07 травня 2026 року
м. Київ
справа № 736/1003/24
провадження № 61-5261ск26
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1
суб'єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Чернігівської області Приходько Юрій Михайлович,
заінтересовані особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_2 ,
вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 14 січня 2026 року у складі судді Пархомчук Т. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 березня 2026 у складі у складі колегії суддів: Онищенко О. І., суддів: Скрипки А. А., Шарапової О. Л.,
У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду із скаргою про визнання протиправними дій та бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. щодо стягнення з її банківського рахунку в Ощадбанку коштів у розмірі 5 893,29 грн та зобов'язання негайно повернути кошти на рахунок, з якого вони були протиправно стягнуті.
Скарга обґрунтована тим, що 20 жовтня 2025 року приватний виконавець коштами заявниці в сумі 5 893,29 грн з її рахунку в Ощадбанку частково оплатив платіжну інструкцію від 17 жовтня 2025 року по виконавчому провадженню ВП № НОМЕР_1. Вважає стягнення коштів протиправним, оскільки Законом України №3048-IX від 11 квітня 2023 року заборонено в період дії воєнного стану в Україні вжиття заходів примусового виконання рішень на території Корюківської міської територіальної громади, де ОСОБА_1 зареєстрована, проживає та працює.
Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 14 січня 2026 року в задоволенні скарги відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» 5 500,00 грн витрат на правову допомогу; стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю.М. 4 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Ухвала суду мотивована тим, що виконавче провадження було відкрито до внесення Корюківської територіальної міської громади до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Платіжну вимогу було виставлено до АТ «Ощадбанк», головний офіс якого знаходиться: 01001, Україна, місто Київ, вулиця Госпітальна, будинок, 12Г. Тобто, юридична адреса обслуговуючого Банку не входить до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, та із урахуванням правових позицій Верховного Суду від 23 березня 2023 у справі №905/2368/15, від 24 квітня 2023 у справі №910/5953/17, від 10 травня 2023 у справі №904/1708/22, від 27 лютого 2025 року у справі № 904/3743/22 на цю територію (м. Київ) примусового виконання рішення суду (списання грошових коштів з рахунку боржника) не розповсюджується відповідна заборона.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 25 березня 2026 року відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_1 про постановлення окремих ухвал.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 14 січня 2026 року змінено в частині визначених до стягнення витрат на правову допомогу, зменшено розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп» витрат на правову допомогу з 5 500,00 грн до 2 000,00 грн, а також розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. витрат на правову допомогу - з 4 000,00 грн до 2 000,00 грн.
В іншій частині ухвалу суду залишено без змін.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Ю. М. витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції, в розмірі 4 000,00 грн.
У квітні 2026 року ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 14 січня 2026 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 березня 2026 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про відсутність у приватного виконавця заборони на проведення виконавчих дій, у зв'язку з перебуванням боржника на території зони активних бойових дій, оскільки заявниця не лише зареєстрована в місті Корюківка, яка входить до Переліку територій, на яких ведуться активні бойові дії, а там проживає і працює, а також отримувала пенсійні виплати та зарплату в касі й банкоматі Ощадбанку до тих пір, поки приватний виконавець Приходько Ю.М. не став протизаконно їх вилучати. Заявниця вважає, що зазначені суддею в оскаржуваній ухвалі Наказ та Перелік на сьогоднішній час нечинні, а чинний Наказ Міністерства розвитку громад та територій України, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться активні бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, вступив у силу з 20 березня 2025 року. До такого Переліку на сьогодні входить і Корюківська міська територіальна громада. Заявниця вказує, що суддя не взяла як підставу для задоволення скарги доводи представника приватного виконавця про те, що заборона стосується місця заходів примусового виконання рішення (місто Корюківка, міська територіальна громада), а не лише місця реєстрації ОСОБА_1 (місто Корюківка, міська територіальна громада). Також заявниця посилається, що суд не надав оцінки співмірності заявлених витрат стягувача - ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» на професійну правничу допомогу зі складністю справи, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та значенням справи для стягувача. В ухвалі відсутнє посилання на статтю 452 ЦПК України в частині розподілу судових витрат, пов'язаних з розглядом справи. Крім того, заявниця вказує, що передача справи раніше визначеному складу суду з порушенням вимог статті 33 ЦПК України є грубим порушенням вимог процесуального права і таке порушення є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження) вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392 ЦПК України.
Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).
Ухвала суду за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця, не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.
Колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення з огляду на таке.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України, статтею 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина перша статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).
На підставі статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом (стаття 10 цього Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини першої та другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний, зокрема: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання; заявляти в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснювати сторонам та іншим учасникам виконавчого провадження їхні права та обов'язки.
Частинами першою та другою статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.
Виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до пункту 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено в Україні воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому указами Президента України строк дії воєнного стану в Україні продовжувався.
Верховна Рада України прийняла Закон від 28 липня 2022 року №2468-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння процесам релокації підприємств в умовах воєнного стану та економічного відновлення держави» (набрав чинності 19 серпня 2022 року), яким абзац п'ятнадцятий пункту 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про виконавче провадження» виклала у такій редакції: забороняється відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень на території територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, а також прилеглих до неї територій.
Відповідно до абзацу 12 пункту 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» зупиняється у період дії воєнного стану вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання рішень (крім рішень за позовами фізичних осіб про стягнення заробітної плати, грошового забезпечення військовослужбовців), боржниками за якими є підприємства оборонно-промислового комплексу, визначені в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, органи військового управління, з'єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, які входять до складу Збройних Сил України, рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги в територіальних громадах, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають чи перебували у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) відповідно до переліку, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, або якщо стягнення за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій.
На відміну від абзацу 12 пункту 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження" (яким передбачено зупинення виконавчих дій), абзац 15 вказаного пункту не містить визначення кола осіб щодо яких застосовується заборона (боржники - підприємства оборонно-промислового комплексу, стягнення з фізичних осіб заборгованості за житлово-комунальні послуги в територіальних громадах, які визначені Переліком).
Аналіз наведених норм свідчить, що законодавча заборона, передбачена абзацом 15 пункту 10-2 розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", стосується саме місця (території) відкриття виконавчого провадження і місця (території), на якій будуть вживатися заходи примусового виконання рішення, а не місця реєстрації (розташування) боржника.
Законодавство не містить заборони вчиняти виконавчі дії щодо юридичної особи, місцезнаходженням (реєстрацією) якої є територія територіальної громади, яка включена до Переліку поза межами такої територій. Відповідна заборона стосується виключно території проведення виконавчих дій (відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень).
Законодавство не містить заборони вчиняти виконавчі дії щодо юридичної особи, місцезнаходженням (реєстрацією) якої є територія територіальної громади, яка включена до Переліку поза межами такої територій. Відповідна заборона стосується виключно території проведення виконавчих дій (відкриття виконавчих проваджень та вжиття заходів примусового виконання рішень). Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 27 лютого 2025 року у справі № 904/3743/22, від 23 березня 2023 року у справі № 905/2368/15, від 24 квітня 2023 року у справі № 910/5953/17, від 10 травня 2023 року у справі № 904/1708/22.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (в редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1), затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, щодо Корюківської міської територіальної громади Корюківського району Чернігівської області зазначено: дата виникнення можливості бойових дій - 29 червня 2022 року, 17 листопада 2023 року, дата припинення можливості бойових дій - 22 вересня 2022 року; дата початку тимчасової окупації всієї території Корюківського району Чернігівської області - 24 лютого 2022 року, дата завершення тимчасової окупації - 03 квітня 2022 року.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року №376 (набрав чинності 20 березня 2025 року) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією». Одночасно затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, відповідно до якого: дата виникнення можливості бойових дій на території Корюківської міської територіальної громади - 29 червня 2022 року, 17 листопада 2023 року, дата припинення можливості бойових дій - 22 вересня 2022 року, 30 листопада 2024 року; Корюківська міська територіальна громада Корюківського району Чернігівської області відноситься до території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, з 01 грудня 2024 року без зазначення дати завершення бойових дій.
Станом на час відкриття приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю. М. виконавчого провадження № НОМЕР_1 12 лютого 2025 року територія, на якій зареєстровано місце проживання боржника ОСОБА_1 , не була визначена як територія, розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або така, що перебуває у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а наказ №376, яким визначено Корюківську міську територіальну громаду територією активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, не набрав чинності.
Оскаржувані ОСОБА_1 виконавчі дії вчинено приватним виконавцем в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 за допомогою Автоматизованої системи виконавчого провадження за місцезнаходженням (розташуванням) приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області (пр-т Перемоги, 139, оф. 420, м. Чернігів), територію якого не віднесено до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
Також він не вчиняв заходів примусового виконання рішень на таких територіях, оскільки юридичною адресою обслуговуючого банку, який здійснив списання коштів з рахунку заявниці, є місто Київ, на яку не розповсюджується відповідна заборона вчинення виконавчих дій.
На підставі викладеного, суди дійшли висновку про те, що станом на час відкриття приватним виконавцем виконавчого округу Чернігівської області Приходьком Ю. М. виконавчого провадження № НОМЕР_1 12 лютого 2025 року територія, на якій зареєстровано місце проживання боржника ОСОБА_1 , не була визначена як територія, розташована в районі проведення воєнних (бойових) дій або така, що перебуває у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), а наказ № 376, яким визначено Корюківську міську територіальну громаду територією активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси, не набрав чинності.
За таких обставин суди зробили обґрунтований висновок про відсутність у приватного виконавця заборони на відкриття виконавчого провадження та проведення виконавчих дій у провадженні, у зв'язку із перебуванням ОСОБА_1 на території зони активних бойових дій, на якій функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
Доводи касаційної скарги були предметом розгляду судів та додаткового правового аналізу не потребують, судом апеляційної інстанції надана належна оцінка, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування судами норм права при розгляді скарги ОСОБА_1 є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Корюківського районного суду Чернігівської області від 14 січня 2026 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 25 березня 2026 року, у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Чернігівської області Приходька Юрія Михайловича, заінтересовані особи: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофінансгруп», ОСОБА_2 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді:І. Ю. Гулейков
Р. А. Лідовець
Д. Д. Луспеник