Унікальний номер справи 760/29196/25
Номер апеляційного провадження 33/824/2206/2026
Суддя суду першої інстанції О. А. Воронкін
Суддя у суді апеляційної інстанції Л. Д. Поливач
Постанова
Іменем України
16 квітня 2026 року місто Київ
Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Поливач Л.Д., розглянув у судовому засіданні в залі суду в місті Києві справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 04 березня 2026 року про притягнення
ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
РНОКПП НОМЕР_1 , громадянина України,
адреса місця проживання:
АДРЕСА_1
до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою судді Солом'янського районного суду м. Києва від 04 березня 2026 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що дорівнює 17 000 грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі665, 60 грн.
Судом встановлено, що 06.10.2025 о 09 годині 03 хвилин у м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, 31 водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Infiniti, державний номерний знак НОМЕР_2 у стані алкогольного сп'яніння. Огляд зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки за допомогою приладу DragerARJL- 0269, результат позитивний 0,94%о, чим порушив вимоги п.2.9 а Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.
Не погоджуючись з постановою судді ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, просить її скасувати та провадження у справі закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що постанова винесена з порушенням норм матеріального та поцесуального законодавства, суд не з'ясував усі фактичні обставини справи, не дослідив і не надав належної оцінки наявним у справі доказам та обставинам, не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому розгляду справи.
Зауважує, що фабулу протоколу про адміністратвне правопорушення суддя суду першої інстанції розцінив як істину, не перевіривши чи підтверджуються обставини наявними у справі доказами. Однак, на думку апелянта, матеріалами справи (зокрема відеозаписом) не підтверджується, а навпаки спростовується те, що він керував транспортним засобом 06.10.2025 о 09:03:00. Відеозапис з бодікамери поліцейського, що долучений до матеріалів справи (далі - відеозапис), починається 06.10.2025 о 08:37:08. На той момент автомобіль Infiniti, державний номерний знак НОМЕР_2 , у якому він перебував, і нібито керував, вже не рухався, а стояв біля тротуару.
Звертає увагу апеляційного суду на ту обствину, що ніяких ознак сп'яніння у нього не було, він повністю усвідомлював і контролював свої дії, мав стійку ходу і розбірливу мову, не мав ні порушення координації рухів, ні тремтіння рук, неприроднього кольору обличчя чи поведінки що не відповідала обстановці, не спричиняв небезпеку чи загрозу іншим учасникам дорожнього руху. Від початку діалогу у поліцейського не було жодних зауважень щодо його стану, зовнішнього вигляду, поведінки, мовлення, запаху, кольору обличчя, що підтверджується відеозаписом.
Таким чином, оскільки були відсутні підтвердження того, що він мав ознаки сп'яніння, а тому були відсутні й підстави для проведення його огляду на стан сп'яніння.
Проте, всупереч викладеним вимогам Інструкції, його не було в належному обсязі проінформовано про порядок проведення огляду, у зв'язку з чим огляд відбувся некоректно, а його результати не можна вважати правильними.
Отже, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Ткаленко А.В. підтримали апеляційну скаргу, просили задовольнити її з викладених підстав.
Переглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Ткаленка А.В., суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Так стаття 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до вимог статей 245, 280, 256 КУпАП одним із завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи. Необхідно також встановити, чи вчинено правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для справи. Наявним у матеріалах справи доказам, суд повинен дати належну оцінку.
За змістом ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно зі ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Європейський суд з прав людини у справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (рішення від 29 червня 2007 року) зазначив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Так, приписами частини першої статті 130 КУпАП передбачена відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до пункту 2.9 а) Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом, перебуваючи у стані алкогольного сп'янінн.
Згідно приписів ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного сп'яніння, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами. Огляд водія на стан алкогольного сп'яніння, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Направлення особи для огляду на стан алкогольного сп'яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Вказані положення Кодексу повністю кореспондуються з положеннями Правил дорожнього руху України, згідно з якими водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
У відповідності до п.6 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 №1103, водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
За приписами пункту 1 розділу ІІ Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів проводиться поліцейським лише за наявності у водіїв ознак алкогольного сп'яніння, в той час, як пунктом 12 цього розділу передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4, розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
При цьому згідно п.3 Розділу І цієї Інструкції ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Правовою підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність складу вчиненого адміністративного правопорушення, що має підтверджуватися належними і допустимими доказами.
Перевіркою матеріалів справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 встановлено, що суддя суду першої інстанції розглянув справу у відповідності до вимог статей 245, 252, 280 КУпАП, всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчинення правопорушення та прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Так, переглядаючи справу в межах доводів поданої ОСОБА_1 апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова, якою ОСОБА_1 визнано винним у порушенні ним п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є обґрунтованою та підтверджується наявними в матеріалах справі доказами, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 474817 від 06.10.2025;
- відеозаписом з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) від 06.10.2025, використання яких передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцію про порядок зберігання, видачі, приймання, використання нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) працівниками патрульної поліції та доступ до відеозаписів з них», затвердженої наказом Департаменту патрульної поліції №100 від 03.02.2016;
- висновком спеціального технічного приладу Аlkotest Drager ARJL- 0269 щодо результатів огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння № 4015 від 06.10.2025, складеного 06.10.2025 о 09 годині 03 хвилини, результат позитивний 0,94 %;
- актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів віл 06.10.2025;
- направленням водія транспортного засобу на огляд з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, складеного 06.10.2025;
- постановою про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 5874864 від 06.10.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в дохід держави за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Усім зазначеним доказам суд першої інстанції надав належну оцінку та правильно визнав винним ОСОБА_1 у порушенні пункту 2.9 а) ПДР України та вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Із наявного в матеріалах справи відеозапису з нагрудної камери працівника поліції вбачається згода ОСОБА_1 на пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу Drager 6820, прилад ARJK-0269 на місці зупинки, результат огляду становить 0,94 % проміле.
При цьому, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 зазначивши, що у стані сп'яніння не перебуває при цьому, не висловив своє бажання пройти огляд у закладі охорони здоров'я.
Доводи апеляційної скарги щодо неповноти дослідження обставин справи не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається, що усі обставини справи суддею були досліджені всебічно, повно і об'єктивно, висновки судді ґрунтуються як на матеріалах справи, так і на вимогах закону.
З приводу доводів апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять жодного доказу керування ОСОБА_1 транспортним засобом та його зупинку працівниками поліції, то такі доводи апеляційної скарги є неспроможними, з огляду на наступне.
Факт керування особою, яка має ознаки алкогольного сп'яніння, транспортним засобом підлягає доказуванню у ході провадження у справі про адміністративне правопорушення за допомогою доказів, вичерпний перелік джерел яких визначений у ст. 251 КУпАП.
Апеляційний суд дослідив відеозапис з бодікамери поліцейського та вирішив, що суддя суду першої інстанції надав обґрунтовану оцінку даному доказу.
Отже, відеозапис з бодікамери поліцейського є допустимим доказом, якому судом першої інстанції надано належну оцінку у сукупності з іншими доказами, які доводать вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Із відеозапису з бодікамери працівника поліції вбачається, що запис ведеться уже після зупинки автомобіля «Infiniti», державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 у автомобіля ввімкнено зовнішнє освітлення фар.
Поліцейськими повідомлено водію причину зупинки автомобіля під його керуванням, це те, що останній перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки.
Отже, у працівників поліції була наявна причина для зупинки автомобіля, а саме, порушення водієм правил дорожнього руху та твердження ОСОБА_1 про те, що він автомобілем не керував, не відповідає дійсності.
З відео вбачається, що ОСОБА_1 веде себе неадекватно, починає вживати їжу перед поліцейськими мотивуючи свою поведінку тим, що не встиг пообідати.
Поліцейськими з огляду на наявність ознак алкогольного сп'яніння у ОСОБА_1 було заявлено вимогу до останнього про проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння. Після чого, поліцейський детально роз'яснив ОСОБА_1 процедуру проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, а саме, що водій може пройти огляд на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням приладу «Drager». У випадку незгоди з результатами такого огляду, чи у випадку відмови від проходження огляду на місці зупинки водій може пройти огляд у найближчому закладі охорони здоров'я.
Окрім того поліцейським було винесено постанову про накладення адміністративного стягнегнення за правопорушення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП вчинене ОСОБА_1 .
Так, перебуваючи на проїзній частині особа, відповідно до ПДР є учасником дорожнього руху і тому у відповідності до п. 1.3 -1.5 ПДР зобов'язана неухильно виконувати вимоги цих Правил, розраховувати на те, що інші учасники виконують ці Правила, а їх дії або бездіяльність не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків.
ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.
Порушень вимог закону при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, які можуть бути підставою для скасування постанови судді, апеляційний суд не вбачає.
Так, протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали по документуванню адміністративного правопорушення складено відповідно до вимог статті 256 КУпАП, Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Особа відносно якої було складено протокол про адміністративне правопорушення підписала його. Згідно протоколу ОСОБА_1 було роз'яснено його права, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що свідчить його підпис в протоколі про адміністративне правопорушення.
При цьому будь - яких зауважень особа, відносно якої складено протокол, щодо нероз'яснення йому прав, вказаних у протоколі, обставин правопорушення не зазначив в останньому, лише зазначив, що у стані алкогольного сп'яніння не перебував.
Однак, зазаначаючи у протоколі про адміністратвине прапвопорушення, що у стані сп'яніння не перебував, ОСОБА_1 не висловлює свою незгоду з результатом приладу Drager Alcotest, та не зазначає про необхідність пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоровя.
Будь-яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Частиною 2 статті 19 Конституції України декларовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до пункту 11 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Уповноважені підрозділи органів Національної поліції наділені владними управлінськими функціями, та вжиття відповідних заходів, а тому оскарження їх дій та прийнятих ними рішень носить публічно-правовий характер та має розглядатись адміністративним судом в порядку визначеному КАС України.
Усі матеріали справи зібрані працівниками патрульної поліції, які діяли в межах своїх повноважень, протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП відносно ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.
Дії поліцейських жодним чином не призвели до звуження чи обмеження конвенційних та/або конституційних прав водія чи його основоположних свобод, не обмежили його в можливостях ефективно використати свої права, та не ставить під сумнів походження доказів, їх надійність та достовірність.
Будь-яких порушень при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, які б стали підставою для скасування постанови судді суду першої інстанції апеляційним судом не встановлено.
Та обставина, що в протоколі і постанові судді зазначено помилково час керування ОСОБА_1 автомобілем, не свідчить про те, що ОСОБА_1 автомобілем 06.10.2025 не керував, оскільки він сам пояснив суду апеляційної інстанції про те, що він вранці 06.10.2025 керував автомобілем по вул. Митрополита Василя Липківського.
Висновок щодо результатів медичного огляду від 10.10.2025, відповідно до якого ОСОБА_1 06.10.2025 о 10.25 год не перебував у стані алкогольного сп'яніння, суд оцінює критично, оскільки законом визначено спеціальну процедуру проходження водієм такого огяду, а тому такий висновок не спростовує результат спеціального технічного засобу Drager 6820, прилад ARJK-0269, результат огляду становить 0,94 % проміле.
Отже, вина ОСОБА_1 у порушенні п. 2.9 а) Правил дорожнього руху, за обставин, викладених у постанові судді, всупереч доводів апеляційної скарги, підтверджується наявними у справі доказами зазначеними вище.
Апеляційний суд вважає, що суддею суду першої інстанції належним чином були досліджені докази, що містяться у матеріалах справи про адміністративне правопорушення, яким суддя надав належну правову оцінку, з такою оцінкою доказів погоджується і суд апеляційної інстанції.
Переконливих доводів, які б безумовно спростовували висновки судді викладені у постанові і були б підставами для її скасування та закриття провадження в справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 130 КУпАП, при розгляді апеляційної скарги не встановлено.
Висновок судді про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП повністю відповідає фактичним обставинам справи та підтверджується наявними у справі доказами. Зазначені докази відповідають критеріям належності та допустимості, та в своїй сукупності підтверджують факт порушення ОСОБА_1 п. 2.9 а) Правил дорожнього руху.
Суд першої інстанції згідно з вимогами ст.ст.245, 252, 280 КУпАП всебічно, повно і об'єктивно з'ясував обставини вчиненого правопорушення і прийняв постанову, зміст якої відповідає вимогам ст.283 КУпАП, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків судді суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги.
Даючи оцінку доводам, викладеним у апеляційній скарзі щодо практики Європейського суду з прав людини і правових висновків Верховного Суду, та висновків апеляційних судів, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обгрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону та повністю доводять вину водія ОСОБА_1 , у порушенні п. 2.9. а) Правил дорожнього руху та вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст 130 КУпАП.
Загалом доводи апеляційної скарги фактично зводяться до незгоди апелянта із прийнятою суддею постановою та свідчать про намір ОСОБА_1 уникнути відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, проте висновків судді вони не спростовують.
Підстави для її скасування та закриття провадження у справі за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, про що заявляються вимоги в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 04 березня 2026 року залишити без задоволення.
Постанову судді Солом'янського районного суду м. Києва від 04 березня 2026 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Л. Д. Поливач