08.05.2026м. СумиСправа № 920/334/26
Господарський суд Сумської області у складі судді Вдовенко Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників за наявними матеріалами справу № 920/334/26
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» (вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080)
до відповідача Відділу освіти Роменської міської ради Сумської області (вул. Соборна, буд. 41, м. Ромни, Сумська область, 42000),
про стягнення 1 519 193 грн 83 коп.,
Позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 1 519 193 грн 83 коп., в тому числі: 1 001 886 грн 70 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію у грудні 2023 року, 307 979 грн 48 коп. 15% річних, 209 327 грн 65 коп. інфляційних втрат відповідно до договору про постачання електричної енергії постачальником “останньої надії» № 151236 від 14.12.2023, укладеного між сторонами.
Ухвалою від 16.03.2026 Господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/334/26; визнав справу № 920/334/26 малозначною; визначив, що справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; визначив розгляд справи здійснювати за матеріалами справи у змішаній (паперовій та електронній) формі; надав учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.
Згідно зі ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
За приписами ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ухвала суду від 16.03.2026 доставлена до електронного кабінету відповідача 17.03.2026, що підтверджується довідкою Господарського суду Сумської області.
26.03.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 1523), в якому визнає позовні вимоги частково, а саме в частині стягнення основної заборгованості. Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову в частині стягнення 15 % річних та інфляційних втрат. Відповідач зазначає, що акт за спожиту електричну енергію за грудень 2023 року був надісланий позивачем лише 26 грудня 2023 року; через завершення бюджетного року провести розрахунки стало неможливим. Отримання акту в такий пізній термін є «простроченням кредитора» (позивача), оскільки він не надав документи вчасно для проведення розрахунків у поточному бюджетному році. Оскільки борг не був зареєстрований у 2023 році з вини позивача, він не перейшов у категорію «кредиторської заборгованості минулих років». Відповідно, у бюджеті відповідача на 2024 рік не могло бути передбачено коштів на оплату (бюджетне законодавство забороняє використання коштів поточного року на оплату незареєстрованих зобов'язань минулих років без спеціальних рішень). Встановлення розміру річних на рівні 15% у договорі з постачальником «останньої надії» є фактично прихованою штрафною санкцією, що в умовах воєнного стану та обмеженого бюджетного фінансування освітньої галузі є надмірним тягарем. Враховуючи статус відповідача як органу, що забезпечує життєдіяльність освітніх закладів громади, стягнення додаткових 517 307,13 грн призведе до критичного дефіциту коштів на забезпечення навчального процесу. На думку відповідача, позивач звернувся до суду з позовом майже через три роки після прострочення оплати за договором з метою отримання додаткових доходів (15 % річних).
30.03.2026 позивач подав відповідь на відзив (вх. № 1566), в якій зазначає, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 15 % річних, відповідно до статті 625 ЦК, є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Відсотки річних не є неустойкою, 15 % річних не перевищують борг за спожиту електроенергію. Відповідно до п. 5.10 договору оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунку, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем. Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання після спливу 5 робочих днів з дати отримання споживачем рахунку. Відповідачем не доведено та не підтверджено доказами, що саме 26.12.2023 органи Державної казначейської служби України припинили прийом платіжних доручень.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.
14.12.2023 між сторонами укладений договір № 151236 про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14 березня 2018 року N 312 (далі - ПРРЕЕ), та є однаковими для всіх споживачів України.
За цим договором Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору, що зазначені в Додатку 1 до Договору (комерційна пропозиція).
Згідно з п. 3.6. договору початок постачання електричної енергії Споживачу починається з факту споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ.
Відповідно до п. 5.8., 5.10 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятій споживачем.
Згідно з п. 6.2. договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
Договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії відповідно до ч. 3 ст. 631 ЦК України з 08.12.2023 та діє до 31.12.2023, в частині постачання електричної енергії до 31.12.2023 (включно), але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 13.1. договору в редакції додаткової угоди № 1 від 14.12.2023).
Відповідно до п. 4.2., 4.3, 4.4., 4.5, 4.6 комерційної пропозиції оплата електричної енергії здійснюється Споживачем у формі попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку.
Розмір попередньої оплати визначається споживачем самостійно (без отримання рахунку від постачальника), виходячи зі свого прогнозованого обсягу споживання електричної енергії у розрахунковому періоді та діючої у розрахунковому періоді ціни.
Постачальник, за вимогою споживача, може виставити споживачу рахунок на попередню оплату за розрахунковий або інший період (декада, тиждень, інший період), який споживач повинен оплатити протягом 5 (п'яти) робочих днів від дня отримання рахунка, але в будь-якому разі не пізніше чим за 1 (один) день до початку розрахункового періоду.
100% попередня оплата здійснюється споживачем не пізніше чим за 1 (один) день до початку розрахункового періоду.
Оплата за фактично спожиту у розрахунковому періоді електричну енергію (остаточний розрахунок) здійснюється споживачем у строк до 20-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, незалежно від отримання рахунку від постачальника.
Вартість фактично спожитої в розрахунковому періоді електричної енергії визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в акті купівлі-продажу та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період.
Постачальник надсилає споживачу рахунок за фактично спожиту у розрахунковому періоді електричну енергію до 14-го числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. У разі неотримання споживачем рахунку від постачальника, споживач самостійно визначає суму, яка підлягає оплаті, шляхом множення обсягу фактично спожитої електричної енергії у розрахунковому періоді на ціну, яка діяла у відповідному розрахунковому періоді.
Відповідно до п. 4.8 комерційної пропозиції акт купівлі-продажу електричної енергії (надалі - Акт купівлі-продажу) складається на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії споживачем.
Обсяг фактично спожитої електричної енергії споживачем визначається ОС, який виконує функції адміністратора комерційного обліку, в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії, а також Тимчасовим порядком визначення обсягів купівлі електричної енергії на ринку електричної енергії електропостачальниками та операторами систем розподілу на перехідний період, затверджений постановою НКРЕКП від 28.12.2018 року №2118.
Після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію Акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку. Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії Акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію Акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти Постачальника. Оригінал Акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу Споживача. Підписаний з боку Споживача один екземпляр оригіналу Акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу Постачальника.
У разі неповернення споживачем підписаного зі свого боку одного екземпляру оригіналу акту купівлі-продажу у встановлені строки або його не підписання з боку споживача у встановлений термін, документ вважається узгодженим та підтвердженим споживачем та приймається постачальником як узгоджений.
21.12.2023 відповідач, у зв'язку із закриттям бюджетного року, звернувся до позивача з проханням надати акт купівлі-продажу електричної енергії та рахунок за грудень 2023 року згідно з актом про обсяги використаної електричної енергії, наданого оператором системи розподілу (обсяги за грудень 2023 року 140 456 кВт*год).
26.12.2023 позивач надіслав відповідачу на адресу електронної пошти акт та рахунок за грудень 2023 року на оплату електричної енергії обсягом 140 456 кВт*год вартістю 1 001 86 грн 70 коп. 04.01.2024 акт та рахунок направлені на поштову адресу згідно із супровідним листом від 27.12.2023 (а.с. 20-23).
Відповідач акт не підписав. У листі від 12.09.2024 (відповідь на вимогу про сплату заборгованості) відповідач зазначив, що не заперечує проти виплати боргу. Відповідач пояснив, що не може сплатити борг, оскільки заборгованість виникла в кінці 2023 року, а у кошторисі 2024 року кошти на її погашення не передбачені. Про відповідні обставини неможливості сплати заборгованості, у зв'язку з відсутністю кошторисних призначень у 2024-2026 роках, відповідач повідомив позивача також листом від 07.01.2026.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач порушив договірні зобов'язання щодо повної та своєчасної оплати електричної енергії, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1 001 886 грн 70 коп.
Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 526, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Суд встановив, що факт передачі позивачем відповідачу електричної енергії обсягом 140 456 кВт*год вартістю 1 001 886 грн 70 коп. у грудні 2023 року підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема інформацією оператора системи розподілу, інформацією у листі відповідача від 21.12.2023, актом від 25.12.2023, що підписаний тільки позивачем, однак відповідно до п. 4.8 комерційної пропозиції є узгодженим та підтвердженим споживачем.
Відповідач за електричну енергію у встановлений договором строк не розрахувався; основну заборгованість визнав.
Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо оплати електричної енергії у встановлений договором строк, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1 001 886 грн 70 коп. заборгованості.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Платежі встановлені ст. 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов'язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Статтею 617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов'язання.
За умовами п. 7.4. комерційної пропозиції споживач, який прострочив виконання грошового зобов'язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов'язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов'язання, а також п'ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов'язання.
Відповідно до розрахунку позивача, за несвоєчасну оплату електричної енергії за грудень 2023 року, відповідачу нараховані 15% річних в сумі 307979 грн 48 коп. та інфляційне збільшення суми боргу в розмірі 209327 грн 65 коп., виходячи з суми заборгованості за грудень 2023 року, за період з 03.01.2024 до 20.01.2026.
Доводи відповідача про прострочення кредитора (ст. 613 ЦК України) щодо надання своєчасно рахунку та акту суд вважає безпідставними, з урахуванням зазначених вище умов комерційної пропозиції щодо порядку та строків виставлення рахунку, порядку та строків складання сторонами акту купівлі-продажу, а також порядку та строків оплати електричної енергії.
Також суд враховує, що з проханням надати акт та рахунок відповідач звернувся до позивача з листом від 21.12.2023, і 26.12.2023 відповідні рахунок та акт були надані відповідачу шляхом направлення на електронну пошту.
У листі від 21.12.2023 будь-яких строків відповідач не встановлював, не повідомляв про необхідність надання документів у строк до 25.12.2023, тощо.
Відповідно до публічної інформації на сайті Державної казначейської служби України (опубліковано 12 грудня 2023 року, 10:41) Державна казначейська служба України (далі - Казначейство) повідомляла, що відповідно до Регламенту роботи органів Державної казначейської служби України у період завершення бюджетного 2023 року та початку 2024 року, затвердженого наказом Казначейства від 27.11.2023 № 299, останнім днем проведення платежів за видатками клієнтів органів Казначейства в бюджетному 2023 році є 27 грудня 2023 року (https://www.treasury.gov.ua/news/informatsiia-do-uvahy-rozporiadnykiv-oderzhuvachiv-biudzhetnykh-koshtiv-ta-platnykiv-podatkiv-shchodo-roboty-v-period-zavershennia-biudzhetnoho-2023-roku-ta-pochatku-2024-roku).
Щодо посилань відповідача на положення ст. 551 ЦК України, зазначення, що встановлення 15% річних в умовах воєнного стану та обмеженого бюджетного фінансування освітньої галузі є надмірним тягарем, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 02 липня 2025 року у справі № 903/602/24 суд може зменшити розмір процентів річних у кожному конкретному випадку з урахуванням таких підтверджених обставинами справи підстав, зокрема, як дії боржника, спрямовані на належне виконання зобов'язання, ступінь вини боржника, міра виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, інші інтереси сторін, дії чи бездіяльність кредитора, очевидна неспівмірність заявленої суми процентів річних порівняно із сумою боргу тощо, а також дотримуючись принципів розумності, справедливості, пропорційності та балансу між інтересами боржника і кредитора.
Заявляти про наявність підстав для зменшення процентів річних та доводити, що вони підтверджуються конкретними обставинами справи має саме боржник, а суд з огляду на наявні в матеріалах справи докази має надати оцінку обґрунтованості таких доводів та вирішити питання про можливість зменшення процентів річних.
Розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), - це законодавчо встановлений та мінімальний розмір процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов'язання боржником, не підлягає зменшенню судом.
Інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов'язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу. Тому, на відміну від процентів річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.
З урахуванням зазначеного, оцінюючи обставини справи для застосування правового механізму зменшення розміру 15% річних, суд не встановив підстав для зменшення.
Заборгованість у відповідача виникла за електричну енергію отриману у грудні 2023 року. На дату розгляду справи в суді борг не сплачений, протягом 2024-2026 років відповідач не вживав жодних заходів щодо погашення заборгованості, такі докази в матеріалах справи відсутні.
З урахуванням приписів ст. 96, 617 Цивільного кодексу України відповідач як юридична особа, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями за договором, і така відповідальність не може ставитися у залежність від дій чи бездіяльності будь-яких третіх осіб, в тому числі і від надходження бюджетних асигнувань.
Між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) не передбачають привілейованого становища суб'єктів, які фінансуються за рахунок бюджету.
Щодо посилань відповідача на звернення позивача з позовом тільки у 2026 році суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 19 ГПК України особи, які порушили права і законні інтереси інших осіб, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення претензії чи позову.
Суд також враховує, що відповідач не подав доказів тяжкого фінансового стану або виникнення інших суттєвих негативних наслідків для інтересів відповідача, які б давали підстави вважати, що в даному випадку наявні виняткові обставини, з урахуванням яких суд міг скористатися своїм правом та зменшити розмір відсотків річних.
Наявність у позивача підстав для нарахування відсотків річних у розмірі 307979 грн 48 коп. обумовлена в першу чергу обставинами довготривалого (упродовж 2 років) невиконання відповідачем зобов'язання за договором в частині оплати поставленої електричної енергії у грудні 2023 року.
На підставі викладеного, враховуючи факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань щодо своєчасної оплати електричної енергії, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 209 327 грн 65 коп. інфляційних втрат, 307979 грн 48 коп. 15% річних.
Відповідно до ч. 9 ст. 129 ГПК України, оскільки спір виник у зв'язку з порушенням відповідачем договірних зобов'язань, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 18230 грн 33 коп.
Керуючись ст. 2, 13, 123, 129, 232, 233-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відділу освіти Роменської міської ради Сумської області (вул. Соборна, буд. 41, м. Ромни, Сумська область, 42000, код ЄДРПОУ 02147919) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності “Укрінтеренерго» (вул. Кирилівська, буд. 85, м. Київ, 04080, код ЄДРПОУ 19480600) 1 001 886 грн 70 коп. заборгованості за спожиту електричну енергію у грудні 2023 року, 307 979 грн 48 коп. 15% річних, 209 327 грн 65 коп. інфляційних втрат, 18230 грн 33 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Відповідно до ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складене та підписане суддею 08.05.2026.
СуддяД.В. Вдовенко