Унікальний номер справи 361/522/26
Номер апеляційного провадження 33/824/2225/2026
Суддя суду першої інстанції Т. К. Василенко
Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
16 квітня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л.Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Броварського міськрайонноого суду Київської області від 10 березня 2026 року про притягнення
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України,
адреса місця проживання:
АДРЕСА_1
до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130, ст. 124 КУпАП,
Постановою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2026 року об'єднано справи про адміністративне правопорушення № 361/522/26 (провадження 3/361/239/26) та № 361/524/26 (провадження 3/361/241/26), присвоїно їм загальний номер справи № 361/522/26 (провадження 3/361/239/26).
ОСОБА_1 визнановинуватим у вчиненні правопорушень, передбачених ст. 124, ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000, 00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 у прибуток держави судовий збір у розмірі 665, 60 грн.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 14 січня 2026 року о 13 год. 50 хв. на перехресті автодороги М01 Київ-Чернігів та дороги Т-1026, керуючи автомобілем «OpelZafira», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під час перестроювання не дав дорогу автомобілю «Renault Dokker», реєстраційний номер НОМЕР_3 , який рухався в попутному напрямку в тій смузі, на яку мав намір перестроїтись водій ОСОБА_1 , внаслідок чого відбулося зіткнення. Внаслідок ДТП транспортні засоби зазнали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив п. 10.3 Правил дорожнього руху.
Також, 14 січня 2026 року о 13 год. 50 хв. на перехресті автодороги М01 Київ-Чернігів та дороги Т-1026 водій ОСОБА_1 , керував автомобілем «Opel Zafira», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Не погоджуючись з постановою судді в частині визнання винним за ч.1ст.130 КУпАП та підданя адміністративному стягненню за даною нормою матеріального права, ОСОБА_1 звернувся з апеляційноюскаргою, просить постанову судді в цій частині скасувати та провадження у справі за ч.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суддею Броварського міськрайонного суду Київської області при винесенні постанови не зазначено, які саме докази наявні в матеріалах справи, підтверджують скоєння ним даного правопорушення.
На думку апелянта, відеозаписи боді-камер працівників поліції не можуть бути використані, як беззаперечний доказ у справі, оскільки на них не зафіксовано осіб, між якими відбулося спілкування у службовому автомобілі, а лише зафіксовано процесуальну послідовність вчинення процесуальних дій.
Зауважує, що у службовому автомобілі знаходилось двоє поліцейських, він та інші невідомі йому люди, водночас відмову від проходження огляду він не висловлював, а навпаки дав згоду, однак працівники поліції неправильно розцінили його відповідь.
Вважає, що суддя місцевого суду прийшов до хибного рішення про наявність у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, зокрема об'єктивної сторони.
У судове засідання суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Суд вважав за можливе розглянути справу за відсутності особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, проаналізувавши доводи апеляційної скарги в межах оскарження постанови, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Так, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245 КУпАП).
Відповідно до ст. 280 КУпАП зазначається, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд, у відповідності з вимогами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Відповідно до пункту 1.4 ПДР України, кожний учасник дорожнього руху має право розраховувати на те, що й інші учасники виконують ці Правила.
Пункт 1.9 ПДР України передбачає, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.3 б) Правил дорожнього руху для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Пунктом 10.3 Правил дорожнього руху України визначено, що у разі перестроювання водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що рухаються в попутному напрямку по тій смузі, на яку він має намір перестроїтися.
Статтею 124 передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Згідно пункту 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 566646 від 14 січня 2026 року о 13 год. 50 хв. на перехресті автодороги М01 Київ-Чернігів та дороги Т-1026 водій ОСОБА_1 , керував автомобілем «Opel Zafira», реєстраційний номер НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, виражене тремтіння пальців рук, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння в установленому законом порядку водій відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, предбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю доведена, у розумінні ст. 251 КУпАП, належними та допустимими доказами, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 566646 від 14 січня 2026 року;
- направленням до медзакладу від 14 січня 2026 року;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів.
- відеозаписом події, рапортом працівника поліції.
Звернувшись з апеляційною скаргою, ОСОБА_1 своєї незгоди щодо складання відносно нього протоколу про адміністратвине правопорушення за ст. 124 КУпАП не висловлює ніяких заперечень не наводить.
Натомість апелянт зазначає про відсутність складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
На таке твердження апелянта, апеляційний суд вважає, що висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами.
Так, згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
Зі змісту зазначених норм закону вбачається, що особа уповноважена на складання протоколу про адміністративне правопорушення, встановивши у чіткій відповідності з встановленою законом процедурою наявність усіх складових адміністративного правопорушення, зобов'язана скласти протокол, в якому в обов'язковому порядку має бути зазначена суть адміністративного правопорушення, тобто у даному випадку дії особи, які відповідають диспозиції статті 124, частині першій статті 130 КУпАП та утворюють об'єктивну сторону складу зазначених правопорушень.
Оскільки у відповідності до приписів ст. 254 КУпАП складання протоколу про адміністративне правопорушення передбачено виключно у випадку його вчинення, уповноважена посадова особа на момент складання протоколу повинна мати в своєму розпорядженні належні та допустимі докази, визначені ст. 251 КУпАП, які беззаперечно доводять вину особи у вчиненні правопорушення.
Відповідно до ч. 1, 2, 5 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відеозаписом зафіксовано, що поліцейські, перибували на місці події, де автомобіль «Opel Zafira», реєстраційний номер НОМЕР_2 ,знаходився на проїзжій частині на перехресті автодороги М01 Київ-Чернігів та дороги Т-1026. Попереду транспортного засобу, знаходиться автомобіль«Renault Dokker», реєстраційний номер НОМЕР_3 . На запитання поліцейського хто перебував за кермом автомобіля «OpelZafira», особи, які перебували в автомобілі не поспішали відповідати, тільки після того, коли свідок події показав поліцейським особу водія, ОСОБА_1 відповів, що за кермом автомобіля «Opel Zafira» перебував він. Поліцейськими встановлено особу водія, а також повідомлено, що водій скоїв ДТП.
При цьому під час спілкування з ОСОБА_1 поліцейські виявили у останнього ознаки алкогольтного сп'яніння.
Отже, поліцейськими з огляду на наявність ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 було заявлено вимогу до останнього про проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння. Після чого, поліцейський детально роз'яснив ОСОБА_1 процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а саме, що водій може пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Drager». У випадку незгоди з результатами такого огляду, чи у випадку відмови від проходження огляду на місці зупинки водій може пройти огляд у найближчому закладі охорони здоров'я.
Доводи апеляційної скарги щодо того, що під час розмови поліцеського з ним, камера поліцейського знаходиться в такому ракурсі, що на записі зафіксовано тільки розмову між особами, що перебували в автомобілі та при цьому камера була направлена на кермо автомобіля не заслуговують на увагу.
Оцінюючи відеозапис з камери поліцейського з точки зору належності, допустимості, достовірності, з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 251, 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цьому доказу. При цьому, досліджуючи під час розгляду відеозапис з місця пригоди на предмет його достовірності та допустимості, апеляційний суд вважає за можливе використати його як доказ вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ці відеофайли містять фактичні дані, на основі яких встановлюється певний юридичний факт і їх зміст об'єктивно узгоджується та співпадає з іншими безпосередньо дослідженими доказами в справі, враховуючи, що ці відеофайли підтвердили відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп'яніння. Крім того, ці відеоматеріали містять дані і про роз'яснення водієві наслідків відмови від проходження огляду на стан сп'яніння.
Протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог ст. 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 2 статті 19 Конституції України декларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пункту 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Уповноважені підрозділи органів Національної поліції наділені владними управлінськими функціями, та вжиттям відповідних заходів, а тому оскарження їх дій та прийнятих ними рішень носить публічно-правовий характер та має розглядатись адміністративним судом в порядку визначеному КАС України.
Усі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень.
Отже, апеляційний суд вважає, що будь-яких порушень при складанні протоколів про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування судового рішення судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Аналізуючи зазначені вимоги матеріального права в їх сукупності та досліджені в судовому засіданні докази, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції надав вірну правову оцінку вказаним доказам, правильно застосував норми матеріального права, які регулюють вказані правовідносини та прийшов до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, так як, керуючи транспортним засобом, маючи ознаки алкогольного сп'яніння, він відмовився від проходження у встановленому порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Що стосується інших доводів апеляційної скарги, то вони також не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Такі доводи апелянта мають формальний характер та спрямовані на його ухилення від адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, проте висновків суду щодо наявності в діях ОСОБА_1 вини у вчиненні вказаного правопорушення не спростовують.
В своєму рішенні від 29.06.2007 у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (OHalloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди; ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі», а тому апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні щодо ОСОБА_1 протоколу про адміністративне правопорушення дотримані в повному обсязі усі вимоги норм матеріального та процесуального права.
Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наявних в ній доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв'язку для доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи судом першої інстанції дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином мотивованою.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки суду в постанові і були підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, апелянтом не наведено і при розгляді апеляційної скарги не встановлено. Як і не встановлено істотних порушень норм КУпАП, які могли б стати підставою для скасування постанови, як про це просить в апеляційній скарзі апелянт.
З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у справі зібрано достатньо доказів на підтвердження факту порушення водієм ОСОБА_1 пункту 2.5 а Правил дорожнього руху та наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що відповідає встановленим фактичним обставинам справи, а тому постанова судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2026 року в оскаржуваній частині є законною та обґрунтованою. Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись статею 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2026 року в оскаржуваній частині залишити без задоволення.
Постанову судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 10 березня 2026 року в частині визнання винуватим ОСОБА_1 у скоєнні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.130 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення за даною нормою матеріального права, залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Д. Поливач