Справа № 607/23342/25Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М.
Провадження № 22-ц/817/330/26 Доповідач - Хома М.В.
Категорія -
07 травня 2026 року м. Тернопіль
Тернопільський апеляційний суд в складі:
головуючої - Хома М.В.
суддів - Костів О. З., Храпак Н. М.,
розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката - Мушки Наталії Михайлівни на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 грудня 2025 року, ухвалене суддею Позняком В.М. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
У листопаді 2025 року ТОВ «Свеа Фінанс» звернулося до суду із вказаним позовом. В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 14.03.2023 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 в електронній формі був укладений договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 668911, відповідно до умов якого товариство надало відповідачці кредит у розмірі 3200 грн строком на 350 днів зі сплатою процентів за користування коштами, шляхом перерахування на карту № НОМЕР_1 , яку позичальник вказала при оформленні кредиту.
11.01.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Росвен Інвест Україна (на даний час ТОВ «Свеа Фінанс») було укладено Договір факторингу № 01.02-95/24, відповідно до умов якого первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.
Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до Договору факторингу № 01.02-95/24, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 668911 становить 24 531,20 грн, яка складається з 3200 грн - заборгованість за основним боргом та заборгованість за відсотками - 21331,2 грн.
Позичальник належним чином не виконала свої зобов'язання за договором, внаслідок чого виникла заборгованість у вищевказаному розмірі, яку позивач просив стягнути з відповідача.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 29.12.2025 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь ТОВ «Свеа Фінанс» 24531,20 грн заборгованості за договорами №668911 від 14.03.2023 року та 2422,40 грн судового збору.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Мушка Н.М. просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження розміру заборгованості, порядку нарахування процентів та факту перерахування кредитних коштів відповідачці; наданий розрахунок заборгованості є лише одностороннім арифметичним розрахунком та не підтверджений первинними бухгалтерськими документами. Крім того, представник скаржника вважає, що нараховані проценти є явно завищеними, непропорційними сумі основного боргу та такими, що суперечать принципам справедливості, добросовісності й розумності, а тому підлягають зменшенню. Також зазначається, що позивач не довів належними доказами факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором.
Відзиву на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення.
Обставини справи.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що згідно Договору № 668911 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 14.03.2023 року, ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 уклали цей договір, предметом якого є надання споживчого кредиту.
Згідно п. 1.1 Договору його укладення здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
Згідно п. 1.2 Договору товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором.
Договором визначено істотні умови кредиту. Так, сума кредиту складає 3200 гривень. Тип кредиту - кредит (п. 1.3). Строк кредиту 350 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит - Графіку платежів. (п. 1.4) Тип процентної ставки: фіксована (п.1.5) Стандартна процентна ставка становить 2,2% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору (п. 1.5.1). пунктом 1.5.2 визначено розмір зниженої процентної ставки: 1,21% в день та умови її застосування. Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 59995,62% річних (п. 1.7.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 27748,15% річних (п. 1.7.2). Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 27840 (п. 1.8.1); за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 27048 грн (п. 1.8.2).
Згідно п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 2.1).
Згідно п. 2.2 Договору сума кредиту (його частина) перераховується товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього договору. Дати надання кредиту: 14.03.2023 або 15.03.2023 року.
Згідно п.п 1 п. 4.4 Договору споживач зобов'язаний у встановлений договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором.
Договір містить відмітку про його підписання споживачем ОСОБА_1 14.03.2023 року о 22:30:45 електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Додатком № 1 до цього договору є Графік платежів, відповідно до якого: дата видачі кредиту/дата платежу: з 14.03.2023 року по 27.02.2024 року (всього 14 дат платежу), кількість днів у розрахунковому періоді: Х та 25 (всього 350), чиста сума кредиту/сума платежу за розрахунковий період 27048 (всього).У той же час згідно пояснення до таблиці якщо споживачем не будуть виконані умови договору для отримання зниженої процентної ставки, розмір процентів за вказаний період буде перераховано за стандартною процентною ставкою, в зв'язку з чим перший платіж зі сплати процентів збільшиться та складе 1760 грн. а загальна сума розмірів платежів, що зазначені в Графіку платежів буде мати наступні значення:
1. Усього сума платежів за розрахунковий період складе 27840 грн.
2. Усього сума процентів за користування кредитом складе 24640 грн.
3. Реальна річна процентна ставка складе - 59995,62 % річних;
4. Загальна вартість кредиту складе 27840 грн.
Графік платежів містить відмітку про його підписання споживачем ОСОБА_1 .
Згідно паспорту споживчого кредиту (позика на умовах повернення в кінці строку позики) інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (стандартизована форма), містить відомості про істотні умови кредиту, порядок його повернення, наслідки прострочення та/або невиконання зобов'язань. Паспорт підписано споживачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором B703, 14.03.2023 року о 22:30:46.
Згідно інформаційного повідомлення від споживача фінансових послуг, підписаного ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором Т236, 14.03.2023 року о 22:30, споживач надала персональні дані третіх осіб з метою інформування про необхідність виконання нею зобов'язань під час укладання Договору про надання споживчого кредиту № 668911 від 14.03.2023 року.
Згідно інформації від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК» № 20250912-507 від 12.09.2025 17:04:34 на підставі договору про організацію переказу грошових коштів №03052022-1 від 2022-05-03 було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ»: на суму 3200 грн, номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 4c5ca568-0e41-4f33-bcaf-049d0e0fb011, номер транзакції в системі ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» - 59098d61f23e7d17f12b3f4d57aa6f21, Session ID - 019245045396, Сайт торгівця - http://selfiecredit.com.ua, Код авторизації - 053898, Банк-еквайр - АТ «ПУМБ», дата і час створення - 2023-03-14 22:32:13, дата і час прийняття в роботу - 2023-03-14 22:32:14, дата і час виконання - 2023-03-14 22:32:19, призначення платежу: зарахування на картку, ЕПЗ 4441114442323471.
Відповідно до розрахунку ТОВ «Селфі Кредит», заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором №668911 становить за основним боргом - 3200 грн за відсотками - 21331,2 грн, разом - 24531,20 грн.
Відповідно до Договору факторингу № 01.02-95/24 від 11.01.2024 року, укладеного між ТОВ «Селфі Кредит» (клієнт) та ТОВ «Росвен Інвест Україна» (на даний час ТОВ «Свеа Фінанс»), фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором, а клієнт відступає (передає) факторові права грошової вимоги до Боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості). Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань боржників за кредитними договорами.
Згідно копії платіжної інструкції № 9426 від 15.01.2024 ТОВ «Свеа Фінанс» сплатило ТОВ «Селфі Кредит» кошти у розмірі 1231104,89 грн як оплату фінансування згідно договору факторингу № 01.02-95/24 від 11.01.2024 без ПДВ.
Відповідно до пункту 6.2 договору, право вимоги переходить до фактора з моменту підписання акту приймання передачі реєстру боржників та виконання фактором вимог пункту 7.2 договору.
До договору факторингу додано акту приймання передачі реєстру боржників, який містить підписи та печатки клієнта і фактора, у відповідності до умов якого, згідно з вимогами п. 8.3 договору факторингу № 01.02-95/24 від 11.01.2024 року, клієнт передав а фактор прийняв реєстр боржників.
Відповідно до Реєстру боржників, який є додатком до договору № 01.02-95/24, право вимоги заборгованості ОСОБА_1 за договором позики №668911, яка станом на дату відступлення склала 24531,20 грн, перейшло до позивача.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Правилами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Тобто належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредиту в строки, розмірі та у валюті, визначеними Кредитним договором.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Відповідно до змісту ст. 610, ст. 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Згідно з ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Стягуючи заборгованість за кредитним договором від 14.03.2023 року № 668911, суд виходив з наявності у справі належних доказів укладення вказаного кредитного договору в елеронній формі, доказів перерахування відповідачці кредитних коштів, даних про відступлення прав вимоги від ТОВ «Селфі Кредит» до ТОВ «Свеа Фінанс» за вказаним кредитним договором та невиконанням ОСОБА_1 взятих зобов'язань за означеним кредитним договором.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Апеляційний суд дійшов висновку, що у справі наявні належні та допустимі докази укладення кредитного договору в електронній формі, який підписано відповідачкою шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором що відповідає вимогам Закону України «Про електронну комерцію» та підтверджує ідентифікацію особи і її волевиявлення на укладення правочину; при цьому матеріали справи свідчать, що разом із кредитними договорами відповідачем також підписано паспорт споживчого кредиту, погоджено графік платежів, що містять істотні умови кредитування, включаючи розмір, строк, порядок повернення кредиту та нарахування відсотків, а отже відповідач була належним чином ознайомлена з умовами кредитування і погодилася з ними; крім того, у справі наявні належні докази переходу до позивача прав вимоги за спірним кредитним договором на підставі договору факторингу, а проценти за користування кредитними коштами нараховані відповідно до умов договорів та виключно в межах строку кредитування, у зв'язку з чим висновки суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є законними та обґрунтованими.
В апеляційній скарзі представником відповідачки заперечується факт отримання кредитних коштів.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За таких обставин, сторона відповідача, заперечуючи проти задоволення позову в повному обсязі, з підстав, викладених у скарзі, зобов'язана надати належні, достовірні та достатні докази на підтвердження своїх заперечень.
Верховний Суд 23 жовтня 2019 року прийняв важливу постанову (справа № 917/1307/18), якою розтлумачив сутність принципу змагальності та неможливість застосування учасником справи концепції «негативного доказу» для обґрунтування власної позиції. Так, Верховний Суд зазначив, що принцип змагальності полягає в обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження або заперечення власних вимог у спорі. Мається на увазі, що позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, а відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази, які вважає більш переконливими. В свою чергу суд, дослідивши надані сторонами докази, та з урахуванням переваги однієї позиції над іншою виносить власне рішення. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що їх позиція є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу втрачає сенс уся концепція принципу змагальності.
Суд приймає до уваги, що сторона відповідача не була позбавлена можливості надати докази на підтвердження своїх заперечень проти позовних вимог, в тому числі шляхом надання доказів щодо наявних карткових рахунків, відкритих на ім'я ОСОБА_1 , відсутності емітованої на ім'я відповідачки банківської карти з маскою, зазначеною кредитному договорі та надання виписки по карткових рахунках, з метою спростування факту зарахування кредитних коштів.
Однак, всі заперечення відповідача звелися до відсутності доказів щодо отримання ОСОБА_1 кредитних коштів. При цьому, жодних доказів на підтвердження своїх заперечень відповідач та його представник суду не надали.
При цьому, позивачем на підтвердження виконання первісним кредитором умов кредитного договору надано інформацію від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК» №20250912-507 від 12.09.2025 року, відповідно до якої 14.03.2023 року о 22:32:19 було успішно перераховано 3200 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , зазначену відповідачкою при укладенні кредитного договору №668911 від 14.03.2023 року. При цьому номер електронного платіжного засобу, сума переказу, дата та час здійснення транзакції повністю узгоджуються з умовами укладеного між сторонами кредитного договору.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що надані у справі докази у своїй сукупності підтверджують факт перерахування ТОВ «Селфі Кредит» кредитних коштів на зазначену відповідачкою платіжну картку та належне виконання кредитодавцем своїх зобов'язань за договором.
Доводи апеляційної скарги про те, що нараховані проценти є явно завищеними, непропорційними сумі основного боргу та такими, що суперечать принципам справедливості, добросовісності й розумності, а тому підлягають зменшенню, є безпідставними.
Відповідач була ознайомлена зі всіма істотними умовами кредитного договору, що підтверджується її електронним підписами в кредитному договорі та паспорті споживчого кредиту.
Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч. 5 ст. 18 Закону України “Про захист прав споживачів» якщо положення договору визнано несправедливим, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
Умови укладеного між сторонами кредитного договору не є нікчемними в силу положень ч.2 ст. 215 ЦК України.
Позовних вимог про визнання недійсним правочину чи окремих його умов ОСОБА_1 не заявляла.
Таким чином, відсутні підстави для зміни судового рішення в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами та зменшення суми нарахованих позивачем відсотків за користування кредитним коштами.
Перевіривши порядок нарахування процентів, колегія суддів встановила, що їх нарахування здійснено відповідно до умов кредитного договору, з урахуванням погоджених сторонами процентних ставок та в межах строку кредитування, визначеного договором. Розрахунок заборгованості відповідає умовам укладеного сторонами правочину, а тому підстав для висновку про неправомірність нарахування процентів не вбачається.
При цьому, заперечуючи розмір нарахованих позивачем процентів, відповідачка не подала до суду жодного контррозрахунку заборгованості та не навела обґрунтованих доводів щодо неправильності здійсненого позивачем розрахунку, а тому підстави вважати поданий позивачем розрахунок недостовірним або помилковим відсутні.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не довів належними та допустимими доказами факт переходу до нього права вимоги за кредитним договором, є безпідставними, оскільки матеріали справи містять договір факторингу, укладений між первісним кредитором та позивачем, реєстр боржників, у якому зазначено відповідача та спірний кредитний договір, акт приймання-передачі реєстру боржників, а також платіжну інструкцію на підтвердження здійснення фактором фінансування за договором факторингу.
Вказані документи у своїй сукупності підтверджують факт відступлення права вимоги та перехід до позивача прав кредитора за спірним кредитним договором у порядку, передбаченому Законом.
Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, та зводяться до незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.
Оскільки ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 16.02.2026 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подання апеляційної скарги до ухвалення рішення у справі, а апеляційним судом відмовлено у задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката - Мушки Н.М., тому визначений ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 26.01.2026 року судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 4400 грн слід стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 367, 375, 382-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мушки Наталії Михайлівни - залишити без задоволення.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 29 грудня 2025 року - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) в дохід держави 4400 грн судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Постанову суду апеляційної інстанції складено 7 травня 2026 року.
Головуюча Хома М.В.
Судді Костів О.З.
Храпак Н.М.