Справа 761/14701/22 Головуючий у суді першої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/5068 /2024 Доповідач у суді апеляційної інстанції: ОСОБА_2
Категорія: ст. 422-1 КПК України
11 жовтня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши в залі суду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції з використанням комунікаційної платформи "ВКЗ" із захисником ОСОБА_6 , її апеляційну скаргу в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 серпня 2024 року стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Погорілівка Застанівського р-ну Чернівецької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_8 ,
захисника ОСОБА_6 , -
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 13.08.2024 на задоволення клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 продовжено строк дії застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 11.10.2024 включно.
Суд першої інстанції, вказав на доцільність продовження тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 врахувавши існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КК України, дані про особу обвинуваченого, тяжкість кримінального правопорушення та тяжкість ймовірного покарання, і дійшов висновку, що інші більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти встановленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, захисник ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13.08.2024 та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора.
Захисник вважає, що ухвала суду постановлена з порушення норм кримінального процесуального законодавства, без урахування практики національних судів та ЄСПЛ та має бути скасована з нижченаведених підстав.
Вказує, що прокурором не доведено існування будь-якого ризику передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому, стверджує, що поведінка ОСОБА_7 не дає жодної підстави вважати, що він збирається переховуватись від слідства і суду та перешкоджати встановленню істини.
Крім того, у даному провадженні допитано усіх свідків та потерпілих, досліджено докази.
Також, як вказує захисник, у порушення п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою не містить жодних обставин які б, свідчили про те, що ризики не зменшились.
Зауважує захисник і на тому, щозгідно практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини тяжкість злочину, у вчиненні якого підозрюється особа, не може бути безумовною підставою для обрання щодо цієї особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У той же час, суд першої інстанції, визначаючи наявність ризиків, послався лише на тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, та не оцінив усі відомості щодо обвинуваченого у їх сукупності, зокрема, завершення досудового розслідування, наявність соціальних зав'язків, наявність постійного місця проживання, наявність членів родини на утриманні, належну процесуальну поведінку, тощо.
Враховуючи, що клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу не містить доводів, що подальше тримання під вартою обвинуваченого є виправданим, не містить доводів, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить виконання покладених на обвинуваченого процесуальних обов'язків, не містить доказів наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, захисник вважає, що суд першої інстанції мав відмовити в задоволення клопотання прокурора.
Крім того, на переконання захисник, суд мав врахувати і те, що обвинувачений дуже тривалий термін - більше 2 років перебуває під вартою, у той час, коли його вина ще не доведена, а ризики зі спливом часу значно зменшились.
Обвинувачений ОСОБА_7 , через ДУ "Київський слідчий ізолятор", про час та місце розгляду провадження повідомлений у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, заява про його безпосередню участь в судовому засіданні до суду не надходила.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення захисника на підтримку доводів апеляційної скарги, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу суду без змін, дослідивши матеріали контрольного провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступним.
Суд апеляційної інстанції розглядає провадження з дотриманням вимог ст. 62 Конституції України та ст. 404 КПК України в межах апеляційної скарги, за процедурою, визначеною ст. 422-1 КПК України.
Як убачається з матеріалів контрольного провадження, на розгляді Шевченківського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження № 120 221 111 400 001 90 від 08.04.2022 по обвинуваченню ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України.
Прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_8 звернувся до суду першої інстанції з клопотанням про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з його обґрунтуванням.
Суд першої інстанції, вислухавши думку сторін у провадженні, знайшов клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слушним, прийнявши відповідне рішення у провадженні, з правильністю чого погоджується і колегія суддів.
Так, як указують положення ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність вказаних ризиків, що висвітлено в ч. 2 ст. 177 КПК України, з урахуванням обставин, перелічених нормою ч. 1 ст. 178 КПК України.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Розглядаючи матеріали кримінального провадження в частині продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою у порядку ст. 331 КПК України, судом першої інстанції були дотримані вимоги кримінального процесуального закону, викладені в ст. 199 КПК України, з оцінкою і положень ч. 1 ст. 183 КПК України, які декларують, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
На дотримання наведених вище вимог кримінального процесуального закону та виходячи з усталеної практики Європейського суду з прав людини, суд першої інстанції під час судового розгляду кримінального провадження і дійшов ґрунтовного висновку про необхідність продовження, обвинуваченому ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зважаючи на те, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, відповідальність за який передбачена у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі, існування ризиків передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - ймовірного переховування від суду, можливість незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому ж кримінальному провадженні.
При цьому, слід вказати, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за особливо тяжкі злочини підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справі "Ілійков проти Болгарії" зазначив, що "суворість передбаченого покарання" є суттєвим елементом при оцінюванні "ризиків переховування або повторного вчинення злочинів".
Щодо ризику впливу на свідків та потерпілих, то слід зазначити, що вказаний ризик існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків/потерпілих та дослідження їх судом. З ухвали суду вбачається, що судом станом на час продовження запобіжного заходу, ще не допитані потерпілі та свідки. (хоча у нас в сз захисник сказав, що всі вже допитані)??????????
Посилання сторони захисту на дані, які характеризують особу обвинуваченого, не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та не виключає можливість продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
При цьому, слід зауважити, що суд апеляційної інстанції, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції про продовження строку дії запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_7 у виді тримання під вартою на стадії судового розгляду, в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого, судом на даному етапі не встановлено, у зв'язку з чим колегія суддів вважає, що інші більш м'які запобіжні заходи аніж тримання під вартою, у даному випадку не зможуть запобігти наявним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
Також, суд першої інстанції обґрунтовано не визначив обвинуваченому ОСОБА_7 альтернативний запобіжний захід у виді застави зважаючи на положення п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України, оскільки він обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке спричинило загибель людей.
Отже, на думку колегії суддів, судом першої інстанції були дотримані вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_7 у виді тримання під вартою без визначення розміру застави, при повному та об'єктивному дослідженні на даному етапі судового розгляду всіх обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження такого запобіжного заходу, при цьому, в ухвалі суду першої інстанції докладно наведені мотиви, за яких було прийнято відповідне рішення.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки у провадженні існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають усталеній практиці Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, які б вплинули на правильність прийняття судового рішення, доводи щодо якого і є предметом перегляду судом апеляційної інстанції у відповідності з приписами ч. 1 ст. 404 КПК України.
За викладеним, апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 404, 407, 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 13 серпня 2024 року, якою на задоволення клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_8 продовжено строк дії застосованого до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 11 жовтня 2024 року включно, - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4