, що сам по собі факт незазначення у протоколах окремих відомостей про можливу причетність іншої особи не свідчить ані про фальсифікацію відповідних процесуальних документів, ані про їх недопустимість як доказів.

Як попередньо зазначалося, протокол слідчої дії та НСРД повинен містити, в тому числі відомості, необхідні для розуміння послідовності процесуальної дії та її результатів, а не повний виклад інформації, в тому числі оперативної, якою на той момент володів орган досудового розслідування. Внесення до протоколу даних про осіб, яким на час проведення відповідної процесуальної дії не було повідомлено про підозру та щодо яких не здійснювались конкретні процесуальні дії, не є обов'язковою вимогою закону.

Ба більше, рапорт оперативного працівника, на який посилається сторона захисту, є службовим документом, що відображає попередню інформацію оперативного характеру, яку необхідно перевірити слідчим шляхом. Відомості зазначені у рапорті не мають статусу доведених фактів.

Про те, що рапорт не є доказом, у розумінні ст. 84 КПК України зазначав неодноразово Верховний Суд (постанова від 10.09.2024 у справі № 372/1904/18, провадження № 51-2242км24, постанова від 13.06.2024 у справі № 2512/183/19, провадження № 51-5038 км 23, постанова від 29.06.2023 у справі № 759/9497/17, провадження № 51-16 км 23). Отже, рапорт сам по собі не може впливати на процесуальний статус осіб у кримінальному провадженні і не зумовлює обов'язку фіксувати зазначені у ньому відомості у протоколах слідчих дій або НСРД.

За таких обставин, Суд не знаходить підстав вважати, що відсутність у протоколах огляду і вручення грошових коштів та протоколах контролю за вчиненням злочину відомостей про причетність до кримінального правопорушення ОСОБА_11 свідчить про умисну фальсифікацію доказів, яка тягне за собою їх недопустимість.

Крім того, Суд зазначає, що наявність у рапорті відомостей про можливу причетність ОСОБА_11 не змінює визначеної на момент початку досудового розслідування підслідності та не свідчить про її порушення у розумінні ст. 216 КПК України. Зазначене пояснюється тим, що підслідність встановлюється з урахуванням кваліфікації кримінального правопорушення та суб'єкта його вчинення, щодо якого здійснюється процесуальне переслідування, а не на підставі оперативних припущень про коло можливих співучасників. Оперативна інформація має попередній, перевірочний характер і не підтверджує установленого факту вчинення злочину конкретною особою.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що досудове розслідування було розпочато та здійснювалось уповноваженим органом у межах компетенції, визначеної ст. 216 КПК України. Жодних даних, які б свідчили про віднесення цього кримінального правопорушення до виключної підслідності НАБУ (до моменту зміни підслідності), стороною захисту не наведено і Судом не встановлено.

Отже, відсутні підстави вважати, що досудове розслідування здійснювалося неналежним органом, а також, що слідчі дії та НСРД проведені поза межами визначеної законом підслідності. У зв'язку з цим доводи сторони захисту про порушення вимог ст. 216 КПК України є необґрунтованими та не можуть бути підставою для визнання відповідних доказів недопустимими.

З цих самих підстав Суд відхиляє доводи сторони захисту про недопустимість протоколів НСРД з огляду на відсутність належного судового дозволу на проведення НСРД (ухвали постановлені з порушенням правил підсудності). Адже доводи на користь такої позиції є ідентичними тим, що оцінені Судом в контексті порушень правил підслідності.

Так само Суд відхиляє доводи захисника ОСОБА_12 про те, що розбіжність між часом, зазначеним у протоколах НСРД, та часом, зафіксованим на аудіо-, відеозаписі, свідчить про фальсифікацію доказів та зумовлює їх недопустимість. Наведене пояснюється тим, що такі розбіжності мають суто технічний характер і самі по собі не спростовують хід та результати проведених НСРД.

За наслідками судового розгляду встановлено, що обставини викладені у протоколах НСРД відповідають змісту аудіо-, відеозаписів НСРД. Про наявність монтажу у таких записах сторона захисту не зазначала. Відображені на технічних носіях інформації події є логічно послідовними та узгоджуються між собою за змістом та характером зафіксованих дій. Ба більше, зміст інформації зафіксованої у аудіо-, відеофайлах НСРД повністю узгоджується з показаннями свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_16 .

На підставі викладеного Суд виснує, що незначна різниця у відображенні часу не впливає на можливість перевірити законність проведення НСРД, не спростовує факту їх проведення у межах строків дії відповідних ухвал та не порушує прав учасників кримінального провадження. Отже, така розбіжність не є істотним порушенням вимог КПК України у розумінні ст. 87 КПК України і не може бути підставою для визнання протоколів НСРД недопустимими доказами.

Крім цього, Суд зазначає, що сам по собі факт викладення оперативним працівником у протоколах НСРД не лише стенограми, а й певних оціночних міркувань не свідчить автоматично про умисну фальсифікацію доказів, яка тягне за собою їх недопустимість. Зазначене пояснюється тим, що за змістом ст. 104, 252 КПК України за результатами проведення НСРД складається протокол. До протоколу НСРД додаються носії інформації, на яких зафіксовано хід і результати проведення НСРД. При цьому, як звертав увагу Верховний Суд, необхідно враховувати, що протокол, складений за результатами проведення НСРД, хоча і є самостійним джерелом доказу, проте змістовно є похідним від інформації, закріпленої за допомогою технічних засобів (постанова Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 712/1824/16-к, провадження № 51-4233 км 19). У зв'язку з цим вирішальне значення для оцінки допустимості такого доказу має не суб'єктивна інтерпретація зафіксованих подій оперативним працівником у протоколі, а ті відомості, які відповідають ходу і результатам відповідної НСРД, зафіксованим на носії інформації.

Зважаючи на те, що наявність у протоколі окремих оціночних міркувань не змінює аудіо- та відеозаписи, здобуті під час проведення НСРД і не підміняє собою зміст об'єктивно зафіксованої інформації, Суд, за наслідками безпосереднього дослідження аудіо- та відеозаписів, має можливість відокремити фактичні дані від суб'єктивних суджень оперативного працівника, які додатково зазначені у протоколі НСРД, та надати їм власну правову оцінку

За наведених обставин, враховуючи те, що носії інформації, на яких зафіксовано хід і результати відповідних НСРД, долучені до матеріалів кримінального провадження та безпосередньо досліджені в судовому засіданні, з огляду на те, що стороною захисту не ставилася під сумнів відповідність стенограм фактичному змісту записів, Суд переконаний, що викладення в протоколі НСРД додаткових оціночних міркувань саме по собі не свідчить про фальсифікацію доказів і не є підставою для визнання такого протоколу недопустимим.

Щодо недопустимості доказу з огляду на порушення строків, встановлених КПК України

Захисник ОСОБА_13 зазначав про недопустимість протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 23.02.2022 з огляду на порушення строку складання протоколу, визначеного ст. 252 КПК України.

Суд відхиляє вищенаведені доводи захисника з огляду на те, що порушення строку складання протоколу НСРД не зумовлює автоматичну втрату доказом юридичної сили через його недопустимість.

В обґрунтування своєї позиції Суд послуговується сталою практикою Верховного Суду, яка процесуальні строки у кримінальному провадженні за правовою природою поділяє на строки для реалізації прав та строки для виконання процесуальних обов'язків. Відповідний поділ обумовлений різницею правових наслідків недотримання таких строків. Так, закінчення строків реалізації права призводить до втрати можливості з боку носія цього права ним скористатися. Водночас, закінчення строку виконання обов'язку не спричиняє його припинення. Обов'язкова дія повинна бути виконана і після закінчення строку, крім випадків, коли виконання обов'язку призведе до порушення процесуальних прав учасників провадження (постанова від 05.08.2025 у справі № 740/2968/16к, провадження № 51-400км22, постанова від 23.11.2023 у справі № 731/275/19, провадження №51-1524км23, постанова від 17.10.2023 у справі № 455/844/16-к, провадження № 51- 3583 км 23).

Строк складання протоколу НСРД, передбачений ст. 252 КПК України, належить до строків виконання обов'язку, а не до строків реалізації процесуальних прав учасників провадження. Отже, його недотримання саме по собі не зумовлює втрату доказом допустимості, якщо таке порушення не призвело до обмеження чи позбавлення сторони захисту можливості реалізувати свої процесуальні права, не вплинуло на достовірність і цілісність зафіксованої інформації та не спричинило істотних порушень вимог КПК України.

Зважаючи на те, що захисник про такі наслідки не зазначав, а лише формально послався на недотримання строку складання протоколу, Суд не вбачає підстав для визнання протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 23.02.2022 недопустимим доказом.

Щодо недопустимості доказів з огляду на порушення в оформленні додатків

Стверджуючи про недопустимість протоколів НСРД та додатків до таких протоколів захисник ОСОБА_13 посилався на порушення в оформленні додатків. Так, за твердженням захисника, до протоколів НСРД долучено карти пам'яті, на яких містяться «матеріали оперативно-технічного заходу». Такий захід, на переконання адвоката, не є НСРД, доручення на проведення якої надано співробітникам ІНФОРМАЦІЯ_34. У зв'язку з цим захисник виснує, що карти пам'яті долучені до протоколів НСРД у порушення ст. 105 КПК України.

Оцінюючи доводи захисника, Суд керується тим, що за приписами ст. 104, 252, 260, 269 КПК України результати аудіо-, відеоконтролю особи та візуального спостереження, як видів НСРД, оформлюються протоколом, до якого долучаються носії інформації із фіксацією ходу та результатів відповідної НСРД. При цьому закон не встановлює вимог до назви носіїв інформації із аудіо- та відеофайлами, на які здійснено відповідну фіксацію.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що додатки, позначені як «матеріали оперативно-технічного заходу», містять аудіо- та відеозаписи, одержані на підставі ухвал слідчих суддів про надання дозволу на проведення аудіо-, відеоконтролю особи та спостереження за особою у публічно доступних місцях, і фактично відображають хід та результати саме цих НСРД.

Стороною захисту, окрім формального посилання на назву носія інформації, не наведено переконливих доводів і не надано Суду доказів того, що стороною обвинувачення фактично проводилися інші, не санкціоновані слідчим суддею процесуальні дії, або що записи отримані поза межами та не у спосіб, визначений КПК України.

За наслідками судового розгляду не встановлено, що використання такої назви для носіїв інформації - додатків до протоколів НСРД, вплинуло на зміст зафіксованої інформації чи обмежило можливості сторони захисту щодо її перевірки і спростування в судовому засіданні.

З огляду на викладене, Суд робить висновок, що використання у назві додатків до протоколів НСРД формулювання «матеріали оперативно-технічного заходу» має виключно формальний характер, не змінює правової природи відповідних носіїв інформації, як результатів аудіо-, відеоконтролю особи та візуального спостереження, не свідчить про порушення порядку проведення НСРД, а тому не може бути підставою для визнання протоколів і долучених до них матеріалів недопустимими доказами.

Щодо недопустимості доказів з огляду на відсутність рішення про фіксацію НСРД технічними засобами

Захисник ОСОБА_13 зазначав про недопустимість протоколів про результати проведення НСРД з огляду на відсутність рішення про фіксацію НСРД технічними засобами.

Надаючи оцінку доводам захисника Суд враховує, що згідно з вимогами ч. 3 ст. 110 КПК України слідчий приймає рішення у формі постанови. Така постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, визнає це за необхідне.

Вимогами КПК України не передбачено обов'язкового існування окремого процесуального рішення про фіксацію проведення НСРД технічними засобами. Отже, доводи захисника про те, що в матеріалах кримінального провадження повинні бути рішення про фіксацію НСРД технічними засобами, Суд відхиляє як такі, що не ґрунтуються на вимогах закону.

Наведений висновок Суду ґрунтується на усталеній практиці Верховного Суду, викладеній у постанові від 26.10.2022 у справі № 202/5035/20 (провадження № 51-1166 км 22), постанові від 06.05.2025 у справі № 185/3086/16-к, (провадження № 51-1808 км 20).

Щодо недопустимості доказів з огляду на складання протоколів НСРД неуповноваженим суб'єктом

Захисник ОСОБА_12 зазначала про недопустимість протоколів за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи ОСОБА_14 та ОСОБА_16 від 15.07.2022, протоколів за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи ОСОБА_14 та ОСОБА_16 від 18.07.2022, протоколу за результатами проведення НСРД - візуальне спостереження за особою ОСОБА_14 від 28.07.2022, протоколів за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи ОСОБА_14 та ОСОБА_16 від 30.08.2022, протоколів за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи ОСОБА_14 та ОСОБА_16 від 27.09.2022, протоколів за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_14 та ОСОБА_16 від 13.12.2022, протоколів за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_14 та ОСОБА_16 від 17.01.2023. Цю позицію адвокат обґрунтувала тим, що наведені протоколи складені оперуповноваженим ЗНД ІНФОРМАЦІЯ_34, який безпосередньо не здійснював технічну реалізацію відповідних НСРД. Суд відхиляє вищенаведені доводи з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, НСРД про які зазначає адвокат, проведені на підставі належним чином постановлених ухвал слідчого судді та доручень ГСУ НП України оперативним працівникам ІНФОРМАЦІЯ_34 (т. 4, а.с. 125-126, 242-243, т. 5, а.с. 88-89). Право доручати проведення НСРД оперативним підрозділам закріплене ч. 6 ст. 246 КПК України.

Оперативний підрозділ (оперативні підрозділи), який проводитиме негласну слідчу (розшукову) дію за дорученням, визначається керівником уповноваженого органу (п. 3.4.3. Інструкції від 16.11.2012).

Уповноважений оперативний підрозділ для виконання доручення, з урахуванням необхідності забезпечення умов для проведення НСРД, залучає на підставі свого завдання відповідні оперативні та оперативно-технічні підрозділи (п. 3.8. Інструкції від 16.11.2012).

Вищенаведені положення Інструкції від 16.11.2012 свідчать про те, що організація та проведення НСРД можуть здійснюватися із залученням кількох оперативних підрозділів одного органу, залежно від їх функціональної компетенції та технічного забезпечення.

Судом встановлено, що процесуальне оформлення результатів НСРД здійснено оперуповноваженими ЗНД ІНФОРМАЦІЯ_34, а безпосереднє технічне виконання НСРД здійснювалося спеціалізованим підрозділом цього ж органу - ВОД ІНФОРМАЦІЯ_34. Отже, у даному випадку до здійснення НСРД на підставі доручень були залучені кілька оперативних підрозділів одного органу, що не суперечить вимогам Інструкції від 16.11.2012.

За наведених обставин Суд виснує, що доводи захисника, покладені в обґрунтування недопустимості протоколів НСРД, не ґрунтуються на законодавстві, а тому відсутні підстави для визнання недопустимими доказами протоколів НСРД.

Висновок Суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22.10.2021 у справі № 487/5684/19, провадження № 51-1569 км 21.

Щодо недопустимості висновків експерта

Захисник ОСОБА_12 стверджувала про недопустимість висновку експерта від 13.03.2024 № 4. Свою позицію обґрунтувала тим, що експерт не зазначила у висновку повні дані про себе, як того вимагає Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень. Крім цього, експерт використала загальну, а не спеціальну методику.

Надаючи оцінку доводам захисника Суд враховує положення ст. 87 КПК України, за змістом якої докази визнаються недопустимими лише у разі їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Водночас захисник не зазначила як недоліки формального характеру у викладенні даних про експерта істотно порушили права обвинуваченого. Доказів, які б свідчили про відсутність у експерта необхідних спеціальних знань або повноважень для проведення відповідного дослідження, не надала.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що експерт, який склав висновок від 13.03.2024 № 4., була працівником експертної установи, належним чином залучена до проведення експертизи, попереджена про кримінальну відповідальність, а її особу та спеціалізацію можливо ідентифікувати. Ба більше, експерт ОСОБА_68 була допитана у судовому засіданні 13.01.2026 (журнал судового засідання за 13.01.2026 (т. 16, а.с. 114-117) CD диск (т. 16), де надала вичерпні пояснення щодо свого освітньо-кваліфікаційного рівня, спеціалізації, стажу роботи та досвіду проведення відповідних експертних досліджень. Таким чином, Суд отримав можливість безпосередньо перевірити її компетентність, кваліфікацію та обсяг спеціальних знань.

Щодо доводів адвоката ОСОБА_12 про неправильність обраної експертом методики дослідження, Суд зазначає, що такі твердження фактично зводяться до незгоди з висновками експерта та оцінкою ним досліджуваних об'єктів.

Вибір методики дослідження належить до дискреційних повноважень експерта як особи, що володіє спеціальними знаннями, за умови, що така методика є науково обґрунтованою, загальновизнаною або застосовується у відповідній галузі знань. Сам по собі інший погляд сторони захисту на доцільність застосування тієї чи іншої методики не свідчить про недопустимість висновку експерта.

Сторона захисту не ініціювала проведення додаткової чи повторної експертизи, не надала альтернативного експертного дослідження та не довела, що застосована методика є неналежною або такою, що призвела до спотворення результатів дослідження.

За наведених обставин Суд доходить висновку, що наведені стороною захисту доводи не свідчать про істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та не можуть стати підставою для визнання висновку експерта від 13.03.2024 № 4 недопустимим доказом.

Також Суд критично оцінює доводи сторони захисту щодо недопустимості висновку експерта від 13.03.2024 № 4 та висновку від 02.02.2024 № 5017-Е з підстав відсутності у експертів технічної можливості відтворення інформації з носіїв (відсутня спеціальна програма). Наведене пояснюється таким.

Як свідчить висновок експерта від 13.03.2024 № 4, експерту для дослідження надавалися оптичний диск DVD-R № 5/1-420, оптичний диск DVD-R № 5/1-442, оптичний диск DVD-R № 5/1-1034, які містили усне мовлення, в тому числі ОСОБА_11 , зафіксоване у аудіофайлах. Названі оптичні диски були безпосередньо досліджені Судом у судовому засіданні та відтворювалися стандартними технічними засобами без необхідності використання спеціалізованого програмного забезпечення.

Наведене спростовує твердження сторони захисту про неможливість доступу експерта до матеріалів дослідження без застосування спеціальної програми.

Крім цього, сторона захисту не представила Суду будь-яких доказів того, що використані експертом фрази в експертизі від 13.03.2024 № 4, що зафіксовані у протоколах НСРД та які піддавалися експертному дослідженню, відрізняються за суттю та змістом висловлюванням, що містяться у додатках до таких протоколів (дисках та micro-SD картах).

Так само Суд відхиляє вищенаведені доводи в контексті висновку від 02.02.2024 № 5017- Е. Адже , як свідчить його зміст, експерт 05.12.2023 звертався до ініціатора експертизи із клопотанням (№ 8980/13/вих.-23/ЛЕП), в якому порушив, у тому числі питання про надання програмного забезпечення для роботи з картками пам'яті micro SD № 5/1-240 і SD № 5/1-516.

У зв'язку з цим детективом було забезпечено участь фахівця ІНФОРМАЦІЯ_34 із апаратно-програмним комплексом «Titan 3.1.12» і «Unika AR-4», за участю якого проводилися огляд вмісту карт пам'яті.

За наведених обставини Суд виснує, що експерт мав доступ до вмісту карт пам'яті для проведення відповідного експертного дослідження. Будь-яких доказів, які б свідчили про неможливість ознайомлення експерта зі змістом файлів, неповноту наданої інформації або обмеження доступу до матеріалів дослідження, стороною захисту не наведено.

У зв'язку з цим, підстав для визнання недопустимим доказом висновку експерта від 13.03.2024 № 4 та висновку від 02.02.2024 № 5017-Е, Судом не встановлено.

Щодо недопустимості доказів з огляду на провокацію

Під час судового розгляду ОСОБА_11 заперечував здійснення щодо нього будь-яких дій, спрямованих на провокування його до вчинення інкримінованих кримінальних правопорушень. Водночас у дебатах сторона захисту послалася на провокацію іншої особи - ОСОБА_14 , який був засуджений на підставі угоди про визнання винуватості.

Суд звертає увагу на те, що повідомлення про провокацію під час дебатів є свідомою поведінкою захисту, що поставило у завідомо нерівне положення сторону обвинувачення, оскільки не дозволило прокурору належним чином відреагувати на це твердження та подати відповідні докази.

Разом з цим, зважаючи на те, що частина доказів, якими обґрунтовується винуватість ОСОБА_11 , стосується документування противоправних дій ОСОБА_14 , Суд вважає за необхідне перевірити версію провокації.

У контексті доводів сторони захисту Суд зазначає, що практика як Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), так і Верховного Суду щодо оцінки наявності провокації злочину є сталою. Критерії такої оцінки вимагають від Суду з'ясувати (1) чи існували підстави для початку кримінального провадження щодо особи; (2) чи мав заявник, котрий повідомив про протиправні дії, приховані мотиви для цього; (3) чи обґрунтовано проведені НСРД щодо обвинуваченого; (4) якою була поведінка останнього й особи, що співпрацювала з правоохоронними органами; (5) яким був вплив цих органів на вчинення особою дій, за які її притягнуто до кримінальної відповідальності.

Перевіряючи існування підстав для початку кримінального провадження щодо ОСОБА_14 . Суд встановив таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 214 КПК України досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР).

За змістом ч. 1 ст. 214 КПК України підставою для внесення відомостей до ЄРДР може стати (1) звернення особи до слідчого, дізнавача, прокурора із заявою, повідомленням про вчинене кримінальне правопорушення; (2) самостійне виявлення слідчим, дізнавачем або прокурором з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення.

Першочергові відомості про кримінальне правопорушення, у вчиненні якого визнаний винуватим ОСОБА_14 , внесені до ЄРДР 02.02.2022 за № 42022000000000184 (т. 2, а.с. 177).

Як свідчить долучений до матеріалів судової справи витяг з ЄРДР у кримінальному провадженні № 42022000000000184 від 02.02.2022, підставою для початку досудового розслідування прокурором зазначено «матеріали правоохоронних та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень».

Водночас Судом встановлено, що внесення вищенаведених відомостей до ЄРДР стало наслідком звернення до Офісу Генерального прокурора Управляння СБУ в Рівненській області із рапортом № 5/1/1-183 від 28.01.2022 та заявою про вчинення правопорушення № Ф-2 від 27.01.2022 (т. 2, а.с. 178-184).

Заява від 27.01.2022, що зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_34 за № Ф-2 (т. 2, а.с. 183-184), належить ОСОБА_16 . В її змісті викладено відомості про вимагання ОСОБА_14 та особою на ім'я ОСОБА_70 150 000 грн за вирішення питання про передачу товарно-матеріальних цінностей КП «РОФМЦ» РОР.

Отже, фактичною підставою для початку кримінального провадження щодо ОСОБА_14 стала заява ОСОБА_16 про вчинення кримінального правопорушення.

Ба більше, аналіз заяви ОСОБА_16 дає підстави для висновку, що вона містить фактичні обставини, які об'єктивно можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. У ній викладено не абстрактні припущення, а конкретні події, безпосереднім учасником яких був заявник.

За наведених обставин Суд робить висновок, що інформація про злочинну діяльність ОСОБА_14 була отримана правоохоронним органом у передбачений КПК України спосіб від ОСОБА_16 . При цьому така інформація надавала обґрунтовані підстави для початку досудового розслідування та вчинення дій з метою викриття злочинної діяльності. Тобто правоохоронні органи приєдналися до вже розпочатої протиправної діяльності ОСОБА_14 .

У судовому засіданні сторона захисту наполягала, що ОСОБА_15 не мав коштів на придбання дороговартісного об'єкту нерухомості. У зв'язку з цим зазначала про штучність ситуації із санаторієм «ІНФОРМАЦІЯ_33», з метою спонукання ОСОБА_14 до вчинення злочину. Крім цього, ставлячи під сумнів добросовісність мотивів звернення ОСОБА_16 , який є представником ОСОБА_15 , до правоохоронних органів із заявою про злочин, сторона захисту послалася на те, що дружина ОСОБА_15 є також викривачем в іншому кримінальному провадженні із схожими обставинами. Сам ОСОБА_15 у такому провадженні має процесуальний статус свідка (т. 17, а.с. а.с. 149-156).

Оцінивши наведені доводи, Суд визнає їх безпідставними з огляду на таке.

Жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про відсутність у ОСОБА_15 фінансової можливості придбати відповідний об'єкт нерухомості, стороною захисту надано не було. Водночас під час допиту у судовому засіданні (журнал судового засідання за 07.10.2025 (т. 15, а.с. 56-76), CD диск (т. 15) свідок ОСОБА_15 наполягав на наявності у нього грошових коштів для придбання об'єкта нерухомості, адже члени його сім'ї здійснюють підприємницьку діяльність (мають СТО). Додатково свідок пояснив, що до фінансування придбання нерухомості були залучені партнери, які на підставі домовленостей надали необхідні грошові кошти.

Під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_15 за результатами проведеного аукціону фактично придбав будівлі санаторію «ІНФОРМАЦІЯ_33», що підтверджується відповідними документами, зокрема, актами приймання-передачі основних засобів, відповідно до яких представник ОСОБА_15 - ОСОБА_16 прийняв придбане майно.

Наведене свідчить про реальність господарської операції, фактичне здійснення розрахунків за придбане майно та відсутність ознак фіктивності або удаваності таких правовідносин.

За таких обставин доводи сторони захисту про штучне створення ситуації з метою провокування ОСОБА_14 до вчинення злочину є необґрунтованими. Адже дії ОСОБА_15 щодо участі в аукціоні, придбання об'єкта нерухомості та оформлення права на нього свідчать про існування реального майнового інтересу, не пов'язаного із діяльністю правоохоронних органів.

Сам по собі факт участі ОСОБА_15 та його дружини в іншому кримінальному провадженні, яке має схожі обставини, не свідчить про провокацію злочину у розумінні як практики ЄСПЛ, так і висновків Верховного Суду. Адже такий факт не доводить ані ініціювання злочину зі сторони правоохоронних органів чи конфідента, ані впливу на формування злочинного наміру у ОСОБА_14 .

Так само Суд визнає необґрунтованими твердження сторони захисту про недобросовісність дій ОСОБА_16 та наявність у нього прихованої приватної зацікавленості в результатах справи.

Доводами на користь такої зацікавленості сторона захисту зазначала те, що ОСОБА_16 вчиняв дії у процесі приватизації земельної ділянки після закінчення строку його представницьких повноважень, визначеного довіреністю № 2375 (т. 3, а.с. 222). Водночас Судом встановлено, що на момент закінчення строку дії довіреності ОСОБА_16 вже перебував у статусі конфіденційного співробітництва з правоохоронними органами, а відтак його поведінка була зумовлена не приватними інтересами, а виконанням узгоджених із уповноваженими органами заходів у межах проведення НСРД.

Отже, наведені стороною захисту обставини у своїй сукупності не підтверджують штучного створення правоохоронними органами умов для вчинення злочину чи прихованих мотивів заявника, а відтак не свідчать про наявність провокації.

У контексті обґрунтованості проведених НСРД щодо ОСОБА_14 . Суд враховує таке.

Як свідчать матеріали судового провадження, щодо ОСОБА_14 проводився контроль за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту, аудіо-, відеоконтроль особи та візуальне спостереження за особою.

Кримінальне провадження, у якому проведені відповідні НСРД, здійснювалося щодо тяжкого корупційного злочину (ч. 3 ст. 368 КК України). Отже, проведення НСРД у цьому випадку відповідало вимогам встановленимч. 2 ст. 246 КПК України до тяжкості злочинів щодо яких законодавець дозволяє проведення НСРД.

Крім цього, на переконання Суду, у цьому випадку відомості про кримінальне правопорушення та особу, що його вчинила, неможливо було отримати без НСРД. Наведене пояснюється високим ступенем латентності та конспіративності корупційних злочинів, а також неефективністю гласних слідчих дій для фіксації протиправної діяльності та збирання доказів. Отже, проведення НСРД у цьому випадку відповідає вимогам ч. 2 ст. 246 КПК України, в частині неможливості отримання органом досудового розслідування відомостей про кримінальне правопорушення та особу, яка його вчинила, іншим чином.

При цьому, Суд констатує, що процедура санкціонування НСРД була чіткою та передбачуваною, а їх застосування ґрунтувалося на нормах КПК України.

Так, згідно з матеріалами кримінального провадження контроль за вчиненням злочину у вигляді спеціального слідчого експерименту проведений на підставі постанов прокурора від 17.02.2022 № 09/3/1-2409т, від 25.07.2022 № 09/3/1-4699т, від 18.01.2023 № 09/3/1-763т, від 18.04.2023 № 09/3/1-5248т. Зазначене узгоджується з вимогами ч. 4 ст. 246 КПК України.

Зі свого боку, аудіо-, відеоконтроль особи ОСОБА_14 та візуальне спостереження санкціоновані ухвалами слідчих суддів. Наведене свідчить про дотримання органом досудового розслідування вимог ч. 2 ст. 258, ч. 2 ст. 369 КПК України.

Крім цього, Судом не встановлено будь-яких обставин, які б свідчили про свавільність втручання чи відсутність достатніх процесуальних гарантій під час санкціонування та проведення НСРД. Цей висновок Суду ґрунтується на такому.

Ініціювання і проведення НСРД не було результатом штучного створення правоохоронними органами умов для вчинення злочину, а ухвали слідчих суддів містять належне обґрунтування необхідності втручання у приватне життя особи, визначають конкретний вид заходу, його межі, суб'єктів виконання та строк дії.

Результати НСРД належним чином зафіксовані. Викладені у протоколах НСРД відомості відповідають змісту аудіо-, відеозаписів НСРД. Відображені на технічних носіях інформації події є логічно послідовними та узгоджуються між собою за змістом та характером зафіксованих дій.

Матеріали НСРД відкриті стороні захисту у порядку, передбаченому ст. 290 КПК України, що забезпечило можливість їх перевірки та надання заперечень. Відповідні заперечення стали предметом ретельного дослідження Судом у сукупності з іншими доказами.

Вищенаведене у сукупності переконує Суд в обґрунтованості проведених НСРД щодо ОСОБА_14 .

Під час судового розгляду сторона захисту зазначала про провокативну поведінку ОСОБА_16 , залученого до конфіденційного співробітництва. Адже, незважаючи на неодноразову відмову ОСОБА_14 організувати зустріч із «гарантом», останній наполягав на організації такої зустрічі.

Перевіряючи твердження сторони захисту про провокативний характер дій конфідента, Суд у відповідності до сформульованої у практиці ЄСПЛ позиції встановлюватиме чи мали дії конфідента ознаки активного підбурювання до вчинення злочину, або ж зводились до належного документування вже існуючої злочинної діяльності.

Відповідно до досліджених Судом доказів, зокрема протоколів НСРД, а також аудіо-, відеозаписів НСРД, під час спілкування ОСОБА_16 не спонукав ОСОБА_14 до вчинення злочину, не створював враження безвихідної для нього ситуації, не наполягав, не змушував і не умовляв його бути посередником в одержанні неправомірної вигоди. Навпаки, сам ОСОБА_14 активно переконував ОСОБА_16 у безпечності запланованих дій, у тому, що він є уповноваженою особою, якій довіряють, неодноразово запевняючи останнього у відсутності будь-яких проблем із виконанням обіцяного за неправомірну вигоду.

Матеріали кримінального провадження не містять відомостей про те, що ОСОБА_14 відмовлялася від участі у протиправних діях, а його волю було подавлено шляхом наполегливого впливу ОСОБА_16 . Навпаки, під час зустрічі15.07.2022 саме ОСОБА_14 ініціював обговорення фінансових умов, звернувшись до ОСОБА_16 із запитанням: «може будемо щось озвучувати?». Цією фразою ОСОБА_14 фактично перевів розмову із ОСОБА_16 до конкретизації розміру неправомірної вигоди. Таку поведінку ОСОБА_14 . Суд розцінює як прояв ініціативи у вчиненні злочину.

Як вбачається з матеріалів провадження, ОСОБА_16 дійсно неодноразово порушував перед ОСОБА_14 питання організації зустрічі із «гарантом», «тим з ким зустрічалися», тобто із ОСОБА_11 . Водночас така ініціатива стосувалася виключно встановлення контакту, а не формування злочинного наміру у ОСОБА_14 , чи ОСОБА_11 .

Суд переконаний, що саме по собі прохання конфідента про організацію зустрічі відповідає допустимій поведінці під час проведення НСРД, якщо таке прохання не супроводжувалося формуванням злочинного наміру у особи.

Зважаючи на те, що, дії ОСОБА_16 були лише формою створення умов для фіксації можливої протиправної діяльності, а не причиною, що спонукала ОСОБА_14 на вчинення злочину, Суд виснує, що такі дії не виходили за межі допустимої процесуальної поведінки та не мали характеру підбурювання ОСОБА_14 до вчинення злочину.

На підставі викладеного у сукупності, Суд доходить висновку, що правоохоронні органи і конфідент діяли у пасивний спосіб та не підбурювали ОСОБА_14 до вчинення злочину. У зв'язку з чим підстави для визнання доказів, що стосуються документування противоправних дій ОСОБА_14 , недопустимими з огляду на провокацію злочину відсутні.

Щодо недопустимості доказів з огляду на порушення таємниці охоронюваної законом

Захисник ОСОБА_12 під час судового розгляду зазначала про недопустимість протоколів за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи ОСОБА_14 і ОСОБА_16 від 18.07.2022, а також додатку до них. Підставою для цього адвокат вважала порушення нотаріальної таємниці.

Суд відхиляє доводи сторони захисту щодо недопустимості цих доказів з огляду на таке.

Як зазначалося раніше, докази визнаються недопустимими лише у разі їх отримання внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК України). При цьому сам факт проведення аудіоконтролю особи в кабінеті нотаріуса не є безумовною підставою для твердження про наявність такого порушення.

Так, проведення НСРД щодо ОСОБА_14 і ОСОБА_16 відбулося на підставі ухвал слідчого судді (т. 4, а.с. 127-129, 130-132). Названі ухвали містили дозвіл саме на такий вид втручання, який відбувся 13.06.2022., а саме аудіоконтроль особи. При цьому таке втручання було здійснене у строк, який не перевищує термін дії зазначених ухвал.

Отже, проведення аудіоконтролю щодо ОСОБА_14 і ОСОБА_16 здійснювалося в межах законної процедури, на підставі відповідних судових рішень.

Факт того, що нотаріальна дія здійснювалася паралельно із розмовою ОСОБА_14 і ОСОБА_16 не змінює правової оцінки. Адже із зафіксованого спілкування однозначно вбачається, що об'єктом аудіоконтролю був не зміст нотаріальної дії як такої, а висловлювання ОСОБА_14 і ОСОБА_16 під час її вчинення.

За наведених обставин Суд виснує, що втручання не було спрямоване на отримання інформації, що становить охоронювану законом таємницю, а стало наслідком необхідності зафіксувати факт протиправних дій конкретних осіб.

Водночас Суд переконаний, що здійснення аудіоконтролю ОСОБА_14 і ОСОБА_16 у цьому випадку було необхідним і пропорційним поставленій меті. Наведене пояснюється тим, що зафіксоване спілкування ОСОБА_14 і ОСОБА_16 безпосередньо стосується обставин приватизації земельної ділянки Рівненської обласної ради. Саме за особисте сприяння з використанням свого службового становища у приватизації цієї земельної ділянки ОСОБА_11 одержав неправомірну вигоду через ОСОБА_14 . Нотаріальне засвідчення письмової згоди користувача земельної ділянки на її вилучення виступало етапом реалізації процедури приватизації.

Крім цього, аудіоконтроль відбувся з часовими обмеженнями, не зачепав прав інших осіб, стосувався відносин, що мали публічний інтерес.

За наведених обставин Суд виснує, що проведення зазначеної НСРД було об'єктивно обумовленим потребами ефективного розслідування та відповідало меті і завданням кримінального провадження.

Щодо недопустимості доказів з огляду на порушення права на захист

Водночас Суд визнає недопустимими доказами 1) протоколи від 05.02.2024 за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи ОСОБА_11 і ОСОБА_14 та оптичний диск DVD-R № 5/1-1036т, який є додатком до протоколу; 2) протоколи від 05.02.2024 за результатами проведення НСРД - аудіоконтролю особи ОСОБА_11 і ОСОБА_14 та оптичний диск DVD-R № 5/1-1034т і карта пам'яті micro SD № 5/1-1156т , які є додатками до протоколів. Цей висновок обґрунтовується таким.

Як вбачається із змісту зазначених протоколів, НСРД проведено майже через 10 місяців після вчинення ОСОБА_11 останнього з кримінальних правопорушень, які є предметом цього судового розгляду. Відомостей про будь-яку іншу злочинну діяльність обвинуваченого, з метою виявлення та фіксації якої проводилися НСРД, Суду надано не було.

Отже, НСРД проведені з метою фіксування розмови про події, які мали місце у минулому, тобто задовго до моменту проведення відповідних НСРД.

Судом встановлено, що у проведенні НСРД брав участь ОСОБА_14 , який 24.01.2024 надав письмову згоду на залучення до конфіденційного співробітництва (т. 8, а.с. 71). Тобто з 24.01.2024 ОСОБА_14 діяв як таємний агент правоохоронного органу.

Дослідивши розмови між ОСОБА_14 і ОСОБА_11 , зафіксовані у протоколах НСРД та на носіях інформації, Суд дійшов висновку, що за своїм змістом вони наближені до допиту ОСОБА_11 про обставини вчинених ним кримінальних правопорушень, які є предметом цього судового розгляду. Адже фрази ОСОБА_11 були не спонтанними, бажання їх висловити було не самостійним, а стало наслідком запитань ОСОБА_14 .

За наведених обставин, Суд виснує, що використовуючи таємного агента ОСОБА_14 , правоохоронні органи отримали показання ОСОБА_11 поза процедурою допиту.

Фактичне отримання відомостей, які мають характер показань, поза межами процесуальної форми допиту, без належного забезпечення прав ОСОБА_11 , в тому числі права на свободу від самовикриття, виключає допустимість таких відомостей.

Наведений висновок узгоджується із висновками ЄСПЛ, викладеним у рішенні у справі Allan v. the United Kingdom, no. 48539/99.

5.3. Щодо недостовірності доказів

Сторона захисту ставила під сумнів достовірність показань ОСОБА_14 та наполягала на тому, що ОСОБА_14 оговорив ОСОБА_11 . Така позиція була пов'язана з фактом укладання ОСОБА_14 із прокурором угоди про визнання винуватості та наданням ним викривальних показань у зв'язку з виконанням умов угоди.

Оцінюючи позицію сторони захисту Суд зазначає, що сам по собі факт укладення ОСОБА_14 угоди про визнання винуватості з прокурором та ухвалення стосовно нього обвинувального вироку у зв'язку із затвердженням такої угоди не є безумовною підставою для визнання його показань недостовірними. Наведене пояснюється таким.

Можливість укладання угод про визнання винуватості, умовою яких є викриття іншої особи у вчиненні кримінального правопорушення, ґрунтується на положеннях КПК України (ч. 4 ст. 469 КПК України). Водночас такі викривальні показання під час ухвалення рішення стосовно викритої особи можуть бути враховані судом лише після ретельної їх перевірки на предмет достовірності.

Перевіряючи показання ОСОБА_14 на предмет їх достовірності, Суд враховує, що свідок був допитаний у судовому засіданні, в тому числі стороною захисту. При цьому ОСОБА_14 був попереджений про кримінальну відповідальність за відмову давати показання і за давання завідомо неправдивих показань. Надані ОСОБА_14 показання є послідовними та логічними. Ба більше, фактичні обставини, про які повідомив свідок, не тільки узгоджуються, а й підтверджуються іншими дослідженими Судом доказами, зокрема, протоколами НСРД, додатки до яких містять аудіо- та відеофіксацію подій, показаннями інших свідків, матеріалами тимчасових доступів до речей і документів.

Виявлені під час допиту незначні розбіжності стосуються несуттєвих обставин, або обставин, у вчиненні яких ОСОБА_11 обвинувачення не висунуте. У зв'язку з цим такі розбіжності не мають жодного впливу на кваліфікацію дій обвинуваченого та в цілому не свідчать про недостовірність показань ОСОБА_14 .

Доводи сторони захисту про обмовлення ОСОБА_14 . ОСОБА_11 є лише припущеннями, які не підтверджені жодними доказами. Адже сама по собі неузгодженість його показань із версією сторони захисту, за умови, що така версія спростована сукупністю досліджених Судом доказів, не свідчить про недостовірність показань свідка ОСОБА_14 .

За таких обставин Суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання показань ОСОБА_14 недостовірними. У зв'язку з чим Суд переконаний, що такі показання можуть бути покладені в основу вироку стосовно ОСОБА_11 .

8. Мотиви призначення покарання ОСОБА_11 .

Порядок призначення покарання врегульований ст. 65 КК України. Вказаною нормою закріплено, що: суд призначає покарання:1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 КК України; 2) відповідно до положень Загальної частини КК України; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Судом встановлено наявність у діях ОСОБА_11 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 368 та ч. 2 ст. 369-2 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_11 покарання Суд враховує таке:

1) ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_11 кримінальних правопорушень.

Злочин, передбачений ч. 4 ст. 368 КК України, згідно з положеннями ст. 12 КК України належить до особливо тяжких. Відповідно до примітки до ст. 45 КК України цей злочин є корупційним.

За змістом ст. 12, 45 КК України злочин, передбачений ч. 2 ст. 369-2 КК України, є нетяжким, однак належить до категорії корупційних.

2) особу ОСОБА_11 :

- відповідно до довідки №24227658014106989825 до кримінальної відповідальності не притягався (т. 14, а.с 127);

- згідно з інформацієюКомунального некомерційного підприємства «Клеванська лікарня імені Михайла Вереваги» Клеванської селищної ради від 25.06.2024 № 593/01-01 на обліку у лікаря - нарколога та лікаря - психіатра не перебував (т. 14, а.с. 129);

- відповідно до диплома спеціаліста НОМЕР_8 та диплома магістра НОМЕР_4 має вищу освіту (т. 14, а.с. 173, 187);

-згідно з пенсійним посвідченням НОМЕР_7 від 03.02.2015 має статус пенсіонера (т. 14, а.с. 172);

-відповідно до характеристики за підписом Голови Рівненської обласної ради, за місцем роботи характеризується позитивно (т. 14, а.с. 161).

3) обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_11 .

Про обставини, передбачені ст. 66 КК України, які б пом'якшували покарання ОСОБА_11 , не зазначали сторони кримінального провадження. Так само такі обставини не встановлені Судом.

Водночас, прокурор стверджував про наявність обставини, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 67 КПК України, яка обтяжує покарання ОСОБА_11 , а саме вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою (ч. 2 або 3 ст. 28 КК України).

Вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою не охоплюється об'єктивною стороною (не є кваліфікуючою ознакою) злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України, і при призначенні покарання ОСОБА_11 може враховуватися як обставина, що обтяжує покарання згідно з п. 2 ч. 1 ст. 67 КПК України.

На відміну від цього, обставина вчинення кримінального правопорушення групою осіб за попередньою змовою передбачена в ст. 368 КК України як кваліфікуюча ознака злочину, а тому не може враховуватися як така, що обтяжує покарання.

Щодо наявності фактичних підстав для врахування, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 67 КПК України, обставини як такої, що обтяжує покарання за ч. 2 ст. 369-2 КК України, Суд керується таким.

Згідно із ч. 2 ст. 28 КК України кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення. При цьому, як свідчить усталена судова практика, ознака «група осіб за попередньою змовою» може інкримінуватися лише за умови участі у вчиненні кримінального правопорушення щонайменше двох осіб, які діють як співвиконавці (постанова від 04.02.2025 у справі № 759/22972/20, провадження № 51-1096км23, постанова від 30.11.2023 у справі № 673/930/21, провадження № 51-2068 км 23, постанова від 23.11.2023 у справі № 592/3595/17, провадження № 51-1898 км 23, тощо).

За наслідками судового розгляду у Суду відсутні будь-які сумніви, що одержавши від ОСОБА_16 «через посередника» - ОСОБА_14 неправомірну вигоду за вплив на прийняття постійною комісію з економічних питань та комунальної власності Рівненської обласної ради рішення про надання дозволу на списання товарно-матеріальних цінностей з балансу КП «РОФМЦ» РОР, ОСОБА_11 діяв як виконавець злочину, передбаченого ч. 2 ст. 369-2 КК України.

Водночас, дослідженні під час судового розгляду докази не дають Суду підстав стверджувати поза розумним сумнівом, що ОСОБА_14 діяв як співвиконавець ОСОБА_11 . Зокрема, матеріали кримінального провадження не містять доказів, що ОСОБА_14 одержав неправомірну вигоду за здійснення впливу на постійну комісію з економічних питань та комунальної власності Рівненської обласної ради чи діяв як особа, яка бере на себе зобов'язання щодо такого впливу.

Допитані під час судового розгляду свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_16 повідомили Суду, що здійснити вплив на комісію за неправомірну вигоду мав ОСОБА_11 . Зазначене також вбачається з досліджених у судовому засіданні протоколів за результатами проведення НСРД - аудіо-, відеоконтролю особи ОСОБА_14 і ОСОБА_16 від 23.02.2022 та карт пам'яті micro SD № 5/1-97т і № 5/1-99т, які є додатками до протоколів (т. 4, а.с. 89-93, 110-113).

За наведених обставини, при призначенні ОСОБА_11 покарання за ч. 2 ст. 369-2 КК України, Суд не вбачає за можливе врахувати обставину, що обтяжує покарання, визначену у п. 2 ч. 1 ст. 67 КК України.

4) межі покарань, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення

Санкція ч. 4 ст. 368 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Санкція ч. 2 ст. 369-2 КК України передбачає покарання у виді штрафу від двох тисяч до п'яти тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років.

5) стадію вчинення кримінальних правопорушень

Кримінальні правопорушення, передбачені ч. 4 ст. 368 та ч. 2 ст. 369-2 КК України, є злочинами з формальним складом, тобто сам факт вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого у диспозиції таких статей, утворює закінчений злочин.

За наведених обставин, враховуючи, що за наслідком судового розгляду знайшло своє підтвердження, що ОСОБА_11 вчинено суспільно небезпечні діяння, передбачені у диспозиціях ч. 4 ст. 368 та ч. 2 ст. 369-2 КК України, Суд дійшов переконання, що ним вчинено закінчені злочини.

З урахуванням встановлених обставин Суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому ОСОБА_11 покарання:

-за ч. 2 ст. 369-2 КК України - у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки.

-за ч. 4 ст. 368 КК України - у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням функцій представника місцевого самоврядування на строк 3 роки, з конфіскацією частини майна, а саме 500 000 грн, що зберігаються на депозитному рахунку Вищого антикорупційного суду та були внесені ОСОБА_11 на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.06.2024 у справі № 991/4705/24, провадження № 1-кс/991/4742/24.

Застосування Судом часткової конфіскації на майно ОСОБА_11 обумовлено метою забезпечення справедливого балансу між інтересами правосуддя та правом особи на мирне володіння майном.

Визначаючи остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень, Суд керується правилами, передбаченими ст. 70 КК України.

Враховуючи характер та ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_11 злочинів, дані про особу обвинуваченого, Суд, керуючись принципом індивідуалізації покарання, вважає за можливе визначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим. За таких умов Суд вважає за необхідне остаточно визначити ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням функцій представника місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки, з конфіскацією частини майна, а саме 500 000 грн, що зберігаються на депозитному рахунку Вищого антикорупційного суду та були внесені ОСОБА_11 на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.06.2024 у справі № 991/4705/24, провадження № 1-кс/991/4742/24.

9. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

9.1. Рішення щодо цивільного позову у кримінальному провадженні

Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'являвся.

9.2. Рішення щодо речових доказів і документів

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження, судом вирішується питання про долю речових доказів і документів.

З огляду на вищезазначені законодавчі положення, Суд вирішує долю речових доказів і документів наступним чином:

Документи, визнані речовими доказами постановами від 23.08.2024 (т. 9, а.с. 1-3, 239-242) - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Карту пам'яті формату Micro SD ADATA 32 GB (т. 9, а.с. 9, а.с. 28), визнану речовим доказом постановою від 23.08.2024 (т. 9, а.с. 32-33) - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Оригінал рішення Рівненської обласної ради від 17.03.2023 № 662 «Про затвердження проекту землеустрою, припинення права користування та продаж земельної ділянки кадастровий номер 5624684900:04:001:0001» (т. 10, а.с. 230-231), визнаний речовим доказом постановою від 23.08.2024 (т. 14, а.с. 11-12) - повернути Рівненській обласній раді.

Оригінал договору купівлі-продажу будівель дитячого туберкульозного санаторію та житлового будинку від 15.12.2021 (т. 10, а.с. 113-116), визнаний речовим доказом постановою від 23.08.2024 (т. 14, а.с. 11-12) - повернути Рівненській обласній раді.

Інші документи, визнані речовими доказами постановою від 23.08.2024 (т. 14, а.с. 11-12) - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Документи, визнані речовими доказами постановою від 23.08.2024 (т. 14, а.с. 72-73) - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Документ, визнаний речовим доказом постановою від 23.08.2024 (т. 14, а.с. 88-89) - залишити у матеріалах кримінального провадження.

Грошові кошти у сумі 160 000 грн, визнані речовими доказами постановою від 23.08.2024 (т. 14, а.с. 115-116) - повернути Управлінню Служби безпеки України у Рівненській області.

У матеріалах судової справи наявні постанова про визнання документів речовими доказами від 19.04.2023 (т. 9, а.с. 29-31) та постанова про визнання предметів речовими доказами від 21.12.2023 (т. 14, а.с. 108-111). Відповідно до Вироку від 10.09.2024 у справі № 991/6105/24, провадження № 1-кп/991/78/24 (т. 3, а.с. 140-156) доля документів і предметів, визнаних речовими доказами названими постановами, вирішена. У зв'язку з цим, Судом доля таких речових доказів не вирішується.

9.3. Рішення щодо спеціальної конфіскації

Підстави застосування спеціальної конфіскації відсутні.

9.4. Рішення щодо процесуальних витрати у кримінальному провадженні

У будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат.

Згідно з обвинувальним актом загальний розмір витрат на залучення експерта складає 53 066 грн, а саме: 5 736 грн на проведення судової комп'ютерно-технічної експертизи (висновок від 05.10.2023 № СЕ-19-23/25545-КТ), 13 252,40 грн на проведення судово-лінгвістичної експертизи (висновок від 13.03.2024 № 4), 34 077,60 грн на проведення комісійної криміналістичної експертизи відео-звукозапису (висновок від 02.02.2024 № 5017-Е).

Водночас, прокурором документально підтверджено витрати на залучення експертів для проведення лише двох експертиз, а саме проведення судово-лінгвістичної експертизи (висновок від 13.03.2024 № 4) та проведення комісійної криміналістичної експертизи відео-звукозапису (висновок від 02.02.2024 № 5017-Е).

Згідно з ч. 2 ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. На підставі викладеного, Суд вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_11 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта у сумі 47 330 грн.

9.5. Рішення про винагороду викривачу

Підстави для виплати винагороди викривачу відсутні.

9.6. Рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження

За змістом ч. 2 ст. 131 КПК України до заходів забезпечення кримінального провадження належать в тому числі арешт та запобіжний захід.

9.6.1. Рішення щодо арештів у кримінальному провадженні

Частиною 4 ст. 174 КПК України визначено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.

Судом встановлено, що під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.12.2024 у справі № 991/13416/24, провадження № 1-кс/991/13500/24 накладено арешт на грошові кошти у сумі 160 000 грн, які були вилучені під час обшуку 19.04.2023 в автомобілі марки «Toyota Land Cruiser Prado», н.з. НОМЕР_1 , що належить ОСОБА_14 (т. 14, а.с. 123-126).

Суд переконаний, що ці грошові кошти не підлягає спеціальній конфіскації. У зв'язку з цим, Судом прийнято рішення про їх повернення володільцю - Управлінню Служби безпеки України у Рівненській області.

За наведених обставин арешт накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.12.202 у справі № 991/13416/24, провадження № 1-кс/991/13500/24 належить скасувати.

Крім цього, ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.06.2024 у справі №991/4706/24, провадження №1-кс/991/4743/24 накладено арешт на майно ОСОБА_11 , яке належить обвинуваченому на праві власності (т. 2, а.с. 99, 109, 115, 100-107), а саме:

-житловий будинок, з надвірними будівлями та спорудами, загальною площею 113,9 кв.м, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2349674356246;

-земельна ділянка площею 0,2099 га, кадастровий номер 5624682000:01:011:0282, що розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Велика Омеляна, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна:1209145456246;

-земельна ділянка площею 0,2899 га, кадастровий номер 5624682000:01:010:0220, що розташована за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Велика Омеляна, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1209114256246.

Враховуючи призначення обвинуваченому ОСОБА_11 покарання у вигляді конфіскації частини майна, до якої ці об'єкти нерухомості не належать, Суд вважає за необхідне скасувати арешт накладений ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.06.2024 у справі №991/4706/24, провадження №1-кс/991/4743/24.

9.6.2. Рішення щодо запобіжних заходів у кримінальному провадженні

За змістом п. 2 ч. 4 ст. 374 КПК України Суд ухвалюючи вирок зобов'язаний прийняти рішення, в тому числі про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.

У судовому засіданні встановлено, що ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.06.2024 у справі № 991/4705/24, провадження № 1-кс/991/4742/24 (т. 2, а.с. 64-74) до ОСОБА_11 застосовано запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 500 000 грн. Ця ухвала залишена без змін рішенням Апеляційної палати Вищого антикорупційного суд (т. 2, а.с. 77-79).

Названа застава відповідно до квитанції від 03.07.2024 (т. 2, а.с. 81) була внесена ОСОБА_11 .

Судом встановлено, що запобіжний захід, застосований до ОСОБА_11 , не був скасований. Так само застава не була звернена в дохід держави. За таких обставин на момент ухвалення вироку щодо обвинуваченого ОСОБА_11 діє запобіжний захід у вигляді застави.

Прокурор у дебатах просив змінити запобіжний захід обвинуваченому із застави на домашній арешт із забороною залишати житло у період часу з 22 год 00 хв до 06 год 00 хв.

Суд оцінивши поведінку ОСОБА_11 під час розгляду справи, характеризуючі матеріали, належне виконання обов'язків як обвинуваченого, вважає, що відсутні підстави для зміни застави на більш суворий запобіжний захід до набрання вироку законної сили. Водночас вважає, що до набрання вироку законної сили необхідно покласти на обвинуваченого ОСОБА_11 такі обов'язки: 1) прибувати за кожною вимогою до суду; 2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи; 3) здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну; 4) не відлучатися без дозволу суду за межі території України.

На підставі наведеного та керуючись статтями 12, 28, 65-67, 70 КК України, статтями 349, 368, 370, 373, 374 КПК України , Суд

УХВАЛИВ:

1. Визнати винуватим ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 369-2, частиною 4 статті 368 Кримінального кодексу України.

Призначити ОСОБА_11 покарання:

-за частиною 2 статті 369-2 Кримінального кодексу України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

-за частиною 4 статті 368 Кримінального кодексу України- у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням функцій представника місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки, з конфіскацією частини майна, а саме 500 000 грн, що зберігаються на депозитному рахунку Вищого антикорупційного суду та були внесені ОСОБА_11 на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.06.2024 у справі № 991/4705/24, провадження № 1-кс/991/4742/24.

На підставі статті 70 Кримінального кодексу України визначити остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим та призначити ОСОБА_11 покарання у виді позбавлення волі на строк 9 (дев'ять) років з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням функцій представника місцевого самоврядування на строк 3 (три) роки, з конфіскацією частини майна, а саме 500 000 грн, що зберігаються на депозитному рахунку Вищого антикорупційного суду та були внесені ОСОБА_11 на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.06.2024 у справі № 991/4705/24, провадження № 1-кс/991/4742/24.

Строк відбування покарання у виді позбавлення волі обчислювати з моменту фактичного затримання ОСОБА_11 після набрання вироком законної сили.

Строк додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов'язані з виконанням постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням функцій представника місцевого самоврядування, обчислювати з моменту відбуття ОСОБА_11 основного покарання у виді позбавлення волі.

Покарання у виді конфіскації 500 000 гривень, що зберігаються на депозитному рахунку Вищого антикорупційного суду та були внесені ОСОБА_11 на виконання ухвали слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.06.2024 у справі № 991/4705/24, провадження № 1-кс/991/4742/24, виконувати самостійно після набрання вироком законної сили.

2. Скасувати арешти накладені:

- ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 03.12.2024 у справі № 991/13416/24, провадження № 1-кс/991/13500/24;

- ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 04.06.2024 у справі №991/4706/24, провадження №1-кс/991/4743/24.

3. Вирішити долю речових доказів:

-документи, визнані речовими доказами постановами від 23.08.2024 (т. 9, а.с. 1-3, 239-242) - залишити у матеріалах кримінального провадження.

-карту пам'яті формату Micro SD ADATA 32 GB (т. 9, а.с. 9, а.с. 28), визнану речовим доказом постановою від 23.08.2024 (т. 9, а.с. 32-33) - залишити у матеріалах кримінального провадження.

-оригінал рішення Рівненської обласної ради від 17.03.2023 № 662 «Про затвердження проекту землеустрою, припинення права користування та продаж земельної ділянки кадастровий номер 5624684900:04:001:0001» (т. 10, а.с. 230-231), визнаний речовим доказом постановою від 23.08.2024 (т. 14, а.с. 11-12) - повернути Рівненській обласній раді.

-оригінал договору купівлі-продажу будівель дитячого туберкульозного санаторію та житлового будинку від 15.12.2021 (т. 10, а.с. 113-116), визнаний речовим доказом постановою від 23.08.2024 (т. 14, а.с. 11-12) - повернути Рівненській обласній раді.

-інші документи, визнані речовими доказами постановою від 23.08.2024 (т. 14, а.с. 11-12) - залишити у матеріалах кримінального провадження.

-документи, визнані речовими доказами постановою від 23.08.2024 (т. 14, а.с. 72-73) - залишити у матеріалах кримінального провадження.

-документ, визнаний речовим доказом постановою від 23.08.2024 (т. 14, а.с. 88-89) - залишити у матеріалах кримінального провадження.

-грошові кошти у сумі 160 000 грн, визнані речовими доказами постановою від 23.08.2024 (т. 14, а.с. 115-116) - повернути Управлінню Служби безпеки України у Рівненській області.

4. Стягнути із ОСОБА_11 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави витрати на проведення судових експертиз на загальну суму 47 330 (сорок сім тисяч триста тридцять) грн 00 коп.

5. До набрання вироком законної сили залишити ОСОБА_11 застосований ухвалою слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 05.06.2024 у справі № 991/4705/24, провадження № 1-кс/991/4742/24 запобіжний захід у вигляді застави. Покласти на ОСОБА_11 такі обов'язки:

1) прибувати за кожною вимогою до суду;

2) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

3) здати на зберігання до відповідних органів Державної міграційної служби свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;

4) не відлучатися без дозволу суду за межі території України.

6. Повідомити Рівненську обласну раду та Рівненську обласну територіальну виборчу комісію про ухвалення вироку стосовно ОСОБА_11 .

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів із дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Вищий антикорупційний суд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вручити обвинуваченому та прокурору копію вироку негайно після його проголошення. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання та подати на нього письмові зауваження.

Роз'яснити обвинуваченому право подати клопотання про помилування Президенту України після набрання вироку законної сили.

Головуючий суддя ОСОБА_71