Справа № 909/578/26
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
08.05.2026 м. Івано-Франківськ
Господарський суд Івано-Франківської області у складі:
судді Рочняк О.В.
розглянувши заяву Приватного акціонерного товариства "Прикарпаттяобленерго" від 07.05.2026 (вх.№4253/26 від 07.05.2026)
76014, вул. Індустріальна, 34, м. Івано-Франківськ
до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІРКА БУКОВЕЛЮ"
78593, участок Щивки, 220, с. Поляниця, Надвірнянський р-н, Івано-Франківська область
про видачу судового наказу
ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Прикарпаттяобленерго" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІРКА БУКОВЕЛЮ" 41 712 грн 79 коп. заборгованості за послуги з перетікання реактивної енергії, 266 грн 24 коп. судового збору та 5000 грн 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.
08.05.2026 суд видав судовий наказ про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІРКА БУКОВЕЛЮ" 41 712 грн 79 коп. заборгованості за послуги з перетікання реактивної енергії та 266 грн 24 коп. судового збору.
Порядок розгляду заяв в наказному провадженні урегульовано розділом ІІ ГПК України.
Згідно ст.147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, визначених ст.148 ГПК України, особі, якій належить право вимоги.
Як встановлено ч.1 ст.148 ГПК України, судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому, ч.2 такої статті визначає, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором).
В силу п.3 ч.1 ст.152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам ст.148 цього Кодексу.
Судом встановлено, що у заяві про видачу судового наказу заявник просив стягнути з ТОВ "ЗІРКА БУКОВЕЛЮ", серед іншого 5000 грн 00 коп. витрат на професійну правову допомогу.
В свою чергу, стягнення витрат на професійну правову допомогу, яка надавалась на підставі договору про надання правової допомоги №2026/50 від 05.01.2026, укладеного між адвокатом Яцків Оксаною Михайлівною та АТ "Прикарпаттяобленерго", суперечить самій суті наказного провадження, оскільки договір не є укладеним між заявником та боржником, а відповідні вимоги не є за своєю суттю неоспорюваною заборгованістю боржника.
В свою чергу, нормами процесуального закону не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, відмінних від неоспорюваної заборгованості та витрат зі сплати судового збору за подання заяви про видачу судового наказу, що вбачається з наступного.
Так, відповідно до ч.ч.1,3 ст.123 ГПК України: судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи; до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч.ч.1, 2 ст. 126 ГПК України: витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Як визначено ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що судові витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами лише за результатами розгляду справи у порядку позовного провадження, що у свою чергу забезпечує дотримання принципів змагальності сторін та пропорційності у господарському судочинстві.
Отже з огляду на наведені правові норми в порядку наказного провадження судом вирішується лише конкретно визначений законом перелік вимог, судовий наказ не може бути виданий судом по вимогах, які прямо не зазначені в законі, видається судовий наказ без судового розгляду, без виклику боржника та стягувача у судове засідання, без заслуховування їх пояснень. При цьому змагання сторін у межах гласного вирішення справи, у ході якого сторони наводять доводи, покликані підтвердити їх правоту, спростувати аргументи протилежної сторони, відсутні. Наказ суду ґрунтується на поданих заявником документах, на повідомлених ним доводах, покликаних переконати суд у тому, що підстави для звернення до суду з позовом відсутні у зв'язку з безспірністю вимог.
Аналіз наведеної норми процесуального права дає підстави зробити висновок про те, що у наказному провадженні стягненню з боржника підлягають лише безспірні суми, до яких витрати заявника на правничу допомогу не відносяться, зважаючи на положення ст. 126 ГПК України, якою для розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами витрат на правову допомогу, передбачено як подання доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат, так і доведення співмірності їх розміру із умовами, визначеними ч. 4 ст. 126 ГПК України, а саме: розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, суд може за клопотанням іншої сторони, при доведенні нею неспівмірності витрат на оплату правничої допомоги, зменшити їх розмір.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З вищевикладеного вбачається, що витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи, натомість в наказному провадженні судом розглядається заява про видачу судового наказу.
Більш того, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі та за правилами наказного провадження боржник по справі буде позбавлений можливості довести неспівмірність заявлених вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу або погодитися з розміром цих витрат.
Також під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не надає висновку про обґрунтованість чи необґрунтованість заявлених вимог.
Частиною 3 ст. 152 ГПК України встановлено, що у разі якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог.
За таких обставин, враховуючи порядок здійснення судочинства у наказному провадженні та те, що процесуальний закон не передбачає розподілу будь-яких судових витрат, окрім судового збору під час розгляду справи у порядку наказного провадження, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви АТ "Прикарпаттяобленерго" про видачу судового наказу про стягнення 5000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Керуючись статтями 147, 148, 150, 152, 153, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
відмовити Приватному акціонерному товариству "Прикарпаттяобленерго" у видачі судового наказу в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗІРКА БУКОВЕЛЮ" 5 000 грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала набирає законної сили у порядку, встановленому ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу підписано - 08.05.2026.
Суддя О.В. Рочняк