вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-58, fax (056) 377-38-63
28.04.2026м. ДніпроСправа № 904/535/26
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Цибульської К.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області, м. Дніпро в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, м. Дніпро
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Софт Тревіс", м. Дніпро
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Державне підприємство "Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова".
про стягнення заборгованості у сумі 127 173 грн 78 коп., розірвання договору оренди та повернення державного майна
Представники:
Прокурор: Лейченко О.В., посвідчення, прокурор;
від позивача: Закладний Ю.М., виписка ЄДР, самопредставництво;
від відповідача: не з'явився;
від третьої особи: не з'явився.
Керівник Західної окружної прокуратури міста Дніпра Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Софт Тревіс» на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях заборгованість з орендної плати в сумі 127 173,78 грн. за договором оренди № 12/7979-52516 від 24.10.2024, що складається із основної суми боргу за договором оренди - 114 031,03 грн. та пені 13142,75 грн;
- розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/7979-52516 від 24.10.2024, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, Державним підприємством “Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Софт Тревіс» щодо частини адміністративно-побутового корпусу насосної станції підйому, площею 326,15 кв.м., яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Байкова, 79;
- зобов'язати Товариство з обмеженої відповідальністю “Софт Тревіс» повернути балансоутримувачу Державному підприємству “Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» об'єкт нерухомого майна - частини адміністративно-побутового корпусу насосної станції підйому, площею 326,15 кв.м, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому воно одержало його в оренду, шляхом підписання акту приймання-передачі.
Судові витрати по сплаті судового збору прокурор просить покласти на відповідача.
Ухвалою суду від 13.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено підготовче засідання на 10.03.2026.
Залучено Державне підприємство “Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
У підготовче засідання 10.03.2026 відповідач та третя особа явку повноважних представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.
Ухвалою суду від 10.03.2026 відкладено підготовче засідання на 26.03.2026.
У підготовче засідання 26.03.2026 відповідач та третя особа явку повноважених представників не забезпечили, про розгляд справи повідомлені належним чином.
У підготовчому засіданні прокурор та позивач не заперечували щодо закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті.
Ухвалою суду від 26.03.2026 закрито підготовче провадження. Справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 21.04.2026.
21.04.2026 від позивача подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи уточнений розрахунок пені за спірним договором оренди №12/7979-52516 від 24.10.2024.
21.04.2026 прокурором подано до суду клопотання про долучення розрахунку пені.
21.04.2026 у судове засідання відповідач та третя особа явку повноважних представників не забезпечили.
Ухвалою суду від 21.04.2026 судове засідання відкладено на 28.04.2026.
У судове засідання 28.04.2026 відповідач та третя особа явку повноважних представників не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили.
Відповідач правом на подання відзиву на позов з викладенням письмових пояснень у межах визначеного законом і судом строків не скористався, клопотань про необхідність витребування доказів чи прийняття від нього додаткових доказів не заявляв, як не заявляв і про бажання надати власні пояснення по суті спору.
Про розгляд справи відповідач повідомлявся рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення (ухвали суду) за адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Направлені судом на адресу відповідача ухвали про порушення провадження у справі № 904/535/26 та про дати підготовчих/судових засідань, повернуті до суду підприємством зв'язку.
Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Суд звертає увагу, що адреса, зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є офіційним місцезнаходженням відповідача. Отже, якщо відповідач за власним волевиявленням не скористався правом отримати кореспонденцію, а тому відповідач вважається таким, що повідомлений про розгляд справи.
У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17 та від 04.12.2018 у справі №921/32/18.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б).
Отже, відповідач вважається таким, що повідомлений про відкриття провадження у справі належним чином.
Судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливість ознайомитись, з ухвалами суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Крім того, суд звертає увагу на те, що 18.10.2023 введено в дію положення Закону України №3200-IX від 29.06.2023, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України. Так, оновленою редакцією ч. 6 ст. 6 згаданого Кодексу передбачено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку.
Інші особи (це, зокрема, фізичні особи, у тому числі фізичні особи-підприємці) реєструють такі кабінети в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України у разі звернення до суду з документом особи, яка зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Ухвалою суду від 13.02.2026 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Софт Тревіс" надати до суду докази реєстрації електронного кабінету відповідно до частини шостої статті 6 ГПК України.
В свою чергу, відповідачем, в порушення вимог частини шостої статті 6 ГПК України, доказів на підтвердження реєстрації електронного кабінету надано не було.
Згідно з частиною дев'ятою статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до п. 10 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд вважає, що в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
У матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами без участі представників відповідача та третьої особи.
У судовому засіданні 28.04.2026 прокурор та представник позивача підтримали позовні вимоги, просили задовольнити їх в повному обсязі.
В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено скорочене рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора тв. представника позивача, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -
Предметом доказування у справі є наявність/відсутність підстав стягнення заборгованості у сумі 127 173 грн 78 коп., розірвання договору оренди та повернення державного майна.
Як вбачається з матеріалів справи, 24.10.2024 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (далі-Регіональне відділення), балансоутримувачем - Державним підприємством «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова та ТОВ «Софт Тревіс» укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/7979-52516 (далі - Договір).
Об'єктом оренди є державне нерухоме майно - частина адміністративно-побутового корпусу насосної станції підйому, площею 326,15 кв.м., яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Байкова, 79, та перебуває на балансі Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова».
Орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна (п. 2.1 незмінюваних умов Договору).
Так, 24.10.2024 між орендарем та балансоутримувачем підписано акт приймання-передачі нерухомого майна - частини адміністративно-побутового корпусу насосної станції підйому, площею 326,15 кв.м., яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Байкова, 79.
Відповідно до п.12 змінюваних умов договору - цей договір діє на 5 роки.
Звертаючись з даним позовом прокурор вказує на те, що Разом з цим, ТОВ «Софт Тревіс», як орендар, систематично порушує умови договору оренди.
Так, користування майном за договором оренди є платним. Орендна плата визначена у п.9 договору оренди та місячна орендна плата, визначена за результатами проведення аукціону складає 16200 грн., без податку на додану вартість.
Пунктом 16 змінюваних умов договору встановлено співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору, а саме: балансоутримувачу-30 відсотків суми орендної плати, до державного бюджету-70 відсотків суми орендної плати.
Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у пункті 16 змінюваних умов щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди -для орендарів, які отримали майно в оренду за результатами аукціону (п. 3.3 незмінюваних умов договору).
Відповідно до п.3.8 Договору орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або балансоутримувачем (в частині, належній балансоутримувачу).
Згідно з п. 4.1 незмінюваних умов договору у разі припинення договору орендар зобов'язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід'ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, то разом із такими поліпшеннями/капітальним ремонтом; сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди, пеню (за наявності), сплатити балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди.
Згідно інформації Регіонального відділення, орендарем систематично не вноситься плата за користування державним майном, що призвело до виникнення заборгованості, сума якої складає 114031,03 грн. за період з 15.04.2025 року по 15.12.2025 року та є істотним порушенням умов договору оренди нерухомого майна.
За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором Сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором (п. 11.1 незмінюваних умов договору).
Згідно п.п. 12.7., 12.7.1 незмінюваних умов Договору, договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці.
Отже, з 15.04.2025 року по 15.12.2025 року орендарем не сплачується орендна плата, тобто наразі існують підстави для розірвання договору оренди нерухомого майна №12/7979-52516.
Враховуючи викладене, а також зважаючи, що ТОВ «Софт Тревіс» порушує умови договору оренди державного майна, оскільки систематично (два і більше разів) не вносить орендну плату за користування об'єктом нерухомого майна за адресою: м. Дніпро, вул. Байкова, 79, прокурор просить достроково розірвати договір оренди від 24.10.2024 № 12/7979-52516, з одночасним поверненням ТОВ «Софт Тревіс» у розпорядження балансоутримувача в особі Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М.Макарова» об'єкта нерухомого майна загальною площею 326,15 кв.м, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Байкова, 79, у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому одержав його в оренду, шляхом підписання акту приймання-передачі.
Також, оскільки, відповідач систематично порушує умови договору оренди від 24.10.2024 № 12/7979-52516 щодо своєчасного та у повному обсязі внесення плати за користування державним майном, внаслідок чого утворилася заборгованість з орендної плати в сумі 114031,03 грн, що підтверджується відповідним розрахунком.
Жодних пояснень щодо неможливості виконання умов договору оренди у відповідь на претензію Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях від 03.09.2025 товариством з обмеженою відповідальністю «Софт Тревіс» не надано.
Крім того, у зв'язку із систематичною та не в повному обсязі сплатою орендної плати за договором оренди від 24.10.2024 № 12/7979-52516, на суму заборгованості в період з 15.04.2025 по 15.12.2025 (відповідно до пункту 3.9. Договору), прокурором нараховано та заявлено до стягнення з відповідача пеню у розмірі 13 142 грн 75 коп.
Зазначене і є причиною виникнення спору.
Щодо наявності підстав для представництва інтересів держави в суді прокурором суд зазначає наступне.
Представництво інтересів держави в суді є заходом реагування, направленим на реальне поновлення конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим порушених прав та інтересів держави.
Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається в інтересах держави в позовній заяві чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1- 1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.
Згідно з ч. 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається в інтересах держави в позовній заяві чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1- 1/99 державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, гарантування державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо.
Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносин.
Таким чином, «інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 зі справи № 806/1000/17).
Аналізом судової практики встановлено, що судами використовується наступне тлумачення підстав для представництва прокурором інтересів держави: «Нездійснення захисту» - має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається. «Здійснення захисту неналежним чином» - має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, яка проте є неналежною.
З урахуванням викладеного, прокурор при зверненні до суду повинен, наряду з іншими обставинами, обґрунтувати в чому саме полягає «Нездійснення захисту» або «Здійснення захисту неналежним чином», як підставу для звернення прокурора до суду в інтересах держави.
Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Відповідну правову позицію з цього приводу висловлено Верховним Судом у постанові від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18.
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Фонд державного майна України» Фонд є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об'єктами державної власності, у т.ч. корпоративними правами держави щодо об'єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 зазначеного Закону до основних завдань Фонду державного майна України належить реалізація державної політики у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.
За змістом пункту 4 частини 1 статті 5 Закону України «Про Фонд державного майна України» у сфері оренди державного майна Фонд виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності та здійснює контроль за надходженням до Державного бюджету України плати за оренду державного майна.
Західною окружною прокуратурою міста Дніпра у порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях скеровано запит від 17.11.2025 № 51-6613вих-25 з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді та з'ясування вжитих заходів, направлених на усунення порушень вимог законодавства в частині не сплати Орендарем орендної плати та повернення майна державі.
Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях листами від 01.12.2025 №912-007-11-2521, від 03.12.2025 №912-007-11-2606 повідомлено, що заборгованість ТОВ «Софт Тревіс» за договором оренди державного майна продовжує зростати, скерована для досудового врегулювання спору претензія залишилася без відповіді, проте заходи, на стягнення існуючою заборгованості до бюджету у судовому порядку не вживались.
Крім того, листом від 09.01.2026 №912-007-11-213 Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях повідомило Західну окружну прокуратуру міста Дніпра про порушення інтересів держави у вигляді несплати коштів ТОВ «Софт Тревіс» за користування державним майном за договором оренди від 24.10.2024 №12/7979- 52516.
Згідно позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18, незалежно від того, чи відповідають дійсності доводи позивача про неможливість самостійно звернутись до суду з позовом про повернення земельної ділянки через відсутність коштів для сплати судового збору, сам факт не звернення до суду суб'єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що указаний суб'єкт владних повноважень неналежно виконує свої повноваження щодо повернення земельної ділянки, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
У пункті 79 постанови від 26.05.2020 у справі № 911/2385/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо (п. 80 Постанови).
Велика Палата Верховного Суду у п. 81 вищезазначеної постанови зазначає, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
У постанові від 14.07.2021 у справі № 911/3211/19 Верховний Суд вказав: якщо за обставинами справи вбачається, що відповідному органу було відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але такий орган не здійснював та/або не здійснює захист порушених інтересів, то у такому випадку вимога про надання відповідному органу «розумного строку» для самостійного реагування на порушення і, як наслідок, залишення позову прокурора без розгляду з цих підстав є проявом правового пуризму та надмірного формалізму, який порушує право на справедливий розгляд справи.
З наведеного слід зробити висновок, що норми законодавства не вимагають від прокурора надання відповідному суб'єкту додаткового строку для реагування на вже встановлений прокурором факт порушення інтересів держави, про який достеменно відомо органу з попереднього листування з прокурором, та за наявності підтвердженої бездіяльності уповноваженого органу впродовж достатнього для захисту порушених інтересів часу.
Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 у справі № 927/468/20 зауважив, що суди у першу чергу зосередилися на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав до Кабінету Міністрів України, та поданням позову в цій справі, проте не приділили достатньої уваги тому, що такий проміжок не завжди є вирішальним у питанні дотримання прокурором приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру». Критерій «розумності», який міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально.
Водночас, незважаючи на те, що відповідач тривалий час порушує взяті на себе зобов'язання та не сплачує кошти за користування державним майном, уповноважений орган - Регіонального відділення по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, достовірно знаючи про наявність порушень інтересів держави, самоусунулось від виконання покладених державою функцій щодо контролю за ефективним використанням об'єктів державної власності, та заходи з метою захисту порушених інтересів держави в суді не вжило, а обмежилось лише листуванням з відповідачем.
Отже, у даному випадку, звертаючись до суду з позовною заявою, прокурор реалізує конституційну функцію представництва інтересів держави в суді, тобто діє в межах дискреційних повноважень.
Положеннями ст. ст. 7, 13, 142, 143 Конституції України, ст. ст. 7, 64, 71 Бюджетного кодексу України встановлено основні принципи регулювання бюджетних відносин в Україні щодо джерел наповнення бюджету для забезпечення потреб суспільства та держави.
Бюджетна система України згідно ст. 7 Бюджетного кодексу України ґрунтується на таких принципах: збалансованості, повноти, обґрунтованості, цільового використання бюджетних коштів, відповідальності учасників бюджетного процесу тощо. Одним із принципів, на яких ґрунтується бюджетна система України, є принцип цільового використання бюджетних коштів, який полягає в тому, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями.
Фактично безоплатне користування Відповідачем державним майном призвело до значних втрат державного бюджету, що свідчить про неефективне використання майна, належного державі.
За таких обставин, враховуючи те, що Регіональне відділення ФДМУ по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях неналежно здійснює захист порушених інтересів держави, зокрема, тривалий час не звертається до суду з відповідним позовом, є обґрунтовані підстави для здійснення прокурором представництва інтересів держави в суді в порядку, передбаченому ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», з метою захисту майнових інтересів держави.
Звернення керівника Західної окружної прокуратури міста Дніпра до суду з позовом, у даному випадку, є єдиним ефективним засобом захисту порушених інтересів держави, враховуючи, що уповноважений орган самостійно не звернувся до суду з позовною заявою, оскільки лише орган прокуратури є тим суб'єктом, що має процесуальну можливість звернення до суду для відновлення порушених інтересів держави.
Таким чином, окружною прокуратурою встановлено достатні підстави для представництва в суді інтересів держави, оскільки ТОВ «Софт Тревіс» порушуються економічні інтереси держави, внаслідок бездіяльності вказаного Регіонального відділення.
Враховуючи наведені положення законодавства та висновки щодо застосування норм права Верховного Суду, суд прийшов до висновку, що у прокурора наявні передбачені законом підстави для звернення до суду в інтересах держави.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з огляду на таке.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України ).
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання)
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно зі статтею 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права. Особливості найму окремих видів майна встановлюються цим Кодексом та іншим законом.
За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором (частини перша, п'ята статті 762 ЦК України).
Суд враховує, що об'єктом оренди за спірним договором є нерухоме майно комунальної власності, а відтак до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та Порядку № 483, які є спеціальним законодавством (див. постанову Верховного Суду від 28.08.2024 у справі № 917/1133/23).
Відповідно до пункту 10 частини першої статті 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» оренда - речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов'язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк.
Статтею 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» забороняється передавати державне або комунальне майно в безоплатне користування або позичку.
Згідно з частиною першою та четвертою статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. Орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності.
Відповідно до статті 795 ЦК України передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту починається обчислення строку договору найму.
З наведеними положеннями цивільного законодавства узгоджується норма частини першої статті 20 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно з якою орендар наділяється правом користування майном на строк, визначений договором оренди, але не раніше підписання акта приймання-передачі відповідного майна. Підписання актів приймання-передачі здійснюється відповідно до Порядку передачі майна в оренду.
Господарським судом встановлено, що 24.10.2024 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, балансоутримувачем - Державним підприємством «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова та ТОВ «Софт Тревіс» укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/7979-52516.
Об'єктом оренди є державне нерухоме майно - частина адміністративно-побутового корпусу насосної станції підйому, площею 326,15 кв.м., яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Байкова, 79, та перебуває на балансі Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова».
24.10.2024 між орендарем та балансоутримувачем підписано акт приймання-передачі нерухомого майна - частини адміністративно-побутового корпусу насосної станції підйому, площею 326,15 кв.м., яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Байкова, 79.
В свою чергу, згідно інформації Регіонального відділення, орендарем в порушення умов спірного договору, систематично не вноситься плата за користування державним майном, що призвело до виникнення заборгованості, сума якої складає 114 031,03 грн. за період з 15.04.2025 року по 15.12.2025 року та є істотним порушенням умов договору оренди нерухомого майна.
Господарським судом встановлено, що на день розгляду спору заборгованість відповідача становить 114 031,03 грн., не погашена, що є підставною для її стягнення з відповідача, з урахуванням чого, позов в цій частині підлягає задоволенню.
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Згідно з положеннями статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.
На підставі п. 3.9 договору прокурором нарахована та заявлена до стягнення з відповідача пеня за період з 15.04.2025 по 15.12.2025 у сумі 13 142 грн 75 коп.
Після здійснення судом перевірки, наданого розрахунку пені, встановлено, що останній виконаний з допущенням арифметичної помилки, у зв'язку з чим до стягнення підлягає пеня у сумі 11 786 грн 88 коп.
В свою чергу, у статті 782 ЦК України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за найм речі протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Згідно зі статтею 783 ЦК України наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.
Відповідно до частини другої статті 651 ЦК України договір може бути також розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно з частиною 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» договір оренди може бути достроково припинений за згодою сторін. Договір оренди може бути достроково припинений за рішенням суду та з інших підстав, передбачених цим Законом або договором.
Як убачається з матеріалів справи, у п.п. 12.7., 12.7.1 спірного договору сторони визначили, що незмінюваних умов Договору, договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар допустив прострочення сплати орендної плати на строк більше трьох місяців або сумарна заборгованість з орендної плати більша, ніж плата за три місяці.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що істотне порушення орендарем (наймачем) такої умови договору оренди комунального майна, як систематичне (два і більше разів) своєчасне (у строк встановлений договором) невнесення орендної плати або несплата її повністю, а також невиконання сторонами інших своїх зобов'язань, в тому числі несплата інших обов'язкових платежів, є достатньою правовою підставою для дострокового розірвання договору оренди в судовому порядку та повернення орендованого майна орендодавцю (наймодавцю) (див. постанови Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 925/421/21 та від 01.12.2021 у справі № 916/1668/20).
Також у постанові Верховного Суду від 22.12.2021 у справі № 924/120/21 зазначено, що право наймодавця на відмову від договору найму, передбачене частиною першою статті 782 ЦК України, не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду із вимогою розірвати договір у разі несплати наймачем (орендарем) платежів, якщо вбачається істотне порушення умов договору. У розумінні наведених положень істотне порушення наймачем такої умови договору найму майна як своєчасне внесення орендної плати є достатньою підставою для дострокового розірвання договору найму та повернення наймодавцеві речі із найму.
Крім того, у постанові від 16.06.2020 у справі № 904/983/18 Верховний Суд виснував, що підставою для розірвання договору оренди може бути належним чином доведене невиконання орендарем хоча б одного з його зобов'язань, передбачених статтями 782, 783 ЦК України, або договором оренди.
Відповідно до статті 25 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі припинення договору оренди орендар зобов'язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.
Згідно з статтею 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
Статтею 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Таким чином, враховуючи те, що відповідач не сплачує за орендоване державне майно оренду плату більше семи місяців підряд, господарський суд дійшов висновку щодо наявності правових підстав для розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/7979-52516 від 24.10.2024, а також підстав для зобов'язання відповідача повернути орендоване майно Балансоутримувачу.
З огляду вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги прокурора є підставними, обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.
Згідно із частинами 2, 3 ст. 13, частиною 1 ст. 74 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача, пропорційно розмірі задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 185, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Софт Тревіс» (49000, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 1, код ЄДРПОУ 43915451) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, код ЄДРПОУ 42767945) 114 031 грн 03 коп. - основного боргу та 11 786 грн 88 коп. - пені.
Розірвати договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/7979-52516 від 24.10.2024, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, Державним підприємством “Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» та Товариством з обмеженою відповідальністю “Софт Тревіс» щодо частини адміністративно-побутового корпусу насосної станції підйому, площею 326,15 кв.м., яка розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Байкова, 79.
Зобов'язати Товариство з обмеженої відповідальністю “Софт Тревіс» (49000, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 1, код ЄДРПОУ 43915451) повернути балансоутримувачу Державному підприємству “Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» (49008, м. Дніпро, вул. Криворізька, буд. 1, код ЄДРПОУ 14308368) об'єкт нерухомого майна - частини адміністративно-побутового корпусу насосної станції підйому, площею 326,15 кв.м, у стані не гіршому порівняно з тим, у якому воно одержало його в оренду, шляхом підписання акту приймання-передачі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Софт Тревіс» (49000, м. Дніпро, вул. Журналістів, буд. 1, код ЄДРПОУ 43915451) на користь Дніпропетровської обласної прокуратури (реквізити отримувача: 49044, м. Дніпро, пр-т Дмитра Яворницького, 38, МФО 820172, р/р UA228201720343160001000000291 в ДКСУ в м. Київ код за ЄДРПОУ 02909938, код класифікації видатків бюджету 2800) судовий збір у розмірі 7 958 грн 81 коп.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 08.05.2026.
Суддя І.А. Рудь