справа № 489/668/26 провадження №2/489/1150/26
Іменем України
08 травня 2026 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів,
встановив:
В січні 2026 року позивач звернулась до суду з позовом в якому просить змінити спосіб стягнення аліментів, які стягуються з відповідача на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2000,00 грн. щомісячно на 6000,00 грн. до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 19.10.2015. Від шлюбу мають неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання доньки в розмірі 2000,00 грн., щомісячно, з подальшою індексацією, починаючи з 24.04.2017 до повноліття дитини. На теперішній час її матеріальний стан змінився, оскільки зросли витрати на утримання дитини у зв'язку із зростанням цін на продукти та одяг, дитина відвідує платні гуртки і індивідуальні заняття. За такого, позивач вимушена звернутись до суду із цим позовом.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 02.02.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 06.04.2026 копію ухвали про відкриття провадження та матеріалів позовної заяви повторно направлено відповідачу, розгляд справи продовжено в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін з урахуванням строку, необхідного для надання відповідачем відзиву.
Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини 5 статті 279 ЦПК України не надходило.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався. Повідомлення відповідача про розгляд справи здійснювалось судом шляхом направлення ухвали про відкриття провадження у справі, позовної заяви та доданих до неї документів за адресою реєстрації місця проживання та додатково шляхом розміщення оголошення на офіційному вебпорталі судової влади.
У відповідності до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Виходячи з вимог частини п'ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.
Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази та встановивши фактичні обставини справи, суд дійшов наступного.
Судом встановлено, що сторони записані батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис №1249.
Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 26.03.2018 по справі №489/1976/17 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 2000,00 грн. щомісячно з подальшою індексацією, починаючи з 24.04.2017 до досягнення дитиною повноліття.
За змістом статті 18 Конвенції про захист прав дитини, прийнятої резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1989 та ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27.02.1991, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частино першою статті 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно з частиною третьою статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
При визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна,грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 182 СК України).
Відповідно до статей 183, 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
В силу частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною першою статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Таким чином, саме позивачу належить право вибору способу стягнення аліментів (у твердій грошовій сумі чи у частці від заробітку платника аліментів) і саме позивач має право на подання позову про зміну способу стягнення аліментів. Вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни способу стягнення або розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов'язаний з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Із зазначених норм закону випливає, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов'язком, та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.
Звертаючись до суду з цим позовом, позивач просила змінити розмір стягнення аліментів у зв'язку зі збільшенням витрат на дитину, які полягають у відвідуванні дитиною додаткових занять з алгебри та геометрії, гуртку з танців та спортивного клубу.
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Доказів того, що з березня 2018 року (з моменту ухвалення рішення суду по справі №489/1976/17) по теперішній час змінився матеріальний або сімейний стан відповідача ОСОБА_2 суду надано не було.
Саме лише посилання позивача на зростання рівня витрат на дитину у зв'язку із відвідуванням нею додаткових занять, спортивного клубу та гуртку танців, не може бути підставою для задоволення позову, оскільки зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину, інфляційні процеси, не є підставою для зміни розміру стягуваних аліментів в розумінні статті 192 СК України, оскільки законодавцем, зокрема частиною другою статті 184 СК України, передбачена індексація розміру аліментів, визначених судом або за домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі.
Щодо наявності додаткових витрат на відвідування дитиною гуртків та додаткових занять, суд зазначає, що такі витрати є окремою категорією стягнень, передбаченою статтею 185 СК України, і не вважаються підставою для збільшення розміру аліментів.
Таким чином, з тексту позову та доданих до нього документів не вбачається наявність достатніх обставин, які в силу закону можуть слугувати підставою для зміни розміру аліментів, адже позивачем не наведено конкретно з відповідним наданням доказів, які зміни матеріального або сімейного стану сталися у неї (у випадку їх погіршення) або у відповідача (у випадку їх поліпшення); погіршення або поліпшення здоров'я когось із них, або наявність інших випадків, передбачених цим Кодексом.
При цьому суд зазначає, що розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін та неповнолітньої дитини і є більшим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Враховуючи, що належних та допустимих доказів наявності обставин зміни матеріального або сімейного стану сторін, їх стану здоров'я, інших обставин, які відповідно до статті 192 СК України є підставою для зміни розміру стягнення аліментів, позивачем не надано, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Відповідно до пункту 3 статті 5 Закону України «Про судовий збір» ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору.
Згідно з пунктом 2 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі відмови в позові покладаються на позивача.
Відповідно до частини сьомої статті 141 ЦПК України, якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Виходячи з викладеного, судові витрати зі сплати судового збору компенсуються за рахунок держави.
Керуючись статями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів - відмовити.
Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи:
позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 08.05.2026.
Суддя І.В.Коваленко