номер провадження справи 17/10/26
08.05.2026 Справа № 908/3915/25
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/3915/25
за позовною заявою: департаменту управління активами Запорізької міської ради, 69126, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, буд. 3
до відповідача: громадської організації “Культурний простір Краю», 69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 26
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: комунальне підприємство “Градпроект», 69126, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, буд. 3
про розірвання договору та виселення
У судовому засіданні приймали участь:
від позивача:Голосова С.І., довіреність від 07.07.25
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
29.12.25 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд» надійшла позовна заява за вих. від 26.12.25 № 115/02-03 департаменту управління активами Запорізької міської ради до громадської організації “Культурний простір Краю» (надалі ГО “Культурний простір Краю») за участі комунального підприємства “Градпроект» (далі КП “Градпроект», третя особа) про:
- розірвання договору оренди нежитлового приміщення по пр. Металургів, 26 від 06.09.18 № 364/13 укладеного між департаментом управління активами Запорізької міської ради (Орендодавець), комунальним підприємством “Градпроект» (Балансоутримувач) та громадською організацією “Культурний простір Краю» (Орендар);
- звільнення частини нежитлового приміщення І поверху (літ. А-3) загальною площею 74,85 кв.м у складі приміщень № № 24-27 та частини місць загального користування № № 16, 17, 30, 31 в будинку № 26 по пр. Металургів, м. Запоріжжя, шляхом виселення громадської організації “Культурний простір Краю».
29.12.25 автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/3915/25 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою суду від 05.01.26 по справі № 908/3915/25 позовну заяву департаменту управління активами Запорізької міської ради за вих. від 26.12.25 № 115/02-03 залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, який не перевищує 5 днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, в якій (до якої додати):
- зазначити повну юридичну адресу (місцезнаходження) позивача, відповідача та третьої особи;
- зазначити інформацію щодо наявності чи відсутності у сторін зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі;
- надати докази сплати (доплати) судового збору у розмірі 0,80 грн за звернення до господарського суду з позовною заявою (оригінал документу, який підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі).
08.01.26 до суду в системі “Електронний суд» від представника позивача надійшла заява за вих. від 08.01.26 про усунення недоліків позовної заяви, в якій останній усунув недоліки позовної заяви, які викладені в ухвалі суду від 05.01.26.
Ухвалою від 13.01.26 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3915/25. Залучено до участі у справі № 908/3915/25, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - комунальне підприємство “Градпроект» (69126, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, буд. 3). Підготовче судове засідання призначено на 03.02.26 о/об 10 год. 00 хв.
22.01.26 до суду в системі “Електронний суд» від третьої особи надійшли пояснення щодо позову або відзиву, з повідомленням про те, що оригінали документів, які додано до пояснень, наявні у КП “Градпроект», до пояснень надані всі докази та інші надаватися не будуть, а також з проханням розглядати судову справу без участі представника КП “Градпроект».
Представники учасників справи в судове засідання 03.02.26 не з'явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою від 03.02.26 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів - по 15.04.26 включно та відкладено підготовче засідання у справі № 908/3915/25 на 03.03.26 о 10 год. 00 хв.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 03.03.26 не з'явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
В засіданні 03.03.26 судом прийнято до розгляду пояснення третьої особи (сформовані в системі “Електронний суд» 22.01.26) щодо позову або відзиву.
Ухвалою від 03.03.26 судом відкладено підготовче засідання у справі № 908/3915/25 на 17.03.26 о 12 год. 00 хв.
Ухвалою від 17.03.26 судом перенесено судове засідання у справі № 908/3915/25 на 31.03.26 о 12 год. 30 хв.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 31.03.26 не з'явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
В засіданні 31.03.26 судом з'ясовано положення ст. ст. 182, 185 ГПК України та повноту виконання запропонованих вимог, викладених в ухвалі суду про відкриття провадження у даній справі.
Представником позивача повідомлено суду, що до матеріалів справи надані всі документи, необхідні для вирішення даної справи по суті спору.
Ухвалою від 31.03.26 судом вирішено закрити підготовче провадження у справі № 908/3915/25 та розпочати розгляд справи по суті з 16.04.26. Призначено справу до судового розгляду по суті на 21.04.26 о 12 год. 20 хв.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 21.04.26 не з'явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
В засіданні 21.04.26 судом розпочато розгляд справи по суті.
У вступному слові представник позивача в усній формі стисло виклала зміст та підстави своїх вимог щодо предмета позову. Суд перейшов до з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами.
Ухвалою від 21.04.26 судом оголошено перерву в розгляді справи № 908/3915/25 по суті до 28.04.26 о 12 год. 00 хв.
Представники відповідача та третьої особи в судове засідання 28.04.26 не з'явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
В засіданні 28.04.26 завершено стадію з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, суд перейшов до судових дебатів.
З огляду на викладене, враховуючи положення ст. 219 ГПК України, 28.04.26 судом оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відкладено ухвалення та проголошення судового рішення на 08.05.26 о 10 год. 00 хв.
В засіданні 08.05.26, на підставі ст. 240 ГПК України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Позивач, в особі уповноваженого представника, в судових засіданнях заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві за вих. від 26.12.25 № 115/02-03. Просила суд:
- розірвати договір оренди нежитлового приміщення по пр. Металургів, 26 від 06.09.18 № 364/13 укладеного між департаментом управління активами Запорізької міської ради (Орендодавець), комунальним підприємством “Градпроект» (Балансоутримувач) та громадською організацією “Культурний простір Краю» (Орендар);
- звільнити частину нежитлового приміщення І поверху (літ. А-3) загальною площею 74,85 кв.м у складі приміщень № № 24-27 та частини місць загального користування № № 16, 17, 30, 31 в будинку № 26 по пр. Металургів, м. Запоріжжя, шляхом виселення громадської організації “Культурний простір Краю».
Відповідач, позовні вимоги не оспорив, представника у судове засідання жодного разу не направив. Відзив на позов, або будь які заперечення від відповідача до суду не надійшли (не надано).
Судом враховано, що відповідно до ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7).
Отже, отримання процесуальних документів через підсистему "Електронний суд" є належним способом повідомлення для осіб, які в обов'язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в системі ЄСІТС.
Ухвала суду від 13.01.26 про відкриття провадження у справі № 908/3915/25 та інші ухвали суду наведені вище доставлені до електронного кабінету відповідача, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України» від 03.04.08, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Третя особа, представника у судове засідання жодного разу не направила.
При цьому заявлені позовні вимоги позивача підтримала в повному обсязі з підстав викладених у поясненнях за вих. від 22.01.26. Крім того, у вказаних пояснення представник третьої особи просив суд розглянути справу без участі в судових засіданнях уповноваженого представника третьої особи.
З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.
Крім того, судом враховано, що:
- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;
- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на певній частині території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;
- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;
- сторони та третя особа по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноваженого представника позивача, суд
06.09.18 між департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), комунальним підприємством «Наше місто» Запорізької міської ради (Балансоутримувач) та громадською організацією «Культурний простір Краю» (Орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення по пр. Металургів, 26 № 364/13 (Договір).
У відповідності до п. 1.1. Договору, Орендодавець, Балансоутримувач на підставі наказу департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 17.05.18 № 112р передає, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно - частину нежитлового приміщення І першого поверху (літ. А-3) загальною площею 74,85 кв.м у складі приміщень № № 14-27 та частини місць загального користування № № 16, 17, 30, 31 в будинку № 26 по пр. Металургів, яке перебуває на балансі КП «Наше місто» ЗМР, вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість (Додаток № 3 до Договору) 334 252,00 грн без ПДВ станом на 31.05.18.
Майно використовується Орендарем на правах оренди для розміщення організації (п. 1.2 Договору).
Згідно із актом прийому-передачі від 06.09.18 департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради та комунальне підприємство «Наше місто» Запорізької міської ради передали, а громадська організація «Культурний простір Краю» прийняла в оренду частину нежитлового приміщення І першого поверху (літ. А-3) загальною площею 74,85 кв.м у складі приміщень № № 14-27 та частини місць загального користування № № 16, 17, 30, 31 в будинку № 26 по пр. Металургів, яке перебуває на балансі КП «Наше місто» ЗМР, вартість якого визначена у звіті про незалежну оцінку і становить за висновком про його вартість (Додаток № 3 до Договору) 334 252,00 грн без ПДВ станом на 31.05.18.
Додатковою угодою від 01.10.18 до Договору, сторонами змінено Балансоутримувача з комунального підприємства «Наше місто» Запорізької міської ради на комунальне підприємство «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7». Крім того, вказаною додатковою угодою внесено зміни до п. 3.1. та п. 3.2. та п. 3.4. Договору.
Додатковою угодою від 01.10.19 до Договору сторонами викладено в новій редакції пункт 3.4. та розділ «Юридичні адреси сторін» Договору.
Відповідно до наказу від 16.03.20 № 04/2020, відповідач вирішив припинити громадську діяльність ГО «Культурний простір Краю» з 17.03.20 на період дії карантину, пов'язаного з поширенням на території України коронавірусу СОVID-19 та перенести діяльність ГО «Культурний простір Краю» на дистанційний режим з 17.03.20.
Листом за вих. від 16.03.20 ГО «Культурний простір Краю» просив департамент комунальної власності та приватизації ЗМР звільнити від орендної плати на період дії карантину, пов'язаного з поширенням на території України коронавірусу СОVID-19, шляхом укладання додаткової угоди до Договору.
Додатковою угодою від 05.05.20 до Договору, сторонами вирішено:
1. Звільнити Орендаря від сплати орендної плати за договором оренди від 06.09.18 № 364/13 з 17.03.20 тимчасово до скасування введених протоколом обмежувальних заходів щодо забезпечення національної безпеки в умовах спалаху гострої респіраторної хвороби СОVID-19 (Обмежувальні заходи).
2. Балансоутримувачу припинити нарахування орендної плати з 17.03.20 тимчасово до скасування введених протоколом Обмежувальних заходів.
3. Відповідальність за недостовірність поданої інформації, зазначеної у звернені орендаря від 16.03.20 № б/н, обов'язок щодо невикористання орендованого майна до скасування введених протоколом Обмежувальних заходів, покладається на Орендаря.
4. Після скасування введених протоколом Обмежувальних заходів Балансоутримувач відновлює нарахування орендної плати за договором оренди від 06.09.18 № 364/13 без попередження про це Орендаря. Датою відновлення нарахування орендної плати є дата, визначена розпорядчим документом відповідного державного органу або органу місцевого самоврядування. Орендна плата за кожний наступний місяць розраховується Орендарем самостійно і визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.Розмір платежу за неповний місяць оренди визначається з поденного розрахунку місячної орендної плати.
5. Згідно з ч. 3 ст.631 Цивільного кодексу України сторони домовились, що умови цієї додаткової угоди застосовуються до правовідносин, які виникли з 17.03.20.
Додатковою угодою від 02.10.19 до Договору, сторонами внесено зміни в п. 1.1. Договору.
23.10.21 між департаментом комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (Орендодавець), комунальним підприємством “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» (Балансоутримувач) та громадською організацією «Культурний простір Краю» (Орендар) укладено додаткову угоду до договору оренди від 06.09.18 № 364/13 нежитлового приміщення по пр. Металургів, 26, якою термін дії договору оренди від 06.09.18 № 364/13 нежитлового приміщення по пр. Металургів, 26 продовжено на 5 років, а саме по 05.08.26 та викладено договір оренди від 06.09.18 № 364/13 в наступній (іншій) редакції.
Так, зокрема, відповідно до п. 1.1. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 22.10.21), Орендодавець і Балансоутримувач без проведення аукціону, на підставі наказу департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради від 17.05.18 № 112р передають, а Орендар приймає в строкове платне користування комунальне майно - частину нежитлового приміщення І першого поверху (літ. А-3) загальною площею 74,85 кв.м у складі приміщень № № 24-27 та частини місць загального користування № № 16, 17, 30, 31 по пр. Металургів, 26 (Майно), яке перебуває в господарському віданні комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №7», вартість якого визначена на підставі звіту про незалежну оцінку Майна і становить за висновком про його вартість 360 620,00 грн без ПДВ станом на 31.05.21 (додаток № 5).
Пунктом 1.3. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.10.21) визначено, що майно використовується Орендарем на правах оренди для розміщення організації.
Згідно із п. 2.1. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.10.21), Орендар вступає у строкове платне користування Майном з моменту підписання Сторонами Договору та Акту приймання-передачі. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження Майна переходить до Орендаря з дати підписання такого Акту.
У відповідності до п. 3.1. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.10.21), орендна плата визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 і становить серпень 2021 року без ПДВ 2 382,66 грн та сплачується з 06.08.21. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню Інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою (за наявності підстав). Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із Балансоутримувачем, об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, управителями будинку тощо, з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.8. цього Договору.
У разі, якщо між датою визначення орендної плати за базовий місяць і датою підписання Акта приймання-передачі Майна минуло більше ніж один повний календарний місяць, розмір орендної плати за перший місяць оренди встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць (п. 3.2. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.10.21).
Пунктом 3.3. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 10.10.24) визначено, що орендна плата розраховується та спрямовується Орендарем самостійно на відповідний рахунок …, щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним та підтверджується Орендарем шляхом надання Балансоутримувачу інформації про перерахування орендної плати (копії документів про сплату орендної плати). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинними законодавством України.
Відповідно до п. 4.1. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.10.21), у разі припинення або розірвання договору Орендар зобов'язаний, зокрема:
- звільнити орендоване Майно від належних Орендарю речей і повернути його відповідно до Акта приймання-передачі з оренди орендованого Майна, в тому стані, в якому Майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу (п.п. 4.1.1.);
- Орендар повертає комунальне майно Балансоутримувачу, Орендодавцю одночасно із підписанням Акту приймання-передачі вказаного майна у порядку, передбаченому чинними нормативно-правовими актами з цього питання: не пізніше останнього дня строку дії цього Договору у разі закінчення строку дії цього Договору; протягом трьох робочих днів з дати припинення/розірвання цього Договору (п.п. 4.1.4.).
Згідно із п. 4.2. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.10.21), обов'язок по складанню Акта приймання-передачі покладається на Балансоутримувача.
Пунктом 4.3. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.10.21) визначено, що майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання Сторонами Акта приймання-передачі з оренди орендованого Майна.
У відповідності до п. 6.2. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.10.21), Орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату з урахуванням її індексації незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Цей Договір продовжено на 5 років, а саме з 06.08.21 по 05.08.26 аключно (п. 9.1. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.10.21).
Згідно із п. 9.6.3. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.10.21), Договір припиняється на вимогу Орендодавця з підстав, якщо Орендар, зокрема, допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше 3 місяців.
Відповідно до п. 9.10. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.10.21), майно вважається повернутим Орендодавцю/Балансоутримувачу з моменту підписання Сторонами Акту приймання-передачі з оренди орендованого Майна.
Додатковою угодою від 01.12.22 до Договору, сторони вирішили:
1. З 06.07.22 до першого дня місяця, наступного за місяцем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, орендна плата за договором без нарахування ПДВ розраховується та спрямовується Орендарем за кожний місяць Балансоутримувачу на його розрахунковий рахунок … . Розрахунок орендної плати здійснюється Орендарем самостійно та сплачується щомісячно не пізніше останнього дня місяця наступного за звітним.
2. З першого дня місяця, наступного за місяцем припинення або скасування воєнного, надзвичайного стану на території України, КП «ВРЕЖО №7» автоматично повертається на загальну систему оподаткування на прибуток (платник ПДВ), з цього періоду орендна плата нараховується та сплачується орендарем у відповідності до умов Договору оренди з нарахуванням ПДВ (20 %).
3. Сторони домовились, що згідно з ч. 3 ст. 631 ЦК України умови п. 1 цієї додаткової угоди застосовуються до правовідносин між Сторонами, які виникли до її укладання, а саме з 06.07.22.
Додатковою угодою від 10.10.24 до Договору сторони дійшли до згоди замінити сторони в Договорі оренди, а саме:
- Орендодавця з департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради на департамент управління активами Запорізької міської ради;
- Балансоутримувача з комунального підприємства “Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання № 7» на комунальне підприємство «Градпроект».
Як стверджує позивач у своїй позовній заяві у цій справі, відповідачем систематично порушуються зобов'язання щодо сплати орендної плати та станом на листопад 2025 р. заборгованість з орендної плати у ГО «Культурний простір Краю» за спірним договором становить 133 271,83 грн на користь Балансоутримувача та 8 235,97 грн до бюджету (станом на вересень 2025 року).
Мотивуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що оскільки відповідачем порушуються істотні умови Договору оренди, це є підставою для розірвання Договору оренди нежитлового приміщення від 06.09.18 № 364/13 та повернення об'єкта оренди Орендодавцю в судовому порядку шляхом виселення громадською організацією «Культурний простір Краю».
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази в їх сукупності суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Статтею 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилось або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в т.ч., шляхом звернення з позовом до суду.
Згідно із ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
З огляду на положення ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Згідно із приписами ст.ст. 11, 509 ЦК України, підставами виникнення зобов'язання правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).
Приписами ст. 629 ЦК України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як свідчать наявні матеріали наведеної у тексті цього рішення господарської справи, умовами п. 9.1. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.10.21), цей Договір продовжено на 5 років, а саме з 06.08.21 по 05.08.26 включно.
У зв'язку з вказаним суд виходить з того, що на момент подання цієї позовної заяви до Господарського суду Запорізької області спірний Договір є продовженим, доказів припинення або розірвання Договору в установленому порядку матеріали справи не містять.
В силу приписів статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Умовами п. 6.2 Договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.10.21) встановлено обов'язок Орендаря своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату з урахуванням її індексації, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Згідно із ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як вже було встановлено судом вище в тексті цього рішення, відповідно до п. 3.1. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.10.21), орендна плата визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 і становить серпень 2021 року без ПДВ 2 382,66 грн та сплачується з 06.08.21. До складу орендної плати не входять витрати на утримання орендованого майна (комунальних послуг, послуг з управління об'єктом нерухомості, витрат на утримання прибудинкової території та місць загального користування, вартість послуг по ремонту і технічному обслуговуванню Інженерного обладнання та внутрішньобудинкових мереж, ремонту будівлі, у т. ч.: покрівлі, фасаду, вивіз сміття тощо), а також компенсація витрат Балансоутримувача за користування земельною ділянкою (за наявності підстав). Орендар несе ці витрати на основі окремих договорів, укладених із Балансоутримувачем, об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку, управителями будинку тощо, з постачальниками комунальних послуг в порядку, визначеному пунктом 6.8. цього Договору.
У разі якщо між датою визначення орендної плати за базовий місяць і датою підписання Акта приймання-передачі Майна минуло більше ніж один повний календарний місяць, розмір орендної плати за перший місяць оренди встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції у місяцях, що минули з дати визначення орендної плати за базовий місяць (п. 3.2. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.10.21).
Пунктом 3.3. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 10.10.24) визначено, що орендна плата розраховується та спрямовується Орендарем самостійно на відповідний рахунок …, щомісячно не пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним та підтверджується Орендарем шляхом надання Балансоутримувачу інформації про перерахування орендної плати (копії документів про сплату орендної плати). Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку визначеному чинними законодавством України.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна», орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Як вбачається з матеріалів цієї справи, відповідачем зобов'язання по своєчасному внесенню орендної плати належним чином не виконано, тим самим Орендарем порушено умови Договору.
Зокрема, судом встановлено, що станом на листопад 2025 р. у відповідача виникла заборгованість з орендної плати за спірним договором у розмірі 133 271,83 грн Балансоутримувачу (за період із травня 2023 року по жовтень 2025 року включно) та заборгованість перед бюджетом у розмірі 8 235,97 грн (за період із лютого 2022 року, який (період) становить не сплату орендної плати за період більший ніж 3 місяці …).
Доказом цьому є розрахунки заборгованості, які долучені до матеріалів цієї справи і які підтверджують заборгованість відповідача перед бюджетом та балансоутримувачем.
Відповідачем належних і допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, на спростування зазначених фактів суду не надано.
Згідно із п. 9.6.3. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.10.21), Договір припиняється на вимогу Орендодавця з підстав, якщо Орендар, зокрема, допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше 3 місяців.
Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України “Про оренду державного та комунального майна», договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Згідно із ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
Положеннями ст. 782 ЦК України передбачено спеціальний спосіб розірвання договору шляхом вчинення наймодавцем односторонньої відмови від нього, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.
Визначена ст. 782 ЦК України можливість розірвати договір найму шляхом відмови від договору в позасудовому порядку є правом, а не обов'язком наймодавця.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 15-рп/2002 від 09.07.02 (справа №1-2/2002 про досудове врегулювання спорів) право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Отже, норми чинного законодавства України не позбавляють сторону договору права на безпосереднє звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди без дотримання порядку досудового врегулювання спору, а відтак право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене ч. 1 ст. 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору.
Розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов'язання стороною договору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 611 ЦК України, тобто способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
Оскільки, законодавець визначає однією із істотних умов договору оренди орендну плату, то основний інтерес особи, яка передає майно в оренду, полягає в отриманні орендної плати за таким договором. Порушення цього інтересу має наслідком завдання шкоди, через що сторона (орендодавець) значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні відповідного договору оренди об'єкта комунальної форми власності.
З огляду на викладене, істотне порушення орендарем такої умови договору оренди державного (комунального) майна, як невнесення орендної плати, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання зазначеного договору оренди в судовому порядку. У разі звернення до суду з вимогою про розірвання договору оренди у зв'язку з несплатою орендарем орендної плати протягом трьох місяців позивачу необхідно довести факт такої несплати та її триваючий характер (протягом трьох місяців).
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постановах від 21.01.20 у справі № 914/252/19 та від 13.11.19 у справі № 908/1399/17.
Факт неналежного виконання відповідачем грошових зобов'язань за Договором є доведеним. Неналежне виконання відповідачем сплати орендних платежів протягом значного періоду часу є істотним порушенням Договору в розумінні ст. 651 ЦК України.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд вважає, що вимога про розірвання Договору оренди нежитлового приміщення по пр. Металургів, 26 від 06.09.18 № 364/13, укладеного між … департаментом управління активами Запорізької міської ради, КП «Градпроект» та ГО «Культурний простір Краю», є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Частиною 1 ст. 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Частиною 1 ст. 25 Закону України “Про оренду державного та комунального майна» унормовано, що правовим наслідком припинення договору оренди є обов'язок орендаря протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Відповідно до п. 4.1. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.10.21), у разі припинення або розірвання договору Орендар зобов'язаний, зокрема:
- звільнити орендоване Майно від належних Орендарю речей і повернути його відповідно до Акта приймання-передачі з оренди орендованого Майна, в тому стані, в якому Майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу (п.п. 4.1.1.);
- Орендар повертає комунальне майно Балансоутримувачу, Орендодавцю одночасно із підписанням Акту приймання-передачі вказаного майна у порядку, передбаченому чинними нормативно-правовими актами з цього питання: не пізніше останнього дня строку дії цього Договору у разі закінчення строку дії цього Договору; протягом трьох робочих днів з дати припинення/розірвання цього Договору (п.п. 4.1.4.).
Відповідно до п. 9.10. Договору (з урахуванням додаткової угоди від 23.10.21), майно вважається повернутим Орендодавцю/Балансоутримувачу з моменту підписання Сторонами Акта приймання-передачі з оренди орендованого Майна.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30.01.19 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.19 у справі №487/10132/14-ц, від 16.06.20 №145/2047/16-ц).
Приписи ст. 16 ЦК України визначають такі способи захисту цивільних прав та інтересів, як присудження виконання обов'язку в натурі та примусове виконання обов'язку, а отже, якщо колишній користувач не звільнив приміщення після закінчення договору користування ним, вимога власника або визначеної ним особи виконати такий обов'язок шляхом виселення є належним способом захисту порушеного права.
Враховуючи, що у випадку розірвання договору у судовому порядку договір є розірваним з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили (відповідно до ч. 3 ст. 653 ЦК України), суд дійшов висновку, що вимога про звільнення частини нежитлового приміщення І поверху (літ. А-3) загальною площею 74,85 кв.м у складі приміщень № № 24-27 та частини місць загального користування № № 16, 17, 30, 31 в будинку № 26 по пр. Металургів, м. Запоріжжя, шляхом виселення громадської організації “Культурний простір Краю» є законною, обґрунтованою та підлягає задоволенню судом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.05).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.08 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.19 у справі № 902/761/18, від 20.08.20 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб'єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
При цьому, позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також, у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Судом досліджено усі обставини даної справи та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.
Крім того, враховуючи спірний характер правовідносин між сторонами суд вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового процесуального рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 24, 42, 46, 50, 73-80, 86, 91, 96, 123, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Розірвати договір оренди нежитлового приміщення по пр. Металургів, 26 від 06.09.18 № 364/13 (з додатковими угодами до нього) укладеного між департаментом управління активами Запорізької міської ради (Орендодавець), комунальним підприємством «Градпроект» (Балансоутримувач) та громадською організацією «Культурний простір Краю» (Орендар).
Звільнити частину нежитлового приміщення І поверху (літ. А-3) загальною площею 74,85 кв.м у складі приміщень № № 24-27 та частини місць загального користування № № 16, 17, 30, 31 в будинку № 26 по пр. Металургів, м. Запоріжжя, шляхом виселення громадської організації “Культурний простір Краю» (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 26, код ЄДРПОУ 42000626). Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з громадської організації “Культурний простір Краю» (69006, м. Запоріжжя, пр. Металургів, буд. 26, код ЄДРПОУ 42000626) на користь департаменту управління активами Запорізької міської ради (69126, м. Запоріжжя, вул. Зелінського, буд. 3, код ЄДРПОУ 45013287, р/р № UA638201720355569006000001091, отримувач: департамент управління активами Запорізької міської ради, банк: Державна Казначейська служба України м. Київ) судовий збір у розмірі 4 844 (чотири тисячі вісімсот сорок чотири) грн 80 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
Повний текст рішення складено 08.05.2026.
Суддя В.Л. Корсун