29.04.2026 м. Дніпро Справа № 904/6054/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії:
головуючого (судді-доповідача): Стефанів Т. В.,
суддів: Кучеренко О. І., Демчини Т. Ю.,
секретар судового засідання Старини А. С.,
за участю:
прокурора (апелянта) Рембецького В. Ю.,
позивача Жовтоводської міської ради Романюк В. В.,
відповідача Дзюби М. О.,
третьої особи ТзОВ "Юнайтед Оіл" Петренко О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2026 (повний текст ухвали складено 02.03.2026) (суддя Манько Г. В., м. Дніпро) у справі № 904/6054/25
за позовом Жовтоводської окружної прокуратури Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Жовтоводської міської ради Кам'янського району Дніпропетровської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута Біо Фарм",
третьої особи без самостійних позовних вимог на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Юнайтед Оіл"
про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва та припинення володіння нерухомим майном,
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
Жовтоводська окружна прокуратура Дніпропетровської області звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Жовтоводської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута Біо Фарма", в якому просила: зобов'язати ТОВ "Рута Біо Фарма" усунути перешкоди Жовтоводській міській раді у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: вулиця Грушевського, будинок 88Б у м. Жовті Води, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - автозаправного комплексу з мийкою, площею 325 кв.м.; скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ "Рута Біо Фарма" на зазначений об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2880263312040) із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що автозаправний комплекс з мийкою за адресою: м. Жовті Води, вул. Грушевського, 88Б, побудовано на земельній ділянці комунальної власності, яка не була відведена для цієї мети, без відповідних дозвільних документів на виконання будівельних робіт, а тому зазначений об'єкт є самочинним будівництвом у розумінні ст. 376 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2026 затверджено мирову угоду від 30.01.2026, укладену між Жовтоводською міською радою та ТОВ "Рута Біо Фарма", та закрито провадження у справі № 904/6054/25.
Згідно з умовами затвердженої мирової угоди: позивач (Жовтоводська міська рада) відмовляється від позовних вимог у повному обсязі; сторони визнають, що відповідач є добросовісним набувачем права власності на об'єкт нерухомості та правомірно користується земельною ділянкою на підставі договору оренди землі № 41/24 від 29.04.2024; відповідач зобов'язується за власний рахунок привести технічні характеристики об'єкта нерухомості у повну відповідність до чинних державних будівельних норм, вимог екологічної безпеки шляхом комплексної реконструкції протягом 18 місяців; відповідач зобов'язується відшкодувати Дніпропетровській обласній прокуратурі витрати по сплаті судового збору у сумі 4 844,80 грн.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що спірний об'єкт нерухомого майна за приписами ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом, оскільки збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. Водночас суд зазначив, що на час прийняття рішення власник земельної ділянки не заперечує щодо реєстрації права власності за відповідачем, як за особою, яка набула майно із правочину у порядку ст. 328 ЦК України, та що позивачем надано відповідачу земельну ділянку у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно. Суд дійшов висновку про відсутність підстав, визначених ч. 4 ст. 376 ЦК України, для знесення спірного об'єкта. У розумінні приписів ст. 204 ЦК України суд визнав правомірними договір купівлі-продажу нерухомого майна від 14.02.2023, договір купівлі-продажу будівлі від 28.03.2024 та договір оренди землі № 41/24 від 29.04.2024. Суд також зазначив, що не приймає у якості належних доказів надані прокурором матеріали кримінального провадження, оскільки фізичні особи до кримінальної відповідальності у спірних правовідносинах не притягувались. Суд констатував, що зміст мирової угоди стосується лише правовідносин сторін, які є предметом спору, її укладено уповноваженими особами, а тому задовольнив заяву про затвердження мирової угоди та закрив провадження у справі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Заступник керівника Дніпропетровської обласної прокуратури Савенко О. А. подав апеляційну скаргу на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2026 у справі № 904/6054/25, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу для продовження її розгляду до Господарського суду Дніпропетровської області, а також стягнути з ТОВ "Рута Біо Фарма" на користь Дніпропетровської обласної прокуратури сплачений судовий збір.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт вважає оскаржувану ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права, що згідно зі ст. 277, п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Прокурор зазначає, що судом порушено вимоги ст. 192 ГПК України, оскільки при затвердженні мирової угоди не дотримано двох імперативних вимог ч. 5 ст. 192 ГПК України щодо обов'язкових підстав для відмови у затвердженні мирової угоди: по-перше, умови мирової угоди суперечать закону та порушують права й охоронювані законом інтереси інших осіб; по-друге, одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Щодо суперечності умов мирової угоди вимогам закону апелянт наголошує, що дійсним предметом розгляду справи є позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Жовтоводської міської ради про усунення перешкод шляхом знесення самочинно збудованого автозаправного комплексу та скасування державної реєстрації права власності на нього, тоді як у мировій угоді предмет спору визначено лише як право користування та розпорядження земельною ділянкою. Основними позовними вимогами прокурора є саме знесення самочинно збудованого об'єкту, однак мирова угода не містить жодних умов про знесення, що свідчить про намагання відповідача за потурання Жовтоводської міської ради легалізувати самочинно збудований автозаправний комплекс та ухилитися від обов'язку його фактичного знесення.
Прокурор стверджує, що доказами у справі достовірно встановлено: земельна ділянка з кадастровим номером 1210700000:01:322:0091 ні ОСОБА_1 , ні ТОВ "Дніпровська м'ясна компанія", ні ТОВ "Рута Біо Фарма", ні будь-яким іншим особам під будівництво нерухомого майна не надавалась; відповідні дозволи на будівництво не видавались та не реєструвались; спірне нерухоме майно в експлуатацію не приймалось. За результатами супутникового моніторингу Національного центру управління та випробувань космічних засобів будівельні роботи на ділянці розпочато не пізніше 25 липня 2021 року, тоді як декларація про готовність об'єкта до експлуатації датована 30.05.2011, що підтверджує її недостовірність. В уповноваженого органу (ДІАМ) відсутні будь-які дозвільні документи щодо будівництва та реєстрації декларації ДП14211002912.
Апелянт посилається на ч. 2 ст. 376 ЦК України, згідно з якою особа, яка здійснила самочинне будівництво, не набуває права власності на нього, та зазначає, що зміст приписів ст. 376 ЦК України засвідчує неможливість застосування інших, ніж встановлені цією статтею, способів легітимізації самочинного будівництва. Реєстрація права власності на самочинне будівництво не змінює його правовий режим, з посиланням на постанови Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 та від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц. Самочинно збудоване нерухоме майно не є об'єктом права власності та виключене з цивільного обороту згідно зі ст.ст. 178, 376 ЦК України (постанова ВС від 09.03.2023 у справі № 127/28862/21), що унеможливлює укладання мирової угоди щодо такого майна. Право власності на такий об'єкт не належить жодній особі, що виключає будь-яку добросовісність набуття на нього права власності (постанова ВС від 01.11.2023 у справі № 910/7987/22).
Прокурор зазначає, що умови пунктів 2.2-2.4 мирової угоди, які містять зобов'язання ТОВ "Рута Біо Фарма" щодо проведення комплексної реконструкції, фактично у порушення вимог ст. 376 ЦК України легалізують самочинно збудований об'єкт підвищеної небезпеки. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 зазначила, що такий об'єкт має бути знесений.
Щодо набуття земельної ділянки у неконкурентний спосіб апелянт посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, згідно з якою якщо на розміщений на земельній ділянці об'єкт особа не має права власності, підстави для застосування неконкурентних засад продажу ділянки відсутні. Оскільки відповідач не набув право власності на самочинно збудований об'єкт, договір оренди земельної ділянки № 41/24 від 29.04.2024, укладений без дотримання конкурентних засад, є нікчемним згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України.
Прокурор також зазначає, що сторонами при укладенні мирової угоди проігноровано пряму заборону, передбачену ч. 2 ст. 55 ГПК України, згідно з якою органи та особи, які мають право звертатися до суду в інтересах осіб, не мають права укладати мирову угоду. Жовтоводська міська рада у справі представляє інтереси територіальної громади м. Жовті Води в силу вимог ст.ст. 5, 13, 14 Конституції України, ст. 324 ЦК України, ст.ст. 1, 2, 6, 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а тому позбавлена права на укладення від імені територіальної громади мирової угоди, предметом якої є земельна ділянка комунальної власності.
Щодо підписання мирової угоди неуповноваженою особою апелянт зазначає, що мирову угоду від імені міської ради підписано Жовтоводським міським головою Ханісом Д.Е. без відповідного рішення, прийнятого на пленарному засіданні міської ради. Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях вирішуються питання регулювання земельних відносин. Підписання мирової угоди за відсутності рішення міської ради не може розцінюватися як воля усієї територіальної громади, з посиланням на аналогічний правовий висновок у постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 911/15/19.
Щодо безпідставності умов мирової угоди про порушення права на мирне володіння майном прокурор зазначає, що право держави звільнити земельну ділянку від самочинно збудованої будівлі з огляду на доведену незаконність і безпідставність набуття відповідачем права власності становить пропорційне втручання у право власності з дотриманням балансу між інтересами держави та інтересами особи. Законодавство України надає кінцевому набувачу додаткові ефективні засоби юридичного захисту, зокрема можливість пред'явити вимогу до проміжного набувача про відшкодування збитків на підставі ст. 661 ЦК України, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.
Апелянт також наголошує, що предмет спору становить значний суспільний інтерес, оскільки здійснення самочинного будівництва об'єкта підвищеної небезпеки на земельній ділянці, не відведеній для його розміщення, створює реальну загрозу безпеці життю та здоров'ю людей і їх майну, а укладання мирової угоди нівелює принцип законності та створює прецедент легалізації самочинно збудованого майна.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
ТОВ "Рута Біо Фарма" подало відзив на апеляційну скаргу, згідно якого заперечує проти апеляційної скарги заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури та вважає її необґрунтованою, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, посилаючись на наступне.
Відповідач зазначає, що є добросовісним набувачем автозаправного комплексу, який придбавався як вже експлуатуючий об'єкт на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2024, посвідченого приватним нотаріусом за № 860. На момент придбання на об'єкт були в наявності всі дозвільні документи, жодних перешкод, які б ставили під сумнів здійснення господарської операції, у Товариства не було. З моменту придбання Товариство здійснило всі заходи щодо отримання в оренду земельної ділянки з відповідним цільовим використанням, забезпечило дотримання природоохоронного законодавства. Рішенням Жовтоводської міської ради від 24.04.2024 № 1628-35/VIII земельну ділянку надано в оренду ТОВ "Рута Біо Фарма", укладено договір оренди землі № 41/24 від 29.04.2024, а рішенням від 29.05.2024 № 1654-37/VIII затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення ділянки.
Щодо доводів про порушення конкурентних засад відповідач зазначає, що згідно з договором оренди землі від 24.10.2017 ТОВ "Дніпровська м'ясна компанія" отримало первісну земельну ділянку з кадастровим номером 1210700000:01:332:0067 за результатами відкритих земельних торгів (протокол аукціону № 19 від 24.10.2017), тобто на конкурентних засадах відповідно до ст. 134 ЗК України. Спірна земельна ділянка утворилась внаслідок поділу цієї ділянки, а тому твердження прокуратури щодо порушення конкурентних засад не відповідає дійсності та спростовується письмовими доказами. Більше того, якщо взяти до уваги дані супутникового моніторингу про початок будівництва не пізніше 25.07.2021, то АЗС побудована на земельній ділянці, отриманій ТОВ "ДМК" на конкурентних засадах, у тому числі для її забудови відповідно до містобудівних умов та обмежень від 21.07.2021 № 277/01-02р-21.
Відповідач наголошує, що за весь час діяльності автозаправного комплексу жодних зауважень, повідомлень, скарг чи контрольних заходів щодо його діяльності ні від прокуратури, ні від Жовтоводської міської ради, ні від інших контролюючих органів до Товариства не надходило. За період з 01.04.2024 по 31.10.2025 до бюджетів усіх рівнів було сплачено 7 644 808,39 грн податків, зборів та обов'язкових платежів. Товариство у 2024 році успішно пройшло податкову перевірку, а ТОВ "Юнайтед ОІЛ" включено до Переліку платників податків з високим рівнем дотримання податкового законодавства.
Щодо повноважень міського голови на підписання мирової угоди відповідач зазначає, що відповідно до ст. 12, ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міський голова є головною посадовою особою територіальної громади, представляє територіальну громаду, раду та її виконавчий комітет у відносинах з іншими суб'єктами, укладає від імені територіальної громади договори відповідно до законодавства. Умови мирової угоди не містять положень та питань врегулювання земельних відносин, які потребували вирішення на пленарному засіданні. Наведена прокуратурою судова практика (постанова ВС від 07.04.2021 у справі № 911/15/19) не підлягає врахуванню, оскільки у зазначеній справі при підписанні мирової угоди вирішувались питання розірвання договору оренди землі, що не є аналогічним предметом спору у даній справі.
Щодо права на мирне володіння майном відповідач посилається на ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику ЄСПЛ, зокрема рішення від 12.12.2024 у справі "Одеська бутербродна компанія проти України" (№ 54414/15), предметом розгляду якого був аналогічний предмет спору. Відповідач зазначає, що вирішення спору на користь позивача порушуватиме принцип "справедливої рівноваги" інтересів не лише відповідача, а й інших юридичних осіб, та покладатиме відповідальність за дії інших осіб лише на відповідача.
Жовтоводська міська рада подала додаткові пояснення у справі, в яких заперечує проти апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін, зазначаючи наступне.
Правова позиція Жовтоводської міської ради полягає в тому, що обраний прокуратурою спосіб захисту шляхом зобов'язання знесення діючого автозаправного комплексу не відповідає ані суспільному інтересу, ані інтересам громади м. Жовті Води. Міська рада зазначає, що в місті працюють лише 2 АЗС та 1 АЗК (об'єкт справи), знесення АЗК в умовах воєнного стану позбавить додаткове місце зберігання пального, на двох товариствах працюють 17 мешканців міста. Діяльність двох товариств на об'єкті АЗК за період з 01.11.2024 по 30.11.2025 сприяла поповненню бюджету громади на суму 1 732 512,20 грн, а державного бюджету - на 1 059 706,03 грн.
Міська рада зазначає, що розміщення АЗК відповідає Генеральному плану м. Жовті Води та Плану зонування території, рішення щодо врегулювання земельних відносин приймалися на пленарних засіданнях, рішення міської ради № 1628-35/VIII від 24.04.2024 та договір оренди № 41/24 від 29.04.2024 є діючими та в судовому порядку не визнані неправомірними. Мирова угода підписана повноважним представником - головою ради на підставі ч. 4 ст. 42 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", а її зміст не потребував розгляду на пленарному засіданні, оскільки не стосувався врегулювання земельних відносин.
ТОВ "Юнайтед ОІЛ" (третя особа) подало заперечення на апеляційну скаргу, в яких просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, зазначаючи наступне.
Третя особа вважає, що укладення мирової угоди необхідно розглядати як передбачене ст. 376 ЦК України волевиявлення власника земельної ділянки на погодження надання земельної ділянки під збудоване майно та про відсутність заперечень щодо визнання права власності на самочинно збудоване майно. Знесення самочинного об'єкта нерухомості є крайньою мірою впливу і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством заходи, а перебудова об'єкта неможлива або особа відмовляється від її здійснення, з посиланням на постанови ВС від 29.01.2020 у справі № 822/2149/18, від 08.12.2021 у справі № 520/3777/18.
Щодо доводів про порушення ч. 2 ст. 55 ГПК України третя особа зазначає, що представницькі функції органу місцевого самоврядування в особі територіальної громади не можна розглядати як процесуальне представництво в інтересах інших осіб у розумінні ст.ст. 53, 55 ГПК України, оскільки територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган місцевого самоврядування в порядку самопредставництва згідно з ч. 4 ст. 56 ГПК України.
Третя особа також посилається на Рішення Конституційного Суду України від 03.12.2025 № 6-р(ІІ)/2025, згідно з яким прокурор не може підміняти собою орган місцевого самоврядування, якщо такий орган діє правомірно. Щодо повноважень міського голови третя особа зазначає, що в укладеній мировій угоді відсутні питання здійснення матеріальних прав щодо розпорядження майном територіальної громади, які підлягають розгляду на сесії ради, а висновки ВС у справі № 911/15/19 зроблені за неподібних правовідносин.
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2026 для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Стефанів Т. В. (доповідач), судді - Кучеренко О. І., Демчина Т. Ю.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.03.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2026 у справі № 904/6054/25.
Витребувано матеріали справи №904/6054/25 у Господарського суду Дніпропетровської області.
03.04.2026 справа № 904/6054/25 надійшла на адресу Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 06.04.2026 призначено справу № 904/6054/25 до розгляду в судовому засіданні на 29.04.2026 об 11 год. 00 хв.
У судовому засіданні 29.04.2026 колегією суддів оголошено скорочене судове рішення (вступну та резолютивну частини постанови) у справі.
Встановлені судом обставини справи.
Жовтоводська окружна прокуратура Дніпропетровської області звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Жовтоводської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рута Біо Фарма", в якому просила: зобов'язати ТОВ "Рута Біо Фарма" усунути перешкоди Жовтоводській міській раді у праві користування та розпорядження земельною ділянкою, розташованою за адресою: вулиця Грушевського, будинок 88Б у м. Жовті Води, привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення об'єкту самочинного будівництва - автозаправного комплексу з мийкою, площею 325 кв.м.; скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ "Рута Біо Фарма" на зазначений об'єкт нерухомого майна (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2880263312040) із закриттям відповідного розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційної справи.
В обґрунтування позову Прокурор посилається на те, що автозаправний комплекс з мийкою за адресою: м. Жовті Води, вул. Грушевського, 88Б, побудовано на земельній ділянці комунальної власності, яка не була відведена для цієї мети, без відповідних дозвільних документів на виконання будівельних робіт, а тому зазначений об'єкт є самочинним будівництвом у розумінні ст. 376 ЦК України.
Жовтоводська міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рута Біо Фарм" звернулись до суду з заявою про затвердження мирової угоди.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2026 затверджено мирову угоду від 30.01.2026, укладену між Жовтоводською міською радою та ТОВ "Рута Біо Фарма", та закрито провадження у справі № 904/6054/25.
Згідно з умовами затвердженої мирової угоди: позивач (Жовтоводська міська рада) відмовляється від позовних вимог у повному обсязі; сторони визнають, що відповідач є добросовісним набувачем права власності на об'єкт нерухомості та правомірно користується земельною ділянкою на підставі договору оренди землі № 41/24 від 29.04.2024; відповідач зобов'язується за власний рахунок привести технічні характеристики об'єкта нерухомості у повну відповідність до чинних державних будівельних норм, вимог екологічної безпеки шляхом комплексної реконструкції протягом 18 місяців; відповідач зобов'язується відшкодувати Дніпропетровській обласній прокуратурі витрати по сплаті судового збору у сумі 4 844,80 грн.
Ухвала мотивована тим, що подана сторонами мирова угода відповідає вимогам ст. 192 ГПК України, укладена в інтересах сторін та не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Крім того, судом враховано, що в пункті 10 мирової угоди сторони підтвердили, що наслідки укладення мирової угоди та її затвердження судом, передбачені статтями 192, 193 та частиною 3 ст. 231 ГПК України, відповідно до якої повторне звернення до суду із спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається, сторонам відомі і зрозумілі. Враховуючи вказане, обставини, визначені частиною 5 статті 192 ГПК України, щодо наявності підстав для відмови у затвердженні мирової угоди, відсутні.
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а ухвалу господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Оскаржуваною ухвалою закрито провадження у справі у зв'язку з затвердженням мирової угоди. Процесуальні дії щодо затвердження судом мирової угоди та закриття через це провадження у справі перебувають у нерозривному зв'язку і не можуть розглядатися окремо одна від одної ( аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 р. у справі № 911/918/15 та від 24.01.2020 р. у справі № 911/5310/14 ).
Суд першої інстанції відхиливши заперечення Прокурора про те, що умови мирової угоди суперечать закону, інтересам Відповідача та Держави, встановив, що мирова угода відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить вимогам чинного законодавства України, не порушує права третіх осіб, підписана уповноваженими особами та скріплена їх печатками.
Відповідно до ч. 7 ст. 46 ГПК України сторони можуть примиритися, у тому числі шляхом медіації, на будь-якій стадії судового процесу. Результат домовленості сторін може бути оформлений мировою угодою.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 192 ГПК України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов'язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.
При цьому затвердження мирової угоди під час розгляду справи має здійснюватися з застосуванням принципу "судового розсуду". Судовий розсуд - це передбачене законодавством право суду, яке реалізується за правилами передбаченими ГПК України та іншими нормативно-правовими актами, що надає йому можливість під час прийняття судового рішення (вчинення процесуальної дії) обрати з декількох варіантів рішення, встановлених законом, чи визначених на його основі судом (повністю або частково за змістом та/чи обсягом), такий, що є найбільш оптимальним в правових і фактичних умовах розгляду та вирішення справи, з метою забезпечення верховенства права, справедливості та ефективного поновлення порушених прав та інтересів учасників судового процесу.
Водночас, надавши учасникам справи право на врегулювання спору між собою на засадах диспозитивності, законодавець в той же час визначив межі реалізації такого права, дотримання яких є обов'язковим і для учасників правовідносин, і для суду.
Так, як передбачено ч. 5 ст. 192 ГПК України суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Тобто, повноваження суду щодо ухвалення судового рішення у зв'язку з укладенням сторонами мирової угоди також є обмеженими та передбачають можливість відмови у затвердженні мирової угоди та продовження судового розгляду у вказаних випадках.
Відтак, укладення мирової угоди, як способу реалізації процесуальних прав, є правом сторони, яке, в свою чергу згідно процесуального Закону неможливо реалізувати якщо такі дії суперечать законодавству або це призводить до порушення чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів.
Таким чином, суд має дослідити умови мирової угоди на предмет того, чи відповідають ці умови закону; перевірити чи не порушує мирова угода права чи охоронювані законом інтереси інших осіб; чи не є її умови невиконуваними; а також чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють (подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 911/918/15 та від 24.01.2020 р. у справі № 911/5310/14).
Суд установив, що мирову угоду від 30.01.2026 укладено між Жовтоводською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "РУТА БІО ФАРМА" і підписано від імені Позивача (Жовтоводської міської ради) - Ханіс Дмитром Едуардовичем та засвідчено печаткою цієї міської ради, від імені Відповідача ( ТОВ "РУТА БІО ФАРМА") - директором Дзюба Мариною Олександрівною та засвідчено печаткою цієї юридичної особи.
Відтак, Мирова угода підписана процесуально праводієздатними особами, що мають необхідний для цього обсяг повноважень.
Також, необхідно зауважити, що умови Мирової угоди стосуються прав та обов'язків Сторін щодо предмету позову у справі та не є такими, що не можуть бути виконані.
Судом також не встановлено осіб, чиї права або охоронювані законом інтереси можуть бути порушені внаслідок укладення Мирової угоди, а остання не суперечить вимогам чинного законодавства та укладена в інтересах Сторін.
В свою чергу, відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин Суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.05.2024 р. у справі № 922/436/22 залишено без змін ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 р. у справі № 922/436/22, якою затверджено мирову угоду, укладену між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк Інвест Холдинг", та закрито провадження у справі. Водночас у справі № 922/436/22 позов подано керівником Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Маяк Інвест Холдинг" про визнання незаконним та скасування рішення з одночасним припиненням права власності, усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов'язання вчинити певні дії. Позовні вимоги у справі № 922/436/22 були обґрунтовані самочинним будівництвом на самовільно захопленій земельній ділянці.
Отже, з урахуванням критеріїв подібності, визначених у пунктах 39, 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 р. у справі № 233/2021/19, суд зазначає, що правовідносини у справах № 904/39/24 та № 922/436/22 є подібними.
Водночас, Верховний Суд у справі № 922/436/22, залишаючи без змін ухвалу апеляційного господарського суду, якою затверджено мирову угоду між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Маяк Інвест Холдинг" та закрито провадження у справі, зазначив, що мирова угода є вираженням взаємного волевиявлення сторін, що спрямоване на вирішення спору між ними на основі компромісу та припинення його подальшого судового розгляду. Крім того, Верховний Суд з посиланням на приписи ст. 376 ЦК України зазначив, що знесення самочинного об'єкта нерухомості є крайньою мірою впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано всі передбачені законодавством заходи з метою усунення порушень та коли неможлива перебудова об'єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови. При цьому Верховний Суд у справі № 922/436/22 зазначив, що керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова подав позов в інтересах власника земельної ділянки - Харківської міської ради. Водночас висловленим при укладенні мирової угоди волевиявленням Харківська міська рада погодилася з будівництвом відповідачем на земельній ділянці житлового комплексу та з подальшим оформленням прав на земельну ділянку в установленому порядку. Враховуючи правові наслідки надання власником земельної ділянки згоди на її використання та можливість у подальшому визнання права власності на об'єкт, Верховний Суд у справі № 922/436/22, з огляду на приписи статей 375 та 376 ЦК України, визнав надмірними доводи керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова про необхідність знесення самочинного будівництва.
Посилання прокурора на те, що мирова угода не передбачає знесення об'єкта нерухомості, не свідчить про її незаконність. Предметом мирової угоди є врегулювання спору шляхом взаємних поступок сторін, що прямо відповідає правовій природі мирової угоди, визначеній статтею 192 ГПК України. Закон не містить вимоги про те, що умови мирової угоди повинні повністю дублювати позовні вимоги або передбачати їх буквальне задоволення. Навпаки, мирова угода є альтернативним способом врегулювання спору, який допускає погодження сторонами іншого способу усунення спірних правовідносин.
Доводи апелянта про нібито безумовну самочинність будівництва є передчасними та не підтверджені судовим рішенням, яке набрало законної сили. Сам факт заявлення прокурором позовних вимог про знесення об'єкта не означає автоматичного встановлення факту самочинного будівництва у розумінні статті 376 ЦК України. На момент затвердження мирової угоди відповідне питання по суті спору судом не було остаточно вирішено.
Крім того, навіть положення статті 376 ЦК України не виключають можливості приведення об'єкта у відповідність до вимог законодавства, у тому числі шляхом реконструкції, оформлення правовстановлюючих та дозвільних документів, якщо це не порушує права інших осіб та вимоги безпеки. Умови пунктів 2.2-2.4 мирової угоди якраз і спрямовані на усунення спірних питань та приведення об'єкта у відповідність до містобудівних, земельних та технічних вимог, а не на "легалізацію" порушень.
Посилання прокурора на постанову Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі №916/1174/22 є нерелевантним, оскільки правові висновки у зазначеній справі були зроблені з урахуванням конкретних встановлених судами фактичних обставин, які не є тотожними обставинам цієї справи. Натомість у даному випадку сторони дійшли згоди щодо способу врегулювання спору, який не суперечить закону та спрямований на усунення правової невизначеності.
Безпідставними є й доводи апеляційної скарги про нікчемність договору оренди земельної ділянки. До моменту визнання договору недійсним у встановленому законом порядку він є чинним та породжує відповідні правові наслідки. Прокурор фактично ототожнює власну правову позицію із встановленими судом обставинами, хоча питання правомірності набуття права користування земельною ділянкою також є предметом спору та не було остаточно вирішене судом.
Посилання апелянта на частину другу статті 55 ГПК України є помилковим, оскільки зазначена норма стосується органів та осіб, які звертаються до суду в інтересах інших осіб. Жовтоводська міська рада у даній справі є безпосереднім учасником спірних матеріальних правовідносин та стороною спору, а не особою, яка здійснює представництво чужих інтересів у процесуальному розумінні статті 55 ГПК України. Відтак обмеження щодо укладення мирової угоди на неї не поширюються.
Не заслуговують на увагу й доводи про відсутність у міського голови повноважень на підписання мирової угоди. Відповідно до статей 42, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" міський голова представляє територіальну громаду, раду та її виконавчі органи у відносинах з іншими особами, а також здійснює керівництво виконавчим апаратом ради. Мирова угода у справі була укладена саме в межах представництва інтересів ради у судовому процесі.
При цьому прокурором не наведено жодної норми закону, яка б прямо передбачала необхідність окремого рішення пленарного засідання ради для укладення мирової угоди у судовому процесі. Посилання на пункт 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є необґрунтованим, оскільки мирова угода не є рішенням про передачу земельної ділянки у власність чи користування, а є процесуальним способом врегулювання спору.
Крім того, укладення мирової угоди саме по собі не змінює правового режиму земельної ділянки та не створює нових речових прав поза межами вже існуючих правовідносин.
Твердження прокурора про порушення публічного інтересу та створення небезпеки для життя і здоров'я людей також є декларативними та не підтверджені належними доказами. У матеріалах справи відсутні висновки компетентних органів про аварійність об'єкта, його небезпечність або неможливість подальшої експлуатації після проведення передбачених мировою угодою заходів.
Більше того, затвердження мирової угоди відповідає принципам процесуальної економії, диспозитивності та сприяє ефективному врегулюванню спору без надмірного втручання у майнові права сторін. При цьому сама по собі наявність суспільного інтересу не виключає можливості мирного врегулювання спору, якщо таке врегулювання не суперечить закону.
Посилання прокурора на практику Верховного Суду та Великої Палати Верховного Суду не спростовують правомірності затвердження мирової угоди, оскільки наведені правові висновки стосуються інших фактичних обставин та не встановлюють абсолютної заборони на мирне врегулювання спорів, пов'язаних із нерухомим майном чи земельними правовідносинами.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення підлягає залишенню без змін.
Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 275, 276, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу заступника керівника Дніпропетровської обласної прокуратури на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2026 у справі № 904/6054/25 - залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 27.02.2026 у справі № 904/6054/25 - залишити без змін.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на апелянта.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки, передбачені ст. 288 ГПК України.
Повна постанова складена та підписана 08.05.2026.
Головуючий суддя Т.В. СТЕФАНІВ
Суддя О. І. КУЧЕРЕНКО
Суддя Т. Ю. ДЕМЧИНА