Рішення від 06.05.2026 по справі 906/36/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/36/26

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Андрощук О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув;

від відповідача1: не прибув;

від відповідача2: Рудзей Ю.В. - ордер серія АМ №1131103 від 16.07.2025;

прокурор: Дереча І.В. сл. посвідчення №078984 від 30.01.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області

до 1) Відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія"

про визнання недійсними додаткових угод до договору, стягнення 99 931,89 грн

Керівник Бердичівської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області до Відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія", у якому просить:

- визнати недійсною додаткову угоду №2 від 15.02.2023 до договору №166-Т від 29.12.2022 на закупівлю електричної енергії, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" та Відділом освіти, молоді, спорту, культури та туризму Швайківської сільської ради;

- визнати недійсною додаткову угоду №3 від 31.03.2023 до договору №166-Т від 29.12.2022 на закупівлю електричної енергії, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" та Відділом освіти, молоді, спорту, культури та туризму Швайківської сільської ради;

- визнати недійсною додаткову угоду №4 від 26.06.2023 до договору №166-Т від 29.12.2022 на закупівлю електричної енергії, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" та Відділом освіти, молоді, спорту, культури та туризму Швайківської сільської ради;

- визнати недійсною додаткову угоду №5 від 10.08.2023 до договору №166-Т від 29.12.2022 на закупівлю електричної енергії, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" та Відділом освіти, молоді, спорту, культури та туризму Швайківської сільської ради;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" на користь Швайківської сільської ради 99931,89 грн, сплачених за непоставлений товар за договором про постачання (закупівлю) електричної енергії №166-Т від 29.12.2022.

Ухвалою від 14.01.2026 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче засідання на 26.02.2026.

26.01.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача2 надійшов відзив на позовну заяву.

29.01.2026 через систему "Електронний суд" від Бердичівської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив.

30.01.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача2 надійшли заперечення на відповідь на відзив.

25.02.2026 через систему "Електронний суд" від відповідача2 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із зайнятістю представника у іншій судовій справі.

Ухвалою від 26.02.2026 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів, відклав підготовче засідання на 30.03.2026.

06.03.2026 через систему "Електронний суд" від Бердичівської окружної прокуратури надійшло клопотання (додаткові пояснення по справі).

Протокольною ухвалою від 30.03.2026 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 29.04.2026.

Протокольною ухвалою від 29.04.2026 суд оголосив перерву у судовому засіданні до 06.05.2026 за клопотанням прокурора у зв'язку з виявленими неточностями у розрахунку.

01.05.2026 через систему "Електронний суд" від Бердичівської окружної прокуратури надійшло клопотання від 01.05.2026 про повернення до стадії підготовчого провадження у справі та зменшення розміру позовних вимог у частині стягнення безпідставно набутих грошових коштів, у якому просить вважати заявленими до стягнення з відповідача2 безпідставно набуті грошові кошти у сумі 98984,52 грн.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що під час здійснення попереднього розрахунку суми безпідставно сплачених коштів була допущена технічна описка, яка полягала у невірному визначенні ціни електричної енергії, що підлягала застосуванню у період з 01.07.2023 по 31.12.2023, у зв'язку з чим розмір позовних вимог підлягає зменшенню до 98984,52 грн.

Розглянувши клопотання Бердичівської окружної прокуратури від 01.05.2026, суд не встановив підстав для повернення до стадії підготовчого провадження у справі, відповідно, зважаючи на приписи п.2 ч.2 ст. 46 ГПК України, і в частині зменшення розміру позовних вимог клопотання не підлягає задоволенню, тому протокольною ухвалою від 06.05.2026 суд відмовив у його задоволенні.

Прокурор у судовому засіданні 06.05.2026 підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Позивач та відповідач1 повноважних представників у судове засідання не направили, хоча про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином (а.с.206).

Представник відповідача2 позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи те, що явка представників позивача та відповідача1 у судове засідання обов'язковою судом не визнавалась та їх неявка в засідання суду не перешкоджає розгляду справи по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача1.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача2, суд

ВСТАНОВИВ:

У позовній заяві в обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на порушення законодавства у сфері публічних закупівель при укладенні додаткових угод №2 від 15.02.2023, №3 від 31.03.2023, №4 від 26.06.2023, №5 від 10.08.2023 до договору на закупівлю №166-Т від 29.12.2022, внаслідок чого зросла ціна на електроенергію з 4,614768 грн до 6,451566 грн, тобто на 39,8%. При цьому укладення додаткових угод №3 від 31.03.2023 та №4 від 29.06.2023 мотивувалося відповідачем зміною регульованих складових тарифу на електричну енергію, у той час як укладення додаткових угод №2 від 15.02.2023 та №5 від 10.08.2023 - підвищенням ринкових цін на електроенергію. Вказує, що довідки Харківської торгово-промислової палати не містять реальних даних про коливання цін на електроенергію на ринку в бік збільшення. Крім того, як зазначає прокурор, підвищення ціни на послуги з передачі електроенергії на підставі постанови НКРЕКП від 21.12.2022 №1788 згідно з додатковими угодами №3 від 31.03.2023 та №4 від 29.06.2023 відбувалось після укладання незаконної додаткової угоди №2 від 15.02.2023, якою на 14,37% збільшено вартість 1 кВт/год електроенергії, тому остаточна вартість 1 кВт/год електроенергії визначалась, виходячи з підвищеної на 14,37% додатковою угодою №2 від 15.02.2023 ціни за одиницю товару. Вказує, що оспорюваними додатковими угодами, всупереч інтересам держави, безпідставно зменшено обсяг електроенергії та збільшено ціну електричної енергії без належного обґрунтування, що суперечить принципам максимальної економії та ефективності, встановленими ст.5 Закону України "Про публічні закупівлі". Оскільки оспорювані додаткові угоди укладені сторонами з порушенням вимог законодавства у сфері публічних закупівель, відтак вони підлягають визнанню недійсними, а безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 99931,89 грн підлягають стягненню на користь позивача.

При цьому суд враховує, що, згідно поданого 01.05.2026 через систему "Електронний суд" клопотання від 01.05.2026 про повернення до стадії підготовчого провадження у справі та зменшення розміру позовних вимог у частині стягнення безпідставно набутих грошових коштів, прокурор, вказуючи на допущену помилку у розрахунках, підтвердив, що обгрунтовано заявленими до стягнення з відповідача2 є безпідставно набуті грошові кошти у сумі 98984,52 грн.

Матеріали справи не містять відзиву чи будь-якої іншої заяви відповідача1, в яких було б викладено процесуальну позицію останнього з приводу заявленого позову.

Відповідач2 у відзиві на позовну заяву (а.с.148-151) просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Вважає, що прокурор не довів недійсності жодної з додаткових угод до договору №166-Т від 29.12.2022, кожна пропозиція зміни ціни була розглянута та погоджена сторонами, при укладенні додаткових угод до договору волевиявлення сторін було вільним та відповідало їх внутрішній волі, а правочин був направлений на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Відповідач вказує, що довідки Харківської торгово-промислової палати, що надавалися при укладенні додаткових угод №2 від 15.02.2023 та №5 від 10.08.2023 до договору №166-Т від 29.12.2022 є обґрунтованим документальним підтвердженням коливання цін на ринку. Аргументи прокурора про те, що додаткові угоди №3 від 31.03.2023 та №4 від 26.06.2023 до договору №166-Т від 29.12.2022 є незаконними, оскільки укладалася після додаткової угоди №2 від 15.02.2023 до цього договору, яка збільшувала ціну за одиницю товару та на думку прокурора є недійсною, вважає безпідставними та такими, що суперечать обставинам справи. Також зазначає, що комерційною пропозицією, яка є додатком №1 до договору, чітко визначено три складові ціни договору, а саме: ціна електричної енергії, тариф передачі та ПДВ, тобто фактично, тариф передачі є окремою складовою ціни договору та ніяким чином не впливає на ціну за одиницю електричної енергії.

У відповіді на відзив (а.с.157-161) прокурор вказує, що надана постачальником в якості доказу коливання цін на ринку цінова довідка Харківської торгово-промислової палати не наводить інформації про ціни станом на дати укладення договору та додаткових угод до нього, тому не може розцінюватися належним документальним підтвердження наявності підстав для внесення змін до договору про закупівлю, передбачених пп.2 п.19 Особливостей. Крім того, оскільки сторонами договору погоджено використання даних вебсайту ДП "Оператор ринку" як належного підтвердження коливання ринкових цін на електричну енергію, то встановлення факту зміни ціни з моменту укладення договору про закупівлю на час укладення додаткової угоди №2 від 15.02.2023 до нього потребує дослідження інформації вказаного ресурсу. Цінова довідка Харківської торгово-промислової палати, яка стала підставою для укладення додаткової угоди №5 від 10.08.2023 також не містить даних про коливання цін на електроенергію на ринку на момент укладення договору про закупівлю, натомість наводить дані станом на лютий 2023 року, коли відбувалося здешевлення цін на електричну енергію у порівнянні з часом укладення договору, а тому така довідка є неприйнятною для цілей документального обґрунтування внесення змін до істотних умов договору. Оскільки додаткова угоду №2 від 15.02.2023 не породжує правових наслідків з моменту її укладення, будь-які наступні зміни ціни, здійснені на її підставі або з урахуванням визначеної нею вартості, є похідними від первинного порушення та не можуть вважатися правомірними, тому додаткові угоди №3 від 31.03.2023 та №4 від 26.06.2023 до договору №166-Т від 29.12.2022 також підлягають визнанню недійсними.

У запереченнях на відповідь на відзив (а.с.166-167) відповідач2 стверджує, що визнання недійсною додаткової угоди №2 від 15.02.2023 не може розцінюватися як підстава для визнання недійсною додаткових угод №3 від 31.03.2023 та №4 від 26.06.2023.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає правомірним звернення прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі визначеного ним позивача.

Так, відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави у суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

Частина 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У рішенні від 08.04.1999 N З-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічні позиції викладені у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи №806/1000/17 та від 08.02.2019 №915/20/18).

Як зазначає прокурор, правовідносини, пов'язані з використанням бюджетних коштів, становлять суспільний інтерес. Виконання зобов'язань за додатковими угодами до договору, укладеними з порушенням законодавства у сфері публічних закупівель, призводить до нераціонального та неефективного використання бюджетних коштів, що не відповідає меті Закону України "Про публічні закупівлі", а також порушує основні принципи, передбачені ст.3 Закону України "Про публічні закупівлі" щодо максимальної економії та ефективності на всіх стадіях закупівель.

Виплата коштів у зв'язку з укладенням оспорюваних додаткових угод зумовила втрату бюджетних коштів, що негативно вплинуло на видаткову частину бюджету, а тому є порушенням економічних інтересів держави, що відповідно до ст.131-1 Конституції України покладає на органи прокуратури обов'язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред'явлення та підтримання даного позову.

Так, Велика Палата Верховного Суду у п.8.47 постанови від 21.06.2023 у справі №905/1907/21 виснувала, що використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області.

При цьому неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади.

Аналіз ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

Нездійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

Здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

Неналежність захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, зокрема, включає досудове з'ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Верховний Суд звернув увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Відтак, представництво прокурором інтересів держави у суді: по-перше, може бути реалізовано у виключних випадках, зокрема у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; по-друге, прокурор у позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обґрунтовує необхідність їх захисту, зазначає орган, уповноважений державною здійснити відповідні функції у спірних правовідносинах; по-третє, прокурор повинен пересвідчитися, що відповідний державний орган не здійснює захисту інтересів держави (тобто, він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається), приміром, повідомити такий державний орган про виявлені порушення, а у разі не вчинення цим органом дій спрямованих на захист інтересів держави, представляти інтереси держави в суді відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру", навівши відповідне обґрунтування цього.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У свою чергу, статтею 143 Конституції України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності; затверджують програми соціально-економічного та культурного розвитку і контролюють їх виконання; затверджують бюджети відповідних адміністративно-територіальних одиниць і контролюють їх виконання.

Згідно з ч.1,4 ст.61 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування в селах, селищах, містах, районах у містах (у разі їх створення) самостійно складають та схвалюють прогнози відповідних місцевих бюджетів, розробляють, затверджують і виконують відповідні місцеві бюджети згідно з Бюджетним кодексом України. Самостійність місцевих бюджетів гарантується власними та закріпленими за ними на стабільній основі законом загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Відповідно до ч.3 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

Так, оскільки спірна процедура закупівлі здійснювалася за рахунок коштів бюджету Швайківської сільської ради, саме на останню покладаються функції контролю за ефективністю їх витрачання і Швайківська сільська рада є тим органом, який уповноважений на захист інтересів держави у спірних правовідносинах, та саме на користь вказаного органу місцевого самоврядування підлягають стягненню надмірно сплачені бюджетні кошти.

За приписами ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.

З матеріалів справи вбачається, що Бердичівською окружною прокуратурою скеровано на адресу Швайківської сільської ради повідомлення від 10.10.2025 №50-90-4879вих-25 в порядку ст.23 Закону України "Про прокуратуру", яким поінформовано Швайківську сільську раду про встановлені порушення інтересів держави та необхідність поновлення законних прав та інтересів територіальної громади. Також роз'яснено, що у разі невжиття заходів щодо поновлення порушених прав, такі заходи вживатимуться прокуратурою самостійно (а.с.117-119).

У відповідь на вказане повідомлення, листом від 24.10.2025 №03.01-1911035 Швайківська сільська рада повідомила, що позовну заяву до ТОВ "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" та Відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області щодо стягнення надмірно сплачених коштів за договором№166-Т про постачання електричної енергії споживачу подавати до суду не буде (а.с.120).

Таким чином, орган, уповноважений на виконання функцій захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, будучи поінформованим про їх порушення, проявив пасивність та не вжив протягом розумного строку жодних дій для захисту інтересів держави, тим самим допустивши невиконання покладених на нього функцій. Крім того, з листа Швайківської сільської ради від 24.10.2025 №03.01-1911035 вбачається, що остання повідомила про відсутність намірів звертатися до суду щодо стягнення надмірно сплачених коштів за договором№166-Т.

Матеріалами справи підтверджується те, що Бердичівська окружна прокуратура листом від 29.12.2025 №50-90-6041вих-25 на виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" повідомила Швайківську сільську раду про те, що буде заявлено позов в інтересах держави в особі Швайківської сільської ради про визнання недійсними додаткових угод до договору і стягнення безпідставно набутих грошових коштів (а.с.122).

Відповідно до п.37-40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 по справі №912/2385/18 прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність такого органу.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України "Про прокуратуру" і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

З наведеного вбачається, що самого факту не звернення до суду з позовом в інтересах держави уповноваженого органу, що був завчасно повідомлений про наявність порушень інтересів держави незалежно від причин не звернення та їх поважності, достатньо для висновку про його бездіяльність, а отже і неналежне здійснення захисту порушених інтересів держави, тому у даному випадку представництво інтересів держави в суді здійснюється прокурором, який виконує субсидіарну роль, щоб ці інтереси не залишились незахищеними.

Суд встановив, що прокурором дотримано вимоги ст.23 Закону України "Про прокуратуру" та враховуючи не вчинення визначеним прокурором в якості позивача органом заходів щодо захисту порушених інтересів держави та те, що право на судовий захист в силу ст. 64 Конституції України, ст.4 ГПК України не може бути обмежене, суд вважає, що прокурор правомірно звернувся з даним позовом до суду в інтересах держави в особі Швайківської сільської ради.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, господарський суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Відділом освіти, молоді, спорту, культури та туризму Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області на веб-порталі Уповноваженого органу з питань закупівель оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів з особливостями з ідентифікатором UA-2022-12-13-020715-а, предметом яких є електрична енергія у кількості 133500 кВт з очікуваною вартістю 1175850,00 грн (а.с.33).

За результатами проведення процедури закупівлі 29.12.2022 між Відділом освіти, молоді, спорту, культури та туризму Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (споживач, відповідач1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник, відповідач2) був укладений договір №166-Т про постачання електричної енергії споживачу (а.с.34-46), відповідно до п.1.1 якого цей договір встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу.

До умов цього договору застосовуються положення Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 №312, інші чинні нормативно-правові акти, що регулюють постачання електричної енергії (п.1.2 договору).

Згідно з п.3.1, за цим договором постачальник продає - Електричну енергію. Код згідно ДК 021:2015 - 09310000-5 - електрична енергія, споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, включно з тарифом на послуги з передачі електричної енергії, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

За умовами п.3.1 договору постачання електричної енергії споживачу здійснюється у строк з 01.01.2023 до 31.12.2023 включно.

Пунктами 3.2, 3.3 договору передбачено, що споживач має право вільно змінювати постачальника відповідно до процедури, визначеної ПРРЕЕ, та умов цього договору. Постачальник за цим договором не має права вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.

Місце поставки та обсяг постачання електричної енергії споживачу: згідно з додатком 1 до договору; кількість - 133500 кВт/год (п.3.4 договору).

Відповідно до п.5.1 договору, загальна вартість товару становить 616071,53 грн, у тому числі ПДВ 102678,59 грн. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Згідно з п.5.5 договору, розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Пунктом 5.7 договору визначено, що оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк не більше ніж 10 банківських днів з моменту отримання рахунку та акту приймання-передачі електричної енергії споживачем, що надсилаються споживачу після завершення розрахункового періоду.

Після прийняття споживачем комерційних пропозицій постачальника внесення змін до них можливе лише за згодою сторін або в порядку, встановленому чинним законодавством (п.5.13).

Відповідно до пп.1 п.6.2 договору, споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Цей договір набирає чинності з 01.01.2023 і діє в частині постачання електричної енергії з дати, вказаної у цьому договорі, та в цілому до 31.12.2023, а в частині взятих на себе зобов'язань сторонами - до їх повного виконання (п.14.1 договору).

Постачальник має повідомити про зміну будь-яких умов договору споживача не пізніше, ніж за 20 днів до їх застосування з урахуванням інформації про право споживача розірвати договір. Постачальник зобов'язаний повідомити споживача в порядку, встановленому законом, про будь-яке збільшення ціни і про право припинити дію договору без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації постачальнику, якщо споживач не приймає нові умови (п.14.2 договору).

Згідно з п.14.7 договору, у випадку коливання ціни електричної енергії на ринку в бік збільшення, постачальник має право письмово звернутись до споживача з відповідною пропозицією, при цьому, така пропозиція в кожному окремому випадку, коли на ринку відбувається об'єктивне коливання ціни за одиницю товару в бік збільшення, повинна бути обґрунтована і документально підтверджена. Постачальник разом з письмовою пропозицією щодо внесення змін до договору надає документ (або документи), що підтверджує збільшення середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару, в тих межах/розмірах, на які постачальник пропонує змінити ціну товару.

Документ (або документи), що підтверджує збільшення ціни товару, повинен містити дані щодо середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на будь-яку дату після укладення договору та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару на більш пізню дату та до моменту письмового звернення постачальника до споживача щодо збільшення ціни і повинен бути наданий у формі належним чином оформленої довідки /інформації (або в іншій документальній формі), виданої торгово-промисловою палатою України, або регіональною торгово-промисловою палатою, або органами державної статистики, які мають повноваження здійснювати моніторинг цін на товари, визначати ціну товару на ринку. Такі довідки можуть надати: ДП "Держзовнішінформ", ДП "Укрпромзовнішекспертиза" та інші.

У випадку прийняття рішення споживачем щодо внесення змін до цього договору у вказаній частині до розрахунку ціни за одиницю товару приймається ціна за одиницю товару, що визначена сторонами у момент укладення цього договору (з урахуванням внесених раніше змін до цього договору, та якщо такі обставини мали місце). При цьому, максимальна сума, на яку сторонами може бути здійснено підвищення ціни за одиницю товару, визначається як різниця між середньоринковою ціною (діапазоном цін тощо) за одиницю товару, що передує моменту письмового звернення постачальника щодо зміни ціни (згідно наданого учасником підтверджуючого документу) та середньоринкової ціни (діапазону цін тощо) за одиницю товару станом на дату після укладення цього договору (згідно наданого учасником підтверджуючого документу), або станом на момент внесення змін до цього договору в частині ціни за одиницю товару, якщо такі зміни до цього договору вже були раніше здійснені сторонами. В будь-якому випадку підвищення ціни на одиницю товару здійснюється з урахуванням вимог п.2 ч.4 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Споживач має право відмовитись від зміни ціни за одиницю товару у випадках, якщо постачальником не надано належне документальне підтвердження підвищення ціни, передбачене цим пунктом.

Відповідно до пп.2,7 п.14.8 договору, істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

- погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення. Підтвердженням зміни ціни (коливання ціни) на ринку на електричну енергію є рівень середньозваженої ціни на ринку електричної енергії "на добу наперед" за підсумками відповідного періоду, що підтверджується інформацією ДП "Оператор ринку", які викладено на його офіційному сайті за адресою в мережі Internet https://www.oree.com.ua і це є безумовним підтвердженням коливання ціни електричної енергії та підставою для коригування ціни на електричну енергію;

- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни. Підставою для зміни ціни за одиницю електричної енергії є інформація щодо зміни середньозваженої ціни на електроенергію на ринку "на добу наперед", яка визначається за даними опублікованими ДП "Оператор ринку" на його офіційному сайті https://www.oree.com.ua. У разі зміни регульованих цін (тарифів), які враховуються при розрахунку ціни на електричну енергію постачальник здійснює коригування шляхом збільшення/зменшення відповідної регульованої складової з дати її введення в дію на підставі відповідних постанов НКРЕКП.

Відповідно до комерційної пропозиції (додаток 2 до договору про постачання електричної енергії споживачу), ціна за одиницю товару для споживача складає: 3,845640 грн/кВт*год без ПДВ і 4,614768 грн/кВт*год з ПДВ (а.с.46).

У заяві-приєднанні до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток 1 до договору) визначено дату початку постачання електричної енергії - 01.01.2023, а також визначено ЕІС-коди точок комерційного обліку (а.с.44-45).

У додатковій угоді №1 від 26.01.2023 до договору №166-Т від 29.12.2022 (а.с.48), керуючись пп.7 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, Законом України "Про ринок електричної енергії", чинним господарським та цивільним законодавством, у зв'язку зі зміною регульованих складових тарифу на електричну енергію, зокрема тарифу передачі та тарифу на розподіл електричної енергії, затверджених відповідно до постанови НКРЕКП №1788 від 21.12.2022 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" та постанови НКРЕКП №1797 від 21.12.2022 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Житомиробленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання", сторони дійшли згоди про внесення змін у договір, в частині зміни регульованих складових ціни на електричну енергію, згідно наведеної специфікації: обсяг - 132308,22 кВТ/год, загальна вартість за одиницю товару - 4,656336 грн (3,500000 грн - вартість електричної енергії + 0,38028 - вартість послуг з передачі + 0,776056 грн - ПДВ), загальна вартість договору - 616071,53 грн.

Пунктом 2 цієї додаткової угоди визначено, що з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт/год, що відображено у специфікації, наведеній в п.1 даної додаткової угоди.

За умовами п.4 додаткової угоди, керуючись ч.3 ст.631 ЦК України додаткова угода набирає чинності з моменту підписання і діє до завершення дії договору та розповсюджується на всі зобов'язання, що виникають за договором з 01.01.2023.

У подальшому між відповідачами також було укладено:

- додаткову угоду №2 від 15.02.2023 до договору №166-Т від 29.12.2022 (а.с.49), відповідно до п.1 якої, керуючись Законом України "Про ринок електричної енергії" та пп.2 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, чинним господарським та цивільним законодавством, у зв'язку із коливанням та зміною цін на одиницю товару на ринку, що підтверджується даними, розміщеними на офіційному вебсайті "Оператор ринку", сторони досягли згоди щодо зміни ціни за одиницю товару та відповідно загальної кількості товару, який підлягає постачанню за договором, та вирішили збільшити ціну за одиницю товару, зазначену в договорі (грн/кВт/год без урахування ПДВ та тарифу на передачу) на 14,37%, згідно наведеної специфікації: вартість товару з урахуванням маржі постачальника - 4,002950 грн/кВт*год без ПДВ, вартість послуг з передачі - 0,38028 грн/кВт*год без ПДВ, ПДВ 20% - 0,876646 грн/кВт*год, загальна вартість за одиницю товару - 5,259876 грн/кВт*год з ПДВ.

Згідно з п.1.2 додаткової угоди, з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год, та становить 117658,25 кВт/год.

За умовами п.3 додаткової угоди, дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання і діє до завершення дії договору та керуючись ч.3 ст.631 ЦК України розповсюджується на зобов'язання, що виникають за договором з 01.02.2023.

- додаткову угоду №3 від 31.03.2023 до договору №166-Т від 29.12.2022 (а.с.50), згідно з п.1 якої, керуючись пп.7 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, Законом України "Про ринок електричної енергії", чинним господарським та цивільним законодавством, у зв'язку зі зміною з 01.04.2023 регульованих складових тарифу на електричну енергію, зокрема тарифу передачі електричної енергії, затверджених відповідно до постанови НКРЕКП №1788 від 21.12.2022 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" сторони дійшли згоди про внесення змін у договір, в частині зміни регульованої складової ціни, а саме тарифу на передачу електричної енергії, згідно наведеної специфікації: вартість товару з урахуванням маржі постачальника - 4,002950 грн/кВт*год без ПДВ, вартість послуг з передачі - 0,43025 грн/кВт*год без ПДВ, ПДВ 20% - 0,886640 грн/кВт*год, загальна вартість за одиницю товару - 5,319840 грн/кВт*год з ПДВ.

Згідно з п.1.2 додаткової угоди, з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год, та становить 116597,49 кВт/год.

За умовами п.3 додаткової угоди, дана додаткова угода набирає чинності з 01.04.2023 і діє до завершення дії договору.

- додаткову угоду №4 від 29.06.2023 до договору №166-Т від 29.12.2022 (а.с.51), згідно з п.1 якої, керуючись пп.7 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, Законом України "Про ринок електричної енергії", чинним господарським та цивільним законодавством, у зв'язку зі зміною з 01.04.2023 регульованих складових тарифу на електричну енергію, зокрема тарифу передачі електричної енергії, затверджених відповідно до постанови НКРЕКП №1788 від 21.12.2022 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" сторони дійшли згоди про внесення змін у договір, в частині зміни регульованої складової ціни, а саме тарифу на передачу електричної енергії, згідно наведеної специфікації: вартість товару з урахуванням маржі постачальника - 4,002950 грн/кВт*год без ПДВ, вартість послуг з передачі - 0,4851 грн/кВт*год без ПДВ, ПДВ 20% - 0,897610 грн/кВт*год, загальна вартість за одиницю товару - 5,385660 грн/кВт*год з ПДВ.

Згідно з п.1.2 додаткової угоди, з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год, та становить 115550,79 кВт/год.

За умовами п.3 додаткової угоди, дана додаткова угода набирає чинності з 01.07.2023 і діє до завершення дії договору.

- додаткову угоду №5 від 10.08.2023 до договору №166-Т від 29.12.2022 (а.с.52), відповідно до п.1 якої, керуючись Законом України "Про ринок електричної енергії" та пп.2 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, чинним господарським та цивільним законодавством, у зв'язку із коливанням та зміною цін на одиницю товару на ринку, що підтверджується даними, розміщеними на офіційному вебсайті "Оператор ринку", сторони досягли згоди щодо збільшення ціни за одиницю товару зазначену в договорі (грн/кВт*год без урахування ПДВ та тарифу на передачу) на 22,19% та, відповідно, загальної кількості товару, який підлягає постачанню за договором, у зв'язку з чим дійшли згоди внести зміни в договір згідно наведеної специфікації: вартість товару з урахуванням маржі постачальника - 4,891205 грн/кВт*год без ПДВ, вартість послуг з передачі - 0,4851 грн/кВт*год без ПДВ, ПДВ 20% - 1,075261 грн/кВт*год, загальна вартість за одиницю товару - 6,451566 грн/кВт*год з ПДВ.

Згідно з п.1.2 додаткової угоди, з урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год, та становить 101964,63 кВт/год.

За умовами п.3 додаткової угоди, дана додаткова угода набирає чинності з моменту підписання і діє до завершення дії договору та керуючись ч.3 ст.631 ЦК України розповсюджується на зобов'язання, що виникають за договором з 01.08.2023.

Таким чином, додаткові угоди №1 від 26.01.2023, №3 від 31.03.2023 та №4 від 29.06.2023 до договору укладалися на підставі зміни регульованих складових тарифу на електричну енергію відповідно до постанови НКРЕКП №1788 від 21.12.2022 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" та постанови НКРЕКП №1797 від 21.12.2022 "Про встановлення тарифів на послуги з розподілу електричної енергії АТ "Житомиробленерго" із застосуванням стимулюючого регулювання".

Підставою підвищення ціни на електроенергію за договором додатковими угодами №2 від 15.02.2023 та №5 від 10.08.2023 стали листи відповідача2 щодо коливання ціни на товар на ринку у бік збільшення.

Додатковою угодою №6 від 17.11.2023 до договору №166-Т від 29.12.2022 (а.с.53) сторони вирішили зменшити суму договору №166-Т від 29.12.2022 на суму 130000,00 грн. Загальна сума договору становить 486071,53 грн, в т.ч. ПДВ - 81011,92 грн. З урахуванням внесених змін, загальний обсяг товару зменшується у пропорційному співвідношенні загальної суми договору до ціни за 1 кВт*год та становить 81814,48 кВт/год.

На виконання умов договору відповідач2 за період з січня по грудень 2023 року постачав відповідачу1 електричну енергію (а.с.105-116), яку відповідач1 оплатив у повному обсязі (а.с.62-104).

Щодо позовних вимог про визнання недійсними додаткових угод №2 від 15.02.2023 та №5 від 10.08.2023 до договору на закупівлю електричної енергії №166-T від 29.12.2022, суд зазначає наступне.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦК України).

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч.1,3 ст.215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Закон України "Про публічні закупівлі" визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Частинами 1, 4 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" (у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) передбачено, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Згідно з приписами ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Відповідно до ч.1 ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається (частини 1-3 ст.632 ЦК України).

Частиною 1 статті 651 ЦК України унормовано, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Згідно з ч.3,4 ст.653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.2,7 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

- збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;

- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Згідно з пп.2,7 п.19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України “Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178, істотні умови договору про закупівлю, укладеного відповідно до пунктів 10 і 13 (крім підпункту 13 пункту 13) цих особливостей, не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

- погодження зміни ціни за одиницю товару в договорі про закупівлю у разі коливання ціни такого товару на ринку, що відбулося з моменту укладення договору про закупівлю або останнього внесення змін до договору про закупівлю в частині зміни ціни за одиницю товару. Зміна ціни за одиницю товару здійснюється пропорційно коливанню ціни такого товару на ринку (відсоток збільшення ціни за одиницю товару не може перевищувати відсоток коливання (збільшення) ціни такого товару на ринку) за умови документального підтвердження такого коливання та не повинна призвести до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю на момент його укладення;

- зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS, регульованих цін (тарифів), нормативів, середньозважених цін на електроенергію на ринку "на добу наперед", що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни.

Із системного тлумачення наведених норм вбачається, що ціна товару є істотною умовою договору про закупівлю. Зміна ціни товару в договорі про закупівлю після виконання продавцем зобов'язання з передачі такого товару у власність покупця не допускається.

Зміна ціни товару в бік збільшення до передачі його у власність покупця за договором про закупівлю можлива у випадку збільшення ціни такого товару на ринку, якщо сторони договору про таку умову домовились. Якщо сторони договору про таку умову не домовлялись, то зміна ціни товару в бік збільшення у випадку зростання ціни такого товару на ринку можлива, лише якщо це призвело до істотної зміни обставин, в порядку статті 652 Цивільного кодексу України, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

У будь-якому разі ціна за одиницю товару не може бути збільшена більше ніж на 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами в договорі за результатами процедури закупівлі, незалежно від кількості та строків зміни ціни протягом строку дії договору. Тобто під час дії договору про закупівлю сторони можуть неодноразово змінювати ціну товару в бік збільшення за наявності умов, встановлених у статті 652 ЦК України та пункті 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", проте загальне збільшення такої ціни не повинно перевищувати 10% від тієї ціни товару, яка була визначена сторонами при укладенні договору за результатами процедури закупівлі.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.01.2024 у справі №922/2321/22, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.08.2024 у справі №918/694/23.

Господарський суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові №920/19/24 від 21.11.2025 підтвердила, що не вбачає підстав для відступу від висновку про застосування норми права, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2024 року у справі № 922/2321/22.

В іншому випадку не досягається мета Закону України "Про публічні закупівлі", яка полягає в забезпеченні ефективного та прозорого здійснення закупівель, створенні конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобіганні проявам корупції в цій сфері та розвитку добросовісної конкуренції, оскільки продавці з метою перемоги можуть під час проведення процедури закупівлі пропонувати ціну товару, яка нижча за ринкову, а в подальшому, після укладення договору про закупівлю, вимагати збільшити цю ціну, мотивуючи коливаннями ціни такого товару на ринку.

Отже, зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку, що обґрунтоване і документально підтверджене постачальником; ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища після підписання договору та до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.

Тобто, внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди.

При цьому існування обставин, які є підставою для зміни ціни товару, повинні бути доведені належними та допустимими доказами, та такі коливання ціни товару на ринку повинні бути наявні саме на момент внесення таких змін.

Чинне законодавство про публічні закупівлі не визначає, які органи, установи чи організації мають право надавати інформацію щодо коливання цін на ринку і які документи можуть підтверджувати таке коливання. Такі органи і такі документи можуть визначатися замовником при формуванні тендерної документації, а сторонами - при укладенні договору (відповідно до тендерної документації).

Разом із тим у документах, які видає компетентна організація, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.10.2020 у справі №912/1580/18.

Одночасно постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції) (Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2025 у справі №920/19/24 узагальнено правові висновки щодо застосування положень п.2 ч.5 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі". Так, зміна ціни в договорі закупівлі допускається за таких умов: збільшення ціни за одиницю товару до 10%; збільшення ціни має бути пропорційне збільшенню ціни цього товару на ринку в разі коливання його ціни на ринку; така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю; така зміна може відбуватися не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю; обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Як встановлено судом, на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі" за результатами процедури відкритих торгів UA-2022-12-13-020715-a, між відповідачем1 та відповідачем2 було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №166-Т від 29.12.2022.

Станом на момент підписання договору сторонами було погоджено всі істотні умови: предмет, ціна та строк дії договору відповідно до вимог Закону України "Про публічні закупівлі".

У комерційній пропозиції (додатку 2 до договору на закупівлю електричної енергії №166-Т від 29.12.2022) визначено, що ціна за одиницю товару для споживача складає 3,845640 грн/кВт*год без ПДВ і 4,614768 грн/кВт*год з ПДВ.

Як встановлено судом, постановою НКРЕКП №1788 від 21.12.2022 "Про встановлення тарифу на послуги з передачі електричної енергії НЕК "Укренерго" встановлено тариф на послуги з передачі електричної енергії для користувачів системи:

1) на період з 01.01.2023 по 31.03.2023 (включно) на рівні 380,28 грн/МВт-год (без урахування податку на додану вартість);

2) на період з 01.04.2023 по 30.06.2023 (включно) на рівні 430,25 грн/МВт-год (без урахування податку на додану вартість);

3) на період з 01.07.2023 по 31.12.2023 (включно) на рівні 485,10 грн/МВт-год (без урахування податку на додану вартість) (а.с.51).

Так, додатковою угодою №1 від 26.01.2023 до договору №166-Т від 29.12.2022 сторонами внесено зміни до договору, у зв'язку зі зміною регульованих складових ціни на електричну енергію, а саме ціни тарифу передачі, тому загальна вартість 1 кВт/год електричної енергії становить 4,656336 грн та включає: 3,500000 грн - вартість товару з урахуванням маржі постачальника; 0,38028 грн - вартість послуг з передачі; 0,776056 грн - податок на додану вартість (а.с.48).

Суд погоджується з позицією прокурора стосовно того, що додаткова угода №1 від 26.01.2023 відповідає вимогам законодавства, оскільки збільшення вартості електроенергії відбулося у зв'язку зі зміною тарифу на послуги з передачі електричної енергії згідно постанови НКРЕКП №1788 від 21.12.2022.

Водночас, додаткова угода №2 від 15.02.2023 укладена сторонами, керуючись, зокрема пп.2 п.19 Особливостей, з метою зміни ціни за одиницю товару з обґрунтуванням коливання ціни електричної енергії на ринку відповідно до цінової довідки Харківської торгово-промислової палати №79-3/23 від 06.02.2023, яка складена на замовлення відповідача2.

Згідно даної довідки середньозважена ціна на РДН в ОЕС України станом на 01.01.2023 становила 2974,80 грн, а станом на 01.02.2023 - 3402,25 грн, тобто ціна виросла на 14,37%. При цьому, у примітці до довідки зазначено, що вона має виключно фактографічно-інформаційний характер та не враховує умови договорів та контрактів.

Вказана вище довідка Харківської торгово-промислової палати, що надавалася відповідачем2 в обґрунтування необхідності укладення додаткової угоди №2 від 15.02.2023, ґрунтується на інформації вебсайту https://www.oree/com/ua/АТ "Оператор ринку".

Водночас за даними АТ "Оператор ринку", середньозважена ціна РДН ОЕС на електричну енергію у січні 2023 року становила 3684,26 грн/МВт.год, а у лютому 2023 року такий показник становив 3213,43 грн/МВт.год.

Наведене свідчить про зниження цін на ринку електроенергії, а також про те, що ціни на електричну енергію були меншими, ніж запропоновані відповідачем2, що виключає наявність підстав для підвищення договірної ціни.

Також суд враховує, що Верховний Суд звертав увагу на те, що збільшення ціни товару на ринку, яке стало підставою для зміни ціни, повинно відбуватися після укладання договору і мусить мати достатнє обґрунтування про наявність коливання (збільшення чи зменшення ціни на одиницю товару на ринку) за період з дати укладення договору до дати укладання додаткових угод до договору, а в разі наступних змін - між черговими додатковими угодами (постанови від 13.10.2020 у справі №912/1580/18, від 02.12.2020 у справі №913/368/19).

Водночас, надана відповідачем2 в якості доказу коливання цін на ринку довідка Харківської торгово-промислової палати №79-3/23 від 06.02.2023, таким вимогам не відповідає, оскільки не містить інформації про ціни станом на дати укладення договору та додаткових угод до нього.

Зазначена довідка Харківської торгово-промислової палати є документом довідково-інформаційного характеру, що демонструє середню ціну на електричну енергію на ринку "на добу наперед" (РДН) у торговій зоні ОЕС України згідно з інформацією АТ "Оператор ринку" на певні дати, не є документальним підтвердженням коливання цін, та не є достатнім доказом для належного обґрунтування факту коливання ціни на електричну енергію на ринку.

З огляду на наведене, дії відповідача2 щодо ініціювання зміни ціни без достатніх правових і фактичних підстав, свідчать про недобросовісне використання договірного механізму і виключають можливість визнання таких змін правомірною реалізацією передбаченого законом права на перегляд ціни.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що додаткова угода №2 від 15.02.2023, укладена сторонами без належного обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни з порушенням вимог ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пп.2 п.19 Особливостей, затверджених постановою КМУ №1178, а тому підлягає визнанню недійсною на підставі статей 203, 215 ЦК України.

У свою чергу, додаткові угоди №3 від 31.03.2023 та №4 від 29.06.2023 укладені сторонами у зв'язку із зростанням встановленого НКРЕКП тарифу на послуги з передачі електричної енергії, що відповідає приписам п.7 ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пп.7 п.19 Особливостей.

Водночас, враховуючи встановлення судом факту укладення додаткової угоди №2 від 15.02.2023 за відсутності належного документального підтвердження коливання ціни на ринку в сторону збільшення, наслідком чого стало визнання цієї додаткової угоди недійсною, то визначена сторонами у додаткових угодах №3 від 31.03.2023 та №4 від 29.06.2023 вартість електричної енергії, на переконання суду, є неправомірною, та відповідно невірним є розмір ПДВ, обрахованого на вказану суму. За наведених обставин, додаткові угоди №3 від 31.03.2023 та №4 від 29.06.2023 також підлягають визнанню недійсними.

Надалі додатковою угодою №5 від 10.08.2023 збільшено ціну за електричну енергію з обґрунтуванням коливання ціни електричної енергії на ринку відповідно до цінової довідки Харківської торгово-промислової палати №631-1/23 від 01.08.2023, яка складена на замовлення відповідача2 (а.с.143).

Згідно даної довідки середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за лютий (01.02.-28.02) 2023 року становила 3213,43 грн/МВт.год., за 3 декаду липня (21.07-31.07) 2023 року - 3926,59 грн/МВт.год. При цьому, у примітці до довідки зазначено, що вона має виключно фактографічно-інформаційний характер та не враховує умови договорів та контрактів.

Однак вказана цінова довідка не містить даних про коливання цін на електроенергію на ринку на момент укладення договору про закупівлю, натомість наводить дані станом на лютий 2023 року, коли відбувалося здешевлення цін на електричну енергію у порівнянні з часом укладення договору. Крім того, необґрунтованим є використання відповідачем2 інформації про ціни лише за 3 декаду липня 2023 (3926,59 грн/МВт.год.), а не за повний місяць (3669,87 грн/МВт.год.).

Суд враховує, що з наведених вище підстав зазначена довідка не є достатнім доказом для належного обґрунтування факту коливання ціни на електричну енергію на ринку, тому додаткова угода №5 від 10.08.2023, укладена сторонами без належного обґрунтування та документального підтвердження коливання ціни з порушенням вимог ч.5 ст.41 Закону України "Про публічні закупівлі" та пп.2 п.19 Особливостей, затверджених постановою КМУ №1178, та підлягає визнанню недійсною.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача безпідставно набутих грошових коштів у сумі 99931,89 грн, суд зазначає наступне.

Згідно із ч.1 ст.216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з п.1 ч.3 ст.1212 ЦК України, положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Суд враховує, що відповідно до постанови НКРЕКП №1788 від 21.12.2022 регульований тариф на послуги з передачі електричної енергії становив у період з 01.01.2023 по 01.04.2023 - 0,38028 грн за кВт/год, з 01.04.2023 по 01.07.2023 - 0,43025 грн за кВт/год, з 01.07.2023 - 0,4851 грн за кВт/год.

За вказаного, до спірних правовідносин підлягає застосуванню ціна, визначена договором про закупівлю з урахуванням зміни тарифу на послуги з передачі електричної енергії, тобто в період з 01.02.2023 по 31.03.2023 - 4,656336 грн за кВт/год ((3,5 + 0,38028) х 1,2 (ПДВ)), з 01.04.2023 по 30.06.2023 - 4,7163 грн за кВт/год ((3,5 + 0,43025) х 1,2 (ПДВ)), з 01.07.2023 по 31.12.2023 - 4,78212 грн за кВт/год ((3,5 + 0,4851) х 1,2 (ПДВ)).

Відповідно до актів приймання-передачі електричної енергії за період з 01.02.2023 по 31.03.2023 відповідач2 поставив відповідачу1 18045 кВт електричної енергії, яка була оплачена відповідачем1 на суму 94914,04 грн.

Водночас за умовами договору про закупівлю з урахуванням зміни тарифу на послуги з передачі електричної енергії такий обсяг поставки відповідає сумі 84023,58 грн (18045 кВт х 4,656336 грн), що свідчить про переплату у розмірі 10890,46 грн (94914,04 грн - 84023,58 грн).

Надалі, у період з 01.04.2023 по 30.06.2023 відповідач2 поставив відповідачу1 8198 кВт електричної енергії, яка була оплачена відповідачем1 на суму 43611,57 грн.

Водночас за умовами договору про закупівлю з урахуванням зміни тарифу на послуги з передачі електричної енергії такий обсяг поставки відповідає сумі 38664,23 грн (8198 кВт х 4,7163 грн), що свідчить про переплату у розмірі 4947,34 грн (43611,57 грн - 38664,23 грн).

Також відповідно до актів приймання-передачі електричної енергії за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 відповідач2 поставив відповідачу1 50778 кВт електричної енергії, яка була оплачена відповідачем1 на суму 325973,21 грн.

Водночас за умовами договору про закупівлю з урахуванням зміни тарифу на послуги з передачі електричної енергії такий обсяг поставки відповідає сумі 242826,49 грн (50778 кВт х 4,78212 грн), що свідчить про переплату у розмірі 83146,72 грн (325973,21 грн - 242826,49 грн).

Оскільки судом визнано недійсними додаткові угоди №2 від 15.02.2023, №3 від 31.03.2023, №4 від 26.06.2023, №5 від 10.08.2023, кошти у розмірі 98984,52 грн (10890,46 грн + 4947,34 грн +83146,72 грн) набуті відповідачем2 безпідставно.

Так, перевіряючи розрахунок заявлених до стягнення безпідставно набутих грошових коштів у сумі 99931,89 грн, суд встановив, що при його здійсненні прокурор за період з 01.07.2023 по 31.12.2023 вказав неправильну ціну електричної енергії - 4,763436 замість 4,78212 грн та відповідно неправильно визначив суму безпідставно набутих грошових коштів за цей період - 84094,09 грн замість 83146,72 грн.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення 98984,52 грн безпідставно набутих грошових коштів з відповідача2 на користь позивача, з огляду на те, що вказана закупівля фінансувалася за рахунок місцевого бюджету Швайківської сільської ради. У стягненні 947,37 грн суд відмовляє у зв'язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд із цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України", обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином суд зазначає, що решта долучених до справи доказів та доводів сторін ретельно досліджена і наведених висновків суду не спростовує.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Житомирською обласною прокуратурою при зверненні до суду з цим позовом сплачено 15140,00 грн судового збору за 4 позовні вимоги немайнового характеру та 1 позовну вимогу майнового характеру (у мінімальному його розмірі), з кожної по 3028,00 грн судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №3462 від 26.12.2025 (а.с.19).

З огляду на задоволення позову та приписи ст.129 ГПК України, судовий збір стягується на користь Житомирської обласної прокуратури за 4 немайнові вимоги з відповідача1 та відповідача2 у рівних частинах по 6056,00 грн, а за позовну вимогу майнового характеру у розмірі 3028,00 грн - з відповідача2.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати недійсною додаткову угоду №2 від 15.02.2023 до договору №166-Т від 29.12.2022 на закупівлю електричної енергії, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" та Відділом освіти, молоді, спорту, культури та туризму Швайківської сільської ради.

3. Визнати недійсною додаткову угоду №3 від 31.03.2023 до договору №166-Т від 29.12.2022 на закупівлю електричної енергії, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" та Відділом освіти, молоді, спорту, культури та туризму Швайківської сільської ради.

4. Визнати недійсною додаткову угоду №4 від 26.06.2023 до договору №166-Т від 29.12.2022 на закупівлю електричної енергії, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" та Відділом освіти, молоді, спорту, культури та туризму Швайківської сільської ради.

5. Визнати недійсною додаткову угоду №5 від 10.08.2023 до договору №166-Т від 29.12.2022 на закупівлю електричної енергії, укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" та Відділом освіти, молоді, спорту, культури та туризму Швайківської сільської ради.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (10003, Житомирська область, місто Житомир, майдан Перемоги, будинок 10, ід. код 42095943) на користь Швайківської сільської ради (13331, Житомирська область, Бердичівський район, село Швайківка, вул. Осівка, будинок 1А, ід. код 04345658) безпідставно набуті грошові кошти у сумі 98984,52 грн.

7. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

8. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомирська обласна енергопостачальна компанія" (10003, Житомирська область, місто Житомир, майдан Перемоги, будинок 10, ід. код 42095943) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, Житомирська область, місто Житомир, вул. Святослава Ріхтера, будинок 11, ід. код 02909950) 9084,00 грн витрат по сплаті судового збору.

9. Стягнути з Відділу освіти, молоді, спорту, культури та туризму Швайківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області (13331, Житомирська область, Бердичівський район, село Швайківка, вул. Осівка, будинок 1А, ід. код 43023377) на користь Житомирської обласної прокуратури (10008, Житомирська область, місто Житомир, вул. Святослава Ріхтера, будинок 11, ід. код 02909950) 6056,00 грн витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено: 08.05.26

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи; - позивачу та відповідачам - через систему "Електронний суд".