ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
08 травня 2026 року Справа № 918/1225/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Василишин А.Р., суддя Бучинська Г.Б. , суддя Маціщук А.В.
розглянувши матеріали апеляційної скарги Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення господарського суду Рівненської області від 10 лютого 2026 року по справі №918/1225/25 (повний текс рішення - 12.02.2026р. суддя - Качур А.)
за позовом - керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області
до
відповідача 1 - Акціонерного товариства "Українська залізниця"
відповідача 2 - Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 262 195 грн 19 коп.
Апеляційну скаргу розглянуто судом без повідомлення учасників справи, відповідно до частин 2, 10 статті 270, частини 13 статті 8 та частини 3 статті 252 ГПК України
Керівник Рівненської окружної прокуратури (надалі - Прокурор) звернувся в інтересах держави в особі Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області (надалі - Позивач) до Господарського суду Рівненської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (надалі - Відповідач) про стягнення 262 195 грн 19 коп. шкоди, завданої навколишньому природному середовищу.
В обгрунтування своїх позовних вимог Позивач посилається на те, що 4 січня 2023 року працівником виробничого підрозділу "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" у кварталі 158 виділ 58 захисних лісонасаджень Рівненської виробничої дільниці по напрямку Рівне - Ківерці, перегін Клевань - Обарів по прив'язці права сторона колії 239 км 10пк-240км 2 пк виявлена незаконна рубка сироростучих дерев, а саме: 10 дерев породи "в'яз", 1 дерева породи "дуб", 1 дерева породи "черешня" та 4 дерева породи "клен".
Прокурор зазначає, що відповідно до висновку експерта судової економічної експертизи, розрахунок розміру шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної порубки вказаних вище дерев арифметично підтверджується в сумі 262195 грн 19 коп., а тому, ураховуючи, що особу, яка здійснила незаконні порубки дерев у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено, збитки завдані інтересам держави з позиції Прокурора мають бути відшкодовані постійним лісокористувачем, яким є Відповідач.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 10 лютого 2026 року в задоволенні позову відмовлено (том 1, а.с. 141-156).
Приймаючи дане рішення, суд першої інстанції виходив, зокрема з того, що Прокурор не довів причинно-наслідкового зв'язку між протиправною поведінкою Відповідача та завданою шкодою. З позиції суду дії Відповідача були спрямовані на запобігання та уникнення шкоди лісовим насадженням та що саме працівники Відповідача, здійснюючи заходи з охорони лісових насаджень виявили та зафіксували порушення лісового законодавства, звернулися до поліції із заявою про проведення перевірки за фактом незаконної порубки та з метою притягнення винних осіб до відповідальності.
Cуд першої інстанції вказав, що дії Відповідача були спрямовані на захист та збереження лісових ресурсів, ліквідацію негативних наслідків та притягнення винних осіб до відповідальності, з чого виснував, що причинно-наслідковий зв'язок між діями Відповідача та завданою шкодою у цьому випадку відсутній. Суд при цьому виснував, що Відповідач довів, що його вина у заподіянні шкоди відсутня.
В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції зазначив, що Відповідач не допускав протиправної поведінки, а навпаки дії Відповідача підтверджують відсутність вини як суб'єктивної складової цивільного правопорушення, а виявлена незаконна порубка дерев сталася, як зазначає Відповідач, внаслідок проведення оглядів насаджень для виявлення самовільних рубок, що як вказав суд і є функціональним завданням Відповідача згідно з його статутних документів. В аспекті поведінки Відповідача, то суд констатував, що вона була послідовною та правомірною, що на переконання суду свідчить про відсутність вини, з огляду на що суд першої інстанції виснував, що Відповідач спростував презумпцію його, як лісокористувача, вини.
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні виснував, що в даному конкретному випадку позов є необґрунтованим, оскільки Прокурор не довів наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, а отже не довів наявності підстав для задоволення позову про стягнення шкоди. Суд вважав, що звернення з даним позовом до завершення кримінального провадження №12023181180000006, за умов встановлення судом виконання працівниками постійного лісокористувача своїх обов'язків з охорони лісових насаджень та фактичного припинення самої події незаконної порубки дерев силами Відповідача, виявлення на місці події речових доказів, що могли б допомогти у встановлені осіб причетних до завдання шкоди, не свідчить про неналежне виконання постійним лісокористувачем його обов'язків з охорони та збереження лісових насаджень.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Прокурор звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 173-180), в якій, з підстав, висвітлених в ній, просив рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове про задоволення позовних вимог.
Мотивуючи дану апеляційну скаргу Прокурор вказує про те, що відповідно до пункту 2.11.3 Інструкції з улаштування та утримання колії залізниць України Державної адміністрації залізничного транспорту України, затвердженої наказом Укрзалізниці № 072-Ц, до поточного утримання захисних лісонасаджень, зокрема, відносяться також роботи з охорони від самовільних рубок і пожеж. Зазначає, що щхороною, веденням захисного господарства в лісонасадженнях залізниць займаються спеціалізовані лісогосподарські підрозділи дистанції захисних лісонасаджень, які підпорядковані службам колії залізниць. З даного Прокурор виснує, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.
Апелянт звертає увагу, що Прокурором в апеляційній скарзі не оспорюється наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Позивача, віднесення незаконного зрубаних дерев на земельній ділянці, яка перебуває у постійному користуванні Відповідача 1, який і є постійним лісокористувачем зазначеної земельної ділянки. Разом з тим, Скаржник наголошує, що висновок суду про відсутність вини Відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність) ґрунтується лише на тому, що дане правопорушення виявлено саме працівником Відповідача, що свідчить про вчинення працівниками Відповідача дій на припинення незаконного вирубування лісових насаджень. Прокурор вказав, що згідно матеріалів кримінального провадження (витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань, заяві про вчинення правопорушення лісового законодавства; акті № 1 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства; протоколі огляду місця події) зазначено, що саме майстром лісу ВСП Львівської дистанції лісових захисних насаджень Сациком Андрієм Миколайовичем, виявлено незаконну порубку зазначених дерев у лісосмузі. Прокурор при цьому звертає увагу суду на те, що відповідно до Положення Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" є відокремленим підрозділом Акціонерного товариства "Українська залізниця" та не має статусу юридичної особи. Регіональна філія "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" діє від імені Акціонерного товариства "Українська залізниця" та в його інтересах, здійснює делеговані Акціонерним товариством "Українська залізниця" функції у визначеному регіоні транспортної мережі, відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Товариства. Відповідно до пункту 50 частини 7 Статуту Акціонерного товариства "Українська залізниця" та підпункту 50 пункту 3.2 розділу ІІІ Положення Регіональної філії "Львівська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", предметом діяльності акціонерного товариства та його регіональної філії є діяльність з виробничого екологічного контролю, моніторингу навколишнього природного середовища, проведення робіт з лісорозведення, утворення, утримання та відновлення захисних лісонасаджень.
При цьому, Прокурор вказав, що не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 березня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Прокурора на рішення Господарського суду Рівненської області по справі №918/1225/25 та запропоновано Позивачу, Відповідачам в строк протягом 10 днів з дня вручення даної ухвали надати до канцелярії суду відзив на заяву з доказами його (доданих до нього документів) надсилання Прокурору в порядку частини 2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.
Через підсистему «Електронний суд» 1 квітня 2026 року від Відповідача надійшов відзив, в котрому, Відповідач заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. При цьому, Відповідач вказав, що факт виявлення незаконної рубки лісу на земельній ділянці, наданій Відповідачеві у постійне користування, в даному випадку не свідчить про наявність вини Відповідача щодо неналежної охорони лісу (бездіяльність), внаслідок чого і скоєно незаконне вирубування лісу. Звертає увагу, що саме працівники Відповідача фактично виявили незаконну діяльність. Контстатує, що у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань, заяві про вчинення правопорушення лісового законодавства, акті № 1 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, протоколі огляду місця події, ухвалі слідчого судді Рівненського районного суду від 10 січня 2023 року в справі № 570/31/2023, запиті слідчого національної поліції від 24 лютого 2023 року чітко вказано, що дане правопорушення виявлено саме працівником Відповідача, що на його переконання, свідчить про вчинення працівниками Відповідача дій на припинення незаконного вирубування лісових насаджень. Для покладення на постійного лісокористувача обов'язку з відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу через незабезпечення охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, з позиції Відповідача, першочерговим є з'ясування обставини щодо встановлення факту порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, а саме здійснення незаконної порубки дерев. В свою чергу вважає, що Відповідач довів, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди, зазначивши, що вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд першої інстанції виходив з презумпції вини правопорушника.
Апеляційний господарський суд констатує, що відповідно до частини 1 статті 270 ГПК України: у суду апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Згідно частини 2 статті 270 ГПК України: розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
Частиною 3 статті 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
В силу дії частини 10 статті 270 ГПК України: апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно частини 13 статті 8 ГПК України: розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Разом з тим, суд констатує, що види справ, що не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження визначені в частині 4 статті 247 ГПК України.
Суд констатує, що дана справа № 918/1225/25 не підпадає під дані винятки.
Водночас, суд констатує, що згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік", з 1 січня 2026 року встановлено прожитковий мінімуму на одну працездатну особу в розмірі 3328 грн Відтак, максимальна ціна позову, що підлягає під дію частини 10 статті 270 ГПК України складає 332800 грн 00 коп. (що є більшою сумою, ніж сума позовних вимог в даній справі).
З огляду на вищевказане, колегія апеляційного господарського суду дослідивши матеріали справи на предмет їх підставності та предметності в розрізі вимог частини 10 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, ухвалила рішення здійснювати розгляд даної скарги без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, в такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно, ухвалою суду від 23 березня 2026 року повідомлено сторін про те, що розгляд справи №918/1225/25 проводитися в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи, постанова по даній справі буде виготовлена до 22 травня 2026 року включно.
Відтак, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що апеляційну скаргу Прокурора слід задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
При цьому Північно-західний апеляційний господарський суд виходить з наступного.
Прокурор в інтересах держави в особі Позивача, звернувся з позовом до суду про відшкодування шкоди, завданих навколишньому природному середовищу незаконною порубкою деревини.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що за приписами статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Як слідує з витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань (номер кримінального провадження 12023181180000006), 4 січня 2023 року о 12 год. 32 хв. до ВП 1 Рівненського РУП ГУ НП в Рівненській області надійшло повідомлення майстра лісу ВСП Львівських дистанцій лісових захисних насаджень Сацика Андрія Миколайовича, про те, що 4 січня 2023 року неподалік залізничної стації "Обарів", що в с. Великий Олексин Рівненського району Рівненської області, невідома особа здійснили незаконну порубку сироростучих дерев, а саме 1 (одного) дубу, 8-9 (восьми - дев'яти) дерев породи в'яз та клен. Витяг сформовано 5 січня 2023 року.
У заяві про вчинення правопорушення лісового законодавства від 5 січня 2023 року, 4 січня 2023 року поданої Відповідачем начальнику районного відділу поліції ГУНП у Рівненській області вказано, що працівником виробничого підрозділу "Львівська дистанція захисних лісонасаджень" Філії у кварталі 158 виділ 58 захисних лісонасаджень Рівненської виробничої дільниці по напрямку Рівне - Ківерці, перегін Клевань - Обарів по прив'язці права сторона колії 239 км 10пк-240км 2 пк виявлена незаконна порубка 10 дерев в'яза, 1 дерева черешні, 4 дерев клена та 1 дерева дуба. Загальна кількість 16 дерев.
У акті № 1 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 4 січня 2023 року складеному майстром лісу ВСП Львівської дистанції лісових захисних насаджень Сациком Андрієм Миколайовичем (тобто працівником відповідача) вказано, що 4 січня 2023 року в захисних лісонасадженнях Рівненської виробничої дільниці по напрямку Рівне-Ківерці на ділянці Рівне-Обарів з правої сторони колії 239км пк10-240км пк2 виявлено незаконну рубку дерев: породи в'яз - 10 шт, породи черешня - 1 шт, породи клен - 4 шт, породи дуб - 1 шт. Матеріали про лісопорушення вирішено направити до Рівненського РВ національної поліції. Усі зрізані дерева, окрім двох дерев породи "в'яз" з діаметром 60 та 62 см (дані два дерева сухостійні), вказані сироростучими.
У протоколі огляду місця події від 4 січня 2023 року проведеному слідчим СВ відділення поліції № 1 Рівненського районного управління поліції старшим лейтенантом Довмат О.Ю. на підставі повідомлення в поліцію, за участю майстра лісу ВСП Львівської дистанції лісових захисних насаджень Сацика Андрія Миколайовича, вказано, що за результатами огляду встановлено наступне.
Огляд проводився на території Великоомелянської сільської ради Рівненського району Рівненської області. На вказаній місцевості наявна польова ґрунтова дорога, яка простягається з північно-західної сторони (зі сторони с.Городок) на південно-східну (до с. Великий Олексин). Із західної сторони простягається залізнична колія вздовж дороги (за 100 м. від дороги). По боках від польової дороги наявні насадження дерев та кущів. Згідно з мобільним додатком Google maps знаходиться за координатами: 50.6704597, 26.1921398.
На вказаному місці наявний транспортний засіб вантажний самоскид марки "ЗИЛ-ММЗ" моделі "554-М" з реєстраційним номером НОМЕР_1 , зеленого кольору 1985 року випуску. Транспортний засіб стоїть на ґрунтовій дорозі. Передні вісі направлені на південний захід. Ділянка кущів та дерев, що між дорогою та залізничною колією належить Львівській дистанції лісових захисних насаджень. В кузові даного транспортного засобу наявні свіжозрізані дерева непромислового використання, розміром від 50 см до 2-х метрів. Дерева породи клен американський та алича.
Спеціаліст провівши заміри встановив, що об'єм вказаних дров становить 1,5 складометри. На момент огляду задній борт відкритий. Двері транспортного засобу також відчинені. Згідно з наданим власником свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу номер шасі НОМЕР_2 . В салоні авто наявна бензинова пила оранжевого та білого кольорів марки "Stihl M 5230" з № НОМЕР_3 . Дану бензопилу обв'язано ниткою, на кінці якої прикріплено бірку з пояснюючими написами. Бензопилу вилучено.
Між дорогою та коліями на відстані 100 м. наявні пні дерев серед насадження дерев та кущів. Виявлено наступні пні: 1) Ш 20 см породи в'яз; 2) Ш 38 см клен американський; 3) Ш 32 см в'яз; 4) Ш 48 см черешня; 5) Ш 32 см в'яз; 6) Ш 51 см в'яз; 7) Ш 40 см в'яз: 8) Ш 62 см в'яз; 9) Ш 21 см в'яз; 10) Ш 33 см клен; 11) Ш 64 см в'яз; 12) Ш 64 см дуб; 13) Ш 33 см в'яз; 14) Ш 42 см клен; 15) Ш 74 см клен (в той час як у акті 1 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 04.01.2023 та у польовій-переліковій відомості вказано "діаметр пня 84 см клен"); 16) Ш 60 см в'яз. На даних пнях, згідно з вищевказаною нумерацією за допомогою чорного маркеру здійснено нумерацію, яку нанесено на пні.
Вищевказаний автомобіль марки "ЗИЛ-ММЗ" моделі "554-М", після огляду поміщено на майданчик для тимчасово затриманих транспортних засобів ГУНП в Рівненській області, за адресою: вул. Б.Штейнгеля, 90, с. Городок, Рівненського району Рівненської області. Також свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 поміщено до спецпакету НПУ КІV 1105600. Також з іншої сторони ґрунтової дороги наявний пень аличі Ш 26 см.
Згідно з ухвалою слідчого судді Рівненського районного суду Рівненської області від 10 січня 2023 року в справі № 570/89/23 задоволене клопотання старшого слідчого СВ ВП № 1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, за погодженням з прокурором, який здійснює нагляд за додержанням законів під час провадження досудового розслідування у формі процесуального керівництва, прокурором Рівненської окружної прокуратури про арешт майна, та накладено арешт на вилучені в ході огляду місця події речі та предмети, а саме: бензопилу марки "Штіль М 5 230", із серійним номером 830383133, яку вилучено до ВП № 1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області, та наклеєно роз'яснювальну бирку із підписами учасників огляду місця події; автомобіль марки "ЗИЛ-ММЗ" моделі 554М, в кузові якого знаходиться 1,5 складометри деревини породи алича та в'яз, який поміщено на спеціальний майданчик; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії, яке поміщено до спецпакету НПУ КІV1105600 та вилучено до ВП № 1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області. В ухвалі зазначено, що вказані речі і предмети є речовими доказами у даному кримінальному провадженні і з ними необхідно проводити слідчі дії.
У запиті слідчого національної поліції від 24 лютого 2023 року № 1981/201/15-2023 адресованому Відповідачу зазначено, що незаконна порубка дерев 4 січня 2023 року виявлена саме працівниками Відповідача.
Відповідно до наявного у матеріалах справи висновку експерта за наслідками проведення судової економічної експертизи від 2 листопада 2023 року №СЕ-19/118-23/11427-ЕК, розрахунок розміру шкоди, заподіяної лісу внаслідок незаконної порубки 10 сироростучих дерев породи "в'яз", 1 сироростучого дерева породи "черешня", 4 сироростучих дерев породи "клен" та 1 сироростучого дерева породи "дуб", у кварталі 158 виділ 58 захисних лісонасаджень Рівненської виробничої дільниці по напряму Рівне - Ківерці, перегін Рівне - Обарів по привязці права сторона колії 239 км 10 пк - 240 км 2 пк арифметично підтверджується в сумі 262 195 грн 19 коп..
Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка з кадастровим номером 5624689500:09:044:0001, площею 38,299 Га, з цільовим призначенням "для розміщення та експлуатації будівель і споруд залізничного транспорту", є власністю держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації та перебуває у постійному користуванні Відповідача.
Прокурор стверджує, що оскільки особу, яка здійснила незаконні порубки дерев у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено, збитки завдані інтересам держави мають бути відшкодовані постійним лісокористувачем, яким є Відповідач.
Колегія суддів констатує, що статтею 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї; суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
З урахуванням меж розгляду справи судом апеляційної інстанції, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд здійснює перегляд справи за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За результатами дослідження підставності звернення Прокурора з даним позовом в інтересах держави в особі Позивача місцевим господарським судом встановлено, що, звертаючись до суду з даним позовом, Прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України визначив у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, що свідчить про підставність звернення Прокурора в інтересах держави в особі Позивача.
Однак, апеляційна скарга Прокурора не містять доводів щодо заперечення обставин підставності звернення Прокурора в інтересах держави в особі Позивача, відтак, з огляду на те, що судове рішення не оспорюється у відповідній частині, суд апеляційної інстанції не переглядає судове рішення у відповідній частині, так як не встановив порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, як і не встановив неправильне застосування норм матеріального права у вищеописаній частині судового рішення, що не оспорена апелянтом.
Як зазначалось вище, предметом спору у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Згідно з статтею 16, частиною 1 статті 17 Лісового кодексу України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Пунктом 1 частини 2 статті 19 Лісового кодексу України унормовано, що постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.
У відповідності до частини 5 статті 86 Лісового кодексу України, забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Статтею 90 Лісового кодексу України, основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Пунктами 1, 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України визначено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Статтею 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Частиною 1 статті 68 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 березня 2018 року в справі №909/1111/16.
Водночас, зважаючи на заперечення Прокурора, наведені у апеляційній скарзі, щодо того, що доказами, долученими до матеріалами справи підтверджено складу цивільного правопорушення в аспекті того, що Відповідач є постійним лісокористувачем, зокрема, розмір збитків, протиправність поведінки, причинний зв'язок, окрім того, саме Відповідачем здійснено повідомлення до поліції про вчинення злочину, колегія суддів зазначає таке.
Зважаючи на предмет доведення Прокурором в позовній заяві обставин відшкодування збитків та заперечення Відповідача, щодо відсутності доказів, які б вказували саме на протиправність поведінки Відповідача, колегія суддів досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, щодо складу цивільного правопорушення зазначає наступне.
Протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.
Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов'язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.
Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об'єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).
У цій справі підставою позову є наявність складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, внаслідок чого останній допустив самовільну вирубку лісу.
Ураховуючи положення статтей 105, 107 Лісового кодексу України, статтей 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», Відповідач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, зокрема не здійснювався належний контроль зі сторони Відповідача, що призвело до незаконної порубки дуба, а відтак, Відповідач на виконання вимог чинного законодавства повинен бути притягнутий до відповідальності за правопорушення, тобто має відшкодувати шкоду, заподіяну внаслідок допущення ним незаконної вирубки дерев в сумі 262195 грн 19 коп..
Законодавством про охорону навколишнього природного середовища передбачено дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність за порушення лісового законодавства, які мають різні підстави застосування до особи порушника. У даному випадку підставою позову є наявність складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території та допущено самовільну вирубку лісу.
Отже, враховуючи вищезгадані вимоги законодавства та судову практику, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев).
Помилковим також є довід апеляційної скарги Відповідача щодо можливого подвійного відшкодування шкоди як з лісокористувача за незабезпечення належної охорони лісу від незаконних порубок, так і з особи, яка буде визнаною винною у незаконній рубці лісу, оскільки відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
За приписами статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести 5 такі факти як неправомірність поведінки особи; вина завдавана шкоди; наявність шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. На позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювана шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою, а відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди. Шкода, заподіяна внаслідок порушення природоохоронного законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення або, у разі неможливості встановлення часу здійснення порушення, на час його виявлення.
При цьому вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарському суду слід виходити з презумпції вини правопорушника (стаття 1166 Цивільного кодексу України).
В той же час колегією суддів враховується, що у пункті 88 постанови від 13 травня 2020 року в справі №9901/93/19 Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що згідно вимог частини другої статтей 19, 63 і 86 Лісового кодексу України, порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу. Таким чином, обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Саме тому, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
Усе вищеописане спростовує доводи Відповідачів стосовно відсутності його вини та як наслідок, обов'язку нести відповідальність за шкоду, завдану діяннями осіб, які вчинили незаконну порубку лісу.
Щодо аргументів Відповідача, які знайшли своє відображення в оскаржуваному рішенні відносно того, що Прокурором не зазначено які саме дії, з охорони і захисту лісу передбачені законодавством не були вчинені Відповідачем і в чому полягає протиправна бездіяльність, то колегія суду зазначає, що відсутність визначеного чіткого переліку заходів не звільняє від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов'язків. Слід зазначити, що кошти, які має сплатити Відповідач надійдуть до Державного бюджету України, а саме фонду охорони навколишнього природного середовища відповідної територіальної громади Рівненської області та можуть бути використані для реалізації природоохоронних заходів.
Схожа правова позиція викладена також у постанові Касаційного господарського суду від 28 вересня 2023 року в справі 927/32/23.
Колегія суддів відзначає, що зазначені вище обов'язки постійних лісокористувачів з питань охорони та захисту лісів є також основними завданнями структурного підрозділу відповідача Львівської дистанції захисних лісонасаджень, і відповідно до пункту 12.1 Положення про виробничий структурний підрозділ «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Українська залізниця» основними завданнями такого підрозділу є, зокрема, догляд за усіма видами захисних лісонасаджень у смузі відведення залізниці.
Окрім того, колегією суддів враховується, що захисні насадження лінійного типу належать до лісового фонду України та лісові насадження лінійного типу, лісові ділянки (смуги лісів), розташовані у смугах відведення залізниць, відносяться до категорії захисних лісів, як це передбачено нормами статті 4 Лісового кодексу України та положеннями Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 року № 733.
Так, відповідно до норм статті 4 Лісового кодексу України до лісового фонду України належать усі ліси на території України незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, у тому числі лісові ділянки, захисні насадження лінійного типу площею не менше 0,1 гектара, інші лісовкриті землі.
Відповідно до пункту 4 частини 7 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 року № 733 до категорії захисних лісів відносяться лісові ділянки, що виконують функцію захисту навколишнього природного середовища та інженерних об'єктів від негативного впливу природних та антропогенних факторів, зокрема лісові ділянки (смуги лісів), які прилягають до смуг відведення залізниць і виділяються з категорії експлуатаційних лісів на 500 метрів з кожного боку. У гірських районах ширина смуг лісів у разі потреби може бути збільшена з урахуванням результатів спеціальних обстежень до розмірів, що забезпечують захист залізниць і безпеку руху.
Відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавшись вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень, допустив самовільну порубку на підпорядкованій йому території, не забезпечивши збереження не призначених для порубки дерев, не здійснивши комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням лісового законодавства.
При цьому судом апеляційної інтанції враховується, що згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у пункті 88 постанови від 13 травня 2020 року в справі №9901/93/19: зазначено, що згідно вимог частини другої статті 19, статтей 63 і 86 Лісового кодексу України, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень.
Отже, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.
В той же час, апеляційний господарський суд наголошує, що Відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про вчинення ним дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду на виконання вимог лісового та природоохоронного законодавства, статутних завдань, а також про відсутність його вини у протиправній бездіяльності. Відтак, між бездіяльністю Відповідача та завданою шкодою існує причинний зв'язок, адже відсутність вини Відповідачем не доведено. Поряд з тим, не можуть свідчити про відсутність вини дії, котрі вчинені працівниками Відповідача, внаслідок виявлення незаконної вирубки лісів, оскільки Законом покладено на лісокористувача, в тому числі, і обов'язок вжиття заходів для недопущення/охорони лісу від незаконної вирубки, проте не лише вчинення усіх можливих дій з метою виявлення правопорушника.
Колегія суддів вважає за необхідне додатково зазначити, що підпунктом 2.11.3 Інструкції з улаштування та утримання колії залізниць України Державної адміністрації залізничного транспорту України, затвердженої наказом Укрзалізниці від 1 березня 2012 року № 072-Ц, до поточного утримання захисних лісонасаджень, зокрема, відносяться також роботи з охорони від самовільних рубок і пожеж. Охороною, веденням захисного господарства в лісонасадженнях залізниць займаються спеціалізовані лісогосподарські підрозділи дистанції захисних лісонасаджень, які підпорядковані службам колії залізниць.
Таким чином, оскільки саме на Укрзалізницю (Відповідача) як на постійного лісокористувача покладено обов'язок із забезпечення охорони, відтворення та захисту лісових насаджень, тому невжиття Відповідачем (працівниками Відповідача) заходів із належної охорони лісових насаджень та збереження лісового фонду завдало шкоду навколишньому природному середовищу.
Враховуючи вказане, Відповідачем, як постійним лісокористувачем, порушено норми статтей 19, 63, 64, 86, 89, 90 Лісового кодексу України, що полягають у не забезпеченні охорони та збереження лісових насаджень, а саме допущення останнім протиправної бездіяльності, наслідком якої стала незаконна порубка дерев.
Разом з тим, згідно висновку експерта від 19 липня 2023 року №СЕ-19/118-23/7111-ЕК вартість шкоди, заподіяної незаконною порубкою 16 дерев у кварталі 158 виділ 58 захисних лісонасаджень Рівненської виробничої дільниці по напрямку Рівне - Ківерці, перегін Клевань - Обарів по прив'язці права сторона колії 239 км 10пк-240км 2 пк становить 262 195 грн 19 коп. і розбіжність з розрахунком розміру шкоди, що визначена виробничим підрозділом «Львівська дистанція захисних лісонасаджень» регіональної філії Відповідача становить 75392 грн 71 коп., яка пояснюється невірним застосуванням індексу інфляції. В той же час експерт, будучи попереджений про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 Кримінального кодексу України, тобто за дачу завідомо неправдивого висновку або відмову від дачі висновку, підтвердив шкоду, зазначену у акті №1 огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, складеного 4 січня 2023 року майстром Рівненської виробничої дільниці, тому суд апеляційної інстанції вважає його більш достовірним з приводу доведення розміру шкоди.
При цьому в Польовій-переліковій відомості пнів на місці вчинення порушення лісового законодавства зазначено про 16 дерев з яких 10 сироростучих дерев породи "в'яз", 1 сироростучого дерева породи "черешня", 4 сироростучих дерев породи "клен" та 1 сироростучого дерева породи "дуб" (а.с. 23), що знайшло своє відображення у висновку експерта від 19 липня 2023 року №СЕ-19/118-23/7111-ЕК, що ще раз підтверджує вищеописаний висновок суду щодо достовірності, а відтак врахування при винесенні цієї постанови даного висновку.
Отже, відповідно до норм вищевказаного законодавства та положення статтей 105, 107 Лісового кодексу України, статтей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", колегія суду зазначає, що Відповідач (філія) допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами 16 дерев у кварталі 158 виділ 58.
При цьому, колегія суддів констатує, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків.
Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.
Аналогічні висновки при розгляді даної категорії справ містяться у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23 серпня 2018 року справа № 917/1261/17, від 20 вересня 2018 року справа №909/495/17, від 07 червня 2019 року справа № 914/1960/17.
Підсумовуючи усе вищеописане колегія суддів констатує, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
При цьому, зважаючи на доводи Відповідача щодо відсутності вини Відповідача та безпосередньо Філії в даному випадку, то колегія суддів зазначає, що не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих Відповідачу в постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Аналогічні правові позиції щодо застосування норм матеріального права, зокрема, статтей 19, 63, 64, 105, 107 Лісового кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України, наведені Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постановах від 15 лютого 2018 року по справі № 927/1096/16, від 20 лютого 2020 року у справі № 920/1106/17, від 24 лютого 2021 року в справі № 906/366/20
Відтак, підсумовуючи усе вищеописане колегія суддя виснує, що в даних правовідносинах визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев, при цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування.
Беручи до уваги все вищенаведене, колегія суддів зазначає, що Відповідачі не виконав обов'язків, покладених на нього законодавством з охорони лісу, що призвело до незаконної рубки дерев. Внаслідок невиконання підприємством своїх обов'язків завдано шкоди лісу.
При цьому, складення акту огляду місця вчинення правопорушення саме працівниками Філії, не нівелює обставин порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків.
Згідно пункту 2.5 Інструкції з оформлення органами Державного комітету лісового господарства України матеріалів про адміністративне правопорушення, затвердженої наказом Держкомлісу № 262 від 31 серпня 2010 року, виявлення та фіксація порушень лісового законодавства є обов'язком посадових осіб органів лісового господарства, а не функцією з охорони та збереження лісового фонду.
Із встановлених обставин справи вбачається, що Відповідач як постійний користувач лісу не дотримався нормативно визначених правил щодо збереження лісу.
Недотримання Відповідачем нормативно визначених правил збереження лісу є протиправною формою поведінки в результаті якої була проведена рубка дерев.
Наслідком протиправної поведінки Відповідача є шкода, заподіяна лісу в результаті проведення вирубки дерев не призначених у рубку. Така шкода перебуває у безпосередньому причинному зв'язку з протиправною поведінкою Відповідача, адже її заподіяння зумовлено невиконання ним обов'язкових умов щодо збереження лісу.
Вина Відповідача у здійсненні незаконної рубки дерев презюмується та ним не спростована, адже відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 19, пункту 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України він як постійний користувач лісу не виконав свого обов'язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок та дотримання правил і норм використання лісових ресурсів.
Відтак Відповідач, як постійний користувач, несе цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства, що мало наслідком незаконну порубку дерев.
При цьому колегія суду звертає увагу Відповідача на те, що тільки у разі задоволення позовних вимог, заявлених Прокурором в особі Позивача в даній справі, Відповідач матиме можливість в разі належного подання та обгрунтування позовних вимог заявити позов про стягнення в порядку регресу відповідних збитків, в тому числі з долученням відповідних кримінальних вироків в яких і будуть встановлені преюдиційні обставини.
Підсумовуючи усе вищеописане колегія суддів констатує, що Відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних вирубувань на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування третіми (на даний час) невстановленими особами.
З огляду на викладене, зважаючи на встановлені обставини щодо протиправної бездіяльності у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, Відповідачі діяли неправомірно, що призвело до незаконної рубки 16 дерев, а тому наявні підстави для стягнення з Відповідача 1 в особі Відповідача 2 шкоди завданої природному середовищу в сумі 262195 грн 19 коп..
Поряд з тим, приймаючи таке рішення Північно-західний апеляційний господарський суд скасовує рішення місцевого господарського суду.
З огляду на усе вищевказане у даній постанові, апеляційний господарський суд, вважає подану Прокурором апеляційну скаргу підставною та обгрунтованою. Відповідно суд приймає рішення про задоволення позовних вимог Прокурора в особі Позивача.
Відповідно суд апеляційної інстанції виснує, що доводи та заперечення апеляційної скарги знайшли своє підтвердження.
Разом з тим, суд скасовує рішення Господарського суду Рівненської області від 10 лютого 2026 року.
Згідно частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України: суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Водночас, Північно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, що в силу дії пунктів 1, 2 та 3 частини 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оспорюваного рішення на підставі пункту 2 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України.
Судові витрати, в силу дії приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, за розгляд позовної заяви та апеляційної скарги, суд покладає на Відповідача.
Керуючись статтями 129, 269-276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Рівненської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Рівненської області від 10 лютого 2026 року по справі №918/1225/25 - задоволити.
2. Рішення Господарського суду Рівненської області від 10 лютого 2026 року по справі №918/1225/25 - скасувати.
Прийняти нове рішення, яким позов задоволити.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40081195, юридична адреса: м. Львів, вул. Гоголя, 1, 79000) шкоду в сумі 262195 грн 19 коп., завдану порушенням законодавства про охорону навколишнього природнього середовища, до спеціального фонду місцевого бюджету Шпанівської сільської ради Рівненського району Рівненської області (отримувач: ГУК у Рівненській області/Шпанів.сіл.тг/24062100, код 38012494, банк отримувача Казначейство України (ел.адм.подат.), номер рахунку (IBAN) UA 818999980333189331000017455, "грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності").
4. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40081195, юридична адреса: м. Львів, вул. Гоголя, 1, 79000) на користь Рівненської обласної прокуратури (р/р UA228201720343130001000015371, МФО 820172, ЄДРПОУ 02910077, банк одержувач Державна казначейська служба України, м. Київ, код класифікації видатків бюджету 2800) 3146 грн 34 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання позовної заяви та 4 719 грн 51 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
5. Господарському суду Рівненської області видати відповідний наказ.
6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
7. Відповідно до частини 3 статті 287 ГПК України, дана справа не підлягає касаційному оскарженню, окрім випадків, визначених у підпунктах а, б, в, г пункту 2 частини 3 статті 287 ГПК України.
8. Справу №918/1225/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Василишин А.Р.
Суддя Бучинська Г.Б.
Суддя Маціщук А.В.