08 травня 2026 року
м. Київ
справа № 990/63/26
провадження № 11-199заі26
Суддя Великої Палати Верховного Суду Губська О. А. перевірила матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах матері - ОСОБА_2 , на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 березня 2026 року у справі № 990/63/26 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах матері - ОСОБА_2 , до Вищої ради правосуддя, дисциплінарного інспектора Пилипенка Сергія про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 , яка діє в інтересах матері - ОСОБА_2 , звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до Вищої ради правосуддя, дисциплінарного інспектора Пилипенка Сергія , у якому просить:
- визнати дії, бездіяльність Вищої ради правосуддя протиправними;
- зобов'язати скасувати ухвалу Вищої ради правосуддя від 18 лютого 2026 року № 402/0/18-26.
Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 березня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 , яка діє в інтересах матері - ОСОБА_2 , до Вищої ради правосуддя, дисциплінарного інспектора Пилипенка Сергія про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії було повернуто позивачеві.
Не погодившись із цією ухвалою, ОСОБА_1 , яка діє в інтересах матері - ОСОБА_2 , звернулася з апеляційною скаргою до Великої Палати Верховного Суду, в якій просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 березня 2026 року.
Відповідно до частини третьої статті 292 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) Велика Палата Верховного Суду переглядає в апеляційному порядку судові рішення Верховного Суду, ухвалені ним як судом першої інстанції.
Статтею 296 КАС України встановлено вимоги до форми та змісту апеляційної скарги.
Перевіряючи апеляційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону, суд дійшов висновку про залишення її без руху з огляду на таке.
З апеляційної скарги вбачається, що вона подана в інтересах ОСОБА_2 та підписана Філімоновою Л. П. як законним представником скаржника.
Згідно із частини першою статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника, крім випадку, встановленого частиною дев'ятою статті 266 цього Кодексу.
Частиною першою статті 57 КАС України визначено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Відповідно до частин першої та другої статті 59 КАС України повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами: довіреністю фізичної або юридичної особи; свідоцтвом про народження дитини або рішенням про призначення опікуном, піклувальником чи охоронцем спадкового майна.
Довіреність фізичної особи повинна бути посвідчена нотаріально або, у визначених законом випадках, іншою особою.
Відповідно до частини четвертої статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:
1) довіреністю;
2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";
3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Частинами першою та другою статті 56 КАС України передбачено, що права, свободи та інтереси малолітніх та неповнолітніх осіб, які не досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб, які досягли віку, з якого настає адміністративна процесуальна дієздатність, непрацездатних фізичних осіб і фізичних осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати в суді їхні законні представники - батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом.
Згідно з вимогами статті 58 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
Відповідно до положень частин першої та другої статті 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд встановлює піклування над фізичною особою у разі обмеження її цивільної дієздатності і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до частин першої та другої статті 172 Сімейного кодексу України (далі - СК України) повнолітні дочка, син зобов'язані піклуватися про батьків, проявляти про них турботу та надавати їм допомогу. Повнолітні дочка, син мають право звернутися за захистом прав та інтересів непрацездатних, немічних батьків як їх законні представники, без спеціальних на те повноважень.
У постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 07 листопада 2022 року у справі № 318/623/19 (провадження № 61-12933сво21) зазначено, що норма частини другої статті 172 СК України щодо права дочки, сина захищати своїх батьків без спеціальних на те повноважень є спеціальною процесуальною нормою, яка змістовно відрізняється від офіційно-функціонального представництва (статті 56, 57 ЦПК України). Норма частини другої статті 172 СК України врегульовує сімейні відносини з притаманним їм особисто-довірчим характером, які за своїм змістом та суб'єктним складом дещо подібні до процесуальних відносин законного представництва (стаття 59 ЦПК України), але не тотожні. Так, стаття 59 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) містить перелік осіб, які виступають у процесі законними представниками, їх перелік не є вичерпним, проте вичерпним є перелік осіб, яких можуть представляти законні представники і до цього переліку не входять непрацездатні, немічні батьки, які потребують захисту дітей.
Верховний Суд зазначив, що хоча непрацездатні, немічні батьки de jure не позбавлені цивільної процесуальної дієздатності, але de facto вони не здатні особисто здійснювати цивільні процесуальні права і виконувати цивільні процесуальні обов'язки в силу обставин перебування у стані непрацездатності чи немічності. При цьому такий стан батьків підлягає доказуванню у кожному конкретному випадку звернення до суду на підставі частини другої статті 172 СК України.
Оцінивши доводи апеляційної скарги та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не надано належних доказів на підтвердження повноважень діяти в інтересах ОСОБА_2 .
Зокрема, до апеляційної скарги не додано довіреності чи іншого документа, що посвідчує повноваження представника відповідно до вимог КАС України, а також документів, які б підтверджували наявність у ОСОБА_1 статусу законного представника ОСОБА_2 .
Також до скарги не додано відомостей про визнання ОСОБА_2 недієздатною чи обмежено дієздатною у встановленому законом порядку, а також про встановлення над нею опіки чи піклування.
Крім того, матеріали апеляційної скарги не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 перебуває у немічному чи безпорадному стані, що могло б свідчити про наявність підстав для представництва її інтересів відповідно до частини другої статті 172 СК України.
За таких обставин суд позбавлений можливості встановити наявність або відсутність у ОСОБА_1 повноважень на представництво інтересів ОСОБА_2 , відтак апеляційну скаргу слід залишити без руху.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, установлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Нормами частин першої, другої статті 169 КАС України, зокрема, визначено, що суддя, установивши, що позовну заяву подано без додержання установлених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, у якій зазначаються недоліки позовної заяви, встановлюється спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення такої ухвали.
Відповідно до частин першої та другої статті 169 КАС України апеляційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням заявнику апеляційної скарги строку для усунення недоліків шляхом надання доказів, які надають право ОСОБА_1 представляти інтереси ОСОБА_2 .
Керуючись статтями 169, 296, 297, 298 КАС України, суддя Великої Палати Верховного Суду
Залишити без руху апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в інтересах матері - ОСОБА_2 , на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 березня 2026 року у справі № 990/63/26 за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах матері - ОСОБА_2 , до Вищої ради правосуддя, дисциплінарного інспектора Пилипенка Сергія про визнання дій, бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Установити скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали у строк, визначений судом апеляційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Великої Палати
Верховного Суду О. А. Губська