вул. В'ячеслава Чорновола, 29/32, м. Кропивницький, 25006,
тел. (0522) 30-10-22, 30-10-23, код ЄДРПОУ 03499951,
e-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua, web: http://kr.arbitr.gov.ua
08 травня 2026 рокуСправа № 912/602/26
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу №912/602/26
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС", вул. Січових Стрільців, 8, каб. 1, м. Козятин, Хмільницький район, Вінницька область, 22100
до відповідача: Фермерського господарства "ХЛІБОРОБ - Р", вул. Полинкіна, 23, с. Соколівське, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27641
про стягнення 104 882,38 грн,
Без виклику сторін (судове засідання не проводилось).
Товариство з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС" (далі - ТОВ "ГРОУ СІДС", позивач) звернулось до господарського суду з позовною заявою, яка містить вимоги до Фермерського господарства "ХЛІБОРОБ - Р" (далі - ФГ "ХЛІБОРОБ - Р", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 118 868,41 грн, з яких: 13 986,03 грн основного боргу з урахуванням індексації на курсову різницю, 14 120,43 грн пені, 75 000,09 грн штрафу, 15 761,86 грн 30% річних, з покладенням на відповідача судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки №21/02 від 21.02.2024 в частині оплати за поставлений товар.
Ухвалою від 20.03.2026 за поданим позовом суд відкрив провадження у справі №912/602/26 в порядку спрощеного позовного провадження. Постановив здійснювати розгляд справи без повідомлення учасників справи за наявними матеріалами, встановив сторонам строки для подання заяв по суті справи.
31.03.2026 позивач подав додаткові пояснення у справі.
08.04.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому повідомив про сплату основного боргу в сумі 13 986,03 грн, на підтвердження чого додав платіжну інструкцію №459 від 06.04.2026, та просить зменшити суму штрафу на 90 %.
13.04.2026 позивач подав заяву, за змістом якої підтвердив сплату відповідачем суми основного боргу в розмірі 13 986,03 грн і просить закрити провадження у справі у вказаній частині стягнення. Позовні вимоги в іншій частині підтримав.
Ухвалою від 15.04.2026 суд закрив провадження у справі №912/602/26 в частині стягнення основного боргу в сумі 13 986,03 грн на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) за відсутністю предмета спору.
Враховуючи викладене, суд розглядає позовні вимоги ТОВ "ГРОУ СІДС" про стягнення з ФГ "ХЛІБОРОБ - Р" 14 120,43 грн пені, 75 000,09 грн штрафу та 15 761,86 грн 30% річних.
За положеннями ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Згідно з ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
За приписами ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Частиною 1 ст. 252 ГПК України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 252-1 цього Кодексу.
З підстав викладеного та в межах законодавчо визначених строків, а також враховуючи відсутність клопотань сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
21.02.2024 між ТОВ "ГРОУ СІДС" (Постачальник) та ФГ "ХЛІБОРОБ - Р" (далі - Покупець) укладено договір поставки №21/02 (далі - Договір, а.с. 8-11), за умовами якого, зокрема, погоджено таке:
- у строки, передбачені цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця товар, визначений Сторонами у специфікаціях до даного Договору (далі - Товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених цим Договором (Специфікаціями до нього). Ціна товару, що вказана у Специфікаціях, визначена на дату їх складання (п. 1.1., 1.2.),
- загальна сума Договору складається із суми всіх Специфікацій, підписаних в рамках цього Договору (п. 3.2.),
- ціна на Товар встановлюється в національній валюті України - гривні, з визначенням її еквіваленту у доларах США та ЄВРО за курсом, що встановлений АТ "ТАСКОМБАНК" для операцій з продажу долара США. Розрахунки за Товар за цим Договором здійснюються в національній валюті України шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Постачальника, зазначений у цьому Договорі (п. 5.1., 5.2.),
- порядок та строки оплати Товару визначається у Специфікаціях (п. 5.5.),
- у зв'язку із тим, що товар буде оплачуватися Покупцем не в момент укладення Договору та підписання Специфікації, то всі платежі, що передбачені Договором, підлягають індексації, а Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику проіндексовані суми відповідних платежів у строки, встановлені Договором (п. 5.6.),
- у разі порушення Покупцем строків перерахування платежів, передбачених цим Договором, Покупець на першу письмову вимогу Постачальника сплачує Постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від не перерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної суми Договору, визначеної в порядку п. 3.2. Договору (п. 7.4.),
- у разі невиконання чи неналежного виконання Покупцем грошових зобов'язань щодо оплати вартості Товару, Покупець, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь Постачальника тридцять процентів річних, нарахованих на суму заборгованості (п. 7.8.),
- сторони відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання за даним Договором, здійснюється без обмеження строку (п. 7.9.).
Договір набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2024. Закінчення строку дії Договору не звільняє сторони від обов'язку виконати зобов'язання за ним, які виникли під час його дії (п. 9.1 договору).
У Специфікації №1 до Договору сторони узгодили про поставку ТАНОС, насіння гібриду соняшника у кількості 50 шт, загальною вартістю 250 000,29 грн з ПДВ, що станом на момент укладання Договору становило еквівалент 5 946,72 ЄВРО. Відповідно до п. 2 Специфікації №1 погоджено, що 4 750,00 грн - оплачується Покупцем по факту поставки кожної партії товару; 245 250,29 грн оплачується Покупцем в строк до 01.11.2024 (а.с. 11 на звороті).
ТОВ "ГРОУ СІДС" поставило ФГ "ХЛІБОРОБ - Р" насіння гібриду соняшника, ТАНОС у кількості 50 шт, загальною вартістю 250 000,29 грн з ПДВ, про що сторонами складено та підписано видаткову накладну №200 від 16.04.2024 (а.с. 12).
ТОВ "ГРОУ СІДС" виставлено рахунок на оплату №106 від 21.02.2024 у розмірі 250 000,29 грн (а.с. 13).
Як вказує позивач, ФГ "ХЛІБОРОБ - Р" оплатило поставлений товар в розмірі 250 000,29 грн, однак без урахування індексації на курсову різницю та з порушенням передбачених Договором строків, а саме: 22.03.2024 сплачено 4 750,00 грн, 06.12.2024 сплачено 50 000,00 грн, 10.12.2024 сплачено 50 000,00 грн, 27.01.2025 сплачено 50 000,00 грн, 28.02.2025 сплачено 95 250,29 грн, що підтверджено виписками по рахунку (а.с. 14-19).
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду з позовом.
Норми права, застосовані судом, та мотивована оцінка доводів сторін і поданих доказів.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу положень ч.ч. 1,2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.
За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 610 ЦК України передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
У ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно матеріалів справи, ТОВ "ГРОУ СІДС" поставило ФГ "ХЛІБОРОБ - Р" узгоджений товар на загальну суму 250 000,29 грн, що підтверджено підписаною видатковою накладною №200 від 16.04.2024 (а.с. 12).
У п. 2 Специфікації №1 погоджено, що 4 750,00 грн - оплачується Покупцем по факту поставки кожної партії товару; 245 250,29 грн оплачується Покупцем в строк до 01.11.2024 (а.с. 11 на звороті).
Відповідно до виписок з рахунку: 4 750,00 грн сплачено відповідачем 22.03.2024, 50 000,00 грн - 06.12.2024, 50 000,00 грн - 10.12.2024, 50 000,00 грн - 27.01.2025, 95 250,29 грн - 28.02.2025, всього на загальну суму 250 000,29 грн (а.с. 14-19).
У зв'язку з несвоєчасною оплатою вартості товару, позивач на підставі ст. 625 ЦК України та п.п. 7.4., 7.8., 7.9. Договору нарахував та заявив до стягнення з відповідача 14 120,43 пені та 15 761,86 грн 30% річних (за періоди з 07.03.2024 по 21.03.2024 на суму боргу 4 750,00 грн та з 02.11.2024 по 27.02.2025 на інші суми, з урахуванням фактичних оплат), а також 75 000,09 грн штрафу.
З наданого розрахунку вбачається, що позивач нараховує 30% річних та пеню на суму боргу 4 750,00 грн як на прострочену за період з 07.03.2024 по 21.03.2024, тоді як за умовами специфікації ця сума підлягала сплаті по факту поставки товару, що мало місце 16.04.2024. При цьому, відповідач здійснив оплату в сумі 4 750,00 грн 22.03.2024, тобто строк оплати такої суми не порушено.
З урахуванням викладеного, сума 4 750,00 грн не є простроченою, що виключає нарахування 30% річних в сумі 58,40 грн та пені в розмірі 57,49 грн на вказану суму.
Перевіривши розрахунок 30% річних та пені в іншій частині, суд зазначає, що він є арифметично правильним і таким, що відповідає фактичним обставинам, здійснений з урахуванням оплат відповідача, а тому вимога позивача про стягнення 30% річних в розмірі 15 703,46 грн та 14 062,94 грн пені за період з 02.11.2024 по 27.02.2025 є обґрунтованою.
Застосований розмір пені та відсотків річних відповідає розміру, встановленого Договором (пункти 7.4., 7.8.).
Відповідач наведений розрахунок не заперечив, власного контррозрахунку не подав.
Також позивач нарахував штраф в розмірі 75 000,09 грн, що відповідає розміру штрафу, передбаченого Договором (30% від загальної суми Договору 250 000,29 грн) та підтверджується встановленими підставами для його нарахування (прострочення оплати).
Поряд з цим відповідач у відзиві на позов просить зменшити розмір штрафу на 90%, вказуючи на те, що така сума, а також 30% річних в повній мірі компенсують наслідки пропущеного строку оплати відповідачем. Просить врахувати, що головною метою як неустойки, так і компенсаційних відрахувань, є перш за все стимулювання боржника до належного виконання зобов'язань, яке він виконав, хоч і з порушенням терміну, оскільки бухгалтерія сплачувала курсову різницю після підписання актів коригування ціни.
З приводу заявленого клопотання суд враховує, що за ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 18.02.2026 у справі №911/969/24, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
При цьому, у чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Суд зазначає, що зобов'язання за Договором відповідачем виконано повністю, а отже кінцевий результат за Договором досягнуто, хоча і з порушенням строку виконання. При цьому, відповідач продовж існування у нього невиконаного зобов'язання здійснював часткові платежі та на дату звернення до суду заборгованість складала 13 986,03 грн, що становило менше 6% від усієї суми зобов'язання.
Разом з цим, заявлені позивачем до стягнення розмір неустойки (пені і штраф) та 30% річних загалом складають 104 766,49 грн, що становить майже 42% від усієї суми Договору, що є неспівмірним з допущеним порушенням та його наслідками. Позивач не повідомляє про конкретні негативні наслідки, які настали для нього внаслідок порушення відповідачем строку виконання зобов'язання та не доводить понесення ним будь-яких збитків.
Крім того, узгоджений в Договорі розмір процентів річних (30%) в десять разів перевищує мінімально визначений законодавством (3%), що вже забезпечує позивачеві компенсацію негативних наслідків порушення строку оплати.
Згідно Рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013, неустойка не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.
У постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21 викладено висновок про те, що неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.
За висновком суду застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості.
При цьому, слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення неустойки. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі викладеного суд вважає наявними підстави для зменшення за клопотанням відповідача розміру штрафу на 90%. За висновком суду, з урахуванням вищевикладених обставин таке зменшення є адекватною та співрозмірною компенсацією порушеному інтересу позивача в даному конкретному випадку. Негативні наслідки компенсуються також застосуванням інших видів відповідальності - пенею і 30% річних.
Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 7 500,00 грн штрафу.
Виходячи з викладеного, позовні вимоги ТОВ "ГРОУ СІДС" до ФГ "ХЛІБОРОБ - Р" про стягнення заборгованості підлягають частковому задоволенню в сумі 14 062,94 грн пені, 7 500,00 грн штрафу та 15 703,46 грн 30% річних . У задоволенні позову в іншій частині суд відмовляє за наведених вище підстав.
Судові витрати.
На підставі ч. 9 ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, внаслідок неправильних дій якого виник спір.
Крім того, у разі зменшення господарським судом розміру неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Позивач за текстом позову включив до попереднього розрахунку судових витрат витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000,00 грн та заявив, що докази на їх підтвердження буде подано додатково у передбаченому ГПК України порядку.
Відповідач будь-яких судових витрат не заявив.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 247-252, 326 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства "ХЛІБОРОБ - Р" (вул. Полинкіна, 23, с. Соколівське, Кропивницький район, Кіровоградська область, 27641, ідентифікаційний код 06686338) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРОУ СІДС" (вул. Січових Стрільців, 8, каб. 1, м. Козятин, Хмільницький район, Вінницька область, 22100, ідентифікаційний код 40884934) 14 062,94 грн пені, 7 500,00 грн штрафу та 15 703,46 грн 30% річних, а також 2 662,40 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Копії рішення надіслати сторонам до електронних кабінетів.
Повне рішення складено 08.05.2026.
Суддя В.В.Тимошевська