Номер провадження 2/754/8507/26
Справа № 754/6623/26
Іменем України
05 травня 2026 року суддя Деснянського районного суду м. Києва Саламон О.Б., перевіривши виконання вимог ст.ст. 175-177 ЦПК України при поданні заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Рясну А.В. звернулась до суду з вказаним позовом.
Суд, вивчивши матеріали позовної заяви прийшов до наступного висновку.
У відповідності до ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 28 ЦПК України позови про розірвання шлюбу можуть пред'являтися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача також у разі, якщо на його утриманні є малолітні або неповнолітні діти або якщо він не може за станом здоров'я чи з інших поважних причин виїхати до місця проживання відповідача. За домовленістю подружжя справа може розглядатися за зареєстрованим місцем проживання чи перебування будь-кого з них.
З матеріалів справи вбачається, що сторони спільних дітей не мають, при цьому відповідач ОСОБА_2 є громадянином Федеративної республіки Німеччина.
Відповідно до пунктів 1, 2 ч.1ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у таких випадках:
- якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону;
- якщо на території України відповідач у справі має місце проживання або місцезнаходження, або рухоме чи нерухоме майно, на яке можна накласти стягнення, або знаходиться філія або представництво іноземної юридичної особи - відповідача;
У відповідності до ст. 497 ЦПК України підсудність судам України цивільних справ з іноземним елементом визначається цим Кодексом, законом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Пункт 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про міжнародне приватне право» надає визначення поняттю «іноземний елемент», за яким іноземний елемент - ознака, яка характеризує приватноправові відносини, що регулюються цим Законом, та виявляється в одній або кількох з таких форм: хоча б один учасник правовідносин є громадянином України, який проживає за межами України, іноземцем, особою без громадянства або іноземною юридичної особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який створює, змінює або припиняє правовідносини, мав чи має місце на території іноземної держави.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про міжнародне приватне право» цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: визначення застосування права; процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; підсудність судам України справ з іноземним елементом; виконання судових доручень; визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів.
Матеріали позовної заяви не містять доказів підсудності даної справи Деснянському районному суду міста Києва на підставі ч. 1 ст. 27, ч. 2 ст. 28 або ч. 9 ст. 28 ЦПК України.
Обгрунтовуючи звернення до Деснянського районного суду м. Києва, представник позивача мотивує незадовільним станом здоров'я позивача, котра є онкохворою, має інвалідність 2 групи. У зв'язку з зазначеним, проходженням тривалого курсу хіміотерапії, виїзд позивача за межі України для вирішення питання розірвання шлюбу є неможливим.
При цьому, слід зауважити, що стороною позивача окрім Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 03.03.2026, не надано належних доказів захворювання ОСОБА_1 , при цьому медична документація на підтвердження наявності хвороби у позивача має суттєве значення для вирішення питання предметної юрисдикції та визначення підсудності судової справи, а також для можливості звільнення останньої від сплати судового збору, а відтак має бути надана стороною позивача суду.
Відповідно до п.5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити: виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Відповідно до чинного законодавства України позовна заява є процесуальним документом, який повинен містити в собі зміст позовних вимог та чіткий виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги із зазначенням фактів та посиланням на докази, що підтверджують кожну обставину або наявність підстав для звільнення від доказування.
Як зазначає Пленум Верховного Суду України у постанові № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.
Зважаючи на викладене, для вирішення питання про відкриття провадження у справі позивачу необхідно надати докази, зокрема медичну документацію, на підтвердження стану здоров'я позивачки у зв'язку з необхідністю визначення підсудності для вирішення спору про розірвання шлюбу.
Також, відповідно до ч. 1 ст. 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.
У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов'язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Враховуючи, що позовна заява подана представником через підсистему «Електронний суд», позивачу варто надати суду докази надсилання іншим учасникам справи, а саме відповідачу копій позовної заяви з доданими до неї документам.
При цьому, наданий суду скріншот сторінки скриньки електронної пошти Gmail не може бути належним доказом направлення відповідачу матеріалів позовної заяви, оскільки електронна адреса відповідача офіційно не підтверджена та є знеособленою, а відтак зазначений скріншот не є таким, що достовірно підтверджує надсилання саме відповідачу ОСОБА_2 позовної заяви з додатками.
Також слід зауважити, що фіскальний чек АТ «Укрпошта», наданий представником позивача- адвокатом Рясною А.В. в поданому до суду клопотанні про долучення доказів направлення стороні відповідача матеріалів позовної заяви, не підтверджує надсилання за вказаною в ньому адресою відповідачу саме позовної заяви, оскільки опис вкладення відсутній.
Щодо наданих копій стороною позивача копій документів з перекладом, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України, позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Позивачем в обгрунтування вимог позовної заяви про розірвання шлюбу подано суду зокрема, але не виключно: засвідчену копію свідоцтва про шлюб, витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, надано нечитабельні, неналежної якості, що утруднює їх дослідження при ухваленні судового рішення.
Враховуючи предмет спору, необхідність дослідження копій поданих документів, позивачу необхідно надати суду належним чином оформлені, засвідчені з перекладом копії належної якості, при цьому копії документів мають бути прощиті разом із засвідченим перекладом.
Враховуючи вказане, позивачу необхідно усунути недоліки позову, шляхом виконання вимог ст.ст. 175, 177 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право подати до суду будь - який позов, що стосується його цивільних прав і обов'язків. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.
Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Враховуючи вказане, позивачу необхідно усунути недоліки позову, шляхом подання доказів місця проживання чи перебування відповідача у зв'язку з необхідністю визначення підсудності для вирішення спору про розірвання шлюбу.
Залишення позову без руху з зазначених вище підстав не є по своїй суті обмеженням права на доступ до суду, оскільки відповідає вимогам закону та основним засадам цивільного судочинства, та є необхідним для справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду та вирішення справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 175 і 177 ЦПК України, постановляє ухвалу, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб та строк їх усунення.
Вище викладене дає підстави для висновку, що позовна заява не відповідає вимогам закону, а тому підлягає залишенню без руху з наданням строку на їх усунення.
Керуючись ст. 185 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків протягом трьох днів з дня отримання ухвали.
У разі невиконання ухвали суду у зазначений строк позовну заяву вважати неподаною та повернути позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя О.Б. Саламон