06 травня 2026 року
місто Київ
справа № 2-641/1999
провадження № 14-39зц26
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Погрібного С. О.,
суддів Банаська О. О., Білоконь О. В., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Губської О. А., Ємця А. А., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Мазура М. В., Мартинюк Н. М., Стефанів Н. С., Стрелець Т. Г., Ткача І. В., Ткачука О. С.
ознайомилася із заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення Радянського (нині Шевченківського) районного суду міста Києва від 18 лютого 1999 року за нововиявленими / виключними (винятковими) обставинами
у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Укрдіпродеревпром», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення заробітної плати і компенсації за невикористану відпустку та
1. ОСОБА_1 у квітні 1998 році звернувся до суду з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Укрдіпродеревпром» (далі - ВАТ «Укрдіпродеревпром»), третя особа - ОСОБА_2 , у якому просив стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні 1 247,68 грн і 89,23 грн компенсації за невикористану відпустку, що з урахуванням рівня інфляції становить суму 2 400,00 грн.
2. Рішенням від 18 лютого 1999 року Радянський (Шевченківський) районний суд міста Києва у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовив.
3. Ухвалою від 07 квітня 1999 року Судова колегія у цивільних справах Київського міського суду касаційну скаргу ОСОБА_1 залишила без задоволення, а рішення Радянського (Шевченківського) районного суду міста Києва від 18 лютого 1999 року - без змін.
4. ОСОБА_1 24 квітня 2026 року подав до Великої Палати Верховного Суду «заяву про перегляд рішення за нововиявленими / винятковими обставинами», у якій просить скасувати рішення Радянського (Шевченківського) районного суду міста Києва від 18 лютого 1999 року, визнати звільнення ОСОБА_1 за наказом ВАТ «Укрдіпродеревпром» від 17 березня 1997 року № 11-к незаконним, зобов'язати ВАТ «Укрдіпродеревпром» поновити ОСОБА_1 на роботі та виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу з вини роботодавця.
5. Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що у прийнятті заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими / виключними (винятковими) обставинами потрібно відмовити та повернути її заявникові з огляду на такі міркування.
6. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6 і частина друга статті 19 Конституції України).
7. За частиною першою статті 36, пунктами 1, 5 частини другої статті 37 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який здійснює правосуддя як суд касаційної інстанції. У складі Верховного Суду діють, зокрема, Касаційний цивільний суд і Велика Палата Верховного Суду.
8. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 45 згаданого Закону Велика Палата Верховного Суду у визначених законом випадках здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.
9. Верховний Суд є судом касаційної інстанції в цивільних справах, що передбачено статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України
(далі - ЦПК України).
10. Право на касаційне оскарження та судові рішення, які можуть бути оскаржені в касаційному порядку, визначені у статті 389 ЦПК України.
11. Порядок подання касаційної скарги врегульований у ЦПК України. Зокрема,
у частині першій статті 391 цього Кодексу передбачено, що касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції, яким є Верховний Суд
у складі Касаційного цивільного суду.
12. Відповідно до змісту статей 393, 394 ЦПК України повноваженнями прийняти касаційну скаргу та відкрити касаційне провадження наділений Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду. Відкриття касаційного провадження передбачає перевірку правильності оформлення касаційної скарги та дотримання порядку її подання, у тому числі сплати судового збору та дотримання строків на касаційне оскарження.
13. Порядок передачі справи до Великої Палати Верховного Суду передбачений у частинах третій - шостій статті 403 ЦПК України, а саме в параграфі 3 глави 2 розділу V «Касаційний розгляд» цього Кодексу. Згідно із цими правилами саме після відкриття касаційного провадження, підготовки справи до касаційного розгляду та попереднього розгляду справи до Великої Палати Верховного Суду передається відповідна цивільна справа.
14. За змістом заяви, поданої до Великої Палати Верховного Суду, ОСОБА_1 не погоджується із судовими рішеннями, просить їх скасувати та задовольнити вимоги заяви по суті пред'явлення вимог.
15. Втім, чинний процесуальний закон не передбачає інституту перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду (крім перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами відповідно до приписів глави 3 розділу V ЦПК України), оскільки зазначені рішення є остаточними і подальшому оскарженню не підлягають, а також не передбачає самостійного вирішення питання про передачу Великій Палаті Верховного Суду на розгляд цивільної справи за межами повноважень, передбачених ЦПК України.
16. Порядок перегляду судових рішень у зв'язку з нововиявленими та виключними обставинами в цивільних справах регулюється главою 3 розділу V ЦПК України.
17. Згідно із частиною першою статті 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.
18. За приписами частини другої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
19. Відповідно до частини третьої статті 423 ЦПК України підставами для перегляду судових рішень у зв'язку з виключними обставинами є:
1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане;
2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом;
3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.
20. Статтею 425 ЦПК України встановлено порядок подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
21. Відповідно до частини першої статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення суду першої інстанції з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу, подається до суду, який ухвалив судове рішення.
22. Заява про перегляд судових рішень судів апеляційної і касаційної інстанцій
з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, якими змінено або скасовано судове рішення, подається до суду тієї інстанції, яким змінено або ухвалено нове судове рішення (частина друга статті 425 ЦПК України).
23. Згідно із частиною третьою статті 425 ЦПК України заява про перегляд судового рішення з підстави встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом подається до Верховного Суду і розглядається у складі Великої Палати.
24. Велика Палата Верховного Суду не ухвалювала жодного судового рішення у справі № 2-641/1999, яке просить переглянути за нововиявленими, виключними (винятковими) обставинами ОСОБА_1 , тому не є тим судом, до якого подається заява з підстав, визначених частиною другою, пунктами 1, 3 частини третьої статті 423 цього Кодексу.
25. Також заява не містить відомостей та посилань на встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом, що є підставою для перегляду за виключними обставинами за пунктом 2 частини третьої статті 423 ЦПК України, повноваження на розгляд яких має винятково Велика Палата Верховного Суду.
26. Отже, на підставі статей 423, 425 ЦПК України Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про відсутність підстав, передбачених процесуальним законом, для прийняття заяви ОСОБА_1 та перегляду Великою Палатою Верховного Суду за нововиявленими, виключними (винятковими) обставинами судового рішення, ухваленого Радянським (Шевченківським) районним судом міста Києва.
27. Через відсутність юридичних підстав для розгляду Великою Палатою Верховного Суду цієї заяви ОСОБА_1 у її прийнятті має бути відмовлено, а саме звернення підлягає поверненню заявнику. Така відмова не порушує права ОСОБА_1 на доступ до суду, оскільки заявник уже реалізував право на оскарження судового рішення.
28. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) право доступу до суду є невід'ємною складовою права на суд, гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод
(далі - Конвенція) (рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), заява № 4451/70, параграф 36).
29. «Право на суд» не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду потребує регулювання
з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх «цивільних прав та обов'язків», пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети (рішення ЄСПЛ від 16 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland),
заява № 28249/95, параграф 53).
30. Застосовані державою обмеження не можуть применшувати право доступу до суду настільки, щоб порушувати саму сутність цього права. Також обмеження права доступу до суду не є сумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції, якщо не переслідує «легітимну мету» і якщо немає «пропорційного співвідношення між використаними засобами та переслідуваною метою» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78, параграф 57; від 21 вересня 1994 року у справі «Файєд проти Сполученого Королівства» (Fayed v. the United Kingdom), заява № 17101/90, параграф 65).
31. За усталеною практикою ЄСПЛ юридична визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення суду, недопустимості повторного розгляду вже вирішеної справи. Жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого й обов'язкового рішення тільки з метою проведення нового слухання та вирішення справи (рішення від 09 листопада 2004 року у справі «Світлана Науменко проти України», заява № 41984/98, параграф 53).
32. Звернення до Великої Палати Верховного Суду з проханням про здійснення ще одного розгляду справи фактично спрямоване на перегляд рішень судів, коли не існує для цього визначених процесуальним законом підстав. Такий перегляд є неможливим, оскільки ставить під сумнів гарантований пунктом 1 статті 6 Конвенції принцип остаточності судового рішення (res judicata).
Керуючись статтями 388, 391, 393, 394, 403, 423, 425 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
У прийнятті до розгляду Великою Палатою Верховного Суду заяви ОСОБА_1 про перегляд рішення Радянського (нині Шевченківського) районного суду міста Києва від 18 лютого 1999 року за нововиявленими / виключними (винятковими) обставинами у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Відкритого акціонерного товариства «Укрдіпродеревпром», третя особа - ОСОБА_2 , про стягнення заробітної плати і компенсації за невикористану відпустку - відмовити та повернути її заявнику разом із доданими до заяви матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С. О. Погрібний
Судді: О. О. Банасько В. В. Король
О. В. Білоконь С. І. Кравченко
О. Л. Булейко М. В. Мазур
І. А. Воробйова Н. М. Мартинюк
О. А. Губська Н. С. Стефанів
А. А. Ємець Т. Г. Стрелець
Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач
О. С. Ткачук