Житомирський апеляційний суд
Справа №289/2139/25 Головуючий у 1-й інст. Сіренко Н. С.
Номер провадження №33/4805/608/26
Категорія ч.1 ст.130 КУпАП Доповідач Рябенька Т. С.
07 травня 2026 року м.Житомир
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Рябенька Т.С., розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу захисника Зайцева Олександра Вікторовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 січня 2026 року, якою останнього визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,
встановила:
Постановою судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17000 грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду 13.11.2025 о 10:35, на АД Київ-Чоп 86 км с. Кочерів, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ISUZU, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки ТЗ за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510 та в найближчому закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись з вказаною постановою судді місцевого суду, захисник Зайцев О.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати та закрити провадження у справі в зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неналежне дослідження всіх наявних та отриманих доказів. Зазначає, що з наявних в матеріалах справи відеозаписів не вбачається, яким саме чином працівник поліції встановив наявність у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 адекватно реагував на питання працівників поліції, його розмова є логічною, спокійною, відповідає характеру подій. Вважає, що зазначення працівниками поліції ознак сп'яніння само по собі не свідчить про їх наявність у особи. На думку адвоката, працівниками поліції не доведено факту наявності у ОСОБА_1 ознак сп'яніння. Посилається на те, що працівниками поліції не було роз'яснено наслідки складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, що буде така сама відповідальність як і за керування в стані алкогольного сп'яніння. Вважає, що поліцейські вийшли за межі своїх повноважень, діяли упереджено відносно ОСОБА_1 , що мало вираження у незаконному притягненні останнього до адміністративної відповідальності шляхом складання протоколу про адміністративне правопорушення. Зазначає, що ОСОБА_1 працює на посаді водія експедитора в ТОВ «ЮТ Компані» та 12.11.2025 він керував вантажним автомобілем і мав доставити товар, який має короткий строк придатності, згідно видаткової накладної №168346-142425-1595228 від 12.11.2025 вчасно. З відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 дуже поспішає та проїде в лікарню як тільки відвезе товар. На думку адвоката, ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані крайньої необхідності.
В судове засідання ОСОБА_1 та захисник не з'явилися, про судове засідання повідомлені належним чином. Будь яких заяв та клопотань не подавали.
За таких обставин суд апеляційної інстанції розглядає справу без участі особи, та захисника, оскільки їх явка не є обов'язковою.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення захисника, особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходжу до наступного висновку.
Згідно зі ст. 245 КУпАП України, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, про що наголошується в ст. 251 КУпАП.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Висновок судді місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у відмові в проходженні огляду на стан сп'яніння, з правовою кваліфікацією таких дій за ч.1 ст.130 КУпАП за обставин, установлених у постанові судді місцевого суду, є обґрунтованим, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений наявними в матеріалах справи доказами.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №511695, вбачається що 13.11.2025 о 10:35, на АД Київ-Чоп 86 км с. Кочерів, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ISUZU, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя. Від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки ТЗ за допомогою газоаналізатора Drager Alcotest 7510 та в найближчому закладі охорони здоров'я відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП. (а.с.2).
За змістом п.2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
За правилами частин 2-5 ст. 266 КУпАП, огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а у разі незгоди особи на проведення огляду з використанням спеціальних технічних засобів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Згідно вимог ч. 1 ст. 130 КУпАП визначено декілька діянь, які утворюють об'єктивну сторону зазначеного правопорушення. Зокрема, адміністративна відповідальність за цією нормою закону передбачена за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Винуватість ОСОБА_1 у порушенні п. 2.5 Правил дорожнього руху України підтверджується наявними у справі доказами, а саме: актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.6); направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (а.с.7); постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №6141940 від 13.11.2025 (а.с.8); рапортом поліцейського (а.с.9), диском з відеозаписом події за участі ОСОБА_1 (а.с. 10).
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності і взаємозв'язку та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводами апеляційної скарги висновків суду не спростовано. Досліджені суддею докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.
На наявному в матеріалах справи відеозаписі із нагрудних камер поліцейських об'єктивно зафіксовані обставини адміністративного правопорушення та в достатньому обсязі для вирішення питання про наявність події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, в діях ОСОБА_1 .. Під час апеляційного розгляду справи не були спростовані обґрунтовані та об'єктивні висновки суду першої інстанції, якими було надано оцінку відеозапису, як належному та допустимому доказу.
З відеозапису вбачається, що працівники поліції зупинили автомобіль під керуванням ОСОБА_1 (10:37) за вчинення правопорушення передбаченого ст. 125 КУпАП (керував тз без ввімкненого ближнього світла фар поза населеним пунктом).
Після зупинки автомобіля працівники поліції підійшли до зупиненого автомобіля. Повідомили, що керував тз без ввімкненого ближнього світла фар, на що ОСОБА_1 повідомив, що обламався, світло пропало, нічого не працює, ніч промерз в машині, простояв в Звягелі.
Під час спілкування працівника поліції з ОСОБА_1 у останнього виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини роту, тремтіння рук, запропоновано пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу (10:38:30). Працівник поліції, зазначив, якщо відмовитеся від проходження огляду на місці, то складу протокол. Знову на запитання працівників поліції чи будете проходити огляд за допомогою алкотестера, ОСОБА_1 зазначає, що давайте пройду, каже, що не пив. Працівник поліції відходить, та в цей час ОСОБА_1 зазначає, складайте протокол, в мене продукти. Працівники поліції запитують чи поїдете в лікарню, на що ОСОБА_2 зазначає, що в лікарню з'їжджу, після того як приїду в м.Київ. Зазначає, що не пив, вчора пляшку пива випив та відмовляється від огляду як на місці зупинки транспортного засобу так і в медичному закладі. Працівник поліцїі повідомляє, що буде складено адміністративний протокол за ч.1 ст.130 КУпАП за порушення п.2.5 ПДР. Працівниками поліції було роз'яснено права та зазначено, що водія відсторонено від керування.
Так, на відеозаписі чітко вбачається, що ОСОБА_1 ухиляється від неодноразових пропозицій працівників поліції пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою спеціального технічного засобу «Драгер» або в закладі охорони здоров'я.
Відеозаписом зафіксовані реальні обставини, які не можуть бути спотворені та мають істотне значення для розгляду справи, оскільки дозволяють встановити ставлення ОСОБА_1 до вчиненого правопорушення та додаткові обставини, які прямо вказують на нього, як на особу, яка керувала транспортним засобом з явними ознаками сп'яніння та відмовилась від проходження огляду на стан сп'яніння в установленому законом порядку.
Апеляційний суд визнає відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення, що разом з протоколом про адміністративне правопорушення є достатнім для висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Відтак, на підставі зазначеного вище, вважаю доводи захисника про те, що працівники поліції безпідставно пропонували пройти йому огляд на стан сп'яніння, оскільки ознаки сп'яніння були відсутні, на думку суду є недоречними та розцінюється як обрана тактика захисту.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому законом порядку медичний огляд для визначення стану сп'яніння, відповідно до вимог п.2.5 Правил дорожнього руху, тоді як ОСОБА_1 на вимогу поліцейського пройти огляд на стан сп'яніння неодноразово ухилявся, чим порушив вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху.
Доводи апеляційної скарги захисника Зайцева О.В. в частині відсутності у нього ознак сп'яніння не заслуговують на увагу, оскільки згідно п.2 розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану, перелік яких міститься у п.3 цього розділу, при цьому закон не вимагає, щоб ці ознаки сп'яніння були підтверджені свідками або зафіксовані на відео, а також окремої процедури огляду на наявність таких ознак сп'яніння.
Повноваження поліцейського уповноваженого підрозділу НПУ самостійно виявляти та оцінювати наявність ознак алкогольного або наркотичного сп'яніння у водія транспортного засобу, є виключними, ніхто інший не має повноважень оцінювати наявність у водія тих чи інших ознак сп'яніння. У зв'язку з чим, якщо у поліцейського виникають підстави вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані сп'яніння, то поліцейський має законне право вимагати від водія пройти відповідно до встановленого порядку огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
На підставі наведеного та за результатами дослідження відеозапису з бодікамер поліцейських, доходжу висновку, що доводи апелянта про безпідставність вимоги поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння не заслуговують на увагу. Встановити наявність ознак алкогольного сп'яніння з відеозапису об'єктивно неможливо та не передбачено законодавством, такі ознаки були встановлені працівниками поліції та зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, акті огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Окреслені обставини у своїй сукупності підтверджують факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки транспортного засобу, так і в закладі охорони здоров'я, та безумовно вказують на наявність об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КУпАП.
Відповідно до пунктів 6, 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 09.11.2015 № 1452/735) огляд на стан сп'яніння проводиться: 1) поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; 2) лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Звертаю увагу, що відповідно до вимог статті 267 КУпАП у разі незгоди з діями працівників поліції ОСОБА_1 міг оскаржити такі дії у порядку, передбаченому КАС України або до вищестоящого органу (вищестоящій посадовій особі), підтвердження чого на момент розгляду цієї апеляційної скарги не надано.
Під час розгляду справи № 990SCGC/1/24 у своїй постанові від 18 квітня 2024 року Велика Палата Верховного Суду (далі - Постанова № 990SCGC/1/24) виснувала, що водій зобов'язаний виконувати обов'язки, визначені Законом України «Про дорожній рух» і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений указаним Законом обов'язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану сп'яніння.
Вимоги апеляційної скарги щодо дій ОСОБА_1 в стані крайньої необхідності апеляційний суд вважає безпідставними з таких підстав.
Відповідно до статті 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.
Згідно зі ст.18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.
Крайня необхідність - це випадок зіткнення двох інтересів, які рівною мірою охороняються законом, і при якій заради збереження більш важливого інтересу, заподіюється шкода меншому інтересові.
Крайню необхідність можна визнати правомірною лише при наступних обставинах (ознаках): небезпека не може бути усунена іншим шляхом, окрім як заподіяння шкоди, тобто крайня необхідність є єдиним засобом захисту від небезпечних дій; при крайній необхідності шкода завдається не джерелу небезпеки, а інтересам третіх осіб; шкода, яка заподіюється при крайній необхідності, повинна бути меншою, ніж та, яка попереджена.
Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов'язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об'єктивний, так і суб'єктивний критерії, проте визначальним має бути об'єктивний критерій.
Так, захисник не долучив до апеляційної скарги доказів, що правопорушення вчинене в стані крайньої необхідності. На відеозапису подій зупинки ОСОБА_1 теж відсутня інформація про вчинення правопорушення в стані крайньої необхідності.
Сам ОСОБА_1 на відео зазначає, що вже ніч простояв, обламався, що не є проявом крайньої необхідності.
З урахуванням установлених судом обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною 1 статті 130 КУпАП, його винуватість у вчиненні даного правопорушення підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають, а доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки установлених суддею обставин справи.
Вказана справа про адміністративне правопорушення була розглянута суддею суду першої інстанції, повно, всебічно, об'єктивно і будь-яких порушень, при цьому, апеляційним судом не встановлено.
Враховуючи вищезазначене, апеляційний суд вважає оскаржуване рішення законним, обґрунтованим та вмотивованим, підстави для його скасування відсутні, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У відповідності до припису п. 1 ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суддя
постановила:
Апеляційну скаргу адвоката Зайцева Олександра Вікторовича залишити без задоволення, а постанову судді Радомишльського районного суду Житомирської області від 21 січня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Т.С.Рябенька