ЄУН 174/199/26
н/п 2/174/273/2026
07 травня 2026 року м. Вільногірськ
Вільногірський міський суд Дніпропетровської області в складі:
головуючого - судді Данилюк Т.М.,
за участю секретаря - Килинчук Л.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в заочному порядку в спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, треті особи - виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_3 ,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, вказуючи, він відповідно до договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду № 3767 від 11.06.2020 є наймачем житлового приміщення у вигляді квартири АДРЕСА_1 . Квартира належить до комунальної власності територіальної громади м.Вільногірська. З 1991 крім позивача в квартирі зареєстровані його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_2 .
З 2018 і до цього часу, відповідач в квартирі не проживає, оскільки виїхав на постійне місце проживання до Німеччини, де й проживає разом з сім'єю. Фактично в квартирі проживає позивач разом з дружиною. Таким чином, відповідач не користується квартирою більше семи років, не сплачує нарахування за житлово-комунальні послуги, його речей в квартирі немає, поштова кореспонденція на його ім'я не надходить. Вважає, що останній втратив право користування житловим приміщенням.
Враховуючи викладене вище, просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 .
Ухвалою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 24.03.2026 у справі відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін, сторонам роз'яснені їх процесуальні права та обов'язки.
Позивач ОСОБА_1 , третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, надали заяви про розгляд справи без їх участі, позов підтримали, просили його задовольнити в повному обсязі (а.с.23,24).
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог ст.128 ЦПК України (а.с.35), про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності та відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не надав, тому суд, відповідно до ч.8 ст.178, ст.ст. 280-281 ЦПК України, вирішує справу у заочному порядку за наявними матеріалами.
Представник третьої особи - виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області надала заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати та закінчувати без її участі, винести рішення по справі на розсуд суду (а.с.26).
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, факт належності на праві користування позивачу кв. АДРЕСА_1 підтверджується копією договору найму житла в будинках державного і комунального житлового фонду № 3767 від 11.06.2010 (а.с.3).
Факт реєстрації позивача, відповідача та третьої особи ОСОБА_3 в кв. АДРЕСА_1 , підтверджується відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб № 2187 від 29.12.2025 наданого відділом реєстрації фізичних осіб виконавчого комітету Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (а.с.4).
Факт не проживання відповідача ОСОБА_2 в кв. АДРЕСА_1 , підтверджується копією акту № 2222 від 25.12.2025, який складено депутатом Вільногірської міської ради VIII скликання ОСОБА_4 , відповідно до якого встановлено, що ОСОБА_2 за вказаною адресою не проживає з 2018 року (а.с.5).
Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст.47 Конституції України, кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Згідно з ч.4 ст.9 ЖК України, ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Згідно ч.1 ст.71 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст.72 ЖК України, визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Аналіз ст.ст.71, 72 ЖК України, дає підстави для висновку, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування жилим приміщеннями за двох умов: не проживання особи в жилому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин такого не проживання.
Вичерпного переліку таких поважних причин житлове законодавство не встановлює, у зв'язку з чим поважність причин відсутності особи за місцем проживання визначається судом у кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи.
Процесуальний закон покладає обов'язок на позивача довести факт відсутності відповідача понад встановлені ст.71 ЖК України строки у жилому приміщенні без поважних причин. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення. Повернення особи до жилого приміщення, яке вона займала, перериває строк тимчасової відсутності. При тимчасовій відсутності за особою продовжує зберігатись намір ставитися до жилого приміщення як до свого постійного місця проживання, тому при розгляді позову про визнання особи такою, що втратила право на жилу площу, суд повинен ретельно дослідити обставини, які мають значення для встановлення причин довготривалої відсутності.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 490/12384/16-ц, від 22 листопада 2018 року у справі № 760/13113/14-ц, від 26 лютого 2020 року у справі № 333/6160/17, від 18 березня 2020 року у справі № 182/6536/13-ц, від 22 грудня 2021 року у справі № 758/12823/17.
У постанові від 09 грудня 2020 року у справі № 209/2642/18 Верховний Суд зазначив, що при вирішенні питання про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, судам необхідно враховувати причини її відсутності. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
Правилами ч.ч.1, 2 ст.61 ЖК України унормовано, що користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Згідно зі ст.64 ЖК України, члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім'ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають із зазначеного договору. До членів сім'ї наймача належать дружина наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Якщо особи, зазначені в частині другій цієї статті, перестали бути членами сім'ї наймача, але продовжують проживати в займаному жилому приміщенні, вони мають такі ж права і обов'язки, як наймач та члени його сім'ї.
Відповідно до ч.2 ст.107 ЖК України, у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
При цьому факт тимчасової відсутності фізичної особи і пов'язані з цим правові наслідки (статті 71, 72 ЖК України) необхідно відмежовувати від факту постійної відсутності особи в житловому приміщенні у зв'язку з її вибуттям на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті (стаття 107 ЖК України).
Саме на позивача процесуальний закон покладає обов'язок довести факт вибуття відповідача (відповідачів) на постійне місце проживання в інше жиле приміщення відповідно до статті 107 ЖК України.
При цьому, слід ураховувати, що доказуванню у цьому разі підлягають обставини, які свідчать про обрання особою іншого постійного місця проживання.
На підтвердження вибуття особи до іншого постійного місця проживання суд може брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання стороною іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписка, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, перевезення майна в інше жиле приміщення, виїзд в інший населений пункт, укладення трудового договору на невизначений строк тощо).
Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до такого житлового приміщення.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 14 червня 2022 року, прийнятій у справі №161/20415/19, провадження №61-14025св21.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 є користувачем квартири АДРЕСА_1 , де зареєстровані його дружина та син, однак у вказаному житлі син не проживає без поважних причин більше семи років, за користування житловим приміщенням і комунальні послуги не сплачує та не здійснює інших витрат по утриманню житла, що дає суду підстави для визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою, що є підставою для його зняття із зареєстрованого місця проживання за вказаною адресою та внесення відповідних змін до реєстру територіальної громади.
Враховуючи, що позивач на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст.141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 1 331,20 грн слід стягнути з відповідача на користь держави.
На підставі ст.ст.317, 319, 321, 366, 391 ЦК України, ст.ст.2, 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.56, 59 Закону України «Про виконавче провадження» і керуючись ст.ст.12, 81, 133, 141, 178, 247, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, треті особи - виконавчий комітет Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, ОСОБА_3 - задовольнити.
ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), визнати таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою для його зняття із зареєстрованого місця проживання за вказаною адресою та внесення відповідних змін до реєстру територіальної громади.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 1 331,20 грн судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий - суддя підпис Т.М.Данилюк