ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
30 квітня 2026 року Справа № 906/1362/24
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Романюк Ю.Г., суддя Саврій В.А. , суддя Миханюк М.В.
секретар судового засідання Тангиян О.О.
за участю представників:
позивача: Гамей В.В.
відповідача: Сіра А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Губенка Сергія Анатолійовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2025 (повний текст рішення складено 26.12.2025) та на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 29.12.2025 (повний текст додаткового рішення складено 31.12.2025), ухвалені суддею Давидюком В.К. у м. Житомир
у справі № 906/1362/24
за позовом Фізичної особи-підприємця Губенка Сергія Анатолійовича
до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Новофарм-Біосинтез"
про стягнення 24 191 404, 16 грн (згідно заяви від 26.03.2025 про залишення без розгляду частини позовних вимог)
Короткий зміст позовних вимог і рішень суду першої інстанції; короткий зміст вимог апеляційної скарги; процесуальні дії у справі.
Фізична особа - підприємець Губенко Сергій Анатолійович звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Новофарм-Біосинтез" 24 191 404,16 грн заборгованості за агентським договором №02/09/20 від 01.09.2020.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.12.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Останнє обґрунтоване тим, що позивачем не надано достатніх та належних доказів, які б підтвердили обставини надання у 2020, 2021, 2022 та 2023 роках агентських послуг, у тому числі щодо контролю над виконанням умов договорів, об'ємів замовлення, строків оплати та підписання поставочних специфікацій лікарських засобів, зазначених у вищевказаних актах здачі-приймання робіт (надання послуг), датованих 02.09.2024 на суму 24 191 404,16 грн, тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 29.12.2025 заяву представника відповідача від 23.12.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі № 906/1362/24 задоволено; cтягнуто з ФОП Губенка С.А. на користь ТзОВ фірми "Новофарм-Біосинтез" 352 500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу; у задоволенні заяви представника позивача від 23.12.2025 відмовлено.
Суд аргументував прийняття додаткового рішення тим, що оскільки у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі, витрати на правничу допомогу покладаються на позивача, а заявлені відповідачем вимоги про розподіл понесених ним витрат на професійну правничу допомогу у зв'язку з розглядом цієї справи, підлягають задоволенню: у розмірі 352 500,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями суду першої інстанції, позивач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2025 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Також, позивач просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 29.12.2025 та ухвалити нове додаткове рішення, яким заяву позивача про розподіл судових витрат у суді першої інстанції задовольнити, а в задоволенні заяви відповідача - відмовити. Також скаржник просить стягнути з відповідача судові витрати, понесені у зв'язку з розглядом апеляційної скарги.
Апеляційна скарга сформована у підсистемі "Електронний суд" 15.01.2026 та надійшла до апеляційного господарського суду 16.01.2026 (згідно відмітки канцелярії суду).
Листом від 16.01.2026 справу витребувано у Господарського суду Житомирської області.
03.02.2026 матеріали справи № 906/1362/24 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2026 апеляційну скаргу ФОП Губенка Сергія Анатолійовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 29.12.2025 у справі № 906/1362/24 - залишено без руху; запропоновано скаржнику протягом 10 днів із дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху усунути встановлені при її поданні недоліки, а саме: подати до суду належним чином оформлений ордер про надання правничої (правової) допомоги - із зазначенням правильної назви органу, у якому надається правова допомога.
11.02.2026 до суду апеляційної інстанції від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додано ордер про надання правничої (правової) допомоги, оформлений належним чином.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.02.2026, серед іншого, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Губенка Сергія Анатолійовича на рішення Господарського суду Житомирської області від 18.12.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 29.12.2025 у справі № 906/1362/24.
27.02.2026 до Північно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив, який долучено до матеріалів справи.
23.03.2026 до Північно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові пояснення.
24.03.2026 у судовому засіданні протокольною ухвалою було оголошено перерву до 02.04.2026 об 11:00 у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №4.
27.02.2026 до Північно-західного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли додаткові пояснення.
02.04.2026 у судовому засіданні протокольною ухвалою було оголошено перерву до 16.04.2026 об 11:00 у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №4.
10.04.2026 до Північно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшла заява про відмову від частини позовних вимог, а також 13.04.2026 надійшла заява про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, які долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 16.04.2026 після продовження розгляду справи, колегія суддів заслухала пояснення представника апелянта стосовно раніше поданих ним клопотань, а також позицію представниці відповідача. Зокрема, після стадії судових дебатів було здійснено перехід до стадії ухвалення судового рішення, тому ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 16.04.2026, серед іншого, було відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі № 906/1362/24 на 30 квітня 2026 р. о 10:50 год. у приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду за адресою: 33601, м. Рівне, вул. Яворницького, 59, у залі судових засідань №4.
30 квітня 2026 колегією суддів було проголошено скорочену постанову (вступну та резолютивну частину) у даній справі.
Щодо прийняття апеляційним судом поданих позивачем 23.03.2026 додаткових пояснень.
Під час розгляду справи 23.03.2026 позивачем було подано додаткові пояснення, у яких зазначено що, ознайомившись з доводами відзиву на апеляційну скаргу, позивач вважає за необхідне надати суду пояснення щодо окремих питань, якими відповідач спростовує доводи апеляційної скарги. Зокрема, відповідач ставить під сумнів правильність розрахованої позивачем агентської винагороди, при цьому вибірково оспорює правильність її обчислення за окремі спірні поставки, надаючи суду недостовірну інформацію, тим самим намагаючись викликати сумнів у правильності заявленої до стягнення суми.
Апелянт зауважує, що відповідач як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду не надавав суду власного контррозрахунку заборгованості. Зазначені пояснення подані, насамперед, з метою спростування доводів відповідача про використання позивачем неправильних даних для розрахунку заборгованості (зокрема, щодо фактичних цін спірних поставок). Крім того, у цих поясненнях позивач наводить детальний розрахунок агентської винагороди по кожній зі спірних поставок, у тому числі у вигляді таблиць, з метою усунення будь-яких сумнівів у правильності загальної суми, заявленої до стягнення.
У судовому засіданні 24.03.2026 представниця відповідача просила залишити без розгляду зазначені додаткові пояснення, тоді як представник апелянта, своєю чергою, наполягав на їх прийнятті та долученні до матеріалів справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з положеннями ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Однак, з огляду на те, що подані представником апелянта додаткові пояснення за своїм змістом не містять нових обставин чи доказів, а фактично є уточненням та доповненням доводів апеляційної скарги за наслідками спростування відповідачем у відзиві доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про їх прийняття та долучення до матеріалів справи.
Відтак, суд протокольною ухвалою від 24.03.2026 постановив прийняти зазначені додаткові пояснення до розгляду, оскільки їх подання здійснено без порушення вимог процесуального законодавства, тоді як заперечення представника відповідача не знайшли свого підтвердження за результатами їх перевірки та оцінки колегією суддів.
Водночас, судова колегія зазначила, що прийняття таких пояснень не обмежує процесуальних прав відповідача та забезпечує йому можливість подати відповідні заперечення чи пояснення щодо їх змісту, безпосередньо такою можливістю останній і скористався, подавши 27.02.2026 до Північно-західного апеляційного господарського суду додаткові пояснення сторони відповідача.
Щодо заяви позивача (апелянта) від 10.04.2026 про відмову від частини позовних вимог.
У заяві про відмову від частини позовних вимог представник позивач зазначив, що вона зумовлена виявленням під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції помилок, допущених при розрахунку суми агентської винагороди за деякими спірними поставками лікарських засобів, у частині зазначення у Довідках-розрахунках до Актів здачі-приймання робіт (надання послуг) некоректних значень такої складової розрахунку як "Продажна ціна нетто", що вплинуло на визначення дійсного розміру заборгованості відповідача перед позивачем.
Підсумовуючи, позивач просить прийняти відмову ФОП Губенка С. А. від позовних вимог до ТзОВ "Новофарм-Біосинтез" у частині стягнення суми заборгованості за Агентським договором № 02/09/20 від 01.09.2020 у розмірі 625 513,56 грн; закрити провадження у справі у цій частині, а також здійснювати подальший розгляд справи № 906/1362/24 за позовом ФОП Губенка С.А. до ТзОВ "Новофарм-Біосинтез" про стягнення заборгованості за Агентським договором № 02/09/20 від 01.09.2020 у розмірі 23 565 890,60 грн.
В судовому засіданні 16.04.2026 представниця відповідача не заперечувала проти задоволення поданої позивачем заяви про відмову від частини позовних вимог.
Розглянувши заяву апелянта про відмову від частини позовних вимог, судова колегія дійшла висновку про її задоволення з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 42 ГПК України передбачені права учасників справи, зокрема, подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.
Відповідно до ч. 2, ч. 5 ст. 46 ГПК України, крім прав та обов'язків, визначених у статті 42 цього Кодексу позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу. У разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.
Статтею 191 ГПК України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Відмова від позову - це одностороннє вільне волевиявлення позивача, спрямоване на відмову від судового захисту своєї вимоги і на закриття порушеного позивачем процесу. Відмова позивача від позову - це вияв принципу диспозитивності, тому ця дія здійснюється під контролем суду (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16.11.2022 у справі № 180/2161/19).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.
Отже, позивачу надано право на будь-якій стадії провадження відмовитися від позову, як від всіх, так і від частини позовних вимог.
Колегією суддів встановлено, що заява про відмову від частини позовних вимог подана представником апелянта - адвокатом Гамеєм Валентином Володимировичем, повноваження якого підтверджуються ордером, що міститься у матеріалах справи.
Як встановлено ч.1 ст. 56 ГПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.
Згідно з ч. 4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів: 1) довіреністю; 2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"; 3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".
Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що відмова від частини позовних вимог представником скаржника не суперечить безпосередньо інтересам апелянта. Зокрема, в долученому ордері вказано, що договором про надання правничої допомоги повноваження адвоката не обмежуються.
Зокрема встановлено, що копія заяви про відмову від частини позовних вимог була надіслана до Електронного кабінету відповідача, а також оголошена в судовому засіданні 16.04.2026.
Зазначена заява не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про прийняття відмови ФОП Губенка С.А. від частини позовних вимог у розмірі 625 513,56 грн, а також про закриття провадження у цій справі у відповідній частині вимог.
Враховуючи вищевказане, судом апеляційної інстанції спір розглядається щодо частини позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Новофарм-Біосинтез" на користь Фізичної особи - підприємця Губенка Сергія Анатолійовича в сумі 23 565 890, 60 грн.
Стосовно судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги в межах відмови позивача від частини його позовних вимог, судова колегія зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; повернення заяви або скарги; відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням)); закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях."
Колегія суддів наголошує, що наведена норма встановлює вичерпний перелік підстав для повернення судового збору, який не підлягає розширеному тлумаченню.
Оскільки відмова позивача від частини позовних вимог не є підставою, прямо передбаченою частиною першою статті 7 Закону України "Про судовий збір", та не тягне припинення провадження у справі в цілому, підстави для повернення судового збору відсутні.
За таких обставин, судовий збір, сплачений за подання позову до суду першої інстанції, а також за подання апеляційної скарги, в частині відмови від позовних вимог, залишається за позивачем та поверненню не підлягає.
Узагальнений виклад доводів апеляційної скарги та доводів/заперечень учасників справи.
У апеляційній скарзі в частині оскарження рішення суду першої інстанції позивачем зауважено на тому, що висновки місцевого господарського суду не відповідають фактичним обставинам справи, ухвалені з неправильним застосуванням умов укладеного між сторонами агентського договору, а також із неналежною оцінкою поданих доказів у їх сукупності.
Передусім, скаржник заперечує висновок суду про неналежність електронного листування, як доказу здійснення агентської діяльності. Апелянт вказує, що така форма комунікації була основною у взаємовідносинах сторін та відповідала їх усталеній діловій практиці. Зміст наданого листування, за твердженням скаржника, підтверджує здійснення дій з погодження обсягів поставок, узгодження асортименту, координації виробництва та відвантаження продукції, а також взаємодії з контрагентами. При цьому відсутність формального посилання на агентський договір у тексті листів не спростовує факту виконання агентських функцій, тоді як суд першої інстанції підійшов до оцінки таких доказів формально, не дослідивши їх у сукупності.
Також апелянт не погоджується з висновком суду щодо обмеження території дії агентського договору виключно територією України. У доводах скарги наголошується, що сторонами не оспорюється той факт, що договір не містить визначеного переліку країн здійснення діяльності агента, оскільки після укладення такого договору не було погоджено додаткову угоду, яка повинна була безпосередньо визначити такий перелік країн. Натомість, матеріали справи свідчать про фактичне здійснення агентської діяльності як на території України, так і за її межами, зокрема щодо іноземних контрагентів, що фактично приймалося відповідачем під час надання таких послуг. Відтак, суд безпідставно не врахував частину позовних вимог, пов'язаних із поставками за кордон, та необґрунтовано звузив зміст та обсяг договірних зобов'язань сторін.
Окрему позицію скаржник займає щодо висновків суду першої інстанції про те, що лікарські засоби "Пропофол-Ново" та "Атракуріум-Ново" були зареєстровані позивачем до укладення агентського договору, а відтак дія такого договору на них не поширюється, оскільки агент не мав ексклюзивного права на продажу цих продуктів. У цьому контексті апелянт зазначає, що предметом договору є не реєстрація лікарських засобів, а надання послуг із їх просування, організації поставок, пошуку контрагентів та супроводу реалізації, тому факт попередньої реєстрації жодним чином не впливає на виникнення права на агентську винагороду. На переконання скаржника, суд першої інстанції фактично ототожнив різні за правовою природою поняття та правовідносини, що призвело до помилкового висновку про відсутність підстав для оплати наданих послуг.
Крім того, позивач не погоджується з висновком суду щодо значення дати направлення актів здачі-приймання послуг. У скарзі зазначається, що направлення актів у 2024 році не свідчить про відсутність надання послуг у попередні періоди, оскільки фактичне надання послуг відбувалося протягом 2020-2023 років, що підтверджується електронним листуванням, видатковими накладними, інвойсами та платіжними документами. На думку скаржника, суд не врахував специфіку агентських правовідносин, які мають тривалий та безперервний характер, та специфіку правовідносин між сторонами у цій справі, у зв'язку з чим дійшов передчасного висновку про відсутність підстав для їх оплати.
Також апелянт спростовує висновок суду про те, що позивач у попередні роки реалізовував право на оплату послуг та не заявляв претензій до відповідача. У цьому аспекті зазначається, що часткове виставлення рахунків і підписання окремих актів не свідчить про відсутність інших наданих послуг і не позбавляє права вимагати оплату за них у подальшому. Суд першої інстанції, на переконання скаржника, не врахував повноту господарських операцій та їх розподіл у часі, що призвело до необґрунтованого висновку про відсутність заборгованості.
Узагальнюючи наведене, апелянт наголошує, що до матеріалів справи подано значний обсяг доказів, які підтверджують як факт поставок лікарських засобів та їх оплату контрагентами, так і участь агента в організації відповідних процесів. Водночас суд першої інстанції не надав належної оцінки цим доказам у їх сукупності, фактично надавши перевагу лише доводам відповідача, що зумовило помилковий висновок про відсутність підстав для задоволення позову.
З урахуванням викладеного апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та ухвалене без повного і всебічного дослідження доказів, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
Щодо оскарження додаткового рішення у апеляційній скарзі позивач зазначає, що додаткове рішення ухвалене з порушенням вимог процесуального закону, без належного врахування критеріїв реальності, необхідності та розумності витрат на професійну правничу допомогу, а також без повного і всебічного дослідження поданих доказів та доводів сторін.
Скаржник наголошує, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд зобов'язаний враховувати їх зв'язок із розглядом справи, пропорційність до предмета спору, поведінку сторін та стадію розгляду, однак у даному випадку ці критерії застосовані формально та без належної оцінки.
Також у скарзі зазначається, що заявлені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу є неспівмірними та завищеними, оскільки частина заявлених послуг дублює одна одну, не має самостійного процесуального значення або не була необхідною для захисту інтересів сторони у справі.
Окремо апелянт вказує, що частина заявлених витрат фактично не підлягає компенсації за рахунок іншої сторони, оскільки зумовлена внутрішньою організацією роботи представника відповідача, усуненням технічних недоліків подання документів або діями, не пов'язаними з процесуальною поведінкою позивача; скаржник вважає, що частина заявлених витрат є необґрунтованою за часом виконання, оскільки фактичний обсяг процесуальних дій не відповідає заявленій кількості годин, що призвело до штучного збільшення вартості правничої допомоги
Також позивач звертає увагу, що суд першої інстанції не перевірив належним чином реальність та необхідність кожної заявленої послуги, не дослідив обґрунтованість розрахунку погодинної вартості та не надав оцінки доводам про часткову надмірність витрат, обмежившись загальним висновком про їх доведеність.
У зв'язку з цим апелянт вважає, що обґрунтованим розміром витрат на правничу допомогу є значно менша сума, а в решті заявлених витрат у стягненні слід було відмовити як у таких, що не відповідають вимогам процесуального закону та правовим позиціям Верховного Суду.
Таким чином, позивач просить скасувати додаткове рішення та постановити нове, яким заяву позивача про розподіл судових витрат у суді першої інстанції задовольнити, а у задоволенні заяви відповідача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач наголошує на тому, що доводи позивача є повністю безпідставними та позбавленими правового обґрунтування. Відповідач переконаний, що оскаржуване рішення суду першої інстанції було ухвалено з повним, всебічним та об'єктивним дослідженням усіх обставин справи, з урахуванням наданих сторонами доказів, а тому воно є законним і не підлягає скасуванню. На думку підприємства, апелянт не зміг навести жодних переконливих аргументів, які б спростовували висновки суду або вказували на неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідач категорично заперечує твердження апелянта щодо фактичного надання ним агентських послуг, які виступають предметом позову. У відзиві підкреслюється, що Агентський договір № 02/09/20 від 01.09.2020 року чітко визначав обов'язки агента, серед яких було маркетингове опрацювання ринків, активний пошук контрагентів та супровід поставок. Проте матеріали справи не містять жодних належних доказів, які б підтверджували, що позивач дійсно здійснював ці дії. Відповідач акцентує увагу на тому, що підписання актів здачі-приймання виконаних робіт є лише вторинною, формальною процедурою, тоді як головною ознакою реальної господарської операції є сам факт виконання послуг, який у цьому випадку позивачем не був доведений.
Окремо у відзиві ставиться під сумнів позиція апелянта щодо поширення дії агентського договору на поставки лікарських засобів "Пропофол-Ново" та "Атракуріум-Ново". Відповідач зазначає, що співпраця між сторонами щодо поставок зазначених препаратів розпочалася ще у 2017 році, тобто за три роки до підписання агентського договору у 2020 році. Враховуючи це, фірма вважає спроби позивача ототожнити тривалу ділову співпрацю з агентськими правовідносинами та вимагати винагороду за контрактами, що діяли раніше, абсолютно необґрунтованими та безпідставними.
Крім того, відповідач наголошує, що діяльність агента за договором була територіально обмежена виключно межами України. Сторони не укладали жодних додаткових угод, які б розширювали цей перелік чи передбачали діяльність на території інших країн, а тому вимоги позивача в цій частині виходять за межі договірних зобов'язань.
Наостанок, відповідач критично оцінює посилання позивача на електронне листування як на доказ надання послуг. У відзиві вказується, що надані копії листування не містять посилань на спірний Агентський договір 2020 року чи відповідні специфікації, а стосуються переважно питань контрактного виробництва, яке регулювалося договором 2017 року і не є предметом цього судового спору. Додатково відповідач наголошує на тому, що позивач не надав доказів, що особи, які вели це листування, були уповноваженими представниками сторін, що остаточно нівелює значення таких доказів для вирішення справи.
З огляду на викладене, відповідач просить суд апеляційної інстанції залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Щодо доводів апелянта про скасування додаткового рішення, відповідач зазначає, що вони є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. У відзиві наголошується, що оскаржуване додаткове рішення ухвалено з повним дотриманням вимог процесуального закону, а всі стягнуті витрати на професійну правничу допомогу є реальними, обґрунтованими та належним чином документально підтвердженими.
Відповідач заперечує твердження апелянта про неспівмірність чи завищення витрат, вказуючи на те, що всі заявлені послуги, включно з підготовкою процесуальних документів та аналізом первинних матеріалів, були надані адвокатом Сірою А.В. Матеріали справи містять докази понесення таких витрат, зокрема договір про надання правової допомоги, додаткові угоди та акти приймання-передачі послуг, у яких детально відображено кожен вид виконаної роботи та витрачений на неї час.
Зокрема наголошено, що справа є складною, містить значну кількість розрахунків, таблиць та більше 1000 аркушів долучених документів, що потребувало детального опрацювання. Значний обсяг часу адвоката був витрачений не лише на формування правової позиції, але й на технічну роботу, таку як сканування документів для подання через систему "Електронний суд", що було зумовлено процесуальними діями позивача. Підготовка відзиву на 55 аркушах та заперечень на 40 аркушах є підтвердженням високого обсягу інтелектуальної праці, що є цілком співмірним із ціною позову у розмірі понад 24 млн грн.
З урахуванням викладеного, відповідач вважає додаткове рішення законним та обґрунтованим. На переконання товариства, позивач не надав належних доказів, які б спростовували доведеність та необхідність понесених витрат, тому просить залишити додаткове рішення без змін, а апеляційну скаргу в цій частині без задоволення.
У судових засіданнях представник позивача надав суду пояснення, доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
Представниця відповідача, надавши пояснення, проти доводів апеляційної скарги заперечила з підстав, викладених у відзиві, та просила оскаржуване рішення залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідачку, присутніх представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та доводи/заперечення учасників провадження, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, з урахуванням повноважень, визначених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегією суддів апеляційного господарського суду встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Обставини справи, встановлені судами і визначениі відповідно до них правовідносини.
Між сторонами спору було укладено договори, які регулюють їх взаємовідносини у сфері розробки, реєстрації, виробництва та реалізації лікарських засобів: Агентський договір №02/09/20 від 01.09.2020 (далі - Агентський договір, договір) (том 1, а. с. 40-43) та Договір №1 на виробництво лікарських засобів від 22.11.2017 (далі - договір на виробництво)(том 3, а.с.77-79).
01.09.2020 року між Фізичною особою-підприємцем Губенком Сергієм Анатолійовичем (далі - позивач, агент) та Товариством з обмеженою відповідальністю фірмою "Новофарм-Біосинтез" (далі - відповідач, замовник) укладено агентський договір №02/09/20 (том 1, а. с. 40-43), за змістом п. 1.1 якого замовник надає агенту право представляти інтереси замовника як на території України, так і за кордоном, а агент зобов'язується за винагороду надавати замовнику послуги, від імені замовника, в його інтересах, під його контролем і за рахунок замовника в укладенні угод, а також їх зміні чи розірванні, сприяти їх укладенню та виконанню, бути його представником у відносинах із третіми особами та вчиняти інші дії за дорученням замовника.
Згідно з п. 1.2 агентського договору агент приймає на себе зобов'язання з комплексного маркетингового опрацювання іноземних фармацевтичних ринків (далі - ринки), визначення та аналізу ринків, конкурентного середовища, пошуку комерційно-ефективних фармацевтичних продуктів (далі - продуктів) для даних ринків, визначення асортименту продуктів та їх адаптації; виявлення і перевірки потенційних контрагентів; підготовки документів та проведення організації комплексу реєстраційних заходів, обраних для конкретного ринку продуктів, в тому числі підготовки і організації проведення дій фармацевтичної розробки нових продуктів, реєстрації лікарських засобів, впровадження у виробництво нових продуктів; організації просування і дистрибуції продуктів, пошуку партнерів, розробки цінової політики; узгодження між замовником і контрагентом об'ємів та асортименту виробництва зареєстрованих лікарських засобів за контрактом та поставку виробленої готової продукції в асортименті. Агент надає висновки щодо потенційних контрагентів, узгоджує з замовником комерційні пропозиції, веде перемовини з контрагентами щодо запропонованих умов та ціни поставки готової продукції, здійснює підготовку проектів договорів з питань співпраці щодо реєстрації лікарських засобів та контрактів на поставку готової продукції на умовах експорту, контролює оформлення супровідної документації, консультує замовника щодо порядку та ризиків ведення господарської діяльності з резидентами іноземних держав та резидентами на території України.
За умовами п. 1.3 цього договору замовник укладає вищевказані договори та зовнішньоекономічні контракти з контрагентами за сприянням агента, від свого імені та за свій рахунок.
Перелік країн та продуктів, щодо яких агент здійснює представництво інтересів замовника, зазначається в додатку до даного договору (п. 1.5. договору).
Розділом 2 договору визначено права та обов'язки агента.
Агент протягом строку дії вказаного договору зобов'язується:
- представлятися в якості офіційного представника (агента) ТзОВ "ФІРМА "Новофарм-Біосинтез". Формою підтвердження повноважень агента є даний договір (п. 2.1. договору);
- проводити цілеспрямовані аналітичні-маркетингові дослідження з метою аналізу ринку фармацевтичних продуктів як в Україні, так і в інших країнах, надавати Замовнику інформацію та прогнозування тенденцій розвитку ринку продуктів на перспективу ( п. 2.2.)
- проводити попередні перемовини з контрагентами. При цьому усі суттєві умови договорів та контрактів щодо реєстрації лікарських засобів і контрактного виробництва та Контрактів на поставку готової продукції, як наприклад, вартість послуг та товару, строк та базис поставки, порядок здійснення платежів та інших умов, повинні бути обов'язково попередньо узгодженні з замовником (п. 2.3);
- організовувати контроль над виконанням умов, укладених при його сприянні Контрактів на реєстрацію лікарських засобів та поставку готової продукції протягом всього строку їх дії, вживати заходів для забезпечення своєчасного і точного виконання зобов'язань контрагентами Замовника та дотримання, узгоджених з Замовником, строків реєстрації, об'ємів замовлення і термінів оплати поставленої продукції (2.4);
- не брати на себе, протягом терміну дії цього договору, без попередньої письмової згоди Замовника зобов'язань перед іншими юридичним особами або підприємцями з посередництва у продажі аналогічних продуктів на визначених в договорі територіях (2.5);
- проводити роботи пошуку постачальників АФІ, з організації аудитів виробництва та постачальників АФІ (2.6).
Протягом дії цього договору Агент має право:
- не приступати до виконання послуг, а розпочаті доручення призупинити у випадках, коли порушення замовником своїх обов'язків за цим договором перешкоджає виконанню зобов'язань агентом (2.8).
- передавати іншим особам права, якими він володіє в інтересах замовника в межах даного договору, поставив до відома замовника до моменту передачі прав і за умови, що передача не спричинить збитків фінансовим інтересам замовника (2.9).
Пунктом 4.1. договору передбачено, що замовник зобов'язаний виплачувати агенту винагороду за оплачену готову продукцію, яку замовник поставив контрагентам - суб'єктам господарської діяльності України та інших країн, за представництвом/участю агента протягом строку дії даного договору, в порядку та на умовах визначених в додатковій угоді до даного договору та після завершення даного договору в порядку та на умовах визначених в додаткових угодах до даного договору.
Відповідно до п. 4.2 договору замовник зобов'язаний виплачувати агенту винагороду в гривнях в розмірі узгодженому сторонами в додатках до даного договору та вказаному у відповідному акті прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок агента.
Підставою для нарахування винагороди агенту є підписаний сторонами акт прийому- передачі виконаних робіт (наданих послуг) і надходження від контрагентів на розрахунковий рахунок замовника оплати за поставлені замовником продукти (п. 4.3 договору).
Згідно з п. 4.4 договору оплата винагороди агенту здійснюється замовником не пізніше 2 тижнів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Договір набуває чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання зобов'язань за цим договором (п. 9.1 договору).
01.09.2020 між замовником та агентом укладено додаткову угоду №1 до агентського договору (далі - додаткова угода №1) (том 1, а. с. 43 на звороті - 44), у якій сторони визначили, що замовник отримує дохід не менше 25% націнки від нетто-ціни кожного найменування готової продукції (конкретного продукту), що визначені в додатку до даного договору та відшкодування фактично понесених витрат з доставки, оплати ТПП щодо визначення походження продукції, витрат зі страхування оплати брокерських послуг, оплати митних зборів (п. 3.1 додаткової угоди №1).
За п. 3.2 додаткової угоди №1 агент отримує маржу (дохід), що залишається від вартості готової продукції понад націнку та фактично понесені замовником витрати, зазначені у п. 3.1 за фактом проведеної покупцями (контрагентами) оплати поставленої продукції.
Пунктом 4 додаткової угоди №1 передбачено, що агент отримує ексклюзивне право продажу продуктів, організація реєстрації яких була їм проведена на фармацевтичних ринках (включаючи ринок України) протягом терміну дії цього договору. Перелік таких продуктів із зазначенням території дії такого ексклюзивного права продажу вказується в додатках до договору. У разі, якщо протягом 3 років агент не зможе організувати реєстрацію конкретного продукту у визначеній сторонами країні, агент втрачає ексклюзивне право на просування визначених продуктів на даній території, а замовник набуває право діяти на власний розсуд.
У пункті 5 додаткової угоди №1 погоджено, що агент (або уповноважена агентом особа) має право виступати контрактним замовником продуктів на фармацевтичних ринках, на яких агентом були зареєстровані продукти (узгоджені сторонами в додатку до цього договору), беручи на себе повний обсяг фінансової відповідальності при розміщенні у замовника замовлення на виробництво протягом дії цього договору та протягом 5-ти років після завершення або припинення цього договору, якщо інше не домовлено сторонами.
Пунктом 6 додаткової угоди № 1 передбачено, що агент самостійно приймає рішення щодо об'ємів та цін на експертні продукти, зареєстровані за кордоном за його участю в країнах, визначених в додатках до даного договору. Замовник, протягом дії даного договору не може самостійно укладати угоди, Контракти з контрагентами із інших країн, в яких веде роботи агент і які погоджені сторонами та зазначені у відповідному додатку до даного Договору. Рішення щодо об'ємів та цін на продукти, продаж яких організовується агентом в Україні, агент приймає лише за погодженням з Замовником.
Додатком № 2 від 01.09.2020 року до Додаткової угоди № 1 до Агентського договору № 02/09/20 від 01.09.2020 (том 1, а. с. 50-51) визначено перелік лікарських засобів, собівартість, рентабельність та продажну ціну, яка була визначена в гривнях, доларах США та Євро.
В подальшому було укладено додаток 2.1. від 17.02.2021, № 2.2. від 21.04.2021, додаток № 2.3.1. від 08.12.2021, додаток № 2.3.2. від 08.12.2021 до Додаткової угоди № 1 до Агентського договору № 02/09/20 від 01.09.2020, які містили перелік лікарських засобів, об'єм серії, кількість флаконів/упаковок/пачок, собівартість, рентабельність (0,25%) та продажну ціну, що визначається у гривнях, доларах США та Євро (том 1, а.с. 51-56).
08.12.2021 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до агентського договору № 02/09/21 від 01.09.2020 (том 1, а. с. 56 на звороті), у якій сторони встановили з 01.01.2022 бонус (від продажної ціни нетто) в розмір 4% на наступні лікарські засоби за умови виконання обсягів продажу (п. 3 додаткової угоди №2).
Також визначили, що бонус передбачено за реалізацію лікарського засобу Атракуріум, розчин для ін'єкцій 10мг/мл по 2.5 мл № 5 в обсязі 80,0 тисяч упаковок та визначено, що бонус нараховується за кожним продуктом окремо та буде надано якщо виконані умови виборки річного обсягу та оплати замовленої продукції. Назва продукції може відрізнятися за МНН.
01.12.2022 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 3 до агентського договору № 02/09/20 від 01.09.2020 (том 1, а. с. 57) у якій сторони встановили з 01.01.2023 бонус (від продажної ціни нетто) в розмір 4% на наступні лікарські засоби за умови виконання обсязі продажу (п. 4 додаткової угоди №3).
Визначено, що плановий річний обсяг тисяч упаковок рахується загальним підсумком на групу. Бонус нараховується за кожним продуктом окремо та буде надано якщо виконані умови виборки річного обсягу та оплати замовленої продукції. Назва продукції може відрізнятися за МНН.
01.12.2022 між сторонами було укладено додаток № 3.1. від 01.12.2022 та додаток № 3.2. від 01.12.2022 до Додаткової угоди № 1 до Агентського договору № 02/09/20 від 01.09.2020 (том 1, а. с. 59-60).
З матеріалів справи слідує, що 04.09.2024 представником позивача Гамеєм В.В. на адресу відповідача було надіслано супровідний лист №04/09/24-1 від 04.09.2024, яким останній повідомляє, що надає правову допомогу ФОП Губенко Сергію Анатолійовичу та на виконання вимог п. 4.2 та 4.3 Агентського договору № 02/09/20 від 01.09.2020 надсилає: акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №2020/1 від 02.09.2024 з додатком №1 до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №2020/1 від 02.09.2024 та рахунком на оплату №2020/1від 02.09.2024; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №2021/1 від 02.09.2024 з додатком №1 до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №2021/1 від 02.09.2024 та рахунком на оплату №2021/1від 02.09.2024; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №2022/1 від 02.09.2024 з додатком №1 до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №2022/1 від 02.09.2024 та рахунком на оплату №2022/1від 02.09.2024; акт здачі-приймання робіт (надання послуг) №2023/1 від 02.09.2024 з додатком №1 до акту здачі-приймання робіт (надання послуг) №2023/1 від 02.09.2024 та рахунком на оплату №2023/1від 02.09.2024 (том 4, а.с. 83-85).
У відповіді на вказаний лист відповідач листом № 494/02 від 14.10.2024 повідомив, що надані копії документів не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік", подані неуповноваженою особою та не можуть бути підписані, оскільки заявлені послуги та вказані в актах суми у зазначений період від імені ФОП Губенко С.А. товариству не надавалися (том 2, а. с. 52 на звороті - 54).
Відсутність оплати за надані послуги по актах здачі-приймання робіт (надання послуг) №2020/1 від 02.09.2024, №2021/1 від 02.09.2024, №2022/1 від 02.09.2024, №2023/1 від 02.09.2024 стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 24 191 404,16 грн. (з урахуванням заяви представника позивача від 26.03.2025 про залишення без розгляду частини позовних вимог).
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції бере до уваги наступні положення чинного законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
У розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Основними засадами судочинства, закріпленими у ст. 129 Конституції України, є, зокрема, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 6, 627 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Агентські відносини регулюються главою 31 Господарського кодексу України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до ч. 1, 2 ст. 295 якого комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.
Комерційний агент не може укладати угоди від імені того, кого він представляє, стосовно себе особисто (ч. 4 ст. 295 ГК України).
Агентські відносини виникають у разі: надання суб'єктом господарювання на підставі договору повноважень комерційному агентові на вчинення відповідних дій; схвалення суб'єктом господарювання, якого представляє комерційний агент, угоди, укладеної в інтересах цього суб'єкта агентом без повноваження на її укладення або з перевищенням наданого йому повноваження (ст. 296 ГК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 297 ГК України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок.
Нормами ст. 297 ГК України також визначено, що Агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.
Договором повинна бути передбачена умова щодо території, в межах якої комерційний агент здійснює діяльність, визначену угодою сторін. У разі якщо територію дії агента в договорі не визначено, вважається, що агент діє в межах території України ( ч. 3 ст. 297 ГК України).
Комерційний агент відповідно до ч. 1 ст. 298 ГК України повідомляє суб'єкта, якого він представляє, про кожний випадок його посередництва в укладенні угод та про кожну укладену ним в інтересах цього суб'єкта угоду.
Агентський договір укладається в письмовій формі. У договорі має бути визначено форму підтвердження повноважень (представництва) комерційного агента.
Комерційний агент повинен особисто виконати дії, на які він уповноважений суб'єктом, якого він представляє (ч. 1 ст. 300 ГК України).
Частинами 1, 2, 3 та 4 ст. 301 ГК України встановлено, що відповідно до агентського договору комерційний агент одержує агентську винагороду за посередницькі операції, що здійснені ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє, у розмірі, передбаченому договором. Агентська винагорода виплачується комерційному агенту після оплати третьою особою за угодою, укладеною з його посередництвом, якщо інше не передбачено договором сторін. Сторони можуть передбачити в договорі, що комерційному агенту сплачується додаткова винагорода у разі, якщо він бере на себе зобов'язання гарантувати виконання угоди, укладеної ним в інтересах суб'єкта, якого він представляє. Суб'єкт, якого представляє комерційний агент, розраховує винагороду, на яку має право комерційний агент, відповідно до розмірів і строків, передбачених договором сторін.
Частина 5 ст. 301 ГК України вказує про те, що Комерційний агент має право вимагати для розрахунку бухгалтерський витяг щодо всіх угод, за які йому належить агентська винагорода.
При цьому агент несе відповідальність у повному обсязі за шкоду, заподіяну суб'єкту, якого він представляє, внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов'язків, якщо інше не передбачено агентським договором (ч.1 ст.303 Господарського кодексу України).
Статтею 305 ГК України, передбачено, що відносини, що виникають при здійсненні комерційного посередництва (агентської діяльності) у сфері господарювання, регулюються цим Кодексом, іншими прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами, що визначають особливості комерційного посередництва в окремих галузях господарювання.
У частині, не врегульованій нормативно-правовими актами, зазначеними у цій статті, до агентських відносин можуть застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, якими регулюються відносини доручення.
Водночас необхідно наголосити на тому, що агентська діяльність є різновидом надання послуг комерційним агентом для суб'єктів господарювання.
Главою 63 ЦК України врегульовано загальні положення надання послуг.
Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції надавав оцінку висновкам суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення аргументів учасників справи.
Розглянувши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, надавши правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, колегія суддів зазначає таке.
Щодо оцінки електронного листування як належного і допустимого доказу у цій справі та відповідності його змісту фактичному виконанню позивачем агентських функцій в контексті реального надання позивачем агентських послуг відповідачу за Агентським договором.
Апелянт зазначає, що надаючи оцінку поданому ним електронному листуванню, яким доводився факт реальності надання послуг за агентським договором щодо організації продажу та поставок спірних лікарських засобів "Атракуріум-ново" та "Пропофол-ново" у 2020-2023 роках, суд першої інстанції безпідставно погодився з доводами відповідача про те, що таке листування відбувалося виключно в межах виконання зобов'язань за Договором на виробництво від 22.11.2017, при цьому не навів мотивів, які б підтверджували належність цього листування саме до виконання зазначеного договору, та безпідставно не врахував відповідні докази.
Колегія суддів не погоджується зі вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно з п.п. 2, 4, 5 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні.
Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема письмовими, речовими та електронними доказами, відповідно до частини другої наведеної норми.
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Говорячи про стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслюється необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Законодавством покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.
Також Верховний Суд та Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошували на тому, що певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, Верховного Суду від 22.04.2021 у справі № 904/1017/2).
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.
У постанові Верховного Суду від 15.11.2019 у справі № 909/887/18 зазначено, що сторона, яка подає доказ на підтвердження обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, здійснює це саме таким чином, щоб поданий нею доказ був належним, тобто вказує, для доведення яких саме належних до предмету доказування обставин сторона подає цей доказ, або стверджує про обставини і посилається при цьому на доказ існування цих обставин.
Як встановлено судами, 01.09.2020 між ФОП Губенком Сергієм Анатолійовичем та ТзОВ фірма "Новофарм-Біосинтез" укладено агентський договір №02/09/20, згідно з п. 1.1 якого замовник надає агенту право представляти інтереси замовника як на території України, так і за кордоном, а агент зобов'язується за винагороду надавати замовнику послуги, від імені замовника, в його інтересах, під його контролем і за рахунок замовника в укладенні угод, а також їх зміні чи розірванні, сприяти їх укладенню та виконанню, бути його представником у відносинах із третіми особами та вчиняти інші дії за дорученням замовника.
Для підтвердження безпосередньої ролі агента в укладенні, зміні чи розірванні договорів, а також сприянні їх укладенню та виконанню, що є предметом апеляційного перегляду, позивачем було надано до суду низку доказів, зокрема, матеріали електронного листування між агентом і замовником/агентом і контрагентами.
Керуючись змістом статті 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі.
Статтею 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" визначено, що юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Зокрема, Верховний Суд неодноразово зазначав, що листування шляхом надіслання електронних листів уже давно стало частиною ділових звичаїв в Україні, а здійснення електронної переписки як усталеного звичаю ділового обороту в Україні, що не вимагає договірного врегулювання, визнається цивільним звичаєм за статтею 7 ЦК України (постанови ВС від 27.11.2018 у справі №914/2505/17, від 13.10.2021 у справі №923/1379/20, на яку посилався скаржник, ухвала Верховного Суду від 25.05.2022 у справі №914/1003/21).
У Керівництві "Електронні докази в цивільному та адміністративному процесі", ухваленому Комітетом міністрів Ради Європи 30.01.2019 (далі - Керівництво) зазначено, що електронні (цифрові) докази можуть бути у формі тексту, відео, фотографій чи аудіозаписів. Дані можуть бути отримані за допомогою різних способів та з різних джерел, наприклад мобільних телефонів, веб-сторінок, бортових комп'ютерів або GPS-реєстраторів (у тому числі відомості, що перебувають поза контролем сторони). Електронні повідомлення (електронна пошта) є типовим прикладом електронних доказів, оскільки вони походять з електронного пристрою (комп'ютера або пристрою, схожого на комп'ютер) і містять відповідні метадані.
Важливим також є дотримання принципу недискримінації при дослідженні електронних доказів, що означає, що суди не повинні відмовляти в прийнятті електронних доказів і не повинні заперечувати їх юридичну силу лише тому, що вони зібрані та/або подані в електронній формі. Суди не повинні заперечувати юридичну силу електронних доказів лише через відсутність вдосконаленого, кваліфікованого або подібного захищеного електронного підпису. Сторонам має бути дозволено подавати електронні докази в оригінальному електронному форматі без необхідності надання роздруківок (пункти 6, 7, 9 Керівництва).
Електронні докази повинні оцінюватися так само, як і інші види доказів, зокрема, щодо їх прийнятності, автентичності, точності та цілісності. Обробка електронних доказів не повинна бути невигідною для сторін або надавати несправедливу вигоду одній із них (преамбула "базові принципи" Керівництва).
В межах, прийнятних відповідно до національного законодавства та на розсуд суду електронні дані повинні прийматися як автентичний доказ, допоки інша сторона не наведе відповідні обґрунтовані доводи на спростування цього. Достовірність електронних доказів презюмується до тих пір, поки немає розумних сумнівів у протилежному (пункти 21, 22 Керівництва).
Суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи (Постанова ВП ВС від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).
Зокрема, суд зобов'язаний дотримуватися принципу оцінки доказів, згідно з яким на підставі всебічного, повного й об'єктивного розгляду справи аналізує і оцінює докази як кожен окремо, так і в їх сукупності, у взаємозв'язку, в єдності і протиріччі, і ця оцінка повинна спрямовуватися на встановлення достовірності чи відсутності обставин, які обґрунтовує доводи і заперечення сторін (постанова КГС ВС від 28.01.2020 у справі № 910/6981/19).
Необхідно зауважити, що позивач визнає приналежність йому електронної адреси, а також електронної адреси його представника Медяної Олени Олександрівни, яка діє за довіреностями від 10.12.2018 та 03.12.2021 (том 1, а.с 65 на звороті - 66), а відповідач не заперечував здійснення сторонами цієї електронної переписки/листування та приналежність відповідачу та його представникам відповідних електронних адрес для листування.
Однак, як учасник вказаного листування відповідач стверджує, що надана переписка (електронне листування) з його працівниками (зокрема ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) здійснювалася в контексті договорів про взаємну співпрацю щодо виробництва лікарських засобів від 25.03.2009 року та договору № 1 на виробництво лікарських засобів за контрактом від 22.11.2017, які є чинними на день розгляду справи.
Колегія суддів апеляційної інстанції звертає увагу, що в оскаржуваному судовому рішенні місцевий господарський суд загалом не надав оцінки доводам позивача щодо реальності здійснення останнім господарських операцій - надання послуг позивачем відповідачу за Агентським договором згідно актів здачі-приймання робіт (надання послуг) № 2020/1 від 02.09.2024, №2021/1 від 02.09.2024, №2022/1 від 02.09.2024, №2023/1 від 02.09.2024.
Водночас доводи позивача щодо надання ним таких агентських послуг, на переконання суду апеляційної інстанції, віднаходять своє підтвердження відповідно до таких встановлених обставин, підтверджених відповідними доказами:
2020 рік
Упродовж 2020 року позивачем як агентом було надано агентські послуги, зокрема щодо контролю за виконанням умов договорів, обсягів замовлення, строків оплати та підписання поставочних специфікацій щодо лікарських засобів "Пропофол-Ново" і "Атракуріум-Ново", а також забезпечено організацію співпраці ТзОВ фірми "Новофарм-Біосинтез" з ТзОВ "Торговий дім "Новофарм-Біосинтез" та ТзОВ "Альба Медікал".
У електронному листі від 05.09.2020 позивач надіслав контрагенту таблицю з попереднім планом поставок лікарського засобу "Пропофол-Ново".
У листі від 07.09.2020 Оксана Мамишева (представник ТзОВ "Альба Медікал") акцептувала надісланий план, а вже 08.09.2020 Наталія Свинарьова (представник ТзОВ фірми "Новофарм-Біосинтез") в електронному листі підсумувала зміст телефонної розмови з позивачем та зазначила, що 18.09.2020 будуть відвантажені та відправлені виготовлені лікарські засоби за проєктами 81, 84 та 84А.
Отже, в електронному листуванні між С. Губенком і О. Мамишевою за 05.09. - 08.09.2020 (том 1, а.с. 79) сторони домовились про поставку продукції, що відвантажена на підставі документів відображених у таких інвойсах:
- Інвойсу №NFBS15092020/1 від 15.09.2020 (ТзОВ "Альба Медікал"), Пропофол у кількості 7 700 шт. (том 1, а.с. 70 на звороті);
- Інвойсу №NFBS15092020/2 від 15.09.2020 (ТзОВ "Альба Медікал"), Пропофол у кількості 7 700 шт. (том 1, а.с. 70);
- Інвойсу №NFBS15092020/3 від 15.09.2020 (ТзОВ "Альба Медікал"), Пропофол у кількості 7 720 шт. (том 1, а.с. 69 на звороті);
- Інвойсу №NFBS15092020/4 від 15.09.2020 (ТзОВ "Альба Медікал"), Пропофол у кількості 7 720 шт. (том 1, а.с. 69);
- Інвойсу №NFBS15092020/5 від 15.09.2020 (ТзОВ "Альба Медікал"), Пропофол у кількості 7 740 шт. (том 1, а.с. 74);
- Інвойсу №NFBS17092020/1 від 17.09.2020 (ТзОВ "Альба Медікал"), Пропофол у кількості 7 720 шт. (том 1, а.с. 75 на звороті);
- Інвойсу №NFBS17092020/2 від 17.09.2020 (ТзОВ "Альба Медікал"), Пропофол у кількості 7 740 шт. (том 1, а.с. 76);
- Інвойсу №NFBS17092020/3 від 17.09.2020 (ТзОВ "Альба Медікал"), Пропофол у кількості 7 740 шт. (том 1, а.с. 76 на звороті);
- Інвойсу №NFBS17092020/4 від 17.09.2020 (ТзОВ "Альба Медікал"), Пропофол у кількості 15 120 шт. (том 1, а.с. 77);
- Інвойсу №NFBS17092020/5 від 17.09.2020 (ТзОВ "Альба Медікал"), Пропофол у кількості 15 120 шт. (том 1, а.с. 77 на звороті).
В електронному листуванні між ОСОБА_1 та О. Медяною (представник С. Губенка) від 23.09.2020 (том 1, а.с. 81 на звороті - 82) було проведено контрольні заходи щодо дотримання обсягів та строків поставок, отримано від замовника видаткові документи.
В електронному листі від 29.10.2020 (том 1, а.с. 80) позивачем на адресу Н. Свинарьової було направлено актуалізовану таблицю з планами поставок лікарського засобу "Пропофол-Ново".
У направленій таблиці відображено, що в межах проєктів № 81 та № 84 було заплановано виготовити 62 400 упаковок "Пропофол-Ново" 10 мг/мл, по 20 мл у пляшці, № 5 та відвантажити їх на 38 тижні (14- 20.09.2020), а в межах проєкту № 84А - виготовити 30 800 упаковок "Пропофол-Ново" 10 мг/мл, по 50 мл у пляшці, № 1, з відвантаженням на 38 тижні (14- 20.09.2020). Таблиця наявна у вкладеннях до електронного листа від 29.10.2020 (том 1, а.с. 81).
У межах діючих правовідносин за Договором поставки продукції № 01/01/19 від 02.01.2019 позивачем було узгоджено з ТзОВ "ТД "Новофарм-Біосинтез" обсяг виробництва зареєстрованого лікарського засобу "Атракуріум-Ново", забезпечено контроль за здійсненням поставки виробленої готової продукції, обсягами замовлення, а також строками оплати.
В електронному листуванні за 11.09 - 16.09.2020 (том 1, а.с. 90) між С. Губенком та Н. Свинарьовою, після попередньої комунікації з представниками ТзОВ "ТД "Новофарм-Біосинтез", здійснювалося планування виробництва та відвантаження, у тому числі в межах проєктів № 45, № 46, № 48, № 48А, лікарського засобу "Атракуріум-Ново" на IV квартал 2020 року, що відображено у відповідній електронній таблиці, яка міститься у вкладенні до електронних повідомлень (том 1, а.с. 90 на звороті). Оригінал таблиці наявний у вкладеннях до оригіналу електронного листа від 16.09.2020.
У направленій таблиці відображено, що в межах проєкту № 45 було заплановано виготовити 23 040 упаковок лікарського засобу "Атракуріум-Ново" (розчин для ін'єкцій, по 5 мл у флаконі № 5) та відвантажити їх на 45 тижні (02-08.11.2020); у межах проєкту № 46 - виготовити 11 520 упаковок лікарського засобу "Атракуріум-Ново" (розчин для ін'єкцій, по 5 мл у флаконі № 5) та відвантажити їх на 42 тижні (12-18.10.2020); у межах проєкту № 48 - виготовити 11 520 упаковок лікарського засобу "Атракуріум-Ново" (розчин для ін'єкцій, по 5 мл у флаконі № 5) та відвантажити їх на 49 тижні (30.11-06.12.2020), а в межах проєкту № 48А - виготовити 11 520 упаковок лікарського засобу "Атракуріум-Ново" (розчин для ін'єкцій, по 2,5 мл у флаконі № 5) та відвантажити їх на 49 тижні (30.11-06.12.2020).
У подальшому здійснювалося коригування виробничих та поставочних планів, про що свідчить електронне листування за 18.12.2020 (том 1, а.с. 91) між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , у якому здійснювався контроль виробництва та строків відвантаження "Атракуріум-Ново", як і у електронному листуванні за 15.10. - 16.10.2020 (том 1, а.с. 92 - 92 на звороті).
Так, у відповідь на запит О. Медяної Н. Свинарьова зазначила, що в межах проєкту № 48 відвантаження 5 687 упаковок лікарського засобу "Атракуріум-Ново" буде здійснено 18.12.2020, що відповідає видатковій накладній № СГП00000183 від 18.12.2020 (том 1, а.с. 86 на звороті), а решти 11 434 упаковок - 21.12.2020, що відповідає видатковій накладній № СГП00000188 від 21.12.2020; у межах проєкту № 49 відвантаження 11 536 упаковок лікарського засобу "Атракуріум-Ново" буде здійснено на 52 тижні (21-27.12.2020), що відповідає видатковим накладним № СГП00000188 від 21.12.2020 (том 1, а.с. 87) та № СГП00000191 від 22.12.2020 (том 1, а.с. 88); у межах проєкту № 48А відвантаження лікарського засобу "Атракуріум-Ново" планувалося на 28.12.2020, що відповідає видатковій накладній № СГП00000195 від 28.12.2020 (том 1, а.с. 85 на звороті).
Також, у листуванні за 15-16.10.2020 (том 1, а.с. 92) у відповідь на запит ОСОБА_4 , ОСОБА_1 зазначає, що: у межах проєкту № 45 готову продукцію було відвантажено 13.10.2020, що відповідає інвойсу № NFBS08102020 від 08.10.2020 та митній декларації UA 100650/2020/811411 від 22.10.2020 року (том 1, а.с. 88 за звороті - 89); у межах проєкту №46 відвантаження 11 558 упаковок "Атракуріум-Ново" буде проведено на 43 тижні (19-25.10.2020), що відповідає видатковій накладній №СГП00000144 від 23.10.2020 (том 1, а.с. 86).
В електронному листі від 04.01.2021 (том 1, а.с. 93) вбачається, що О. Медяною, як уповноваженим представником позивача було здійснено контроль за проведенням розрахунків за здійснені поставки.
Так, бухгалтером ТзОВ фірми "Новофарм-Біосинтез" Аллою Троїцькою було направлено зведену таблицю розрахунків за 2020 рік станом на 01.01.2021. Зі змісту направленої таблиці підтверджується проведення контрагентами розрахунків за поставку готової продукції у відповідності до усіх видаткових документів, які були описані вище.
2021 рік
Упродовж 2021 року позивачем як агентом було надано агентські послуги, зокрема щодо контролю за виконанням умов договорів, обсягів замовлення, строків оплати та підписання поставочних специфікацій лікарських засобів "Пропофол Ново", "Атракуріум-Ново", "Фармаліпон-Турбо", "Хітарт", "Фармаксикам (Мелсі)", "Фармаліпон", а також забезпечено організацію співпраці ТзОВ фірми "Новофарм-Біосинтез" з ТзОВ "ТД "Новофарм-Біосинтез", ТзОВ "Альба Медікал", ТзОВ "Несвіжський завод медичних препаратів", ТзОВ "Астрафарм", ТзОВ "Сістем Фарм", ТзОВ "Медекспорт".
У межах діючих договірних зобов'язань позивачем було узгоджено з ТзОВ "ТД "Новофарм-Біосинтез" та ТзОВ "Альба Медікал" обсяг виробництва зареєстрованого лікарського засобу "Пропофол-Ново" 10 мг/мл, по 20 мл у пляшці, № 5, а також забезпечено контроль за здійсненням поставки виробленої готової продукції, дотриманням обсягів замовлення та строків оплати.
В електронному листуванні за 27.11.-28.11.2020 (том 1, а.с. 113 - 113 на звороті), що велося між С. Губенком та комерційним директором ТзОВ "ТД "Новофарм-Біосинтез" Світланою Опанасюк здійснювались комунікація та обговорення обсягів замовлення та планів поставок лікарських засобів "Пропофол-ново" та "Атракуріум-ново". Електронне листування містить таблицю (том 1, а.с. 115-116), згідно якої було заплановано виготовити 23 400 уп. "Пропофол-ново" 20 мл та відвантажити їх у кінці 2020 року; виготовити 7 800 уп. "Пропофол-ново" 20 мл з їх відвантаженням 18.01. - 24.01.2021.
В електронному листуванні за 28.12.2020 - 26.01.2021 (том 1 а.с. 116 на звороті - 118 на звороті) між ОСОБА_5 та Н. Свинарьовою здійснювався контроль виробництва та строків відвантаження продукції.
У відповідь на запит позивача ОСОБА_1 у листі від 05.01.2021 зазначила, що в межах проєкту №91 сертифікація вироблених серій лікарського засобу планується на 06.01.2021, після чого планується здійснення відвантаження, а в межах проєкту №88 у кінці грудня 2020 вже здійснено планове виробництво продукції.
З електронного листа ОСОБА_6 від 07.01.2021 (том 1, а.с. 117 на звороті;) вбачається, що планове відвантаження "Пропофолу" 20 мл попередньо планується у період 11.01.-17.01.2021, що відповідає поставкам відповідно до видаткових накладних №СГП00000003 від 11.01.2021 (том 6, а.с.200) та №СГП00000009 від 19.01.2021 (том 6, а.с.202)
Зокрема, з цього ж листування вбачається погодження між позивачем та комерційним директором ТзОВ "ТД "Новофарм біосинтез" проєкту виготовлення лікарського засобу "Пропофол-ново", а також кількість отриманих та тих, що будуть отримані у подальшому відвантажень цього ж продукту.
Крім того, в межах наведеного електронного листування також здійснювалось планування виробництва та відвантаження лікарського засобу за проєктом № 93.
Так, у електронному листі від 07.01.2020 позивач зазначив, що продукцію по проєкту №93 слід почати виготовляти 18.01.2021 з відвантаженням наприкінці 7-го тижня (15.02.-21.02), що відповідає митній декларації UA 100650/2021/001581 від 16.02.2021. та інвойсу №NFBS12022021 від 12.02.2021 (ТзОВ "Альба Медікал"), "Пропофол-ново" 20 мл у кількості 38 330 уп. (том 1, а.с. 102).
З електронного листа від 04.01.2021 (том 1, а.с. 93) вбачається, що ОСОБА_3 було здійснено контроль за проведенням розрахунків за здійснені поставки. Так, бухгалтером Відповідача було направлено зведену таблицю розрахунків за 2020 рік станом на 01.01.2021 (том 1, а.с. 93 на звороті - 94;). Зі змісту направленої таблиці підтверджується проведення контрагентами розрахунків за поставку готової продукції у відповідності до усіх видаткових документів, які були описані вище.
У цій же таблиці відображені і плани щодо виробництва та відвантаження "Пропофолу-ново" 50 мл: 15 600 уп. у період 18.10.-24.10.2021., що відповідає поставці відповідно до інвойсу №NFBS18102021 від 18.10.2021 (ТзОВ "Альба Медікал"), "Пропофол-ново" 50 мл у кількості 15 515 уп. (том 1, а.с. 128 на звороті).
Серед іншого, згадане електронне листування демонструє і надання позивачем агентських послуг щодо планування виробництва та відвантаження лікарських засобів, а також вирішення інших виробничих та логістичних питань, пов'язаних з належним виконанням договірних зобов'язань перед контрагентами щодо виготовлення та поставки лікарських засобів.
Окрім того, в електронному листуванні за 21.01.-29.01.2021 (том 1, а.с. 134 - 133 на звороті) позивачем здійснювалось вирішення питань щодо замовлення та поставки тари та сировини для виробництва лікарських засобів, розробки та узгодження планів виробництва продукції на 1-2 квартали 2021 року.
В межах електронного листування за 23.04-25.04.2021 (том 1, а.с. 120) ТзОВ "Альба Медікал" звернулось до ОСОБА_6 з проханням відтермінувати відвантаження виготовленого Пропофолу 20 та 50 мл. У відповідь на запит ОСОБА_5 було скориговано відвантаження партій продукції. Наведене стосувалось поставок відповідно до інвойсів:
- Інвойс №NFBS13052021 від 13.05.2021 (ТзОВ "Альба Медікал"), Пропофол 20 мл у кількості 38 680 уп. (том 1, а.с. 105 на звороті) проєкт 96.
- Інвойс №NFBS19052021 від 19.05.2021 (ТзОВ "Альба Медікал"), Пропофол 20 мл у кількості 30 920 уп. (том 1, а.с. 107) проєкт 98.
- Інвойс №NFBS19052021 від 19.05.2021 (ТзОВ "Альба Медікал"), Пропофол 50 мл у кількості 15 360 уп. (том 1, а.с. 124) проєкт 98 а.
У межах електронного листування за 13.05.-14.05.2021 (том 1, а.с. 119 на звороті;) О. Медяною здійснювався контроль дотримання обсягів виробництва та відвантаження готової продукції.
Зі змісту електронного листування від 21.10.2021 та 27.10.2021 (том 1, а.с. 120 на звороті; (том 1, а.с. 117 на звороті) вбачається, що С. Губенком було забезпечено узгодження та підписання Специфікації від 20.10.2021 до Контракту №02/07/21 від 01.07.2021 (том 1, а.с. 108 на звороті - 109) щодо виробництва та поставок на користь ТзОВ "Альба Медікал" Пропофолу 20 та 50 мл у 4 кварталі 2021 року. Про це свідчить інформація з електронного листа Оксани Мамишевої (представниці ТзОВ "Альба Медікал").
Зі змісту вказаної Специфікації вбачається, що за участю Позивача між сторонами було узгоджено:
- поставку 30 400 упаковок "Пропофолу-ново" 10 мг/мл, по 20 мл у пляшці, № 5 на 42 тижні (18.10.-24.10.2021) що відповідає поставці відповідно до інвойсу №NFBS18102021 від 18.10.2021 (ТзОВ "Альба Медікал"), "Пропофол-ново" 20 мл у кількості 30 880 уп (том 1, а.с. 110).
- поставку 15 400 упаковок лікарського засобу "Пропофол-Ново" 10 мг/мл, по 50 мл у пляшці, № 1, на 42 тижні (18.10-24.10.2021), що відповідає митній декларації UA 101090/2021/004492 від 22.10.2021; інвойс № NFBS18102021 від 18.10.2021 (ТзОВ "Альба Медікал") - "Пропофол" 50 мл у кількості 15 515 уп. (том 1, а.с. 128 на звороті);
- поставку 15 400 упаковок лікарського засобу "Пропофол-Ново" 10 мг/мл, по 50 мл у пляшці, № 1, на 45-46 тижнях (08.11-21.11.2021), що відповідає митній декларації UA 101090/2021/005165 від 05.11.2021; інвойс № NFBS03112021 від 03.11.2021 (ТзОВ "Альба Медікал") - "Пропофол" 50 мл у кількості 15 420 уп. (том 1, а.с. 130);
- поставку 30 800 упаковок лікарського засобу "Пропофол-Ново" 10 мг/мл, по 50 мл у пляшці, № 1, на 48-50 тижнях (29.11-19.12.2021), що відповідає митній декларації UA 101090/2021/006512 від 02.12.2021; інвойс № NFBS25112021 від 25.11.2021 (ТОВ "Альба Медікал") - "Пропофол" 50 мл у кількості 15 600 уп. (том 1, а.с. 132); інвойс № NFBS25112021 від 25.11.2021 (ТзОВ "Альба Медікал") - "Пропофол" 50 мл у кількості 15 600 уп. (том 1, а.с. 132).
Окрім того, у межах діючих договірних зобов'язань позивачем було узгоджено з ТзОВ "ТД "Новофарм-Біосинтез" та ТзОВ "Альба Медікал" обсяг виробництва зареєстрованого лікарського засобу "Пропофол-Ново" 10 мг/мл, по 50 мл у пляшці, № 1, а також забезпечено контроль за здійсненням поставки виробленої готової продукції, дотриманням обсягів замовлення та строків оплати.
Як вже зазначалося раніше, в електронному листуванні за 27.11.2020 - 28.11.2020, що велося між позивачем та комерційним директором ТОВ "ТД "Новофарм Біосинтез" Світланою Опанасюк, здійснювалися комунікація та обговорення обсягів замовлення і планів поставок лікарських засобів "Пропофол-Ново" та "Атракуріум-Ново".
В електронній таблиці з планами та обсягами виробництва лікарського засобу "Пропофол-Ново", яка міститься у вкладеннях до електронного листування, серед іншого відображено проєкти № 96А, № 98А, № 100А, № 103А, № 106А, № 109А, № 110А, № 113А, № 115А (том 1, а.с. 115).
Так само зі змісту згаданого електронного листування за 09.01.2021 - 11.01.2021 вбачається, що позивачем на узгодження представнику ТзОВ "Альба Медікал" Оксані Мамишевій було направлено план виробництва та відвантаження "Пропофолу-Ново" та "Атракуріуму-Ново", який у листі від 11.01.2021 було акцептовано останньою.
Таким чином, апеляційний суд констатує, що наведене електронне листування у своїй сукупності підтверджує участь ФОП Губенка С.А. у плануванні, узгодженні, організації, коригуванні та контролі виробництва і поставок лікарського засобу "Пропофол-Ново" на користь ТзОВ "Альба Медікал" у 2020-2022 роках, що вказує на реальність надання позивачем агентських послуг відповідачу за Агентським договором.
У листуванні за 13.08.2021 (том 1, а.с. 135) між позивачем, представником відповідача та представником ТзОВ "ТД "Новофарм-Біосинтез" велися перемовини та планування обсягів виробництва і поставок лікарських засобів на IV квартал 2021 року. Так, спочатку ТзОВ "ТД "Новофарм-Біосинтез" висловлювало намір відмовитися від поставки 15 400 упаковок лікарського засобу в межах проєкту № 106А, однак після проведених агентом перемовин контрагент погодив поставку, що підтверджується видатковою накладною ВН № СГП00000202 від 15.11.2021 (ТзОВ "ТД Новофарм-Біосинтез") - "Пропофол" 50 мл у кількості 15 595 уп. (том 1, а.с. 123 на звороті).
Крім того, у межах діючих договірних зобов'язань позивачем було узгоджено з ТзОВ "ТД "Новофарм-Біосинтез" обсяг виробництва зареєстрованого лікарського засобу "Атракуріум-Ново" (розчин для ін'єкцій, 10 мг/мл, по 5 мл у флаконі, № 10), а також забезпечено контроль за здійсненням поставки виробленої готової продукції, дотриманням обсягів замовлення та строків оплати.
У електронному листуванні за 27.11.2020 28.11.2020 (том 1, а.с. 113 - 113 на звороті), що велося між С. Губенком та комерційним директором ТзОВ "ТД "Новофарм-Біосинтез" С. Опанасюк, здійснювалась комунікація з приводу обговорення обсягів замовлення та планів поставок лікарських засобів "Пропофол" та "Атракуріум-Ново".
Планування виробництва та відвантаження "Атракуріум-Ново" також відображене і у змісті електронного листування за 19.04.2021 (копія у томі 1 а.с. 148).
Електронна таблиця (том 1, а.с. 149 на звороті - 150) з планами виробництва та відвантаження готової продукції наявна у вкладеннях до електронного листування за 29.03.2022 (том 1, а.с. 148 на звороті - 149).
Відповідно до цієї електронної таблиці було заплановано виготовити:
-11 500 уп. "Атракуріму" 5 мл з їх відвантаженням у період 18.01.-24.01.2021, що фактично відповідає поставці згідно видаткової накладної №СГП00000002 від 11.01.2021 (том 6, а.с.39), хоча вона відбулася на тиждень раніше, що не є суттєвим відхиленням;
-11 600 уп. "Атракуріуму" 5 мл з їх відвантаженням у період 01.03.-07.03.2021, що відповідає поставкам згідно видаткових накладних №СГП00000027 від 01.03.2021 (том 6, а.с.41) та ВН №СГП00000029 від 02.03.2021 (том 6, а.с.43);
- 11 600 уп. "Атракуріуму" 5 мл з їх відвантаженням у період 15.03.-21.03.2021, що відповідає поставкам згідно видаткових накладних №СГП00000043 від 15.03.2021 (том 6 а.с.47) та ВН №СГП00000045 23 16.03.2021 (том 6, а.с.49);
- 5 800 уп. "Атракуріуму" 5 мл з їх відвантаженням у період 12.04.-18.04.2021, що відповідає поставці згідно видаткової накладної №СГП00000058 від 12.04.2021 (том 6, а.с.51);
- 5 800 уп. "Атракуріуму" 5 мл з їх відвантаженням у період 19.04.-25.04.2021, фактично відповідає поставці згідно видаткової накладної №СГП00000060 від 14.04.2021 (том 6, а.с.53), хоча вона відбулася раніше на 5 днів, що не є суттєвим відхиленням;
- 11 600 уп. "Атракуріуму" 5 мл з їх відвантаженням у період 10.05.-16.05.2021, що відповідає поставкам згідно видаткових накладних №СГП00000077 від 07.05.2021 (том 6, а.с.55) та №СГП00000079 від 12.05.2021 (том 6, а.с.57);
- 17 400 уп. "Атракуріуму" 5 мл з їх відвантаженням у період 24.05.-30.05.2021, що відповідає поставкам згідно видаткових накладних №СГП00000080 від 13.05.2021 (том 6 а.с.59), №СГП00000093 від 28.05.2021 (том 6, а.с.63) та №СГП00000096 від 31.05.2021 (том 6 а.с.65);
- 5 800 уп. "Атракуріуму" 5 мл з їх відвантаженням у період 28.06.-04.07.2021, фактично відповідає поставці згідно видаткової накладної №СГП00000116 від 24.06.2021 (том 6, а.с.67), хоча вона відбулася на 4 дні раніше, що не є суттєвим відхиленням;
- 5 800 уп. "Атракуріуму" 5 мл з їх відвантаженням у період 05.07.-11.07.2021, що відповідає поставці згідно видаткової накладної №СГП00000121 від 06.07.2021 (том 6, а.с.69);
- 11 600 уп. "Атракуріуму" 5 мл з їх відвантаженням у період 12.07.-18.07.2021, що відповідає поставкам згідно видаткових накладних №СГП00000124 від 09.07.2021 та №СГП00000127 від 12.07.2021 (том 6, а.с.73);
- 11 600 уп. "Атракуріуму" 5 мл з їх відвантаженням у період 22.11.-28.11.2021, фактично відповідає поставкам згідно видаткових накладних №СГП00000206 від 17.11.2021 (том 6, а.с.75) та №СГП00000211 від 18.11.2021 (том 6, а.с.77), хоча вони відбулися раніше відповідно на 3 та 4 дні, що не є суттєвим відхиленням;
- 11 600 уп. "Атракуріуму" 5 мл з їх відвантаженням у період 22.11.-28.11.2021, що відповідає поставці згідно видаткової накладної №СГП00000214 від 22.11.2021 (том 6, а.с.79);
- 10 784 упаковок "Атракуріуму" 5 мл з їх відвантаженням у період 13.12.-19.12.2021, що відповідає поставкам згідно видаткових накладних №СГП00000245 від 14.12.2021 (том 6, а.с.81) та №СГП00000249 від 15.12.2021 (том 6, а.с.83);
- 11 550 уп. "Атракуріуму" 2,5 мл з їх відвантаженням у період 08.03. - 14.03.2021, фактично відповідає поставці згідно видаткової накладної №СГП00000035 від 05.03.2021 (том 6, а.с.45) відбулася на три дні раніше, що не є суттєвим відхиленням;
- 11 550 уп. "Атракуріуму" 2,5 мл з їх відвантаженням 24.05.-30.05.2021, що відповідає поставці згідно видаткової накладної №СГП00000091 від 28.05.2021 (том 6, а.с.61);
- 3 250 уп. "Атракуріуму" 2,5 мл з їх відвантаженням 05.07.-11.07.2021, що відповідає поставці згідно видаткової накладної ВН №СГП00000121 від 06.07.2021 (том 6, а.с.69);
- 11 550 уп. "Атракуріуму" 2,5 мл з їх відвантаженням 29.11.-05.12.2021, фактично відповідає поставці згідно видаткової накладної №СГП00000214 від 22.11.2021 (том 6, а.с.79) відбулася на один тиждень раніше, що не є суттєвим відхиленням ;
- 8 300 уп. "Атракуріуму" 2,5 мл з їх відвантаженням 05.07.-11.07.2021, фактично відповідає поставці згідно з інвойсом №NFBS02062021 від 02.06.2021 (том 4, а.с.17), хоча вона відбулася на один день пізніше, що є несуттєвим відхиленням.
В електронному листуванні від 28.05.2021 (том 1, а.с. 150 на звороті) Оленою Медяною здійснювався контроль дотримання обсягів виробництва та строків відвантаження "Атракуріуму".
Так, на запит О.Медяної Н. Свинарьова зазначає, що відвантаження:
- 5 662 уп. відбулось 13.05.2021, що відповідає поставці згідно видаткової накладної №СГП00000080 від 13.05.2021 (том 6, а.с.59);
- 5 740 уп. відбулось 28.05.2021 що відповідає поставці згідно видаткової накладної №СГП00000093 від 28.05.2021 (том 6, а.с.63),
- 5 790 уп. відбулось 31.05.2021, що відповідає поставці згідно видаткової накладної №СГП00000096 від 31.05.2021 (том 6, а.с.65).
В електронному листуванні від 02.07.-05.07.2021 (том 1, а.с. 151) на запит О. Медяної Н. Свинарьова зазначає, що у межах виробничих проєктів виготовлено серії "Атракуріуму" 5 мл у кількості
- 5 770 уп. що відповідає поставці згідно до видаткової накладної №СГП00000121 від 06.07.2021 (том 6, а.с.69);
- 5 746 уп. що відповідає поставці згідно до видаткової накладної №СГП00000124 від 09.07.2021 (том 6, а.с.71);
- 5 772 уп., що відповідає поставці згідно до видаткової накладної №СГП00000127 від 12.07.2021 (том 6, а.с.73);
В електронному листуванні від 28.05.2021 (том 1, а.с. 150 на звороті;) О. Медяною здійснювався контроль дотримання обсягів виробництва та строків відвантаження "Атракуріуму".
Також, у межах діючих договірних зобов'язань позивачем було узгоджено з ТзОВ "ТД "Новофарм-Біосинтез" та ТзОВ "Несвіжський завод медичних препаратів" обсяг виробництва зареєстрованого лікарського засобу "Атракуріум-Ново" (розчин для ін'єкцій, 10 мг/мл, по 2,5 мл у флаконі, № 10), та забезпечено поставку виробленої готової продукції, контроль за виконанням умов договорів, обсягів замовлення та строків оплати.
В електронному листуванні за 12.07.2021 та 19.07.2021 (том 1, а.с. 156 на звороті - 157) здійснювався контроль над відвантаженням Атракуріуму 2,5 мл на користь ТзОВ "Несвіжский завод медичних препаратів", що відповідає поставці згідно з інвойсом № NFBS 02062021 від 02.06.2021 (ТзОВ "Несвіжський завод медичних препаратів") Атракуріум 2,5 мл у кількості 8 282 уп. (том 1, а.с. 154 на звороті).
Як і зазначалося вище, зі змісту електронного листування слідує, що позивачем із контрагентами здійснювалися комунікація та обговорення обсягів замовлення і планів поставок лікарського засобу "Атракуріум-Ново". В електронній таблиці з планами та обсягами виробництва лікарського засобу "Атракуріум-Ново", яка міститься у вкладеннях до електронного листування, відображено номери проєктів, що відповідають наведеним у таблиці № 8 здійсненим поставкам готової продукції на користь ТзОВ "ТД "Новофарм-Біосинтез" та ТзОВ "Несвіжський завод медичних препаратів".
Так, у межах проєкту №53А було заплановано виготовити 11 550 упаковок лікарського засобу з їх відвантаженням на 10-му тижні 2021 року (08.03.-14.02.), однак поставка, здійснена на підставі видаткової накладної №СГП00000035 від 05.03.2021 (том 6, а.с.45), відбулася на три дні раніше, що не є суттєвим відхиленням.
У межах проєкту №60А було заплановано виготовити 11 550 упаковок лікарського засобу з їх відвантаженням на 21-му тижні 2021 року (24.05.-30.05.), що відповідає поставці, здійсненій на підставі видаткової накладної №СГП00000091 від 28.05.2021 (том 6, а.с.61).
У межах проєкту №65А було заплановано виготовити 3 250 упаковок лікарського засобу з їх відвантаженням на 27 тижні 2021 року (05.07.-11.07.), що відповідає поставці, здійсненій на підставі видаткової накладної №СГП00000121 від 06.07.2021 (том 6, а.с.69).
У межах проєкту №71А було заплановано виготовити 11 550 упаковок лікарського засобу з їх відвантаженням на 48-му тижні 2021 року (29.11.-05.12.), однак поставка, здійснена на підставі видаткової накладної №СГП00000214 від 22.11.2021 (том 6, а.с.79), відбулася на один тиждень раніше, що не є суттєвим відхиленням.
В електронному листуванні за 28.05.2021 уповноваженим представником позивача Оленою Медяною здійснювався контроль дотримання обсягів виробництва та строків відвантаження, у тому числі, щодо проєкту №60А.
Так, на запит Олени Медяної Наталія Свинарьова зазначає, що в межах проєкту №60А відвантаження 11 472 упаковок лікарського засобу планується на 28.05.2021, що відповідає поставці, здійсненій на підставі видаткової накладної №СГП00000091 від 28.05.2021 (том 6, а.с.61).
Серед іншого, позивачем було узгоджено з ТзОВ "Сістем Фарм" обсяг виробництва лікарських засобів "Фармаліпон-Турбо", "Фармаліпон" та "Фармаксикам", а також забезпечено контроль за здійсненням поставки виробленої готової продукції, дотриманням обсягів замовлення та строків оплати.
Зі змісту електронного листування за 01.02.2021 (том 1, а.с. 167 на звороті 168 на звороті) вбачається, що позивачем як агентом було забезпечено підписання між відповідачем та ТзОВ "Сістем Фарм" Специфікації № ФТ2021/1 від 01.02.2021 до Договору №01/07/20 від 01.07.2020 (том 1, а.с. 169), що охоплювала виробництво та поставки лікарського засобу "Фармаліпон Турбо" у першому кварталі 2021 року.
Так, відповідно до умов Специфікації Відповідач зобов'язувався виготовити 3 000 пачок лікарського засобу "Фармаліпон Турбо" з їх відвантаженням контрагенту у березні місяці, що відповідає поставці відповідно до видаткової накладної № СГП00000036 від 10.03.2021 (том 1, а.с. 165 на звороті).
У цьому ж електронному листуванні С.Губенком було забезпечено виставлення рахунку на оплату узгодженої поставки.
Зі змісту електронного листування від 12.05.2021 (том 1, а.с. 169 на звороті 170 на звороті) вбачається, що позивачем як агентом було забезпечено підписання між відповідачем та ТзОВ "Сістем Фарм" Специфікації № ФТ2021/2 від 05.05.2021 до Договору №01/07/20 від 01.07.2020 (том 1, а.с. 171), що охоплювала виробництво та поставки лікарського засобу "Фармаліпон Турбо" у другому кварталі 2021 року.
Так, відповідно до умов Специфікації відповідач зобов'язувався виготовити 3 000 пачок лікарського засобу "Фармаліпон Турбо" у червні місяці 2021 року, що відповідає поставці відповідно до видаткової накладної № СГП00000107 від 09.06.2021 (ТЗОВ "Сістем Фарм") "Фармаліпон Турбо" у кількості 3 028 уп. (том 1, а.с. 166).
У цьому ж листуванні апелянтом було забезпечено виставлення рахунку на оплату узгодженої поставки. Зі змісту електронного листування за 20.07.2021 - 10.08.2021 (том 1, а.с. 171 на звороті -174 на звороті) вбачається, що позивачем як агентом було забезпечено підписання між відповідачем та ТзОВ "Сістем Фарм" Специфікації № ФТ2021/3 від 26.07.2021 до Договору №01/07/20 від 01.07.2020, що охоплювала виробництво та поставки лікарського засобу "Фармаліпон Турбо" у третьому кварталі 2021 року.
Відповідно до умов Специфікації відповідач зобов'язувався виготовити 3 000 пачок лікарського засобу "Фармаліпон Турбо" з їх відвантаженням контрагенту у вересні 2021 року, що відповідає поставці відповідно до видаткової накладної № СГП00000160 від 14.09.2021 (том 1, а.с. 166 на звороті);
У цьому ж листуванні Губенокм С. А. було зазначено про виставлення рахунку на оплату узгодженої поставки.
Зі змісту електронного листування за 30.08.2021 - 31.08.2021 (том 1, а.с. 176-177 на звороті;) вбачається, що позивачем було забезпечено узгодження та підписання між відповідачем та ТзОВ "Сістем Фарм" Додаткової угоди №4 до Договору №01/07/20 поставки Продукції від 01.07.2020 року (том 1, а.с. 178 - 178 на звороті). Відповідно до умов Додаткової угоди №4 Відповідач зобов'язувався поставляти і передавати у власність ТзОВ "Сістем Фарм" лікарські засоби, зокрема і "Фармаксикам". Обсяги виробництва та строки поставок "Фармаксикаму" у 4 кварталі 2021 року були викладені у Специфікації № ФМ2021/4 від 31.08.2021 року (том 1, а.с. 180).
Так, відповідно до умов Специфікації Відповідач зобов'язувався виготовити 25 000 пачок "Фармаксикаму" з їх відвантаженням контрагенту у жовтні 2021 року, що відповідає поставці, зазначеній № СГП00000174 від 19.10.2021 (ТзОВ "Сістем Фарм") "Фармаксикаму" у кількості 26 394 уп. (ТзОВ "Сістем Фарм") "Фармаксикаму" у кількості 26 394 уп. (том 1, а.с. 167)
В електронному листуванні за 24.12.2020 - 12.07.2021 (том 1, а.с. 188 - 194 на звороті) між Оленою Медяною та представниками покупця ТзОВ "Астрафарм" відображений процес планування виробництва та відвантаження лікарських засобів "Мелсі" та "Хітарт" на 2021 рік, а також підтверджується що позивачем як агентом було забезпечено узгодження та підписання між Відповідачем та ТзОВ "Астрафарм" Специфікації № Х 2021/3 від 15.06.2021 (том 1 а.с. 195) та Специфікації № М 2021/3 від 15.06.2021 (том 1, а.с. 195). У специфікаціях було узгоджено та заплановано виробництво 6 500 уп. "Хітарту" та 25 000 уп. "Мелсі" відповідно. Відвантаження узгодженої кількості готової продукції було заплановано на серпень 2021 року, що відповідає поставкам, зазначеним ) № СГП00000151 від 30.08.2021 та № СГП00000150 від 30.08.2021 (том 1, а.с. 187 на звороті)
У цьому ж листуванні позивачем було забезпечено виставлення рахунку на оплату узгодженої поставки.
В електронному листуванні за 27.05.2021 - 28.05.2021 (том 1, а.с. 196 - 196 на звороті) Оленою Медяною здійснювався контроль над дотриманням строків відвантаження готової продукції та проведення розрахунків з контрагентом щодо поставок лікарських засобів Мелсі та Хітарт у 2 кварталі 2021 року, зазначеним у видаткових накладних ВН № СГП00000094 від 31.05.2021 (том 1, а.с. 186); ВН № СГП00000095 від 31.05.2021 (том 1, а.с. 186 на звороті)
Зі змісту електронного листування за 30.08.2021-31.08.2021 (том 1, а.с. 176-177 на звороті) вбачається, що Позивачем як агентом було забезпечено узгодження та підписання між Відповідачем та ТОВ "Сістем Фарм" Додаткової угоди №4 до Договору №01/07/20 поставки Продукції від 01.07.2020 року (том 1, а.с. 178 - 178 на звороті). Відповідно до умов Додаткової угоди №4 Відповідач зобов'язувався поставляти і передавати у власність ТзОВ "Сістем Фарм" лікарські засоби, зокрема і "Фармаксикам".
2022 рік
Упродовж 2022 року позивачем було надано агентські послуги відповідачу, у тому числі щодо контролю за виконанням умов договорів, обсягів замовлення, строків оплати та підписання поставочних специфікацій лікарських засобів "Пропофол-Ново" і "Атракуріум-Ново", "Фармаліпон-Турбо", "Хітарт", "Фармаксикам (Мелсі)", "Фармаліпон", а також забезпечено організацію співпраці ТзОВ фірми "Новофарм-Біосинтез" з ТзОВ "Торговий дім "Новофарм-Біосинтез", ТзОВ "Альба Медікал", ТзОВ "Астрафарм", ТзОВ "Сістем Фарм".
Так, у межах діючих договірних зобов'язань по агентському договору позивачем було узгоджено з ТзОВ "ТД "Новофарм-Біосинтез" обсяг виробництва зареєстрованого лікарського засобу "Пропофол-Ново" 10 мг/мл, по 20 мл у пляшці, № 5, та 10 мг/мл, по 50 мл у пляшці, № 1. Забезпечено поставку виробленої готової продукції та контроль за виконанням умов договорів, обсягів замовлення, а також строків оплати.
У вкладеннях до електронного листування між позивачем та ОСОБА_7 за 29.03.2022 (том 1, а.с. 228 на звороті) містяться файли з планами у вигляді електронних таблиць (том 1, а.с. 229-229 на звороті).
У контексті наведених планів виробництва та поставок слід звернути увагу, що у зв'язку із початком повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України, в оперативному режимі здійснювалось перенесення та коригування строків виробництва та відвантаження лікарських засобів, що може зумовлювати певну відмінність фактичного строку відвантаження готової продукції, яке вбачається зі змісту видаткового документу, та строків відвантаження, що відображені у планах. Разом із тим, такі відхилення є мінімальними, що не впливає на зміст та характер наданих позивачем агентських послуг.
Так, відповідно до зазначених планів було заплановано виготовити:
- 23 040 уп. Пропофолу 20 мл з їх відвантаженням у період 17.01.-23.01.2022, що відповідає поставкам згідно видаткової накладної №СГП00000014 від 13.01.2022 (том 6, а.с.220) та №СГП00000032 від 31.01.2022 (том 6, а.с.222) здійснені з незначним відхиленням (в межах одного тижня) від запланованих строків, що не є суттєвим;
- 15 360 уп. Пропофолу 20 мл з їх відвантаженням у період 21.02.-27.02.2022, що в дійсності відповідає поставкам згідно видаткових накладних ВН №СГП00000082 від 28.02.2022 (том 6, а.с.224) та №СГП00000092 від 07.03.2022 (том 6, а.с.226) здійснені з незначним відхиленням (в межах одного тижня) від запланованих строків, що не є суттєвим ;
- 23 040 уп. Пропофолу 20 мл з їх відвантаженням у період 30.05.-05.06.2022, що відповідає поставці згідно видаткової накладної №СГП00000186 від 01.06.2022 (том 6, а.с.232);
- 30 800 уп. Пропофолу 50 мл планувались для виробництва та відвантаження на користь ТзОВ "Альба Медікал", однак, у зв'язку з введенням законодавчих обмежень на здійснення господарських операцій з юридичними особами, що пов'язані з державою-агресором, їх частково було спрямовано на забезпечення комерційних потреб ТзОВ "ТД "Новофарм-Біосинтез" у межах поставки згідно видаткової накладної №СГП00000099 від 10.03.2022 (том 6, а.с.228). Про перенесення виготовленої партії для ТзОВ "Альба Медікал" на поставку до ТзОВ "ТД Новофарм-Біосинтез" додатково свідчить електронний лист С. Губенка Н. Свинарьовій від 29.03.2022 (том 1, а.с. 228 на звороті);
- 11 600 уп. Атракуріму 5 мл з їх відвантаженням у кінці 2021 року, що фактично відповідає поставці згідно інвойсу №NFBS02022022 від 02.02.2022 (том 3, а.с.215 зв.) здійснена з незначним відхиленням від цього строку;
- 17 400 уп. Атракуріуму 5 мл з їх відвантаженням у період 10.01.-16.01.2022, що відповідає поставці згідно видаткової накладної №СГП00000020 від 14.01.2022 (том 6, а.с.87);
- 17 400 уп. Атракуріуму 5 мл з їх відвантаженням у період 07.02.-13.02.2022, що фактично відповідає поставкам згідно видаткових накладних №СГП00000060 від 16.02.2022 (том 6, а.с.93) та №СГП00000050 від 14.02.2022 (том 6, а.с.91), такі здійснені з відхиленням в 1-3 дні, що не є суттєвим ;
- 17 400 уп. Атракуріуму 5 мл з їх відвантаженням у період 21.02.-27.02.2022, що приблизно відповідає поставкам згідно видаткових накладних №СГП00000091 від 07.03.2022 (том 6, а.с.95), №СГП00000098 від 09.03.2022 (том 6, а.с.97) та №СГП00000101 від 11.03.2022 (том 6, а.с.101);
- 23 200 уп. Атракуріуму 5 мл з їх відвантаженням у період 21.02.-27.02.2022, що приблизно відповідає поставкам згідно видаткових накладних №СГП00000100 від 10.03.2022 (том 6, а.с.99), №СГП00000113 від 22.03.2022 (том 6, а.с.103) та №СГП00000116 від 25.03.2022 (том 6, а.с.107);
- 11 600 уп. Атракуріуму 5 мл з їх відвантаженням у період 25.04.-01.05.2022, однак поставка згідно видаткової накладної №СГП00000141 від 20.04.2022 (том 6 а.с.109) здійснена на 5 днів раніше, що не є суттєвим відхиленням;
- 11 600 уп. Атракуріуму 5 мл з їх відвантаженням у період 23.05.-29.05.2022, що відповідає поставці згідно видаткової накладної №СГП00000182 від 30.05.2022 (том 6 а.с.113);
- 11 600 уп. Атракуріуму 5 мл з їх відвантаженням у період 13.06.-19.06.2022, що приблизно відповідає поставці згідно видаткової накладної №СГП00000205 від 30.06.2022 (том 6, а.с.115);
- 11 550 уп. Атракуріуму 2,5 мл з їх відвантаженням у період 21.02.-27.02.2022, що приблизно відповідає поставці згідно видаткової накладної №СГП00000049 від 11.02.2022 (том 6, а.с.89);
- 11 550 уп. Атракуріуму 2,5 мл з їх відвантаженням у період 14.03.-20.03.2022, що приблизно відповідає поставці згідно видаткової накладної №СГП00000114 від 25.03.2022 (том 6, а.с.105);
- 11 550 Атракуріуму 2,5 мл з їх відвантаженням у період 25.04.-01.05.2022, що відповідає поставці згідно видаткової накладної №СГП00000146 від 26.04.2022 (том 6, а.с.111).
В електронному листуванні за 02.05.2022 - 05.05.2022 (том 1, а.с. 230 - 230 на звороті) позивачем здійснювався контроль відвантаження готової продукції. Так, у відповідь на запит позивача ОСОБА_1 зазначає, що відвантаження готової продукції планується у період 30.05.-05.06.2022, що відповідає поставкам зазначеним у пп.5-6 п.3.3 р.3 апеляційної скарги.
В електронному листуванні за 26.12.2022 - 31.01.2023 (том 2, а.с. 26 - 28) позивачем велися перемовини з представником ТзОВ "ТД "Новофарм Біосинтез" щодо узгодження обсягів замовлення та планів виробництва низки лікарських засобів, зокрема і Пропофолу.
У зазначеному електронному листуванні наявна таблиця (том 2, а.с. 26 на звороті), що відображає узгоджену кількість та ціну за одну упаковку певного найменування лікарського засобу. Зі змісту вказаної таблиці вбачається, що позивачем було узгоджено та заплановано з контрагентом виробництво та відвантаження 15 440 упаковок лікарського засобу Пропофол 50 мл з продажною ціною після коригування 68, 00 грн за упаковку, що відповідає поставці згідно видаткової накладної №СГП00000166 від 27.06.2023 (том 6, а.с.246).
В електронному листуванні за 02.05.2022 - 05.05.2022 (том 1, а.с. 230 - 230 на звороті) Позивачем здійснювався контроль відвантаження готової продукції.
Так, у відповідь на запит скаржника ОСОБА_8 зазначає, що відвантаження готової продукції планується у період 30.05.- 05.06.2022, що відповідає поставкам зазначеним у пп.5-6 п.3.3 р.3 цієї апеляційної скарги. В електронному листуванні за 26.12.2022 - 31.01.2023 (том 2, а.с. 26 - 28) позивачем велися перемовини з представником ТзОВ "ТД "Новофарм Біосинтез" щодо узгодження обсягів замовлення та планів виробництва низки лікарських засобів, зокрема і Пропофолу.
2023 рік
В електронному листуванні за 26.12.2022 - 31.01.2023 (том 2, а.с. 26 - 28) позивачкм велися перемовини з представником ТзОВ "ТД "Новофарм Біосинтез" щодо узгодження обсягів замовлення та планів виробництва низки лікарських засобів, зокрема і Пропофолу.
У зазначеному електронному листуванні наявна таблиця (том 2, а.с. 26 на звороті), що відображає узгоджену кількість та ціну за одну упаковку певного найменування лікарського засобу, що відповідає здійсненій поставці.
Зі змісту вказаної таблиці вбачається, що позивачем було узгоджено та заплановано з контрагентом виробництво та відвантаження 15 440 упаковок лікарського засобу Пропофол 50 мл з продажною ціною після коригування 68, 00 грн за упаковку, що відповідає поставці, зазначеній ВН № СГП00000166 від 27.06.2023 (ТзОВ "ТД Нофофарм-Біосинтез"), Пропофол 50 мл у кількості 15 432 уп. (том 2, а.с. 25 на звороті).
Крім того, скаржником було забезпечено співробітництво відповідача з ТзОВ "Аверсі" (Грузія) щодо виробництва та поставки лікарського засобу Атракуріум 5 мл.
Так, у листі від 09.12.2022 (том 2, а.с. 32 на звороті) позивач зазначає, що у грудні-січні заплановано взяти участь у низці тендерів на поставку лікарських засобів, у тому числі Атракуріуму, що проводилися у Грузії. За наслідками проведеного тендеру було узгоджену здійснену за митною декларацію № 23UA101090003655U9 від 22.03.2023 (том 2, а.с. 30 на звороті - 31) поставку. Що відповідає інвойсу №NFBS06032023 від 06.03.2023 (том 2, а.с.29 зв.) МД №23UA101090003655U9 від 22.03.2023 (том 2, а.с.30 зв. - 31).
Також, позивачем було забезпечено співробітництво відповідача з ТзОВ "Фарматек" (Республіка Вірменія) щодо виробництва та поставки лікарського засобу Атракуріум 5 мл. Відповідно до митної декларації № 23UA101090005282U3 від 24.04.2023 (том 2, а.с. 47 на звороті - 48) відповідачем на користь ТзОВ "Фарматек" було поставлено 5 700 уп. лікарського засобу Атракуріум 5 мл що відповідає інвойсу №NFBS14032023 від 14.03.2023 (том 2, а.с.46 зв.) МД №23UA101090005282U3 від 24.04.2023 (том 2, а.с.47 зв. 48)
Додатково, з електронного листа за 26.06.2023 (том 2, а.с. 49) вбачається, що Оленою Медяною було здійснено контроль за проведенням розрахунків за здійснені поставки.
На противагу доводам позивача, а також наданому останнім та дослідженому апеляційним господарським судом електронному листуванню, відповідач стверджує, що наведені обставини не стосуються виконання саме Агентського договору, оскільки мова йде про інші договори укладені між сторонами.
Однак, колегія суддів дійшла висновку, що такі доводи не узгоджуються з фактичними обставинами справи, виходячи з наступного.
Як вже зазначалось вище судами встановлено, що між сторонами існували два окремі договори, які регулювали різні взаємовідносини у сфері обігу лікарських засобів, а саме: агентський договір №02/09/20 від 01.09.2020 та договір №1 на виробництво лікарських засобів від 22.11.2017.
Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про лікарські засоби" лікарські засоби допускаються до застосування лише після їх державної реєстрації, що підтверджується відповідним реєстраційним посвідченням, а їх виробництво можливе за наявності відповідної ліцензії. Крім того, у разі якщо власник реєстраційного посвідчення і виробник не є однією особою, між ними підлягає укладенню відповідний контракт на виробництво.
Матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_9 є власником реєстраційних посвідчень на лікарські засоби, зокрема "Пропофол-Ново" та "Атракуріум-Ново" (том 1, а.с. 60 на звороті - 65), тоді як ТзОВ фірма "Новофарм-Біосинтез", маючи відповідну ліцензію на виробництво лікарських засобів, не володіло такими реєстраційними посвідченнями.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає доречним та бере до уваги твердження позивача про те, що укладення договору на виробництво було необхідним, зокрема, для забезпечення законного виготовлення та обігу відповідної продукції.
Водночас, надаючи оцінку змісту договору на виробництво 2017 року та агентського договору 2020 року, суд зауважує, що перший має виключно спеціальний техніко-виробничий характер та спрямований на врегулювання процесу виробництва лікарських засобів на потужностях відповідача. Він не охоплює питань комерційної взаємодії сторін, зокрема не визначає умови отримання доходу позивачем, порядку залучення контрагентів, узгодження поставок чи супроводу виконання господарських операцій.
Проте умовами Агентського договору визначаються повноваження агента щодо представництва інтересів замовника, сприяння укладенню та виконанню правочинів, а також порядок і підстави виплати агентської винагороди, тому, на переконання суду, це свідчить про його самостійний та відмінний від договору на виробництво предмет правового регулювання.
Додатково це підтверджується й обсягом лікарських засобів, які охоплювалися кожним із договорів.
Так, договір на виробництво стосується виключно тих препаратів, власником реєстраційних посвідчень на які був позивач. Водночас агентський договір поширює свою дію, як на ці лікарські засоби, так і на інші препарати, щодо яких агент здійснював діяльність із просування та організації співпраці, що, очевидно, виходить за межі предмета договору на виробництво (перелік таких лікарських засобів було визначено у додатках до додаткових угод, які укладались до агентського договору: том 1, а.с 50 на звороті - 56; том 1, а.с. 58 - 60).
Отже, аналіз змісту та правової природи зазначених договорів дає підстави для висновку про те, що вони регулюють різні за своєю суттю правовідносини: договір на виробництво - частину забезпечення законного виготовлення лікарських засобів, тоді як агентський договір - організацію обігу лікарських засобів, взаємодії з контрагентами та отримання економічного результату від такої діяльності.
Досліджені судом докази у їх сукупності вказують, що попри те, що специфікації та первинні документи підписувалися безпосередньо сторонами договорів, їх узгодження, підготовка та фактичне досягнення домовленостей здійснювалося за безпосередньої участі позивача, а в окремих випадках за участю його представника О. Медяної.
Виходячи з дослідження та аналізу відповідних матеріалів справи, саме в межах електронного листування відбувалося погодження істотних умов поставок: обсягів, асортименту, строків виробництва та відвантаження продукції, а також подальше коригування таких умов і контроль їх виконання.
При цьому, суд звертає увагу, що договір на виробництво 2017 року, на який посилається відповідач, взагалі не передбачає участі будь-яких представників чи посередників у відповідних правовідносинах. Натомість пунктом 2.9 агентського договору передбачено право агента передавати іншим особам належні йому в інтересах замовника повноваження в межах цього договору за умови попереднього повідомлення замовника та за відсутності шкоди його фінансовим інтересам.
Окрім того, пунктом 5 додаткової угоди № 1 до агентського договору прямо визначено, що агент (або уповноважена ним особа) має право виступати контрактним замовником продукції на відповідних фармацевтичних ринках, беручи на себе повний обсяг фінансової відповідальності при розміщенні замовлень на виробництво.
За таких обставин, суд констатує, що участь у спірних правовідносинах не лише позивача, а й його представника, узгоджується саме з умовами та змістом агентського договору, та не може бути обґрунтована в контексті виконанням договору 2017 року, оскільки не передбачена умовами останнього.
Враховуючи, що відповідач під час розгляду справи фактично не заперечував таку форму взаємодії та своїми конклюдентними діями допускав здійснення комунікації і погодження істотних умов через представника агента, є підстави дійти висновку, що відповідна співпраця відбувалася саме в межах агентських правовідносин.
Крім того, суд вважає, зміст електронного листування, специфікацій та супровідних документів у своїй сукупності узгоджується з предметом агентського договору №02/09/20 від 01.09.2020 - а саме, відповідно до пункту 1.1 агентського договору замовник надає агенту право представляти свої інтереси як на території України, так і за її межами, а агент, у свою чергу, зобов'язується за винагороду діяти від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок замовника, зокрема сприяти укладенню угод, їх зміні чи розірванню, а також забезпечувати належне виконання таких правочинів. Зміст зазначеного положення договору свідчить, що функції агента не зводяться до безпосереднього підписання договорів чи специфікацій із третіми особами, а полягають передусім у організації відповідних процесів, узгодженні істотних умов, координації взаємодії сторін та супроводі виконання досягнутих домовленостей.
Відтак, відсутність підписаних безпосередньо агентом договорів чи специфікацій із контрагентами не може розцінюватися як доказ невиконання ним умов агентського договору, оскільки за своєю правовою природою такі дії не входять до його обов'язків. Натомість встановлені під час апеляційного розгляду справи обставини свідчать, що агент безпосередньо сприяв укладенню правочинів та забезпечував їх виконання.
Водночас, колегія суддів враховує, що здійснення комунікації між сторонами шляхом електронного листування прямо передбачено пунктом 9.5 укладеного між ними агентського договору, а відтак така форма взаємодії є узгодженою сторонами та відповідає їх усталеній господарській практиці, що виключає можливість її ігнорування лише з формальних підстав.
Разом з цим, реальність господарських операцій за участю позивача як агента, тобто надання позивачем агентських послуг відповідачу на підставі агентського договору, підтверджується визнаннями відповідачем фактичного здійсненням таких поставок лікарських засобів, оскільки спір у цій справі не зводиться до реальності існування господарських операцій (поставок) як таких, а стосується саме їх правової оцінки та ролі/функцій/участі позивача у їх здійсненні.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що відповідач, обґрунтовуючи свою позицію щодо відсутності характеру агентських у спірних правовідносинах, не надав жодних доказів здійснення самостійної комунікації з контрагентами без участі агента, зокрема, не подав матеріалів електронного листування, які б свідчили про погодження істотних умов поставок, планування виробництва чи координацію виконання зобов'язань без участі С. Губенка або його представника у спірних поставках, з метою спростування доводів позивача та наданих на їх підтвердження доказів.
Разом із тим суд враховує, що позивачем не надано доказів безпосереднього укладення ним договорів чи ведення формалізованої комунікації від власного імені з деякими контрагентами, однак така обставина не має вирішального значення для правильного вирішення даного спору, оскільки як уже зазначалося вище, за змістом пункту 1.1 агентського договору функції агента полягають не у самостійному укладенні правочинів, а у сприянні їх укладенню та виконанню від імені та в інтересах замовника.
Отже, відсутність у матеріалах справи як будь-якого листування відповідача або ж його представників з контрагентами без участі агента, так і доказів прямої комунікації агента від власного імені з деякими контрагентами в цілому не спростовує факту виконання позивачем агентських функцій у спірних правовідносинах, оскільки характер та зміст наданих у справі доказів у їх сукупності свідчить про здійснення позивачем саме посередницької діяльності, передбаченої умовами агентського договору.
Власне факт відсутності у наданому електронному листуванні прямих посилань ані на агентський договір від 01.09.2020, ані на договори 2017 року, не може розцінюватися як визначальний критерій для встановлення правової природи спірних відносин, оскільки суд вважає, що такий формальний підхід до оцінки доказів не відповідає засадам їх дослідження у сукупності та взаємозв'язку.
Додатково слід звернути увагу на зміст доказів, які підтверджують прямий зв'язок спірних правовідносин саме із агентським договором.
Зокрема, у матеріалах справи наявна таблиця до договору контрактного виробництва з ФОП Губенком С.А. за період з 2009 по 30.06.2023 (том 4, а.с. 171-173), яка ведеться щодо спірних препаратів "Пропофол-Ново" і "Атракуріум-Ново".
Із зазначеної таблиці вбачається, що облік щодо спірних лікарських засобів здійснюється у розрізі періодів, при цьому окремо виділено проміжок з 01.01.2020 по 01.09.2020, а також наступний період - з 01.09.2020.
Саме 01.09.2020 є датою укладення агентського договору, що є важливою обставиною для кваліфікації подальших правовідносин сторін. Виділення у зазначеній таблиці періоду з цієї дати окремим блоком свідчить про те, що сторони розмежовували господарські операції саме до та після укладення агентського договору.
Таким чином, наведена таблиця свідчить про те, що відповідна переписка та облік операцій не є ізольованими чи випадковими, а системно пов'язані саме з виконанням агентського договору, зокрема в частині організації та супроводу поставок спірних препаратів після 01.09.2020.
Підсумовуючи вище зазначене, колегія суддів вважає, що зі змісту дослідженого судом електронного листування між сторонами можна зробити висновок, що воно носить системний і послідовний характер, охоплює узгодження істотних умов поставок, планування виробництва, коригування обсягів, погодження строків відвантаження, а також подальший контроль виконання зобов'язань і проведення розрахунків. При цьому, такі дії здійснювалися за участі позивача у справі та його представника, які фактично координували взаємодію між відповідачем і третіми особами.
Суд апеляційної інстанції виходять з того, що визначальним у цьому випадку є не формальне зазначення у листуванні назви конкретного договору, а зміст, характер і спрямованість дій сторін та приходить до обґрунтованого висновку, що характер та зміст комунікації, обсяг повноважень та функцій, які реалізовувалися позивачем, виходячи зі змісту наявного електронного листування, а також незмінність, системність та постійність його участі у відповідних процесах свідчать про виконання ним саме функцій агента у спірних правовідносинах.
Щодо аргументів відповідача про невизначене, на його думку, коло осіб в електронному листуванні, що не може свідчити про його безпосереднє доказове значення.
Твердження відповідача про те, що ОСОБА_10 не підтверджена як уповноважений представник ТзОВ "Альба-Медікал", не є визначальними, оскільки у господарському обігу істотним є не лише підтвердження повноважень у кожному повідомленні, а фактична участь особи в узгодженні та реалізації господарських операцій.
Зокрема, можна зробити висновок про вибірковість тверджень відповідача про "невизначеність кола осіб" у досліджуваному листуванні, оскільки з матеріалів справи чітко встановлюється роль ключових учасників: позивач ОСОБА_11 , ОСОБА_1 та ОСОБА_12 як представники відповідача, та О. Медяна як представник позивача. Інші ж учасники листування виступали як залучені працівники або посадові особи у межах внутрішньої координації господарської діяльності, що є звичайною практикою у виробничо-комерційних процесах і не впливає на правову оцінку основного змісту переписки.
В цьому випадку колегія суддів вважає за необхідне звернутись до принципу естопелю (заборони суперечливої поведінки), який у своїй сутності є проявом загального принципу добросовісності та спрямований на недопущення ситуацій, коли сторона змінює свою позицію всупереч власній попередній поведінці, на яку інша сторона обґрунтовано покладалася.
Європейський суд з прав людини виходить із того, що принцип правової визначеності та добросовісної поведінки сторін є складовою елементів верховенства права, а непослідовна поведінка сторони у процесі може порушувати вимоги справедливого судового розгляду у розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у справі "Хохліч проти України" (заява № 41707/98) ЄСПЛ наголосив на необхідності дотримання принципу правової визначеності як елементу справедливого судового розгляду, який передбачає передбачуваність та стабільність правових позицій сторін і судових рішень.
Крім того, у практиці ЄСПЛ у справах "Рефаг парті зі (Партія добробуту) Туреччини та інші проти Туреччини" (заяви №№41340/98, 41342/98, 41344/98) Суд підкреслив, що поведінка учасників правовідносин повинна бути послідовною та сумісною з принципом добросовісності, який є невід'ємною складовою демократичного суспільства та верховенства права.
У поєднанні з наведеним, у національній судовій практиці України також визнається доктрина venire contra factum proprium, зокрема, у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 суд зазначив, що добросовісність є стандартом чесної поведінки учасників правовідносин, а сторона не може діяти всупереч своїй попередній поведінці, якщо інша сторона розумно на неї покладалася. Аналогічний підхід підтверджено у практиці Касаційного господарського суду, зокрема у постанові від 20.02.2019 у справі № 910/19179/17, де наголошено на недопустимості зміни процесуальної або фактичної позиції сторони всупереч раніше заявленій поведінці.
Хоча процесуальне законодавство України прямо не закріплює поняття естопелю, його зміст фактично імплементовано через низку процесуальних інститутів, зокрема заборону зловживання процесуальними правами та обов'язок добросовісної поведінки учасників процесу.
Так, відповідно до частини 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо у відзиві не заявлено заперечень щодо певних обставин, сторона втрачає право їх оспорювати, крім визначених законом випадків. Зазначене положення є проявом процесуального естопелю, спрямованого на недопущення суперечливої поведінки сторін.
Слід також враховувати, що фактична поведінка сторін у спірних правовідносинах свідчить про прийняття та використання сформованого порядку взаємодії, зокрема шляхом здійснення господарської комунікації та реалізації поставок у межах досягнутих домовленостей без будь-яких застережень щодо кола осіб, які брали участь у листуванні та погодженні умов співпраці.
Суд апеляційної інстанції враховує, що протягом тривалого часу така модель взаємодії не ставилась під сумнів відповідачем, зокрема вже під час подачі першого документа по суті (відзиву) жодних заперечень щодо участі відповідних осіб у комунікації або щодо їх здатності погоджувати умови господарських операцій не висловлювалось, що об'єктивно свідчить про мовчазне схвалення та фактичне визнання відповідачем такої форми взаємодії, як належної в межах спірних правовідносин.
Зокрема, якщо звернутись до електронного листування, сам факт здійснення якого не заперечується відповідачем, можна зауважити, що у листі від 07.01.2021 (том 1, а.с.118) С.Губенко звертаючись до ОСОБА_1 зазначає (у листуванні текст наступного змісту): Прошу вас підтвердити вищевказані умови до кінця цього тижня, щоб 11.01.2021 ОСОБА_13 підготувала та надіслала специфікації для оформлення. На цей лист у подальшому 08.01.2021 (том 1, а.с.117) Н.Свинарьова відповідає, що ОСОБА_13 погодила наступну поставку сировини приблизно на 8-9 лютого, а також запитувала чи є можливість це прискорити, безпосередньо у самого позивача.
Водночас вже в межах судового спору сторона відповідача почала заперечувати участь О. Мамишевої (представника ТзОВ "Альба-Медікал") у комунікації та її роль у погодженні умов співпраці, намагаючись поставити під сумнів факти, які раніше не викликали жодних заперечень та приймалися як елемент звичайного господарського обороту між сторонами.
Така процесуальна поведінка є суперечливою, оскільки сторона не може одночасно користуватися результатами налагодженої співпраці та визнавати її ефективність у господарському обігу, а в подальшому заперечувати саму можливість участі відповідних осіб у цій взаємодії виключно з метою зміни правової оцінки вже встановлених фактичних обставин.
Таким чином, заперечення участі осіб у комунікації на стадії судового розгляду, за умови безумовного тривалого використання результатів такої комунікації у господарській діяльності без будь-яких зауважень, не може вважатися добросовісною процесуальною поведінкою та спрямоване виключно на штучне переосмислення вже усталених правовідносин.
У контексті оцінки електронного листування, апеляційний суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові КГС ВС від 13.10.2021 у справі № 923/1379/20, відповідно до якого відсутність кваліфікованого електронного підпису не виключає можливості ідентифікації особи відправника електронного повідомлення, а такі докази можуть бути належними за умови їх оцінки у сукупності з іншими матеріалами справи.
Таким чином, враховуючи все вищевикладене та беручи за основу стандарт переваги більш вагомих доказів, суд доходить обґрунтованого висновку, що наявне у матеріалах справи електронне листування стосується саме агентських правовідносин та здійснювалось в контексті агентського договору, укладеного між сторонами; а відсутність у ньому прямих посилань на конкретний договір не спростовує цього висновку суду, оскільки зміст зафіксованих у листуванні дій/подій об'єктивно відповідає змісту, предмету та цілям саме агентського договору.
Щодо висновків суду першої інстанції про територіальну дію агентського договору та обсягу повноважень агента.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції, посилаючись на положення ч. 3 ст. 297 ГК України, дійшов висновку про те, що у зв'язку з відсутністю у матеріалах справи додатку до агентського договору, яким визначено перелік країн (територію) діяльності агента, позивач вправі був здійснювати діяльність виключно в межах території України, у зв'язку з чим судом залишено поза увагою вимоги в частині стягнення заборгованості за агентські послуги щодо організації поставок продукції іноземним контрагентам.
Скаржник вважає, що такий висновок є наслідком неправильного застосування норм матеріального права, оскільки судом першої інстанції не враховано положення ч. 2 ст. 298 ГК України, відповідно до яких правочини, укладені агентом без повноваження або з його перевищенням, вважаються схваленими суб'єктом, якого він представляє, за відсутності заперечень останнього, а наступне схвалення таких дій надає їм юридичної сили з моменту вчинення
Суд першої інстанції, обмежившись формальним тлумаченням умов агентського договору та положень ч. 3 ст. 297 ГК України, ототожнив відсутність письмового визначення території у додатку до договору з відсутністю у позивача повноважень діяти за межами України, не надавши належної оцінки фактичній поведінці сторін та реальному змісту спірних правовідносин.
Колегія суддів апеляційного суду не погоджується з таким підходом та висновком суду першої інстанції, оскільки він є надмірно формалізованим і не відповідає змісту та вимогам правового регулювання спірних правовідносин, що виникли між сторонами у цій справі.
Так, п.1.5. Агентського договору визначено, що перелік країн та продуктів, щодо яких агент здійснює представництво інтересів замовника, зазначається в Додатку до укладеного договору. Однак, як встановлено судами та визнано сторонами, додаток, в якому був би відображений перелік країн, відсутній, оскільки останній не було укладено та підписано сторонами договору.
Задля повного, всебічного та об'єктивного розгляду спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне здійснювати їх оцінку не ізольовано - виключно через призму положень ч. 3 ст. 297 ГК України, а у системному взаємозв'язку з іншими нормами, що регулюють агентські відносини, зокрема положеннями ст. 298 ГК України.
Відповідно до вказаної норми, угода, укладена комерційним агентом без належного повноваження або з перевищенням такого повноваження, вважається схваленою суб'єктом, якого він представляє, за умови, якщо останній не відхилить дії агента перед третьою особою, а подальше схвалення надає такій угоді юридичної сили з моменту її вчинення.
Таким чином, законодавець прямо передбачає можливість виникнення правових наслідків для суб'єкта господарювання навіть у випадках формальної відсутності або недостатності повноважень у агента, за умови фактичного прийняття та схвалення результатів його діяльності.
Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується обізнаність відповідача про здійснення позивачем діяльності щодо організації поставок продукції іноземним контрагентам, відсутність заперечень щодо таких дій, а також подальше прийняття їх результатів, у тому числі шляхом здійснення поставок, отримання оплати та підписання відповідних актів, колегія суддів приходить до висновку про наявність у діях відповідача ознак схвалення дій агента у розумінні ст. 298 ГК України.
Як встановлено судом під час апеляційного розгляду та слідує з матеріалів справи, у спірний період позивач фактично здійснював діяльність, спрямовану на організацію та супровід поставок продукції відповідача іноземним контрагентам, зокрема ТзОВ "Альба Медікал" та іншим суб'єктам за межами території України, при цьому, судом констатовано, що саме позивач супроводжував відповідні господарські операції на підставі агентського договору.
Водночас, як уже зазначалось вище судом, із матеріалів справи не вбачається жодного випадку, коли відповідач самостійно, поза участю позивача, здійснював би погодження умов поставок із іноземними контрагентами, що свідчить про фактичне та реальне виконання позивачем функцій комерційного агента саме у частині зовнішньоекономічної діяльності.
При цьому відповідач, будучи обізнаним про характер та обсяг здійснюваної позивачем діяльності, не лише не заперечував проти її здійснення, а навпаки системно користувався її результатами, що підтверджується прийняттям замовлень до виробництва, здійсненням поставок іноземним контрагентам, отриманням оплати за такими поставками, а також підписанням інших актів наданих послуг (які не є предметом спору у даній справі), що безпосередньо стосуються діяльності позивача як агента за межами України.
Така поведінка відповідача за своєю правовою природою є конклюдентною та свідчить про схвалення ним дій позивача як агента, у тому числі в частині здійснення діяльності за межами України, що повністю узгоджується з положеннями ст. 298 ГК України.
Більше того, прийняття відповідачем результатів діяльності позивача, їх використання у власній господарській діяльності та отримання економічної вигоди від відповідних поставок виключає можливість подальшого заперечення повноважень агента лише з формальних підстав відсутності додатку до договору.
За таких обставин, посилання суду першої інстанції на ч. 3 ст. 297 ГК України як на безумовну підставу для відмови у задоволенні позовних вимог у відповідній частині є помилковим, оскільки зазначена норма не може застосовуватися відокремлено від інших положень законодавства, зокрема тих, що регулюють наслідки фактичного схвалення дій агента. Крім того, такий підхід суперечить усталеній судовій практиці щодо недопустимості суперечливої поведінки сторони, за якої особа, скориставшись результатами дій іншої сторони та отримавши від цього вигоду, у подальшому заперечує правові підстави таких дій з метою уникнення виконання власних зобов'язань.
Отже, відсутність формального визначення території діяльності агента у додатку до договору не спростовує факту здійснення позивачем агентської діяльності за межами України та не може бути підставою для відмови у задоволенні відповідних позовних вимог, оскільки такі повноваження були підтверджені та неодноразово схвалені відповідачем шляхом його конклюдентних дій.
За таких обставин, висновки суду першої інстанції в цій частині є необґрунтованими, зробленими без повного та всебічного дослідження обставин справи та такими, що підлягають скасуванню.
Щодо аргументів відповідача про відсутність підстав для нарахування агентської винагороди позивачу за його діяльність пов'язану з ТзОВ "Альба Медікал", у зв'язку з наявністю заборгованості зазначеного контрагента з оплати здійснених відповідачем поставок.
Як зазначалось вище, пунктом 4.1. агентського договору №02/09/20 від 01.09.2020 року передбачено, що замовник зобов'язаний виплачувати агенту винагороду за оплачену готову продукцію, яку замовник поставив контрагентам - суб'єктам господарської діяльності України та інших країн, за представництвом/участю агента протягом строку дії даного договору, в порядку та на умовах визначених в додатковій угоді до даного договору та після завершення даного договору в порядку та на умовах визначених в додаткових угодах до даного договору.
Відповідно до п. 4.2 договору замовник зобов'язаний виплачувати агенту винагороду в гривнях в розмірі узгодженому сторонами в додатках до даного договору та вказаному у відповідному акті прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок агента.
Підставою для нарахування винагороди агенту є підписаний сторонами акт прийому- передачі виконаних робіт (наданих послуг) і надходження від контрагентів на розрахунковий рахунок замовника оплати за поставлені замовником продукти (п. 4.3 договору).
Як слідує з матеріалів справи, станом на дату останньої поставки до ТзОВ "Альба Медікал" - 08.02.2022, заборгованість зазначеного контрагента з оплати здійснених відповідачем поставок становила 648 349,95 євро.
21.12.2022 між ТзОВ "Альба Медікал", Комерційним товариством "SIA GENTMED" та ТОВ фірмою "Новофарм-Біосинтез" укладено Договір переведення боргу № 03/2022 (далі - Договір № 03/2022), відповідно до п. 1.1 якого ТзОВ "Альба Медікал" передає, а Комерційне товариство "SIA GENTMED" приймає на себе зобов'язання за Контрактом № 02/07/21 від 01.07.2021 та Контрактом № 01/2022 від 30.12.2021, на підставі яких здійснювались поставки лікарських засобів.
Пунктом 1.2 Договору №03/2022 визначено, що Комерційне товариство "SIA GENTMED" взяло на себе обов'язок оплатити відповідні зобов'язання у загальному розмірі 648 349,95 євро.
21.06.2023 КТ "SIA GENTMED" здійснило платіж на користь ТОВ фірми "Новофарм-Біосинтез" у розмірі 150 000,00 євро. Таким чином, сума зобов'язань була частково зменшена до 498 349,95 євро, що підтверджується карткою рахунку (том 3 а.с. 223).
Судом встановлено, що стягнення вказаної суми було предметом судового розгляду у справі №906/387/24.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 18.11.2024 у справі № 906/387/24, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2025, зустрічний позов ТзОВ фірми "Новофарм-Біосинтез" задоволено та стягнуто з КТ "SIA GENTMED" 514 665,57 євро, з яких 498 349,95 євро -основна заборгованість, 16 315,62 євро - 3% річних. При цьому, на підставі частини 11 статті 238 ГПК України здійснено зустрічне зарахування однорідних вимог сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Отже, апеляційний суд виснує, що у зв'язку з набранням законної сили постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.02.2025 у справі №906/387/24 та проведеним зарахуванням зустрічних однорідних вимог, зобов'язання щодо сплати 498 349,95 євро вважається припиненим у повному обсязі.
Враховуючи укладений договір переведення боргу №03/2022, яким первісного боржника замінено новим боржником, а також подальше виконання та припинення зобов'язань у порядку ст. 601 ЦК України та ч. 11 ст. 238 ГПК України, заборгованість ТОВ "Альба Медікал" перед відповідачем за поставлені лікарські засоби відсутня.
Таким чином, суд виснує, що вищевказані грошові зобов'язання ТзОВ "Альба Медікал" перед відповідачем вважаються виконаними у повному обсязі, що свідчить або наявність факту оплаченої продукції за відповідними поставками, а відтак - про наявність підстав для нарахування агентської винагороди позивачу за його діяльність пов'язану з ТОВ "Альба Медікал", у зв'язку з відсутністю заборгованості зазначеного контрагента з оплати здійснених відповідачем поставок.
Щодо висновків суду першої інстанції про значення ексклюзивного права агента та його вплив на вирішення спору, колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив із того, що пунктом 4 додаткової угоди №1 до Агентського договору № 02/09/20 від 01.09.2020 визначено, що агент отримує ексклюзивне право продажу продуктів, організація реєстрації яких була ним проведена на фармацевтичних ринках (включаючи ринок України) протягом терміну дії цього договору, а перелік таких продуктів із зазначенням території дії такого ексклюзивного права продажу має визначатися у додатках до договору.
При цьому суд першої інстанції встановив, що лікарські засоби "Пропофол-Ново" та "Атракуріум-Ново" були зареєстровані в Україні за заявником ФОП Губенко С.А. до дати укладення Агентського договору від 01.09.2020, а саме: "Пропофол-Ново" - рішенням МОЗ України від 24.03.2009 № 177 (а.с. 72- 74, т. 3) з подальшою перереєстрацією 20.11.2018 № 2142 (а.с. 62 на звороті - 65, т. 2), "Атракуріум-Ново" - рішенням МОЗ України від 19.04.2014 № 578 (а.с. 150-151, т. 4) з подальшою перереєстрацією 26.04.2019 № 992 (а.с. 60 на звороті - 62, т. 1).
Також суд звернув увагу на відсутність у матеріалах справи доказів реєстрації інших лікарських засобів, зокрема "Тіо-Ліпон-Новофарм/Фармаліпон", "Тіо-Ліпон-Новофарм Турбо/Фармаліпон Турбо", "Артрокс/Хітарт", "Новоксикам/Мелсі/Фармаксикам", протягом строку дії договору.
З огляду на викладене суд першої інстанції дійшов висновку, що ексклюзивне право продажу щодо зазначених лікарських засобів у позивача не виникло, а відтак відсутні підстави для задоволення відповідної частини позовних вимог.
Разом із тим апелянт зазначає, що визнає обставини реєстрації лікарських засобів "Пропофол-ново" та "Атракуріум-ново" до укладення Агентського договору, однак наголошує, що під час розгляду справи у суді першої інстанції він і не посилався на передбачене договором ексклюзивне право, як на підставу заявлених позовних вимог, оскільки таке право агента (ексклюзивне) має іншу правову природу і не пов'язане з можливістю здійснення останнім агентських функцій щодо усіх лікарських засобів, визначених агентським договором, а отже наведені судом висновки не мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідач, у свою чергу, заперечуючи проти доводів апелянта, зазначає, що ексклюзивне право не може бути підставою для стягнення винагороди за реалізацію всіх лікарських засобів, що ним виготовляються, зокрема "Пропофол-Ново", "Атракуріум-Ново", "Фармаліпон-Турбо", "Мелсі", оскільки частина з них була зареєстрована до 01.09.2020, а також у зв'язку з відсутністю відповідних додатків до договору, які б визначали перелік продукції та територію дії такого права.
Оцінюючи наведені доводи та висновки суду першої інстанції, колегія суддів виснує про їх помилковість з огляду на таке.
Як зазначалося вище, комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє, що свідчить про застосування до спірних правовідносин також норм Цивільного кодексу України, зокрема глави 63.
Відповідно до частини першої статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (стаття 903 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (частина перша статті 530 ЦК України).
При цьому зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, зокрема надати послугу чи сплатити грошові кошти, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (частина перша статті 509 ЦК України).
З аналізу наведених норм права, а також умов Агентського договору вбачається, що "ексклюзивність" не є самостійною послугою у розумінні статті 901 ЦК України і не існує окремо від послуг, які виконавець зобов'язується надати замовнику за договором, а є лише характеристикою таких послуг. Оплата за "ексклюзивність" входить до загальної вартості послуг, тобто є складовою ціни послуг, а не окремо визначеною платою, та відображає лише особливість (характер) послуг, які мають надаватись за договором.
Отже, лише у випадку наявності доказів виконання виконавцем своїх зобов'язань з надання послуг замовнику та їх неоплати у встановлений договором строк, у виконавця виникає право на отримання плати за надані послуги, до складу якої може входити й плата за "ексклюзивність" як складова таких послуг. Натомість стягнення із замовника плати за "ексклюзивність" за відсутності факту надання будь-яких послуг не відповідає ні умовам договору, ні засадам добросовісності, розумності та справедливості.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі № 910/15086/20.
Варто розпочати з того, що суд першої інстанції фактично ототожнив ексклюзивне право агента із правом на отримання винагороди або з наявністю підстав для її стягнення, а також із самою можливістю здійснення позивачем агентських послуг в цілому, що не відповідає правовій природі таких правовідносин.
За змістом умов договору, на які в даному випадку посилається суд першої інстанції, ексклюзивне право продажу є лише умовою, яка визначає особливості здійснення агентської діяльності, тобто гарантує агенту, що у випадку організації ним реєстрації лікарських засобів протягом строку дії договору, відповідна діяльність буде здійснюватися ним на виключних (особливих) умовах, які спрямовані, зокрема, на забезпечення унікальності діяльності агента та захист результатів його роботи від використання замовником через інших осіб.
Водночас, ексклюзивне право не є самостійною агентською послугою у розумінні статті 901 ЦК України і не утворює окремого обов'язку зі сплати винагороди поза фактом надання агентських послуг. Воно не існує автономно від таких послуг, а є лише їх характеристикою, що впливає на режим їх виконання, але не визначає сам факт виникнення права на оплату.
Таким чином, до предмету доказування у даній справі не входить наявність чи відсутність у позивача ексклюзивного права продажу певних лікарських засобів; а предметом доказування є встановлення факту надання позивачем агентських послуг за агентським договором по спірних поставках, їх обсягу, реальності таких господарських операцій за участі саме агента-позивача а також встановлення наявності чи відсутності у відповідача обов'язку з їх оплати.
За таких обставин, встановлення судом першої інстанції факту реєстрації лікарських засобів до укладення агентського договору та відсутності у матеріалах справи реєстраційних посвідчень на певні лікарські засоби, саме по собі не спростовує можливості надання позивачем агентських послуг в цілому, у тому числі щодо організації поставок, ведення переговорів, погодження умов співпраці та супроводу господарських операцій, і не виключає обов'язку відповідача оплатити такі послуги, у разі доведеності факту їх надання.
Більше того, як убачається з позицій сторін та матеріалів справи, спір виник не з приводу реалізації позивачем ексклюзивного права як такого, а у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем обов'язку щодо оплати наданих агентських послуг. Відтак, надання судом першої інстанції визначального значення обставинам, що стосуються ексклюзивного права, свідчить про помилковість врахування судом таких обставин, які не мають вирішального впливу для правильного вирішення спору.
Крім того, навіть з урахуванням доводів відповідача про те, що ексклюзивність є складовою вартості послуг і не може існувати без їх безпосереднього надання, такі доводи лише підтверджують, що ключовим у даних правовідносинах є саме факт надання послуг, а не формальна наявність чи відсутність ексклюзивного права.
Отже, колегія суддів виснує, що суд першої інстанції безпідставно пов'язав наявність у позивача права на отримання агентської винагороди із встановленням обставин щодо відсутності у останнього ексклюзивного права продажу лікарських засобів, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та помилкового вирішення спору у відповідній частині.
Щодо поширення дії агентського договору на правовідносини з ТзОВ ТОРГОВИЙ ДІМ "Новофарм-Біосинтез".
Матеріалами справи встановлено, що взаємовідносини між ТзОВ фірми "Новофарм-Біосинтез" та ТзОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "Новофарм-Біосинте" мають тривалий та сталий характер і існували задовго до укладення Агентського договору від 01.09.2020, однак це не виключає можливості залучення агента до організації та супроводу подальших господарських операцій у межах уже сформованої дистриб'юторської моделі.
Доводи відповідача про те, що поставки на користь ТзОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "Новофарм-біосинтез" у спірний період здійснювалися виключно поза межами участі агента, колегією суддів відхиляються як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами та спростовуються сукупністю матеріалів справи.
Зокрема, існування прямих договірних відносин між виробником та дистриб'ютором, а також оформлення поставок на підставі договору № 01/01/19 від 02.01.2019, не свідчить про відсутність агентського впливу, оскільки Агентський договір не містить положень, які б виключали участь агента у взаємодії з цим контрагентом або обмежували сферу його діяльності щодо конкретних покупців чи каналів збуту.
Більше того, матеріали справи свідчать, що погодження істотних умов поставок, зокрема асортименту та комерційних параметрів, здійснювалося у межах механізму специфікацій, які є невід'ємною частиною договору поставки, що за своєю правовою природою є елементом комерційної взаємодії, яка відповідно до умов Агентського договору могла супроводжуватися участю агента.
Посилання відповідача на специфікацію № 10/2020, складену до укладення Агентського договору, не спростовує факту подальшої участі агента у супроводі господарських операцій у 2020-2023 роках, оскільки така специфікація відображає лише окремий етап планування поставок і не виключає подальшого погодження, коригування та реалізації поставок агентом.
Колегія суддів також враховує, що доводи про повну автономність дистриб'ютора та відсутність його зв'язку з агентською діяльністю є формальними та не узгоджуються з фактичним змістом правовідносин сторін, оскільки ТзОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "Новофарм-Біосинтез" виступає елементом збутової структури виробника, через який реалізується продукція останнього на ринку.
За таких обставин твердження відповідача про те, що поставки до ТзОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "Новофарм-біосинтез" здійснювалися без участі агента, не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами, а тому обґрунтовано не приймаються судом до уваги як такі, що спростовуються сукупністю встановлених у справі обставин.
Щодо правового значення у цій справі моменту виставлення позивачем рахунків за спірний період.
Колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що оформлення позивачем актів здачі-приймання робіт (надання послуг) за період 2020, 2021, 2022 років та першого півріччя 2023 року датою 02.09.2024 свідчить про фіктивність таких документів та безпідставність позовних вимог.
Зазначені твердження ґрунтуються на формальному тлумаченні порядку документального оформлення господарських операцій та не враховують умов укладеного між сторонами Агентського договору, а також реального змісту правовідносин, що склалися між ними.
Так, відповідно до пункту 4.2 договору «замовник зобов'язаний виплачувати агенту винагороду в гривнях в розмірі узгодженому сторонами в додатках до даного договору та вказаному у відповідному акті прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на поточний рахунок агента.
Згідно з пунктом 4.3 договору підставою для нарахування винагороди агенту є підписаний сторонами акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) і надходження від контрагентів на розрахунковий рахунок замовника оплати за поставлені замовником продукти».
Пунктом 4.4 договору передбачено, що «оплата винагороди агенту здійснюється замовником не пізніше 2 тижнів з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Отже, умовами договору сторони визначили акт приймання-передачі як документ, що фіксує обсяг наданих послуг та є підставою для проведення розрахунків, однак не встановили жодного строкового обмеження щодо моменту його складення або подання на підписання замовнику, а також не передбачили втрати права агента на винагороду у разі оформлення такого акта у більш пізній період.
За таких умов, колегія суддів вважає, що оформлення позивачем відповідних актів у вересні 2024 року щодо послуг, які надавалися у 2020 - першому півріччі 2023 років, не свідчить про їх фіктивність чи не реальність відповідних господарських операцій, а є способом документального оформлення вже виконаних зобов'язань у межах погодженої сторонами договірної моделі.
Суд вважає, що посилання відповідача на фіктивність актів виключно через дату їх складання є безпідставними, оскільки відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку № 88 - первинні документи є способом фіксації факту господарської операції, а не підставою її виникнення.
Таким чином, в контексті спірних правовідносин, що склались між сторонами у цій справі, оформлення та виставлення позивачем відповідних актів у 2024 році не спростовує реальності наданих агентських послуг у спірний період та не може свідчити про відсутність відповідних господарських операцій, а тому доводи відповідача з цього приводу відхиляються судом як необґрунтовані.
Щодо тверджень відповідача про можливу наявність у позивача громадянства іншої держави, перебування позивача на території країни агресора та у міжнародному розшуку.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач посилається на зміст ухвал Шевченківського районного суду м. Києва від 16.07.2023 та від 29.07.2023, відповідно до яких судом встановлено, що ОСОБА_9 має паспорт громадянина РФ серія НОМЕР_1 від 09.07.2010, код ППН - 773118948705 та з 21.02.2022 не перебуває на території України, а знаходиться на території країни агресора та перебуває у міжнародному розшуку.
Однак, суд апеляційної інстанції не може взяти до уваги наведені обставини, оскільки у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження наявності у Губенка С.А. громадянства російської федерації, перебування останнього на території країни агресора та/або у міжнародному розшуку станом на час розгляду даної справи.
Натомість, згідно з копією паспорта (том 1, а.с. 37-39), виданого 13.05.98 Корольовським РВ УМВС України в Житомирській області, ОСОБА_9 є громадянином України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про громадянство України" якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.
Судова колегія зазначає, що обставини, встановлені в ухвалах слідчого судді щодо зазначених вище відомостей не є преюдиційними обставинами для господарського суду, як і зазначені ухвали - підставами для звільнення від доказування, у відповідності до ст. 75 ГПК України.
Щодо розрахунків агентської винагороди.
Розглянувши надані матеріали справи та перевіривши розрахунки агентської винагороди для визначення суми заборгованості за Агентським договором №02/09/20 від 01.09.2020 подані апелянтом, колегія суддів звертає увагу, що позивачем, зокрема при визначенні продажної ціни нетто та обсягів поставок у деяких розрахунках було допущено арифметичні/технічні помилки, які не були усунуті після подання представником позивача заяви про відмову від частини позовних вимог під час апеляційного перегляду справи.
Судом здійснено самостійний перерахунок агентської винагороди за кожною поставкою, зважаючи на положення укладених додаткових угод, зокрема щодо зміни ціни нетто, та відповідність таких даних видатковим накладним.
За результатами здійсненого судом перерахунку агентської винагороди за 2020 рік, з урахуванням усіх виправлених помилок у цінах нетто за поставками, застосування актуальних даних згідно з додатковими угодами, остаточна сума агентської заборгованості за вказаний період становить 7 278 897,77 грн.
Щодо розрахунку агентської винагороди за 2021 рік, судом проведено перевірку поданих скаржником матеріалів та встановлено, що, незважаючи на подану заяву про відмову від частини позовних вимог, розрахунки все ще містять помилки, які не враховують актуальні цінові показники, передбачені додатковими угодами до Агентського договору.
Зокрема, у поставці №39 згідно з актом 2021/1 скаржник не врахував зміну продажної ціни нетто, яка відповідно до додаткової угоди №2.3.1 від 08.12.2021 становить 112,37 грн, у зв'язку з чим фактична сума агентської винагороди за цією позицією складає 194 515,92 грн.
Стосовно поставки №40, з урахуванням аналогічних підстав, належна до стягнення сума агентської винагороди становить 182 577,27 грн.
Окрему увагу колегія суддів апеляційної інстанції приділяє поставці №53 за актом 2021/1, де апелянт, здійснивши коригування кількості товару, допустив помилку при визначенні ціни продажу, застосувавши показник 352,28 грн замість 339,59 грн, що прямо визначено у видатковій накладній, внаслідок чого сума винагороди за цією поставкою має становити 286 748,00 грн.
Після усунення виявлених помилок, коригування розрахунків відповідно до вищезазначених додаткових угод та фактичних даних видаткових накладних, судом встановлено, що загальна сума агентської винагороди за 2021 рік становить 10 465 295,38 грн.
Щодо розрахунку агентської винагороди за 2022 рік, судом встановлено, що поданий представником позивача розрахунок за Актом №2022/1 містить неточності, які потребують виправлення для визначення дійсного розміру зобов'язань.
Зокрема, при перевірці даних щодо поставки №28 було виявлено невідповідність у застосуванні ціни нетто, оскільки скаржником помилково використано показник 85,98 грн замість встановленого Додатком №2.3.3 від 24.01.2022 значення у розмірі 89,60 грн. Внаслідок застосування коректної ціни нетто, сума агентської винагороди за цією конкретною поставкою становить 14 558,80 грн, що і має бути враховано у підсумковому розрахунку.
Відтак, після здійснення усіх необхідних математичних виправлень та коригувань, остаточна сума агентської винагороди за 2022 рік становить 5 304 628,05 грн, яка підлягає стягненню як така, що відповідає фактичним даним господарських операцій та умовам Агентського договору.
Що стосується агентської винагороди за 2023 рік, апеляційним судом було здійснено перевірку розрахунків, наведених в Акті №2023/1, що охоплюють три господарські операції з поставки лікарських засобів та проаналізовано відповідність заявлених сум фактичним даним видаткових документів та умов Агентського договору, і в підсумку загальна сума становить -166 760,06 грн. З огляду на технічну розбіжність, що міститься у клопотанні апелянта (де помилково вказано 166 760,07 грн), суд констатує, що після здійсненого перерахунку арифметична правильність підтверджена сумою 166 760,06 грн, яка і є остаточною та обґрунтованою до стягнення.
Щодо аргументів відповідача про необхідність врахування витрат ТзОВ фірми "Новофарм-Біосинтез", передбачених агентським договором під час розрахунку агентської винагороди.
Судова колегія відхиляє вказані доводи відповідача, на які він посилається у відзиві, з огляду на наступне.
Як зазначалось вище, 01.09.2020 між замовником (відповідачем) та агентом (позивачем) укладено додаткову угоду №1 до агентського договору (том 1, а. с. 43 на звороті - 44), у якій сторони визначили, що замовник отримує дохід не менше 25% націнки від нетто-ціни кожного найменування готової продукції (конкретного продукту), що визначені в додатку до даного договору та відшкодування фактично понесених витрат з доставки, оплати ТПП щодо визначення походження продукції, витрат зі страхування оплати брокерських послуг, оплати митних зборів (п. 3.1 додаткової угоди №1).
За змістом п. 3.2 додаткової угоди №1 агент отримує маржу (дохід), що залишається від вартості готової продукції понад націнку та фактично понесені замовником витрати, зазначені у п. 3.1 за фактом проведеної покупцями (контрагентами) оплати поставленої продукції.
Як встановлено з матеріалів справи, розрахунок агентської винагороди позивачем здійснено виходячи з кожної конкретної поставки продукції, що узгоджується з умовами агентського договору та додаткової угоди до нього, відповідно до яких як дохід замовника, так і агентська винагорода визначаються у прямій прив'язці до окремого найменування продукції, її кількісних та вартісних показників, а також факту реалізації конкретному контрагенту.
Відповідач, заперечуючи проти заявлених вимог, водночас посилається на понесені ним витрати, однак не надає належних та допустимих доказів того, що такі витрати: фактично понесені саме у зв'язку з виконанням конкретних поставок, які є предметом розгляду у цій справі; мають індивідуалізований характер і можуть бути ідентифіковані та співвіднесені з відповідними господарськими операціями; були погоджені сторонами як складова, що підлягає врахуванню при визначенні розміру агентської винагороди.
Натомість надані товариством документи носять узагальнений характер, відображають витрати підприємства відповідача в цілому та стосуються організації його господарської діяльності (зокрема, фінансування структурних підрозділів, витрат на розробку, реєстраційні процедури тощо), без будь-якої конкретизації щодо окремих поставок, які є предметом спору у цій справі.
Із зазначених документів не вбачається можливим встановити причинно-наслідковий зв'язку між понесеними конкретними витратами відповідача за агентським договором та відповідними поставками, а відтак, вони не можуть бути використані апеляційним судом як підстава для коригування розрахунку агентської винагороди у даній справі.
Суд апеляційної інстанції також вважає за необхідне звернути увагу на суперечливість процесуальної позиції відповідача, який заперечуючи факт виконання агентом своїх зобов'язань та його участь у відповідних поставках, водночас наполягає на необхідності врахування витрат, які можуть мати правове значення виключно за умови визнання таких поставок та участі агента у їх здійсненні. Така суперечливість правової позиції не може отримувати судового захисту, оскільки підриває принцип правової визначеності та справедливого балансу інтересів сторін.
За наведених обставин, доводи відповідача щодо необхідності врахування витрат при визначенні розміру агентської винагороди є необґрунтованими, а подані на їх підтвердження докази неналежними та недопустимими у розумінні норм господарського процесуального законодавства, у зв'язку з чим підстави для їх врахування у суду відсутні.
Щодо вимоги позивача про нарахування бонусу у розмірі 4% за 2022 рік, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає таке.
Дослідивши матеріали справи та умови Додаткової угоди №2 від 08.12.2021 до Агентського договору №02/09/20 від 01.09.2020, суд звертає увагу на положення щодо нарахування агентського бонусу.
Згідно з умовами вказаної додаткової угоди, право на отримання бонусів (у розмірі 4% від ціни нетто) виникає у Агента виключно за умови виконання планового річного обсягу продажів лікарського засобу Атракуріум-Ново (10 мг/мл по 2,5 мл, №5) у розмірі 80 000 упаковок.
При перевірці обсягів реалізації за 2022 рік, на підставі наданих доказів апеляційним судом встановлено, що документально підтверджена кількість поставленої продукції становить 57 247 упаковок. Оскільки обсяг реалізації продукції не досяг встановленого договором планового показника розмірі 80 000 упаковок, умова, необхідна для виникнення права на отримання 4% бонусу, не була виконана.
З огляду на викладене, вимога про стягнення бонусних нарахувань за 2022 рік є такою, що не підлягає задоволенню через недотримання агентом умов, визначених Додатковою угодою №2.
Відтак, сума агентської винагороди за 2022 рік розрахована судом виключно на підставі фактично підтверджених поставок (без застосування бонусного коефіцієнта) і становить 5 304 628,05 грн, що повністю відповідає фактичним даним господарських операцій та умовам укладених договорів.
Після проведеного апеляційним судом перерахунку агентської винагороди за кожен період, враховуючи виключення безпідставно нарахованих бонусів та виправлення помилок у застосуванні цін нетто, що були допущені при початковому формуванні позовних вимог, судом встановлено, що остаточні суми заборгованості за роками становлять:
за 2020 рік: 7 278 897,77 грн;
за 2021 рік: 10 465 295,38 грн;
за 2022 рік: 5 304 628,05 грн;
за 2023 рік: 166 760,06 грн.
Шляхом додавання сум за всіма звітними періодами (2020-2023 роки) встановлено, що загальний розмір агентської винагороди, який підтверджений належними, допустимим та достовірними доказами та є фактично обґрунтованим, становить 23 215 581,26 грн (двадцять три мільйони двісті п'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят одна гривня двадцять шість копійок).
Суд констатує, що визначена сума відповідає реальним обсягам виконаних агентських послуг та положенням чинного Агентського договору, що виключає необхідність подальших коригувань.
З огляду на встановлені під час апеляційного розгляду обставини справи, надану оцінку усім доказам та аргументам сторін у їх сукупності та взаємозв'язку, судова колегія приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи та прийняте з неправильним застосуванням норм права, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення по суті спору.
Водночас, враховуючи часткову відмову позивача від позовних вимог у суді апеляційної інстанції та встановлений апеляційним судом дійсний розмір обґрунтованої агентської винагороди, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково у межах доведених та підтверджених вимог, що відповідають матеріалам справи, умовам договору та принципам господарського судочинства.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Підсумовуючи усе вищенаведене, колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Як встановлено ч. 4 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Принцип справедливості судового розгляду (ст. 6 Конвенції) в рішеннях Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) трактується як належне відправлення правосуддя, право на доступ до правосуддя, рівність сторін, змагальний характер судового розгляду справи, обґрунтованість судового розгляду тощо.
У справі Bellet v. France ЄСПЛ зазначив, що: "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".
Завданням національних судів є забезпечення належного вивчення документів, аргументів і доказів, представлених сторонами (рішення ЄСПЛ у справі "Ван де Гурк проти Нідерландів").
Суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.88).
ЄСПЛ послідовно наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
За змістом усталеної практики ЄСПЛ (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України") одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п. 48 Рішення ЄСПЛ у справі "Мала проти України" від 03.07.2014, остаточне 17.11.2014: "Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (рішення у справах "Проніна проти України", заява № 63566/00, п. 25, від 18.07.2006, та "Нечипорук і Йонкало проти України", заява № 42310/04, п. 280, від 21.04.2011).
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
ЄСПЛ неодноразово висловлював позицію стосовно того, що одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення судової помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що у цій постанові надано належну правову оцінку всім істотним доводам та аргументам учасників справи, які мають значення для правильного вирішення спору, тоді як інші доводи обґрунтовано відхилені як такі, що не впливають на висновки суду.
Як передбачено п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Згідно з ч. 1 та 2 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на викладене, апеляційним судом встановлено наявність правових та фактичних підстав для скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 18 грудня 2025 року у справі № 906/1362/24 як такого, що ухвалене за неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду встановленим обставинам, а також з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
За таких обставин, у цій справі підлягає прийняттю нове рішення про часткове задоволення позовних вимог Фізичної особи-підприємця Губенка Сергія Анатолійовича та стягненням з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Новофарм-Біосинтез" на користь позивача грошових коштів у розмірі 23 215 581,26 грн; в решті позовних вимог - слід відмовити.
Щодо оскарження апелянтом додаткового рішення суд вказує наступне.
Оскільки Північно-західний апеляційний господарський суд цією постановою скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, то додаткове рішення суду від 29.12.2025, як невід'ємну частину рішення від 18.12.2025, також слід скасувати та ухваливши нове додаткове рішення у відповідності до висновків цієї постанови.
Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції бере до уваги такі положення чинного законодавства з урахуванням фактичних обставин справи.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Положення пункту 12 частини 3 статті 2 ГПК України встановлюють, що основними засадами (принципами) господарського судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Реалізація цього принципу має на меті забезпечити особі можливість ефективно захистити свої права в суді, протидіяти необґрунтованим позовам та стимулювати сторони до досудового врегулювання спору.
У відповідності до статті 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.
Конституція України у статті 131 визначає, що для надання професійної правничої допомоги на території України функціонує адвокатура.
Згідно зі статтею 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До таких витрат, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частини 8 статті 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що між фізичною особою-підприємцем Губенком Сергієм Анатолійовичем та адвокатом Гамеєм Валентином Володимировичем 12.12.2023 було укладено Договір про надання правової допомоги.
Відповідно до п. 1.2. укладеного Договору серед іншого за дорученням Клієнта Адвокат зобов'язується надавати правничу допомогу Клієнту у супроводженні процедури стягнення коштів з ТзОВ фірми "Новофарм-Біосинтез" на користь Клієнта на підставі Агентського договору №02/09/20 від 01.09.2020.
Пунктами 4.1., 4.2. Договору визначено, що на визначення розміру гонорару адвоката впливають строки та результати вирішення спірних правовідносин, ступінь важкості справи, обсяг правових послуг, необхідних для досягнення бажаного результату та належного виконання окремого доручення Клієнта.
Відповідно до п. 1.1. Додатку №1 від 12.12.2023 до Договору сторони домовились, що гонорар Адвоката за надання правничої допомоги складається з наступних частин: -під час підготовки позовної заяви, включно з аналізом доказів, написанням тексту позову, формуванням додатків та вчиненням інших необхідних дій - 5 000 грн за 1 годину; -вартість участі адвоката в одному судовому засіданні - 5 000 грн.
Відповідно до п. 1.3. Додатку №1 факт виконання робіт підтверджується актом приймання-передачі. На виконання умов договору 22.12.2025 підписано акт.
Відповідно до акту, адвокатом надано послуги:
- Збір та аналіз доказів, підготовка тексту позовної заяви, формування позовної заяви з додатками для надсилання до суду обсягом 31 год. на суму 155 000,00 грн;
- Підготовка клопотання про витребування доказів обсягом 2 год. на суму 10 000,00 грн;
- Аналіз відзиву на позовну заяву з підготовкою відповіді на відзив обсягом 8 год. на суму 40 000,00 грн;
- Підготовка письмових пояснень щодо оплат за поставку лікарських засобів від ТЗОВ "Альба Медікал" від 04.03.2025 обсягом 2 год. на суму 10 000,00 грн;
- Підготовка письмових пояснень щодо обмежень господарської діяльності з рф від 22.04.2025 обсягом 1 год. на суму 5 000,00 грн;
- Підготовка письмових пояснень щодо дослідження доказів від 25.09.2025 обсягом 3 год. на суму 15 000,00 грн;
- Участь у 14 судових засіданнях на суму 70 000,00 грн.
Таким чином загальна вартість наданих послуг становить 305 000,00 грн.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має встановлюватися із дотриманням принципу співмірності з урахуванням: 1) складності справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (пункти 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України.
В рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
Перевіривши подані докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивача, оцінивши їх у сукупності та з урахуванням критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що заявлені витрати є реальними, необхідними та обґрунтованими, їх розмір відповідає складності справи, обсягу наданих адвокатом послуг, витраченому часу та значенню справи для сторони, у зв'язку з чим підстав для зменшення заявленої до стягнення суми суд не вбачає.
За таких обставин, суд виснує, що заява представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню у повному обсязі.
Натомість враховуючи, що за наслідками апеляційного перегляду спір вирішено на користь позивача, відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, підлягають покладенню на відповідача - у задоволенні заяви представника відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід відмовити.
Розподіл судових витрат.
Частиною 14 статті 129 ГПК України визначено, що якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з положеннями статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за розгляд справи покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Щодо заяви позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
13.04.2026 до матеріалів справи надійшла заява представника позивача про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, до якої долучено відповідні докази та заявлено вимогу про їх стягнення у розмірі 150 000,00 грн, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
У судовому засіданні 16.04.2026 представниця відповідача заперечувала проти вирішення зазначеного питання на стадії ухвалення судового рішення, посилаючись на необхідність надання додаткового часу для подання заперечень, доказів щодо співмірності та обґрунтованості заявлених витрат, а також подачі власних розрахунків витрат, понесених у апеляційному провадженні.
З огляду на викладене, з метою забезпечення принципів змагальності сторін та рівності процесуальних прав учасників справи, а також недопущення вирішення питання про розподіл судових витрат без надання сторонам реальної можливості висловити свою позицію, подати заперечення та відповідні розрахунки витрат у апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність надання сторонам строку для подання відповідних пояснень і доказів.
За таких обставин, суд вважає, що питання щодо розподілу витрат сторін на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, не може бути вирішене під час ухвалення постанови у цій справі та підлягає розгляду судом після реалізації сторонами права на подання заперечень, пояснень і розрахунків щодо заявлених витрат, у порядку та строк, встановлені ГПК України.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 272, 273, 275, 276, 277, 278, 279, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Прийняти відмову Фізичної особи-підприємця Губенка Сергія Анатолійовича від позову до Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Новофарм-Біосинтез" в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за Агентським договором № 02/09/20 від 01.09.2020 у розмірі 625 513,56 грн.
2. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за Агентським договором № 02/09/20 від 01.09.2020 у розмірі 625 513,56 грн.
3. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Губенка Сергія Анатолійовича задовольнити частково.
4. Рішення Господарського суду Житомирської області від 18 грудня 2025 року у справі № 906/1362/24 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов Фізичної особи-підприємця Губенка Сергія Анатолійовича задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Новофарм-Біосинтез" (11700, Житомирська область, м. Звягель, вул. Житомирська, 38, ід. код 20420715) на користь Фізичної особи-підприємця Губенка Сергія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_2 ) 23 215 581,26 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Новофарм-Біосинтез" (11700, Житомирська область, м. Звягель, вул. Житомирська, 38, ід. код 20420715) на користь Фізичної особи-підприємця Губенка Сергія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_2 ) 285 971,65 грн судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.
5. Додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 29 грудня 2025 року у справі № 906/1362/24 скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Заяву представника позивача від 23.12.2025 про ухвалення додаткового рішення у справі № 906/1362/24 задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Новофарм-Біосинтез" (11700, Житомирська область, м.Звягель, вул. Житомирська, 38, ід. код 20420715) на користь Фізичної особи-підприємця Губенка Сергія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_2 ) 305 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні заяви представника відповідача від 23.12.2025 відмовити.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Новофарм-Біосинтез" (11700, Житомирська область, м. Звягель, вул. Житомирська, 38, ід. код 20420715) на користь Фізичної особи-підприємця Губенка Сергія Анатолійовича ( АДРЕСА_1 , ід. номер НОМЕР_2 ) 417 865,18 грн судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
7. Господарському суду Житомирської області видати відповідні накази.
8. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 286- 291 Господарського процесуального кодексу України.
9. Справу № 906/1362/24 повернути до Господарського суду Житомирської області.
Повний текст постанови складено "08" травня 2026 р.
Головуюча суддя Романюк Ю.Г.
Суддя Саврій В.А.
Суддя Миханюк М.В.