1Справа № 335/8504/25 1-кс/335/1635/2026
07 травня 2026 року м.Запоріжжя
Слідчий суддя Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , власника майна ОСОБА_3 , представника ОСОБА_4 , дізнавача ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжя клопотання ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 про скасування арешту з майна,
Заявник звернувся до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна, в якому зазначав, що 28 серпня 2025 року слідчий суддя Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя ОСОБА_6 в межах кримінального провадження № 12025087060000277 від 22.07.2025 року, внесеного в ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України ухвалив: «Накласти арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , шляхом встановлення заборони на володіння і користування нею в будь-яких цілях за відсутності власника». Згідно технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_2 квартири належить ОСОБА_7 та 1/2 ОСОБА_8 (свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_1 видане ВАТ «Запорізький завод Феросплавів» 27.12.2006 року).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 померла, що підтверджує свідоцтво про смерть від 11.11.2016 року видане Запорізьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, серія 1-ЖС № 374754.
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира АДРЕСА_3 загальною площею (кв.м): 29.6, житловою площею (кв.м): 16.76, реєстраційний номер об'єкта 18387525, ? частка квартири належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ? частка квартири належить померлій матері останнього - ОСОБА_7 .
У 2018 році ОСОБА_8 складено заповіт від 05.05.2018 року (зареєстрований в реєстрі №1-96, посвідчено державним нотаріусом третьої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_9 ) щодо вказаного житла на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На початку 2024 року ОСОБА_8 був мобілізований. 06 червня 2024 року у віці 59 років ОСОБА_8 помер при захисті батьківщини (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 08 листопада 2025 року). Причина смерті ОСОБА_8 - мінно-вибухова травма, ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків (довідка про причину смерті до форми № 106/о № 244 від 31 жовтня 2025 року).
Приводом для винесення ухвали про арешт майна (відповідно до матеріалів клопотання та ухвали суду) було: «..за відсутності власника, що вважається зниклим без вісті, зазначена у ньому квартира вже стала предметом дій певних осіб щодо готування до безпідставного володіння та користування нею без дозволу власника з метою отримання неправомірної вигоди, що створює ризики її пошкодження, псування, погіршення існуючого стану і, як наслідок, вартості». Враховуючи той факт, що власник кварти - ОСОБА_8 помер, ним при житті було складено заповіт на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , існування факту арешту майна унеможливлює останню набути законних підстав на вказане майно відповідно до заповіту.
Посилаючись на ті обставини, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба просить слідчого суддю скасувати арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 .
У судовому засіданні ОСОБА_3 та її представник адвокат ОСОБА_4 , клопотання підтримали та просять задовольнити з підстав, викладених у клопотанні. Зазначили, що ОСОБА_3 є спадкоємицею за заповітом, звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, було відкрито спадкову справу, проте нотаріусом відмовлено у видачі спадкоємцю свідоцтва про право власності на квартиру в зв'язку із наявним арештом майна.
У судовому засіданні слідчий не заперечує проти задоволення клопотання.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали клопотання, оглянувши в судовому засіданні оригінали доданих до клопотання документів, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
В ході розгляду клопотання встановлено, що у провадженні сектору дізнання ВП № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області перебувають матеріали досудового розслідування № 12025087060000277 від 22 липня 2025 року за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ст. 356 КК України.
Ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду м. Запоріжжя від 28.08.2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025087060000277 від 22 липня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України накладено арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 , шляхом встановлення заборони на володіння і користування нею в будь-яких цілях за відсутності власника.
Відповідно до ухвали слідчого судді, він встановив, що за відсутності власника, що вважається зниклим без вісті, зазначена квартира вже стала предметом дій певних осіб щодо готування до безпідставного володіння та користування нею без дозволу власника з метою отримання неправомірної вигоди, що створює ризики її пошкодження, псування, погіршення існуючого стану і, як наслідок, вартості, а тому, слідчий суддя вважав необхідним і достатнім накладення арешту на вказану квартиру шляхом встановлення заборони на володіння і користування нею в будь-яких цілях за відсутності власника.
У відповідності до ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, повертаються власнику або передаються на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.
Виходячи з ч. 3 ст. 132 КПК України, доведення необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження покладено на слідчого, прокурора.
Відповідно до ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Також, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 132 КПК України, слідчий суддя виходить з принципу змагальності, відповідно до якого кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.
Судом встановлено, що арешт на квартиру було накладено за відсутністю власника майна, який вважався зниклим безвісті, в порядку ч.2 ст.172 КПК України і під час розгляду клопотання слідчого про арешт майна слідчим надано суду інформацію що власник майна вважається зниклим безвісті.
Разом із тим, станом на теперішній час встановлено, що у 2018 році ОСОБА_8 складено заповіт від 05.05.2018 року (зареєстрований в реєстрі №1-96, посвідчено державним нотаріусом третьої Запорізької державної нотаріальної контори ОСОБА_9 ) щодо вказаного житла на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На початку 2024 року ОСОБА_8 був мобілізований.
06 червня 2024 року у віці 59 років ОСОБА_8 помер при захисті батьківщини (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_2 від 08 листопада 2025 року). Причина смерті ОСОБА_8 - мінно-вибухова травма, ушкодження внаслідок військових дій від вибухів та осколків (довідка про причину смерті до форми № 106/о № 244 від 31 жовтня 2025 року).
Підставою для арешту майна відповідно до ухвали слідчого судді було: «..за відсутності власника, що вважається зниклим без вісті, зазначена у ньому квартира вже стала предметом дій певних осіб щодо готування до безпідставного володіння та користування нею без дозволу власника з метою отримання неправомірної вигоди, що створює ризики її пошкодження, псування, погіршення існуючого стану і, як наслідок, вартості».
Враховуючи той факт, що власник квартири - ОСОБА_8 помер, ним при житті було складено заповіт на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка звернулася до нотаріусу із заявою про прийняття спадщини і за її заявою відкрита спадкова справа, існування факту арешту майна унеможливлює останню набути законних підстав на вказане майно відповідно до заповіту.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року та рішення «Кушоглу проти Болгарії» від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства»).
Проаналізувавши зміст фабули кримінального правопорушення, в ході досудового розслідування якого накладено арешт, з урахуванням тих обставин, що на момент накладення арешту слідчим суддею не було інформації, що власник майна помер і заповів вказану квартиру, а також, що під час розгляду клопотання про скасування арешту стороною обвинувачення не доведено, яке доказове значення має вказаний об'єкт у даному кримінальному провадженні, з огляду на обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні за ст.356 КК України, відповідно до вимог ст. 91 КПК України і не надано доказів на підтвердження необхідності подальшого застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна і справжню необхідність здійснення таких заходів, які обмежують право власності, досягнення завдань кримінального провадження, розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для його власника, слідчий суддя приходить до висновку про наявність підстав, передбачених ч. 2 ст.174 КПК України для скасування арешту майна.
Таким чином, у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба, а тому слід скасувати арешт на квартиру за адресою АДРЕСА_1 шляхом встановлення заборони на володіння і користування нею в будь-яких цілях за відсутності власника, а клопотання слід задовольнити.
Керуючись ст. ст. 174, 303, 305-307, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 про скасування арешту з майна, задовольнити.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вознесенівського районного суду м.Запоріжжя від 28.08.2025 року, справа № 335/8504/25 провадження 1-кс/335/3019/2025 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025087060000277 від 22.07.2025 на квартиру за адресою АДРЕСА_1 шляхом встановлення заборони на володіння і користування нею в будь-яких цілях за відсутності власника.
Ухвала апеляційному оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: ОСОБА_1