7 травня 2026 року
м. Київ
Справа № 369/24280/25
Провадження № 61-6150ск26
Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду Гудими Д. А. ознайомився із касаційною скаргою ОСОБА_1 (далі - скаржник)
на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року
у справі за позовом скаржника до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та
1. 28 квітня 2026 року скаржник подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року, згідно з якою апеляційний суд визнав неподаною та повернув апеляційну скаргу на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 29 грудня 2025 року.
2. За змістом ухвали від 20 квітня 2026 року апеляційний суд вирішував питання, зокрема, про дотримання скаржником строку на усунення зазначених в ухвалі Київського апеляційного суду від 27 лютого 2026 року, яка була вручена скаржникові 10 березня та 2 квітня 2026 року, недоліків апеляційної скарги у період із 10 березня до 20 квітня 2026 року. Скаржник мав надіслати до апеляційного суду (1) заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції, (2) нову редакцію апеляційної скарги із зазначенням усіх учасників справи та відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету у скаржника разом із копіями скарги та доданих письмових матеріалів відповідно до кількості учасників справи й (3) оригінал квитанції про сплату 665,60 грн судового збору. Апеляційний суд в ухвалі від 20 квітня 2026 року констатував, що станом на 20 квітня 2026 року недоліки апеляційної скарги, вказані в його ухвалі від 27 лютого 2026 року, скаржник не усунув.
3. Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно повернути, оскільки скаржник не зазначив у ній передбачені Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) підстави касаційного оскарження.
3.1. За змістом пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). Такі підстави скаржник не вказав.
3.2. За змістом пункту 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, про повернення апеляційної скарги.
3.3. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (останній абзац частини другої статті 389 ЦПК України).
3.4. Особа, яка подає касаційну скаргу має у цій касаційній скарзі достатньо чітко вказати одну чи більше підстав касаційного оскарження, а також обґрунтувати таку підставу (такі підстави).
3.5. Касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку (пункт 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України).
3.6. Скаржник у тексті касаційної скарги зазначив, що не погоджується із судовими рішеннями судів першої й апеляційної інстанцій. Стверджує, що вони навмисно перешкоджають йому у доступі до правосуддя, оскільки він перебуває під вартою, не має можливості сплатити судовий збір, втратив на окупованій території все майно. Вважає перешкодою в оскарженні ухвали апеляційного суду, що вона надійшла до слідчого ізолятора 23 квітня 2026 року, а скаржнику її вручили 28 квітня 2026 року.
3.7. Верховний Суд зауважує, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення (речення перше частини першої статті 390 ЦПК України). Після цього скаржник має право на поновлення строку на касаційне оскарження, навівши поважні причини пропуску такого строку. Тому скарга скаржника на те, що ухвалу апеляційного суду від 20 квітня 2026 року йому вручили на восьмий день після її постановлення не може бути підставою касаційного оскарження.
3.8. Інші твердження скаржника теж не можна вважати викладенням передбачених ЦПК України підстав для оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року в касаційному порядку. Цей суд в оскарженій ухвалі не вирішував питання про сплату скаржником судового збору. Вказав на невиконання скаржником вимог ухвали від 27 лютого 2026 року, за якою сплата судового збору була одним із недоліків апеляційної скарги, але не єдиним.
3.9. Скаржник у касаційній скарзі не вказує, що виконав усі вимоги ухвали апеляційного суду від 27 лютого 2026 року, крім сплати судового збору, не зазначає про те, що просив апеляційний суд звільнити його від такої сплати, відстрочити чи розстрочити його сплату, а апеляційний суд відповідне клопотання не розглянув або безпідставно відмовив у його задоволенні. Жодних норм права, які порушив Київський апеляційний суд в ухвалі від 20 квітня 2026 року, скаржник у касаційній скарзі не навів, порушення відповідних норм не аргументував.
3.10. Оскільки скаржник не зазначив передбачені в останньому абзаці частини другої статті 389 ЦПК України підстави для оскарження ухвали Київського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року в касаційному порядку та не навів належне обґрунтування саме цих підстав, таку скаргу слід повернути. Вказане не перешкоджає повторному зверненню із касаційною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, які стали підставою для її повернення.
Керуючись статтями 260, 261, 389, 392, 393 ЦПК України,
повернути ОСОБА_1 касаційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 20 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя Д. А. Гудима