Справа № 727/1046/26
Провадження № 2/727/1064/26
06 травня 2026 року м.Чернівці
Шевченківський районний суд м.Чернівців у складі:
головуючої судді Бойко М.Є.,
за участю:
секретаря судових засідань Васківчук В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Споживчий центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом,
встановив:
У січні 2026 року позивач - ТОВ «Споживчий центр» звернувся у суд із позовом до ОСОБА_1 про стягнення з останнього на його користь боргу за кредитним договором м № 19.12.2023-100003108 від 20.12.2023 у загальному розмірі 9999.95 гривень та судового збору, сплаченого за подачу позову до суду, в розмірі 2 622 грн. 40, обгрунтовуючи такі свої вимоги тим, що відповідач порушив свої зобов'язання за вказаним договором, у результаті чого у нього утворилася заборгованість, яка складається з 7233.66 грн - заборгованості за тілом кредиту; 966.29 грн - заборгованості за процентами; 1800 грн - заборгованості за комісією.
Ухвалою судді від 17 лютого 2026 року постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення йому цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
13.04.2026 року представник відповідача - адвокат Зачепіло З.Я. подала до суду відзив на позовну заяву, в якій просила суд позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» задовольнити - у розмірі 8 199,95 грн.
В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначила, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» підлягають частковому задоволенню, оскільки заявлена до стягнення сума комісії у розмірі 1800 грн. є необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.
Вказала, що 20.12.2023 року між ТОВ «Споживчий Центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 19.12.2023-100003108, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 12 000 грн. Разом з тим зазначила, що позивачем заявлено до стягнення заборгованість, до складу якої включено комісію за надання кредиту у розмірі 1800 грн, однак така вимога є безпідставною.
При цьому, зазначила, що Законом України «Про споживче кредитування» передбачено можливість встановлення комісії, пов'язаної з наданням, обслуговуванням та поверненням кредиту, однак сам по собі платіж «за надання кредиту» без визначення конкретного переліку послуг не відповідає вимогам закону. Також вказала, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, які саме послуги входили до вказаної комісії, не надано переліку таких послуг та доказів їх погодження зі споживачем при укладенні договору. У зв'язку з цим представник відповідача вважає, що положення договору щодо сплати комісії за надання кредиту є нікчемними відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», а тому сума комісії у розмірі 1800 грн стягненню не підлягає.
Крім того, представник відповідача заперечила щодо розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6000 грн, вказавши, що такий розмір є неспівмірним зі складністю справи, ціною позову, обсягом наданих адвокатом послуг та фактично виконаною роботою, у зв'язку з чим просила суд, у разі задоволення позову, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до 2000 грн як співмірний, розумний та обґрунтований .
21.04.2026 року представник позивача подала відповідь на відзив на позов, в якій зазначила, що поданий відповідачем відзив є необґрунтованим та не підтверджений жодними належними і допустимими доказами, у зв'язку з чим не спростовує обставин, викладених у позовній заяві. Вказала, що у відповіді на відзив зазначено, що кредитний договір між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», а підписання договору здійснено відповідачем шляхом використання одноразового ідентифікатора (SMS-коду), що прирівнюється до письмової форми правочину та підтверджує досягнення сторонами згоди з усіх істотних умов договору. Кредитні кошти були перераховані відповідачу на платіжний інструмент, зазначений ним у заявці, шляхом інтернет-еквайрингу, а надана позивачем квитанція є належним первинним платіжним документом відповідно до Закону України «Про платіжні послуги». Зазначила, що відповідач був ідентифікований при укладенні договору через систему BankID НБУ, що підтверджує належність укладення договору саме відповідачем. Щодо процентів представник позивача вказала, що проценти нараховані виключно в межах строку кредитування відповідно до умов договору та положень ст. 536, 1048 ЦК України, а розмір денної процентної ставки відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування» з урахуванням перехідних положень, запроваджених Законом №3498-IX. Відповідач здійснив часткову оплату за договором у сумі 7160 грн. 16.01.2024 року, що свідчить про визнання ним боргу та підтверджує наявність кредитних правовідносин. Комісія, заявлена до стягнення, є правомірною та передбаченою умовами кредитного договору, оскільки пов'язана з наданням та обслуговуванням кредиту, а саме із перерахуванням кредитних коштів на рахунок, вказаний позичальником, із використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу. Так, ТОВ «Споживчий центр» надає кредити без відкриття рахунків у власній установі, на відміну від банківських установ, у зв'язку з чим встановлення плати за здійснення кредитної операції шляхом перерахування коштів на платіжну картку позичальника є економічно обґрунтованим та виправданим, при цьому відповідач не був позбавлений можливості отримати кредит у відділенні товариства (ТМ «ШвидкоГроші») та уникнути таких додаткових витрат. Зазначила, що відповідно до заявки кредитного договору комісія за обслуговування встановлюється за організацію та забезпечення надання позичальнику інформаційної підтримки, доступу до особистого кабінету, можливості здійснення платежів онлайн, відновлення паролю, інформування про строки внесення платежів, консультаційні послуги та інші супутні послуги, пов'язані з обслуговуванням кредитної заборгованості. При цьому договором прямо передбачено, що до складу комісії не включаються послуги, які кредитодавець зобов'язаний надавати безоплатно відповідно до вимог законодавства. Відповідач, підписуючи кредитний договір, підтвердив факт ознайомлення з усіма його умовами, у тому числі щодо розміру комісії, порядку та строків повернення кредиту, сплати процентів, а також взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору належним чином.
У судове засідання 06 травня 2026 року сторони не з'явилися та письмово просили суд його проводити без їх участі, а тому, згідно положень ч.1 ст. 223, ч.2 ст.247 ЦПК України, судовий розгляд проводився у відсутність учасників справи,а фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
На підставі частини 1 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
Частиною 2 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
На підставі частини 1 та 2 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом частини 1, 2 статті 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до частини 3 статті 11 Закону України "Про електронну комерцію" електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідно до частини 1-4 статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Статтею 13 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством).
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
За змістом статей 526, 615 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись у встановлений термін, відповідно до вимог закону та умов договору.
За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості (абзац перший частини першої статі 1046 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором (речення перше та друге абзацу першого частини першої статті 1048 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 598 ЦК України зобов'язання припиняються на підставах, встановлених договором або законом, зокрема виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Згідно із статтею 611 ЦК України в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, 20.12.2023 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Споживчий центр» із заявкою про укладення кредитного договору № 19.12.2023-100003108, в якій просив надати йому кредит в розмірі 12 000 грн. 00 коп., строком на 28 днів з дати його надання з датою повернення (виплати) кредиту 16.01.2024.
Сторони погодили, що процентна ставка фіксована незмінна в розмірі 1 % за 1 день користування кредитом протягом всього строку, на який надається кредит. Комісія, пов'язана з наданням кредиту складає 15% від суми кредиту та дорівнює 1800 грн. 00 коп.
Згідно п. 1.1 Пропозиції про укладення кредитного договору (оферти) дана пропозиція про укладення кредитного договору (кредитної лінії) (оферта) є пропозицією ТОВ «Споживчий центр» укласти електронний кредитний договір (оферту) у порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію», і не є ні договором приєднання/його частиною у розумінні ст. 634 Цивільного кодексу України, ні публічним договором у розумінні ст. 633 Цивільного кодексу України (далі - Пропозиція).
Підписання споживачем Пропозиції (оферти) передбачає надання його згоди на зазначені умови надання споживчого кредиту.
Згідно п. 2.1 Пропозиції, електронний кредитний договір, частиною якого є дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), укладається кредитодавцем та позичальником у порядку, передбаченому ЗУ "Про електронну комерцію".
За умовами п. 2.3.2. Пропозиції позичальник, який має намір укласти електронний кредитний договір, ідентифікується (реєструється) в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, отриманим позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний позичальником при його ідентифікації (реєстрації) в особистому кабінеті на вебсайті.
При цьому сторонами погоджено, що позичальник в особистому кабінеті на вебсайті кредитодавця обирає умови, на яких бажає укласти електронний кредитний договір (п. 2.3.3 Пропозиції).
Відповідно до п. 3.1 Пропозиції кредитодавець зобов'язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти, комісію.
Згідно п. 4.1 Пропозиції кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4441-11ХХ-ХХХХ-3392.
Заявка, Пропозиція та відповідь позичальника про прийняття (акцепт) кредитного договору на укладення кредитного договору № 19.12.2023-100003108 (кредитної лінії), а також інформаційне повідомлення позичальника про підтвердження достовірності наданої ним інформації позикодавцю підписані позичальником електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора для підписання кредитного договору - М 697.
Позивач, посилаючись на викладені вище обставини, звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості із відповідача та надав до позовної заяви на підтвердження позовних вимог: дані анкети, квитанцію Liqpay, довідку-розрахунок про стан заборгованості за кредитним договором, оферту та заявку на укладення кредитного договору № 19.12.2023-100003108 з відповіддю позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору № 19.12.2023-100003108.
Згідно довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 19.12.2023-100003108 від 20.12.2023 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 9999 грн. 95 коп., що складається з: основного боргу - 7 233 грн. 66 коп., відсотків - 966 грн. 29 коп., комісії - 1800 грн. 00 коп.
Згідно наявної в матеріалах справи квитанції Liqpay, 20.12.2023 року о 06:22 було проведено транзакцію на суму 12 000 грн. 00 коп. з призначенням платежу: видача за договором кредиту № 19.12.2023-100003108 від 20.12.2023 року, де платником зазначено - Швидкий кредит, а отримувачем - картковий рахунок НОМЕР_1 .
Відповідачем укладення між ним та позивачем кредитного договору № 19.12.2023-100003108 від 20.12.2023 року, перерахування та одержання ним відповідно до його умов грошових коштів в сумі 12 000 грн., а також невиконання зобов'язання щодо їх повернення не заперечується та ним фактично визнано.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 не виконав зобов'язання за кредитним договором, укладення якого відповідачем не заперечується, а тому нарахована відповідно до умов договору заборгованість по тілу кредиту, наявність якої також визнається відповідачем, підлягає стягненню з нього на користь позивача у розмірі 7233,66 грн.
Відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України від 24.02.2026 року №08/487 ОСОБА_1 проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період в Державній прикордонній службі України з 13.05.2022 року по цей час. ( а.с.48)
Відповідно до п.15 ст.14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яким визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
Дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.
Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі №522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі №521/7927/16-ц.
У ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Таким чином, у період виконання умов кредитного договору та на теперішній час відповідач ОСОБА_1 має статус військовослужбовця та на нього поширюються пільги, передбачені частиною 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто, на переконання суду, у нього відсутній обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитом у розмірі 966, 29 грн., а тому в цій частині позов задоовленню не підлягає.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що сторонами зобов'язання погоджено розмір комісії (1800 грн), яка нараховується та обліковується при видачі кредиту.
Такий платіж є разовим, позовних вимог про визнання недійсними умов основного договору кредиту, якими передбачена сплата такої комісії, позичальник не заявляв.
10 червня 2017 року набув чинності ЗУ «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у ЗУ «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить ЗУ «Про споживче кредитування».
Положення ч.1, 2, 5 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності ЗУ «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 ЗУ «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч.2 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, вказаний Закон передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 ЗУ «Про споживче кредитування» Правління НБУ постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п.5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог ЗУ «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст.1, ч.2 ст.8, ч.1 ст.47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, така форма витрат як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (в т.ч. і в судовому порядку).
За таких обставин, включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 1800 грн., а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Таким чином, суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 в користь позивача необхідно стягнути заборгованість за кредитним договором № 19.12.2023-100003108 від 20.12.2023 року у загальному її розмірі 9033 грн. 66 коп ( 7233, 66 грн. основного боргу, 1800 грн. комісії).
Згідно із статтею 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи часткове задоволення позову, розмір сплаченого відповідачем судового збору за подання позову слід стягнути пропорційно розміру задоволених вимог, виходячи з наступного розрахунку 2662,40 х 90, 34 % (відсоток розміру задоволеного позову) :100 % = 2 405,21 гривень.
Крім того, як зазначено у позовній заяві, докази щодо понесених судових витрат на оплату правничої допомоги будуть подані протягом 5 днів після ухвалення судового рішення, а тому питання щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу судом не вирішувалось.
На підставі викладеного та, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код за ЄДРПОУ: 37356833 , МФО 305299, р/р НОМЕР_4 ) заборгованість за Кредитним договором № 19.12.2023-100003108 від 20.12.2023 у розмірі 9033 грн. 66 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2405, 21 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Чернівецького апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя М.Є. Бойко