Справа № 212/6724/26
2-о/212/161/26
про залишення заяви без руху
08 травня 2026 року м. Кривий Ріг
Суддя Покровського районного суду міста Кривого Рогу Рибкіна Н.М., ознайомившись із заявою ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території встановив:
07.05.2026 до суду надійшла вказана заява.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені розділом ІV ЦПК України.
Суд, ознайомившись із вказаною заявою, прийшов до висновку, що вона не відповідає вимогам ст. ст.175-177 ЦПК України виходячи з наступного.
Згідно з положеннями ч.4 ст.294 ЦПК України, справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.
Заінтересовані особи беруть участь у справах цієї категорії з метою захисту своїх інтересів або інтересів держави. Заінтересованими особами у справах про встановлення юридичного факту, залежно від мети встановлення цього факту, можуть бути й інші особи. Це коло визначається взаємовідносинами із заявником у зв'язку з обставинами, які підлягають встановленню і які можуть вплинути на їх права і обов'язки.
Суд роз'яснює, що до заінтересованих осіб віднесено:
1) особи, взаємовідносини яких із заявником залежать від мети факту, що підлягає встановленню;
2) організації і установи, в яких заявник реалізовуватиме рішення про встановлення юридичного факту, тобто в яких будуть здійснені права осіб, що виникли внаслідок судового встановлення юридичного факту.
Саме ці групи заінтересованих осіб залучаються до участі у справах окремого провадження.
Разом з тим, при зверненні до суду заявницею у заяві не зазначено заінтересованих осіб.
Зважаючи на викладене, в залежності від мети, заявниці слід визначити коло заінтересованих осіб у межах даної справи.
Крім того, на підтвердження відомостей до заяви в якості додатків додані документи, викладені іноземною ( англійською) мовою.
Згідно з ч. 4 ст. 95 ЦПК України, копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
До письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою у порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат».
Відповідно до ст. 79 Закону України «Про нотаріат», нотаріус засвідчує вірність перекладу документа з однієї мови на іншу, якщо він знає відповідні мови. Якщо нотаріус не знає відповідних мов, переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус.
Аналогічні положення викладені у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012.
Для перекладу надаються оригінали документів або їх нотаріально засвідчені копії. Документи, викладені на двох і більше окремих аркушах, що подаються для засвідчення вірності перекладу або засвідчення справжності підпису перекладача, повинні бути з'єднані у спосіб, що унеможливлює їх роз'єднання без порушення цілісності, пронумеровані і скріплені підписом відповідної посадової особи та печаткою юридичної особи (у разі наявності), яка видала документ.
Переклад робиться з усього тексту документа, у тому числі з печатки і штампу. Переклад виконується на окремому аркуші чи аркушах. Він прикріплюється до оригіналу документа, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса та його печаткою.
Отже, заявниці до документів, які викладені іноземною ( англійською) мовою необхідно надати належним чином засвідчений переклад.
Крім того, зі змісту заяви та долучених до неї документів слідує, що заявниця на час народження дитини не перебувала у шлюбі, проте просить зазначити відомості про батька дитини- ОСОБА_2 , тобто поряд із встановленням факту народження дитини, заявниця просить вказати, що батьком дитини є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянства не зазначає, належного перекладу його документів українською мовою не додає. Оскільки встановлення факту народження, про який просить заявниця, стосується малолітньої дитини, тому заінтересованими особами у справі є її батьки. Проте, всупереч наведеному, заявниця не залучає до участі в справі батька малолітньої дитини із зазначенням її місця проживання (перебування), засобів зв'язку.
Згідно зі ст. 135 СК України, при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Крім того, заявниця до заяви не додає копії документів, що підтверджують народження дитини (медичне свідоцтво про народження та/або медичний висновок про народження, інші медичні довідки).
Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
07 травня 2022 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання правового режиму на тимчасово окупованій території України» №2217-IX від 21.04.2022 року, на підставі якого ч. 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» викладена в наступній редакції: будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Крім того, згідно з ч. 4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Заявниця, посилаючись на п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», зазначає про звільнення заявників від сплати судового збору у даній категорії справ, що є помилковим.
Відповідно до змісту п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються заявники у справах за заявами про встановлення фактів, що мають юридичне значення, поданих у зв'язку зі збройною агресією, збройним конфліктом, тимчасовою окупацією території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
Аналізуючи положення п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», слід дійти висновку, що законодавцем чітко визначено причинно-наслідковий зв'язок між подією (збройна агресія, конфлікт тощо), яка потягла дію наслідок (вимушене переселення, загибель тощо), який і повинен бути підтверджений судом як факт, що має юридичне значення.
Отже, саме по собі народження на тимчасово окупованій території, не звільняє заявників від сплати судового збору на підставі п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Як слідує зі змісту заяви та даних з Єдиного демографічного реєстру, ОСОБА_1 зареєстрована в м. Луганську, який тимчасово окупований з 2014 року, дитина з дня народження ІНФОРМАЦІЯ_2 та по теперішній час знаходиться з матір'ю заявниці ОСОБА_4 у с. Новолуганському на тимчасово окупованій території України.
Заявницею не надано доказів того, що тимчасова окупація території України призвела до її вимушеного переселення з тимчасово окупованої території України, а тому відсутні підстави для звільнення від сплати судового збору на підставі п. 21 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а тому за звернення з даною заявою судовий збір підлягає сплаті.
Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 28.02.2024 у справі № 759/17678/22.
Згідно з ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду заяви у справах окремого провадження ставка судового збору становить 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду. А отже, судовий збір за подання вказаної заяви складає 665,60 грн (3328 грн х 0,2).
Судовий збір підлягає сплаті за наступними реквізитами: Отримувач коштів: ГУК у Дн-кiй обл/Покр.р/22030101; Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155; Банк отримувача Казначейство України(ел. адм. подат.); Рахунок отримувача UA048999980313151206000004648; Код класифікації доходів бюджету 22030101; Призначення платежу 101 __________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Покровський районний суд міста Кривого Рогу (назва суду, де розглядається справа).
Відповідно до ч. 1, 2 ст 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 2, 4, 5, 175, 177, 185 ЦПК України суддя,
постановив:
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту народження дитини на тимчасово окупованій території - залишити без руху.
Копію ухвали направити заявнику для відома та надати строк для усунення недоліків терміном десять днів з дня вручення копії ухвали.
Роз'яснити заявнику, що згідно з ч. 3 ст.185 Цивільного процесуального кодексу України, якщо він відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо заявник не усунув недоліки заяви у строк, встановлений судом, вона вважається неподаною і повертається заявнику.
Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.
Ухвала складена та підписана 08.05.2026 року.
Суддя Н. М. Рибкіна