ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
05.05.2026Справа № 910/1198/26
За позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (м. Київ)
до: 1.Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стармій" (м. Київ)
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамматекс ЛТД" (м. Київ)
про визнання недійсним договору,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін:
Від позивача: Малахов М.Л.
Від відповідача-1: Мальчиков П.А.
Від відповідача-2: не з'явився
Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стармій" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамматекс ЛТД" про визнання недійсним договору факторингу №13-01/26 від 13.01.2026, укладеного між відповідачами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2026 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, пояснень, заяв та клопотань.
27.02.2026 від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву.
04.03.2026 від позивача надійшла відповідь на відзив та клопотання про проведення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.03.2026 задоволено клопотання про розгляд справи №910/1198/26 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 02.04.2026.
01.04.2026 позивачем подано додаткові пояснення по справі.
У судовому засіданні 02.04.2026 оголошувалась перерва до 05.05.2026.
У судовому засіданні 05.05.2026 представник позивача підтримав позовні вимоги; представник відповідача-1 проти задоволення позову заперечував. Представник відповідача-2 в судове засідання не з'явився та його неявка не перешкоджає розгляду справи відповідно до ст. 202 ГПК України.
05.05.2026 суд проголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та повідомив дату і час його проголошення.
05.05.2026 суд проголосив вступну та резолютивну частину рішення та повідомив, що повне рішення буде складено у строк, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-1, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
20.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гамматекс ЛТД" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (покупець) було укладено договір поставки товару № 53-121-01-21-10998.
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити наступний товар (предмет закупівлі зазначається відповідно до специфікації на закупівлю). Загальна сума коштів з ПДВ: 5.620.644,00 грн.
Відповідно до п. 12.1 договору останній вважається укладеним з дати підписання сторонами і діє до 31.12.2022.
Згідно з п. 4.1 договору поставка товару відбувається на умовах DDP - м. Енергодар, відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010. Вантажоодержувач ЗВ ВП "Складське господарство" ДП НАЕК "Енергоатом", м. Енергодар, вул. Промислова, 122, склад № 2.
Відповідно до п. 4.2 договору товар що поставляється, повинен супроводжуватися наступними документами: а) видаткова накладна; б) рахунок-фактура; в) транспортна накладна; г) документи, що підтверджують якість товару відповідно до вимог "Технічної специфікації до предмету закупівлі".
Пунктом 1.2 договору сторони визначили строк поставки товару - грудень 2021 року.
На виконання цього договору постачальник передав, а покупець прийняв товар на загальну суму 5 620 644,00 грн, що підтверджується видатковими накладними № 7 від 21.12.2021 на суму 5 202 864,00 грн, в тому числі ПДВ у розмірі 867 144,00 грн, та № 8 від 21.12.2021 на суму 417 780,00 грн, в тому числі ПДВ - 69 630,00 грн.
Покупець зобов'язання по сплаті отриманого товару вартістю 5 620 644,00 грн не виконав.
У зв'язку з цим постачальник звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості в розмірі 5 620 644,00 грн, а також нарахувань за ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.03.2024 у справі №910/12414/23, стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамматекс ЛТД" 5 620 644,00 грн основного боргу, 1 552 632,78 грн інфляційних втрат, 233 757,19 грн 3% річних, 111 105,51 грн витрат по сплаті судового збору, 7 120,79 грн витрат на професійну правничу допомогу.
24.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гамматекс Лтд" (постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) укладено договір поставки товару № 53-121-01-21-1913 (далі - договір).
Відповідно до пункту 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і сплатити товар відповідно до специфікації на закупівлю.
Згідно із пунктом 1.2 договору строк поставки товару: листопад-грудень 2021.
Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість товару за договором складає 2 749 500,00 грн, крім того ПДВ 20% 549 900,00 грн, загальна вартість складає 3 299 400,00 грн.
На виконання умов договору постачальником поставлено, а покупцем прийнято товар на загальну суму 3 299 400,00 грн, що підтверджується видатковою накладною № 9 від 21.12.2021.
Покупець зобов'язання по сплаті отриманого товару вартістю 3 299 400,00 грн не виконав.
У зв'язку з цим постачальник звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з покупця заборгованості в розмірі 3 299 400,00 грн, а також нарахувань за ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 у справі № 910/12415/23, стягнуто з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гамматекс Лтд" 3 299 400,00 грн основного боргу, 756 862,24 грн інфляційних втрат, 124 699,25 грн 3% річних, 62 714,42 грн витрат по сплаті судового збору, 6 847,17 грн витрат на оплату послуг адвоката.
Постановою Верховного Суду від 10.12.2024 рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.08.2024 у справі №910/12415/23 залишено без змін.
Наведені обставини щодо наявності заборгованості за переліченими правочинами та її розмірів установлені судовими рішеннями у справах №910/12414/23 та №910/12415/23, та не підлягають доказуванню при розгляді даної справи в силу положень ст. 75 ГПК України.
13.01.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Гамматекс ЛТД" (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стармій" (Фактор) укладено договір факторингу №13-01/26 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт зобов'язується відступити Факторові свої права грошової вимоги (надалі за текстом - Право вимоги) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3, код ЄДРПОУ 24584661) (надалі за текстом - Боржник), щодо заборгованості в розмірі 11 775 783,35 грн, яка виникла за:
1. Рішення Господарський суд міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/12414/23 на суму 7 525 260,27 грн, за яким - 5 620 644 (п'ять мільйонів шістсот двадцять тисяч шістсот сорок чотири) грн 00 коп. основного боргу; 1 552 632 (один мільйон п'ятсот п'ятдесят дві тисячі шістсот тридцять дві) грн 78 коп. інфляційних втрат; 233 757 (двісті тридцять три тисячі сімсот п'ятдесят сім) грн 19 коп. 3% річних; 111 105 (сто одинадцять тисяч сто п'ять) грн 51 коп. витрат по сплаті судового збору; 7 120 (сім тисяч сто двадцять) грн 79 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
ТОВ "Гамматекс ЛТД", код ЄДРПОУ 43713932 набуло Право вимоги на підставі договору поставки товару №53-121-01-21-10998, укладеного 20.12.2021 між ТОВ "Гамматекс ЛТД" та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція".
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 07.12.2023 у справі №910/12415/23 на суму 4 250 523,08 грн, з яких: 3 299 400 (три мільйони двісті дев'яносто дев'ять тисяч чотириста) грн 00 коп. основного боргу; 756 862 (сімсот п'ятдесят шість тисяч вісімсот шістдесят дві) грн 24 коп. інфляційних втрат; 124 699 (сто двадцять чотири тисячі шістсот дев'яносто дев'ять) грн 25 коп. 3 % річних; 62 714 (шістдесят дві тисячі сімсот чотирнадцять) грн 42 коп. витрат по сплаті судового збору; 6 847 (шість тисяч вісімсот сорок сім) грн 17 коп. витрат на оплату послуг адвоката.
ТОВ "Гамматекс ЛТД", код ЄДРПОУ 43713932 набуло Право вимоги на підставі договору поставки товару №53-121-01-21-1913, укладеного 24.11.2021 між ТОВ "Гамматекс ЛТД" та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".
Згідно з пунктом 1.2 Договору права грошової вимоги вважаються відступленими Фактору в день підписання цього Договору після отримання грошових коштів від Фактору. Додаткового оформлення відступлення прав вимоги не вимагається.
Відповідно до пункту 1.3 Договору після переходу прав вимоги до Фактора останній стає кредитором по відношенню до Боржника та набуває право на стягнення основної суми боргу, інфляційних втрат, 3% річних, повернення судових витрат та права вимоги, що можуть виникнути в майбутньому.
Позивач зазначає в позові, що в договорі факторингу № 13-01/26 від 13.01.2026 невірно вказано номер договору №53-121-01-21-1913 (якого Товариство взагалі не укладало), замість вірного номеру договору поставки товару - №53-121-01-21-10913 (повний номер договору №351(3)21УК/53-121-01-21-10913).
З цього приводу суд погоджується з доводами відповідача-1 про наявність описки в Договорі факторингу, яка не вливає на зміст правочину.
Звертаючись до суду з даним позовом, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" вказує, що відповідно до п. 11.6 договору поставки товару №53-121-01-21-10998 від 20.12.2021, всі права і обов'язки за даним договором можуть бути передані третім особам тільки за письмової згоди сторін.
Покупець по договору №53-121-01-21-10998 від 20.12.2021 (ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС") не надавав згоди на передачу будь-якій третій особі прав грошової вимоги за вказаним договором, сторони не погоджували вказаний правочин.
Відповідно до п. 11.6 договору поставки товару №53-121-01-21-10913 від 24.11.2021, всі права і обов'язки за даним договором можуть бути передані третім особам тільки за письмової згоди сторін.
Покупець по договору №53-121-01-21-10913 від 24.11.2021 (ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС") не надавав згоди на передачу будь-якій третій особі прав грошової вимоги за вказаним договором, сторони не погоджували вказаний правочин.
АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "ВП "Запорізька АЕС", як сторона за договорами №53-121-01-21-10998 від 20.12.2021, №53-121-01-21-10913 від 24.11.2021, вважає договір факторингу №13-01/26 від 13.01.2026, укладений між ТОВ "Гамматекс ЛТД" та ТОВ "Фінансова компанія "Стармій" недійсним з підстав відсутності згоди боржника на укладення спірного правочину.
Також позивач стверджує, що укладення оспорюваного договору факторингу №13-01/26 від 13.01.2026 суттєво погіршує становище боржника та зачіпає його інтереси, оскільки договори поставки №53-121-01-21-10998 від 20.12.2021, №53-121-01-21-10913 від 24.11.2021 наразі лишається не виконаними, передача заборгованості за ним іншим (третім) особам впливає не лише на розрахунки сторін договору, а і на розрахунки з бюджетом.
Також позивач звертає увагу на те, що договори поставки товару №53-121-01-21-10998 від 20.12.2021, №53-121-01-21-10913 від 24.11.2021 укладені в порядку та на умовах, встановлених нормами Закону України "Про публічні закупівлі" в редакції, станом на дату укладення договору.
Зобов'язання АТ "НАЕК "Енергоатом" в особі філії "ВП "Запорізька АЕС" оплатити ТОВ "ГАММАТЕКС ЛТД" товар, поставлений по договорам №53-121-01-21-10998 від 20.12.2021, №53-121-01-21-10913 від 24.11.2021 нерозривно пов'язані з особою кредитора, який став переможцем процедур публічних закупівель UA-2021-10-18-001110-a, UA-2021-09-20-000470-a.
Таким чином, за доводами позивача передача прав кредитора іншій особі суперечить Закону України "Про публічні закупівлі" в цілому, оскільки договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень ЦК України та ГК України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, тобто за результатами процедури закупівлі та саме між замовником та переможцем (учасником).
Відповідач проти таких доводів позивача повністю заперечує та зазначає, що наявність у договорі застереження про можливість передачі своїх прав та обов'язків за письмовою згодою сторін не тягне за собою недійсність договору факторингу, що прямо передбачено ст. 1080 ЦК України.
Відповідач також зазначає, що зміна кредитора є нейтральною операцією для податкового обліку позивача, оскільки така зміна не впливає на стан раніше сформованого ним податкового кредиту, не створює необхідності для коригування та не спричиняє жодних фінансових втрат, тож будь-які негативні фінансові наслідки, включаючи втрату податкового кредиту або накладення штрафних санкцій на позивача в даному випадку відсутні.
Також відповідач заперечує проти тверджень позивача про те, що зобов'язання, які виникли з договору, укладеного в результаті проведеної процедури закупівлі, є нерозривно пов'язаними з особою кредитора.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів (стаття 20 Господарського кодексу України).
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відноситься визнання правочину недійсним. Аналогічні положення містить статті 20 Господарського кодексу України.
За приписом статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин (зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 по справі №905/1227/17).
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (ст. 1078 ЦК України).
Згідно зі ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Статтею 1080 ЦК України встановлено, що договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження. У цьому разі клієнт не звільняється від зобов'язань або відповідальності перед боржником у зв'язку із порушенням клієнтом умови про заборону або обмеження відступлення права грошової вимоги.
Судом встановлено, що укладений між відповідачами договір за своєю правовою природою є договором факторингу, а твердження позивача про те, що спірний правочин є договором цесії є необґрунтованими.
При цьому недійсність заборони відступлення права грошової вимоги за договором факторингу прямо встановлена ст. 1080 ЦК України.
За таких обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів і тверджень позивача про наявність підстав для визнання спірного правочину недійним.
Безпідставними є і доводи позивача про неможливість відступлення права вимоги за договором, укладеним відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", у зв'язку з тим, що зобов'язання оплатити отриманий від постачальника товар нерозривно пов'язане з особою останнього.
Суд зазначає, що обов'язок позивача зі сплати коштів відповідачу-2 та їх розмір підтверджений судовими рішеннями у справах №910/12414/23 та №910/12415/23, і заміна кредитора у відповідних зобов'язаннях жодним чином не може вплинути на відповідні права чи обов'язки боржника.
Згідно зі статтею 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Порушеним правом слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.
Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.
Позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту. Вирішуючи спір, суд надає об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
У розумінні зазначених приписів суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Враховуючи викладене вище, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту.
Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у ч. 1 ст. 2 ГПК України (ч.1 ст.2 Цивільного процесуального кодексу України). Аналогічні висновки сформульовано в пунктах 5.5- 5.8, 5.12, 5.29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19.
Дослідивши матеріали справи, суд не вбачає жодного права позивача, яке може бути порушене укладенням між відповідачами спірного правочину та потребує захисту шляхом визнання цього договору недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, процедурні гарантії, закріплені в ст. 6 Конвенції, гарантують кожному право подання скарги щодо його прав та обов'язків цивільного характеру до суду чи органу правосуддя. Таким чином втілюється право на звернення до суду, одним із аспектів якого є право доступу, тобто право розпочати провадження у судах з цивільних питань. Кожен має право на подання до суду скарги, пов'язаної з його або її правами та обов'язками; на це право, що є одним з аспектів права на доступ до суду, може посилатися кожен, хто небезпідставно вважає, що втручання у реалізацію його або її прав є неправомірним (рішення у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), серія А №18, п. 28- 36).
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відмову в позові.
Інші доводи і твердження учасників справи судом відхилено як такі, що не спростовують встановлених судом обставин та не можуть вплинути на результат вирішення даного спору.
Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
В позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повне рішення складено 08.05.2026.
Суддя Т.М. Ващенко