07 травня 2026 року
м. Київ
cправа № 910/13382/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кібенко О.Р. - головуючий, Бакуліна С.В., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"
на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2026
та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026
у справі за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УМО Україна"
про стягнення 127 678,10 грн,
1. У жовтні 2025 року Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "УМО Україна" про стягнення 127 678,10 грн.
2. Позовні вимоги обґрунтовані порушенням зобов'язань за державним контрактом на поставку (закупівлю) товарів для потреб безпеки і оборони №24-626-VDK-25 від 13.06.2025, в частині строків поставки.
3. Господарський суд міста Києва рішенням від 13.01.2026 у справі №910/13382/25 позов задовольнив частково: стягнув з Товариства з обмеженою відповідальністю "УМО Україна" на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" пеню у розмірі 63 839,05 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2 422,40 грн; у задоволенні іншої частини позову відмовив.
4. Північний апеляційний господарський суд постановою від 02.04.2026 залишив без змін рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2026.
5. 22.04.2026 Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026 у справі №910/13382/25.
6. Дослідивши матеріали касаційної скарги Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
8. Відповідно до п.9 ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК), одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.
9. Згідно із п.2 ч.3 ст.287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
10. У позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку (п.1 ч.1 ст.163 ГПК).
11. Згідно з ч.5 ст.12 ГПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
12. Справи, на які поширюється дія п.1 ч.5 ст.12 ГПК, є малозначними в силу властивостей притаманних їм, виходячи з ціни пред?явленого позову та його предмета (постанова об?єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.05.2021 у справі №905/1623/20).
13. Згідно з ч.7 ст.12 ГПК для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
14. Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
15. Статтею 7 Закону "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено у 2025 році прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3 028,00 грн.
16. Скаржник оскаржує судові рішення, якими вирішено спір про стягнення 127 678,10 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (100 х 3 028,00 грн = 302 800,00 грн).
17. В своїй касаційній скарзі Державне підприємство Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" зазначає, що "підставою касаційного оскарження Рішення та Постанови є п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, оскільки, на переконливу думку Позивача, суди неправильно застосували норми ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України при ухваленні Рішення та Постанови, без урахування висновків Верховного Суду, що викладені в аналогічних правовідносинах у постановах від 09.05.2024 у справі № 923/77/22, від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21, від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, від 09.06.2022 у справі № 910/8425/19, від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21. З метою формування єдиної правозастосовної практики та у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм процесуального права, Агенція звертається із цією касаційною скаргою на Рішення та Постанову".
18. Наведені скаржником твердження щодо наявності правового питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики фактично є обґрунтуванням таких загальних підстав касаційного оскарження, як неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, у випадках, якщо: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (що передбачена п.1 ч.2 ст.287 ГПК).
19. Натомість фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржник не наводить належних аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм, зазначених ним у касаційній скарзі нормативних актів.
20. Крім того, для віднесення справи до категорії спорів, що містять виключну правову проблему та стосуються питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, така справа повинна мати певні ознаки, зокрема, немає усталеної судової практики у застосуванні однієї і тієї ж норми права, в тому числі, наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному; невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, в тому числі необхідність застосування аналогії закону чи права; встановлення глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці у справах з аналогічними підставами позову та подібними позовними вимогами, а також наявність обґрунтованих припущень, що аналогічні проблеми неминуче виникатимуть у майбутньому.
21. Поряд із цим, касаційна скарга Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" не містить належних доводів, які б свідчили про те, що справа №910/13382/25 містить виключну правову проблему, а касаційна скарга стосується питання права, вирішення якого необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики; не містить доказів якісного та кількісного виміру наявності питання фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики та належні обґрунтування, які би дозволили дійти висновку, що при перегляді оскаржуваних судових рішень у цій справі має бути усунута невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як такі, що мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; в касаційній скарзі відсутнє посилання на наявність правових висновків суду касаційної інстанції, які прямо суперечать один одному у подібних правовідносинах.
22. Саме лише посилання на випадок, зазначений у пп."а" п.2 ч.3 ст.287 ГПК не свідчить про наявність належних обґрунтувань, за яких судові рішення у цій справі підлягають касаційному оскарженню.
23. Рекомендацією №R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995 державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до ч."с" ст.7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
24. Таким чином, законодавець цілком свідомо надав Верховному Суду право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у п.1 ч.1 ст.293 ГПК, і це повністю узгоджується з положеннями ст.129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.
25. При цьому використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи", тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
26. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів".
27. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені п.2 ч.3 ст.287 ГПК випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
28. Згідно з п.1 ч.1 ст.293 ГПК суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
29. Оскільки касаційна скарга не містить належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) п.2 ч.3 ст.287 ГПК, Верховний Суд вважає, що скаржником не дотримано умову допуску цієї справи до касаційного оскарження.
30. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №910/13382/25 за касаційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
31. Враховуючи відмову у відкритті касаційного провадження, заявлені скаржником клопотання про відстрочення сплати судового збору та щодо розгляду справи в закритому режимі залишаються без розгляду.
Керуючись ст.ст.234, 235, 287, 293 ГПК України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі №910/13382/25 за касаційною скаргою Державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція оборонних закупівель" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.04.2026.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий суддя О. Кібенко
Судді С. Бакуліна
В. Студенець