07 травня 2026 року
м. Київ
справа № 1627/52/12
провадження № 61-6295св24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,
особа, дії якої оскаржуються, - приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник Володимир Леонідович,
стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Семенівського районного суду Полтавської області від 02 травня 2023 року у складі судді Харченка В. Ф. та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2024 року у складі колегії суддів Панченка О. О., Абрамова П. С., Одринської Т. В.,
Короткий зміст вимог скарги
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії, рішення та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. (далі - приватний виконавець).
Скаргу мотивував тим, що 03 липня 2012 року Семенівським районним судом Полтавської області видано виконавчий лист № 1627/52/12 про солідарне стягнення, зокрема з ОСОБА_1 , на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 266 061,12 грн та судового збору в сумі 1 330,00 грн на підставі заочного рішення Семенівського районного суду Полтавської області від 14 травня 2012 року у справі № 1627/52/12.
15 січня 2021 року приватний виконавець Скрипник В. Л. постановою наклав арешт на майно боржника та звернув стягнення на майно боржника, зокрема автомобіль «Mitsubishi Lancer 2.0», реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі - автомобіль «Mitsubishi Lancer 2.0»). Вказаний автомобіль є заставним майном ПАТ «Родовід Банк».
01 лютого 2021 року боржник надіслав приватному виконавцеві заяву з описом хронології подій, що відбулися з автомобілем, зазначив де саме автомобіль перебуває, просив вжити дії з реалізації автомобіля. Листом від 05 лютого 2021 року приватний виконавець повідомив боржника про направлення запитів з метою встановлення місця перебування автомобіля. 18 березня 2021 року приватний виконавець оголосив автомобіль у розшук.
14 травня 2021 року боржник надіслав приватному виконавцеві заяву із листом
в. о. начальника ГУЮ у Київській області від 02 лютого 2015 року, в якому вказував на місцезнаходження автомобіля. У цьому листі від 02 лютого 2015 року зазначено, що відповідальною особою за зберігання автомобіля є заступник директора філії
ПП «Нива-В.Ш.» ОСОБА_2 , який проживає за адресою:
АДРЕСА_1 . 24 травня 2021 року приватний виконавець повідомив про відсутність відомостей про місце перебування автомобіля.
У постанові про розшук майна від 18 березня 2021 року приватний виконавець
не вказав вид транспортного засобу, його модель і рік випуску, що унеможливило розшук автомобіля. Приватний виконавець Скрипник В. Л., володіючи інформацією про місце знаходження заставного майна - автомобіля «Mitsubishi Lancer 2.0»,
реєстраційний номер НОМЕР_1 , маючи необхідне законодавче підґрунтя умисно
не вжив заходів, спрямованих на його розшук, подальшу реалізацію та погашення заборгованості. Вказує, що затягування строків виконавчого провадження і бездіяльність приватного виконавця з розшуку вказаного автомобіля негативно вплинули на вартість заставного майна.
Згідно із звітом незалежного експерта Бевза В. М., складеного 28 листопада
2012 року, вартість автомобіля «Mitsubishi Lancer 2.0», реєстраційний номер НОМЕР_1 , становила 110 900,00 грн, що було еквівалентно 13 875,00 доларів США.
Натепер вартість такого автомобіля за даними вебсайту «Авто-Ріа» становить 7 600,00 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 07 березня 2023 року еквівалентно 277 921,36 грн. На переконання заявника, є очевидним, що належне виконання своїх обов'язків приватним виконавцем Скрипник В. Л. з розшуку автомобіля та його реалізації дало б змогу в повній мірі виконати рішення суду.
На підставі викладеного ОСОБА_1 просив:
- визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця Скрипника В. Л. під час здійснення виконавчого провадження № НОМЕР_3, що полягає у невчиненні
дій, передбачених чинним законодавством України, з розшуку арештованого заставного майна - автомобіля «Mitsubishi Lancer 2.0»;
- зобов'язати приватного виконавця Скрипника В. Л. усунути встановлені правопорушення (поновити порушене право) шляхом вчинення дій згідно з чинним законодавством з розшуку арештованого заставного майна - автомобіля «Mitsubishi Lancer», та притягнення до відповідальності винних осіб у разі його втрати чи неналежного зберігання;
- зобов'язати приватного виконавця Скрипника В. Л. надати ОСОБА_1 відзив на скаргу та копії доданих до відзиву документів, а саме, належним чином завірені копії доданих документів, зокрема: докази звернення до органів поліції
із постановою про розшук автомобіля «Mitsubishi Lancer 2.0», та докази відповіді чи відмови на це звернення, а також докази направлення запитів про встановлення місця знаходження арештованого заставного майна - автомобіля «Mitsubishi Lancer 2.0», та докази, відповіді чи запити шляхом направлення на поштову адресу скаржника;
- зобов'язати приватного виконавця Скрипника В. Л. у місячний строк повідомити сторонам та учасниками виконавчого провадження про виконання рішення у цій справі та надати докази заходів, спрямованих на розшук автомобіля «Mitsubishi Lancer 2.0», та про їх наслідки.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Семенівський районний суд Полтавської області ухвалою від 02 травня 2023 року, залишеною без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2024 року, відмовив ОСОБА_1 у задоволенні скарги.
Стягнув із ОСОБА_1 на користь приватного виконавця Скрипника В. Л. 1 500,00 грн судові витрати пов'язані з наданням професійної правничої допомоги.
Відмовляючи у задоволенні скарги, суди виходили із безпідставності її вимог, оскільки приватним виконавцем у повній мірі дотримано вимоги Закону України «Про виконавче провадження» під час вчинення відповідних виконавчих дій. Визначаючи розмір судових витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, керувався вимогами дійсності, співмірності, необхідності, розумності розміру, складності справи, фінансового стану учасників справи, обсягу доказів у справі, обсягу та складності складених представником приватного виконавця заяв по суті справи і заяв
з процесуальних питань, участі адвоката у судових засіданнях, та дійшов висновку про зменшення витрат на правничу допомогу із 6 000,00 грн до 1 500,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її узагальнені доводи
24 квітня 2024 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв'язку, звернувся
до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Семенівського районного суду Полтавської області від 02 травня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2024 року, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі заявник вказує, що суди не дослідили належним чином документи на які він посилався як на доказ, а саме відповідь на запит від 14 січня 2021 року № 94184268 до Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС України) щодо зареєстрованих за боржником транспортних засобів та дійшли помилкового висновку, що саме цей документ підтверджує отримання Національною поліцією 18 березня 2021 року постанови про розшук транспортного засобу.
Вказує, що висновок судів про те, що постанова про розшук транспортного засобу була направлена до Національної поліції засобами електронного документообігу ґрунтується на припущеннях.
Заявник не погоджується з висновками судів про необґрунтованість скарги про невчинення приватним виконавцем дій щодо розшуку автомобіля, оскільки станом на 06 березня 2023 року, коли заявник ознайомився із розділом «Розшук» МВС України, розміщеному на державному сайті України, автомобіль «Mitsubishi Lancer 2.0» у розшуку не знаходився.
Приватний виконавець ніяких дій з направлення постанови про розшук заставного майна за період з 2021 до 2023 року не вчинив, володіючи інформацією про особу, відповідальну за зберігання транспортного засобу, заходів передбачених статтями 53, 58 Закону України «Про виконавче провадження» не вжив, що негативно вплинуло на строки здійснення виконавчого провадження.
В частині присуджених до стягнення витрат із надання правової допомоги заявник вказує про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність підтверджуючих документів виконання договору про надання правової допомоги від 12 жовтня 2022 року № 12-10/22, в тому числі банківські або касові документи та фальсифікацію документів, наданих адвокатом Лейковською А. О., а саме акта про виконання робіт, який містить перелік ще не виконаних робіт, та не надав їм правової оцінки.
Доводи відзиву на касаційну скаргу
У відзиві на касаційну скаргу приватний виконавець Скрипник В. Л. вказує на законність і обґрунтованість судових рішень, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційного суду залишити без змін.
Провадження в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 13 червня 2024 року колегією у складі Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження, витребував матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, надав строк для подання відзиву на касаційні скарги.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31 березня 2026 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у такому складі: Сердюк В. В. (суддя-доповідач), судді, які входять до складу колегії:
Осіян О. М., Сакара Н. Ю.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу
НОМЕР_2 ОСОБА_1 є власником транспортного засобу «Mitsubishi Lancer 2.0», який перебуває у заставі ВАТ «Родовід Банк» від 26 червня 2008 року № ВМД-100000027/8/720552.
15 січня 2021 року приватним виконавцем у межах виконавчого провадження № НОМЕР_3 прийнято постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 та накладено арешт на все нерухоме майно та транспортний засіб «Mitsubishi Lancer 2.0».
15 січня 2021 року приватним виконавцем прийнято постанову про звернення стягнення на майно боржника ВП № НОМЕР_3 та звернено стягнення на все нерухоме майно та транспортний засіб «Mitsubishi Lancer 2.0».
18 березня 2021 року приватним виконавцем Скрипником В. Л. прийнято постанову про розшук майна боржника у ВП № НОМЕР_3, оскільки станом на 18 березня
2021 року відсутні відомості про сплату боргу. Згідно з відповіддю МВС України боржнику на праві приватної власності належить транспортний засіб, місцезнаходження якого виконавцю не відомо, та оголошено в розшук майно боржника ОСОБА_1 , а саме транспортний засіб «Mitsubishi Lancer 2.0». Постанова приватного виконавця про розшук автомобіля містить кваліфікований електронний підпис приватного виконавця, скерована засобами електронного документообігу до Національної поліції для здійснення розшуку автомобіля. Запит за боржником у виконавчому провадженні ВП № НОМЕР_3 від 29 вересня 2023 року підтверджує отримання 18 березня 2021 року органом Національної поліції постанови про розшук транспортного засобу боржника.
Приватний виконавець у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 01 лютого
2021 року повідомив, що 04 лютого 2021 року до Березанського міського відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Хорольського районного відділу ДВС Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Броварського міськрайонного відділу ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції та ДП «СЕТАМ» направлено відповідні запити приватного виконавця про отримання інформації щодо місцезнаходження автомобіля «Mitsubishi Lancer 2.0».
Приватний виконавець у відповідь на заяву ОСОБА_1 від 11 травня 2021 року повідомив, що в матеріалах виконавчого провадження відсутня будь-яка інформація щодо місцезнаходження автомобіля «Mitsubishi Lancer 2.0», у зв'язку з чим 18 березня 2021 року приватним виконавцем прийнято постанову про розшук майна боржника. Розшук транспортних засобів за постановами виконавців здійснюють органи поліції. Станом на 21 травня 2021 року постанова залишається не виконаною, місцезнаходження транспортного засобу не відомо. У разі надходження інформації про місцезнаходження автомобіля «Mitsubishi Lancer 2.0» приватним виконавцем будуть вчинені всі необхідні дії, спрямовані на його реалізацію.
Листом Управління державної виконавчої служби ГУЮ у Київській області
від 02 лютого 2015 року № Л-183/2.2 повідомлено ОСОБА_1 , що за інформацією, наданою ВДВС Березанського МУЮ у Київській області, встановлено,
що 18 березня 2013 року до ВДВС Хорольського районного управління юстиції Полтавської області у порядку пункту 4 статті 20 Закону України «Про виконавче провадження» надійшла постанова від 11 січня 2013 року про доручення проведення виконавчих дій щодо опису й арешту автомобіля «Mitsubishi Lancer 2.0». 23 січня 2013 року державним виконавцем складено акт опису й арешт автомобіля «Mitsubishi Lancer 2.0», та передано на відповідальне зберігання охороннику штрафного майданчика ОСОБА_3 . Того ж дня оригінал акта опису й арешту майна боржника було надіслано до Хорольського ВДВС вих. № 50 від 23 січня 2013 року.
У зв'язку із звільненням ОСОБА_3 вказаний автомобіль 08 серпня 2013 року передано на зберігання ПП «Нива-ВШ» - ОСОБА_4 (доручення № 1173/13 від 01 серпня 2013 року). 19 серпня 2014 року ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області повідомило місцезнаходження автомобіля «Mitsubishi Lancer 2.0» за адресою: м. Бровари, вул. Чкалова, 3.
20 жовтня 2014 року державним виконавцем ВДВС Броварського міськрайонного управління юстиції у Київській області здійснено виїзд за вказаною адресою та проведено опис транспортного засобу, про що складено акт опису й арешту майна, де зазначено, що автомобіль «Mitsubishi Lancer 2.0», чорного кольору в неробочому стані, має пошкодження переднього та заднього бамперів, відсутні деякі елементи зовнішнього декору, погнуті диски задніх коліс, по периметру автомобіля є пошкодження лако-фарбового покриття, технічний паспорт та ключі відсутні, 2008 випуску, який надісланий до ВДВС Хорольського районного управління юстиції Полтавської області.
За поясненнями зберігача представника ПП «Нива-ВШ» ОСОБА_4 транспортний засіб «Mitsubishi Lancer 2.0» у квітні 2014 року у зв'язку з неможливістю подальшого зберігання переданий на відповідальне зберігання заступнику директора філії ІІ ПП «Нива-ВШ» ОСОБА_2 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
З метою розшуку транспортного засобу 29 січня 2015 року державним виконавцем здійснено виїзд за адресою: м. Бровари, вул. Чкалова, 3, та встановлено, що автомобіль за цією адресою відсутній, про що складно акт державного виконавця.
30 жовтня 2015 року державним виконавцем на адресу Броварського РВ ГУ МВС України Київської області направлено подання про притягнення до кримінальної відповідальності за порушення заборони державного виконавця розпоряджатися або користуватися майном.
За інформацією з пошукового ресурсу офіційної бази МВС України 06 березня
2023 року автомобіль «Mitsubishi Lancer 2.0» у розшуку не перебуває. Відомості з цієї бази не стосуються автомобілів, які перебувають у розшуку як арештоване заставне майно, а стосується лише транспортних засобів, що перебувають у розшуку у зв'язку із їх незаконним заволодінням (а. с. 23).
Хорольський ВДВС Північно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Суми) листом від 22 лютого 2021 року № 17.28/1552 повідомив приватного виконавця, що за виконавчим провадженням № НОМЕР_4 з виконання виконавчого листа № 1627/52/12, виданого 03 липня 2012 року Семенівським районним судом Полтавської області про стягнення з ОСОБА_5 на користь
ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 266 061,12 грн (солідарно) та 1 330,00 грн судового збору, виконавчі дії щодо реалізації майна - автомобіля «Mitsubishi Lancer 2.0», - у відділі не проводилися.
17 листопада 2014 року державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено виконавчий лист за належністю до ВДВС Броварського МРУЮ рекомендованим листом з повідомленням. Інформація щодо місця знаходження автомобіля «Mitsubishi Lancer 2.0» у Хорольськом районному ВДВС відсутня.
Відповідно до листа ДП «СЕТАМ» вих. № 421/2598-12-21/15 від 16 лютого 2021 року автомобіль «Mitsubishi Lancer 2.0» на зберігання до ДП «СЕТАМ» не передавався (а. с. 49).
Березанський міський ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) листом від 22 лютого 2021 року № 1748 повідомив приватного виконавця Скрипник В. Л., що у відділі відсутня інформація щодо опису транспортного засобу, а саме автомобіля «Mitsubishi Lancer 2.0», який на праві власності належить ОСОБА_1 .
У матеріалах справи № 1627/52/12 міститься ухвала Семенівського районного суду Полтавської області від 17 вересня 2020 року, яка постановлена за скаргою боржника ОСОБА_1 щодо державного виконавця Броварського МВ ДВС ГТУЮ у Київській області. Згідно з ухвалою суду вказаний автомобіль оголошено у розшук ще 31 липня 2015 року і повторно ще раз 19 листопада 2019 року.
Боржник не додав копію цієї ухвали до скарги у цій справі. У справі відсутні відомості про інформування боржником приватного виконавця про ухвалу суду від 17 вересня 2020 року.
Семенівський районний суд Полтавської області ухвалою від 17 вересня 2020 року
у справі № 1627/52/12: зобов'язав головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Свистанюк Ю. Г. або іншого уповноваженого державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) передати у 10-денний строк до уповноваженого органу МВС України та Національної поліції постанову державного виконавця від 31 липня 2015 року № НОМЕР_5, про оголошення розшуку легкового автомобіля «Mitsubishi Lancer 2.0»; - зобов'язав головного державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Свистанюк Ю. Г. або іншого уповноваженого державного виконавця Броварського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у місячний строк вчинити дії щодо встановлення юридичної особи та її посадової (службової) особи, яка не забезпечила схоронність легкового автомобіля «Mitsubishi Lancer 2.0», після затримання автомобіля 20 грудня 2012 року посадовою особою органів внутрішніх справ і поміщення автомобіля 29 грудня 2012 року на штрафмайданчик ІДПС взводу № 4 роти ДПС ДАІ з ОСП при УДАІ ГУМВС України в Київській області (м. Березань), а також ініціювати притягнення зазначених осіб до юридичної відповідальності.
Скаржнику було відомо про існування вказаної ухвали, але він не повідомив про неї приватного виконавця Скрипника В. Л.
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
За частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частина друга статті 400 ЦПК України).
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).
Мотиви і доводи Верховного Суду та застосовані норми права
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним критеріям оскаржувані судові рішення відповідають з огляду на таке.
Відповідно до статті 447 ЦПК України судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому цим розділом.
За статтею 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України «Про виконавче провадження». Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
За частинами першою-четвертою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів
у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону. Платіжні інструкції на примусове списання коштів або пред'явлення емітенту електронних грошей до погашення в обмін на грошові кошти надсилаються не пізніше наступного робочого дня після накладення арешту та в подальшому не пізніше наступного робочого дня з дня отримання інформації про наявність коштів/електронних грошей, що знаходяться на рахунках/електронних гаманцях. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п'ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої, частини п'ятої статті
18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.
Крім того, повноваження виконавця під здійснення виконавчого провадження, серед іншого, передбачені частиною третьою статті 18 вказаного Закону.
Статтею 36 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням. У разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органом поліції. Тимчасове затримання та зберігання поліцією на спеціальних майданчиках чи стоянці виявленого за результатами розшуку транспортного засобу боржника здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розшук транспортного засобу боржника припиняється в разі його виявлення, про що виконавцем не пізніше наступного робочого дня виноситься постанова про зняття майна з розшуку.
Витрати, пов'язані з розшуком боржника, майна боржника та його зберіганням, дитини за виконавчими документами про відібрання дитини, стягуються з боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Порядком взаємодії Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та органів і осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень
і рішень інших органів, затвердженим наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства юстиції України від 30 січня 2018 року № 64/261/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 05 лютого 2018 року за № 140/31592 (далі - Порядок), передбачено, що інформаційна взаємодія здійснюється з використанням таких інформаційних систем: автоматизована система виконавчого провадження (далі - АСВП); Єдиний державний реєстр МВС (далі - ЄДР); єдина інформаційна система Міністерства внутрішніх справ України (далі - ЄІС); інформаційний портал Національної поліції (далі - ІПНП).
Згідно із пунктом 4 Глави І Порядку формат, структура даних обміну, форма журналу їх обліку, параметри обміну інформацією, вимоги щодо захисту інформації, терміни впровадження програмного забезпечення для взаємообміну інформацією визначаються відповідними спільними рішеннями Міністерства юстиції України та Міністерства внутрішніх справ України, які оформлюються окремими протоколами, підготовленими відповідно до цього Порядку.
У разі наявності технічних підстав, що унеможливлюють електронний інформаційний обмін згідно з цим Порядком, інформація надсилається в паперовому вигляді
на поштові адреси органів взаємодії відповідно до цього Порядку з подальшим обов'язковим унесенням такої інформації до відповідних інформаційних систем
в день усунення причин, що перешкоджали електронному інформаційному обміну (пункт 5 Глави І Порядку).
Інформаційна взаємодія здійснюється в електронній формі засобами телекомунікаційного зв'язку з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронний цифровий підпис», «Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах», «Про захист персональних даних» (пункт 8 Глави І Порядку). Державне підприємство «Національні інформаційні системи» забезпечує передачу від АСВП до ЄДР запитів про зареєстровані за боржником транспортні засоби, сформованих державними, приватними виконавцями (пункт 1 Глави ІІ Порядку). Головний сервісний центр МВС забезпечує передачу відповідей на запити про зареєстровані за боржником транспортні засоби від ЄДР до АСВП (пункт 2 Глави ІІ Порядку).
Постанова державного, приватного виконавця про розшук (зняття майна з розшуку) транспортного засобу боржника, постанова начальника відділу державної виконавчої служби про скасування постанови державного виконавця про розшук (зняття майна з розшуку) транспортного засобу боржника надсилається до ІПНП в електронному вигляді з використанням ЕЦП державного, приватного виконавця, який виніс відповідну постанову, через АСВП не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення (пункт 3 Глави ІІ Порядку).
У справі, яка переглядається, суди встановили, що 15 січня 2021 року приватним виконавцем Скрипником В. Л. прийнято постанову про звернення стягнення на майно боржника ВП № НОМЕР_3 та звернено стягнення на все нерухоме майно зокрема транспортний засіб «Mitsubishi Lancer 2.0».
18 березня 2021 року приватним виконавцем Скрипником В. Л. прийнято постанову про розшук майна боржника у ВП № НОМЕР_3. Згідно з відповіддю МВС України боржнику на праві приватної власності належить транспортний засіб, місцезнаходження якого виконавцю не відомо та оголошено в розшук майно боржника ОСОБА_1 , а саме, транспортний засіб «Mitsubishi Lancer 2.0».
Вказана постанова підписана кваліфікованим електронним підписом приватного виконавця 18 березня 2021 року та відповідно до пункт 3 Глави ІІ Порядку надіслана до ІПНП. Запит за боржником у виконавчому провадженні № АСВП НОМЕР_3 від 29 вересня 2023 року підтверджує отримання 18 березня 2021 року Національною поліцією постанови про розшук транспортного засобу боржника.
За наведених обставин суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, надав належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам отримання Національною поліцією постанови приватного виконавця Скрипника В. Л. від 18 березня 2021 року про розшук майна боржника та дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги, оскільки приватним виконавцем з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження» вчинено всі необхідні дії з метою виконання судового рішення, що є підставою для відмови у задоволенні скарги на бездіяльність приватного виконавця.
Доводам заявника про відсутність транспортного засобу боржника в розділі «Розшук» на веб-сайті МВС України, що, на переконання заявника, свідчить про те, що транспортний засіб не перебуває в розшуку, апеляційний суд надав належної оцінки, та правильно зазначив, що до розділу «Розшук» МВС України інформацію розміщують лише відносно транспортних засобів, що перебувають у розшуку у зв'язку із їх незаконним заволодінням, про що зазначено у витязі із сайту, наданого суду ОСОБА_1 (а. с. 23).
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскарженими судовими рішеннями у справі та переоцінки доказів у справі, що не належить до повноважень суду касаційної інстанції.
Щодо витрат на правову допомогу
У цій справі правничу допомогу приватному виконавцю Скрипнику В. Л. у справі надавала адвокат Лейковська А. О., що підтверджено ордером на надання правничої допомоги серія ВІ № 1135620 від 30 березня 2023 року (а. с. 44, 46, 68, 69) і договором про надання правової допомоги № 12-10/22 від 12 жовтня 2022 року (а. с. 46, 51, 70, 71).
30 березня 2023 року сторони підписали акт виконаних робіт № 4 на суму 6 000,00 грн із зазначенням виконаних робіт адвокатом Лейковською А. О. у справі, а саме:
1 000,00 грн за вивчення документів, 500,00 грн за складення і подання процесуальних документів, 4 000,00 грн за складення і направлення відзиву на скаргу, 500,00 грн за участь у судовому засіданні (а. с. 51, 72). Квитанцією № 4 від 30 квітня 2023 року на суму 6 000,00 грн підтверджено сплату приватним виконавцем вказаної суми адвокатові Лейковській А. О. (а. с. 51, 72).
ОСОБА_1 подав клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, яким просить відмовити у їх стягненні. Зазначав, що 6 000,00 грн витрат на правничу допомогу є не співмірним із обсягом правової допомоги, часом, витраченим адвокатам на її надання, обсягом юридичної і технічної роботи адвоката. Зрозумілим є витрати на листування у межах 300,00 грн, виготовлення копій документів у межах 100,00 грн. З огляду на отримання адвокатом Лейковською А. О. права на заняття адвокатською діяльністю 04 жовтня 2022 року вона витратила значно більше часу на складення відзиву у справі, аніж його витратив би інший адвокат. ОСОБА_1 вважав, що справедливим відшкодуванням вартості послуг адвоката була б сума 1 468,14 грн. Подання заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу є проявом фінансового тиску на скаржника (а. с. 91-93).
Відповідно до частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно з частинами другою, третьою, четвертою статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У додатковій постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 зазначено, що «для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов'язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом».
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі
№ 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що «не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо». Подібна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 28 листопада 2002 року у справі «Lavents v. Latvia» (заява № 58442/00), зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України», заява № 19336/04).
Зважаючи на наведене, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, враховуючи заперечення заявника про зменшення витрат на правову допомогу, та характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу адвоката та стягнення з позивачки на користь відповідача витрат за надання професійної правничої допомоги у розмірі 1 500,00 грн.
Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з оскарженими судовими рішеннями у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Доводи касаційної скарги про неправильне застосування місцевим та апеляційним судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав для скасування оскаржених судових рішень.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
Щодо судових витрат
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Семенівського районного суду Полтавської області від 02 травня 2023 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2024 року залишити
без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді В. В. Сердюк
О. М. Осіян
Н. Ю. Сакара