г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/1961/26
Номер провадження 1-кс/213/155/26
Іменем України
08 травня 2026 року слідчий суддя Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП №7 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_6 , поданого в межах кримінального провадження №12026041740000103, за ознаками ч. 4 ст. 153 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Кривий Ріг Дніпропетровська область, громадянин України, освіта професійно-технічна, не одружений, дітей не має, не працює, пенсіонер, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає по АДРЕСА_2 , раніше не засуджений,
Слідчий звернувся до Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу з клопотанням погодженим з прокурором про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Зазначив, що існують ризики передбачені п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, та вважає що обрання більш м'яких запобіжних заходів неможливе.
У судовому засіданні прокурор клопотання підтримав, зазначив, що обгрунтованими є ризики за п. 1,5 ч.1 ст. 177 КПК України, просив не обирати альтернативний запобіжний захід.
Підозрюваний не заперечував проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Захисник поклався на розсуд суду.
Заслухавши сторони, дослідивши клопотання та надані матеріали, слідчий суддя дійшов наступного.
Згідно клопотання, У провадженні CВ ВП №7 КРУП ГУНП в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження №12026041740000103 від 06.05.2026, за ознаками ч. 4 ст. 153 КК України.
07.05.2026р. ОСОБА_4 повідомлено про підозру у даному кримінальному провадженні за ч.4 ст. 153 КК України, за ознаками вчинення насильницьких дій сексуального характеру, не пов'язаних із проникненням в тіло іншої особи (сексуальне насильство), вчинене щодо особи, яка не досягла чотирнадцяти років, незалежно від її добровільної згоди.
Розглядаючи питання обґрунтованості підозри як підставу для застосування запобіжного заходу, суд зважає на відсутність законодавчого визначення поняття «обґрунтованість підозри» та усталену практику Європейського суду з прав людини щодо поняття «обґрунтованості підозри» та критеріїв її визначення. Зокрема, як зазначено у рішенні ЄСПЛ «Нечипорук, Йонкало проти України» від 21.04.2011р., наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об'єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.
З'ясовано, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення з огляду на матеріали, додані до клопотання слідчого, які достатньо дають підстави дійти висновку, що дана особа могла б скоїти інкриміноване їй кримінальне правопорушення, тобто ймовірно є підстави допустити її причетність до його вчинення.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є запобіжним заходом.
Відповідно до ст. 177 цього Кодексу метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу судом враховуються вимоги ст.178 КПК України, а саме: тяжкість покарання за інкримінований злочин, а саме за ст. 153 ч.4 КК України строк від 5 до 10 років позбавлення волі. Злочин відноситься до тяжких злочинів. Підозрюваний не одружений, неповнолітніх дітей не має, не працює, пенсіонер. Суд враховує вік та стан здоров'я підозрюваного, зі слів мав інвалідність, але не продовжив її дію, доказів хвороб не надав. На обліку у лікаря психіатра не перебував; перебував на обліку у лікаря нарколога.
Судом встановлені ризики за ст. 177 КПК України, відповідно до яких ОСОБА_4 може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Ризик переховування ОСОБА_4 від органу досудового розслідування та суду обґрунтовується тим, що підозрюваний за місцем реєстрації не мешкає, офіційно не працює, а також враховуючи, що в країні введено воєнний стан, усвідомлюючи тяжкість покарання, яке може бути призначено у разі визнання винуватим, має можливість, з метою уникнення кримінальної відповідальності виїхати як з місця, де проживає, так і на окуповані території і це ускладнить встановити його місцезнаходження та суттєво впливатиме на строки досудового розслідування та судового розгляду.
Згідно ст.12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 153 КК України є тяжким, санкція статті передбачає покарання від 5 до 10 років позбавлення волі, і розуміючи це буде намагатись уникнути кримінальної відповідальності та зможе переховуватись від органу досудового розслідування та суду.
Ризик вчинити нове кримінальне правопорушення підтверджується тим, що ОСОБА_4 ніде не працює, не має стійких зв'язків, скоїв тяжкий злочин.
З правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної в справі «W проти Швеції» від 26 січня 1993 року, слідує, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпеки цієї особи та не дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірність її поведінки, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що обвинувачений може ухилитися від суду.
Стороною захисту не спростовано вказані ризики, не доведено наявність тісних соціальних зв'язків.
Відповідно до п.4 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Таран проти України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою повинен бути необхідним за конкретних обставин. Тримання під вартою відповідно до підпункту «с» пункту 1 статті 5 Конвенції має втілювати вимогу пропорційності, яка обумовлює існування обґрунтованого рішення, яким здійснюється оцінка відповідних аргументів «за» і «проти» звільнення.
Відповідно до рішення ЄСПЛ Тимошенко проти України, для того, щоб позбавлення свободи вважалося несвавільним - запобіжний захід повинен бути необхідним за даних обставин.
Суд зазначає, що на даний час, коли по справі не зібрані всі докази, не проведено всі слідчі дії, та за існування вказаних ризиків, наявні аргументи тільки "проти" звільнення, тобто "за" обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки даний захід є необхідним за вказаних обставин.
Запобіжний захід у вигляді домашнього арешту і особистого зобов'язання не зможуть запобігти ризикам переховування, ризику вчинення нового злочину, оскільки він матиме змогу ухилитись від слідства та суду, вчинити новий злочин. Вказані ризики посилюються введенням в країні воєнного стану. Особиста порука не може бути застосована, оскільки суду не повідомлено про наявність осіб, які б заслуговували на довіру та поручились за підозрюваного.
Згідно з п.5 ч.1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є запобіжним заходом, який у відповідності до ч.1 ст. 183 КПК України є винятковим, та застосовується лише в разі неможливості застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Враховуючи вказане, суд вважає клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню. Відповідно до п.1 ч.4 ст. 183 КПК України - альтернативний запобіжний захід у вигляді застави не застосовується.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.107,131,176-178,182, 183-187,193-194.196-197 КПК України, -
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в межах кримінального провадження № 12026041740000103, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Державній установі «Криворізька установа виконання покарань №3» строком на 60 (шістдесят) днів.
Визначити часом закінчення строку дії даної ухвали 04.07.2026р.
Виконання ухвали покласти на ВП № 7 Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти діб з моменту її проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1