Іменем України
04 травня 2026 року м. Кропивницький
справа № 2-4334/11
провадження № 22-ц/4809/949/26
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Письменного О. А., Чельник О. І.,
за участі секретаря - Бойко В. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
заінтересована особа - Акціонерне товариство «Сенс Банк»,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні м. Кропивницькому в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Рощина Івана Геннадійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на ухвалу Фортечного районного суду м. Кропивницького від 09 березня 2026 року у складі судді Кулінки Л. Д. і
Короткий зміст вимог скарги
В лютому 2026 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на дії/бездіяльність органу примусового виконання та просила:
-поновити строк звернення зі скаргою;
-визнати протиправною бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), яка полягає у незнятті арештів на майно боржника - ОСОБА_1 , накладеного постановою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві від 06.04.2012 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-4334/11, виданого 29.12.2011 Кіровським районним судом м. Кіровограда, у виконавчому провадженні № 32005732;
-зобов'язати Дарницький відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти (скасувати) арешт на майно боржника - ОСОБА_1 , накладений постановою Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві від 06.04.2012 при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-4334/11, виданого 29.12.2011 Кіровським районним судом м. Кіровограда, у виконавчому провадженні № 32005732.
Скарга мотивована тим, що на майно заявниці було накладено арешт постановою державного виконавця Дарницького ВДВС у м. Києві від 06.04.2012 у виконавчому провадженні № 32005732 на підставі виконавчого листа № 2-4334/11 від 29.12.2011, виданого Кіровським районним судом м. Кіровограда. Водночас виконавчий документ неодноразово повертався стягувачу, а остаточно - 29.06.2016 (ВП № 47808318), після чого до виконання не пред'являвся.
Станом на 14.01.2026 відкриті виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 відсутні, що підтверджено листом Дарницького ВДВС від 21.01.2026, однак арешт, про який стало відомо 05.01.2026, досі не знято, при цьому звернення заявниці про його скасування залишено без задоволення.
Оскільки строк пред'явлення виконавчого документа сплив 29.06.2019 і не поновлювався, а виконавче провадження відсутнє, арешт втратив правову підставу, а його незняття є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, що стало підставою для звернення до суду з відповідною заявою.
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Фортечного районного суду м. Кропивницького від 09 березня 2026 року скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повернуто скаржнику без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що ОСОБА_1 пропустила 10-денний строк звернення до суду, передбачений ст. 449 ЦПК України, оскільки дізналась про порушення 05.01.2026, а звернулась лише 02.03.2026.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що належного клопотання про поновлення строку із обґрунтуванням поважних причин та доказами заявницею подано не було.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Рощин І. Г., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить ухвалу Фортечного районного суду м. Кропивницького від 09 березня 2026 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвала суду першої інстанції є незаконною та необґрунтованою, оскільки суд неповно з'ясував обставини справи та неправильно застосував норми процесуального права.
Зокрема, суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про пропуск строку звернення до суду, не врахувавши, що клопотання про його поновлення було викладене безпосередньо у скарзі та належним чином обґрунтоване.
Скаржник зазначає, що після отримання 05.01.2026 інформації про арешт вона вжила активних дій для захисту свого права, зокрема, 15.01.2026 звернулася до Дарницького ВДВС із заявою про зняття арешту, 02.02.2026 отримала відмову, після чого 17.02.2026 подала позов до Дарницького районного суду м. Києва, який ухвалою від 24.02.2026 відмовив у відкритті провадження через неправильний спосіб захисту та лише після цього, 02.03.2026, скаржник звернулася до суду зі скаргою в порядку ст. 447 ЦПК України.
Таким чином, на думку заявниці, строк звернення до суду слід обчислювати не з 05.01.2026, а щонайменше з дати отримання відмови органу ДВС, а фактично - з моменту отримання ухвали суду про відмову у відкритті провадження, після чого скарга була подана без зволікань. Вказані обставини підтверджують поважність причин пропуску строку та свідчать про добросовісну поведінку скаржника.
Крім того, суд першої інстанції не надав оцінки наведеним доказам та не постановив окремої ухвали про відмову у поновленні строку, що є порушенням вимог ст. 127 ЦПК України. Унаслідок цього скаржник фактично позбавлений права на доступ до правосуддя, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відзиви на апеляційну скаргу
Відзивів на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.
Розгляд справи у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції
В судовому засіданні апеляційного суду, проведеного в режимі відеоконференції, представник заявниці адвокат Рощин І. Г. підтримав доводи апеляційної скарги.
Представники Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) та Акціонерного товариства «Сенс Банк» в судове засідання апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення з судовою повісткою та довідкою про доставку електронного документу.
Відповідно до положень частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Оскільки учасники справи про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглядати справу без участі осіб, які не з'явились, що відповідає положенням ст. 372 ЦПК України.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.
З урахуванням вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання.
Пунктом 9 частини другої статті 129 Конституції України передбачено, що основними засадами судочинства є, зокрема, обов'язковість судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Тобто виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій) передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до частини першої статті 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.
Пропущений для подання скарги строк може бути поновлено судом за наявності поважних причин його пропуску на підставі клопотання особи, яка подає скаргу, що має бути заявлено одночасно зі скаргою. У разі подання скарги з пропуском строку і за відсутності поважних причин для його поновлення та клопотання особи, яка подає скаргу, така скарга залишається судом без розгляду (частина друга статті 449 ЦПК України).
У постановах від 18 листопада 2020 року у справах № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) та №439/1493/15-ц (провадження № 61?7804св19), від 31 липня 2023 року у справі № 2-3187/11 (провадження № 61-4984св23) Верховний Суд вказав, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання.
Згідно зі статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Залишаючи без розгляду скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що про порушення прав заявниці останній стало відомо 05.01.2026, а скаргу подано через 2 місяці з моменту того, як остання вперше дізналася про порушення свого права, при цьому, клопотання про поновлення пропущеного строку на звернення до суду зі скаргою на дії або бездіяльність органу державної виконавчої служби з його обґрунтуванням та наданням належних доказів, причин пропуску такого строку, ОСОБА_1 до суду не надано.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна, з огляду на таке.
Матеріалами справи підтверджується, що звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 в прохальній частині скарги просила поновити строк на звернення зі скаргою, посилаючись на те, що вона до звернення зі скаргою зверталась до суду в порядку загального позовного провадження, проте ухвалою суду було відмовлено у відкритті провадження від 24.02.2026 у справі № 753/3253/26, а вказану ухвалу отримано представником заявника 24.02.2026 (а. с. 1-4).
Таким чином, звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_1 одночасно заявила клопотання про поновлення строку на її подання, яке було викладене безпосередньо у тексті скарги, із наведенням обставин, що, на її думку, свідчать про поважність причин його пропуску.
Наведені обставини мають істотне значення для вирішення питання про поновлення строку звернення до суду, оскільки свідчать про вчинення заявницею активних дій, спрямованих на захист порушеного права, та мають значення для вирішення питання про поновлення процесуального строку у розумінні статті 127 ЦПК України.
Однак суд першої інстанції на цю обставину уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відсутність клопотання про поновлення строку. При цьому суд не здійснив розгляду зазначеного клопотання по суті та не надав жодної оцінки наведеним у ньому доводам.
За таких обставин суд першої інстанції фактично не вирішив питання про поновлення процесуального строку у порядку, передбаченому статтею 127 ЦПК України, що має передувати вирішенню питання про можливість розгляду скарги.
Отже, висновок суду про наявність підстав для залишення скарги без розгляду у зв'язку з пропуском строку є передчасним, оскільки зроблений без належного з'ясування наявності клопотання про його поновлення та без його розгляду по суті, що повинно передувати вирішенню питання про залишення скарги без розгляду.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України).
Оскільки суд першої інстанції виніс ухвалу з порушенням норм процесуального права, яке призвело до постановлення незаконної ухвали, передчасно залишив без розгляду скаргу, тому відповідно до пункту четвертого частини першої статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Щодо судових витрат
Згідно пункту 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки, ухвала суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому розгляду справи, підлягає скасуванню з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл судових витрат, понесених заявником під час перегляду оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції, підлягає здійсненню судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи по суті, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Керуючись ст. ст. 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Рощина Івана Геннадійовича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , задовольнити.
Ухвалу Фортечного районного суду м. Кропивницького від 09 березня 2026 року скасувати справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 06.05.2026.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді О. А. Письменний
О. І. Чельник