вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
21 квітня 2026 р. м. Ужгород Справа № 907/189/26
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження
за позовом Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області, м. Мукачево, в інтересах держави в особі
позивача-1 Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, смт Жденієво Мукачівського району Закарпатської області
позивача-2 Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород
до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", м. Ужгород
про стягнення 116 662,32 грн шкоди
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Закарпатська обласна прокуратура діючи в інтересах держави в особі Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області та Державної екологічної інспекції у Закарпатській області звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення 116 662,32 грн шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев та пошкодженням дерев до ступеня припинення їх росту.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/189/26 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д. Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.02.2026.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 20.02.2026 суд постановив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті спору.
05.03.2026 за вх.№ 02.3.1-02/2082/26 через підсистему "Електронний суд" від Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" до суду надійшов відзив на позовну заяву.
10.03.2026 за вх.№ 02.3.1-02/2248/26 через підсистему "Електронний суд" від Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до суду надійшла відповідь на відзив.
16.04.2026 за вх.№ 02.3.1-02/3488/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшли пояснення Мукачівської окружної прокуратури Закарпатської області.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Позиція прокурора.
Позовні вимоги обґрунтовані виявленням Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області під час позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства у Свалявському надлісництві філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про охорону, захист, використання та відтворення лісів порушення вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища, завданої незаконною порубкою дерев.
Стверджує, що порушення вимог законодавства виявлено на території Свалявського надлісництва філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", відтак на нього покладається обов'язок з відшкодування збитків завданих державі незаконною рубкою дерев як на постійних лісокористувачів.
Заперечення (відзив) відповідача.
Відповідач, відповідно до поданого суду відзиву на позовну заяву, заперечує проти задоволення позову в повному обсязі, посилаючись при цьому на те, що для покладання на відповідача, як на постійного лісокористувача відповідальності за збитки, завдані незаконною рубкою лісів, прокурор повинен довести наявність у діях відповідача протиправної поведінки (його протиправної бездіяльності), тобто поведінка відповідача повинна порушувати вимоги щодо ведення лісового господарства.
Втім, наголошує, що прокурором в обґрунтування позову не конкретизовано, які саме дії відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, однак їх не вчинив, доказів невчинення таких дій відповідачем до суду не надав.
Також, відповідач заперечує щодо суми заподіяної шкода лісу в розмірі 116 662,32 грн, оскільки така встановлена на підставі матеріалів акту №007/02 від 19.05.2025, а в доданих до матеріалів справи доказах відсутня будь-яка інформація щодо вимірювальних приладів, чи проходили вони сертифікацію, хто саме з уповноважених осіб здійснював заміри, як давно було здійснена рубка дерев, у який метод здійснювався замір та інші важливі аспекти та характеристики, які є необхідні для вірного нарахування заподіяної шкоди.
Відповідь Державної екологічної інспекції у Закарпатській області на відзив.
У противагу доводам відповідача, викладеним у відзиві, позивач-2 зазначає, що згідно зі статтями 19 та 105 Лісового кодексу України, саме на постійних лісокористувачів покладено обов'язок забезпечувати охорону і захист лісів. Цивільно-правова відповідальність лісокористувача настає за порушення правил охорони лісів, що призвело до незаконної рубки. Відсутність встановленої особи порушника (лісоруба) не звільняє постійного лісокористувача від обов'язку відшкодувати збитки, оскільки останнім не забезпечено належний нагляд у Свалявському надлісництві.
Щодо заперечення відповідача про здійснення розрахунку збитків, зазначає, що акт є офіційним документом, який фіксує кількісні показники (пні, діаметри, породи), складений на підставі перелікових відомостей, які стали базою для розрахунку збитків у сумі 116 662,32 грн за затвердженими таксами, а зауваження щодо сертифікації приладів не спростовують факт наявності незаконних порубок.
При цьому, інформує суд, що позивачем-2 здійснюються заміри повіреним приладом, згідно свідоцтва про перевірку законодавчо регульованого засобу вимірувальної техніки.
Пояснення прокурора.
Наголошує, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (див., зокрема постанови Верховного Суду від 18.05.2023 у цій справі № 914/669/22, від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 20.08.2018 у справі № 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, від 20.02.2020 у справі №920/1106/17).
Звертає увагу, що у матеріалах справи наявна відомість попневого переліку від 17.04.2025 з підписами працівників Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та підписами працівників філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", які підтвердили факт незаконної рубки та пошкодження дерев до ступеня припинення та не припинення росту, засвідчивши кількість, діаметр та породу дерев, а також акт позапланової перевірки № 007/02 від 19.05.2025, з якого випливає, що під час проведення огляду були присутні представники відповідача, які мали можливість висловлювати свої зауваження щодо проведених дій, однак означений акт був підписаний останніми без будь-яких зауважень.
Поряд з цим, стверджує, що відповідачем не надано доказів того, що Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області при проведенні заходів контролю застосовувались не сертифіковані вимірювальні прилади або ж діаметр пнів визначений неправильно чи наявні інші помилки при розрахунку шкоди.
Судом встановлено, що за результатами проведення Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціональності використання, відтворення і охорони природних ресурсів встановлено, що по межі лісосіки у кварталі 5 виділів 45, 46, 25, 23, 40.1 та у кварталі 6 виділів 27.3, 21, де проводились інші рубки, пов'язані з веденням лісового господарства - рубка пов'язана з новим будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом доріг на лісових ділянках та догляд за ними згідно лісорубних квитків, виданого Пашківському (Жденієвському) лісництву Свалявського надлісництва філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", виявлено незаконну рубку одного дерева породи бук діаметром біля шийки кореня 23 см, пошкодження дерев до ступеня припинення росту у кількості 13 дерев, з яких дерева породи ялина діаметрами біля шийки кореня 12 см - 1 шт., 13 см - 1 шт., 17 см - 1 шт., 20 см - 1 шт., 23 см - 1 шт., 28 см - 1 шт., 29 см - 1 шт., 37 см - 1 шт., 40 см - 2 шт., 44 см - 1 шт., дерева породи верба діаметрами біля шийки кореня 20 см - 1 шт., 25 см - 1 шт., пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту породи в кількості 5 дерев, з яких дерева породи ялина діаметрами біля шийки кореня 15 см - 1 шт., 19 см - 1 шт., 32 см - 1 шт., 38 см - 1 шт., 47 см - 1 шт., про що складено відповідний акт № 007/02 від 19.05.2025.
На основі акта позапланової перевірки від 19.05.2025 № 007/02, постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди заподіяної лісу" та статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" інспекцією здійснено розрахунок збитків, нанесених державі Пашківським лісництвом Свалявським надлісництвом філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" та встановлено, що такий становить 116 662,32 грн.
21.05.2025 на адресу філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" було направлено претензію № 11/02/25 про добровільне відшкодування збитків у розмірі 116 662,32 грн нанесених державі внаслідок заподіяної шкоди лісу незаконними рубками дерев та пошкодження дерев до ступеня припинення росту, яка несплачена.
10.06.2025 Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області отримано лист філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" № 11838/39.7.1-2-2025 щодо надання копій документів, у зв'язку з чим 20.06.2025 інспекцією надано відповідь з долученням належним чином завірених копій документів.
Разом з тим, філією "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" сформовано заперечення на претензію № 1024 від 18.08.2025, яке мотивне тим, що філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" не було надано документів, які могли стати підставою для розгляду претензії, та разом з цим, зазначено що подана претензія не виступає самостійним доказом протиправності діянь філії у частині природоохоронного законодавства, а відтак притягненню філії до відповідальності та нарахуванню завданих збитків повинна передувати низка заходів з встановлення причинно-наслідкового зв'язку, що виражається у заподіянні збитків саме противною поведінкою та підтверджується відповідним актом.
Прокурор вважає, що саме Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" не забезпечило охорону і збереження закріплених лісів, допустило їх незаконну порубку, внаслідок чого навколишньому природному середовищу спричинено шкоду в розмірі 116 662,32 грн, розрахунок розміру якої здійснено Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області.
Таким чином, несплата відповідачем означеної суми збитків зумовила звернення прокурора в інтересах держави в особі Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області та Державної екологічної інспекції у Закарпатській області до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс", як постійного лісокористувача з позовом про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу незаконною рубкою дерев та пошкодженням дерев до ступеня припинення їх росту на підвідомчій йому території.
Щодо підстав для представництва прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах.
Згідно зі статтею 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рп/99 прокурори та їх заступники подають до суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування.
Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У даному випадку інтерес держави є як економічним, полягає у поповненні відповідних бюджетів грошовими коштами, так і екологічним, оскільки за рахунок вказаних коштів здійснюватиметься фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища.
Так, відповідно до статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (стаття 142 Конституції України).
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (стаття 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (стаття 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Статтею 42 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища здійснюється за рахунок Державного бюджету України, республіканського бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів.
Відповідно до статті 47 вказаного Закону для фінансування заходів щодо охорони навколишнього природного середовища утворюються Державний, Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища, які утворюються за рахунок, зокрема, частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності.
Фонд охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі бюджету Автономної Республіки Крим та відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди.
Шкода, заподіяна порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, у відповідності до статті 47 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", пункту 7 частини 3 статті 29 та пункту 4 частини 1 статті 69-1 Бюджетного кодексу України, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.
Згідно з вимогою претензії № 11/02/25 від 21.05.2025 та розрахунку, заподіяних збитків, шкода відшкодовується на рахунок Жденіївської селищної ради за кодом бюджетної класифікації 24062100, як грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Таким чином, одним з органів, уповноваженим захищати інтереси держави у вказаній сфері, є Жденіївська селищна рада Мукачівського району Закарпатської області.
Крім того, статтею 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема: організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання вимог законодавства щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов; пред'явлення претензій про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища; надання обов'язкових до виконання приписів щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства з питань, що належать до його компетенції, інформування дозвільних органів про надані приписи суб'єктам господарювання, що здійснюють діяльність на підставі дозволів у сфері охорони навколишнього природного середовища, та здійснення контролю за їх виконанням; вжиття в установленому порядку заходів досудового врегулювання спорів, виступати позивачем та відповідачем у судах тощо.
Згідно з підпунктом "ґ" підпункту 2 пункту 4 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за № 275 від 19.04.2017, Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону, захист, використання та відтворення лісів, зокрема щодо пошкодження дерев і чагарників, знищення або пошкодження лісових культур, сіянців або саджанців у лісових розплідниках і на плантаціях, природного підросту та самосіву на землях, призначених під відновлення лісу, законності вирубування; раціонального та невиснажливого використання лісових ресурсів; добування продуктів лісу та використання лісових ресурсів; заготівлі деревини в порядку рубок головного користування та здійснення лісогосподарських заходів.
Також відповідно до підпунктів 3, 8 пункту 4 даного Положення Держекоінспекція проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов'язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування); пред'являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.
Територіальним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища на території Закарпатської області є Державна екологічна інспекція у Закарпатській області.
Таким чином, одним з органів, уповноважених здійснювати захист інтересів держави у вказаній сфері, є Державна екологічна інспекція в Закарпатській області.
Мукачівською окружною прокуратурою повідомлено про встановлені порушення інтересів держави Державну екологічну інспекцію у Закарпатській області та Жденіївську селищну раду Мукачівського району Закарпатської області, водночас уповноваженими органами не вжито належних заходів до відновлення таких порушених інтересів держави, зокрема шляхом подання до суду відповідного позову про стягнення заданих збитків.
Така бездіяльність уповноважених органів оцінена прокурором як неналежне виконання функцій по захисту інтересів держави, що відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" є достатньою підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред'явлення позову. Така позиція узгоджується з положеннями постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, а також постанови Верховного Суду від 17.08.2020 у справі № 924/1240/18.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 вказала, що сам факт не звернення до суду суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Відповідно до абзацу 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про вжиття заходів представницького характеру відповідного суб'єкта владних повноважень.
На виконання вказаної вимоги Закону України "Про прокуратуру" Мукачівською окружною прокуратурою до Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Жденіївської селищної ради направлені повідомлення щодо вжиття заходів представницького характеру шляхом пред'явлення позовної заяви до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області та Жденіївської селищної ради Закарпатській області до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев та пошкодженням дерев до ступеня припинення їх росту в розмірі 116 662,32 грн.
Таким чином, прокурором дотримано вимоги статті 23 Закону України "Про прокуратуру" щодо попереднього, до звернення до суду, повідомлення уповноважених органів про наявність порушень інтересів держави та вжиття заходів представницького характеру.
Щодо спірних правовідносин.
За приписами статті 13 Конституції України, зокрема, земля та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Ліс, як природний ресурс загальнодержавного значення, підлягає державній охороні і регулюванню на всій території України.
Згідно зі статтями 1 - 3 Лісового кодексу України, усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.
Лісові відносини - суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпоряджання лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. Об'єктом лісових відносин є лісовий фонд України та окремі лісові ділянки. Суб'єктами лісових відносин є органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичні особи та громадяни, які діють відповідно до Конституції та законів України.
Лісові відносини в Україні регулюються Конституцією України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища", Лісовим кодексом України, іншими законодавчими актами України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також, зокрема, лісовим законодавством, та іншим спеціальним законодавством.
Норми Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" у сфері спірних відносин слід визнавати спеціальними до загальних норм Лісового або Земельного кодексів України. Ця спеціальність (особливість) визначається не обсягом нормативного регулювання загалом лісових або земельних питань, а особливістю механізму їх регулювання.
Приписами статей 16, 17 Лісового кодексу України визначено, що право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами.
У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. Ліси надаються в постійне користування на підставі рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, прийнятого в межах їх повноважень.
Права та обов'язки постійних лісокористувачів регламентовані статтею 19 Лісового кодексу України, відповідно до частини 2 якої постійні лісокористувачі зобов'язані:
- забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку;
- дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів;
- вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення;
- вести первинний облік лісів;
- дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; - забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об'єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства;
- забезпечувати безперешкодний доступ до об'єктів електромереж, інших інженерних споруд, які проходять через лісову ділянку, для їх обслуговування.
Відповідно до змісту статті 63 Лісового кодексу України ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 64 Лісового кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов'язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.
Частиною 5 статті 86 Лісового кодексу України передбачено, що забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Отже організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається, в тому числі, на постійних лісокористувачів.
Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 26.05.2022 у справі № 922/2317/21, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, від 27.03.2024 у справі № 908/65/23, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, від 30.01.2025 у справі № 907/48/24 та від 12.03.2025 у справі № 909/131/24.
За пунктами 5, 12 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України, відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у порушенні вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів; порушення порядку лісозаготівлі та вивезенні деревини.
Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України (стаття 107 Лісового кодексу України).
Враховуючи викладені норми чинного законодавства, забезпечення охорони та захисту лісів, що передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів, в тому числі на відповідача.
Згідно з пунктом е) частини 1 статті 41 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", економічні заходи забезпечення охорони навколишнього природного середовища передбачають відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Частиною 1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України (частина 4 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища").
Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування майнової шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою, є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавача шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).
Винне діяння це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
Бездіяльність - пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.
Бездіяльність відрізняється від дії зовнішньою, фізичною стороною. При бездіяльності особа не робить певної дії, яку вона за даних конкретних умов повинна була і могла вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам.
Наявність реальної можливості діяти певним чином полягає в тому, що особа в даній конкретній ситуації мала реальну можливість діяти, тобто виконати активні дії і запобігти тим самим злочинним наслідкам. При оцінці можливості (чи неможливості) виконати покладені на особу обов'язки слід враховувати конкретну обстановку, умови місця і часу, зміст обов'язків, покладених на особу, її суб'єктивні можливості щодо виконання необхідних дій.
У спірних деліктних правовідносинах саме на прокурора / позивачів покладається обов'язок довести належними та допустимими доказами факт заподіяння шкоди та її розмір, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та наявність причинно-наслідкового зв'язку між такою поведінкою та заподіяною шкодою. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.
Питання про наявність або відсутність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.
У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди. Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника (висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 17.03.2020 у справі № 912/823/18, від 03.11.2021 у справі № 922/1705/20, від 18.12.2020 у справі № 922/3414/19, від 02.06.2022 у справі № 920/821/18, від 28.09.2023 у справі №927/32/23, від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, від 14.10.2024 у справі № 912/4/24 та від 12.03.2025 у справі № 909/131/24).
Верховний Суд неодноразово зазначав, що порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.
Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 09.08.2018 у справі № 909/976/17, постанови Верховного Суду від 27.03.2018 у справі № 909/1111/16, від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі № 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі № 925/382/17, від 09.12.2019 у справі № 906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 18.05.2023 у справі № 914/669/22, від 28.09.2023 у справі № 927/32/23, від 12.09.2024 у справі №907/181/22, від 30.01.2025 у справі № 907/48/24 та від 12.03.2025 у справі № 909/131/24).
Для покладення на постійного лісокористувача обов'язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, першочерговим є з'ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, в тому числі, здійснення незаконної порубки дерев (такий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 12.09.2024 у справі № 907/181/22, від 30.01.2025 у справі № 907/48/24 та від 12.03.2025 у справі № 909/131/24).
Матеріалами справи підтверджується, що на території на території Пашківського (Жденієвського) лісництва Свалявського надлісництва філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" виявлено незаконну рубку одного дерева породи бук діаметром біля шийки кореня 23 см, пошкодження дерев до ступеня припинення росту у кількості 13 дерев, з яких дерева породи ялина діаметрами біля шийки кореня 12 см - 1 шт., 13 см - 1 шт., 17 см - 1 шт., 20 см - 1 шт., 23 см - 1 шт., 28 см - 1 шт., 29 см - 1 шт., 37 см - 1 шт., 40 см - 2 шт., 44 см - 1 шт., дерева породи верба діаметрами біля шийки кореня 20 см - 1 шт., 25 см - 1 шт., пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту породи в кількості 5 дерев, з яких дерева породи ялина діаметрами біля шийки кореня 15 см - 1 шт., 19 см - 1 шт., 32 см - 1 шт., 38 см - 1 шт., 47 см - 1 шт.
Відповідач, як постійний лісокористувач, здійснює управлінські, організаційно-розпорядчі та господарські заходи з організації належної охорони лісу, недопущення самовільних та незаконних рубок на території лісового фонду, однак факт вчинення вказаного правопорушення свідчить про те, що такі заходи не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу на підзвітній йому території.
Відповідач мав можливість і повинен був здійснювати належний комплекс заходів з контролю за спірною територією, де виявлено незаконну вирубку дерев, проте не здійснював належних заходів охорони лісу.
Встановлені судом обставини є підставою для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності за порушення умов ведення лісового господарства, зокрема, не забезпечення належної охорони лісового фонду на території Пашківського (Жденієвського) лісництва Свалявського надлісництва філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної рубки дерев здійснено Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області відповідно до Такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665, та встановлено, що такий становить 116 662,32 грн.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 925/382/17 від 19.09.2018 розрахунок збитків, проведених Державною екологічною інспекцією визнано належним та достатнім доказом розміру заподіяних збитків.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
Внаслідок бездіяльності працівників філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" у вигляді не забезпечення ними належної охорони та захисту лісового фонду на підзвітній відповідачу території, зафіксований факт незаконної руби дерев: одного дерева породи бук діаметром біля шийки кореня 23 см, пошкодження дерев до ступеня припинення росту у кількості 13 дерев, з яких дерева породи ялина діаметрами біля шийки кореня 12 см - 1 шт., 13 см - 1 шт., 17 см - 1 шт., 20 см - 1 шт., 23 см - 1 шт., 28 см - 1 шт., 29 см - 1 шт., 37 см - 1 шт., 40 см - 2 шт., 44 см - 1 шт., дерева породи верба діаметрами біля шийки кореня 20 см - 1 шт., 25 см - 1 шт., пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту породи в кількості 5 дерев, з яких дерева породи ялина діаметрами біля шийки кореня 15 см - 1 шт., 19 см - 1 шт., 32 см - 1 шт., 38 см - 1 шт., 47 см - 1 шт., чим навколишньому природному середовищу завдано шкоди в розмірі 116 662,32 грн.
За приписами частин 1, 2 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Відповідно до частини 1 статті 1172 Цивільного кодексу України юридична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Суд звертає увагу, що нормами чинного законодавств, зокрема Лісовим кодексом України, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" унормовано, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень покладається саме на постійних лісокористувачів.
Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності, при цьому, визначальним є факт порушення ним установлених правил лісокористування на підконтрольній ділянці лісу, що спричинило завдання шкоди державі.
З досліджених судом наявних у справі письмових матеріалів справи, а саме акта №007/02 від 19.05.2025, встановлено, що за результатами проведення Державною екологічною інспекцією у Закарпатській області позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціональності використання, відтворення і охорони природних ресурсів встановлено, що по межі лісосіки у кварталі 5 виділів 45, 46, 25, 23, 40.1 та у кварталі 6 виділів 27.3, 21, де проводились інші рубки, пов'язані з веденням лісового господарства - рубка пов'язана з новим будівництвом, реконструкцією, капітальним ремонтом доріг на лісових ділянках та догляд за ними згідно лісорубних квитків, виданого Пашківському (Жденієвському) лісництву Свалявського надлісництва філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", виявлено незаконну рубку одного дерева породи бук діаметром біля шийки кореня 23 см, пошкодження дерев до ступеня припинення росту у кількості 13 дерев, з яких дерева породи ялина діаметрами біля шийки кореня 12 см - 1 шт., 13 см - 1 шт., 17 см - 1 шт., 20 см - 1 шт., 23 см - 1 шт., 28 см - 1 шт., 29 см - 1 шт., 37 см - 1 шт., 40 см - 2 шт., 44 см - 1 шт., дерева породи верба діаметрами біля шийки кореня 20 см - 1 шт., 25 см - 1 шт., пошкодження дерев до ступеня неприпинення росту породи в кількості 5 дерев, з яких дерева породи ялина діаметрами біля шийки кореня 15 см - 1 шт., 19 см - 1 шт., 32 см - 1 шт., 38 см - 1 шт., 47 см - 1 шт.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 909/114/21, на яку також посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, зазначено, що встановлення кількості зрубаних пнів, їх діаметру та ознаки має суттєве значення для правильного розрахунку шкоди. Розрахунок шкоди не може ґрунтуватися на припущеннях позивача, оскільки вони не є фактичними даними в розумінні статті 73 ГПК України, тому відсутність належних та достовірних доказів, які б підтвердили точну кількість пнів, їх ознаку та діаметр, у результаті незаконної рубки відповідачем, виключає можливість встановлення дійсного розміру шкоди, завданої відповідачем навколишньому природному середовищу як обов'язкової умови для настання відповідальності.
Слід зазначити, що господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.
Досліджуючи відповідні докази у даній справі, суд зазначає, що відомості попневого переліку містять чіткі дані про кожен пень, його діаметр, породу, містять підписи уповноважених на здійснення обмірів дерев осіб.
Водночас, матеріали справи не містять заперечень/зауважень відповідача щодо даних, відображених у акті № 007/02 від 19.05.2025 та відомостях попневого переліку. Зокрема, відповідач не вказував на помилкове визначення кількості дерев, їх породи/ознаки, діаметрів пнів, не обґрунтовував наявність розбіжностей та не надавав на підтвердження таких тверджень власних розрахунків, альтернативних вимірів чи іншої технічної/документальної інформації, яка б спростовувала наведені у матеріалах справи показники.
Натомість позиція відповідача по суті зводиться до твердження про те, що докази, подані прокурором, не містять належної інформації та не підлягають врахуванню, тобто до заперечень проти допустимості/належності доказів без наведення конкретних фактів, які б ставили під сумнів достовірність зафіксованих у них даних.
При цьому, відповідач не надав жодних доказів, які би об'єктивно могли спростувати або обґрунтовано навести суду факти, що могли би поставити під сумнів вірогідність відповідних обмірів та розрахунків спеціалістів Державної екологічної інспекції у Закарпатській області або спростовували б взагалі факт наявності незаконної рубки дерев, або заперечували б кількість виявлених незаконно зрубаних дерев, їх діаметри тощо.
Разом з тим, відповідачем не надано суду і доказів, які би свідчили про належне вчинення ним дій, спрямованих на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, а також про відсутність його вини в означеній протиправній бездіяльності.
Отже, за встановлених у цій справі обставин в їх сукупності, з урахуванням доводів і заперечень усіх учасників справи, суд дійшов висновку про доведеність прокурором порушення відповідачем законодавства про охорону навколишнього природного середовища та необхідність відшкодувати матеріальні збитки, а відтак про задоволення позову.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Положеннями статей 13-14 ГПК України унормовано, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 74 ГПК України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У статті 76 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Надаючи оцінку іншим доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (частина 5 статті 236 ГПК України).
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія А, № 303-А. пункт 29).
Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", №49684/99, пункт 30, від 27.09.2001).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
Відповідно до пункту 5 частини 4 статті 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
З урахуванням висновків, до яких дійшов суд при вирішенні даного спору, суду не вбачається за необхідне надавати правову оцінку кожному із доводів наведених учасниками судового процесу, оскільки їх оцінка не може мати наслідком спростування таких висновків суду.
Сторонами у справі не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності інших обставин ніж ті, що досліджені судом, а відтак, розглянувши спір на підставі поданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора як обґрунтовано заявлені підлягають до задоволення повністю.
Розподіл судових витрат.
Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 42, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (88017, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 156, код ЄДРПОУ 45554542) на користь держави в особі Жденіївської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області (89120, Закарпатська обл., Мукачівський район, селище Жденієво, вул. Шевченка, буд. 141, код ЄДРПОУ 04349366) 116 662,32 грн (сто шістнадцять тисяч шістсот шістдесят дві гривні 32 коп.) шкоди, заподіяної незаконною рубкою дерев.
3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9А, код ЄДРПОУ 44768034) в особі філії "Карпатський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (88017, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Собранецька, буд. 156, код ЄДРПОУ 45554542) на користь Закарпатської обласної прокуратури (88000, Закарпатська обл., м.Ужгород, вул. Коцюбинського, буд. 2-а, код ЄДРПОУ 02909967) 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) на відшкодування сплаченого судового збору.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне судове рішення складено, оформлено та підписано 07.05.2026.
Суддя Д. Є. Мірошниченко