Провадження № 11-сс/821/214/26 Справа № 711/3775/26 Категорія: ст. 182 КПК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
07 травня 2026 року Черкаський апеляційний суд у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря - ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора - ОСОБА_6 ,
підозрюваного - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2026 рокуу кримінальному провадженні № 4202625222000000 від 09.01.2026, про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт. Кирнасівка Тульчинського району Вінницької області, громадянина України, з вищою освітою, не одруженого, військовослужбовця, що проходить військову службу за призовом під час мобілізації, у військовому звані - солдат, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України,
Прокурор Черкаської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді застави відносно підозрюваного ОСОБА_7 .
Просив слідчого суддю застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21.04.2026 клопотання прокурора задоволено частково та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 133120,00 грн.
Зобов'язано підозрюваного ОСОБА_7 , відповідно до вимог ч. 5 ст. 194 КПК України, протягом встановленого строку:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора і суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- не відлучатися за межі Черкаської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання та/чи роботи;
- утримуватися від спілкування, у будь-якій формі (особисто, через знайомих, шляхом телефонного зв'язку чи через мережу Інтернет) зі свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та іншими доведеними належно до відома під підпис підозрюваному крім випадків необхідності такого спілкування безпосередньо в ході проведення слідчих чи процесуальних дій за їх участі, а також участі ОСОБА_13 у присутності слідчого чи прокурора з підстав кримінального провадження (перелічених попередньо) та свідка ОСОБА_14 ;
- здати на зберігання до уповноважених органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України.
Обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 Кодексу, покладено на підозрюваного в межах строку досудового розслідування.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 , що не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, тобто до 24 год. 00 хв. 25.04.2026, необхідно внести кошти у розмірі 133120,00 грн або забезпечити їх внесення заставодавцем.
Роз'яснено підозрюваному ОСОБА_7 та заставодавцю (якщо його особа буде відмінна від ОСОБА_7 ), що у разі, якщо ОСОБА_7 , будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього цією ухвалою обов'язки, застава звертається в дохід держави.
На думку слідчого судді, наведені в клопотанні обставини в сукупності та додані до нього матеріали кримінального провадження, якими обґрунтовані доводи клопотання, дали підстави вважати, що підозра у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України є обґрунтованою.
Слідчий суддя вважав, що стороною обвинувачення доведено існування ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При встановленні наявності ризику переховуватися від органів досудового розслідування та суду, слідчий суддя врахував тяжкість покарання за вчинення ОСОБА_7 інкримінованого йому в провину злочину, санкція якого передбачає позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років. Враховуючи фінансові можливості підозрюваного, він має можливість виїзду до іншого регіону України, а тому, на думку слідчого судді, існує обґрунтований ризик, що підозрюваний з метою ухилення від кримінальної відповідальності може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, а також ухилятися від виконання процесуальних обов'язків підозрюваного, визначених ст. 42 КПК України, що вказує на ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні. Ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Оскільки ОСОБА_7 є військовослужбовцем та те, що встановлена наявність ризику переховування, в такому випадку, враховуючи спеціальність суб'єкта, на думку слідчого судді, є ризик вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України одночасно, що буде фактично автоматичним.
Слідчий суддя взяв до уваги інформацію щодо особи підозрюваного, зокрема, що ОСОБА_7 раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання, має свідоцтво на здійснення адвокатської діяльності.
Враховуючи майновий та сімейний стан підозрюваного, а саме те, що підозрюваний не працює, не здійснює адвокатську діяльність, є військовослужбовцем із підтвердженим заробітком, здійснює утримання дитини відповідно до Договору, до цього значний час працював, забезпечуючи представництво адвокатом, раніше несудимий та встановлені ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя вважав за необхідне при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу визначити заставу у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 133120,00 грн з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді від 21.04.2026 змінити та зменшити розмір застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 66560,00 грн.
Вказує, що слідчим суддею не було враховано, те що підозрюваний ОСОБА_7 є військовослужбовцем та отримує заробітну плату в розмірі, що не перевищує 20000,00 грн на місяць, тому покладення обов'язку зі сплати застави в розмірі 133120,00 грн є непосильним тягарем, що призведе до неможливості сплати такого розміру застави.
Просить зменшити розмір застави до 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Саме такий розмір застави, на переконання захисту, є помірним для ОСОБА_7 , не буде становити надмірного тягаря, однак буде достатнім стримуючим фактором для забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 , прокурора ОСОБА_6 , перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції, переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст. 131 КПК, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні злочинів, зокрема запобіжні заходи.
За загальними правилами, передбаченими ч. 3 ст. 132 КПК, застосування заходів забезпечення кримінального провадження допускається лише у разі, якщо слідчий, дізнавач, прокурор доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, Четвертим слідчим відділом (з дислокацією у м. Черкаси) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 4202625222000000 від 09.01.2026 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , проходячи військову службу за мобілізацією у військовому званні «солдат», на посаді курсанта 1-го відділення 5-го навчального взводу 4-ї навчальної роти навчального батальйону військової частини НОМЕР_1 , діючи з прямим умислом, з мотивів не виконувати обов'язки військової служби та з метою ухилитися від її проходження, у порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України № 548-XIV від 24.03.1999, та ст. ст. 1, 2, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого ЗУ № 551-XIV від 24.03.1999, в умовах воєнного стану, шляхом обману, 31.12.2025, точний час досудовим розслідуванням встановити не представилось за можливим, достовірно знаючи порядок надання відпусток військовослужбовцям, а також те, що він не має законних підстав для отримання відпустки у зв'язку з одруженням, за відсутності підтверджуючих на це документів, шляхом підробки документу, подав рапорт безпосередньому командиру - командиру 4-ї навчальної роти навчального батальйону ОСОБА_9 про надання відпустки за сімейними обставинами з 31.12.2025 терміном 7 діб, у зв'язку із одруженням, додавши підроблений документ - довідку Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 2024/32,17-05-02-03 від 31.12.2025 про реєстрацію 31.12.2025 шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_15 , яка вказаним Відділом не реєструвалась, службовими особами даного Відділу не підписувалась та не видавалась.
У той же день, тобто 31.12.2025, на підставі вказаного рапорту та довідки Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України № 2024/32,17-05-02-03 від 31.12.2025 командиром військової частини НОМЕР_1 видано наказ № 395 від 31.12.2025 про надання відпустки ОСОБА_7 на 7 календарних днів за сімейними обставинами. Тим самим, в період з 31.12.2025 по 06.01.2026 ОСОБА_7 ухилився від виконання обов'язків військової служби, а весь вільний час проводив на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби та не вживаючи жодних заходів до повернення у підрозділ військової частини НОМЕР_1 , який дислокується у АДРЕСА_2 , за наявності реальної можливості до цього.
14.04.2026 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, а саме в ухиленні військовослужбовця від несення обов'язків військової служби шляхом підроблення документів, вчиненому в умовах воєнного стану.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: матеріалами службового розслідування по факту виявлення ознак підробки документів від 12.01.2026; даними показами свідка ОСОБА_9 від 16.01.2026; даними показами свідка ОСОБА_10 від 16.01.2026; даними показами свідка ОСОБА_11 від 16.01.2026; даними показами свідка ОСОБА_12 від 16.01.2026; даними показами свідка ОСОБА_14 від 20.01.2026 та іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Сукупність наданих доказів дали достатні підстави слідчому судді дійти до висновку про обґрунтованість врученої ОСОБА_7 підозри, що є однією із складових обрання запобіжного заходу, який забезпечить дієвість кримінального провадження та належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також убезпечить існуючі ризики на даній стадії кримінального провадження.
Слід зазначити про те, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При цьому слід зауважити, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Розглядаючи клопотання старшого слідчого, слід також врахувати позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом при обранні запобіжного заходу і відповідно до п. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.
Із урахуванням вищенаведених обставин, а також тяжкості покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні даного кримінального правопорушення, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість наявності ризиків вказаних у клопотанні прокурора, які передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, у разі визнання ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, у якому підозрюється останній, і призначення навіть мінімального покарання, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого діяння, це може стати підставою та мотивом для його переховування від органів досудового розслідування та суду.
Слідчий суддя вважав, що стороною обвинувачення доведено існування ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість незаконно впливати підозрюваним на свідків у даному кримінальному провадженні шляхом умовлянь, залякувань, погроз, примусу, з метою зміни останніми їх показань на його користь.
Також слідчий суддя вважав встановленим та доведеним існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів погоджується з такими висновками слідчого судді.
Зі змісту ст. 182 КПК України вбачається, що застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків.
За приписами ч. 6 ст. 182 КПК України підозрюваний, обвинувачений, який не тримається під вартою, не пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави зобов'язаний внести кошти на відповідний рахунок або забезпечити їх внесення заставодавцем та надати документ, що це підтверджує, слідчому, прокурору, суду. Зазначені дії можуть бути здійснені пізніше п'яти днів з дня обрання запобіжного заходу у вигляді застави, якщо на момент їх здійснення не буде прийнято рішення про зміну запобіжного заходу. З моменту обрання запобіжного заходу у вигляді застави щодо особи, яка не тримається під вартою, в тому числі до фактичного внесення коштів на відповідний рахунок, а також з моменту звільнення підозрюваного, обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний, обвинувачений, заставодавець зобов'язані виконувати покладені на них обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 цього Кодексу (ч. 9 ст. 182 КПК України)
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_8 не оскаржує наявності обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого кримінального правопорушення, а оскаржує ухвалу в частині визначення розміру застави та просить визначити 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 409 КК України, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, оскільки санкція статті передбачає позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років.
Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За приписами ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому судді слід мати на увазі, що, виходячи з практики ЄСПЛ, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні (справа «Мангурас проти Іспанії» (Mangouras v. Spain) від 28.09.2010), справа «Punzelt v. Czech Republic» від 25.04.2000 р. (заява № 31315/96, пункт 86)).
На переконання колегії суддів, визначена слідчим суддею застава у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 133120,00 грн, буде необхідна та достатня в даному конкретному випадку, та зможе гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, у разі внесення такого розміру застави.
Саме такий розмір застави, на думку колегії суддів, не є завідомо непомірним для підозрюваного, враховуючи його матеріальний та соціальний стан.
Доводи захисника підозрюваного в апеляційній скарзі не спростовують висновку слідчого судді про достатність застосованого запобіжного заходу у вигляді застави для гарантування належної процесуальної поведінки підозрюваного. Слідчим суддею наведені достатні мотиви застосування до останнього такого запобіжного заходу як застава у визначеному розмірі.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді від 21.04.2026 - без змін.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 404, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Придніпровського районного суду м. Черкаси від 21 квітня 2026 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_4