номер провадження справи 5/9/26
про закриття провадження у справі
29.04.2026 справа № 908/3995/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П. розглянувши матеріали справи
За позовом: Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області (вул. Якова Новицького, буд. 5, м. Запоріжжя, 69035; код ЄДРПОУ 02909973) в інтересах держави в особі:
Позивача: Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 04053915)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» (пр. Праці, буд. 2-Т, м. Дніпро, 49126; код ЄДРПОУ 34410930)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕХ-ПОСТАВКА» (вул. Монастирського (Сурикова), буд. 3, оф. 412, м. Київ, 03035; код ЄДРПОУ 37868933)
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу тимчасових споруд
За участю представників сторін:
Від прокуратури: Михальчук І.В. (в залі суду) - посвідчення №075789 від 01.03.2023;
Від позивача: Крат Андрій Сергійович (в залі суду) - посвідчення № 1439 від 04.12.2023;
Від відповідача: Гомзяк І.А. (в режимі відеоконференції) - довіреність на справу № 908/3995/23 у порядку передоручення від 03.02.2026;
Від третьої особи: не з'явився.
31.12.2025 через підсистему “Електронний суд» ЕСІКС надійшла позовна заява Заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі - позивача: Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом демонтажу тимчасових споруд.
31.12.2025 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу №908/3995/25 розподілено судді Проскурякову К.В.
Ухвалою суду від 05.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/3995/25 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження - 5/9/26 та підготовче засідання призначено на 04.02.2026 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку учасників справи визнано обов'язковою.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.02.2026 № 908/3995/25 залучено до участі у справу в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю “ТЕХ-ПОСТАВКА» (вул. Монастирського (Сурикова), буд. 3, оф. 412, м. Київ, 03035; код ЄДРПОУ 37868933), підготовче засідання відкладено на 25.02.2026 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
13.02.2026 від заступника керівника Вознесенівської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області до суду надійшли письмові пояснення з приводу фактичних обставин справи та докази надсилання копії позовної заяви з додатками на адресу ТОВ “ТЕХ-ПОСТАВКА».
Ухвалою суду від 23.02.2026 № 908/3995/25 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» про забезпечення проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та вирішено судові засідання проводити в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 25.02.2026 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 18.03.2026 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою. Призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв'язку з використанням підсистеми "Електронний суд» ЄСІКС.
Ухвалою суду від 18.03.2026 закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. Перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 01.04.2026 об 11 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою. Призначене судове засідання вирішено здійснювати в режимі відеоконференцзв'язку з використанням підсистеми "Електронний суд» та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.
Ухвалою суду від 01.04.2026 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 29.04.2026 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін в режимі відеоконференцзв'язку з використанням підсистеми "Електронний суд».Явка представників сторін у судове засідання визнана обов'язковою. Позивачу завчасно до наступного судового засідання надати суду інформацію та письмові пояснення щодо обставин справи, в т.ч. контролю та виконанням рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 629/9 від 03.11.2023 “Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: вул. Перемоги, 64 (на підставі акту обстеження території від 16.10.2023 № 0040)», яким передбачалось звільнення об'єкту благоустрою шляхом демонтажу металевої конструкції та металевого паркану.
Відповідно до ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 29.04.2026 здійснювалось в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
В судовому засіданні 29.04.2026р. судом проголошено вступну та резолютивну частини цієї ухвали.
У позовній заяві прокурор, діючи в інтересах держави та територіальної громади в особі Запорізької міської ради, вимагає звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0564 га (частини ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015) шляхом демонтажу металевої конструкції та металевого паркану, що належать ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» з тих підстав, що спірна ділянка комунальної власності фактично використовується відповідачем під розміщення тимчасової споруди та автомобілів без наявності відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо передачі її в оренду, без паспортів прив'язки та без державної реєстрації речових прав. Відповідно до листа ТОВ “АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» від 18.03.2025 №18.03.2025-2 право на розміщення тимчасових споруд у підприємства виникло на підставі договору суборенди від 01.12.2024 № 16/04-2024, укладеного з ТОВ “ТЕХ-ПОСТАВКА» (код 37868933). Однак, рішення виконавчого комітету від 03.11.2023 № 629/9 не отримувало. Разом з тим, жодних рішень щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015 Запорізькою міською радою не приймалось. Відповідно до статей 116, 122 Земельного кодексу України та статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно Запорізька міська рада наділена імперативними повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади. В силу приписів статей 125, 126 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою виникає виключно з моменту його державної реєстрації, якої щодо вказаної ділянки не здійснювалося. Укладаючи договір суборенди всупереч закону, сторони вчинили правочин, спрямований на незаконне використання комунальної власності, який згідно з частинами першою, другою статті 228 Цивільного кодексу України є таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним. Зазначений висновок відповідає усталеній судовій практиці, зокрема правовим позиціям Верховного Суду у постанові від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15, Верховного Суду України у постанові від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15 та Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17. Відтак, дії відповідача прямо підпадають під кваліфікацію статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» як самовільне зайняття земельної ділянки, що полягає у її фактичному використанні за відсутності належних правовстановлюючих документів. Відновлення порушених прав територіальної громади, унормоване положеннями статей 90, 152, 212 Земельного кодексу України, має здійснюватися шляхом повернення ділянки з приведенням її у придатний стан за рахунок особи, яка вчинила самовільне зайняття. Обраний прокурором спосіб судового захисту у вигляді вимоги про звільнення ділянки шляхом її демонтажу є належним та ефективним, що підтверджується висновками Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 920/447/18 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.09.2024 у справі № 914/1908/23. Вважає доведеним факт тривалого та неправомірного використання комунального майна, що створює загрозу економічним та соціальним інтересам держави і потребує застосування заходів державного примусу для усунення перешкод у реалізації громадою правомочностей власника.
Також 12.02.2026р. прокурор надав до суду додаткові пояснення та повідомив, що матеріали кримінального провадження № 42024082010000001 від 04.01.2024 за ч. 1 ст. 367 КК України використані окружною прокуратурою для обґрунтування обставин, викладених у позовній заяві. Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024082010000001 від 04.01.2024 за ч. 1 ст. 367 КК України триває. На даний час проводяться всі необхідні слідчі (розшукові) дії. У цьому кримінальному провадженні жодній особі не повідомлено про підозру.
19.02.2026 від ТОВ “АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач в повному обсязі не визнав позовні вимоги та вказав, що майно відповідача розміщене на вказаній території відкрито і правомірно на підставі чинного договору суборенди №16/04-2026 від 01.01.2026, укладеного з ТОВ «Логін Плюс», у зв'язку з чим відповідач заявив клопотання про залучення вказаного товариства як третьої сторони. Посилаючись на ст.ст. 11, 509, 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України та статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України також заперечує проти наявності процесуальних підстав у прокурора для представництва інтересів держави у цьому спорі. Крім цього, посилаючись на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, наголошує, що прокурор не є альтернативним суб'єктом звернення до суду і не довів факту «свідомої» бездіяльності компетентного органу. Більше того, компетентний орган листом від 24.12.2025 підтвердив здійснення заходів з усунення порушень, що свідчить про перевищення прокуратурою своїх повноважень. Також вказує на неналежність та недопустимість (у розумінні статей 76, 77 ГПК України) наданої топографічної зйомки. Просить у задоволенні позову відмовити.
25.02.2026 прокурор надав відповідь на відзив, в якій він наполягає на правомірності заявлених позовних вимог щодо звільнення земельної ділянки. Зазначає, що в силу імперативних приписів статті 8 Закону України «Про оренду землі» передача майна у суборенду можлива виключно на підставі первісного договору оренди та підлягає обов'язковій державній реєстрації. Оскільки Запорізька міська рада не передавала спірну ділянку в оренду та не погоджувала суборенду, заявлене відповідачем право користування є безпідставним. Щодо підстав представництва посилається на ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», правовий висновок Великої Палати Верховного Суду у справі № 903/129/18 щодо наслідків усвідомленої бездіяльності уповноваженого органу. Оскільки компетентний орган місцевого самоврядування з 2023 року не вживав належних судово-претензійних заходів для усунення виявлених порушень правил благоустрою, то прокурор мав право на самостійний судовий захист інтересів держави. Щодо топографічної зйомки зазначив, що Порядок, затверджений Наказом Мінагрополітики № 1675, набрав чинності лише 09.07.2025 - вже після виготовлення вказаного доказу. З метою дотримання критеріїв належності та допустимості доказів у розумінні статей 73, 80 ГПК України, прокурор долучив до матеріалів справи постанову про залучення спеціаліста та кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника.
Своїм правом подати заперечення на відповідь на відзив Відповідач не скористався.
У поданих письмових поясненнях від 06.03,.2026р. Запорізька міська рада вказала на факт самовільного зайняття спірної земельної ділянки комунальної власності з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015 ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС». Територіальна громада в особі ради не приймала рішень про передачу вказаного об'єкта в оренду та не надавала згоди на його суборенду, що є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування згідно зі статтями 116, 122 Земельного кодексу України. Заявлене відповідачем право користування майном на підставі договору суборенди від 01.12.2024, укладеного з третьою особою, прямо суперечить імперативним приписам статті 93 Земельного кодексу України щодо обов'язковості згоди орендодавця. Відповідно до усталеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду (зокрема, у справі № 916/3156/17) та положень статті 228 Цивільного кодексу України, такий правочин, вчинений всупереч закону, порушує публічний порядок і є нікчемним. Зважаючи на відсутність відповідного рішення ради та державної реєстрації речових прав у розумінні статей 125, 126 Земельного кодексу України, розміщення відповідачем металевої конструкції та паркану кваліфікується виключно як самовільне зайняття земельної ділянки. Цей факт порушення у сфері благоустрою був документально зафіксований актом перевірки від 16.10.2023 № 0040, на виконання якого виконавчий комітет ради прийняв рішення про необхідність демонтажу незаконно встановлених об'єктів. В силу приписів статей 152 та 212 Земельного кодексу України, територіальна громада як законний власник наділена правом вимагати усунення будь-яких перешкод у користуванні майном та повернення самовільно зайнятої ділянки з приведенням її у первісний стан за рахунок порушника. Отже, фактичне використання комунальної власності без належних правовстановлюючих документів здійснюється поза межами правового поля та грубо порушує матеріальні інтереси територіальної громади.
В своїх додаткових поясненнях від 28.04.2026р. Запорізька міська рада на виконання ухвали від 01.04.2026 повідомила, що за результатами обстеження спірної земельної ділянки інспекторами КП «Муніципальна варта» складено акт № 0040. Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 03.11.2023 прийнято рішення № 629/9 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: вул. Перемоги, 64 (на підставі акту обстеження території від 16.10.2023 № 0040)», яким передбачалось звільнення об'єкту благоустрою шляхом демонтажу металевої конструкції та металевого паркану. Власнику об'єкту, розміщеного без відповідних дозвільних документів, запропоновано самостійно, протягом семи календарних днів з дня розміщення районною адміністрацією Запорізької міської ради по Вознесенівському району оголошення щодо прийняття рішення стосовно його демонтажу, виконати роботи щодо усунення наслідків порушень Типових Правил шляхом демонтажу об'єкта, та приведення місця розташування в належний стан з відновленням його благоустрою. Відповідно до інформації районної адміністрації по Вознесенівському району від 12.03.2025 № 01-13/0522 на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 16.10.2023 № 0040, районна адміністрація виконала роботу з розміщення Попередження про звільнення території до 18.06.2024. Листом від 20.04.2026 №260/01-17 Департамент муніципального управління Запорізької міської ради повідомив, що на цей час рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 03.11.2023 № 629/9 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: вул. Перемоги, 64 (на підставі акту обстеження території від 16.10.2023 № 0040)» виконано шляхом здійснення демонтажу металевої конструкції та металевого паркану на вул. Перемоги, 64 силами власника об'єктів. Просить долучити до матеріалів справи № 908/3995/25 та врахувати під час прийняття рішення письмові пояснення Запорізької міської ради.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача у судове засідання не з'явився. Про причини неявки суд не повідомив. про дату, час та місце призначеного судового засідання повідомлений належним чином шляхом доставлення відповідної ухвали суду до електронного кабінету в підсистемі “Електронний суд» ЄСІКС. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Станом на 29.04.2026 письмових пояснень по суті спору, оригіналу договору оренди земельної ділянки за адресою м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 64 та документи, які підтверджують право користування спірною земельною ділянкою до суду не надіслав.
Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 04.12.2024 № 406533172 за територіальною громадою міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради 08.06.2017 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015 площею 2.6205 га, яка розташована за адресою: вул. Перемоги, м. Запоріжжя.
Згідно інформації з Державного земельного кадастру, вказана земельна ділянка має цільове призначення для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, та на якій знаходяться об'єкти нерухомості (торговельний центр літ. А, трансформаторна підстанція літ. Б, реєстраційний номер нерухомого майна 77860323101), які належать ТОВ «Інтер Конект» (код ЄДРПОУ: 42199599).
Відповідно до листа виконавчого комітету Запорізької міської ради від 16.10.2024 № 19369/03.3-20/05 інформація про реєстрацію паспортів прив'язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015 у містобудівному кадастрі, який ведеться департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради, відсутня. Згідно з наявною інформаційною базою (договорів оренди землі, укладених Запорізькою міською радою) на вказану земельну ділянку договір оренди не обліковується.
Разом з тим встановлено, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015 огороджена парканом та встановлено металевий павільйон (будку).
Так, за результатами проведеної комунальним підприємством «Муніципальна варта» Запорізької міської ради 16.10.2023 перевірки дотримання вимог законодавства у сфері благоустрою виявлені факти розміщення металевої конструкції та металевого паркану на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015.
За результатами даного обстеження інспекторами КП «Муніципальна варта» складено акт № 0040.
Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 03.11.2023 прийнято рішення № 629/9 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: вул. Перемоги, 64 (на підставі акту обстеження території від 16.10.2023 № 0040)», яким передбачалось звільнення об'єкту благоустрою шляхом демонтажу металевої конструкції та металевого паркану.
Власнику об'єкту, розміщеного без відповідних дозвільних документів, запропоновано самостійно, протягом семи календарних днів з дня розміщення районною адміністрацією Запорізької міської ради по Вознесенівському району оголошення щодо прийняття рішення стосовно його демонтажу, виконати роботи щодо усунення наслідків порушень Типових Правил шляхом демонтажу об'єкта, та приведення місця розташування в належний стан з відновленням його благоустрою.
Відповідно до інформації районної адміністрації по Вознесенівському району від 12.03.2025 № 01-13/0522 на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 16.10.2023 № 0040, районна адміністрація виконала роботу з розміщення Попередження про звільнення території до 18.06.2024.
Разом з тим, вказане попередження власником металевої конструкції залишено без уваги, що підтверджується оглядом місця події, проведеного 12.06.2025 у межах кримінального провадження № 42024082010000001 від 04.01.2024 за ч. 1 ст. 367 КК України.
Так, об'єктом огляду була земельна ділянка паркувального майданчика ТЦ «Амстор», розташованого за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 64, за
координатами 47,8372193, 35,1234845. На вказаному паркувальному майданчику виявлено відокремлену металевим парканом ділянку розміром приблизно 50х20 м. Вказаний металевий паркан висотою приблизно 1,5 м не є капітальною спорудою та розміщений на окремих бетонних блоках. На металевому паркані розміщений плакат з написом «Planet Avto.ua, АВТО В РОЗСТРОЧКУ, ПРОДАЖА, ВИКУП, ОБМІН». Також в ході огляду встановлено, що на території вказаної відокремленої ділянки, дивлячись зі сторони воріт, у дальньому лівому куті розташована тимчасова споруда. На момент огляду на території, огородженої металевим парканом, перебуває 21 автомобіль, на лобовому склі яких маються написи із ціною.
Наявність на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015 металевого паркану, а також його межі підтверджується також матеріалами топографічної зйомки, проведеної сертифікованим інженером-землевпорядником Боклагом В.В. під час огляду місця події у межах кримінального провадження № 42024082010000001 від 04.01.2024. Площа земельної ділянки, огородженої металевим парканом згідно топографічної зйомки, становить 0,0564 га.
Крім того, в межах кримінального провадження № 42024082010000001 від 04.01.2024 встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» (Відповідач) є власником металевого паркану та металевої конструкції (МАФу), які розташовані по вул. Перемоги, 64 у м. Запоріжжі.
Так, відповідно до листа ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» від 18.03.2025 №18.03.2025-2 право на розміщення вказаних тимчасових споруд у підприємства виникло на підставі договору суборенди від 01.12.2024 № 16/04-2024, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-ПОСТАВКА» (ідентифікаційний код юридичної особи 37868933). Також зазначено, що рішення виконавчого комітету від 03.11.2023 № 629/9 не отримувало.
Судом встановлено, що жодних рішень щодо передачі в суборенду земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015 Запорізькою міською радою не приймалось.
Рішенням Запорізької міської ради від 17.03.2023 № 113 затверджено Положення про порядок оформлення документів на розміщення стаціонарних тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності у м. Запоріжжі (розміщено на офіційному сайті Запорізької міської ради за посиланням https://zp.gov.ua/uk/documents/item/51915).
Вказаним порядком передбачені вимоги та порядок встановлення тимчасових споруд у м. Запоріжжі. Так, розміщення тимчасових споруд здійснюється відповідно до Плану дислокації ТС, яка розробляється відповідно до рішення міської ради (п.п. 1.4.3, 2.1 Положення). Підставою для розміщення ТС в межах м. Запоріжжя є паспорт прив'язки ТС, який надається департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради (п. 3.1 Положення).
Однак, в порушення вказаних правил, інформація щодо реєстрації паспортів прив'язки тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015 у містобудівному кадастрі, який ведеться департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради, відсутня.
Наведені обставини свідчать про самовільне зайняття земельної ділянки ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» шляхом встановлення паркану та металевої конструкції.
Таке незаконне користування земельною ділянкою комунальної власності порушує інтереси держави і територіальної громади, оскільки здійснюється всупереч встановленому законодавством порядку; порушення тривалий час залишається не усунутим.
Як вбачається з позовної заяви та доданих до неї матеріалів заходи спрямовані на усунення порушень, вжиті Запорізькою міською радою та її виконавчими органами виявились неефективними, на час звернення прокурора з позовом у цій справі, до суду орган місцевого самоврядування до цього часу самостійно не звертався.
В обґрунтування позову прокурор посилається га ст. 13 Конституції України, якою визначено, що земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави (ч. 1 ст. 373 ЦК України).
Елементом особливої правової охорони землі є норма частини 2 статті 14 Конституції про те, що право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону; право власності на землю гарантується Конституцією України (частина 2 статті 373 ЦК України).
Статтею 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Згідно із п. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, зокрема, на землю.
Правомочності власника землі на території міста Запоріжжя від імені територіальної громади здійснює Запорізька міська рада, яка відповідно до ст.ст. 9, 12 Земельного кодексу України наділена державою повноваженнями (ст. 122 Земельного кодексу України) щодо розпорядження землями територіальної громади міста Запоріжжя, зокрема, щодо передачі комунальних земельних ділянок у власність чи користування громадянам та юридичним особам відповідно до положень Земельного кодексу України.
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю.
Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Орендована земельна ділянка або її частина може за згодою орендодавця, крім випадків, визначених законом, передаватися орендарем у володіння та користування іншій особі (суборенда).
Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118, 123, 124 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
У комунальний власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування, землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.
Частиною першою ст. 122 ЗК України визначено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Отже, право власності та право користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності виникає лише за наявності рішення компетентних органів і тільки в межах вказаних в цих рішеннях, і такі повноваження в межах міста Запоріжжя є виключною компетенцією Запорізької міської ради.
Підставою набуття права власності чи права користування земельними ділянками комунальної власності вказаної адміністративної одиниці для громадян та юридичних осіб, як і визначення умов такого користування є відповідне рішення ради.
Оскільки земельна ділянка, що розташована по вул. Перемоги, 64 у м. Запоріжжі належить до комунальної власності, виключно Запорізька міська рада має право розпоряджатися нею.
Щодо посилань Відповідача у відзив і на позовну заяву та у листі від 18.03.2025 №18.03.2025-2 про те, що право на розміщення вказаних тимчасових споруд у підприємства виникло на підставі договору суборенди від 01.12.2024 № 16/04-2024, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕХ-ПОСТАВКА» (ідентифікаційний код юридичної особи 37868933) суд зазначає наступне.
Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Відповідно до статті 126 Земельного кодексу України, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інформації виконавчого комітету Запорізької міської ради від 16.10.2024 № 19369/03.3-20/05 встановлено, що договорів оренди або іншого права користування на земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 64, не зареєстровано.
Згідно з планом топографічної зйомки, проведеної ФОП Боклаг В.А. 12.06.2025 за адресою: вул. Перемоги, м. Запоріжжя в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015, площа земельної ділянка в межах огорожі складає 0,0564 га.
За частинами першою, другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Верховний Суд у постанові від 13.01.2022 у справі № 908/3736/15 зазначив, що до правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, відносяться: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.
Верховний Суд України у постанові від 13.04.2016 у справі № 6-1528цс15, аналізуючи приписи ст. 228 Цивільного кодексу України, також зазначив, що виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів, Цивільний кодекс України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.
Велика Палата Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/3156/17 визначила, що правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб'єкта цивільних правовідносин, що спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту. Цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.
Враховуючи те, що передача у суборенду частини спірної земельної ділянки відбулась усупереч закону, що порушує публічний порядок, то такий правочин є нікчемним з огляду на положення ст. 228 Цивільного кодексу України.
Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відтак зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.
Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Згідно зі статтею 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.
Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (р. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16).
Статтею 152 Земельного кодексу України унормовано, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.
Самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними (стаття 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»).
Статтею 212 Земельного кодексу України унормовано, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Судом встановлено, що виконавчим комітетом Запорізької міської ради 03.11.2023 прийнято рішення № 629/9 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: Перемоги, 64 (на підставі акту обстеження території від 16.10.2023 №0040)», п. 1 якого вирішено усунути наслідки порушень Типових Правил шляхом демонтажу металевої конструкції та металевого паркану, які розміщені без відповідних дозвільних документів, на об'єкті благоустрою м. Запоріжжя за адресою: вул. Перемоги, 64. Звільнення об'єкту благоустрою від зазначеного об'єкту здійснювати шляхом демонтажу та його транспортування до місця зберігання. Під демонтажем необхідно розуміти комплекс заходів, які передбачають відокремлення об'єкту, розміщеного без відповідних дозвільних документів, а також майна, що знаходиться в цьому об'єкті, від місця його розташування або основи, тощо (у тому числі від'єднання від інженерних мереж при необхідності), транспортування на місце подальшого зберігання, тощо.
Пунктом 2 вказаного рішення власнику вищезазначеного об'єкту, запропоновано самостійно, протягом семи календарних днів з дня розміщення районною адміністрацією Запорізької міської ради по Вознесенівському району оголошення на об'єкті щодо прийняття рішення стосовного його демонтажу, виконати роботи щодо усунення наслідків порушень Типових Правил шляхом демонтажу об'єкта та приведення місця розташування в належний стан з відновленням його благоустрою.
Разом з тим з матеріалів справи вбачається, що станом на дату звернення прокурора з позовом у цій справі, вказані самовільно розміщені тимчасові споруди не демонтовані та продовжували знаходитись на земельній ділянці з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015 комунальної власності міста Запоріжжя, що є порушенням правил благоустрою населеного пункту, використання та правового режиму земель, створює загрози інтересам держави у вигляді самовільного, хаотичного або неконтрольованого розміщення тимчасових споруд на території територіальної громади міста Запоріжжя.
Суд погоджується з доводами прокурора та позивача, що вказане свідчать про безпідставне використання Відповідачем земельної ділянки комунальної форми власності, шляхом розміщення на ній тимчасових споруд.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що прокурор обрав належний та ефективний спосіб захисту порушеного права територіальної громади міста Запоріжжя в особі Запорізької міської ради шляхом позову про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки площею 0,0564 га, що є частиною земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015, на якій знаходяться тимчасові споруди, шляхом демонтажу (знесення) металевої конструкції та металевого паркану, що узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 920/447/18 та Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.09.2024 у справі № 914/1908/23.
Таким чином, наведене свідчить про те, що обов'язок щодо звільнення земельної ділянки площею 0,0564 га, що є частиною земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015 загальною площею 2,6205 га та розміщена за адресою: вул. Перемоги, 64, м. Запоріжжя, покладається саме на юридичну особу, яка її використовує шляхом розміщення тимчасових споруд, а саме на ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС».
Будь-яких доказів того, що ТОВ «ТЕХ-ПОСТАВКА» отримала в оренду спірну земельну ділянку, а тому мала право передавати її в суборенду відповідачу за договором № 16/04-2024 від 01.12.2024р. матеріали справи не містять.
Судом залучено ТОВ «ТЕХ-ПОСТАВКА» до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору в тому числі з метою з'ясування правових підстав отримання ним в оренду спірної земельної ділянки та наявності у нього права передачі її в суборенду. Однак, на вимогу суду жодних пояснень щодо предмету спору, в тому числі щодо вказаного, ТОВ «ТЕХ-ПОСТАВКА» суду не надало, його представник в судове засідання не з'явився, доводів прокурора та позивача не спростував.
Вказане безумовно свідчить про те, що стороння юридична особа ТОВ «ТЕХ-ПОСТАВКА», яка в установленому законом порядку не отримувала спірну земельну ділянку в оренду, не мала права укладати будь-яких договорів її суборенди.
При цьому суд також враховує, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді, коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); або якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року у справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21)).
До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі) (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 21 грудня 2021 року в справі № 148/2112/19 (провадження № 61-18061св20)).
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов'язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред'явлення вимог про визнання правочину недійсним.
Для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Як наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним, так і порушення суб'єктивного цивільного права або інтересу особи, яка звернулася до суду, має встановлюватися саме на момент вчинення оспорюваного правочину (постанова Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 червня 2021 року у справі № 761/12692/17 (провадження № 61-37390свп18)).
Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).
Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 червня 2020 року у справі № 177/1942/16-ц (провадження № 61-2276св19)).
Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину, в першу чергу, має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України.
Під вимогами, яким не повинен суперечити правочин, мають розумітися ті правила, що містяться в імперативних приватно-правових нормах (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2022 року в справі № 613/1436/17 (провадження № 61-17583св20)).
Натомість, нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (частина друга статті 215 ЦК України).
Нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, не створює юридичних наслідків, тобто, не «породжує» (змінює чи припиняє) цивільних прав та обов'язків. Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення, і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично. Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх. Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. (постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 29 січня 2024 року по справа № 369/7921/21 (провадження № 61-5293 сво 23)
Отже, суд, виявивши нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення, навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 року у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21) , постанова Верховного Суду в складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2023 року в справі № 398/1796/20 (провадження № 61-432сво22)).
Визнання недійсним нікчемного правочину чи встановлення нікчемності правочину не є належним способом захисту права чи інтересу. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину (пункти 53-54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц (провадження № 14-90цс19), пункти 69-70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18)).
Відповідно до імперативних приписів статей 116, 122 Земельного кодексу України, право власності та право користування земельною ділянкою із земель комунальної власності виникає виключно за наявності відповідного рішення органу місцевого самоврядування.
Судом встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015 належить до комунальної власності територіальної громади міста Запоріжжя, отже, повноваження щодо розпорядження нею становлять виключну компетенцію Запорізької міської ради.
Матеріалами справи підтверджується, що орган місцевого самоврядування не приймав жодних рішень щодо передачі вказаної земельної ділянки в оренду будь-якій особі та не надавав згоди на її передачу в суборенду ані ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС», ані будь-яким іншим суб'єктам господарювання. Будь-які договори оренди або суборенди щодо цієї ділянки у відповідних реєстрах не обліковуються та не зареєстровані.
Згідно з положеннями статті 93 Земельного кодексу України та статті 8 Закону України «Про оренду землі», орендована земельна ділянка може передаватися в суборенду виключно за згодою орендодавця та виключно в межах чинного договору оренди. Отже, укладення відповідачем договору суборенди без первісного рішення міської ради про передачу землі в оренду та за відсутності державної реєстрації права оренди є неправомірним.
Відповідно до частин першої, другої статті 228 Цивільного кодексу України, правочин, спрямований на незаконне заволодіння, користування або розпорядження об'єктами права власності Українського народу (землею), порушує публічний порядок і є нікчемним. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 чітко визначила, що цивільні правочини, які порушують публічний порядок, є нікчемними.
Отже, судом встановлено, що передача у суборенду частини спірної комунальної земельної ділянки відбулась усупереч закону, а тому такий договір суборенди беззаперечно є нікчемним та не створює жодних правових наслідків для відповідача, окрім тих, що пов'язані з його нікчемністю. Відтак, дії відповідача кваліфікуються виключно як самовільне зайняття земельної ділянки.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що договір суборенди № 16/04-2024 від 01.12.2024р., укладений між ТОВ «ТЕХ-ПОСТАВКА» та ТОВ «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» щодо тимчасового розміщення павільйону та автомобілів на території обладнаної зони перед ТЦ за адресою: Запорізька область, м. Запоріжжя, вулиця Перемоги, 64, є нікчемним, не породжує будь яких прав та обов'язків сторін з дати його вчинення, окрім тих, що пов'язані з його нікчемністю.
Разом з тим, предметом спору у цій справі є не вимога прокурора про визнання вказаного правочину недійсним (нікчемним), а зобов'язання Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТОКРЕДИТ ПЛЮС» звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки площею 0,0564 га, яка згідно плану картографічної зйомки земельної ділянки, виготовленого ФОП Боклаг В.А., знаходиться в межах земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015 по вул. Перемоги, 64 у місті Запоріжжі, шляхом демонтажу (знесення) тимчасових споруд у вигляді металевої конструкції та металевого паркану, які відповідно до протоколу огляду від 12.06.2025 у кримінальному провадженні № 42024082010000001 розміщено на паркувальному майданчику торгівельного центру «Амстор» по вул. Перемоги, 64 у м. Запоріжжі.
Ухвалою від 01.04.2026 по справі № 908/3995/25 суд запропонував Запорізькій міській раді до 29.04.2026 надати до суду інформацію та письмові пояснення щодо обставин справи, в т.ч. контролю та виконанням рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради № 629/9 від 03.11.2023 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: вул. Перемоги, 64 (на підставі акту обстеження території від 16.10.2023 № 0040)», яким передбачалось звільнення об'єкту благоустрою шляхом демонтажу металевої конструкції та металевого паркану.
На виконання ухвали суду Запорізька міська рада повідомила суду про те, що за результатами даного обстеження інспекторами КП «Муніципальна варта» складено акт № 0040. Виконавчим комітетом Запорізької міської ради 03.11.2023 прийнято рішення № 629/9 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: вул. Перемоги, 64 (на підставі акту обстеження території від 16.10.2023 № 0040)», яким передбачалось звільнення об'єкту благоустрою шляхом демонтажу металевої конструкції та металевого паркану. Власнику об'єкту, розміщеного без відповідних дозвільних документів, запропоновано самостійно, протягом семи календарних днів з дня розміщення районною адміністрацією Запорізької міської ради по Вознесенівському району оголошення щодо прийняття рішення стосовно його демонтажу, виконати роботи щодо усунення наслідків порушень Типових Правил шляхом демонтажу об'єкта, та приведення місця розташування в належний стан з відновленням його благоустрою.
Відповідно до інформації районної адміністрації по Вознесенівському району від 12.03.2025 № 01-13/0522 на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 16.10.2023 № 0040, районна адміністрація виконала роботу з розміщення Попередження про звільнення території до 18.06.2024.
Листом від 20.04.2026 №260/01-17 Департамент муніципального управління Запорізької міської ради повідомив, що на цей час рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 03.11.2023 № 629/9 «Про усунення наслідків порушень Типових правил благоустрою території населеного пункту за адресою: вул. Перемоги, 64 (на підставі акту обстеження території від 16.10.2023 № 0040)» виконано шляхом здійснення демонтажу металевої конструкції та металевого паркану на вул. Перемоги, 64 силами власника об'єктів.
Суд враховує, що предметом поданого прокурором позову в інтересах держави є матеріально-правова вимога про усунення перешкод у користуванні землею шляхом звільнення самовільно зайнятої ділянки - а саме демонтажу (знесення) металевої конструкції та металевого паркану.
Оскільки заявлений спосіб захисту порушеного права полягав саме у примусовому демонтажі об'єктів для звільнення земельної ділянки, а відповідач добровільно здійснив такий демонтаж, предмет спору між сторонами фактично припинив своє існування. Відсутність предмета спору на стадії судового розгляду виключає можливість подальшого вирішення справи по суті, що зумовлює наявність безумовних процесуальних підстав для закриття провадження у цій справі відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, якою визначено, що Господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
З огляду на викладене суд вважає, за необхідне провадження у цій справі закрити та роз'яснити учасникам справи, що згідно ст. 231 ГПК України:
3. У разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Наявність ухвали про закриття провадження у зв'язку з прийняттям відмови позивача від позову не позбавляє відповідача в цій справі права на звернення до суду за вирішенням цього спору.
4. Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
5. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.
Щодо доводів відповідача про відсутність підстав представництва інтересів держави суд зазначає наступне.
Запорізька міська рада є суб'єктом владних повноважень до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у вказаних правовідносинах.
При цьому, як зазначено у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, сам факт незвернення до суду уповноваженим органом з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, територіальної громади, свідчить про те, що вказаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, 11 можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 942/1001/20, від 29.09.2021 у справі № 199/6242/16-ц, від 15.09.2021 у справі № 643/2058/16.
«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він наділений відповідними повноваження для їх захисту інтересів держави, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
Вознесенівською окружною прокуратурою м. Запоріжжя у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» направлено запити від 04.12.2024 № 52-103-11296вих-24, від 24.04.2025 № 52-103-3336вих-25, від 17.12.2025 № 52-103-9888вих-25 до Запорізької міської ради про стверджуване порушення інтересів держави та надано можливість на нього відреагувати шляхом самостійного захисту цих інтересів, зокрема шляхом звернення до суду з позовом.
Згідно відповіді департаменту муніципального управління Запорізької міської ради від 16.01.2025 за № 262/01-18 встановлено, що впродовж 2023-2024 років не вживались заходи, спрямовані на усунення наслідків порушень правил благоустрою шляхом демонтажу тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, а саме металевої конструкції та металевого паркану на території земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015. Заходи судово-претензійного характеру також не вживались.
Крім того, відповідно до листів департаменту муніципального управління Запорізької міської ради від 06.06.2025 № 81/01-18 встановлено, що рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 03.11.2023 № 629/9 «Про усунення наслідків порушень Типових Правил благоустрою території населеного пункту за адресою: вул. Перемоги, 64 (на підставі акту обстеження території від 16.10.2023 № 0040)» не виконано, оскільки воно виконується у межах визначеного фінансування на зазначені цілі. Також зазначено, що впродовж 2025 року КП «Муніципальна варта» Запорізької міської ради не проводились перевірки дотримання вимог законодавства у сфері благоустрою на території земельної ділянки з кадастровим номером 2310100000:05:003:0015. Станом на 29.05.2025 департаментом правового забезпечення Запорізької міської ради не вживались заходи судово-претензійного характеру щодо відновлення порушених прав територіальної громади міста Запоріжжя щодо звільнення земельної ділянки від тимчасових споруд.
Порушення правил благоустрою території Запорізькою міською радою встановлено ще у 2023 році, про що свідчить акт обстеження території від 16.10.2023 № 0040 та рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 03.11.2023 № 629/9 «Про усунення наслідків порушень Типових Правил благоустрою території населеного пункту за адресою: вул. Перемоги, 64.
Разом з тим, з того часу жодних дієвих заходів, спрямованих на усунення виявлених порушень, органом місцевого самоврядування не вжито.
Департамент муніципального управління Запорізької міської ради листом від 24.12.2025 № 279/01-18 повідомлено окружну прокуратуру про те, що ними здійснюються заходи на усунення наслідків порушення Типових правил, правил благоустрою території міста Запоріжжя шляхом демонтажу об'єктів, які розміщені без дозвільних документів, в межах визначеного фінансування. При цьому, не зазначається які саме заходи вживаються або коли планується їх вжиття. Більше того, у цьому листі зазначено, що відсутні підстави для захисту порушених інтересів територіальної громади міста Запоріжжя у судовому порядку.
Вказане безумовно свідчить про бездіяльність органу місцевого самоврядування та наявність правових підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.
Інші доводи відповідача судом також відхиляються в силу викладеного.
Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно із ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про необхідність провадження у справі закрити за відсутності предмету спору.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України “Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 231, ст. ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України,
ухвалив:
1. Провадження у справі № 908/39695/25 закрити у зв'язку з відсутністю предмету спору.
4. Ухвалу суду направити до електронних кабінетів підсистеми “Електронний суд» ЄСІКС учасників справи.
Повний текст ухвали складено та підписано 04.05.2026р.
Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення та відповідно до ч. 5 ст. 231, ч. 1 ст. 256 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти дні з дня її проголошення.
Суддя К.В. Проскуряков