Суддя Попова В. О.
Справа № 644/12544/25
Провадження № 2/644/1534/26
05.05.2026
05 травня 2026 року Індустріальний районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Попової В.О.,
за участю секретаря судового засідання - Плаксій К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Індустріального районного суду міста Харкова в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитним договором
Позивач в особі директора Хлопкової М.С., через підсистему «Електронний суд» звернувся до Індустріального районного суду міста Харкова з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором № 175316 у розмірі 18 017 грн 70 коп. та судові витрати.
На обґрунтування позовних вимог зазначено, що 17.03.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (первісний кредитор) та відповідачем укладено Кредитний договір № 175316 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір складається з індивідуальної частини договору про споживчий кредит (далі індивідуальна частина), графіку(ів) платежів, які містять персональні умови кредитування Позичальника та загальної для всіх клієнтів Кредитодавця, публічної частини про споживчий кредит (далі публічна частина), що розміщена на веб-сайті Кредитодавця https://finx.com.ua за посиланням: https://finx.com.ua/docs. Позичальник уклав Договір, приєднавшись до публічної частини, прийняв умови індивідуальної частини та графіку платежів, що разом становлять єдиний кредитний договір, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом 8f798bda, що відповідно до вимог законодавства є належним та допустимим доказом укладення правочину між сторонами. Наявність електронного підпису відповідача підтверджує його волевиявлення, згоду з умовами надання кредиту, а також факт належного інформування кредитодавцем у встановленій законом формі про всі істотні умови, передбачені чинним законодавством. На виконання умов кредитного договору, 17.03.2025 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням на платіжну картку № 4441-11ХХ-ХХХХ-1142 відповідача, що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію первісного кредитора. Кредитодавець виконав свої зобов'язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі.
16.04.2025 первісний кредитор та позивач уклали договір факторингу № 16042025 згідно умов якого, позивач набув право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. Вказує, що нарахування відсотків за кредитним договором здійснювалось виключно первісним кредитором. Сума заборгованості, право вимоги щодо якої було відступлено позивачу, відображена у Реєстрі прав вимоги № 6 від 03.09.2025.
Відповідач не виконав свого обов'язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені кредитним договором, у зв'язку з чим загальна заборгованість відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви за кредитним договором, становить - 19 517 грн 70 коп., яка складається з: 11 810 грн 76 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 5 805 грн 94 коп. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 401 грн 00 коп. - заборгованість по комісії, 1 500 грн 00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи).
Ухвалою Індустріального районного суду м. Харкова від 02 січня 2026 року позовна заява прийнята, відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадженні з викликом сторін. Частково задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано з Акціонерного товариства «Універсал Банк» (ЄДРПОУ 21133352) наступну інформацію: чи емітувалась на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) платіжна картка 4441-11ХХ-ХХХХ-1142; про факт зарахування коштів на картковий рахунок - маска Картки НОМЕР_2 , у період з період з 17.03.2025 по 22.03.2025 у сумі 10 000 грн 50 коп.; чи є/був номер телефону НОМЕР_3 фінансовим номером телефону за картковим рахунком - маска Картки НОМЕР_2 та чи знаходиться/знаходився вказаний номер телефону в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ); первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Позичальника); повного номера рахунка маска Картки НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). У разі підтвердження зарахування коштів ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на картковий рахунок - маска карти НОМЕР_2 , за період з 17.03.2025 по 22.03.2025 у сумі 10 000 грн 50 коп. надати інформацію у вигляді: первинних документів бухгалтерського обліку (банківські виписки/платіжні інструкції/доручення), що підтвердять дану інформацію. У випадку неможливості надати вищезгадані первинні документи, надати інші, прирівняні до них (довідки/листи, що підтверджують факт зарахування коштів на рахунок - маска карти Позичальника); повного номера рахунка маска Картки НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ).
15 січня 2026 року через канцелярію суду засобами електронного зв'язку до суду надійшли з АТ «Універсал Банк» витребувані докази.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно. В прохальній частині позову просять розгляд справи здійснювати за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі, проти ухвалення заочного рішення не заперечують.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно шляхом направлення судової повістки рекомендованою кореспонденцією на адресу за місцем його реєстрації. Як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, яке повернулось на адресу суду, судову повістку на судове засідання, призначене на 05.05.2026, відповідач отримав особисто (а.с. 101). Заяв, клопотань тощо до суду від неї не надходило.
Відомості про дати та час судових засідань знаходяться у вільному доступі на офіційному сайті Судової влади за адресою в мережі Інтернетhttps://court.gov.ua/fair/ та сайті Індустріального районного суду міста Харкова.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, на підставі приписів ст.ст.128, 130-131 ЦПК України суд вважає, що відповідач повідомлений належним чином.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
За таких обставин, з письмової згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст. 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненнями особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом.
Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні факти та відповідні правовідносини.
Судом встановлено, що 17.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» із заявою про видачу кредиту № 100783988, в якій просив на підставі договору (кредитний договір) видати йому кредит у розмірі 13 334 грн на умовах, вказаних в п. 5 цієї Заяви та Кредитного договору. Крім того, у Заяві ОСОБА_1 вказав свої персональні (ідентифікаційні) дані. Заява підписана електронним підписом шляхом накладення одноразового ідентифікатору 14353с4d (а.с. 21).
17.03.2025 між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 175316 у формі електронного документа з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором 8f798bda(а.с. 39-45).
У пункті 2.2.1 індивідуальної частини даного договору сторони погодили надання позичальнику кредит у розмірі 13 334 грн 00 коп., у наступному порядку: у розмірі 10 000 грн 50 коп. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_4 , у національній валюті, у розмірі 3 333 грн 50 коп. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини.
Згідно п. 2.3 проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 390,00% річних. Тип процентної ставки - фіксована.
Відповідно до п. 2.5 комісія за надання кредиту складає 3 333 грн 50 коп., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день складання цього Договору за ставкою 25% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредитну не може бути змінено.
Згідно п. 2.6. загальний строк кредитування складає 84 днів з 17.03.2025 до 09.06.2025.
У пункті 2.6.1 визначено, що сплата відбувається згідно до графіку платежів та здійснюється один раз на два тижні.
Відповідно до п. 2.7.1 денна процентна ставка складає: 11 145 грн 54 коп./13 334 грн 00 коп./84 днів*100% = 0,9951%/день.
Згідно з п. 2.8 Орієнтовна реальна річна процентна ставка (загальні витрати за споживчим кредитом, виражені у процентах річних від загального розміру виданого кредиту) складає 48 083,53 % річних.
У пункті 2.9.1 визначено, що орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат позивальника за кредитом) складає 24 479 грн 54 коп.
Одночасно з підписанням Договору про споживчий кредит № 175316 від 17.03.2025, ОСОБА_1 також підписано одноразовим ідентифікатором 14353с4d паспорт споживчого кредиту - Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), в якому зазначені умови кредитування, аналогічно викладеному в договорі про споживчий кредит № 175316 від 17.03.2025 (а.с.23-26).
Підписавши кредитний договір, сторони договору погодили всі істотні умови договору, зокрема умови кредитування та розмір процентів, комісії, а проставляння ОСОБА_1 електронного підпису у вищезазначеному договорі свідчить про його згоду з усіма викладеними в ньому умовами.
Первісний кредитор - ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс», свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому кредитним договором, що підтверджується карткою обліку виконання договору № 175316 від 17.03.2025 (а.с. 48-49).
На виконання ухвали суду про витребування доказів, АТ «Універсал банк» надано інформацію про те, що на ім'я ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) було емітовано платіжну картку № НОМЕР_5 . На картковий рахунок платіжної картки № НОМЕР_5 у період з 17.03.2025 по 22.03.2025 були зараховані кошти у сумі 10 000 грн 50 коп. Номер телефону - НОМЕР_3 є фінансовим номером телефону за картковим рахунком № НОМЕР_5 та знаходиться в анкетних даних ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ). Також надано довідку про рух коштів по вказаній картці за період з 17.03.2025 по 22.03.2025 (а.с. 87, 89-92).
Таким чином, ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс»у повному обсязі виконало свої зобов'язання за вказаним вище договором, здійснивши переказ коштів відповідачу на його картковий рахунок, зазначений в розділі VII договору цього договору.
Положеннями ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).
Приписами ч. 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно зі ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору.
Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За вимогами ст. 626 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Частинами 4 та 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним..
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».
Як вбачається з матеріалів справи, Договір про споживчий кредит (Індивідуальна частина) № 175316 від 17.03.2025 підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором 8f798bda.
За вказаних обставин суд вважає встановленим факт укладення між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» та відповідачем Договору про споживчий кредит № 175316 від 17.03.2025.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, що передбачено статтею 526 Цивільного кодексу України.
За приписами частин першої, другої статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, відповідаючи перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Щодо укладення договору факторингу судом встановлено.
16 квітня 2025 року між ТОВ «Фінансова компанія «Кредіплюс» (Клієнт) та ТОВ «Юніт Капітал» (Фактор) укладено договір факторингу № 16042025, відповідно до умов якого, Клієнт зобов'язується відступити Фактору права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (а.с. 52-56).
Відповідно до п.4.1. вищезазначеного договору права вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимоги та Акту приймання-передачі Реєстру, по формі встановленій у відповідних додатках.
Відповідно до копії витягу з Додатку № 1 до Договору факторингу № 16042025 від 16 квітня 2025 року Реєстр прав вимог № 6 від 03.09.2025, ТОВ «Юніт Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 175316 від 17.03.2025 в загальному розмірі 19 517 грн 70 коп., з якої: 11 810 грн 76 коп. - заборгованість по тілу кредиту, 5 805 грн 94 коп. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом, 401 грн 00 коп. - заборгованість по комісії, 1 500 грн 00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи) (а.с. 66).
Як вбачається з копії акту приймання-передачі Реєстру прав вимог № 6 до Договору факторингу № 16042025 від 16 квітня 2025 року, згідно з вимогами п.4.1 Договору факторингу № 16042025 від 16 квітня 2025 року, Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстру Боржників Клієнта від 03 вересня 2025 року, складений за формою згідно із Додатком № 1 до Договору та документи підтверджуючі право вимоги Клієнта (а.с. 64).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитодавця у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено законом чи договором.
За змістом статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Виходячи з викладеного, в судовому засіданні підтверджено факт відступлення права грошової вимоги за Договором про споживчий кредит № 175316 від 17.03.2025 від ТОВ «Фінансова компанія Кредіплюс» до ТОВ «Юніт Капітал» до боржника ОСОБА_1 .
Так, суд встановив, що дійсно ОСОБА_1 отримував кредитні кошти та користувався ними.
На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості первинному кредитору або позивачу та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.
Крім того, суду не надано беззаперечних, належних та допустимих доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язань, відповідно до ст. 617 ЦК України.
Згідно з виписки з особового рахунку за кредитним договором № 175316 від 17.03.2025, наданим представником позивача, ОСОБА_1 має заборгованість в загальному розмірі 19 517 грн 70 коп. станом на 01.11.2025 (включно), з яких: 11 810 грн 76 коп. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 5 805 грн 94 коп. - прострочена заборгованість за процентами; 401 грн 00 коп. - прострочена заборгованість за комісією (а.с. 51).
Виходячи з викладеного, судом встановлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконує зобов'язання за Договором про споживчий кредит № 175316 від 17.03.2025 з умовами якого він погодився, та доходить висновку про обґрунтованість задоволення позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніт Капітал» у розмірі 17 616грн 70 коп., яка складається з: 11 810 грн 76 коп. - заборгованість по сумі кредиту, 5 805 грн 94 коп. - заборгованість за процентами.
Одночасно з цим, суд вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення комісії в розмірі 401 грн 00 коп. є необґрунтованими виходячи з такого.
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.
Визначаючи зміст правовідносин, які виникли між сторонами кредитного договору, суди повинні встановити: на які потреби було надано кредит, чи здійснювалось кредитування з метою задоволення боржником особистих економічних та побутових потреб. Установивши, що кредитування здійснювалось на споживчі потреби, суд повинен застосувати до встановлених правовідносин законодавство щодо захисту прав споживачів (висновок Верховного Суду України, висловлений у постанові від 14 вересня 2016 року у справі № 6-223цс16).
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.
В той же час, у кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов'язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.
Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 (провадження № 61-4202сво22) зазначено, що «згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору.
Пунктом 2.5 договору передбачено, що комісія за надання кредиту складає 3 333 грн 50 коп., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 25,00 % від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальникам або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1 цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено.
При цьому у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов'язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, що надаються ОСОБА_1 та за які кредитором встановлена комісія, також позивачем, не надано доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладенні оспорюваного кредитного договору.
Матеріали справи також не містять доказів, що споживач погодив перелік таких послуг та користувався ними.
Враховуючи те, що кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні Закону «Про споживче кредитування», позивачу встановлено щомісячну плату за послуги з обслуговування кредитної заборгованості, які умовами договору не конкретизовано, а споживач не зобов'язаний сплачувати кредитодавцеві будь-які збори, відсотки комісії або інші вартісні елементи кредиту, що не були зазначені у договорі.
Таким чином, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії в розмірі 401 грн 00 коп. суд відмовляє з підстав їх необґрунтованості.
Вирішуючи питання про стягнення судового збору суд виходить з наступного.
Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.
Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідачки судових витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 422 грн 40 коп., сплаченого ним при подачі позову, оскільки позов підлягає частковому задоволенню, суд з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України щодо пропорційності стягнення судового збору вважає необхідним стягнути сплачений судовий збір у розмірі 2 368 грн 49 коп. (17 616 грн 70 коп./18 017 грн 70 коп.*2 422 грн 40 коп.), що дорівнює 97,77%.
Крім того, у пред'явленому позові позивач просить стягнути з відповідача витрати, понесені ним на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 грн.
Згідно з положеннями п. 1, 2 ч. 1, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
Згідно ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Відповідно до ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата),підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу по даній справі останнім надано наступні копії документів: договір про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року; протокол погодження вартості послуг до Договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року; Додаткову угоду № 25771372196 до Договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10.09.2025 року; акт прийому-передачі наданих послуг від 25.11.2025 на суму 7 000, 00 грн; копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС № 7073/10 від 19.10.2018 адвоката Соломки О.В.
Згідно п. 3.6 Договору про надання правничої допомоги № 10/09/25-02 від 10 вересня 2025 року, сторонами погоджено, що сума гонорару, якщо вона буде стягнута на користь Клієнта, сплачується на користь Адвоката не пізніше 10 числа місяця наступного за місяцем фактичного отримання коштів на рахунок Клієнта.
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
У постанові Великої Палати від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).
Суд дійшов висновку, що заявлена сума відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн 00 коп. є неспівмірною, зокрема, із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг та сам розмір є явно завищеним. Зазначена категорія справ є поширеною, сама по собі позовна заява є нескладною та не потребує особливих затрат часу на її складання, додатки до позовної заяви, також є наперед визначеними та не потребують великих зусиль для його зібрання.
Суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 500 грн 00 коп.
Враховуючи, що позовні вимоги ТОВ «Юніт Капітал» задоволені частково, розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно задоволеним вимогам в сумі 2 444 грн 25 коп. (що дорівнює 97,77%).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 81, 133, 141, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд
Задовольнити частково позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 175316 від 17.03.2025 у розмірі 17 616 (сімнадцять тисяч шістсот шістнадцять)грн 70 коп., яка складається з: 11 810 грн 76 коп. - заборгованість по сумі кредиту, 5 805 грн 94 коп. - заборгованість за процентами.
В інший частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 368 (дві тисячі триста шістдесят вісім) грн 49 коп. та витрати на професійну правничу (правову) допомогу у сумі 2 444 (дві тисячі чотириста сорок чотири) грн 25 коп.
Заочне рішення може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня складення рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал», ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження за адресою: м. Київ, бульвар Лесі Українки буд. 34, оф. 333;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , реєстрація місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 .
Повний текст рішення складено 06.05.2026.
Суддя В.О. Попова