28 квітня 2026 року
м. Рівне
Справа № 564/3574/25
Провадження № 22-ц/4815/560/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Ковальчук Н. М.,
суддів: Хилевича С. В., Шимківа С. С.
секретар судового засідання - Ковальчук Л. В.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс»
відповідач - ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 08 грудня 2025 року, ухвалене у складі судді Снітчук Р.М. у м. Костопіль Рівненської області, повний текст рішення складено 08 грудня 2025 року,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Свої позовні вимоги обґрунтовувало тим, що 22.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1398-4945. Зміст та умови договору складають Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспорт споживчого кредиту, Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором (Графік платежів за договором). За умовами цього договору позичальник ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 17800 грн. строком на 365 днів, базовий період 21 день, зі сплатою процентів за зниженою та стандартною ставкою - 1,45 % в день та зобов'язалася вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним. Згідно додаткової угоди № 1 від 30.05.2024 до договору про відкриття кредитної лінії №1398-4945 від 22.05.2024 відповідач отримала у кредит додаткові кошти в сумі 1700 грн.. Згідно додаткової угоди № 2 від 15.06.2024 до договору про відкриття кредитної лінії №1398-4945 від 22.05.2024 відповідач отримала у кредит додаткові кошти в сумі 1500 грн.. Вказує, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» виконало у повному обсязі свої зобов'язання за договором, перерахувало суму кредиту на картковий рахунок, вказаний позичальником в її особистому кабінеті. Відповідач ОСОБА_1 своїх зобов'язань за вказаним кредитним договором належним чином не виконала, кредитні кошти у визначений договором строк не повернула, проценти за користування кредитом не сплатила. Станом на 14.07.2025 заборгованість за кредитом становить 116 621 грн. 29 коп., з яких: 19 295 грн. 84 коп. - прострочена заборгованість за кредитом, 97325 грн. 40 коп. - заборгованість за нарахованими процентами. При цьому кредитодавцем прийнято рішення про застосування до позичальника Програми лояльності, часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 19029 грн. 43 коп., за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 97591 грн. 86 коп..
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 08 грудня 2025 року вказаний позов задоволено частково. Стягнуто з з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1398-4945 від 22.05.2024 та додатковими угодами від 30.05.2024, 15.06.2024 станом на 14.07.2025 в сумі 24 335 грн. 84 коп., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 605 грн. 60 коп..
Рішення суду першої інстанції вмотивоване передбаченим законом обов'язком позичальника повернути кредит у строк та на умовах, передбачених договором, та обґрунтовано тими обставинами справи, які вказують, що такий обов'язок відповідачем як позичальником дотриманий не був. Часткове задоволення позовних вимог зумовлене положеннями ст. 1048 ЦК України, яка передбачає право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто в даному випадку нарахування відсотків здійснене поза межами цього строку, у зв'язку з чим такі вимоги залишені без задоволення а також положеннями Закону України «Про захист прав споживачів», які вказують, що нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Вважаючи рішення суду незаконним, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» оскаржило його в апеляційному порядку. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції неправильно визначено розмір заборгованості, зокрема щодо відмови у нарахуванні та стягненні процентів за користування кредитом в строк договору. Зазначає, що
судом при цьому не враховано, що відповідно до п. 4.13. Кредитного договору № 1398-4945, строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 365 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику; дата повернення (виплати) Кредиту 21.05.2025 року; строк дії Договору є рівним строку кредитування. У будь-якому випадку договір діє до 24 години (включно) доби, наступної після дати повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором. Наголошує, що згідно п. 4.13. кредитного договору визначено законне право позивача нараховувати проценти за користування кредитом в межах строку договору (кредитування) погодженому між сторонами, а саме в межах календарних днів (до 21.05.2025 р.), що було здійснено ТОВ «Укр Кредит Фінанс». Вважає, що суд першої інстанції помилково дійшов до висновку, що строк договору становить 21 днів, а не 365 календарних днів (до 21.05.2025 р.) згідно п. 4.13. Договору, що є прямою підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Звертає увагу суду, що відповідно до розрахунку заборгованості за договором. Зауважує, що додатковими угодами було подовжено строку кредитування: спочатку до 373 днів, а потім - до 389 днів. Вказує, що після закінчення строку кредитування, тобто після 14.06.2025 року (389) нарахування процентів було зупинено, що вбачається з розрахунку заборгованості. Покликається на те, що має законне право на нарахування відсотків згідно п.4.10. та п. 10.1. договору, протягом строку кредитного договору, що визначено в п.4.13. договору, а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позивач застосовує завуальовані умови, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом, оскільки строк, на який укладено кредитний договір та нарахування відсотків за користування кредитними коштами протягом строку кредитування узгоджено між сторонами. З наведених підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано.
Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом встановлено, що 22.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту creditkasas.com.ua укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1398-4945, який підписано електронним підписом, вчиненим одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
За умовами цього договору позичальник ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 17800 грн. строком на 365 днів, базовий період 21 день, зі сплатою процентів за зниженою та стандартною ставкою - 1,45 % в день та зобов'язалася вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування ним.
Згідно додаткової угоди № 1 від 30.05.2024 до договору про відкриття кредитної лінії №1398-4945 від 22.05.2024 відповідач отримала у кредит додаткові кошти в сумі 1700 грн. строком на 365 календарних дні, зі сплатою процентів розмірі 1,45 % за кожен день користування кредитом.
Згідно додаткової угоди № 2 від 15.06.2024 до договору про відкриття кредитної лінії №1398-4945 від 22.05.2024 відповідач отримала у кредит додаткові кошти в сумі 1500 грн. строком на 365 календарних днів, денна процентна ставка 1,45 %.
Наведене підтверджується договором про відкриття кредитної лінії № 1398-4945 від 22.05.2024, додатковими угодами № 1 від 30.05.2024, № 2 від 15.06.2024, які підписані позичальником ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором, та в якому вона зазначила номер особистого електронного платіжного засобу для перерахування кредитних коштів, Правилами відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), Паспортом споживчого кредиту, Таблицею обчислення загальної вартості кредиту (Графік платежів за договором).
Таким чином, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору позики, який оформлений сторонами в електронній формі, з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Спірні відносини між сторонами виникли з приводу неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, і - як наслідок - виникнення заборгованості, про стягнення якої позивач і звернувся з даним позовом до суду.
Згідно Розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 14.07.2025 заборгованість за кредитом становить 116 621 грн. 29 коп., з яких: 19 295 грн. 84 коп. - прострочена заборгованість за кредитом, 97 325 грн. 40 коп. - заборгованість за нарахованими процентами, що підтверджується наданим суду розрахунком заборгованості.
При цьому кредитодавцем прийнято рішення про застосування до позичальника Програми лояльності, часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 19029 грн. 43 коп., за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 97 591 грн. 86 коп., з яких: 19 295 грн. 84 коп. - заборгованість за кредитом, 78 296 грн. 02 коп. - заборгованість за нарахованими процентами.
Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов'язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно ч. 1 ст. 13 Закону України «Про споживче кредитування», договір був укладений у письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію».
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (ст.8 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг).
Факт укладення договору та існування договірних відносин в апеляційному порядку не оскаржується сторонами. У апеляційній скарзі ТОВ «Укр Кредит Фінанс» заперечує правомірність нарахування відсотків за користування кредитом та помилкову оцінку умов договору щодо строку кредитування.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України позичальник зобов'язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
У зв'язку з невиконанням відповідачем кредитного договору, було здійснено нарахування відсотків у відповідності до умов підписаного ним кредитного договору.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок заборгованості за відсотками проведено позивачем поза межами строку кредитування, а тому відхиляє відповідні доводи апеляційної скарги.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16 зазначено, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Як вбачається із Таблиць обчислення вартості кредиту, які містяться на першій та п'ятій сторінці договору, сторонами зазначено про те, що датою видачі кредиту є 22 травня 2024 року, останній календарний день першого базового періоду - 11 червня 2024 року, сума кредиту складає 17800 грн., нараховані проценти та комісії за видачу кредиту - 37,38 грн., а разом до сплати підлягає 17837 грн. 38 коп.
Тобто вартість обчислено за 21 календарний день користування кредитними коштами.
Із умов кредитного договору від 22.05.2024 та додаткових угод до нього від 30.05.2024 та від 15.06.2024 вбачається, що загальна сума кредиту становить 21 000 грн., строк кредитного договору з урахуванням зазначених в частині надання додаткових кредитних коштів у сумі 1500 грн. продовжувався на 24 календарні дні.
За правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.
Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст. 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.
Права та інтереси кредитодавця в охоронюваних правовідносинах забезпечуються частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання, однак в порядку вказаної правової норми такої позовної вимоги заявлено не було. Тому суд не вправі вийти за межі заявлених вимог з огляду на дію принципу диспозитивності цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України).
У тексті кредитного договору вказувалося і про те, що строк кредитування складає 300 днів. Строк договору є рівними строку кредитування, однак в частині виконання зобов'язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов'язань. Тобто в наданій до справи копії кредитного договору визначаються фактично два строки, в межах який здійснюється повернення отриманих позичальником грошових коштів.
Разом з тим, апеляційний суд бере до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16, згідно з якими надання кредитору можливості одночасного стягнення як процентів за користування кредитом, так і процентів як міри відповідальності, може призводити до незацікавленості кредитора як у вчиненні активних дій щодо повернення боргу, так і у якнайшвидшому виконанні боржником зобов'язань за кредитним договором, оскільки після спливу строку кредитування грошове зобов'язання боржника перед кредитором зростає навіть швидше, ніж зростало протягом строку кредитування. Тобто фактично кредитор продовжує строк кредитування на власний розсуд на ще вигідніших для себе умовах, маючи при цьому можливість в будь-який момент вчинити дії, спрямовані на стягнення боргу з боржника. Отже, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України. У подібних спорах судам необхідно здійснити тлумачення умов відповідних договорів та дійти висновку, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування або після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, чи у відповідному розділі договору передбачили тільки проценти за правомірну поведінку позичальника (за "користування кредитом"). У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem, тобто слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).
В постанові Верховного Суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 352/1950/15-ц (провадження № 61-2973св22) зазначено, що договір, як приватноправова категорія, оскільки є універсальним регулятором між учасниками цивільних відносин, має на меті забезпечити регулювання цивільних відносин, та має бути спрямований на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тлумачення правочину - це з'ясування змісту дійсного одностороннього правочину чи договору (двостороннього або багатостороннього правочину), з тексту якого неможливо встановити справжню волю сторони (сторін). Потреба в тлумаченні виникає в разі різного розуміння змісту правочину його сторонами, зокрема при невизначеності і незрозумілості буквального значення слів, понять і термінів. Згідно з частиною першою ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до ст. 213 цього Кодексу.
Висновком Верховного Суду, зробленому у постанові від 14 травня 2022 року у справі № 944/3046/20 (провадження № 61-19719св21), стверджується, що у разі, якщо з'ясувати справжній зміст відповідної умови договору неможливо за допомогою загальних підходів до тлумачення змісту правочину, передбачених у ч.ч. 3, 4 ст. 213 ЦК України, слід застосовувати тлумачення "contra proferentem". "Contra proferentem" (лат. "verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem") - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які "не були індивідуально узгоджені" ("no individually negotiated"), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір "під переважним впливом однієї зі сторін". Тобто contra proferentem має застосовуватися у разі, якщо є два різні тлумачення умови (чи умов) договору, а не дві відмінні редакції певної умови (умов) договору, з врахуванням того, що: contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність, в невигідне становище. Оскільки саме вона допустила таку двозначність; contra proferentem спрямований на охорону обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору (у тому числі при виборі мови і формулювань); contra proferentem застосовується у тому випадку, коли очевидно, що лише одна сторона брала участь в процесі вибору відповідних формулювань чи формулюванні тих або інших умов в договорі чи навіть складала проект усього договору або навіть тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови. Поки не доведене інше, презюмується, що такою стороною була особа, яка є професіоналом у відповідній сфері, що вимагає спеціальних знань.
Відповідно до ч.8 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Тому при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно було керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитних договорів умовами, в т.ч. графіками платежів та анкетами-заявами, а не завуальованими, двозначними, умовами, які дозволили кредитодавцю нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом поза чітко вказаного строку кредитування.
Одними із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч.1 ст. 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
Таким чином, при стягненні заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, якими визначено ціну кредиту в розмірі 24 335,84 грн. і строк кредитування 21 днів, продовжений до 24 днів, а не завуальованими умовами, які дозволяють кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно великі суми грошових коштів за користування кредитом, адже це суперечить засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Процесуальне законодавство передбачає, що обставини цивільних справ з'ясовуються судом на засадах змагальності, в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Щодо обов'язку доказування і подання доказів, то кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Однак, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, особою, яка подала апеляційну скаргу, не надано. Доводи апеляційної скарги апеляційним судом оцінюються критично, оскільки зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував.
Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності та взаємозв'язку із нормами закону, якими ті врегульовані, апеляційний суд приходить до переконання про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії № 1398-4945 від 22.05.2024 та додатковими угодами від 30.05.2024, 15.06.2024 в сумі 24 335 грн. 84 коп..
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ч. 1. ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» залишити без задоволення.
Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 08 грудня 2025 року залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено і підписано 07 травня 2026 року у зв'язку з перебуванням головуючого судді на лікарняному.
Головуючий Ковальчук Н. М.
Судді: Хилевич С. В.
Шимків С. С.