Справа № 496/2595/26
Провадження № 1-кп/496/564/26
06 травня 2026 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю: секретаря - ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
захисника - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22026160000000190 від 18.03.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України,
В провадженні Біляївського районного суду Одеської області знаходиться вказане кримінальне провадження.
06.05.2026 року прокурор Біляївської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 подала до суду клопотання в якому просила продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої у кримінальному провадженні № 22026160000000190 від 18.03.2026 року громадянки України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 днів, без визначення розміру застави
В обґрунтування клопотання прокурор, крім іншого, посилається на обґрунтованість оголошеного обвинувачення та наявність ризиків переховування обвинуваченої від органу досудового розслідування, суду, незаконного впливу на свідків в цьому ж провадженні, а також знищення, схову або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зазначені ризики виправдовують продовження обраного відносно обвинуваченої запобіжного заходу, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного (обвинуваченого), а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Тримання під вартою є виправданим у тому випадку, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні клопотання підтримала та просила задовольнити в повному обсязі.
Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 в підготовчому судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання щодо продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки немає жодних доказів заявлених ризиків, обвинувачена вину визнає, щиро розкаюється, позицію після передачі справи до суду не змінила, цивільний чоловік вніс донат на ЗСУ, що підтверджується квитанцією, шкодує про вчинене, сприяла досудовому розслідуванню, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, має неповнолітню дитину. Просив обрати запобіжний захід не пов'язаний з позбавленням волі у виді цілодобового домашнього арешту.
Обвинувачена підтримала думку свого захисника, підтвердила позицію щодо визнання вини та, що шкодує про вчинене.
З'ясувавши позицію прокурора, заперечення сторони захисту, думку обвинуваченої, матеріали кримінального провадження та клопотання, суд дійшов наступного висновку.
19.03.2026 року ОСОБА_4 слідчим суддею Пересипського районного суду м. Одеси обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 16.05.2026 року.
Відповідно до вимог ст.ст. 177, 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується у разі, якщо жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не зможе запобігти ризикам, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений не виконає покладенні на нього процесуальні обов'язки, а також для запобігання його спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК України.
Тримання під вартою може бути застосовано, зокрема, до несудимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Санкція злочину ч.1 ст.114-1 КК України передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Суд приймає до уваги особу обвинуваченої ОСОБА_4 , її вік, стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, враховує тяжкість інкримінованого їй злочину, а також враховує те, що вона судом не була допитана, з метою уникнення ризиків переховування від суду, можливістю вчинення інше кримінальних правопорушень, а також з метою недопущення незаконно впливу на свідків і потерпілого.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої ОСОБА_6 , суд на теперішній стадії розгляду кримінального провадження не встановив.
За змістом ст. 199 КПК України, підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
За таких обставин суд приходить до висновку, що клопотання прокурора є обґрунтованим і підлягає задоволенню.
Незважаючи на перше притягнення до кримінальної відповідальності та наявності на утриманні неповнолітньої дитини, оцінюючи доводи слідчого та прокурора про наявність доказів в обґрунтування існування ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, у взаємозв'язку із тим, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть забезпечити подальшу належну поведінку обвинуваченої та виконання останньою процесуальних обов'язків в межах даного кримінального провадження, суд з цим погоджується, виходячи з наступного.
ОСОБА_4 усвідомлює тяжкість інкримінованого діяння, суворість можливого покарання за його вчинення. В справі «Ілійков проти Болгарії» ЄСПЛ зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Окрім того, у справі «W проти Швейцарії» ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки це свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачена може ухилитись від суду.
Збройної агресія російської федерації проти України з 24.02.2022 року створює додаткові можливості для залишення обвинуваченою території України, в тому числі поза офіційними пунктами пропуску.
Вищезазначене, на думку суду, обґрунтовує існування ризику переховування обвинуваченої від органу досудового розслідування та суду.
Разом з цим, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею.
Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Свідки вчиненого кримінального правопорушення судом ще не допитані, що не виключає того, що застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, надасть їй можливість здійснювати неправомірний вплив на таких осіб для надання показань, які б також допомогли їй уникнути відповідальності за вчинене.
Таким чином існує ризик можливого незаконного впливу обвинуваченої на свідків в даному кримінальному провадженні.
Судом також враховано суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, оскільки злочин, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , посягають на основи національної безпеки України, в період часу, коли продовжує тривати агресивна війна з боку російської федерації проти України.
Крім того, з урахуванням особи обвинуваченої, обставин інкримінованого їй злочину, а також положень абзацу 8 ч.4 ст.183 КК України, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави.
Керуючись ст.ст. 23, 177, 178, 183, 194, 314, 331, 371, 372, 376, 392, 393, 395 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто з 06.05.2026 року до 04.07.2026 року включно, в Державній установі «Одеській слідчий ізолятор».
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі - начальнику Державної установи «Одеській слідчий ізолятор».
Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали проголошено 08.05.2026 року о 14:15 год.
Суддя: ОСОБА_1