Справа № 489/5831/15-ц
Провадження № 4-с/489/9/26
Ухвала
Іменем України
05 травня 2026 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:
головуючого судді Микульшиної Г.А.,
із секретарем судових засідань Бородіною В.Ю.,
за участі:
представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Бартошук В.О., яка приймає участь у розгляді справи в режимі відеоконференції,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,
встановив:
В березні 2026 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Бартошук В.О. із використанням системи «Електронний суд» звернулась до суду зі скаргою на бездіяльність Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.
В обґрунтування скарги посилався на те, що вона є боржником у виконавчому провадженні № 50989205 про стягнення з неї на користь ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Стрюкової І.О. заборгованості в розмірі 36 457,45 дол. США, що еквівалентно 779 656,86 грн.., яке перебувало на примусовому виконанні в Інгульському відділі державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України. В межах вказаного виконавчого провадження постановою державного виконавця від 04.05.2016 накладено арешт на все її майно. Разом з тим, відповідно до постанови державного виконавця від 13.05.2017 виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки у боржника було відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення. Виконавчий лист по вказаний справі міг повторно бути пред'явлений для виконання до 13.05.2020. Будь-які стягнення за вказаним виконавчим документом, в тому числі в межах виконавчого провадження № 50989205, органом ДВС не проводились. На теперішній час відсутні відомості щодо повторного пред'явлення вказаного виконавчого листа до виконання, строк пред'явлення листа до виконання сплинув 14.05.2020. Однак постанова про зняття арешту з майна ОСОБА_1 не виносилась, також не було винесено постанову про виділення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.
В зв'язку з викладеним 17.02.2026 ОСОБА_1 звернулась до відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою, якою просила скасувати арешт, накладений на все її майно в межах виконавчого провадження № 50989205. Проте згідно листа ДВС від 03.03.2026 боржнику було відмовлено у вчиненні таких дій та повідомлено, що для зняття арешту з її майна необхідно сплатити заборгованість у розмірі 36 547,45 дол. США на користь ПАТ КБ «Надра», виконавчий збір в розмірі 3 654,75 дол. США та витрати виконавчого провадження у розмірі 370,00 грн. Проте, на переконання скаржника, така бездіяльність органу ДВС суперечить діючому законодавству - виходячи з наступного.
ОСОБА_1 вказує на те, що станом на теперішній час виконавчий лист про стягнення з неї заборгованості не перебуває примусовому виконанні, строк для пред'явлення його до виконання сплинув.
Крім того, 13.05.2019 ПАТ КБ «Надра», яке було стягувачем у виконавчому провадженні № 50989205, відступило свої права вимоги до боржника ОСОБА_1 ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк», яке, в свою чергу, 16.05.2019 передало права вимоги до вказаного боржника новому кредитору - ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 , як іпотеко держатель, реалізувала своє забезпечувальне право за іпотекою, а саме набула право власності на предмет іпотеки, що належав ОСОБА_1 - відповідно заборгованість останньої перестала існувати.
При цьому жодні дії ОСОБА_2 , як набувачем права на стягнення заборгованості, яка була предметом справи № 489/5831/15-ц, щодо зміни стягувача, заміни сторони у виконавчому провадженні або пред'явлення виконавчого листа до повторного виконання не вчинялось.
За таких обставин ОСОБА_1 вважає безпідставним продовження дії арешту на все її майно в межах виконавчого провадження, заборгованість за яким фактично погашена.
Крім того, боржник вважає безпідставною вимогу Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про оплату виконавчого збору, оскільки будь-яких дій з примусового виконання виконавчого документа державним виконавцем здійснено не було.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просить суд:
1)Визнати бездіяльність Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо відмови у знятті арешту, накладеного на все майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в межах виконавчого провадження № 50989205 неправомірною.
2)Зобов'язати Інгульський відділ державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України скасувати арешт, накладений на все майно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) в межах виконавчого провадження № 50989205.
Згідно ухвали Інгульського районного суду м. Миколаєва від 16.03.2026 скаргу ОСОБА_1 призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
27.03.2026 на адресу суду від представника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України надійшов відзив на скаргу, згідно якого він просить суд відмовити в її задоволенні в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень проти позову посилався на те, що оскаржуване обтяження було накладено у відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», законні підстави для скасування арешту за відсутності відомостей про повне фактичне виконання рішення суду - відсутні. Законом не передбачено обов'язку державного виконавця зняття арешту, накладеного на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу.
03.04.2026 на адресу суду від представника стягувача Тетері І.А. надійшла відповідь на відзив, згідно якої вона наполягає на задоволенні вимог скарги. Посилається на те, що станом на теперішній час стягувачем у виконавчому провадженні є не ПАТ КБ «Надра», а ОСОБА_2 , заборгованість погашена в повному обсязі шляхом набуття новим кредитором права власності на предмет іпотеки, тобто борг повернуто безпосередньо стягувачу. Відтак підстави для продовження дії арешту на все майно боржника повністю відсутні.
Від представника Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України 14.04.2026 на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, згідно яких відділ не погоджується з позицією скаржника та вказує на те, що на теперішній час стягувачем у виконавчому провадженні є саме ПАТ КБ «Надра», оскільки порядок заміни сторони у виконавчому провадженні визначено у ст. 442 ЦПК України, однак жодних дій, передбачених діючим законодавством, для набуття статусу стягувача у виконавчому провадження ОСОБА_2 вчинено не було. Також відділ ДВС звертає увагу суду на те, що виконавчий лист по справі № 489/5831/15-ц видавався саме про стягнення з боржника заборгованості в сумі 36 547,45 грн., а не про звернення стягнення на предмет іпотеки. Посилаючись на викладене, просив суд у задоволенні скарги відмовити в повному обсязі.
В судовому засіданні представник скаржника ОСОБА_1 адвокат Бартошук В.О., яка приймає участь у розгляді справи в режимі відеоконференції, заявлені вимоги підтримала в повному обсязі, просила скаргу задовольнити.
Представник Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України в судове засідання не з'явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином.
Вислухавши пояснення представника скаржника, дослідивши матеріали скарги, цивільної справи, судом встановлено наступне.
04.02.2016 Ленінським районним судом м. Миколаєва було ухвалено рішення по справі № 489/5831/15-ц (провадження № 2/489/133/2016) за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якого позов задоволено частково. А саме стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 08/03/2008/840 К-778 від 20.03.2008 та додатковою угодою № 1 до нього від 28.04.2010 в розмірі 36 457,45 дол. США, що еквівалентно 779 656,86 грн., яка складається з: 35 356,30 дол. США, що еквівалентно 756 108,34 грн. заборгованості за кредитом; 851,08 дол. США, що еквівалентно 18 200,68 грн. заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом; 250,07 дол. США, що еквівалентно 5 347,85 грн. пені; судового збору в розмірі 3 654,00 грн.
На виконання вказаного рішення судом було видано виконавчий лист, який було отримано представником ПАТ КБ «Надра» 14.04.2016. Вказаний виконавчий лист було пред'явлено стягувачем для виконання до Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області.
Згідно постанови старшого державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області від 04.05.2016 було відкрито виконавче провадження № 50989205 з примусового виконання виконавчого листа № 489/5831/15-ц, виданого Ленінським районним судом м. Миколаєва 28.03.2016 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Надра» заборгованості за кредитом в сумі 36 547,45 дол. США, що еквівалентно 779 656,86 грн.
04.05.2016 старшим державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області винесено постанову про арешт майна боржника та заборону його відчуження у виконавчому провадженні № 50989205, відповідно до якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 , в межах суми 779 656,86 грн.
12.05.20216 старшим державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області було винесено постанови про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 77 965,68 грн. та витрат на проведення виконавчих дій в сумі 100,00 грн.
13.05.2017 старшим державним виконавцем Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області у виконавчому провадженні № 50989205 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, відповідно до якої повернуто ПАТ КБ «Надра» виконавчий лист № 489/5831/15-ц, виданий Ленінським районним судом м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитом в сумі 36 547,45 дол. США, що еквівалентно 779 656,86 грн., на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження» (у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними).
В подальшому 13.05.2019 між ПАТ КБ «Надра» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Білої І.В. та ТОВ «Фінансова компанія «Фінмарк» було укладено договір № 08/03/2008/840 К778 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором, відповідно до якого первісний кредитор передає у власність новому кредитору, а новий кредитор приймає у власність права вимоги до позичальника за кредитним договором № 08/03/2008/840 К-778 від 20.03.2008 з додатковими угодами/договорами (за наявності), включаючи права вимоги до правонаступників позичальника,спадкоємців позичальника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки позичальника.
16.05.2019 між ТОВ Фінансова компанія «Фінмарк» та ОСОБА_2 було укладено договір № 873/03-19-К купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором, відповідно до умов якого первісний кредитор передає у власність новому кредитору, а новий кредитор приймає у власність права вимоги до позичальника за кредитним договором № 08/03/2008/840 К-778 від 20.03.2008 з додатковими угодами/договорами (за наявності), включаючи права вимоги до правонаступників позичальника,спадкоємців позичальника, страховиків або інших осіб, до яких перейшли обов'язки позичальника.
16.05.2019 між ТОВ Фінансова компанія «Фінмарк» та ОСОБА_2 було укладено договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором, посвідчений ПН КМНО Швець Р.О., згідно положень якого новий іпотеко держатель набуває належні первісному іпотеко держателю права за договором іпотеки, включаюxи, але не обмежуючись, у разі невиконання позичальником зобов'язань за кредитним договором прав задовольнити свої вимоги за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
З матеріалів справи вбачається, що кредитор ОСОБА_2 як іпотеко держатель реалізувала забезпечувальне право за іпотекою, а саме право власності ОСОБА_2 на предмет іпотеки (кв. АДРЕСА_1 ) зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, запис про право власності № 32027293, дата державної реєстрації 18.06.2019.
На підставі викладеного, 17.02.2026 боржник ОСОБА_1 звернулась до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про скасування арешту на все її майно, накладеного в межах виконавчого провадження № 50989205.
Відповідно до листа Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 03.03.2026 за вих. № 33689 ОСОБА_1 повідомлено про відсутність підстав для знання арешту з її майна, а також роз'яснено, що для зняття арешту з майна боржника необхідно сплатити заборгованість у розмірі 36 547,45 дол. США на користь ПАТ КБ «Надра»; виконавчий збір у розмірі 3 654,75 дол. США; витрати виконавчого провадження у розмірі 370,00 грн. Додатково роз'яснено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
В обґрунтування вимог скарги боржник ОСОБА_1 посилається на те, що на її звернення до Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо зняття арешту з належного їй майна було повідомлено, що документального підтвердження повного фактичного виконання виконавчого документа, сплати виконавчого збору, витрат виконавчого провадження по виконавчому провадженню № 50989205 на адресу відділу не надходило, в зв'язку з чим відсутні підстави для зняття арешту з майна боржника.
Умови і порядок виконання судових рішень, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх в добровільному порядку, на час видачі виконавчого листа по справі № 489/5831/15-ц були врегульовані ЗУ «Про виконавче провадження» № 606-XIV, який втратив чинність 05.01.2017.
Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 606-XIV звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Аналогічна за змістом норма закріплена у частині першій статті 48 Закону № 1404-VIII, який набрав чинності в наступному.
Згідно із частиною другою статті 57 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент накладення арешту на майно боржника) арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.
Схожі за змістом приписи містяться у статті 56 Закону № 1404-VIII.
Виконавче провадження як сукупність дій, спрямованих на примусове виконання рішень, передбачає застосування арешту майна боржника як засобу, що обмежує можливість відчуження майна боржником із метою його подальшої реалізації у спосіб, передбачений законом.
Отже, правовою метою накладення державним (приватним) виконавцем арешту на майно боржника є забезпечення реального виконання рішення, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.
Термін «завершення виконавчого провадження» застосовувався у нормі статті 30 Закону № 606-XIV як узагальнююче поняття процесуальної стадії виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 30 Закону № 606-XIV державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно з статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно з статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно з статтею 48 цього Закону.
У Законі № 1404-VIII (чинний на момент розгляду справи) відсутня норма, аналогічна нормі частини першої статті 30 Закону № 606-XIV. Закон № 1404-VIII не містить такого поняття, як «завершення виконавчого провадження», водночас окремо врегульовує виконавчі дії щодо закінчення виконавчого провадження у статті 39 та щодо повернення виконавчого документа стягувачу в статті 37.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.05.2025 по справі № 2/1522/11652/11 зазначає, що як закінчення виконавчого провадження, так і повернення виконавчого документа стягувачу є формами завершення виконавчого провадження, проте вони мають різні правові підстави та відповідно різні правові наслідки.
Частиною п'ятою статті 47 Закону № 606-XIV визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону (аналогічна норма міститься в частині п'ятій статті 37 Закону № 1404-VIII).
Повернення виконавчого документа стягувачу є процесуальною дією державного (приватного) виконавця, яка вчиняється останнім у випадку, коли внаслідок існування певних обставин або дій чи бездіяльності учасників виконавчого провадження неможливо у примусовому порядку виконати відповідне рішення. Разом з цим повернення виконавчого документа стягувачу не свідчить про неможливість примусового виконання рішення взагалі, а лише про таку неможливість у певний момент. Тобто якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення виконавчого документа стягувачу, то останній може повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення.
Наслідки завершення виконавчого провадження визначені статтею 50 Закону № 606-XIV.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 50 Закону № 606-XIV у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
Схожі за змістом норми містяться у частинах першій, другій статті 40 Закону № 1404-VIII.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавець чітко передбачив два випадки, коли державний (приватний) виконавець зобов'язаний зняти арешт з майна боржника, та зазначити про це у відповідній постанові, а саме:
- у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій);
- у разі повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав.
Законодавством не передбачено обов'язку державного (приватного) виконавця зняти арешт, накладений на майно боржника, у разі повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки таке повернення не свідчить про закінчення виконавчого провадження й у такому випадку стягувач має право повторно звернутися із заявою про примусове виконання рішення суду, яке не виконано.
Водночас Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 2/1522/11652/11 звертає увагу, що законодавець у Законі № 1404-VIII, який набрав чинності з 05 жовтня 2016 року, передбачив випадки, за яких арешт з майна знімається одночасно із поверненням виконавчого документа стягувачу, а саме: стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа; стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення, за відсутності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення; запроваджено тимчасову адміністрацію банку-боржника, крім рішень немайнового характеру (частина третя статті 37 Закону № 1404-VIII).
Враховуючи наведене, повернення виконавчого документа стягувачу не є підставою для зняття арешту з майна боржника (за винятком випадків, передбачених у частині третій статті 37 Закону № 1404-VIII).
З наведеного вбачається, що виконавець знімає арешт з майна боржника у разі закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа до суду, який його видав (частина перша статті 40 Закону № 1404-VIII). Подібні положення містяться у частині першій статті 50 Закону № 606-XIV. Також виконавець знімає арешт з майна боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 11 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII. Також виконавець знімає арешт з майна боржника, якщо після повернення виконавчого документа стягувачу встановлено, що виконавчий документ не підлягає виконанню (частина четверта статті 40 Закону № 1404-VIII).
При розгляді даної справи судом встановлено, що арешт на майно боржника було накладено державним виконавцем в межах виконавчого провадження № 50989205, за яким у відповідності до постанови державного виконавця від 13.05.2017 виконавчий документ було повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (в редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) - у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього закону заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними.
В обґрунтування вимог скарги боржник ОСОБА_1 посилається на те, що новий кредитор - ОСОБА_2 , на теперішній час реалізувала забезпечувальне право за іпотекою, внаслідок чого грошове зобов'язання за виконавчим провадження № 50989205 припинило своє існування. Між тим, належних та неспростовних доказів на підтвердження того, що відбулась заміна сторони у виконавчому провадженні (заміна сторони за виконавчим документом) до матеріалів справи не долучено - всупереч положень ст. 442 ЦПК України (у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником).
В той же час, ОСОБА_1 особисто у поданій нею скарзі зазначає про те, що жодні дії ОСОБА_2 , як набувачем права на стягнення заборгованості, яка була предметом по справі № 489/5831/15-ц, щодо заміни стягувача у вказаній справі або заміни сторони у виконавчому провадженні № 50989205- не вчинялись.
Посилання скаржника на те, що протиправною є вимога державної виконавчої служби про сплату виконавчого збору - як одна з умов зняття арешту з майна боржника, суд не приймає до уваги, оскільки предметом даної скарги не є вимога про оскарження постанови про стягнення виконавчого збору. Крім того, в разі незгоди із постановою про стягнення виконавчого збору, ОСОБА_1 має право оскаржити її в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши надані докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що передбачені законодавством підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні, подана скарга є безпідставною та в її задоволенню необхідно відмовити в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 258-260, 447-451 ЦПК України, суд -
ухвалив:
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 08.05.2026.
Суддя Г.А. Микульшина