ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
07.05.2026Справа № 910/15556/25
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., розглянувши
заяву Приватного підприємства «Любосвіт»
про розподіл судових витрат
у справі за позовом Приватного підприємства «Любосвіт»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «СА Авіасервіс»
про стягнення 216 169,20 грн
без участі представників сторін
У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа за позовом Приватного підприємства «Любосвіт» (далі - ПП «Любосвіт», позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «СА Авіасервіс» (далі - ТОВ «СА Авіасервіс», відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 216 169,20 грн за договором про надання блоку місць на рейсах № 01/21СААС від 26.04.2021.
Справа розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін відповідно до процедури, визначеної Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду вказаної справи рішенням суду від 13.04.2026 позовні вимоги ПП «Любосвіт» задоволено; стягнуто з ТОВ «СА Авіасервіс» заборгованість в сумі 5 114,01 доларів США, що станом на момент подачі позову становить 216 169,20 грн відповідно до офіційного курсу, встановленого НБУ, та судовий збір у сумі 2 594,03 грн.
Після ухвалення зазначеного рішення від ПП «Любосвіт» надійшли докази до заяви про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в сумі 25 000,00 грн, зробленої ним під час розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2026 розгляд вказаного питання було вирішено здійснювати без повідомленням учасників справи за правилами, визначеними ст. 244 ГПК України.
Розглянувши заяву позивача щодо розподілу судових витрат та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд прийшов до висновку, що вона підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (ст. 126 ГПК України).
Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У даному випадку позивач до своєї заяви долучив наступні докази:
- ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВО № 1125030, виданий Костовій Н.З. на представництво інтересів ПП «Любосвіт»;
- свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ТР № 000166 від 02.03.2018, видане адвокату Костовій Н.З.;
- договір про надання правничої допомоги від 20.10.2025, укладений між ПП «Любосвіт» та Адвокатським об'єднанням «Вдовиченко і партнери»;
- акт надання послуг (виконання робіт) № 1 від 15.04.2026 та детальний опис робіт (наданих послуг) від 15.04.2026 на суму 25 000,00 грн за вказаним договором;
- платіжну інструкцію № 549 від 21.10.2025 на суму 25 000,00 грн.
Дослідивши зазначені докази, суд вважає їх достатніми для підтвердження факту понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
У той же час, при визначенні суми відшкодування таких витрат суд виходить з критерію їх реальності (встановлення їх дійсності та необхідності), критерію розумності розміру, враховуючи конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Для встановлення розумного розміру наданих послуг адвоката слід надати належну правову оцінку договору у сукупності з іншими доказами, складністю справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), витраченим часом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих послуг та виконання робіт, ціною позову та (або) значення справи.
Як зауважила Велика Палата Верховного Суду, нормами процесуального законодавства передбачено основні критерії визначення та розподілу судових витрат такі, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію стосовно того, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Також суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20, згідно з якими для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Така позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховним Судом у справі № 905/1795/18 та у справі № 922/2685/19.
Тому, виходячи з принципу співмірності та розумності у визначенні вартості адвокатських послуг, зважаючи на: категорію справи, яка є простою та малозначною; розгляд справи у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін; ціну позову; характер спірних відносин; невеликий обсяг часу, необхідний для підготовки позову; відсутність відзиву та будь-яких процесуальних заяв відповідача; відсутність супроводу справи в суді після подачі позову, суд вважає за необхідне зменшити розмір витрат позивача на правничу допомогу з 25 000,00 грн до 10 000,00 грн.
Отже вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу суд задовольняє частково.
Згідно з ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
За таких обставин, керуючись ст. 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Заяву Приватного підприємства «Любосвіт» про розподіл судових витрат на правничу допомогу задовольнити частково.
Ухвалити додаткове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СА Авіасервіс» (02218, м. Київ, вул. Райдужна, буд. 4 ідентифікаційний код 42071189) на користь Приватного підприємства «Любосвіт» (81053, Львівська обл., м. Новояворівськ, вул. Львівська, буд. 23, кв. 72, ідентифікаційний код 31081357) витрати на правничу допомогу у сумі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.
У решті вимог - відмовити.
Повний текст додаткового рішення складений 7 травня 2026 року.
Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту додаткового рішення.
Суддя Головіна К.І.